Справа № 953/20837/20

н/п 2/953/1283/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2021 року Київський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді Колесник С.А.,

за участю секретаря судового засідання Кудінової К.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу №953/20837/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та утримання аліментів на дитину, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , відповідно до якої просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав стосовно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та призначити ОСОБА_1 її опікуном; стягувати з ОСОБА_2 на ім`я опікуна аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі ј частки з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи від дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Обгрунтовуючи заявлені вимоги ОСОБА_1 посилається на те, що Її донька ОСОБА_2 має доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована відповідно до частини першої статті 135 СК України. Відповідачка вживає наркотики, з дитиною не проживає два роки, не цікавиться донькою, не піклується про її здоров`я, навчання, не надає ніякої матеріальної допомоги. Малолітня ОСОБА_4 знаходяться на обліку Служби у справах дітей по Київському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради як дитина, яка опинились в складних життєвих обставинах і потребує встановлення над нею опіки. Позивач є бабусею дитини, дитина проживає в її родині, позивач разом з чоловіком ОСОБА_5 займаються її вихованням та утриманням, купують їй необхідні речі, продукти харчування, піклуються про її здоров`я. ОСОБА_1 подала до Служби заяву та всі документи, щоб її призначили опікуном дитини у разі позбавлення батьківських прав її матері ОСОБА_2 стосовно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі викладеного позивач звернулась до суду з даним позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2020 справу передано для розгляду судді Колесник С.А.

На виконання вимог ч.6 ст.187 ЦПК України судом було направлено запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - відповідача у справі та 20.12.2020 отримано відповідну довідку.

Ухвалою суду від 27.12.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

У підготовче засідання позивач не з`явилась, до суд подала заяву про розгляд справи за її відсутності, зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити (а.с.30).

Відповідач у підготовче засідання не з`явилась, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2 , посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Вільховим Р.М. та зареєстрована в реєстрі за №209, відповідно до якої ОСОБА_2 заявляє, що не заперечує проти позбавлення її батьківських прав щодо її малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована: АДРЕСА_1 . Також не заперечує проти призначення опікуном її дочки ОСОБА_3 - її матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також повідомила, що вже на протязі року її дочка не проживає разом з нею, а проживає разом зі своєю бабусею ОСОБА_1 за адрсеою: АДРЕСА_2 (а.с.32).

Представник тертьої особи у підготовче засідання не з`явилась, до суду представником Департаменту служб у справах дітей ХМР Огановою В.В. подано заяву про розгляд справи за відсутності представника органу опіки та піклування, зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити, рішення по справі прийняти в інтересах дитини з урахуванням наданих висновків про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та встановлення опіки (а.с.33).

Відповідно до положень ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Беручи до уваги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, враховуючи, що позивачем та третьою особою подані до суду заяви про розгляд справи без їх участі, суд вважає можливим провести підготовче засідання за відсутності сторін.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Згідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Положенням ст..206 ЦПК України визначено, що до ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи, що визнання відповідачами позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, сторони розуміють наслідки відповідних процесуальних дій, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_4 , про що в Книзі реєстрації народжень 23.09.2008 зроблено відповідний актовий запис за №163 у Київському відділі реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.10).

Батьками дитини записані: ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .

Відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (а.с.11).

ОСОБА_1 разом із чоловіком ОСОБА_5 перебувають на обліку потенційних кандидатів в опікуни/піклувальними з 09.10.2020 за №13, про що внесено відомості до Єдиної інформаційно-аналітичної системи «Діти» (а.с.16).

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ученицею 6-А класу, навчається в КЗ «ХЗОШ №30» з 1-го класу з 01.09.2015. Вихованням дитини опікується її бабуся по материнській лінії, ОСОБА_1 . Мати дитини, ОСОБА_2 , не займається доглядом та вихованням дитини, не виконує свої батьківські обов`язки, жодного разу не відвідувала батьківські збори. ОСОБА_1 забезпечила належні умови та приділяє достатньо уваги вихованню онуки, підтримує зв`язок зі школою, відвідує батьківські збори, як зазначено у листі за підписом директора КЗ «ХЗОШ №30» Шестак В.В. та класного керівника ОСОБА_7 (а.с.17).

Відповідно до інформації, наданої КНП «Міська дитяча поліклініка №23» Харківської міської ради, ОСОБА_3 мешкає за адресою: АДРЕСА_2 та перебуває під наглядом фахівців поліклініки з народження. Вихованням дитини та забезпечення її належного догляду займається її бабуся, ОСОБА_1 . Мати дитини - ОСОБА_2 доглядом та вихованням доньки не займається, до фахівців поліклініки стосовно стану здоров`я дівчинки не зверталась (а.с.18).

Відповідно до посвідчененої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Вільховим Р.М. та зареєстрована в реєстрі за №209 заяви від 04.06.2020, ОСОБА_2 заявляє, що не заперечує проти позбавлення її батьківських прав щодо її малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрвоана: АДРЕСА_1 . Також не заперечує проти призначення опікуном її дочки ОСОБА_3 - її матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також повідомила, що вже на протязі року її дочка не проживає разом з нею, а проживає разом зі своєю бабусею ОСОБА_1 за адрсеою: АДРЕСА_2 (а.с.32).

Малолітня ОСОБА_3 не заперечує проти того, щоб її опікуном стала ї бабуся ОСОБА_1 (а.с.31).

Малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає разом з ОСОБА_1 , яка створила для дитини необхідні умови для всебічного розвитку, що підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов проживання (а.с.20).

ОСОБА_1 може виконувати обов`язки опікуна, з правовими аспектами щодо встановлення опіки ознайомлена.

Чоловік ОСОБА_1 ОСОБА_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , також пройшов курс підготовки кандидатів в опікуни, піклувальники з 22 по 25 вересня 2020 року та рекомендований для включення до єдиного банку даних потенційних опікунів, піклувальників (а.с.44).

ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Це житловий будинок загальною площею 34,9 кв. м. ОСОБА_5 та ОСОБА_1 є власниками цього житлового будинку. Будинок зі всіма зручностями: є опалення, водопостачання, електроосвітлення, каналізація. Житло обладнано необхідною побутовою технікою, меблями та речами особистого вжитку. Санітарний стан будинку задовільний, для дитини облаштоване окреме спальне місце, є шафа для одягу, письмовий стіл, телевізор.За даними довідки Департаменту інформаційних технологій Міністерства внутрішніх справ на території України ОСОБА_1 станом на 11.07.2020 до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Згідно з висновку про стан здоров`я від 17.07.2020 ОСОБА_1 протипоказань для призначення її опікуном не має.

Питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та щодо доцільності встановлення опіки над малолітньою ОСОБА_3 та призначення ОСОБА_1 її опікуном, було розглянуто на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради.

Частиною 4 ст.19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до ч.5 ст.19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст.19 СК України).

Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради надано висновок від 03.02.2020 №103 щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.36-37).

Згідно даного висновку Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також, Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради надано висновок від 04.02.2020 №03-22/226/-21 про доцільність встановлення опіки та відповідність його інтересам дитини (а.с.34-35).

Згідно даного висновку Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, як представник органу опіки та піклування, у разі позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , вважає за доцільне встановити опіку над малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та призначити ОСОБА_1 її опікуном.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини.

Відповідно до ст.6 Декларації прав дитини, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір`ю.

Згідно ст.3,9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, яка відповідно до ст.9 Конституції України діє як складова національного законодавства України, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Пленум Верховного Суду України в п. 15 Постанови від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно ст.164 СК України батько або матір дитини можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання ними своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч.2, 3 ст.51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 р. та яка набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держава зобов`язана забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно ст..6 вказаної Конвенції кожна дитина має невід`ємне право на життя. Держава забезпечує у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

Згідно ст. 18 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 р. та яка набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року, держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до ст..180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 181 СК України у разі відсутності домовленості між сторонами щодо обрання способу виконання обов`язку утримувати дитину, питання щодо стягнення аліментів і визначення їх розміру вирішується судом.

Аналогічна правова позиція викладена у п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до якого, за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітньої дитини в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Зі змісту ч.1 ст.183 СК України вбачається, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

При визначенні величини аліментного платежу суд враховує, відповідно до ст. 182 СК України, матеріальне становище платника аліментів, той факт, що відповідач перебуває в працездатному віці, не обтяжена турботами щодо утримання непрацездатних батьків, а також з урахуванням обов`язку батьків утримувати своїх дітей вважає, що аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно на утримання неповнолітньої дитини, буде сумою, що відповідатиме обов`язку матері дитини забезпечити частину витрат на її утримання, з урахуванням мінімальних життєвих потреб дитини і матеріального стану відповідача.

Суд вважає, що визначений розмір аліментів у частці від доходу матері дитини щомісячно є достатнім та не буде порушувати майнові права дитини.

Положеннями ч.1 ст.191 Сімейного кодексу України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред`явлення позову.

Відповідно до ч. 1 ст.. 243 СК України, опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавлених батьківського піклування.

Відповідно до ч. 3 ст. 243 СК України, опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом, у випадках, передбачених Цивільним Кодексом України.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦК України, суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Відповідно до ст. 244 СК України, опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.

Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2 статті 77 ЦПК України.

Згідно ст. ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з урахуванням якнайкращих інтересів дитини приходить до висновку, що позовні вимоги про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав та стягнення з неї аліментів на утримання доньки у частці від заробітку (доходу) але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Також підлягає задоволенню вимога позивача про встановлення опіки над ОСОБА_3 ,, ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки судом встановлено, що дитина позбавлена батьківського піклування.

На підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений нею судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про судовий збір", суд стягує судовий збір з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76, 77, 813 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, ст.ст. 19, 80, 84, 141, 150, 164, 179, 180-182, 183, 191, 243, 244 СК України, ст..60 ЦК України, Законом України " Про охорону дитинства", Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , громадянку України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м.Харків, відносно її малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановити опіку над малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та призначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) її опікуном.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 15.12.2020 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь держави судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud2021.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, місце знаходження: 61002, м.Харків, вул.Чернишевська, 55, код ЄДРПОУ 35857909.

Повне судове рішення складено та підписано 05.02.2021.

Суддя Колесник С.А.