ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/17743/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

Ліквідатора ТзОВ "Аврора-У" Демчана О. І.: Різник О. Ю.,

ПрАТ "Асфальтобетонний завод" АБ Столичний": Святюк С. П.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-У"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2020

у складі колегії суддів: Верховця А. А. - головуючого, Отрюха Б. В., Полякова Б. М.

у справі за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-У" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича

до Приватного акціонерного товариства "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний"

про зобов`язання виконати дії

в межах справи № 910/17743/18

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар інвестмент ван" (правонаступник Публічного акціонерного товариства "Авант-банк")

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-У"

про банкрутство

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави наведених у позові вимог

1. У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/17743/18 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар інвестмент ван", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Авант-банк" (далі - АТ "Авант-банк") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-У" (далі - ТзОВ "Аврора-У", боржник) про банкрутство.

2. 28.12.2019 ліквідатор боржника арбітражний керуючий Демчан Олександр Іванович (далі - ліквідатор боржника Демчан О. І.) звернувся до Господарського суду міста Києва в межах справи про банкрутство ТзОВ "Аврора-У" з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" (далі - ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний") про зобов`язання виконати дії, а саме передати за актом приймання-передачі товар.

3. Позовні вимоги ТзОВ "Аврора-У" обґрунтовані неналежним виконанням ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" взятих на себе зобов`язань за Договором зберігання від 10.11.2014 № 4-280 щодо повернення боржнику переданого ним на зберігання товару, який попередньо придбано в ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" за Договором постачання продукції від 09.11.2014 № 11/2014ТБ.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

4. 09.11.2014 між ТзОВ "Аврора-У" (покупець) та ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" (постачальник) укладено договір на постачання продукції № 11/2014ТБ (далі - Договір поставки від 09.11.2014 № 11/2014ТБ) відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується виготовляти й передавати у власність покупця бетонні суміші та розчини (продукція, товар), а покупець зобов`язується приймати та своєчасно здійснювати оплату замовленої ним продукції та фактичних транспортних витрат на її поставку на умовах договору.

5. Згідно з пунктом 1.3 Договору поставки від 09.11.2014 № 11/2014ТБ загальна сума договору складається з суми вартості обсягів поставок, відповідно до видаткових накладних. Сума договору складає 127 307 400,00 грн.

6. Також 09.11.2014 сторонами підписано специфікацію (Додаток № 1) до Договору поставки від 09.11.2014 № 11/2014ТБ, в якій погоджено кількість, ціну та суму товару.

7. Відповідно до цього Договору, як стверджує ТзОВ "Аврора-У", ним було отримано у власність бетонні суміші та розчини згідно специфікації на загальну вартість 127 307 700,00 грн.

8. 10.11.2014 між ТзОВ "Аврора-У" (поклажодавець) та ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" (зберігач) укладено договір зберігання № 4-280 (далі - Договір зберігання від 10.11.2014 № 4-280) відповідно до пункту 1.1 якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання товар, зазначений в відповідних актах приймання-передачі товару, які підписуються сторонами відповідно до пункту 2.2 даного договору.

9. Згідно з пунктом 1.4 Договору зберігання від 10.11.2014 № 4-280 товар який передається поклажодавцем на відповідальне зберігання протягом дії договору є власністю поклажодавця. Зберігач не має права користуватися товаром, який передано йому на відповідальне зберігання.

10. Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Договору зберігання від 10.11.2014 № 4-280 товар передається поклажодавцем на зберігання на складі за адресою: м. Київ, вул. Новопирогівська, 60. Факт передачі товару на зберігання із зазначенням кількісно-якісних характеристик фіксується актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін.

11. Пунктом 2.4 Договору зберігання від 10.11.2014 № 4-280 передбачено, що товар передається зберігачем з відповідального зберігання поклажожавцю зі складу за адресою м. Київ, вул. Новопирогівська, 60.

