open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

Дата документу 28.01.2021

Справа № 937/5358/20

Провадження № 2/937/357/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2021 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Бахаєва І.М.,

за участі секретаря судового засідання - Фурсової Л.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», треті особи: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксана Анатоліївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, за участю третіх осіб - приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксана Анатоліївна.

Позивач зазначає, що 05 жовтня 2019 року третьою особою - приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А. було вчинено виконавчий напис про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості в розмірі 34 165 гривні 14 копійок. Однак, позивач вважає, що виконавчий напис нотаріуса є таким, що не підлягає виконанню, оскільки останній був вчинений без дотримання вимог чинного законодавства, а зазначена у виконавчому написі сума боргу не є безспірною. Позивач зазначає, що відповідачем повідомлень - письмової вимоги про сплату боргу йому не надсилалось. У зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості оспорити вимоги відповідача або ж виконати їх. 27.07.2020 року на електронну адресу позивач надіслав заяву приватному нотаріусу Гамзатовій А.А. про надання всіх документів на підставі яких було зроблено виконавчий напис та вимогу про усунення порушень з доказами її направлення позичальнику. Однак приватним нотаріусом відповіді не надано. За виконавчим написом № 6134 від 05.10.2019 року постановою приватного виконавця № 60304399 від 02.03.2020 року звернуто стягнення на доходи з ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 34165,14 гривень, витрати пов`язані з проведення виконавчих дій у розмірі 400 гривень та основна винагорода приватного виконавця у розмірі 3416,51 гривень. Таким чином, позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 05 жовтня 2019, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А. та зареєстрований в реєстрі за № 6134, та стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 840 грн. 80 коп.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 не з`явились, від позивача ОСОБА_1 надійшла заява з проханням розглянути справу за його відсутності та відсутності його представника, наполягає на задоволенні позовних вимог. Крім того, просить стягнути з відповідача на його користь витрати, пов`язані з правовою допомогою адвоката у сумі 6 000 грн.

Відповідач ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» у судове засідання не з`явився без повідомлення причин своєї неявки, про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином. Про поважні причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за його відсутності від нього не надходило. З урахуванням викладеного, суд визнає неявку відповідача неповажною та вважає можливим розглянути справу за його відсутності, ухваливши заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Третя особа - приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова А.А. в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином. 31.08.2020 року від неї надійшли письмові пояснення, в яких вона вказує наступне. Згідно поданих стягувачем (відповідачем) документів вбачається, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа банк» укладено кредитний договір №490935471 від 25.02.2015 року, сторонами було погоджено всі істотні умови договору. За умовами п.2.3 договору сторони домовились, що 26.02.2019 року - дата остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків у кредитора (правонаступника). Тож, у кредитора (правонаступника) є право вимоги остаточного повернення кредиту та нарахованих до цієї дати відсотків і трирічний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в контексті застосування положень статті 88 ЗУ «Про нотаріат» - не сплинув. Вказує, що кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору. На підтвердження наявної заборгованості по кредиту, стягувач надав засвідчену ним виписку з особового рахунку боржника. Підстав вважати, що заборгованість перед банком на момент звернення стягувача з заявою про вчинення виконавчого напису була погашена чи була іншою - у нотаріуса не було. Діючим законодавством України, що регулює діяльність нотаріусів не передбачено право нотаріуса вирішувати чи втручатись у спір між стягувачем і боржником у т.ч. щодо суми стягнення. Тому підтвердження факту попереднього надіслання стягувачем на адресу боржника повідомлення про стягнення заборгованості достатньо для забезпечення гарантій боржника на оскарження права стягувача на стягнення. Крім того, просить розглядати справу за її відсутності.

Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клітченко О.А. в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судових засідань повідомлялась належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясування обставин справи, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А. вчинено виконавчий напис та зареєстрованого в реєстрі за № 6134 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 490935471 від 25.02.2015 в розмірі 33515 грн. 14 коп., яка що складається з наступного: сума в розмірі 6857,11 гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту, сума в розмірі 10384,79 гривень - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам; строкова заборгованість за сумою кредиту - 288,22 грн., строкова заборгованість по несплаті відсотків за користування кредитом - 6985,02 грн., строкова заборгованість за штрафами і пенями - 9000 грн. Стягнення заборгованості проводиться за період з 16 січня 2019 по 24 вересня 2019 року. Виконавчий напис набрав чинності з дати його реєстрації в реєстрі, а саме з 05 жовтня 2019 року. Також стягнуто плату за вчинення виконавчого напису в розмірі 650 гривень.

Зазначений виконавчий напис був пред`явлений відповідачем до виконання в порядку, визначеному для примусового виконання рішень інших органів (посадових осіб).

На підставі виконавчого напису нотаріуса приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клітченко О.А. було винесено постанову від 02.03.2020 у ВП № 60304399 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 /а.с.18/.

