П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/7881/20Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

при секретарі - Філімович І.М.

за участю:

представника апелянта Аветюк С.В.

представника позивача Лисенко О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року у справі за позовом спільного українсько-японського підприємства "Морімото і компанія" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №001124/05-01 від 23.04.2020 року, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов спільного українсько-японського підприємства "Морімото і компанія" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №001124/05-01 від 23.04.2020 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем з податку на прибуток на суму 128 023,44 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 50% в сумі 64 011,72 грн., а всього в сумі 192 035,16 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №001124/05-01 від 23.04.2020 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем з податку на прибуток на суму 128 023,44 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 50% в сумі 64 011,72 грн., а всього в сумі 192 035,16 грн. не погоджується, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, посилаючись на те, що за період з січня 2017 року по липень 2019 року, на підставі укладеного 08.04.2005 року договору оренди, СП "Морімото і компанія" ТОВ нараховано та сплачено орендну плату в сумі 711 214,00 грн., у тому числі: IV квартал 2017 року на суму 103 548,00 грн.; I квартал 2018 року на суму 111 206,00 грн.; II квартал 2018 року на суму 89 148,00 грн.; III квартал 2018 року на суму 89 148,00 грн.; IV квартал 2018 року на суму 89 148,00 грн.; I квартал 2019 року на суму 89 148,00 грн.; II квартал 2019 року на суму 89 148,00 грн.; III квартал 2019 року на суму 50 720,00 грн.

Позивач звертає увагу, що у жовтні 2017 року СП "Морімото і компанія" ТОВ стало засновником ТОВ "Акваторія" та на підставі рішення загальних зборів учасників (протокол №2/2017 від 07.11.2017 року) згідно з Актом приймання-передачі не грошового вкладу (майна) до статутного капіталу ТОВ "Акваторія" від 07.11.2017 року передало до статутного капіталу ТОВ "Акваторія" основні засоби - будівлі та споруди складських приміщень, розташованих на земельній ділянці площею 2,448 га., кадастровий номер 5123755800:02:003:0024 за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Лиманка, вул. Будівельна, 48. На зазначеній земельній ділянці знаходились об`єкти нерухомого майна - нежитлові будівлі, які належали СП "Морімото і компанія" ТОВ на праві власності та у листопаді 2017 року були передані до статутного капіталу ТОВ "Акваторія".

Як зазначає позивач, 23 липня 2019 року сторони підписали Угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки від 08.04.2005 року, у зв`язку з чим СП "Морімото і компанія" у вигляді ТОВ перестало нараховувати та сплачувати орендну плату.

Позивач наголошує, що плата за землю належить до місцевих податків, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України є податком на майно і справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

На переконання позивача, підставою для користування зазначеною земельною ділянкою та для нарахування і сплати орендної плати був договір оренди земельної ділянки, укладений 08.04.2005 року між СП "Морімото і компанія" ТОВ та Таїровською селищною радою, який діяв до 23 липня 2019 року.

У період дії договору оренди, зокрема з 01 жовтня 2017 року по 23 липня 2019 року, СП "Морімото і компанія" ТОВ у відповідності із чинним законодавством, що регулює сплату податків і зборів, здійснювало нарахування та оплачувало орендну плату, яка за своєю правовою природою є обов`язковим платежем, та у відповідності із п.18 ПС 16 відносило суми сплаченої орендної плати до складу витрат.

На думку позивача, викладені обставини та вище наведені норми чинного законодавства свідчать про безпідставне виключення зі складу витрат орендної плати, оплаченої СП "Морімото і компанія" ТОВ по договору оренди земельної ділянки площею 2,448 га., розташованої за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Лиманка, вул. Будівельна, 48, кадастровий номер 5123755800:02:003:0024, укладеного 08.04.2005 року між Таїровською селищною радою та СП "Морімото і компанія" ТОВ в загальній сумі витрат 711 214,00 грн., оскільки це суперечить пп.14.1.147 п.14.1 ст.14, пп.44.1, п.44.2, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, пп.271.1.1. п.271.1 ст.271, п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, пунктам 11, 17 та 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, п.2 ст.3 та ст.4 Закону України від 16.09.1999 року №996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами та доповненнями), п.2.15., 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Таким чином, позивач вважає, що викладений в акті перевірки висновок про заниження фінансового результату до оподаткування (рядок 02 Декларацій) на суму 1 447 582,00 грн. є безпідставним, а тому позивачем фактично занижений фінансовий результат до оподаткування (рядок 02 Декларацій) на суму 736 342,00 грн., в т.ч. в четвертому кварталі 2018 року на суму 736 342,00 грн. та в результаті занижений податок на прибуток на суму 132 541, 56 грн.