12. Згідно із пунктом 3.3 Договору зберігання від 10.11.2014 № 4-280 зберігач зобов`язаний повернути товар поклажодавцю на протязі 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення від поклажодавця про вивіз свого товару або його відчуження третім особам.

13. Як стверджує боржник, згідно Договору зберігання від 10.11.2014 № 4-280 ним було передано на відповідальне зберігання ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" товар за адресою: м. Київ, вул. Новопирогівська, 60.

14. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 відкрито провадження у справі № 910/17743/18 про банкрутство ТзОВ "Аврора-У", розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Котика Р. О.

15. Постановою Господарського суду міста Києва від 06.08.2019 у справі № 910/17743/18 ТзОВ "Аврора-У" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі; ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Демчана О. І., яким 28.12.2019 до суду подано позовну заяву вимоги якої є предметом цього судового розгляду.

16. В якості доказів набуття ТзОВ "Аврора-У" права власності на товар та передачі його на відповідальне зберігання ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" ліквідатором боржника Демчаном О. І., окрім наведеного вище Договору поставки від 09.11.2014 № 11/2014ТБ з специфікацією (Додаток № 1) та Договору зберігання від 10.11.2014 № 4-280, до матеріалів позовної заяви долучено договір застави від 22.09.2015 № 3-Ю/15/067 з Додатком № 1, укладений між АТ "Авант-Банк" (заставодержатель) та ТзОВ "Аврора-У" (заставодавець) за яким перелічене майно передано в заставу банку для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № К-Ю/15/036 від 22.09.2015.

17. Крім того, як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ліквідатором боржника Демчаном О. І. до матеріалів позову додано акти перевірки товару від 22.09.2015 та 20.11.2015 відповідно до яких представниками АТ "Авант-Банк" та ТзОВ "Аврора-У" була здійснена перевірка наявності майна ТзОВ "Аврора-У" на зберіганні ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" за адресою: м. Київ, вул. Новопирогівська, 60.

18. Також на підтвердження обставин перебування належного йому товару на зберіганні у ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" позивачем долучено звіти з незалежної оцінки від 22.09.2015 та від 20.11.2015 згідно яких ринкова вартість товару ТзОВ "Аврора-У", що знаходиться на зберіганні у ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" становить 12 209 000,00 грн; складську розписку про наявність товару на складах станом на 21.09.2015; балансову довідку про наявність товарів на складах станом на 16.08.2016 за підписом керівника ТзОВ "Аврора-У", фінансовий звіт ТзОВ "Аврора-У" на 30.09.2015, договір добровільного страхування майна від 22.09.2015 № 227/15-Из/Ц1, витяги від 25.11.2015 № 48410656 та від 22.09.2015 № 47916202 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна тощо.

19. 04.11.2019 ліквідатор ТзОВ "Аврора-У" Демчан О. І. звернувся до ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" з запитом від 04.11.2019 № 02-68/33 про повернення товару та надання інформації, відповіді на який не отримав, що згодом стало підставою його звернення з цим позовом до суду.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

20. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 у справі № 910/17743/18 позов ліквідатора ТзОВ "Аврора-У" Демчана О. І. задоволено повністю. Зобов`язано ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" передати за актом приймання-передачі ліквідатору ТзОВ "Аврора-У" Демчану О. І. наступний товар: елемент огорожі: плита П-6 Ви (2.5х3.85) у кількості 1 000,00 шт., вартістю 1 750 000,00 грн, елемент огорожі: плита паркану ПО-2 (2.5x2.5) у кількості 1 000,00 шт, вартістю 1 250 000,00 грн; асфальтобетонну суміш: ЩЧР-10. Щебінь чорний, фр.5-10 у кількості 1 500,00 тонн вартістю 1 171 500,00 грн; асфальтобетонну суміш: ЩЧР-20. Щебінь чорний, фр. 10-20 у кількості 1 500,00 тонн, вартістю 1 162 500,00 грн; асфальтобетонну суміш: ЩЧР-40. Щебінь чорний, фр.20-40 у кількості 1 500,00 тонн, вартістю 1 119 000,00 грн; мінеральний порошок у кількості 1 000,00 тонн, вартістю 600 000,00 грн; гарячий пісок у кількості 1 000,00 тонн, вартістю 446 000,00 грн; вироби та конструкції: плита опорна КЦО-2-И у кількості 4 000,00 шт., вартістю 4 620 000,00 грн; вироби та конструкції: плита кільце опорне КО-6 у кількості 1 000,00 шт., вартістю 90 000,00 грн. Стягнуто з ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" на користь ліквідатора ТзОВ "Аврора-У" Демчана О. І. судовий збір в розмірі 2 102, 00 грн.

