КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 754/11382/18 Головуючий у І інстанції Українець В.В.

Провадження № 22-ц/824/14406/2020 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 лютого 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Ігнатченко Н.В.,

за участі секретаря Тимошевської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 18 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, Центр соціально-психологічної реабілітації дітей № 1 Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів,

УСТАНОВИВ:

у серпні 2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо нього, а також стягнення аліментів на його користь.

Свої вимоги мотивував тим, що з народження та до 11 грудня 2017 року він проживав зі своєю матір`ю ОСОБА_2 .

Починаючи з 6 років вона постійно застосовувала щодо нього психологічне та фізичне насильство. Факти побиття вона постійно приховувала від вчителів та ніколи не викликала лікарів для надання йому медичної допомоги.

Через систематичні конфлікти, з метою застосування більш жорстоких методів виховання, відповідач припинила його годувати. Такі дії відповідача змусили його звернутися до працівників поліції з метою вирішення даної ситуації.

Під час чергового конфлікту відповідач нанесла йому глибокий поріз ножем по руці, у зв`язку з чим його було госпіталізовано та зроблено операцію. Після виписки з лікарні слідчий його повідомив про необхідність проходження спільної з відповідачем психологічної реабілітації для налагодження стосунків з матір`ю. Проте, реабілітація бажаного результату не дала.

11 грудня 2017 року працівниками поліції його було доставлено до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей № 1 Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) по акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку.

Бажання бачитися з матір`ю у нього немає, тому він надав письмову відмову від спілкування з останньою працівникам Центру.

02 березня 2018 року психологом Центру був наданий психологічний висновок, відповідно до якого у нього спостерігається травматизація зі сторони матері. На даний час рекомендовано обмежити спілкування з нею. Якщо психоемоційний стан ОСОБА_2 покращиться, зв`язок між нею та сином можна буде відновити.

Через напружені стосунки з відповідачем він не має змоги зробити собі паспорт, оскільки остання не з`являється до міграційної служби в якості законного представника неповнолітнього.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 31 серпня 2018 року справу передано за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 18 вересня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, Центр соціально-психологічної реабілітації дітей № 1 Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доказам по справі, які підтверджують негативний вплив відповідача на виховання дитини, невиконання батьківських обов`язків, які завдають шкоди життю та здоров`ю дитини, перешкоджають в отриманні дитиною освіти, негативно впливають на її психологічний стан.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не допитав позивача, не вислухав його думку, не з`ясував, чи відповідає позбавлення батьківських прав відповідача інтересам дитини

Позивач вважає, що одне лише бажання матері спілкуватись із ним не свідчить про належне виконання нею свого батьківського обов`язку. Крім того, під час спілкування по телефону відповідачка часто погрожувала позивачу фізично чи психологічно.

Суд не дав належної оцінки тій обставині, що відповідачка перешкоджала позивачу в отриманні ним паспорту, у зв`язку із чим останній не зміг вчасно здати ЗНО і продовжити навчання.

Паспорт був отриманий позивачем лише за сприяння працівників Центру соціально-психологічної реабілітації дітей №1 Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 заперечувала проти її задоволення. Зазначила, що не дивлячись на складність стосунків із сином та його бажання позбавитися її піклування, вона прагне для своєї дитини найкращого і бажає залишатися поряд з ним. Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що подані нею до суду першої інстанції докази спростовують доводи позивача щодо ухилення нею від виконання своїх батьківських обов`язків.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове судове рішення, яким задовольнити заявлені ним позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на доводи, викладені у відзиві. Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Ляшенко І.І. також заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на безпідставність її доводів. Зазначив, що відповідач ніколи не ухилялась від виконання своїх батьківських обов`язків, можливо навіть виявляла надмірну увагу щодо розвитку та виховання свого сина.

Представник Центру соціально-психологічної реабілітації дітей № 1 Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - ОСОБА_3 (практичний психолог Центру) в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.

Орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації свого представника для участі у судовому засіданні не направив, надіславши на адресу апеляційного суду листа із проханням розглядати справу за його відсутності у зв`язку із карантинними обмеженнями, пов`язаними з поширенням інфекційного захворювання COVID-19.

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що позивачем не доведено існування виключних підстав, з якими закон пов`язує можливість позбавлення особи батьківських прав. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки вимоги про стягнення аліментів є похідними від вимог до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, то такі позовні вимоги також задоволенню не підлягають.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_2 (том 1 а.с. 8).

Місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . (том 1 а.с. 9)

З акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 11 грудня 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 , 2003 року народження, звернувся до Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві та повідомив про те, що 10 грудня 2017 року близько 08 години 00 хвилин його з дому вигнала мати ОСОБА_2 та не дозволила повернутись (том 1 а.с. 10). Зазначене також підтверджується рапортом інспектора сектору Солом`янської УП ГУ НП у м. Києві (т. 1 а.с. 11).

Судом встановлено також, що позивач з 11 грудня 2017 року перебуває в Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей № 1 Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) на повному державному забезпеченні (том 1 а.с. 20).

Позивачем суду були надані в якості доказів письмові заяви, адресовані директору Центру соціально-психологічної реабілітації дітей № 1 Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), в яких він просить обмежити його від відвідування та спілкування з матір`ю ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 12-15, 19).

З висновку № 086 від 10 травня 2018 року психологічного обстеження, проведеного психологом Міського центру дитини на запит ОСОБА_2 , вбачається, що за результатом психологічної роботи рекомендовано спеціалістам Служби у справах дітей вивчити ситуацію в родині ОСОБА_2 та провести роботу щодо методів виховання підлітка відповідно до його віку з боку матері, ОСОБА_2 зобов`язати пройти курс підвищення батьківської компетенції в Центрі «Родинний дім», спеціалістам Центру спрямувати роботу щодо стабілізації психоемоційного стану хлопця та налагодження взаємовідносин між ним та матір`ю (том 1 а.с. 16-18).

З висновку органу опіки та піклування Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації від 25 січня 2019 року № 108-975, вбачається, що орган опіки та піклування Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (том 1 а.с. 164-166).

В своїх поясненнях, які ОСОБА_2 надавала суду першої інстанції, та підтвердила в суді апеляційної інстанції, відповідач зазначала, що до 2017 року конфліктів з сином у неї не було. Після 14 років позивач почав відмовлятися відвідувати школу, робити уроки, став неслухняним та грубим. Коли вона забороняла йому виходити з дому, намагалася вплинути на нього через позбавлення мобільного телефону та доступу в інтернет, син звинувачував її в жорстокості, ображав її та застосовував до неї фізичну силу.

На думку відповідача, керівництво Центру соціально-психологічної реабілітації дітей № 1 Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) зловживає своїм впливом на її сина та чинить перешкоди для їх спілкування та налагодження сімейних стосунків. Зазначала, що вона бажає спілкуватися з сином та хоче, щоб він жив з нею, намагається все робити в його інтересах. Насилля щодо дитини вона ніколи не вчиняла.

Зі справи також вбачається, що з вересня 2013 року по грудень 2017 року ОСОБА_2 навчався в Державному загальноосвітньому навчальному закладі спеціалізованій школі-інтернаті І-ІІІ ступенів «Дитяча інженерна академія». З психолого-педагогічної характеристики ОСОБА_1 , наданої класним керівником ОСОБА_5 , вбачається, що позивач виявив хороший фізичний та розумовий розвиток, середній та достатній рівень навчальних досягнень з шкільних предметів, мав розвинену довільну увагу, пам`ять. У спілкуванні з дорослими - чемний, стриманий, з однолітками - товариський, але мали місце певні складнощі у налагодженні міжособистісних стосунків з однолітками, що можна пояснити певними особливостями характеру ОСОБА_1 . ОСОБА_2 схильних до перебільшень, «перекручування» фактів, що може бути зумовлено бажанням привернути до себе увагу однолітків з метою підвищення рівня власного авторитету в дитячому колективі. Зазначено також, що учню останнім часом не подобалось, що мати намагається його контролювати, тож ОСОБА_2 звернулась до шкільного психолога з цією проблемою. Дитина пояснювала, що йому не подобається бути під контролем матері, що він хоче бути самостійним. (том 1 а.с. 76-77)

З характеристики, наданої учню 9-го класу Гайворонському Нікіті Ігоровичу директором ДЗНЗ спеціалізована школа-інтернат І-ІІІ ступенів «Дитяча інженерна академія» ОСОБА_7 вбачається, що звернення від учня ОСОБА_1 з приводу застосування будь-якого насильства (психологічного, фізичного), зокрема з боку матері, не було. Вихованням та утриманням ОСОБА_1 займається мама - ОСОБА_2 . Біологічного батька ОСОБА_1 за період навчання жодного разу не бачили, інформація про нього відсутня, його контактів не мають. З перших днів навчання ОСОБА_2 виявляє щирий інтерес до успішності сина, до його стосунків з однолітками, намагаючись якомога більше охопити всі сторони його життя, намагається контролювати виконання ним домашніх завдань та допомагає у їх виконанні. Мати дбає про розвиток та здоров`я сина. Дитина завжди доглянута, охайно виглядає, одягнена відповідно до сезону. ОСОБА_2 регулярно відвідує батьківські збори та активно виступає на них, завжди підтримує зв`язок з класним керівником та адміністрацією школи. (том 1 а.с. 78)

Відповідно до Актів обстеження умов проживання дитини від 09.11.2017 року, 21.11.2017 року, 04.12.2018 року, складених комісією Служби у справах дітей Солом`янської РДА в м. Києві, квартира АДРЕСА_1 складається з 2-ох кімнат, помешкання перебуває в задовільному стані, в квартирі чисто, прибрано, є всі необхідні меблі та побутова техніка, облаштована окрема кухня, туалет, ванна кімната. Для дитини відведена окрема кімната, спальне та робоче місце, комп`ютер, телевізор. (том 1 а.с. 79-81)

З медичної довідки про проходження обов`язкового попереднього та періодичного психіатричних оглядів від 19.02.2020 року вбачається, що ОСОБА_2 , 1969 року народження, на обліку не перебуває (том 1 а.с. 85)

З листа директора КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Солом`янського району м. Києва вбачається, що на прийом до лікаря ОСОБА_2 , 2003 року народження, приходив у супроводі матері, ОСОБА_2 , всі призначення та рекомендації лікарів мама виконувала. Останнє звернення дитини в медичний заклад 09.12.2017. В 2018 році та на початку 2019 року хлопчик за медичною допомогою не звертався. (том 1 а.с. 86)

Із довідки Солом`янського районного у м. Києві Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді №108/280-157 від 13.02.2019 року вбачається, що сім`я ОСОБА_2 перебуває на обліку в Центрі з 09.11.2017 року. З квітня по серпень 2018 року отримувала послугу соціального супроводу (наказ №61 від 13.04.2018 року).

