Провадження № 2/760/4426/20

Справа № 760/3148/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 жовтня 2020 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Козленко Г.О.,

за участю секретаря - Хліменкової А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Державного підприємства «Український центр «Безпека» про поновлення на роботі, -

встановив:

Позивач звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з зазначеним позовом в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства розвитку, економіки, торгівлі та сільського господарства України №6-п від 14.01.2020 про звільнення з роботи за п.2 ст.36 КЗпП України;

- поновити ОСОБА_1 на посаді директора Державного підприємства «Український центр «Безпека» який працює за контрактом строком дії по 25.10.2020 з 15.01.2020.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 працював на посаді директора Державного підприємства «Український центр «Безпека» за контрактом строком дії по 25.10.2020. Відповідно до Наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 6-п від 14.01.2020 позивача звільнено із займаної посади відповідно до п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України. Позивач вважає, що його звільнення відбулось незаконно, оскільки пунктом 6.1 Контракту № 34 від 26 жовтня 2017 року було встановлено сторонами строк дії контракту - з 26 жовтня 2017 року по 25 жовтня 2020 року. За таких обставин, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 10.02.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про поновлення на роботі - залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Після усунення недоліків, 24.02.2020 ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва відкрито загальне позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Державного підприємства «Український центр «Безпека» про поновлення на роботі.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, що викладені у ньому.

Представник відповідача Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Представник відповідача Державного підприємства «Український центр «Безпека» у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, представників відповідачів Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та Державного підприємства «Український центр «Безпека», дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді директора Державного підприємства «Український центр «Безпека» згідно наказу № 216-п від 26.10.2017, винесеного на підставі контракту № 34 від 26 жовтня 2017 року, строком дії контракту по 25.10.2020 включно.

Наказом № 6-п від 14.01.2020 позивача звільнено із займаної посади відповідно до п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України.

За умовами ст.139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Підстави припинення трудового договору передбачені статтею 36 КЗпП України.

Так, п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України передбачено, що підставою припинення трудового договору зокрема є закінчення строку (п.п.2, 3 ст.23 КЗпП України), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Підставою для звільнення позивача у спірному наказі зазначено абзац третій підпункту 1 пункту 3 розділу 6 протоколу № 18 засідання Кабінету Міністрів України від 06 листопада 2019 року, п.12 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2008 року № 777.

Пунктом 12 Постанови КМУ від 03 вересня 2008 року № 777 регламентовано проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, та встановлено, що рішення про необхідність проведення конкурсного відбору для призначення керівника суб`єкта господарювання державного сектору економіки приймається міністерством, Фондом державного майна, іншим органом, що здійснює управління об`єктами державної власності, державним господарським об`єднанням, державною холдинговою компанією, іншою державною господарською організацією, крім призначення керівника підприємства, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави і вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності або річний розмір чистого доходу якого перевищує 200 млн. гривень, та керівника особливо важливого для економіки підприємства (підприємства, вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності перевищує 2 млрд. гривень або річний розмір чистого доходу якого перевищує 1,5 млрд. гривень). Призначення керівника підприємства, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави і вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності або річний розмір чистого доходу якого перевищує 200 млн. гривень, та керівника особливо важливого для економіки підприємства, зазначеного в абзаці першому цього пункту, здійснюється виключно за результатами конкурсного відбору відповідно до Порядку, затвердженого цією постановою. Контракт з керівником суб`єкта господарювання державного сектору економіки укладається Міністерством, Фондом державного майна, іншим органом, що здійснює управління об`єктами державної власності, у порядку, передбаченому постановами Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 "Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності" і від 2 серпня 1995 р. № 597 "Про Типову форму контракту з керівником підприємства, що є у державній власності", статутом зазначеного суб`єкта.

Під жодну із вищезазначених категорій підприємств установа не підпадає, таким чином посилання відповідача на п.12 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2008 року № 777 є необґрунтованим, спірні правовідносини під нормативне правове регулювання Постанови КМУ № 777 від 03 вересня 2008 року не підпадають. Таким чином, Постанова КМУ № 777 не може бути застосована в контексті підстави для звільнення у зв`язку з закінченням строку дії трудового договору з п.2 ст.36 КЗпП України. Відносно абзацу третього підпункту 1 пункту 3 розділу 6 протоколу № 18 засідання Кабінету Міністрів України від 06 листопада 2019 року, то такий протокол не містить вказівок на необхідність звільнення позивача. За умовами п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: підстави, передбачені контрактом.