21. Ухвала місцевого господарського суду мотивована підтвердженням матеріалами справи перебування товару ТзОВ "Аврора-У" (поклажодавець) на зберіганні у ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" (зберігач) та порушенням ним пунктів 3.3, 3.4 Договору зберігання від 10.11.2014 № 4-280, частин першої, другої статті 936, статей 949, 953 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з огляду не виконання вимоги поклажодавця щодо повернення майна зі зберігання.

22. Судом першої інстанції враховано, що переданий боржником на зберігання товар перебуває у заставі АТ "Авант-Банк" на підставі договору застави від 22.09.2015 № 3-Ю/15/067. Крім взято до уваги, що наявність майна боржника на зберіганні у ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" за адресою м. Київ, вул. Новопирогівська, 60 перевірялася представниками банку та боржника на підтвердження чого складено акти перевірки товару від 22.09.2015 та від 20.11.2015. Також судом зазначено, що обставини перебування товару боржника на зберіганні у ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" підтверджуються складською розпискою про наявність товарів на складах станом на 21.09.2015 із вказівкою про зберігання товару за адресою: м. Київ, вул. Новопирогівська, 60 та балансовою довідкою про наявність товарів на складах станом на 16.08.2016 за підписом керівника боржника.

23. Північний апеляційний господарський суд постановою від 11.08.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі № 910/17743/18 скасував та прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову ліквідатора ТзОВ "Аврора-У" Демчана О. І. відмовив у повному обсязі.

24. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована недоведенням ліквідатором ТзОВ "Аврора-У" Демчаном О. І. набуття боржником права власності на товар за Договором поставки від 09.11.2014 № 11/2014ТБ та факту передачі ним товару на зберігання ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" за Договором зберігання від 10.11.2014 № 4-280, оскільки матеріали справи не містять жодних первинних документів, які свідчили б про здійснення господарських операцій за цими договорами.

25. Щодо наявного в матеріалах договору застави від 22.09.2015 № 3-Ю/15/067, договору добровільного страхування майна від 22.09.2015 № 227/15-Из/Ц1, звітів незалежної оцінки апеляційним господарським судом зазначено, що вони не свідчать про передання позивачем товару на зберігання та прийняття його відповідачем, оскільки жодних відомостей на підтвердження факту передання товару на зберігання не містять. Також, судом апеляційної інстанції визнано такими, що не мають доказової сили про порушене право надані до матеріалів справи акти перевірки товару, складську розписку про наявність товару на складах, балансову довідку наявності товару на складах, оскільки, ці документи складені без участі уповноважених представників відповідача та не можуть свідчити про право власності на майно, яке в них зазначено, та не можуть замінити собою зміст первинних документів які позивачем не надано.

26. Крім того судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зауважено, що матеріали справи також не містять фінансової звітності ТзОВ "Аврора-У", яка б містила інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух коштів підприємства за 2014-2016 роки.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

27. 21.08.2020 ТзОВ "Аврора-У" звернулося через Північний апеляційний господарський суд до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2020 у справі № 910/17743/18, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.06.2020.