З огляду на викладене, на думку позивача, прийняте Головним управлінням ДПС в Одеській області повідомлення-рішення №001124/05-01 від 23.04.2020 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню в частині донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток в сумі 128023,44 грн. та штрафних санкцій в сумі 64011,72 грн., а всього в сумі 192 035,16 грн.

Відповідач свою правову позицію обґрунтовує наступним.

Головне управління ДПС в Одеській області не погоджується з позовними вимогами спільного українсько-японського підприємства "Морімото і компанія" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню посилаючись при цьому на те, що перевіркою повноти визначення фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток) за період з 01.01.2017 року по 30.09.2019 року встановлено їх заниження всього на суму 1 447 582 грн.

Відповідач зазначає, що в перевіряємому періоді у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів за 2018 рік СП "Морімото і Компанія" ТОВ відображено в рядку 2120 "Інші операційні доходи" 2 402,0 тис. грн., при проведенні перевірки по даним бухгалтерського обліку по рахунку №714 "Дохід від операційної курсової різниці" обліковувалася позитивна курсова різниця в сумі 2 402,0 тис. грн. Таким чином, вказана сума доходів не відображена в рядку 01 Декларації (вказане порушення висвітлено в п.3.1.1 розділу 3 акту).

В порушення п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, абз.11 ст.1, ч.1, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, із змінами та доповненнями, СП "Морімото і Компанія" ТОВ до складу собівартості реалізованої продукції періоду, що підлягає перевірці включено витрати в загальній сумі 711 214 грн.

Крім того, відповідачем під час проведення перевірки встановлено, що згідно даних інформаційної системи "Податковий блок" СП "Морімото і Компанія" ТОВ у періоді, що підлягав перевірці, був засновником інших суб`єктів господарювання, а саме ТОВ "Акваторія" (32695398) внесено майно до статуту (протокол №2/2017 від 07.11.2017 року), а саме: основні засоби - будівлі та споруди складських приміщень, за адресою: Україна, Одеська область, Овідіопольський район, с. Лиманка, вул. Будівельна, 48, зареєстроване 23.05.2011 року комунальним підприємством "Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації", реєстраційний номер: 33718166, номер запису: 251, в книзі 3, що розташовані на земельній ділянці, площею 2,448 га., кадастровий номер: 512375 5800:02:003:0024 яка перебуває у користуванні СП "Морімото і Компанія" ТОВ, на підставі договору оренди, укладеного 08 квітня 2005 року з Таїровською селищною радою Овідіопольського району, Одеської області. Вартість переданого майна становить 442 298,76 грн.

СП "Морімото і Компанія" ТОВ передані основні засоби та списано з бухгалтерського рахунку 103 "Будинки та споруди" в момент внесення до статуту ТОВ "Акваторія" в сумі 442 298,76 грн.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №001124/05-01 від 23.04.2020 року, винесене ГУ ДПС в Одеській області є законним та не підлягає скасуванню.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року задоволено адміністративний позов спільного українсько-японського підприємства "Морімото і компанія" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №001124/05-01 від 23.04.2020 року задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №001124/05-01 від 23.04.2020 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем з податку на прибуток на суму 128 023,44 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 50% в сумі 64 011,72 грн., а всього в сумі 192 035,16 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) на користь спільного українсько-японського підприємства "Морімото і компанія" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 24531682) суму сплаченого судового збору в розмірі 2 880 грн. 54 коп. (дві тисячі вісімсот вісімдесят гривень п`ятдесят чотири копійки).

На вказане рішення суду Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушені норми матеріального права, у зв`язку з чим, на думку апелянта, рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань спільне українсько-японське підприємство "Морімото і компанія" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю є юридичною особою (код ЄДРПОУ 24531682); видами економічної діяльності підприємства є: виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій (основний) (25.11), оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними обладнаннями (46.73), неспеціалізована оптова торгівля (46.90), діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (56.10), обслуговування напоями (56.30), будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20) (т.2 а.с.108-116).

На дванадцятій сесії Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області прийнято рішення №423-IV від 05 серпня 2004 року "Про передачу у довгострокову оренду СП "Морімото і компанія" у вигляді ТОВ земельної ділянки площею 2,448 га. для розміщення виробничо-будівельної бази та складських приміщень, розташованої в с. Мізікевича Овідіопольського району Одеської області" (т.2 а.с.26-27).

08 квітня 2005 року між орендодавцем Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та орендарем спільним українсько-японським підприємством "Морімото і компанія" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - Договір) (т.2 а.с.28-34).

Згідно до вимог п.1.1. Договору, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне володіння і користування земельну ділянку загальною площею 2,448 га. для розміщення виробничо-будівельної бази та складських приміщень, що знаходяться на території селищної ради в межах населеного пункту за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, вул. Будівельна, 48.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення загальною площею 2,448 га. (кадастровий номер земельної ділянки: 5123755800020030024), в тому числі за складом угідь: 2,448 га. відкриті землі.

Договір укладено на 49 (сорок дев`ять) років, який починає обчислюватися з дня державної реєстрації договору відповідно до законодавства (п.3.1. Договору).

Відповідно до вимог п.4.2. Договору, за користування орендованою земельною ділянкою встановлено орендну плату у розмірі 2,00 грн. за 1м2 площі земельної ділянки у рік, сума якої виходячи із загальної площі земельної ділянки та розміру орендної плати за 1м2, становить 49 760,00 грн. у рік без ПДВ, від оподаткування яким звільнені операції по передачі в оренду земельних ділянок комунальної власності відповідно до п.п.5.1.17. п.5.1 ст.5 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість" від 15.06.2005 року №1782-IV.

Згідно Акту приймання-передачі об`єкта оренди від 08 квітня 2005 року, орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку площею 2,488 га. передану в оренду для розміщення виробничо-будівельної бази та складських приміщень, у стані, обумовленому договором оренди земельної ділянки та придатному для її використання за цільовим призначенням (т.2 а.с.35).

Відповідно до протоколу №2/2017 загальних зборів учасників спільного українсько-японського підприємства "Морімото і компанія" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю від 07 листопада 2017 року вирішено: "передати до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Акваторія" (код платника податків 32695398) основні засоби - будівлі та споруди складських приміщень за адресою: Україна, Одеська область, Овідіопольський район, с. Лиманка, вулиця Будівельна, 48, колишня адреса: Україна, Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, вулиця Будівельна, 48), що належать СП "Морімото і компанія" ТОВ на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області 23 травня 2011 року згідно рішення виконкому Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 29 травня 2011 року №487, право власності за яким зареєстроване в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 23 травня 2011 року, реєстраційний номер: 33718166, номер запису: 251 в книзі: 3, що підтверджується Витягом №30052195 про державну реєстрацію прав, виданим комунальним підприємством "Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації" 23 травня 2011 року, що розташовані на земельній ділянці, площею 2,448 га., кадастровий номер: 5123755800:02:003:0024, яка перебуває в користуванні СП "Морімото і компанія" ТОВ на підставі договору оренди, укладеного 08 квітня 2005 року з Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області" (т.2 а.с.38-41).

