22 січня 2021 року

Справа № 401/3332/19

Провадження № 2/401/25/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2021 року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Волошиної Н.Л., за участю секретаря судового засідання Герко Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Світловодську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" про захист прав споживача та повернення депозитного вкладу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, -

ВСТАНОВИВ:

29 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» та просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь:

- суму основного боргу у розмірі 731 469 доларів США 86 центів за договором про розміщення банківського вкладу № 10-1351573 від 25 травня 2015 року;

- відсотки у розмірі 3 379 390 доларів США 00 центів за договором про розміщення банківського вкладу № 10-1351573 від 25 травня 2015 року;

- пеню у розмірі 398 305 доларів США 00 центів за договором про розміщення банківського вкладу № 10-1351573 від 25 травня 2015 року;

- моральну шкоду у розмірі 300 000 грн. 00 коп.

В обґрунтування позову зазначено, що на підставі заяви - договору від 25 травня 2015 року про розміщення банківського вкладу № 10-1351573 ОСОБА_1 у ПАТ «Укрінбанк» було відкрито вкладний депозитний рахунок № НОМЕР_1 , на якому розміщено грошові накопичення в розмірі 460 421, 49 доларів США, із відсотковою ставкою 12 % на рік, з терміном розміщення з 25 травня по 26 листопада 2015 року, з виплатою відсотків в кінці терміну, з можливістю пролонгації Договору, якщо клієнт не вимагає повернення вкладу в день його закінчення. Станом на 26 листопада 2015 року позивачеві мали бути нараховані відсотки у розмірі 278 048 доларів США 37 центів, які з підстав п. 5 ст. 1061 ЦК України мали збільшити суму депозитного вкладу до 738 469 доларів США 86 центів. Вимоги позивача про повернення депозитного вкладу не мали результатів. 30 березня 2016 року позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк» в зв`язку з віднесення останнього до числа неплатоспроможних, з приводу визнання його кредитором та повернення вкладу, проте йому було виплачено лише 200000 грн. , що на момент виплати складало 7000 доларів США.

На даний час в судовому порядку визнано незаконними прийняті НБУ та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб індивідуально - правові акти по відношенню до ПАТ «Укрінбанк» , а тому правовідносини між позивачем та відповідачем тривають , за якими відповідач має обов`язок сплатити заборгованість за договором банківського вкладу та відсотки за період з 27 листопада 2015 року по 31 жовтня 2019 року з розрахунку 1434 дні прострочки ( 12%:12 міс. = 1% за місяць; 1% :30 днів=0,33 %; 731469, 86 Х0,33% = 2413 доларів США 85 центів в день; 1434 дні х 2413, 85 = 3 379 390 доларів США). Крім того, позивач з посиланням на ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» вимагає сплати на його користь пені в розмірі 3% вартості послуги за кожен день прострочення (3 379 390х 3% х 1434:365:100 = 398 305 доларів США 00 центів).

Також позивач з підстав ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» просить вимагає відшкодування моральної шкоди, зазначаючи про те, що заощаджені кошти, вкладені на депозитний рахунок були наслідком сумлінної праці протягом багаторічного трудового стажу , якими він сподівався забезпечити свою старість. Відмова у поверненні владу стала шоком та призвела до душевних страждань, оскільки за таких умов він позбавлений можливості проводити необхідне лікування та забезпечувати належні життєві умови сім`ї. (а.с. 1-5)

В судовому засіданні позивач та його представник адвокат Стахєєв О.О. позов підтримали в повному обсязі з наведених підстав. Наголосили, що в силу того, що відповідними рішеннями судів віднесення ПАТ «Укрінбанк» до неплатоспроможних визнано незаконним , саме відповідач має нести відповідальність по своїх зобов`язаннях в повному обсязі. Крім того , незважаючи на те, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зазначено про те, що в результаті зміни назви правонаступником ПАТ «Укрінбанк» є ПАТ «Укрінком», позовні вимоги заявляються саме до ПАТ «Укрінбанк», так як ПАТ «Укрінком» не є банківською установою і відповідно не може бути правонаступником банку.

Представник відповідача ПАТ «Укрінбанк» до суду не з`явився. Натомість до суду надійшли письмові пояснення представника відповідача по суті позовних вимог, у яких наведено, що позовні вимоги відповідачем не визнаються, оскільки на підставі постанови НБУ від 24 грудня 2015 року № 934 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк» до категорії неплатоспроможних» вимоги вкладників банку в частині, що перевищують гарантовану суму відшкодування , виплачену ФГВФО, погашаються у 4 чергу задоволенні вимог кредиторів , при цьому така черговість не може бути змінена навіть рішенням суду. Оскільки в ПАТ «Укрінбанк» розпочата процедура ліквідації, що унеможливлює стягнення коштів у будь - який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в задоволенні позову просить відмовити. (а.с. 9-12, т.2)

Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 квітня 2020 року до участі у справі як третю особу залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. (а.с. 119-120, т. 1). Будучи належно повідомленим про розгляд справи, представник третьої особи до суду не з`явився, правом надати пояснення по суті позову не скористався.

