ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2021 року Справа № 915/1853/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Степановій І. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032 (код ЄДРПОУ 24584661)

в особі Відокремленого підрозділу Южноукраїнська атомна електрична станція, промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001 (код ЄДРПОУ 20915546)

до відповідача Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, вул. Дружби Народів, 48, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000 (код ЄДРПОУ 20910974)

про стягнення коштів сумі 5 156 365, 59 грн.

Представники сторін у судове засідання не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Южноукраїнська атомна електрична станція з позовною заявою про стягнення з відповідача Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області витрат від реалізації теплової енергії за тарифами нижче економічно обґрунтованого рівня в сумі 5 156 365, 59 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2019 року справу № 915/1853/19 призначено головуючому судді Алексєєву А.П.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 08.08.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 09.09.2019 року.

На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Миколаївської області № 297 від 09.09.2019 року здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 915/1853/19. Підставою призначення повторного автоматизованого розподілу справи 915/1853/19 є відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку головуючого судді Алексєєва А.П.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2019 року справу № 915/1853/19 призначено головуючому судді Ткаченко О.В.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 13.09.2019 року справу № 915/1853/19 прийнято до провадження судді Ткаченко О.В. за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 17.10.2019 року.

У зв`язку зі знаходженням судді Ткаченка О.В. у відпустці підготовче засідання по справі № 915/1853/19, призначене на 17.10.2019 року, не відбулось.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 25.10.2019 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та призначено підготовче засідання на 19.11.2019 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.11.2019 року відкладено підготовче засідання на 09.12.2019 року.

Підготовче засідання, призначене на 09.12.2019 року, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Ткаченко О.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.12.2019 року повідомлено учасникам справи, що підготовче засідання відбудеться 20.12.2019 року.

У підготовчому засіданні 20.12.2019 року було оголошено перерву до 26.12.2019 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.12.2019 року провадження у справі закрито.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 року ухвалу господарського суду Миколаївської області від 26.12.2019 року скасовано. Справу передано на розгляд господарському суду Миколаївської області.

На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Миколаївської області № 23 від 10.03.2020 року здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 915/1853/19.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2020 року справу № 915/1853/19 призначено головуючому судді Олейняш Е. М.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.03.2020 року прийнято справу № 915/1853/19 до провадження судді Олейняш Е. М. за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі на 14.04.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.04.2020 року відкладено підготовче засідання.

21.04.2020 року до господарського суду Миколаївської області від Верховного Суду надійшла ухвала Верховного Суду від 16.04.2020 року, якою відкрито касаційне провадження у справі № 915/1853/19 за касаційною скаргою Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області.

Витребувано матеріали справи № 915/1853/19 господарського суду Миколаївської області за позовом державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южноукраїнська атомна електрична станція" до Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про стягнення 5 156 365, 59 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 22.04.2020 року зупинено провадження у даній справі № 915/1853/19 до розгляду касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 року по справі № 915/1853/19 та повернення матеріалів господарської справи № 915/1853/19 із суду касаційної інстанції.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.05.2020 року касаційну скаргу виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області залишено без задоволення, а постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 у справі № 915/1853/19 без змін.

19.05.2020 року до господарського суду Миколаївської області надійшли матеріали справи № 915/1853/19.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 31.08.2020 року поновлено провадження у справі № 915/1853/19 за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання. Призначено підготовче засідання по справі на 30.09.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 30.09.2020 року відкладено підготовче засідання по справі на 22.10.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 22.10.2020 року відкладено підготовче засідання по справі на 24.11.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.11.2020 року закрито підготовче провадження у справі № 915/1853/19 та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 17.12.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17.12.2020 року відкладено розгляд справи в судовому засіданні на 18.01.2021 року.

Сторони явку повноважних представників в судове засідання 18.01.2021 року не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (том 4, арк. 17-19).

17.12.2020 року до господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла заява (вх. № 16136/20) про проведення судового засідання без участі представника позивача.

14.01.2021 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшло клопотання (вх. № 453/21), в якому відповідач зазначив, що заперечує проти задоволення позовної заяви та просить суд розглядати справу без участі представника відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Подані клопотання судом розглянуто та задоволено.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

В судовому засіданні 18.01.2021 року судом відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України та ч. 4, 7 ст. 240 ГПК України складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення коштів. Підставою позову позивачем зазначено, що у зв`язку з необхідністю приведення тарифів у відповідність до рівня достатнього для забезпечення сталого функціонування та беззбиткової діяльності з теплопостачання позивачем направлено Южноукраїнській міській раді заяву про встановлення нових тарифів на теплову енергію, її транспортування та постачання. Проте, рішення щодо встановлення нових тарифів на теплову енергію, яку надає позивач в місті Южноукраїнську, не прийнято, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення компенсаційні витрати від реалізації теплової енергії за тарифами нижче економічно обґрунтованого рівня.

