ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 січня 2021 року м. Дніпросправа № 160/6203/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А., секретар судового засідання Лащенко Р.В., за участі представника позивача Конько О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності "Консалтингова компанія "Агроцентр-Україна" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 р. (суддя Олійник В.М., повне судове рішення складено 17.09.2020 р.) в справі № 160/6203/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальності "Консалтингова компанія "Агроцентр-Україна" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальності "Консалтингова компанія "Агроцентр-Україна" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.03.2020 року №0005460502, №0005450502.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «КК «Агроцентр-Україна» податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 30.09.2019 року, валютного - за період з 01.01.2016 року по 30.09.2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 30.09.2019 року, іншого законодавства з 01.01.2016 року по 30.06.2019 року, за результатами якої складено акт, а потім винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Підставою для висновків акта перевірки стало саме несприятливе для позивача тлумачення положень стандартів бухгалтерського обліку, які не визначають чітких процедур та методології, застосування положень, які не відповідають суті господарських операцій позивача.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 р. в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не повністю дослідив питання необхідності визначення та нарахування дисконту та сум амортизації під час здійснення операцій, що стали предметом перевірки, та дійшов помилкового висновку, що дисконтуванню на дату балансу підлягають не лише довгострокові грошові зобов`язання, за якими передбачаються нарахування відсотків, як це визначено в П(С)БО 11 "Зобов`язання", а всі довгострокові зобов`язання (ці положення діють з 29.10.2019 року).

Судом першої інстанції залишено поза увагою ту обставину, що операції за договорами, які стали предметом перевірки, були безвідсотковими, не містили вимог платності та за ними відсотки не нараховувалися, внаслідок чого, дисконтування сум таких зобов`язань та нарахування на такі майбутні платежі сум амортизації не відповідає приписам діючого законодавства.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про дату, часта місце розгляду справи повідомлений належним чином, у зв`язку з чим суд визнав за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за відсутності представника відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що висновки наведені у акті перевірки випливають з обліку кредиторської заборгованості ТОВ «КК «Агроцентр-Україна» (поворотна фінансова допомога, відступлення права вимоги, переведення боргу).

Перевіркою ТОВ «КК «Агроцентр - Україна» встановлено, що у підприємства станом на 30.09.2019 р. у бухгалтерському обліку на рахунку 6851 «Розрахунки з іншими кредиторами» рахується кредиторська заборгованість, яка є довгостроковою, а саме з ТОВ «Дніпровський елеватор».

TOB «КК «Агроцентр - Україна» не визначило та не відобразило фінансовий дохід від дисконтування кредиторської заборгованості в момент виникнення заборгованості в загальному розмірі 20 154 489 грн. (в одиницях податкової звітності), та не здійснювало амортизацію дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу на загальну суму 6 652 108 грн. (в одиницях податкової звітності).

Перевіркою задекларованих позивачем та встановлених у ході проведення перевірки показників Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма №2) встановлено, що до складу інших фінансових доходів Звіту про фінансові результати не віднесено суму фінансового доходу від дисконтування кредиторської заборгованості у розмірі 20 154 489 грн., в тому числі по періодам: в 1 кварталі 2018 року на суму 5 037 194 грн., в 4 кварталі 2018 року на суму 13 796 033 грн. та в 3 кварталі 2019 року на суму 1 321 262 грн. (в одиницях звітності); до складу витрат Звіту про фінансові результати, не включено фінансові витрати (амортизація дисконту) на загальну суму 6 652 108 грн., в тому числі по періодам: в 1 кварталі 2018 року у сумі 139 922 грн., в 2 кварталі 2018 року у сумі 419 766 грн., в 3 кварталі 2018 року у сумі 419 766 грн., в 4 кварталі 2018 року у сумі 1 145 874 грн., в 1 кварталі 2019 року у сумі 1 508 927 грн., в 2 кварталі 2019 року у сумі 1 508 926 грн., в 4 кварталі 2019 року у сумі 1 508 927 грн. (в одиницях податкової звітності).

Таким чином, відповідач довів правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «КК «Агроцентр-Україна» податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 30.09.2019 року, валютного - за період з 01.01.2016 року по 30.09.2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 30.09.2019 року, іншого законодавства з 01.01.2016 року по 30.06.2019 року, за результатом якої складено акт №5896/04-36-05- 02/39793755 (далі акт № 5896).