28. У якості підстави касаційного оскарження судового рішення у цій справі ТзОВ "Аврора-У" посилається на ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права без урахування висновку щодо застосування норм права викладеного у постанові Верховного Суду 29.01.2020 у справі № 916/922/19, а також неналежного дослідження зібраних у справі доказів, які підтверджують виконання боржником договірних зобов`язань, що за своєю суттю підпадає під правове регулювання пунктів 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Щодо реалізації учасниками справи процесуальних прав

29. Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

30. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини п`ятої статті 13 ГПК України).

31. За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

32. Відповідно до частини першої статті 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

33. Отже, учасник справи, який не є касатором, має право, керуючись принципами рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності сторін, реалізувати своє процесуальне право на подання письмового відзиву на касаційну скаргу іншого учасника справи (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 43/122).

34. Таке право реалізується учасником справи протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.

35. Ухвалою Верховного Суду від 03.11.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 910/17743/18 за касаційною скаргою ТзОВ "Аврора-У" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2020 та призначено касаційну скаргу до розгляду; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 16.11.2020.

36. Ця ухвала надіслана на адресу учасників справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення та оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

37. Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

38. У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

39. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитися з подіями процесу (рішення ЄСПЛ від 05.02.2004 у справі "Богонос проти Росії").

40. Отже учасники справи мали достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав передбачених ГПК України, зокрема і права на подання відзиву на касаційну скаргу.

41. Станом на момент розгляду касаційної скарги до суду касаційної інстанції від ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" надійшов відзив на касаційну скаргу боржника. Будь-яких заяв, клопотань, пояснень тощо від інших учасників справи щодо неможливості реалізації ними своїх процесуальних прав на подання відзиву (пояснень) щодо касаційної скарги до суду не надходило.

42. У судове засідання 28.01.2021 з`явилися представники ліквідатора ТзОВ "Аврора-У" Демчана О. І. та ПрАТ "Асфальтобетонний завод" АБ Столичний", які надали пояснення у справі.

43. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

44. Участь представників сторін в судовому засіданні, призначеному ухвалою від 14.01.2021 на 28.01.2021 обов`язковою не визнавалась.

45. З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності решти представників учасників справи.

Розгляд заяв (клопотань)

46. 17.11.2020 на електрону та 15.12.2020 поштову адреси Верховного Суду надійшло клопотання ПрАТ "Асфальтобетонний завод" АБ Столичний" б/н від 16.11.2020 про закриття касаційного провадження у справі № 910/17743/18 за касаційною скаргою боржника, мотивоване із посиланням на приписи пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України недоведенням скаржником підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, оскільки правові висновки, висловлені Верховним Судом у інших справах, на які посилається скаржник, стосуються інших правовідносин, які не є подібними.

47. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

48. Тлумачення наведеної норми свідчить, що на підставі цієї норми може бути закрите касаційне провадження у разі наведення скаржником висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у неподібних правовідносинах за умови відкриття такого провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

49. У цій же справі скаржник, з урахуванням клопотання про усунення недоліків касаційної скарги від 07.10.2020 вих. № 02-6884, в якості підстав касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду посилається на приписи пункту 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, які ухвалою Верховного Суду від 03.11.2020 визнано достатніми для відкриття касаційного провадження у справі, а відтак клопотання відповідача про закриття касаційного провадження у справі задоволенню не підлягає.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу (ТзОВ "Аврора-У")

50. ТзОВ "Аврора-У" в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на ухвалення судового рішення апеляційного господарського суду з порушенням норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, зазначаючи, зокрема, таке:

- суд апеляційної інстанції при застосуванні частини першої статті 936, частин першої, третьої статті 937, частин першої статті 939 ЦК України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 щодо можливості доведення постачання товару іншими доказами у разі дефектів первинних документів;

- висновок суду щодо відсутності доказів оплати товару не узгоджується зі змістом Договору поставки від 09.11.2014 № 11/2014ТБ, яким не передбачено збереження за продавцем права власності на товар до його оплати покупцем;

- апеляційний господарський суд не надав правової оцінки пункту 1.4. Договору зберігання від 10.11.2014 № 4-280, яким сторони підтвердили, що товар є власністю ТзОВ "Аврора-У";

- висновок суду щодо відсутності в матеріалах справи фінансової звітності ТзОВ "Аврора-У" за 2014-2016 роки не відповідає дійсності, оскільки суд першої інстанції дослідив відповідний фінансовий звіт, яким підтверджено наявність кредиторської заборгованості. Однак судом апеляційної інстанції оцінку цьому доказу не надано;

- суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив сукупність наданих ТзОВ "Аврора-У" доказів на підтвердження отримання товару у власність та передачі його на зберігання ПрАТ "Асфальтобетонний завод" АБ Столичний";

- ліквідатору ТзОВ "Аврора-У" не передавалися документи про господарську діяльність боржника від колишнього керівництва. Ухвалою суду від 23.09.2019 у справі № 910/17743/18 задоволено клопотання ліквідатора про зобов`язання колишнього керівника ТзОВ "Аврора-У" передати бухгалтерську та іншу документацію боржника, яка до цього часу не виконана. Більшість документів боржником отримані з кредитної справи ТзОВ "Аврора-У" в АТ "Авант-Банк".

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

Доводи ПрАТ "Асфальтобетонний завод" АБ Столичний"

51. У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Асфальтобетонний завод" АБ Столичний" не погоджується із доводами касаційної скарги ТзОВ "Аврора-У", вважає їх такими, що не спростовують обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції та просить суд залишити оскаржуване судове рішення без змін, зокрема, з огляду на таке:

- судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що Договір зберігання є реальним, оскільки виникнення правовідносин за цим договором поставлено сторонами у залежність від факту передачі майна. У даному випадку між сторонами укладено договір. однак матеріали справи не містять дій по його виконанню;

- апеляційним господарським судом обґрунтовано встановлено, що єдиним доказом факту приймання товару на зберігання є акт приймання-передачі товару;

- специфікація не може підтверджувати перехід права власності на спірне майно до скаржника. Інші надані докази, які обґрунтовано відхилено апеляційним судом, не підтверджують набуття боржником права власності на товар за договором поставки та передачу його на зберігання відповідачу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

52. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

53. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

54. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

55. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

56. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

57. За приписами частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

58. Частинами першою, другою статті 7 КУзПБ передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України.

59. Відповідно до частини першої статті 61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

60. Предметом судового розгляду у цій справі є позов ліквідатора боржника Демчана О. І. (позивач) про зобов`язання ПрАТ "Асфальтобетонний завод" АБ Столичний" (відповідач) передати за актом приймання-передачі товар.

61. У якості підстави заявлених вимог ТзОВ "Аврора-У" визначено обставини неналежного виконання відповідачем ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" взятих на себе зобов`язань за Договором зберігання від 10.11.2014 № 4-280 щодо повернення боржнику переданого ним на зберігання товару, який попередньо придбано у відповідача за Договором поставки від 09.11.2014 № 11/2014ТБ.

62. Спірним питаннями у зазначеній справі, з огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін, є питання набуття ТзОВ "Аврора-У" права на товар, передачі його на зберігання відповідачу та перебування цього товару на збережені в останнього.

63. Верховний Суд акцентує на тому, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

64. Для з`ясування наведених вище питань, а відтак і правильного вирішення спору судам в межах наданих їм повноважень процесуальним законом належало було дослідити умови укладених між сторонами договорів, якими опосередковувалися спірні правовідносини, зміст доказів наданих сторонами на підтвердження своїх аргументів щодо позову, і на підставі цього встановити наявність (відсутність) підстав для задоволення відповідного позову.

65. Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" розділу І ГПК України.

66. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

67. Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

68. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

69. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

70. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

71. 17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

72. У рішенні ЄСПЛ від 19.12.1997 у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

73. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

74. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

75. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

76. Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

77. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

78. Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

79. Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("Benderskiy v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

80. Задовольняючи позов у цій справі, суд першої інстанції дійшов висновку про підтвердженням матеріалами справи перебування товару ТзОВ "Аврора-У" на зберіганні у ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" та наявність в зв`язку з цим підстав для зобов`язання відповідача повернути позивачеві переданий ним на зберігання товар.

81. Натомість апеляційний господарський суд не погодившись з наведеним висновком суду першої інстанції зазначив про недоведення позивачем набуття боржником права власності на товар та факту передачі ним товару на зберігання відповідачу, оскільки матеріали справи не містять жодних первинних документів, які свідчили б про здійснення господарських операцій за укладеними між сторонами договорами поставки та зберігання, а надані боржником докази не підтверджують набуття ним права власності на товар та відомостей на підтвердження факту передачі його на зберігання відповідачу.

82. Тобто в основу оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції покладено висновки про недоведеність позивачем заявлених вимог первинними документами у справі, та невідповідністю решти наданих документів критеріям доказів, які можуть підтверджувати ці вимоги.

83. Утім такі висновки суду апеляційної інстанції як і висновки місцевого господарського суду щодо задоволення позову є передчасним, зробленими без належного з`ясування всіх обставин, що мають значення для розгляду заявлених вимог позивача.

84. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

85. Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

86. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

87. У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

88. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

89. Аналіз змісту ухвалених у справі судових рішень свідчить, що суди попередніх інстанцій наведеного не врахували та не здійснили належного дослідження усієї сукупності наявних в матеріалах справи доказів щодо набуття ТзОВ "Аврора-У" права на товар, передачі його на зберігання відповідачу та перебування цього товару на збережені в останнього.

90. Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

91. Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецеденту практику ЄСПЛ, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

92. Однак місцевим господарським судом, як і судом апеляційної інстанції в межах наданих повноважень, не надано оцінки долученому позивачем до матеріалів справи фінансовому звіту ТзОВ "Аврора-У" на 30.09.2015 відповідно до якого у боржника відображена кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги в розмірі 97 079, яка згідно Розшифровки статей фінансової звітності рахується перед АЗ АБ Столичний (податковий номер 04012321), дата виникнення заборгованості - 31.12.2014 (а.с. 108-114, том 1).

93. Також судами попередніх інстанцій залишено поза увагою наявний в справі витяг від 22.09.2015 № 47916202 про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна ТзОВ "Аврора-У" на підставі договору застави від 22.09.2015 № З-Ю/12/067, об`єктом обтяження в якому значаться товари в обороті (будматеріали) всього 630 844 найменувань, балансовою вартістю 95 393 183,33 грн та фототаблиці долучені до звіт з незалежної оцінки належних ТзОВ "Аврора-У" товарів в обороті від 22.09.2015, виконаний ТОВ "Експерт-Альянс" за замовленням АТ "Авант-Банк" на яких зображені товари в обороті згідно переліку, що належать ТОВ "Експерт-Альянс" із зазначенням їх місця знаходження за адресою 03045, м. Київ, Новопирогівська, 60, яка відповідає тій, що вказана у Договорі зберігання від 10.11.2014 № 4-280 (а.с. 39-39, том 1).

94. До того ж судами залишено без належної оцінки співвідношення найменування товару (продукції) відображене у звітах з незалежної оцінки належних ТзОВ "Аврора-У" товарів в обороті від 22.09.2015 та від 20.11.2015 виконаних ТОВ "Експерт-Альянс" за замовленням АТ "Авант-Банк" для укладення договору застави з боржником з найменуванням товару погодженим сторонами у Специфікації до Договору поставки від 09.11.2014 № 11/2014ТБ, факт підписання якої як і самого договору сторонами не заперечується (а.с. 16, 36, 43, том 1).