З урахуванням того, що родина ОСОБА_2 потребує особливої уваги та піклування, згідно плану супроводу, їй було надано 38 соціальних послуг: 19 соціально-педагогічних, 2 інформаційні послуги та 17 психологічних консультацій, метою яких було збереження родини та повернення сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до біологічної матері. Також ОСОБА_2 були запропоновані конкретні заходи для підвищення батьківського потенціалу та належного виконання батьківських обов`язків, направлені на повернення дитини до біологічної матері: запропоновано навчання на курсах підвищення батьківського потенціалу, мотивовано до відвідування сина в Центрі соціально-психологічної реабілітації № 1 (вул. Маяковського, 28 В) з метою налагодження сімейних стосунків та недопущення їх розірвання.

Під час виконання завдань соціального супроводу гр. ОСОБА_2 сумлінно виконувала пункти плану, поради та рекомендації спеціалістів Центру, постійно брала участь у спільних нарадах зі службою у справах дітей сім`ї із зазначеного питання. (том 1 а.с. 88)

Зі справи також вбачається, що ОСОБА_2 неодноразово зверталась із заявами до начальника Служби у справах дітей Солом`янської РДА в м. Києві щодо сприяння їй в проведенні медіації, організації зустрічей із сином та повернення його додому.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення сторін, апеляційний суд керується наступними норами права.

Так, стаття 165 Сімейного кодексу України (далі - СК України) надає право дитині, яка досягла чотирнадцяти років, звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав щодо дитини тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 (зі змінами) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують тощо), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

- не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

- ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;

- жорстоко поводяться з дитиною;

- є хронічними алкоголіками або наркоманами;

- вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

- засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц.

Судова практика у справах щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною, підстав для порушення питання про відступлення від цієї практики немає.

Подання позову про позбавлення батьківських прав дитиною, яка досягла 14 років, щодо самої себе не впливає на перелік обставин, які підлягають встановленню при розгляді такого позову, та їх доведеність належними та допустимими доказами.

Вирішуючи спір за позовом ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, суд першої інстанції належним чином дослідивши та оцінивши подані сторонами доказам, дійшов правильного висновку про те, що підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні.

Зі справи вбачається, що конфліктні ситуації в сім`ї та відсутність взаєморозуміння матері із сином розпочались з листопада 2014 року. Даних про вчинення відносно позивача ОСОБА_1 насильства з боку матері матеріали справи не містять. Наявні у справі висновки психологів і характеристики ОСОБА_2 свідчать про те, що остання належним чином піклувалась про свого сина і утримувала його, виявляла щирий інтерес до його навчання і розвитку, переймалась щодо його майбутнього, а з часу проживання ОСОБА_1 в Центрі соціально-психологічної реабілітації регулярно вживала заходи для налагодження спілкування та повернення сина додому.

В суді відповідач ОСОБА_2 проти позбавлення батьківських прав заперечувала, обставини, які б свідчили про те, що вона не забезпечувала належного виховання сина, не виявляла щодо нього батьківського піклування, ухилялася від виконання своїх обов`язків щодо виховання; жорстоко поводилася з дитиною, є хронічним алкоголіком або наркоманом, вдавалася до будь-яких видів експлуатації, примушувала сина до жебракування та бродяжництва, засуджена за вчинення умисного злочину щодо дитини, в ході розгляду справи не встановлені, отже підстав для позбавлення її батьківських прав як крайнього заходу сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, не встановлено.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які позивач посилався в обґрунтування заявлених вимог (фізичне та психологічне насильство з боку матері), суду надано не було.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом безпідставно не враховано висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача не є підставою для скасування законного й справедливого рішення суду, оскільки відповідно до частини шостої статті 19 СК України, надаючи оцінку цьому висновку, апеляційний суд приходить до висновку про його недостатню обґрунтованість.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини.

Відповідно до частини шостої статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Отже, висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер, а тому не може бути безумовною підставою для задоволення позову та позбавлення одного з батьків батьківських прав.

Наявність конфлікту між матір`ю та сином, бажання позивача проживати окремо, уникнути спілкування із матір`ю та позбутись контролю з її сторони, не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав особи, яка не ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, піклується про сина, матеріально утримує, застосовує заходи для налагодження стосунків із ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 18 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 09 лютого 2020 року.

Суддя-доповідач Таргоній Д.О.

Судді: Голуб С.А.

Ігнатченко Н.В.