Дата документу 01.02.2021 Справа № 554/591/21
Провадження № 2/554/1172/2021
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2021 року суддя Октябрського районного суду м. Полтави Гальонкіна Ю.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії , -
В С Т А Н О В И В :
27 січня 2021 позивачка звернулася до суду з позовом до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, у якому просить: визнати протиправним рішення Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області про відмову в застосуванні підсумованого обліку робочого часу до начальника відділу забезпечення якості правової допомоги та підвищення кваліфікації її надавачів Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області ОСОБА_1 ; зобов`язати Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області застосувати підсумований облік робочого часу до начальника відділу забезпечення якості правової допомоги та підвищення кваліфікації її надавачів Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, крім іншого, суддя перевіряє додержання усіх передумов відкриття провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
В силу ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За правилами, встановленими ч.1ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З аналізу позовної заяви та доданих до неї матеріалів суд прийшов до наступних висновків.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 цього Кодексу, публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
У справі, яка розглядається, таким суб`єктом є Центр, оскільки його діяльність спрямована на забезпечення реалізації визначеної в статті 59 Конституції України гарантії на отримання професійної правничої допомоги. Адже, відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України від 2 червня 2011 року № 3460-VI «Про безоплатну правову допомогу» (далі - Закон № 3460-VI) безоплатна правова допомога - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел.
Частиною першої статті 13 цього Закону встановлено, що БВПД - це вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя. Для реалізації такої державної гарантії, власне, й функціонують центри з надання БВПД та адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають таку допомогу.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Повноваження Центру з надання БВПД закріплені у статті 17 Закону № 3460-VI та в Положенні про центри з надання БВПД, затвердженому наказом Мін`юсту від 2 липня 2012 року № 967/5 (далі - Положення № 967/5).
Аналізуючи нормативні приписи, які визначають компетенцію Центру, можна констатувати, що його діяльність спрямована на забезпечення саме публічного інтересу, а не приватноправового. Тому, оскільки Центр є суб`єктом владних повноважень, якому державою делегуються, зокрема, повноваження щодо надання БВПД, можна зробити висновок про те, що за своєю суттю надання БВПД є публічно-адміністративною функцією, здійснення якої покладається на спеціальних суб`єктів, якими є відповідні місцеві та регіональні Центри, а тому такі спори підлягають розгляду за правилами КАС України.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
У цій справі спірні правовідносини пов`язані з визнанням на думку позивачки рішення Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області про відмову в застосуванні підсумованого обліку робочого часу протиправним та зобов`язання вчинити певну дію щодо застосування позивачці підсумованого обліку її робочого часу.
Згідно з частиною п`ятою статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Отже, вимоги про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства, якщо таке рішення прийняте суб`єктом владних повноважень, і заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
З огляду на викладене та враховуючи те, що заявлені позивачкою вимоги спрямовані на вирішення публічно-правового спору, тому приходжу до переконання, що розгляд таких позовних вимог має вирішуватись за правилами адміністративного судочинства.
На підставі вище наведеного, приходжу до висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п.1 ч.1ст.186 ЦПК України.
Керуючись ст. 186 ЦПК України, суддя, -
У Х В А Л И В :
У відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії - відмовити.
Роз`яснити позивачу, що дану справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом 15 днів з дня отримання її копії.
Суддя: Ю.С. Гальонкіна