95. Аналогічно місцевим та апеляційним господарським судом не надано оцінки договору добровільного страхування майна від 22.09.2015 № 227/15-Из/Ц1, укладений між ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал страхування", ТзОВ "Аврора-У" та АТ "Авант-Банк" предметом якого було майно найменування якого згідно Переліку майна і розрахунку страхових платежів (додаток № 1 до Договору страхування від 22.09.2015 № 227/15-Из/Ц1) відповідає найменуванню товару погодженому сторонами у Специфікації до Договору поставки від 09.11.2014 № 11/2014ТБ (а.с. 120, том 1).

96. Суди попередніх інстанцій залишили поза увагою також наявне в матеріалах справи платіжне доручення від № 25.09.2015 № 1 про сплату страхового платежу за договором страхування на суму 79 120,00 грн, розпорядження АТ "Авант Банк" від 22.09.2015 та меморіальний ордер від 22.09.2015 № 1586614 з призначенням платежу: "оприбуткування застави зг. дог. застави № З-Ю/15/067 від 22.09.2015 за кредит. договором К-Ю/15/036 від 22.09.2015" на суму 92 000 000,00 грн (а.с. 121-123, том 1).

97. Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що позивачем в ході розгляду справи неодноразово зазначалося, що ліквідатору ТзОВ "Аврора-У" Демчану О. І. не передавалися документи про господарську діяльність боржника від колишнього керівництва, тому 06.09.2019 ним було подано до суду клопотання про зобов`язання колишнього керівника ТзОВ "Аврора-У" передати бухгалтерську та іншу документацію боржника, яке ухвалою суду від 23.09.2019 у справі № 910/17743/18 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/84384141) задоволено повністю, однак виконавче провадження з її виконання досі триває (а.с. 101-102, 197, том 1).

98. Попри це місцевий господарський суд разом із судом апеляційної інстанції наведені наскрізні протягом усього розгляду справи аргументи позивача залишили поза увагою, в тому рахунку не з`ясували зміст поданого клопотання, чи була виконана відповідна ухвала суду, яка документація була передана ліквідатору тощо.

99. Суд зауважує, що розглядаючи позов в межах справи про банкрутство, суд в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу наведених вище особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому рахунку і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 911/2548/18).

100. Окрім того, судами попередніх інстанцій в контексті набуття ТзОВ "Аврора-У" права власності на товар переданий на зберігання відповідачу не надано оцінки змісту пункту 1.4 Договору зберігання від 10.11.2014 № 4-280, в якому сторони погодили, що товар який передається поклажодавцем на відповідальне зберігання протягом дії договору є власністю поклажодавця та пунктам 4.1, 4.2 цього Договору в яких сторони визначили вартість зберігання товару та розрахунки за даним Договором.

101. Також судом першої інстанції та апеляційним господарським судом в межах наданих їм повноважень нормами процесуального закону не досліджувалося з урахуванням змісту спірних правовідносин питання факту оплати послуг за Договором зберігання від 10.11.2014 № 4-280.

102. Частиною четвертою статті 74 ГПК України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

103. Отже, відповідно до статті 74 ГПК України обов`язок доказування, зокрема подання доказів, покладено на сторони та інших учасників справи. Однак зазначене не позбавляє суд права витребувати у сторони докази у передбаченому статтею випадку.

104. Тобто суд не позбавлений права з урахуванням встановлених обставин справи у разі виникнення в нього сумнівів щодо підтвердження наявності між сторонами господарських операцій витребувати бухгалтерські та банківські платіжні документи на підтвердження їх здійснення, а в разі необхідності інші докази, що можуть підтверджувати такі операції.