Згідно висновків акту №5896 перевіркою встановлені такі порушення:

- п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134, п.п. 140.4.2. п. 140.4. ст. 140 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся у загальній сумі 1 807 971 грн., в тому числі: занижено податок на прибуток у загальній сумі 1 959 087 грн., в т.ч. за 1 квартал 2018 року у сумі 881 509 грн. та за 4 квартал 2018 року у сумі 1 077 578 грн.; завищено податок на прибуток у загальній сумі 151 116 грн., в т.ч. за 2 квартал 2018 року у сумі 75 558 грн. та за 3 квартал 2018 року у сумі 75 558 грн.;

- п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134, п.п. 140.4.2. п. 140.4. ст. 140 Податкового кодексу Україні, в результаті чого завищено від`ємні значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток в періоді, що перевірявся, у загальній сумі 10 121 716 грн., у тому числі за 2018 рік в сумі 6 663 617 грн. та за 3 квартали 2019 року в сумі 3 458 099 грн.;

- п.п. 39.4.2. п. 39.4. ст. 39 Податкового кодексу України та вимог Порядку складання Звіту про КО, затвердженого наказом Мінфіну від 18.01.2016 року № 8, в результаті чого встановлено факт проведення контрольованої операції з «POUNDMAX TRADE LIMITED» (Кіпр) на суму 6 436 176,27 грн. у 2018 році та недекларування її у звіті про контрольовані операції за 2018 рік;

- п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст.168, абз. «е» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст.164, п. 167.1 ст.167, абз.«а» п. 176.2 ст.176 Податкового Кодексу, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 36 361,05 грн.;

- абз. «е» п.п. 164.2.17. п. 164.2 ст. 164, абз. «а» п. 171.2 ст. 171, п.п. «а» п. 176.2 ст. 176, п.161 підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу, в результаті чого занижено військовий збір у сумі 2 484,75 грн.;

- абз. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України р. ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року за № 4, в частині подання Податкових розрахунків за ф. №1-ДФ про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за 1 кв. 2019 р. без відображення наданого додаткового блага фізичним особам, які не є працівниками підприємства, нарахованого та перерахованого податку на доходи фізичних осіб з додаткового блага.

Перевіркою ТОВ «КК «Агроцентр - Україна» встановлено, що у підприємства станом на 30.09.2019 р. у бухгалтерському обліку на рахунку 6851 «Розрахунки з іншими кредиторами» рахується кредиторська заборгованість, яка є довгостроковою, а саме з ТОВ «Дніпровський елеватор» (код ЄДРПОУ 41657211): за повідомленням про відступлення права вимоги від 28.02.2018 року №47/12 на суму 14 017 813,95 грн. строком погашення до 26 лютого 2021 року; за договором про відступлення права вимоги від 11.10.2018 року 11/10/2018АС на суму 52 635,06 грн. строком погашення до 31 грудня 2021 року; за договором про відступлення права вимоги від 11.10.2018 року № 11/10/2018ВБ на суму 6 535 024,94 грн. строком погашення до 31 грудня 2021 року; за договором про відступлення права вимоги від 11.10.2018 року №11/10/2018ГТН на суму 13 677 740,54 грн. строком погашення до 31 грудня 2021 року; за договором про відступлення права вимоги від 11.10.2018 року №11/10/2018ПР2 на суму 155 000,00 грн. строком погашення до 31 грудня 2021 року; за договором про переведення боргу від 20.11.2018 року №11/10/2018КК-ІГ на суму 8 071 370,77 грн. строком погашення до 31 грудня 2021 року.

Кредиторська заборгованість з ТОВ «Білозірське - Агро» за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 25.08.2019 року №25-09/19БА на суму 4 991 436,00 грн. строком погашення до 17 серпня 2021 року.

Згідно повідомлення про відступлення права вимоги №138 від 28.02.2018року сума за повідомленням становить 14 017 813,95 грн.; кількість періодів -3 роки; теперішня вартість 8 980 620,08 грн.; амортизація дисконту за 2018 рік - 979 454,42 грн. та 1 679064,72 грн. за 3 квартали 2019 року.

Згідно договору про відступлення права вимоги №11/10/2018АС від 11.10.2018 р. сума за договором становить 52 635,06 грн.; кількість періодів - 4 роки; теперішня вартість 27 148,58 грн.; дисконт 25 486,48 грн.; амортизація дисконту за 2018 рік 1 341,39 грн. та 6036,27 грн. за 3 квартали 2019 року.

Згідно договору про відступлення права вимоги №11/10/2018ВБ від 11.10.2018 року сума за договором становить 6 535024,94 грн.; кількість періодів - 4 роки; теперішня вартість 3 370 693,16 грн.; дисконт 3 164 331,78 грн.; амортизація дисконту за 2018 рік 166 543,78 грн. та 749 447,01 грн. грн. за 3 квартали 2019 року.