На підставі вказаної постанови стягується заробітна плата з боржника ОСОБА_1 , яку він отримує від Регіональної філії Придніпровська залізниця АТ Українська залізниця.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ст.18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.50 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до п.п. 1.1 - 1.2, п.п. 3.1 - 3.5 Глави 16 «Вчинення виконавчих написів» Розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Так, із наведених вище норм закону випливає, що порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами чинного законодавства, зокрема, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністра юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати та бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

При цьому, положеннями ст.88 Закону України «Про нотаріат» визначено, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. І характер правового регулювання цього питання дає підстави прийти до висновку, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням наведеного вище, а також приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України та ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», вбачається, що захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Також боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, а перевіряє доводи боржника в повному обсязі й встановлює, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Як було встановлено судом, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису керувався тільки розрахунком заборгованості, наданим відповідачем ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», що не може бути доказом безспірності заборгованості за кредитним договором. Виписка із особового рахунка боржника нотаріусу не надавалась, як і будь-які інші документи на підтвердження безспірності заборгованості. Натомість, безумовним фактом, який свідчить про небезспірність заборгованості за кредитним договором, є та обставина, що розмір заборгованості був визначений самостійно відповідачем при зверненні до приватного нотаріуса і існує тільки в складених відповідачем документах, які позивачем не визнані та із ним не узгоджені.

Отже, суд приходить до висновку, що у даному випадку нотаріус всупереч вимогам Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру заборгованості та вчинив виконавчий напис за відсутності всіх належних документів.

Крім того, зі змісту виконавчого напису вбачається, що останній був вчинений нотаріусом на підставі кредитного договору, який не було нотаріально посвідчено, та із посиланням на положення постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 26 листопада 2014 року № 662, якою було внесено до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів таку форму договору, як кредитний договір.

Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року вказану вище постанову Кабінету Міністрів України було визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема й щодо доповнення переліку документів, новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Зазначене судове рішення набрало законної сили та є обов`язковим до виконання на свій території України.

Тобто, виконавчий напис було вчинено на підставі нормативного акту, який було визнано незаконним та нечинним з моменту його прийняття.

При цьому судом не можуть бути прийняті до уваги посилання третьої особи - приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатової А.А. на обґрунтованість та безспірність суми заборгованості за кредитним договором, оскільки такі посилання є безпідставними, необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Крім того, жодних належних і допустимих доказів безспірності заборгованості відповідачем ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» суду надано не було. Відсутні такі докази і в матеріалах справи. Також суд звертає увагу, що встановити суму заборгованості позивача ОСОБА_1 перед відповідачем в даній судовій справі не вбачається можливим, оскільки такі дії суду будуть суперечити вимогам ч. 1 ст. 13 ЦПК України, згідно якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог. Так, предметом розгляду даної справи є вчинений нотаріусом виконавчий напис, а не заборгованість позивача перед відповідачем, її розмір, наявність або відсутність.

Таким чином, оскільки заборгованість за кредитним договором має спірний характер, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

На підставі вищевикладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову в частині визнання виконавчого напису від 05 жовтня 2019, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А. та зареєстрованого в реєстрі за №6134 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості за кредитним договором 490935471 від 25.02.2015 в розмірі 33515 гривні 14 копійок, таким, що не підлягає виконанню.

Щодо уточненої позовної вимоги про стягнення з відповідача коштів стягнутих в межах виконавчого провадження № 60304399, відкритого 02.03.2020 приватним виконавцем Клітченко О.А. на підставі зазначеного вище виконавчого напису нотаріуса з заробітної плати ОСОБА_1 безпосередньо через структурний підрозділ «Криворізьке локомотивне депо» РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Укразалізниця» за липень-листопад 2020 року у розмірі 9843,79 грн., суд виходить з наступного.

Суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 р. у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 р. у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18).

Правова позиція з цього пи тання викладена у постанові КГС ВС від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18 .

З огляду на викладене, незважаючи на те, що позивачем не зазначено конкретної правової норми в обґрунтування другої позовної вимоги, суд виходить, з урахуванням зазначеної вище правової позиції ВС з наступного.

Фактично предметом спору за другою вимогою у справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно утриманих грошових коштів. Це питання врегульовано ст.1212 ЦК України.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Позивачем не зазначено конкретної правової норми в обґрунтування уточної позовної заяви, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп. за подання до суду позовної заяви немайнового характер підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо позовної вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Заявлена позивачем вимога про стягнення витрат по сплаті правничої допомоги в розмірі 6000 грн. 00 коп. не підлягає задоволенню, оскільки витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018 р. по справі № 61-3416св18.

Згідно доказів наданих позивачем на підтвердження витрат на правову допомогу під час розгляду даної справи, позивач відповідно до додатку до договору про надання правової допомоги від 25.07.2020 року, поніс витрати на правову допомогу на загальну суму 6500 грн.

Положеннями статті 137 ЦПК України, передбачений порядок відшкодування витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

За положеннями Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Цей Закон визначає, що видами правової допомоги - є надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно частин першої, другої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Враховуючи, що позивачем не надано суду документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, та які оформлені у встановленому законом порядку, вимога про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат в розмірі 6000 грн. не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 15, 16, 18 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністра юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, ст.ст. 19, 141, 263 - 265, 280 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», треті особи: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксана Анатоліївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 05 жовтня 2019 року, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою Аліною Анатоліївною та зареєстрований в реєстрі за №6134 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості за договором №490935471 від 09.01.2015 року в розмірі 33 515 грн. 14 коп.

Стягнути з ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Повні відомості учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», ЄДРПОУ 36799749, адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5 Б;

третя особа - приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна, адреса: 07400, м. Бровари, вул. Тараса Шевченка, буд. 13,кв7;

третя особа - Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксана Анатоліївна, адреса: 02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, буд. 4 А, офіс 35А.

Повний текст заочного рішення складено 08 лютого 2021 року.

СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ

Джерело: ЄДРСР 94749484
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку