ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2021 року м. Херсон
справа № 650/340/20
провадження № 22-ц/819/58/21
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя-доповідач)Пузанової Л.В.,суддів:Склярської І.В., Чорної Т.Г.,секретарЛитвиненко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Великоолександрівського районноговідділу державноївиконавчої службиПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса)на рішенняБериславського районногосуду Херсонськоїобласті ускладі суддіКириленко М.О.від 06жовтня 2020року усправі запозовом ОСОБА_1 до Великоолександрівськогорайонного відділудержавної виконавчоїслужби Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса),Державної казначейськоїслужби України,Головного територіальногоуправління юстиціїу Херсонськійобласті,правонаступником якогоє Південнеміжрегіональне управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса),про відшкодуванняморальної таматеріальної шкоди,завданої бездіяльністюдержавного виконавця,
встановив:
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Великоолександрівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої бездіяльністю державного виконавця.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що в провадженні державного виконавця Великоолександрівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області перебуває зведене виконавче провадження з примусового виконання судового наказу № 923/1381/13, виданого 10.01.2014 року господарським судом Херсонської області та виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про стягнення з нього на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості на загальну суму 55 340,52 грн.
Постановою державного виконавця Надточія С.В. від 21 червня 2019 року в даному зведеному виконавчому провадженні накладено арешт на його грошові кошти на пенсійному рахунку в АТ «Ощадбанк».
Починаючи з 21 червня 2019 року він (позивач) вчиняв дії з оскарження бездіяльності державного виконавця, яка полягала в незнятті арешту з належних йому коштів, на які заборонено звертати стягнення, звернувшись 15 серпня 2019 року із письмовою скаргою на дії державного виконавця до Головного територіального управління юстиції У Херсонській області, а після, отримавши 26 вересня 2019 року відповідь на скаргу, у задоволенні якої йому було відмовлено, звернувся з адміністративним позовом про визнання дій, бездіяльності державного виконавця неправомірними та скасування постанови про арешт коштів боржника, за наслідком розгляду якого постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року, яка набрала законної сили 16 січня 2020 року після залишення її постановою П`ятого Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року без змін, бездіяльність державного виконавця визнана протиправною.
Після набрання постановою суду законної сили 21 січня 2020 року державним виконавцем винесена постанова про зняття арешту з коштів.
Посилаючись на те, що у період з 21 червня 2019 року по 21 січня 2020 року кошти на рахунку, на який надходили пенсійні виплати та субсидія, безпідставно знаходились під арештом, що завдало йому матеріальної шкоди, яка виразилась у понесених витратах на стаціонарне лікування у період з 12 листопада 2019 року по 25 листопада 2019 року, придбання ліків та витратах на проїзд до м. Херсона у загальному розмірі 8038,14 грн, а також моральної шкоди, яка полягає у позбавленні його законного права на користування пенсійними та соціальними виплатами, внаслідок чого він був змушений докладати додаткових зусиль для відновлення своїх прав та інтересів і доведення протиправності дій та бездіяльності державного виконавця, що завдало йому душевних страждань, погіршило його умови життя і призвело до негативних психоемоційних почуттів, позивач просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом зобов`язання Державної казначейської служби України списати вказані кошти зі спеціально визначеного для цього рахунку Державного бюджету України для відшкодування шкоди, завданої органами державної влади чи їх службовими особами, а саме: через бездіяльність державного виконавця - заступника начальника відділу Великоолександрівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Надточія С.В. на його користь 20 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди та 8 038,14 грн на відшкодування матеріальної шкоди.
Ухвалою суду від 05 травня 2020 року до участі у справі як співвідповідача залучено Головне територіальне управління юстиції у Херсонській області.
Рішенням суду від 06 жовтня 2020 року позов задоволено частково та постановлено:
Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку, відкритого у Державній казначейській службі України, на користь ОСОБА_1 3000 грн (три тисячі гривень) в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю Великоолександрівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
В апеляційний скарзі Великоолександрівський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 3 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, зокрема, при розрахунку розміру моральної шкоди судом не визначено та не зазначено, які саме та за який період душевні страждання поніс ОСОБА_1 , не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю державного виконавця та душевними стражданнями позивача, яким не надано належних доказів у підтвердження таких страждань, їх обсягу та розрахунку розміру відшкодування.
Вважає, що доводи позивача про наявність у нього моральних страждань у зв`язку із неможливістю отримання пенсійних виплат спростовуються наданою ним на вимогу суду інформацією щодо відкритих ним розрахункових рахунків для отримання пенсії в інших банківських установах, зокрема, в АТ «Райффайзен банк Аваль», та отримання пенсійних виплат з листопада 2019 року.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 її доводи не визнав, висновок суду щодо наявності підстав для відшкодування відповідачем заподіяної із його вини у визначеному судом розмірі шкоди вважає правильним та обґрунтованим.
Ухвалою від 02 лютого 2021 року, постановленою без видалення до нарадчої кімнати, апеляційний суд залучив до участі в справі правонаступника відповідача Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в оскарженій частині, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Рішення суду в оскарженій частині мотивовано тим, що бездіяльністю органу державної виконавчої служби, яка в судовому порядку визнана неправомірною, позивачеві завдано моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню державою шляхом списання з відповідного рахунку, відкритого у Державній казначейській службі України.
В процесі розгляду справи суд встановив, що 21.06.2019 року заступник начальника Великоолександрівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Надточій С.В. на підставі судового наказу, виданого 10.01.2014 року господарським судом Херсонської області, та виконавчого напису, виданого 10.05.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу БондарІ.М., виніс постанову про арешт коштів ОСОБА_1 як боржника у виконавчому провадженні, а саме: наклав арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк», який є пенсійним рахунком та рахунком, на який надходили соціальні виплати.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 року, яке набрало законної сили 16 січня 2020 року, визнано протиправною (неправомірною) бездіяльність державного виконавця Великоолександрівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Надточія С.В. щодо виконання обов`язку зняти арешт з коштів, що містяться на рахунку в AT "Ощадбанк", з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти заборонено звертати стягнення. Скасовано постанову державного виконавця Великоолександрівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Херсонській області від 21.06.2019 року ВП № 51567299 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку в AT "Ощадбанк". Зобов`язано Великоолександрівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області зняти арешт з рахунку в AT "Ощадбанк".
Рішення суду адміністративної юрисдикції мотивовано тим, що накладений органом державної виконавчої служби арешт на кошти ОСОБА_1 перешкоджав останньому отримати грошові кошти, надані йому у вигляді пенсії, яка є єдиним джерелом його існування, а державний виконавець, отримавши 29.10.2019 року виписки з банківського рахунку, на який було накладено арешт із зазначенням сум надходжень та їх джерел, мав можливість пересвідчитися в тому, що відкритий в АТ «Ощадбанк» рахунок відноситься до рахунку із спеціальним режимом використання, а тому, на виконання приписів частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», був зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку відповідних документів, однак цього не зробив.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 року в частині зобов`язання зняти арешт з коштів ОСОБА_1 виконано Великоолександрівським районним відділом державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 27 січня 2020 року.
Згідно ізстаттею 56Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно доположень статті 1167ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно зістаттею 1173 Цивільного кодексу Українишкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно достатті 1174 ЦК Українишкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Статтею 23 ЦК Українипередбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.
До такого висновку дійшов Верховний Суд, виклавши його у постанові від 12.03.2020 року у справі №761/991/18, який відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України підлягає врахуванню судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Враховуючи встановлені судом обставини, із яких слідує, що в результаті неправомірної бездіяльності державного виконавця позивач був позбавлений гарантованого державою пенсійного забезпечення, що призвело до душевних страждань та викликало необхідність докладати додаткових зусиль для відновлення своїх прав, а також зважаючи на те, що орган державної виконавчої служби не довів, що шкоди позивачеві завдано не з його вини, як це передбачено частиною другою статті 1166 ЦК України, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності всіх основних умов відповідальності за завдану у спірних правовідносинах моральну шкоду та вважає цей висновок таким, що ґрунтується на належних, достатніх та достовірних доказах і відповідає нормам матеріального права, що регулюють ці відносини.
Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди та порядок стягнення грошових коштів, суд врахував характер правопорушення, його тривалість та ступінь вини органу державної виконавчої служби, негативні наслідки, які настали для позивача, глибину його душевних страждань, а також положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», відповідно до частини першої статті 3 якоговиконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Згідно із статтями 25, 43 Бюджетного кодексу України та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №215 від 15.04.2015 року «Про затвердження Положення про Державну казначейську службу України» таким центральним органом виконавчої влади є Державне казначейство України.
Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних доказах і як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.
Зокрема, посилання скаржника на те, що «бездіяльність державного виконавця протягом 7 календарних днів не є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди», є юридично неспроможним, оскільки відповідно до вимог статті 1167 ЦК України підставою відповідальності за завдану моральну шкоду є неправомірні рішення, дії чи бездіяльність, вчинені стосовно особи, що мало місце у спірних правовідносинах. Тривалість правопорушення підлягає врахуванню при визначенні розміру грошового відшкодування завданої шкоди, що судом першої інстанції і зроблено в результаті зменшення визначеного позивачем розміру відшкодування із 20000 грн до 3000 грн.
При вирішенні спору в частині вимог про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції обґрунтовано послався на практику Європейського Суду з прав людини, яким порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди навіть, якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я.
Та обставина, що позивач, починаючи з листопада 2019 року отримував пенсійні виплати через інший банк, свідчить про те, що йому в результаті неправомірної бездіяльності щодо зняття арешту з пенсійного рахунку створені незручності та перешкоди в отриманні пенсійних виплат, які є єдиним джерелом його доходів, та підтверджують доводи щодо необхідності докладати додаткові зусилля для відновлення своїх прав, а отже,- підтверджують причинний зв`язок між встановленою в судовому порядку неправомірною бездіяльністю органу державної виконавчої служби та завданою моральною шкодою.
Не звільняє орган державної виконавчої служби від відповідальності за завдану позивачеві моральну шкоду і та обставина, що відповідно до положень статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, повинен визначати статус коштів, на які заборонено накладення арешту, повідомляти виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, оскільки отримавши таку інформацію від АТ «Ощадбанк» 29.10.2019 року, державний виконавець не зняв арешт з пенсійного рахунку позивача.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що рішення в оскарженій частині ухвалено судом з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди відсутні.
В решта частині рішення суду не оскаржено, тому в силу статті 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 375 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Великоолександрівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) залишити без задоволення, а рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 06 жовтня 2020 року в оскарженій частині без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий Л. В. Пузанова
Судді: І. В. Склярська
Т. Г. Чорна
Повний текст постанови складено 05 лютого 2021 року
Суддя Л. В. Пузанова