Згідно договору про відступлення права вимоги №11/10/2018ПН від 11.10.2018 року сума за договором становить 13677740,54 грн.; кількість періодів - 4 роки; теперішня вартість 7 054 826,41 грн.; дисконт 6 622914,13 грн.; амортизація дисконту за 2018 рік 348 574,43 грн. та 1 568 584,92 грн. за 3 квартали 2019 року.

Згідно договору про відступлення права вимоги №11/10/2018ПР2 від 11.10.2018 року сума за договором становить 155000,00 грн.; кількість періодів - 4 роки; теперішня вартість 79 947,27 грн.; дисконт 75 052,73 грн.; амортизація дисконту за 2018 рік 3950,14 грн. та 17 775,66 грн. за 3 квартали 2019 року.

Згідно договору про переведення боргу №20/11/2018 КК-ІГ від 20.11.2018 року сума за договором становить 8 071 370,77 грн.; кількість періодів - 4 роки; теперішня вартість - 4 163 123,25 грн.; дисконт 3 908 247,52 грн.; амортизація дисконту за 2018 рік 205697, 24 грн. та 925 637, 58 грн. за 3 квартали 2019 року.

Згідно договору позики від 25.08.2019 року №25-09/19БА кошти отримані 27.09.2019 року у сумі 4 991 436 на 2 роки; теперішня вартість 3 670 173,53 грн.; дисконт 1 321 262,47 грн.

Станом на 30.09.2019 року отримана позика обліковується у бухгалтерському обліку на рахунку 6851 «Розрахунки з іншими кредиторами», заборгованість за позикою становить 4 991 436,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.02.2020 року № 0005030507, згідно якого до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 64362.00 грн.; від 04.03.2020 року № 0008343307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 3 105,94 грн. - податкове зобов`язання 2 484,75 грн., штрафні (фінансові) санкції (штраф) 621,19 грн.; від 04.03.2020 року № 0008293307, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 510,00 грн.; від 04.03.2020 року № 0008323307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 45 451,31 грн. - податкове зобов`язання 36 361,05 грн., штрафні (фінансові) санкції (штраф) 9 090,26 грн.; від 11.03.2020 року № 0005460502, згідно якого позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 6 663 617,00 грн. (за 2018 рік), 3 458 099,00 грн. (3 квартал 2019 року); від 11.03.2020 року № 0005450502, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 2 259 963,75 грн. (1 807 971,00 грн. - податкове зобов`язання; 451 992,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штраф).

Предметом оскарження у даній справі є податкові повідомлення-рішення від 11.03.2020 року №№ 0005460502, 0005450502.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються як Податковим кодексом України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) як закон, що визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, а також положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Відповідно до положень підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі), розроблений на основі міжнародних стандартів фінансової звітності і законодавства Європейського Союзу у сфері бухгалтерського обліку та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку (стаття 1 Закону № 996-XIV).

Частиною 2 статті 6 Закону № 996-XIV визначено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інструменти та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 р. № 559, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.12.2001 р. за № 1050/6241 (далі - П(С)БО 13).

Позики, отримані позивачем за приведеними вище договорами, відповідають визначенню поняття «фінансовий інструмент», що передбачене у пункті 4 П(С)БО 13, як контракт, який одночасно приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов`язання або інструмента власного капіталу в іншого.

Згідно з визначенням термінів, приведених у пункті 4 П(С)БО 13, фінансовий актив - це: а) грошові кошти та їх еквіваленти; б) контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства; в) контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах; г) інструмент власного капіталу іншого підприємства;

фінансове зобов`язання - контрактне зобов`язання: а) передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству; б) обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.

Отже, надана позика це фінансовий актив, оскільки є контрактним правом до отримання коштів у майбутньому, а отримана позика - це фінансове зобов`язання, оскільки його погашення призведе до майбутньої виплати коштів.

Пунктом 10 П(С)БО 13 передбачено, що фінансовий актив або фінансове зобов`язання відображається у балансі, якщо підприємство є стороною-укладачем угоди щодо фінансового інструмента.

Згідно з пунктом 29 П(С)БО 13 фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов`язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов`язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).

Порядок оцінки фінансових інструментів у вигляді фінансових зобов`язань та відображення її результатів в бухгалтерському обліку визначено у пункті 31 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», а саме: на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов`язань, призначених для перепродажу, і зобов`язань за похідними фінансовими інструментами.

П(С)БО 13 не містить визначення поняття амортизованої собівартості фінансового зобов`язання або посилань на встановлення такої в інших нормативно-правових актів, не передбачає порядок визначення справедливої вартості та не розглядає й методологію обліку щодо короткострокових та довгострокових фінансових зобов`язань.

Застосування до цих правовідносин контролюючим органом порядку амортизації собівартості фінансових інвестицій, визначених у П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» суд вважає безпідставним, виходячи з наступного.