Розрахунок компенсаційних витрат від реалізації теплової енергії за тарифами нижче економічно обґрунтованого рівня здійснено позивачем за листопад 2018 - грудень 2018, виходячи за розрахунками позивача з економічно обґрунтованого тарифу на теплову енергію на рівні 114, 03 грн./Гкал.

Позивач зазначає, що збитки, заподіяні суб`єкту господарювання, відшкодовуються відповідно до закону.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 47, 147 ГК України та постановою КМУ від 15.11.2017 року № 870 Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 р. № 1010 і від 1 червня 2011 р. № 869, в якій затверджено порядок Відшкодування втрат ліцензіатів (підприємств), які виникають протягом періоду розгляду розрахунків тарифів, встановлення та їх оприлюднення уповноваженим органом.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 13680/19 від 27.08.2019 року) просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що вимога позивача щодо відшкодування втрат ліцензіатів (підприємств), які виникають протягом періоду розгляду розрахунків тарифів, встановлення та їх оприлюднення уповноваженим органом виконавчим комітетом Южноукраїнської міської ради в сумі 51 566 365, 59 грн. суперечить вимогам Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869, та Порядку розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих для їх встановлення, затвердженого наказом Міністерства з питань регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.09.2018 № 239, так як:

- розрахунок розміру втрат ліцензіатів подається на погодження уповноваженому органові протягом десяти календарних днів з дня введення в дію тарифів (в спірному випадку до 12.01.2019), проте такий розрахунок позивачем не подавався;

- втрати суб`єкта господарювання, яких зазнано протягом періоду розгляду розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання включаються до складу тарифів в разі їх погодження уповноваженим органом, тобто виконавчим комітетом Южноукраїнської міської ради або за окремим рішенням органів місцевого самоврядування відшкодовуються з міського бюджету, вимога відшкодувати втрати з міського бюджету порушує право виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради включити втрати до тарифу;

- позивачем порушено порядок та строки надання на погодження втрат ліцензіатів (підприємств), які виникають протягом періоду розгляду розрахунків тарифів, встановлення та їх оприлюднення уповноваженим органом.

Відповідач зазначає, що розрахунки втрат ліцензіата, які виникли протягом періоду розгляду розрахунків тарифів необґрунтовані, оскільки рішенням виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради від 19.12.2018 року № 332 «Про встановлення тарифу на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання), яку надає відокремлений підрозділ «Южно-Українська АЕС» державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» встановлено тарифи в розмірі 110, 28 грн. за 1 Гкал без ПДВ, які було введено в дію з 02.01.2019 року. У розрахунках враховано розмір 114,03 грн. за 1 Гкал без ПДВ.

Заперечення обґрунтовані приписами ст. 19 Конституції України, Порядком формування тарифів № 869 та Порядком розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів № 239 від 12.09.2018.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Державному підприємству НАЕК Енергоатом Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, видано ліцензію на "транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами" серії АЕ № 575876 від 11.12.2014 року та ліценцію на "постачання теплової енергії" серії АЕ 575877 від 11.12.2014 року на провадження ліцензованої діяльності (том 1, арк. 30, 31).

06.04.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про подання на розгляд розрахунків тарифів на теплову енергію, її транспортування та постачання, направивши супровідним листом № 51/5522 від 06.04.2018 (том 2, арк. 158; том 3, арк. 31-32) відповідну заяву з пояснювальною запискою та розрахунковими матеріалами на 396-ти аркушах (том 1, арк. 14-256; том 2, арк. 1-157).

Позивачем подано розрахунок тарифів на теплову енергію для всіх груп споживачів на рівні 114, 03 грн/Гкал. (том 1, арк. 51), в тому числі:

- виробництво теплової енергії - 92, 70 грн/Гкал.;

- транспортування теплової енергії 20,91 грн/Гкал.;

- постачання теплової енергії 0, 42 грн/Гкал.

08.05.2018 року відповідач направив на адресу позивача лист № 15/02-34/1369 про розгляд розрахунків тарифів, в якому відповідач повідомив про наявність зауважень та пропозицій, зазначивши, що у розрахунки тарифів на послуги з транспортування та постачання теплової енергії включено витрати на заробітну плату не передбачені для житлово-комунальної галузі, в результаті чого вартість послуг завищена. Для обґрунтування статті витрат "Амортизаційні відрахування" ВП ЮУ АЕС ДП НАЕК "Енергоатом" необхідно розробити та відповідно до вимог чинного законодавства надати на розгляд та затвердження Южноукраїнській міській раді інвестиційну програму на 2018 рік у сфері теплопостачання (транспортування та постачання теплової енергії). На підставі викладеного розрахунки тарифу на теплопостачання повернуто відповідачем Южноукраїнською міською радою позивачу ВП ЮУ АЕС ДП НАЕК "Енергоатом" на доопрацювання (том 2, арк. 159).

25.05.2018 року позивач за результатами розгляду зауважень відповідача до розрахунків тарифів направив на адресу відповідача лист № 51/8576, в якому позивач повідомив про незгоду з висновками щодо завищення вартості теплової енергії та про неприйнятність пропозиції щодо встановлення умов оплати праці робітникам, які задіяні у теплопостачанні, на рівні працівників житлово-комунальної галузі. Позивач повідомив відповідача, що вважає надані ВП ЮУ АЕС ДП НАЕК "Енергоатом" розрахунки витрат на оплату праці для включення до тарифу на теплову енергію такими, що повністю відповідають діючій в Україні законодавчій базі та є економічно обґрунтованими. В листі позивач щодо обгрунтування статті витрат "Амортизаційні відрахування" повідомив, що інвестиційна програма на 2018 рік у сфері теплопостачання направлена на розгляд та затвердження до Южноукраїнської міської ради листом від 15.05.2018 № 49/535 (том 2, арк. 160-161).

У відповідь на вищевказаний лист 05.07.2018 року відповідач направив на адресу позивача лист № 15/02-34/2006 про розгляд розрахунків тарифів, в якому відповідач повідомив, що фахівцями виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради розроблено проект рішення виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради «Про встановлення тарифів на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання), яку надає ВП ЮУ АЕС ДП НАЕК "Енергоатом", який буде оприлюднений на офіційному сайті міста Южноукраїнська після погодження Южноукраїнською міською радою інвестиційної програми у сфері теплопостачання ВП ЮУ АЕС ДП НАЕК "Енергоатом" на 2018 рік. Вказаний проект рішення після проходження процедури оприлюднення, відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідно до норм діючого законодавства буде винесений на розгляд засідання виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради (том 2, арк. 162).

До проекту рішення складено додаток (структура тарифу) (том 2, арк. 163-166).

Відповідно до проекту рішення виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради «Про встановлення тарифу на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання), яку надає відокремлений підрозділ «Южно-Українська АЕС» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в місті Южноукраїнську» виконавчим комітетом запропоновано встановити тариф на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання), які надає ВП ЮУ АЕС ДП «НАЕК «Енергоатом» в місті Южноукраїнську в розмірі 110,28 грн/Гкал., а саме:

- виробництво теплової енергії - 92, 70 грн/Гкал.;

- транспортування теплової енергії 17,34 грн/Гкал.;

- постачання теплової енергії 0, 24 грн/Гкал.

В свою чергу, відповідно до розрахунку ВП ЮУ АЕС ДП «НАЕК «Енергоатом» запропоновано встановити тариф на теплову енергію в розмірі 114, 03 грн/Гкал. (том 1, арк. 51; том 2, арк. 163-166), в тому числі:

- виробництво теплової енергії - 92, 70 грн/Гкал.;

- транспортування теплової енергії 20,91 грн/Гкал.;

- постачання теплової енергії 0, 42 грн/Гкал.

Структура тарифу додається (том 2, арк. 163-166).

Відповідно до витягу з протоколу засідання виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради № 16 від 03.10.2018 року по питанню щодо встановлення тарифу на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання), яку надає ВП ЮУ АЕС ДП «НАЕК «Енергоатом» в місті Южноукраїнську» рішення не прийнято (том 2, арк. 168-175).

Витяг з протоколу засідання виконавчого комітету направлено позивачу супровідним листом від 17.10.2018 (том 2, арк. 167).

Ще до звернення позивача до суду із даним позовом Рішенням виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 19.12.2018 року № 332 «Про встановлення тарифу на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання), яку надає відокремлений підрозділ «Южно-Українська АЕС» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в місті Южноукраїнську» (том 3, арк. 27-28) вирішено:

1. Встановити тарифи на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання), яку надає ВП ЮУ АЕС ДП НАЕК Енергоатом в місті Южноукраїнську в розмірі 110, 28 грн. за 1 Гкал без ПДВ, в тому числі:

1.1 теплова енергія - 92, 70 грн. за 1 Гкал без ПДВ;

1.2 транспортування теплової енергії 17,34 грн. за 1 Гкал без ПДВ;

1.3 постачання теплової енергії 0, 24 грн. за 1 Гкал без ПДВ.

Структура тарифів наведена у додатку.

До рішення виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради від 19.12.2018 року № 332 складено Додаток Структура тарифів на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання), яку надає ВП ЮУ АЕС ДП НАЕК Енергоатом в місті Южноукраїнську (том 3, арк. 29-30).

За таких обставин, між сторонами виникли суперечності щодо розміру економічно обґрунтованого тарифу.

Враховуючи недосягнення згоди між сторонами, позивач обрав захист своїх прав шляхом звернення до господарського суду із позовом у спосіб стягнення збитків.

Розрахунок компенсаційних витрат від реалізації теплової енергії за тарифами нижче економічно обґрунтованого рівня здійснено позивачем за листопад 2018 - грудень 2018, виходячи за розрахунками позивача з економічно обґрунтованого тарифу на теплову енергію на рівні 114, 03 грн./Гкал. (том 2, арк. 230). Отже, як вбачається з поданого розрахунку, позивачем при розрахунку застосовано розрахункові економічно обґрунтовані тарифи, які здійснено самим позивачем та які направлялись відповідачу для розгляду та затвердження разом із заявою про затвердження тарифів.

В свою чергу, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що у зв`язку з тим, що тарифи у даній справі встановлені не були взагалі, тобто має місце відмова органу місцевого самоврядування у встановленні економічно обґрунтованого тарифу, позивачем понесені збитки.

Позвач зазначає, що дії відповідача порушили законні права та інтереси державного підприємства, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

1. Способи захисту прав. Правове регулювання відшкодування збитків/шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 8 ст. 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Разом з цим, загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди визначено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Слід зауважити, що ст. 1166 ЦК України встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди так званої "деліктної шкоди". Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди вказаної статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).

Загальне правило вказаної статті встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.

Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, яка не відповідає вимогам закону, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права. У правовідносинах, що розглядаються, шкода - це фактично міра відповідальності.

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) остання складова - вина завдавача шкоди, але за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону, обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини (постанова ВС від 12.11.2019 року по справі № 914/2436/18).

Отже, для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди та її розміру; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, з урахуванням визначених господарсько-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності судочинства, позивач звільняється від обов`язку доказування вини відповідача у заподіянні шкоди.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд, перш за все, повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу майнової відповідальності. Водночас господарському суду слід відрізняти обов`язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (стаття 623 ЦК України) від позадоговірної шкоди, тобто від зобов`язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України) (вказана позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.12.2019 року по справі № 910/13258/17, від 22.08.2019 року по справі № 910/1169/17 та від 17.09.2019 року по справі № 910/14469/18).

Відповідно до ч. 1 ст. 47 ГК України держава гарантує усім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.

Відповідно до ч. 4 ст. 47 ГК України збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються підприємцю відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 147 ГК України майнові права суб`єктів господарювання захищаються законом. Збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст. 1175 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб, інші докази тощо.

Відповідно до ч. 7 ст. 23 ГК України спори про поновлення порушених прав суб`єктів господарювання та відшкодування завданої їм шкоди внаслідок рішень, дій чи бездіяльності органів, посадових або службових осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень вирішуються в судовому порядку.

2. Правове регулювання встановлення цін/тарифів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про ціни і ціноутворення дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, органами, що здійснюють державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій, органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення. Дія цього Закону не поширюється на встановлення тарифів на медичні послуги та лікарські засоби в межах програми медичних гарантій згідно із Законом України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення".

Відповідно до ст. 1 Закону України Про ціни і ціноутворення товар - продукція, роботи, послуги, матеріально-технічні ресурси, майнові та немайнові права, що підлягають продажу (реалізації).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України Про ціни і ціноутворення державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України Про ціни і ціноутворення державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 12 Закону України Про ціни і ціноутворення зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін.

Зміна рівня державних регульованих цін може здійснюватися у зв`язку із зміною умов виробництва і продажу (реалізації) продукції, що не залежать від господарської діяльності суб`єкта господарювання.

Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади, державні колегіальні органи та органи місцевого самоврядування під час встановлення державних регульованих цін на товари до складу таких цін обов`язково включають розмір їх інвестиційної складової частини.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про ціни і ціноутворення органи місцевого самоврядування забезпечують реалізацію державної цінової політики у межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України Про ціни і ціноутворення державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом, зокрема, установлення обов`язкових для застосування суб`єктами господарювання фіксованих цін.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про ціни і ціноутворення Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов`язані відшкодувати суб`єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів.