УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №272/741/20 Головуючий у 1-й інст. Карповець В. В.

Категорія 62 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С.,

за участю секретаря Пеклін Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 272/741/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 11 листопада 2020 року, ухвалене під головуванням судді Карповця В.В.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 2,2166 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Нехворощанської сільської ради Андрушівського району Житомирської області. Вказана земельна ділянка належала ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого Андрушівською райдержадміністрацією 23 червня 2004 року.

Позивач вказує, що він у встановлений законом строк прийняв спадщину після смерті матері. Окрім нього спадкоємцем за законом першої черги є його брат ОСОБА_2 , який не прийняв спадщину та не бажає реалізовувати свої спадкові права. Оскільки державний акт на право власності на вказану земельну пошкоджений ( залитий чорнилом), нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право власності на спадщину. Відтак, він змушений звернутись до суду з метою захисту свого права.

Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на вказану земельну ділянку, в порядку спадкування після смерті його матері ОСОБА_3 .

Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 11 листопада 2020 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 2,2166 га ( кадастровий номер 1820387400:05:000:0294), яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Нехворощанської сільської ради, як на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове,- про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що при вирішенні справи судом була врахована його заява про визнання позовних вимог та відсутність заперечень щодо задоволення позовних вимог. Проте, після ухвалення оскаржуваного рішення йому стало відомо про існування заповіту, який був складений 10 грудня 2015 року ОСОБА_3 . Відповідно до вказаного заповіту мати заповіла спірну земельну ділянку йому. Вказаний заповіт не був скасований чи змінений. Також зазначає, що при розгляді цієї справи суд не перевірив наявність спадкової справи, а також не встановив факт існування заповіту та коло спадкоємців.

В судовому засіданні відповідач та його представник підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати сторін ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 2,2166 га (кадастровий номер 1820387400:05:000:0294), яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та знаходиться на території Нехворощанської сільської ради Андрушівського району Житомирської області.

Згідно з довідкою виконавчого комітету Нехворощанської сільської ради № 496 від 5 червня 2020 ОСОБА_3 до дня смерті постійно проживала одна та була зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1 (а.с.11). Долучений до матеріалів справи лист приватного нотаріуса Андрушівського районного нотаріального округу Житомирської області Чистякова А.О. свідчить про те, що спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , прийняв ОСОБА_1 (а.с.17).

Листом-роз`ясненням від 4 червня 2020 року приватний нотаріус відмовив позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану земельну ділянку з тих підстав, що державний акт на право власності знаходиться в незадовільному стані ( пошкоджений), внаслідок чого неможливо прочитати повний текст документа.

Відповідно до положень ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу ( частина 2 статті 1223 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її ( частина 1 статті 1268 ЦК України).

Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Частиною 1 статті 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно ( ч.1 ст. 1297 ЦК України).

Розглядаючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач позбавлений можливості в позасудовому порядку реалізувати свої спадкові права на зазначену земельну ділянку, оскільки документ, який підтверджує право власності спадкодавця на це майно, пошкоджений (залитий фарбою), у зв`язку з чим нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Також суд взяв до уваги ту обставину, що відповідач визнав позов.

Разом з тим, суд не надав належної оцінки тій обставині, що відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за №7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Відповідно до положень пункту 3 глави 7 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії ( витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов`язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. У разі коли державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та об`єкт нерухомого майна проведено без видачі документа, що посвідчує таке право або у зв`язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього. Така інформація долучається до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.

Методичними рекомендаціями нотаріальної палати України від 19 жовтня 2016 року передбачено, що у випадку, якщо спадкодавцем за життя було набуто право власності, однак документ, що посвідчує право власності на нерухоме майно, втрачений і видача його дубліката не передбачена діючим законодавством, реєстрацію права власності спадкодавця за заявою спадкоємця можливо здійснити, застосовуючи у сукупності норми пунктів 53 і 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме мано та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року за №1127.

Так, згідно з пунктом 53 зазначеного Порядку для державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельну ділянку, права власності на об`єкт нерухомого майна, реєстрацію яких проведено до 1 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, у зв`язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності чи постійного користування земельною ділянкою, свідоцтва про право власності на нерухоме майно використовуються відомості з Державного земельного кадастру або Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, та паперовий носій інформації ( реєстрові книги, реєстраційні справи, ведення яких здійснювали бюро технічної інвентаризації).

У разі наявності в заявника копії примірника втраченого, пошкодженого чи зіпсованого державного акта, свідоцтва про право власності на нерухоме майно подається також відповідна копія.

Державна реєстрація прав у випадку, передбаченому цим пунктом, проводиться виключно за умови встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованих речових прав на підставі таких документів у Державному земельному кадастрі чи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, або на паперових носіях інформації ( в реєстрових книгах, реєстраційних справах, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації), з обов`язковим зазначенням у державному реєстрі прав відомостей про втрату, пошкодження чи зіпсування відповідного документа.

Пунктом 66 вказаного Порядку також передбачено, що для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, яким заведено відповідну спадкову справу.

Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб`єкта права власності - спадкодавця з обов`язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.

Отже, вказані положення законодавства надають можливість позивачеві звернутися до державного реєстратора з метою внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб`єкта права власності на зазначену земельну ділянку - спадкодавця ОСОБА_3 , надавши реєстратору відповідний витяг з Державного земельного кадастру, завірену землевпорядним органом копію архівного примірника зіпсованого державного акта на право власності на земельну ділянку, а також документи, видані нотаріусом, які передбачені пунктом 66 вказаного Порядку.

Після внесення відомостей до Державного реєстру прав про спадкодавця ОСОБА_3 як власника земельної ділянки, видача свідоцтва про право на спадщину буде вчинена нотаріусом на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього.

Таким чином, оформлення спадкових прав на зазначену земельну ділянку можливо здійснити у позасудовий спосіб, що, в свою чергу, свідчить про безпідставність позовних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції взяв до уваги також ту обставину, що відповідач визнав позов, що підтверджується змістом його заяви від 11 листопада 2020 року.

Так, відповідно до положень ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи ту обставину, що відповідно до вимог пункту 3 глави 7 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину на вказану земельну ділянку (за умови дотримання положень пунктів 53 і 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме мано та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року за №1127) визнання відповідачем позову не узгоджується з вимогами законодавства.

З огляду на вищезазначене, рішення слід скасувати та ухвалити нове,- про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 259,268,367,368,374,376,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 11 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: