Провадження № 2-з/760/103/21

Справа № 760/2323/21

УХВАЛА

про забезпечення позову

04 лютого 2021 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі судді

Зуєвич Л.Л., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) (АДРЕСА_2, адреса для листування: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 14, БЦ «Стенд», офіс 309А, поштова скринька 13) про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 (ОСОБА_1) /далі - Позивач/ до ОСОБА_3 /далі - ОСОБА_3 / ( АДРЕСА_1 ), державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" /далі - Інститут інтелектуальної власності/ (01601, м. Київ, вул. Глазунова, буд. 1) про визнання відсутності авторства на твір та визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір,

В С Т А Н О В И В:

Щодо позовної заяви

29.01.2021 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 28.01.2020, за підписом представника позивача - адвоката Прохорова Г.О. (діє на підставі довіреності), в якій позивач просить:

- визнати відсутність авторства ОСОБА_3 на твір " ІНФОРМАЦІЯ_2 ";

- визнати недійсним свідоцтво № НОМЕР_1 від 09.07.2018 про реєстрацію авторського права на твір " ІНФОРМАЦІЯ_2 ";

- зобов`язати Інститут інтелектуальної власності внести до Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір відомості щодо визнання недійсним свідоцтва № НОМЕР_1 від 09.07.2018 про реєстрацію авторського права на твір " ІНФОРМАЦІЯ_2 " та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетні " Авторське право і суміжні права ";

- заборонити Інститут інтелектуальної власності реєструвати на ім`я ОСОБА_3 авторські права на твір або збірку творів, що відтворюють (копіюють) торговельні марки за міжнародними реєстраціями №№ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Відповідну позовну заяву фактично передано судді по реєстру 29.01.2021.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 03.02.2021 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

Щодо заяви про забезпечення позову

02.02.2021 до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 (ОСОБА_1) ОСОБА_4 про забезпечення позову, в якій у порядку ст.ст 149-152 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) позивач ставить питання про вжиття заходів забезпечення позову, а саме:

- заборонити ОСОБА_3 до набрання законної сили судовим рішенням у справі у будь-який спосіб передавати (відчужувати) повністю чи частково майнові права інтелектуальної власності на об`єкт «ІНФОРМАЦІЯ_2 » за свідоцтвом № НОМЕР_1 від 09.07.2018 про реєстрацію авторського права на твір, надавати будь-якій особі дозвіл на використання об`єкта « ІНФОРМАЦІЯ_1 для розробки знаку для товарів та послуг або промислового зразка » за свідоцтвом № НОМЕР_1 від 09.07.2018 про реєстрацію авторського права на твір, в тому числі на підставі ліцензійного договору, а також укладати з будь-якими особами будь-які інші договори щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності на об`єкт «Збірка творів образотворчого мистецтва «ІНФОРМАЦІЯ_2 » за свідоцтвом № НОМЕР_1 від 09.07.2018 про реєстрацію авторського права на твір;

- заборонити Інституту інтелектуальної власності до набрання законної сили судовим рішенням у справі приймати рішення про внесення змін до Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір та державного реєстру договорів, які стосуються права автора на твір щодо передання (відчуження) майнових прав інтелектуальної власності або надання дозволу на використання об`єкта «Збірка творів образотворчого мистецтва «ІНФОРМАЦІЯ_2 » за свідоцтвом № НОМЕР_1 від 09.07.2018 про реєстрацію авторського права на твір іншим особам та здійснювати пов`язані з цим публікації в офіційному бюлетені «Авторське право і суміжні права».

Доводи заявника

Подана заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідно до положень ст.ст. 440, 1107, 113,114 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), положень ст. 33 Закону України «Про авторське право та суміжні права» (далі - ЗУ «Про авторське право та суміжні права») ОСОБА_3 має право в будь-який час (у тому числі у ході розгляду даної цивільної справи) передати повністю або частково належні йому виключні права інтелектуальної власності на зображення за оспорюваним свідоцтвом іншій особі шляхом укладення договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності та подальшої реєстрації факту передання таких прав Інститутом інтелектуальної власності, а також має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання зображення за оспорюваним свідоцтвом на підставі ліцензійного договору.

Крім того, заявником звертаєсять увага на те, що особливістю даного спору є те, що позивач просить визнати недійсним оспорювань свідоцтво з підстав невідповідності зображення за оспорюваним свідоцтвом критеріям для визначення об`єкта авторського права через відсутність у зображенні за оспорюваним свідоцтвом оригінальності.

У разі, якщо ОСОБА_3 передасть третім особам виключні майнові права на зображення за оспорюваним свідоцтвом чи надасть дозвіл на використання цього об`єкта, це призведе до подальшого грубого порушення прав позивача та унеможливить ефективний захист невизначених прав та порушених інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

На думку заявника, така передача виключних майнових прав на зображення за оспорюваним свідоцтвом чи надання дозволу на використання цього об`єкта на користь третіх осіб призведе до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав та інтересів яких стосується вирішення даного спору, а також може зумовити необхідність звернення позивача з іншими позовами для захисту його порушених прав. Це призведе до штучного ускладнення та затягування процесу при розгляді даної справи судом, при виконанні судового рішення та загалом при захисті порушеного права позивача.

Мотиви суду

Суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

З огляду на зазначене, в судове засідання для вирішення питання вжиття заходів забезпечення позову сторони не викликались.

Дослідивши зміст та вимоги заяви про забезпечення позову, додані до неї документи, зміст заявлених позивачем позовних вимог, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд бере до уваги, що ч. 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суд від 09.09.2020 у справі № 509/2765/19 (провадження № 4-21904св19) викладено правову позицію згідно з якою:

«Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

На підставі ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

[…] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

[…] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

З наведених процесуальних норм та правових позицій Верховного Суду вбачається, що при вирішенні питання про забезпечення позову суду має бути очевидно, що помилкове незастосування заходу забезпечення призведе до більших ризиків і витрат, ніж задоволення заяви.

Переконливість доказів за стандартом доведення «prima facie» означає, що існують розумні підозри вважати, що факт скоріше має місце. Таким фактом є і порушення (присвоєння авторства), якщо позивач просить заборонити такі дії.

Вбачається, що забезпечення позову має ймовірнісний характер, тому заявнику достатньо продемонструвати, що існують розумні підозри вважати, що шкода буде завдана.

За презумпцію істотної шкоди (irreparable harm), якщо заявник надав докази, що на перший погляд переконують в незаконному використанні авторства, доки не доведено протилежне, використання авторства, щодо якого є припущення про незаконне використання, може завдавати збитків (за правилом «підробка витісняє оригінал»). Відповідач, який має докази оригінальності авторства, може спростувати презумпцію і суд скасує заборону.

Згідно зі ст. 50 Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС) органи судової влади повинні мати право вимагати виконання негайних та ефективних тимчасових заходів з метою запобігання порушень будь-якого права інтелектуальної власності. Органи судової влади повинні мати право ухвалювати принаймні попередні заходи inaudita altera parte там, де це доречно, особливо коли будь-яке відстрочення може завдати непоправної шкоди власнику прав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 432 ЦК України суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 р. у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача про визнання відсутності авторства на твір та визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Отже, суд погоджується з тим, що запропоновані позивачем заходи забезпечення позову співвідносяться з предметом позову, існує конкретний зв`язок між заходами до забезпечення позову і предметом позову, і такі заходи спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, не призводячи при цьому до суттєвого обмеження прав відповідачів чи інших осіб.

Щодо зустрічного забезпечення

Суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Враховуючи наведене правило процесуального закону суд має право, однак, він не зобов`язаний вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача.

Випадки обов`язкового застосування зустрічного забезпечення встановлені ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відповідно до якої суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Зазначена правова позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.12.2018 у справі № 61-11274св18.

У матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують обставини, за наявності яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення.

Крім того, у відповідності до ч. 6 ст. 154 ЦПК України відповідач не позбавлений права звернутись з клопотання про вжиття заходів зустрічного забезпечення надавши докази, які на його думку підтверджують наявність обставин для такого забезпечення.

Підсумки

Отже, надаючи оцінку доводам заявника щодо необхідності задоволення заяви про забезпечення позову у вказаний спосіб, слід констатувати, що заявником належним чином обґрунтовано можливість утруднення або унеможливлення виконання рішення суду в справі, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення судового рішення у цивільній справі, а також те, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що з урахуванням предмету та підстав позову, з якими позивач звернувся до суду, мети забезпечення позову, заяву позивача слід задовольнити, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може призвести у майбутньому до порушення прав позивача.

За змістом ч. 11 ст. 153 ЦПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Аналогічна норма міститься у п. 3 ч. 1 ст. 353ЦПК України за змістом якої окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, зокрема, ухвали суду першої інстанції щодо забезпеченя позову.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 149-153, 157, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 (ОСОБА_1) про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» про визнання відсутності авторства на твір та визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір - задовольнити.

Заборонити ОСОБА_3 до набрання законної сили судовим рішенням у справі у будь-який спосіб передавати (відчужувати) повністю чи частково майнові права інтелектуальної власності на об`єкт «Збірка творів образотворчого мистецтва «ІНФОРМАЦІЯ_2 » за свідоцтвом № НОМЕР_1 від 09.07.2018 про реєстрацію авторського права на твір, надавати будь-якій особі дозвіл на використання об`єкта « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за свідоцтвом № НОМЕР_1 від 09.07.2018 про реєстрацію авторського права на твір, в тому числі на підставі ліцензійного договору, а також укладати з будь-якими особами будь-які інші договори щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності на об`єкт «Збірка творів образотворчого мистецтва «ІНФОРМАЦІЯ_2 » за свідоцтвом № НОМЕР_1 від 09.07.2018 про реєстрацію авторського права на твір.

Заборонити державному підприємству «Український інститут інтелектуальної власності» до набрання законної сили судовим рішенням у справі приймати рішення про внесення змін до державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір та державного реєстру договорів, які стосуються права автора на твір щодо передання (відчуження) майнових прав інтелектуальної власності або надання дозволу на використання об`єкта «Збірка творів образотворчого мистецтва «ІНФОРМАЦІЯ_2 » за свідоцтвом № НОМЕР_1 від 09.07.2018 про реєстрацію авторського права на твір іншим особам та здійснювати пов`язані з цим публікації в офіційному бюлетені «Авторське право і суміжні права».

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з наступного дня після її постановлення (ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Направити дану ухвалу всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову (які ідентифіковані судом) для вжиття відповідних заходів.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) або через відповідний суд (п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 11 ст. 153 ЦПК).

Суддя Л. Л. Зуєвич