Як визначено пунктом 4 П(С)БО 13 фінансові інвестиції - активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Тобто, у будь-якому разі фінансова інвестиція є фінансовим активом, а отримана позивачем позика фінансовим зобов`язанням.

Відповідно, відсутні підстави для застосування методики визначення амортизованої собівартості фінансової інвестиції до спірних правовідносин.

Національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку не визначено методологію щодо визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов`язань.

Така методологія визначена Міжнародними стандартами фінансової звітності.

Разом з тим, частина 3 статті 12-1 Закону № 996-XIV встановлює, що підприємства, крім тих, що зазначені в частині другій цієї статті (підприємства, що становлять суспільний інтерес, публічні акціонерні товариства, суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, а також підприємства, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України), самостійно визначають доцільність застосування міжнародних стандартів для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності.

Відповідно, позивач не зобов`язаний визначати таку методологію оцінки фінансових зобов`язань самостійно, а контролюючий орган не має права визначати цю методику та давати вказівки платнику податків щодо методики.

Зобов`язання, які виникли у позивача на підставі приведених вище договорів позики, за своєю суттю є довгостроковими зобов`язаннями у розумінні П(С)БО 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. № 20.

Колегія суддів зазначає про необґрунтованість застосування контролюючим органом П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 р. № 817, для визначення теперішньої вартості майбутніх чистих грошових надходжень та ставки дисконту, оскільки П(С)БО 28 визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зменшення корисності активів та її розкриття у фінансовій звітності, та не визначає такі методологічні засади щодо зобов`язань.

Як вказано вище, фінансовим інструментом позивача в межах спірних правовідносин є фінансові зобов`язання, відповідно нормативно-правові акти, які регулюють методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові активи, є незастосовними в межах спірних правовідносин.

Стосовно зазначення контролюючим органом про те, що сума дисконту (різниці між майбутньою та теперішньою вартістю зобов`язання) повинна включатися до доходу в момент отримання позики, суд зазначає наступне.

Умовами договорів позики визначено, що грошові кошти в межах приведених вище договорів позики отримані позичальником для ведення господарської діяльності, що свідчить про те, що отримана позивачем позика безпосередньо пов`язана із операційною діяльністю позивача.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 15 «Дохід», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290, який містить вичерпний перелік визнаних доходів, в якому відсутній такий вид визнаного доходу як дохід від дисконтування кредиторської заборгованості.

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За умовами договорів позивача для погашення зобов`язання за позикою позивач повинен сплатити позикодавцю суму основного боргу і нараховані відсотки.

Пунктом 9 П(С)БО 11 «Зобов`язання» визначено, що довгострокові зобов`язання відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов`язання.

Контролюючим органом при визначенні теперішньої вартості заборгованості по позикам застосовано формулу для одноразового платежу в кінці строку, без урахування необхідності погашення також відсотків за позикою, що є необґрунтованим, оскільки для розрахунку теперішньої вартості позики необхідно врахувати, що майбутні грошові потоки будуть включати не тільки безпосередньо погашення суми заборгованості за тілом кредиту, а й погашення відсотків за кредитом.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.,1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування для цілей податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Враховуючи приведені висновки суду, висновок контролюючого органу про порушення позивачем пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України внаслідок не визначення та не відображення фінансового доходу від дисконтування кредиторської заборгованості в момент виникнення заборгованості та не здійснення амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дата балансу, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся у загальній сумі 1 807 971 грн., в тому числі: занижено податок на прибуток у загальній сумі 1 959 087 грн., в т.ч. за 1 квартал 2018 року у сумі 881 509 грн. та за 4 квартал 2018 року у сумі 1 077 578 грн.; завищено податок на прибуток у загальній сумі 151 116 грн., в т.ч. за 2 квартал 2018 року у сумі 75 558 грн. та за 3 квартал 2018 року у сумі 75 558 грн. та завищено від`ємні значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток в періоді, що перевірявся, у загальній сумі 10 121 716 грн., у тому числі за 2018 рік в сумі 6 663 617 грн. та за 3 квартали 2019 року в сумі 3 458 099 грн. є необґрунтованим.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 272, 286, 308, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності "Консалтингова компанія "Агроцентр-Україна" задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 р. в справі № 160/6203/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальності "Консалтингова компанія "Агроцентр-Україна" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальності "Консалтингова компанія "Агроцентр-Україна" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.03.2020 року: №0005460502, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 6 663 617,00 грн.; №0005450502 яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 2 259 963,75 грн.

Головуючий - суддяС.В. Білак

суддяН.А. Олефіренко

суддяВ.А. Шальєва