105. Проте ухвалюючи судові рішення за результатом розгляду заявлених позивачем вимог суди попередніх інстанцій не врахували зазначених вище норм та не з`ясували у світлі наведених обставин можливості застосування приписів частини четвертої статті 74 ГПК України.

106. З урахування наведеного у своїй сукупності суд констатує, що місцевим та апеляційним господарським судом в межах наданих їм повноважень (стаття 86, 269 ГПК України) не забезпечено дотримання принципу змагальності та найбільш відповідного цьому принципу стандарту доказування - стандарту переваги більш вагомих доказів не врахувавши того, що оцінка обставин справи здійснюється з урахування усієї сукупності наявних в ній доказів та правил й критеріїв визначених ГПК України.

107. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

108. Частиною першою статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

109. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

110. Разом з тим, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені у справі рішення не можна вважати правомірними та обґрунтованим.

111. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

112. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

113. Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").

114. У рішенні ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

115. У рішеннях ЄСПЛ у справі "Де Куббер проти Бельгії" та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (рішення ЄСПЛ "Хамідов проти Росії").

116. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

117. Однак, ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, оскільки судами допущено неповне з`ясування фактичних обставин, та не досліджено докази, які мають значення для правильного вирішення справи.

118. Не з`ясувавши відповідних обставин та не дослідивши пов`язані з ними докази, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, частини п`ятої статті 236 ГПК України, щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду позовних вимог ТзОВ "Аврора-У".

119. Щодо посилання скаржника на висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Касаційного господарського суду складі Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, суд зазначає, що відповідні висновки не можуть бути застосовані у цій справі з огляду на відмінність правовідносин та обставин справи, що розглядається з правовідносинами та обставинами справи наведеної скаржником, в якій спірні правовідносини між сторонами склалися за договором поставки та позивачем на підтвердження поставки товару було надані первинні документи з недоліками (дефектами).

Щодо суті касаційної скарги

120. Ураховуючи наведене вище суд касаційної інстанцій дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги ТзОВ "Аврора-У".

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

121. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

122. Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

123. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

124. За таких обставин відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

125. Під час нового розгляду справи, суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін. Зокрема, надати оцінку змісту заявлених вимог ТзОВ "Аврора-У" здійснивши дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України, зокрема:

1) дослідити факт набуття ТзОВ "Аврора-У" права власності на товар за Договором поставки від 09.11.2014 № 11/2014ТБ з урахуванням змісту пунктів 1.4, 4.1, 4.2 Договору зберігання від 10.11.2014 № 4-280 та факт оплати вартості товару Договором поставки від 09.11.2014 № 11/2014ТБ та оплати послуг за Договором зберігання від 10.11.2014 № 4-280;

2) з`ясувати можливість застосування у світлі обставин цієї справи приписів частини четвертої статті 74 ГПК України щодо витребування доказів (бухгалтерських документів, балансових відомостей, фінансових звітів, податкової звітності, декларації з ПДВ, додатків 5 до податкових декларацій з ПДВ, довідок банківських установ щодо руху коштів між сторонами щодо договору поставки та договору зберігання тощо) на підтвердження придбання товару ТзОВ "Аврора-У" та зберігання товару ПрАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" тощо.

126. Урахувавши наведене, суду належить встановити факт виконання Договору поставки від 09.11.2014 № 11/2014ТБ та Договору зберігання від 10.11.2014 № 4-280 застосовуючи стандарт вірогідності про оцінці таких фактів із врахуванням відсутності всіх доказів у позивача. В залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством розглянути вимоги ТзОВ "Аврора-У" з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого розгляду в судовому рішенні.

Щодо судових витрат

127. У зв`язку зі скасуванням постанови апеляційного господарського суду та ухвали суду першої інстанції і передачею справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який ухвалює судове рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Висновки щодо застосування норм права

128. Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

129. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора-У" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі № 910/17743/18 скасувати повністю.

3. Справу № 910/17743/18 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. В. Білоус

О. В. Васьковський