Згідно до вимог п.1 Акту приймання-передачі не грошового вкладу (майна) до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Акваторія" від 07 листопада 2017 року, з метою формування статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Акваторія", на виконання рішення загальних зборів учасників СП "Морімото і компанія" ТОВ (Протокол №2/2017 від 07 листопада 2017 року та Протокол 5/2017 від 30 жовтня 2017 року): спільне українсько-японське підприємство "Морімото і компанія» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю передало, а товариство з обмеженою відповідальністю "Акваторія" прийняло в якості внеску до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Акваторія» наступне майно: основні засоби - будівлі та споруди складських приміщень, адреса об`єкта: Україна, Одеська область, Овідіопольський район, село Лиманка, вулиця Будівельна, 48 (сорок вісім), колишня адреса: Україна, Одеська область, Овідіопольський район, село Мізікевича, вулиця Будівельна, 48 (сорок вісім), зареєстровані 23 травня 2011 року комунальним підприємством «Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації», реєстраційний номер: 33718166, номер запису: 251, в книзі 3, що розташовані на земельній ділянці, площею 2,448 га., кадастровий номер: 5123755800:02:003:0024, яка перебуває в користуванні СП "Морімото і компанія" ТОВ на підставі договору оренди, укладеного 08 квітня 2005 року з Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області (т.2 а.с.42-44).

23 липня 2019 року між Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та спільним українсько-японським підприємством "Морімото і компанія" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю укладено угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки (далі - Угода) (т.2 а.с.45-46).

Згідно п.1 Угоди, предметом цієї угоди є розірвання за взаємною згодою Сторін договору оренди земельної ділянки, укладеного Сторонами 08.04.2005 року між Таїровською селищною радою і спільним українсько-японським підприємством "Морімото і компанія" у вигляді ТОВ, діючого в редакції додаткових угод від 22.06.2010 року, від 12.02.2019 року за яким об`єктом оренди є земельна ділянка комунальної власності площею 2,4885 га. (кадастровий номер земельної ділянки 5123755800:02:003:0024), надана для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Лиманка, вул. Будівельна, 48, право оренди за яким зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за індексним номером 157577377 від 26.02.2019 року.

Розірвання за згодою Сторін вищевказаного договору оренди земельної ділянки здійснюється у зв`язку із виникненням права власності у іншої особи на об`єкти нерухомості, які знаходяться на орендованій земельній ділянці, шляхом дострокового розірвання договору за згодою сторін (п.3 Угоди).

Відповідно до вимог п.4 Угоди, сторони усвідомлюють, що після підписання їх уповноваженими представниками цієї угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки та її державної реєстрації у порядку, встановленому законодавством, припиняється право оренди спільного українсько-японського підприємства "Морімото і компанія" у вигляді ТОВ, земельною ділянкою площею 2,4885 га. (кадастровий номер земельної ділянки 5123755800:02:003:0024), яка є об`єктом оренди за укладеним сторонами договором оренди земельної ділянки.

23 липня 2019 року між Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та спільним українсько-японським підприємством "Морімото і компанія" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю складно Акт прийому-передачі (повернення земельної ділянки із оренди) до Договору оренди земельної ділянки від 08.04.2005 року в редакції додаткових угод від 22.06.2010 року, від 12.02.2019 року.

Згідно пункту п.1 Акту від 23.07.2019 року, на виконання рішення 9 сесії VII скликання Таїровської селищної ради №171-VII від 29 травня 2019 року у відповідності з п.п.8.1, 12.8 Договору Орендар передає із оренди, а Орендодавець приймає земельну ділянку площею 2,4885 га. (кадастровий номер земельної ділянки 5123755800:02:003:0024), надана для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Лиманка, вул. Будівельна, 48, що знаходиться на території Таїровської селищної ради в межах населеного пункту (т.2 а.с.47).

В період з 18.02.2020 року по 17.03.2020 року на підставі направлень на перевірку виданих ГУ ДПС в Одеській області, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями та відповідно до плану-графіку на 2020 рік, на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області №340 від 05.02.2020 року, службовими особами Головного управління ДПС в Одеській області проведена документальна планова виїзна перевірка спільного підприємства "Морімото і Компанія", (скорочено СП "Морімото і Компанія" ТОВ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 30.09.2019 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт №000082/15/15-32-05-01/24531682 від 24.03.2020 року (т.1 а.с.14-55).