Вислухавши позивача та його представника, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи у їх сукупності і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на слідуючі встановлені судом обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 25 травня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрінбанк» укладено заяву-договір про розміщення банківського вкладу № 10-1351573. Дана заява-договір є документом, що підтверджує факт укладення Договору банківського вкладу. Зі змісту даної заяви вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 відкрито вкладний (депозитний) рахунок на суму вкладу 460 421 доларів США 49 центів, з терміном розміщення з 25 травня 2015 року по 26 листопада 2015 року, з процентною ставкою 12 % річних. Автопролонгація передбачена, якщо Клієнт не вимагає повернення вкладу в день його закінчення, на строк, що дорівнює попередньому строку згідно з умовами Договору даного виду вкладу, чинного на дату пролонгації, включаючи розмір процентної ставки. (а.с. 6, т. 1)

Копією витягу з Руху коштів по рахунку з 25 травня 2015 року по 30 березня 2016 року вбачається, що 25 травня 2015 року на рахунок , відкритий на ім`я ОСОБА_1 у ПАТ «Укрінбанк» зараховано 460 421 долар США 49 центів. (а.с. 8, т.1)

30 березня 2016 року позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з кредиторською вимогою про повернення йому суми депозитного вкладу. (а.с. 7, т.1)

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

За загальним правилом, у відповідності до ст.1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до положень ст.1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу на вимогу банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умова договору банківського вкладу на вимогу про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною. За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.

Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу. Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Разом з тим, в ході судового розгляду встановлено, що Постановою НБУ про неплатоспроможність банку 24 грудня 2015 року ПАТ «Український Інноваційний Банк» було віднесено до категорії неплатоспроможних та згідно з Рішення Фонду про тимчасову адміністрацію в цьому банку запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 25 грудня 2015 року по 24 березня 2016 року (включно) та призначено Уповноважену особу Фонду для здійснення цих повноважень.

Процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом, що унормовує дані правовідносини.

У п.8 Прикінцевих і Перехідних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з п.16 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим законом.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ліквідація банку - це процедура припинення банку, як юридичної особи відповідно до законодавства.

Отже, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з підпунктами ч.5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку, нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку; нарахування відсотків за зобов`язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

У п.1 ч.6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що обмеження, встановлене п.1 ч.5 цієї статті, не поширюється на зобов`язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня початку процедури ліквідації банку банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

Згідно із ч.5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Задоволення вимог окремих кредиторів поза межами процедури ліквідації банку порушує в цілому баланс інтересів кредиторів банку та не узгоджується з положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», якими передбачено, що під час ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку визначається загальна сума його заборгованості перед кредиторами (пасив), формується ліквідаційна маса банку (актив) та здійснюється її реалізація з подальшим спрямуванням коштів, одержаних від продажу майна банку, на погашення акцептованих (визнаних) вимог кредиторів в порядку черговості відповідно до ст. 52 цього Закону.

Однак, судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних"; визнано протиправним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2015 року №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". Дане судове рішення на даний час є чинним.

Таким чином, враховуючи те, що згідно положень КАСУ скасування акта передбачає визнання в установленому законодавством порядку недійсним акта з моменту його прийняття, постанова Правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року № 934 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «УКРІНБАНК» до категорії неплатоспроможних та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2015 року № 239 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «УКРІНБАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» є протиправними та скасованими з моменту їх прийняття.

За таких обставин у спірних правовідносинах між позивачем та відповідачем ПАТ «УКРІНБАНК» суд не вбачає юридичних підстав для застосування спеціальної норми, передбаченої ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки у відповідності до рішення ОАСК від 14 грудня 2017 року, яке вступило в законну силу, постанова Правління НБУ від 24 грудня 2015 року № 934 «Про віднесення ПАТ «УКРІНБАНК» до категорії неплатоспроможних та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2015 року № 239 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «УКРІНБАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», були визнані протиправними та скасовані з моменту їх прийняття, не породжують жодних правових наслідків з дати їх прийняття та не є законними дозвільними правовими актами, які можуть бути підставою для запровадження та здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «УКРІНБАНК».

Щодо належності відповідача у справі суд зазначає слідуюче.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2019 року в справі № 925/698/16, вирішуючи виключну правову проблему щодо переходу прав та обов`язків ПАТ «Український Інноваційний Банк» до ПАТ «Українська Інноваційна Компанія», зробила висновок, що зміна назви акціонерного товариства (банку) без зміни його організаційно-правової форми, виключення з його назви слова «банк», виключення з видів його діяльності «діяльності комерційних банків» (КВЕД: 64.19) не є: ані перетворенням цієї юридичної особи в розумінні статті 108 ЦК України (статті 87 Закону України «Про акціонерні товариства»), ані виділом в розумінні статті 109 ЦК України (статті 86 Закону України «Про акціонерні товариства»), ані припиненням шляхом злиття, приєднання або поділу в розумінні статті 106 ЦК України (статей 83-85 Закону України «Про акціонерні товариства»).

Отже, в результаті організаційних змін банку від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року нова банківська установа відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про банки і банківську діяльність», не утворилась. ПАТ «Український Інноваційний Банк» не було припинено чи змінено у встановленому законом порядку на ПАТ «УКРІНКОМ», а відтак й ПАТ «УКРІНКОМ» не набуло прав банку.

Відповідно до п.п.229, 231 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16 встановлено, що ПАТ «УКРІНБАНК» не було припинено чи змінено у встановленому законом порядку на ПАТ «УКРІНКОМ», а відтак ПАТ «Українська Інноваційна Компанія» не набула прав банку. Права вимоги за зобов`язаннями ПАТ «УКРІНБАНК» належать банківській установі ПАТ «УКРІНБАНК», і такі права не переходили до ПАТ «УКРІНКОМ» / ПАТ «Українська Інноваційна Компанія».

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч.1. ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що вклад (депозит) це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

У рішенні у справі «Золотас проти Греції (№ 2)» Європейський суд з прав людини вказав наступне: «Суд зазначає, що на підставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунка може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід`ємні для банківських операцій і пов`язаним з ними правом. Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави».

Таким чином, суд приходить до переконання, що відповідач в силу дії ст.ст. 1058, 1060, 1061 ЦК України має обов`язок повернення позивачеві суми основного боргу за депозитним вкладом, з урахуванням процентів відповідно до умов договору.

Однак суд не погоджується з розрахунком, наведеним позивачем у позовній заяві та наводить власний, за яким відповідач має заборгованість перед позивачем у сумі вкладу у розмірі 460 421 долар США 49 центів, а також відсотки за користування депозитними коштами відповідно до умов договору у сумі 245 070 доларів США 36 центів за період з 26 травня 2015 року і до 31 жовтня 2019 року в межах позовних вимог ( 460 421 долар США 49 центів х 12% : 365 х 1619 днів = 245 070 доларів США 36 центів), що загалом складає 705 491 долар США 85 центів.

До стягнення підлягає сума боргу за мінусом виплачених ОСОБА_1 ФГВФО 200 000 грн., що, за твердженням позивача, становило на момент виплати 7000 доларів США.

Вимоги позову про стягнення з відповідача на користь позивача пені у валюті депозиту задоволенню не підлягають, оскільки пеня є неустойкою і має штрафний, а не компенсаційний характер. Вона не входить до складу зобов`язання, її сплата та розмір визначені Законом України «Про захист прав споживачів» за неналежне надання виконавцем банківських послуг споживачеві, відповідно нарахування та стягнення такої пені має бути здійснене тільки в національній валюті України.

Наведений висновок суду відповідає позиції ВП ВС , викладеній у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц.

Так само не підлягають задоволенню вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не дотримано вимоги ст. 81 ЦПК України та не надано доказів на підтвердження обставин, які підлягають доказуванню згідно ст. 23 ЦК України.

Судові витрати у справі суд розподіляє на підставі ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 12, 13, 78, 79, 89, 141, 206, 264, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" про захист прав споживача та повернення депозитного вкладу задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" на користь ОСОБА_1 заборгованість за Заявою - договором про розміщення банківського вкладу № 10-1351573 від 25 травня 2015 року у загальній сумі 705 491 долар США 85 центів, до складу якої входить заборгованість за тілом кредиту у сумі 460 421 долар США 49 центів, заборгованість за відсотками у сумі 245 070 доларів США 36 центів.

В задоволенні решти заявлених вимог - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" на користь держави судовий збір у сумі 9605 грн. 00 коп. Рішення може бути оскаржене до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення буде складено 29 січня 2021 року.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому відповідного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк", м. Київ, вул. Вознесенський узвіз, 10-А, код ЄДРПОУ 05839888.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб , 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016.

Суддя Світловодського

міськрайонного суду Н.Л. Волошина