У висновках до Акту перевірки №000082/15/15-32-05-01/24531682 від 24.03.2020 року відповідачем встановлені порушення СП "Морімото і компанія" ТОВ:

1) п.п.14.1.13, 14.1.31, 14.1.36, 14.1.191, 14.1.202 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, розділу І Загальні положення Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року №73 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 року за №336/22868, п.3.10 Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених Наказом міністерства фінансів України від 28.03.2013 року №433 (зі змінами та доповненнями), п.5, п.7, п.21 П(С)БО 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, стандарту бухгалтерського обліку 9 "Запаси",затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246, п.2 ст.3, ч.1. ст.9 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами та доповненнями), п.2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 260 565 грн. в т. ч.:

II квартал 2019 року на суму 240403 грн.;

III квартал 2019 року на суму 20162 грн.

2) п.44.1 ст.44, 198.6, ст.198; п.187.1 ст.187; п.201.10 ст.201 ПКУ, Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 9952 грн. в т. ч.:

Липень 2017 року на суму 7046 грн.;

Жовтень 2017 року на суму 2906 грн.

3) п.49.2 ст.49 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями СП "Морімото і Компанія" ТОВ не подано Звіти по податковим пільгам: подано Звіти по податковим пільгам за: 4 квартали 2017 року, ІV квартал 2018 року, І та III квартал 2019 року.

4) наказу Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 року №49 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку" та п.п. "б" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями внаслідок чого встановлено подання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою №1-ДФ за І-ІІІ квартали 2017 року з помилками;

5) п.7, 9, 11 ст.3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР "Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами та доповненнями);

6) п.2.3 гл.2 Положення "Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні", затвердженого Постановою правління НБ України від 15.12.2004 року №637 із змінами та доповненнями, постанови Правління Національного банку України від 06.06.2013 року №210 "Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою".

Згідно із пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України та на підставі вищевказаного Акту перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення №001124/05-01 від 23.04.2020 року, яким встановлено порушення п.44.1, 44.2 ст.44, п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), у зв`язку з чим збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на прибуток на суму 260 565,00 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 50% в сумі 130 282,00 грн. (т.1 а.с.13).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням №001124/05-01 від 23.04.2020 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем з податку на прибуток на суму 128 023,44 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 50% в сумі 64 011,72 грн., а всього в сумі 192 035,16 грн., вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.

Згідно до вимог п.п.20.1.4. п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку встановленому Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі ПК України).

Відповідно до вимог п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно до вимог п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до вимог п.77.1 ст.77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Згідно до вимог п.77.4 ст.77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Відповідно до вимог п.77.6, 77.7, 77.8, 77.9 ст.77 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно до вимог п.86.1, 86.3, 86.7 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в акті планової перевірки №000082/15/15-32-05-01/24531682 від 24.03.2020 року має місце висновок про заниження фінансового результату до оподаткування (рядок 02 Декларацій) на суму 1 447 582,00 грн., яке виникло внаслідок заниження доходів в IV кварталі 2018 року на суму 2 402 142 грн. за рахунок не включення до складу Доходу в рядок 01 Декларації віднесеної до складу інших операційних доходів у бухгалтерському обліку по кредиту рахунку №714 "Дохід від операційної курсової різниці" у рядку 2120 звіту про фінансові результати "Інші операційні доходи" (форма №2-м) позитивної курсової різниці в сумі 2 402 142 грн. (стор. 15 акту) та за рахунок прямого заниження витрат на суму 1665,8 тис, грн., у тому числі за IV квартал 2018 року (стор.21 акту) та прямого завищення витрат в загальній сумі 711 214,00 грн. до складу яких включені суми орендної плати, оплаченої СП "Морімото і компанія" ТОВ по договору оренди земельної ділянки площею 2,448 га., розташованої за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с.Лиманка, вул. Будівельна, 48, кадастровий номер 5123755800:02:003:0024, укладеного 08.04.2005 року між Таїровською селищною радою та СП "Морімото і компанія" ТОВ, у тому числі: IV квартал 2017 року на суму 103548,00 грн.; I квартал 2018 року на суму 111 206,00 грн.; II квартал 2018 року на суму 89148,00 грн.; III квартал 2018 року на суму 89148,00 грн.; IV квартал 2018 року на суму 89148,00 грн.; I квартал 2019 року на суму 89 148,00 грн.; II квартал 2019 року на суму 89 148,00 грн.; III квартал 2019 року на суму 50 720,00 грн.

Колегією суддів встановлено, що позивач не оскаржує висновки акту щодо заниження доходів в IV кварталі 2018 року на суму 2 402 142 грн. за рахунок не включення до складу Доходу в рядок 01 Декларації віднесеної до складу інших операційних доходів у бухгалтерському обліку по кредиту рахунку №714 "Дохід від операційної курсової різниці" у рядку 2120 звіту про фінансові результати "Інші операційні доходи" (форма №2-м) позитивної курсової різниці в сумі 2 402 142 грн. (стор. 15) та висновок щодо заниження витрат на суму 1665,8 тис. грн. у тому числі за IV квартал 2018 року (стор. 12 акту).

Позивач не погоджується з висновками Акту щодо завищення витрат в загальній сумі 711 214,00 грн., до складу яких включені суми орендної плати, оплаченої СП "Морімото і компанія" ТОВ по договору оренди земельної ділянки площею 2.448 га. розташованої за адресою: Одеська область. Овідіопольський район. с.Лиманка, вул. Будівельна, 48, кадастровий номер 5123755800:02:003:0024, укладеного 08.04.2005 року між Таїровською селищною радою та СП "Морімото і компанія" ТОВ.

Отже, предметом спору в даній справі є правомірність включення позивачем до складу витрат суми орендної плати, яка була сплачена позивачем за договором оренди земельної ділянки.

Відповідно до вимог пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III ПК України.

Згідно з підпунктами 14.1.72, 14.1.73, 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

За змістом статей 269, 270, 286, частини першої статті 287 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок та землекористувачі. Об`єктом оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

За змістом пункту 287.7 статті 287 ПК у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Згідно з пунктом 287.8 статті 287 ПК власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до статей 125 і 126 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на дату прийняття податкового повідомлення-рішення) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Отже, платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Пунктом 271.1 статті 271 ПК встановлено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Податкового кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 14.1.42 пункту 14.2 статті 14 Податкового кодексу України дані державного земельного кадастру - це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Таким чином, нормами Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування земельним податком особа має набути статусу землевласника або землекористувача відповідно до вимог законодавства, та дані про землекористувачів або землевласників повинні міститися в Державному земельному кадастрі.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з пунктом 287.6 статті 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Наведені норми кореспондуються з положеннями Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Статтею 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти; до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення; якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з частинами першою та другою статті 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об`єднанню власників.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року №1340/3956/18.

Відповідно до вимог п.44.2 ст.42 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Пунктом 2 ст.3 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закон №996-XIV) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону №996-XIV, бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на принципі відповідності доходів і витрат.

Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318 (із змінами та доповненнями) витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п.11 вищезазначеного Положення до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Витрати, пов`язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на:

адміністративні витрати;

витрати на збут;

інші операційні витрати (п.17 ПС 16).

Згідно із п.18 ПС 16 до адміністративних витрат відносяться загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, у тому числі податки, збори та інші передбачені законодавством обов`язкові платежі (крім податків, зборів та обов`язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг).

З аналізу викладених норм вбачається, що плата за землю належить до місцевих податків, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України є податком на майно і справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 квітня 2005 року між орендодавцем Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та орендарем спільним українсько-японським підприємством "Морімото і компанія" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю укладено договір оренди земельної ділянки, згідно п.1.1. якого, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне володіння і користування земельну ділянку загальною площею 2,448 га. для розміщення виробничо-будівельної бази та складських приміщень, що знаходяться на території селищної ради в межах населеного пункту за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, вул. Будівельна, 48.

Вищевказаний договір був чинний до 23 липня 2019 року.

Колегією суддів встановлено, що згідно з умовами укладеного договору оренди і додаткової угоди до нього від 22.06.2010 року та у відповідності із нормами пп.271.1.1. п.271.1 ст.271 Податкового кодексу України СП "Морімото і компанія" ТОВ у перевіряємий період розраховувало та оплачувало орендну плату в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації.

Крім того, що згідно Акту приймання-передачі не грошового вкладу (майна) до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Акваторія" від 07 листопада 2017 року, з метою формування статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Акваторія", на виконання рішення загальних зборів учасників СП "Морімото і компанія" ТОВ (Протокол №2/2017 від 07 листопада 2017 року та Протокол 5/2017 від 30 жовтня 2017 року): спільне українсько-японське підприємство "Морімото і компанія" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю передало, а товариство з обмеженою відповідальністю "Акваторія" прийняло в якості внеску до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Акваторія" наступне майно: основні засоби - будівлі та споруди складських приміщень, адреса об`єкта: Україна, Одеська область, Овідіопольський район, село Лиманка, вулиця Будівельна, 48 (сорок вісім), що розташовані на земельній ділянці, площею 2,448 га., кадастровий номер: 5123755800:02:003:0024, яка перебуває в користуванні СП "Морімото і компанія" ТОВ на підставі договору оренди, укладеного 08 квітня 2005 року з Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області (т.2 а.с.42-44).

Згідно п.3 Акту приймання передачі від 07 листопада 2017 року, ТОВ "Акваторія" у відповідності з чинним законодавством України зобов`язується переоформити право користування земельною ділянкою, площею 2,448 га., кадастровий номер 5123755800:02:003:0024, на якій розташовані будівлі та споруди складських приміщень, що передані до статутного капіталу ТОВ "Акваторія".

23 липня 2019 року між Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та спільним українсько-японським підприємством "Морімото і компанія" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю укладено угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки (т.2 а.с.45-46).

Колегією суддів встановлено, що за період з січня 2017 року по липень 2019 року СП "Морімото і компанія" ТОВ нараховано та сплачено орендну плату в сумі 711 214,00 грн., у тому числі: IV квартал 2017 року на суму 103548,00 грн.; I квартал 2018 року на суму 111 206,00 грн.; II квартал 2018 року на суму 89148,00 грн.; III квартал 2018 року на суму 89148,00 грн.; IV квартал 2018 року на суму 89148,00 грн.; I квартал 2019 року на суму 89 148,00 грн.; II квартал 2019 року на суму 89 148,00 грн.; III квартал 2019 року на суму 50 720,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що документальним підтвердженням сум орендної плати, включених позивачем до складу витрат у відповідності із пунктом 44.1. ст.44 ПК України був чинний на той час договір оренди земельної ділянки, витяги із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки за відповідний період та платіжні доручення про перерахування орендної плати (т.2 а.с.1-47).

Доводи апеляційної скарги про те, що земельна ділянка, яка знаходилась в оренді у СП "Морімото і компанія" ТОВ, не пов`язана з господарською діяльністю підприємства і не використовувалась з метою досягнення економічних і соціальних результатів та отримання прибутку, є необґрунтованими, не підтверджені ніякими доказами та базується лише на припущенні про відсутність наміру СП "Морімото і компанія" ТОВ отримувати економічну вигоду від передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Акваторія".

Факт правомірного користування земельною ділянкою і є підтвердженням її використання у господарській діяльності.

Таким чином, враховуючи наявність в матеріалах справи належним чином оформлених доказів, які підтверджують факт користування позивачем земельною ділянкою, за яку позивачем у встановленому законом порядку та розмірі сплачувались відповідні орендні платежі, а також враховуючи, що за своєю правовою природою орендна плата є обов`язковим платежем, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем правомірно було включено до складу витрат орендної плати, сплаченої СП "Морімото і компанія" ТОВ по договору оренди земельної ділянки площею 2,448 га., розташованої за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с.Лиманка, вул. Будівельна, 48, кадастровий номер 5123755800:02:003:0024, укладеного 08.04.2005 року між Таїровською селищною радою та СП "Морімото і компанія" ТОВ в загальній сумі витрат 711 214,00 грн.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення №001124/05-01 від 23.04.2020 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем з податку на прибуток на суму 128 023,44 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 50% в сумі 64 011,72 грн., а всього в сумі 192 035,16 грн. є неправомірним та підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що судове рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 310; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 05.02.2021 року.

Головуючий суддя Джабурія О.В.Судді Вербицька Н. В. Кравченко К.В. Кравченко К.В.