За умовами ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У відповідності до ч.3 ст.21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно п.5.3 Розділу 5 Контракту, на який Міністерство посилається в оскаржуваному наказі про звільнення позивача, Директор може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний за ініціативою Мінекономрозвитку, у тому числі за пропозицією місцевого органу виконавчої влади, до закінчення строку його дії: а) у разі систематичного невиконання ОСОБА_2 без поважних причин обов`язків, покладених на нього цим контрактом; б) у разі одноразового грубого порушення Директором законодавства чи обов`язків, передбачених цим контрактом, що спричинили значні негативні наслідки для Підприємства (завдано збитків, виплачено штрафи тощо); в) у разі невиконання Підприємством зобов`язань перед бюджетом і Пенсійним фондом України щодо сплати податків, зборів та обов`язкових платежів, страхових внесків, а також невиконання Підприємством зобов`язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати; г) у разі неподання в установленому порядку на погодження і затвердження Мінекономрозвитку річного з поквартальною розбивкою фінансового плану Підприємства, або порушення порядку здійснення витрат суб`єктами господарювання державного сектора економіки у разі не затвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2012 р. № 899; ґ), у разі несплати реструктуризованої податкової заборгованості протягом трьох місяців за наявності вини Директора; д) за поданням службових осіб органів державного нагляду за охороною праці в разі систематичних порушень вимог чинного законодавства з питань охорони праці; є) у разі порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті; є) у разі допущення зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості; ж) у разі, коли у трьох звітних кварталах протягом календарного року спостерігається зростання обсягів дебіторської заборгованості Підприємства, яке за загальним підсумком зазначених кварталів не супроводжується відповідним зростанням обсягів реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) Підприємства; з) у разі неподання Мінекономрозвитку квартальної та річної фінансової звітності, а також квартального та річного звітів про виконання фінансового плану Підприємства разом з пояснювальною запискою щодо результатів діяльності; и) у разі недотримання фінансового та бюджетного законодавства, а також незабезпечення виконання в установлені строки законних вимог Державної фінансової інспекції України та її територіальних органів, вимог Мінекономрозвитку за результатами проведення контрольних заходів; і) у разі порушення законодавства при здійсненні закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти; ї) у разі відмови Директора від підписання додаткової угоди до цього контракту, якщо її укладання є обов`язковим для Мінекономрозвитку у зв`язку зі змінами в чинному законодавстві України, які впливають на умови контракту; й) у разі неповідомлення Мінекономрозвитку у встановленому Законом України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) порядку про наявність у нього реального чи потенційного конфлікту інтересів; к) у разі не передання у порядку, встановленому Законом, в управління іншій особі належних йому підприємств та корпоративних прав. Ані Постанова КМУ № 777, ані протоколу № 18 засідання Кабінету Міністрів України від 06 листопада 2019 року, які відзначені як підстава у наказі про звільнення, не містять фактів, які б підтверджували можливість звільнення позивача у зв`язку з закінченням строку дії контракту та не містить вказівок на необхідність звільнення позивача, як керівника підприємства.

Відповідно до абзацу третього підпункту 1 пункту 3 Розділу 6 протоколу № 18 засідання Кабінету Міністрів України від 06 листопада 2019 року суб`єктам управління об`єктами державної власності, які здійснюють функції з управління особливо важливими для економіки суб`єктами господарювання державного сектору економіки в дводенний строк 1) прийняти рішення щодо проведення відбору керівників особливо важливих для економіки підприємств, на яких не утворено наглядових рад, або їх утворення не відповідає вимогам, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року № 142: на вакантні посади керівників; на посади керівників, призначення яких здійснено без дотримання вимог Порядку проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2008 року № 777; 2) звернутися до наглядових рад особливо важливих для економіки суб`єктів господарювання державного сектору економіки, утворених відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року № 142 (крім НАК «Нафтогаз України») та наглядових рад державних банків з пропозицією щодо забезпечення призначення керівників цих суб`єктів господарювання на конкурсних засадах. Тлумачення розділу 6 постанови не дозволяє виходячи з диспозиції припису зробити висновок про необхідність звільнення діючого керівника державного підприємства у зв`язку з закінченням строку дії трудового договору, за тієї умови що такий строк дії трудового договору (контракту) триває.

Відносно акту від 14 січня 2020 року, складеного посадовими особами Мінекономіки, то з нього випливає що пані ОСОБА_3 було надано доручення ознайомити позивача з наказом про звільнення, проте наказ про ознайомлення до кадрового департаменту не надходив. Відносно Акту від 17 січня 2020 року, з нього випливає, що наказ про звільнення було передано пану ОСОБА_4 , а не позивачу. Тобто процедура ознайомлення позивача з наказом про звільнення дотримана не була.

Пунктом 12 Постанови КМУ від 03 вересня 2008 року № 777 регламентовано проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, та встановлено, що рішення про необхідність проведення конкурсного відбору для призначення керівника суб`єкта господарювання державного сектору економіки приймається міністерством, Фондом державного майна, іншим органом, що здійснює управління об`єктами державної власності, державним господарським об`єднанням, державною холдинговою компанією, іншою державною господарською організацією, крім призначення керівника підприємства, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави і вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності або річний розмір чистого доходу якого перевищує 200 млн. гривень, та керівника особливо важливого для економіки підприємства (підприємства, вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності перевищує 2 млрд. гривень або річний розмір чистого доходу якого перевищує 1,5 млрд. гривень). Призначення керівника підприємства, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави і вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності або річний розмір чистого доходу якого перевищує 200 млн. гривень, та керівника особливо важливого для економіки підприємства, зазначеного в абзаці першому цього пункту, здійснюється виключно за результатами конкурсного відбору відповідно до Порядку, затвердженого цією постановою. Контракт з керівником суб`єкта господарювання державного сектору економіки укладається міністерством, Фондом державного майна, іншим органом, що здійснює управління об`єктами державної власності, у порядку, передбаченому постановами Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 р. № 203 "Про застосування контрактної форми трудового договору з форму контракту з керівником підприємства, що є у державній власності", статутом керівником підприємства, що є у державній власності" і від 2 серпня 1995 р. № 597 «Про Типову форму контракту з керівником підприємства, що є у державній власності», статутом зазначеного суб`єкта.

У зазначеному нормативно-правовому акті регламентовано процес призначення керівника, а не звільнення. Також вище вказаний нормативно-правовий акт не містить вказівки на необхідність звільнення керівника підприємства у випадку досягнення показників вартості чистих активів до вказаної суми. Крім того, відповідачем Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України не було доведено, що останнім прийнято в період, який передував звільненню позивача, розпорядчих чи організаційних документів Мінекономіки, відповідно до яких Державне підприємство «Український центр «Безпека» було віднесено до таких як важливе для економіки України.

Контракт № 34 від 26.10.2017 було розірвано достроково, Мінекономіки питання доцільності проведення відбору керівника Державного підприємства «Український центр «Безпека» як особливо важливого для економіки підприємства не розглядалось. Також відповідачем не доведено, що відбувалися дії по оголошенню, організації та проведення конкурсного відбору керівника суб`єкта господарювання державного сектору економіки - Державного підприємства «Український центр «Безпека» у відповідності до «Порядку проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2019 року №927.

Виходячи з пояснень позивача, тільки 28.01.2020, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження справи № 991/2884/19, останній дізнався про існування наказу № 6-п від 14.01.2020, згідно якого позивача було звільнено з посади директора державного підприємства «Український центр «Безпека» у зв`язку з закінченням строку дії трудового договору з п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України, що підтверджується відповідною розпискою про ознайомлення, інше не доведено відповідачем.

Розділ 6 Контракту «Строк дії та інші умови контракту», п.6.1 цей контракт діє з 26 жовтня 2017 року по 25 жовтня 2020 року. Таким чином, зазначений документ повністю спростовує твердження Міністерства про те, що строк дії контракту закінчився станом на день звільнення, а саме 14 січня 2020 року. Як роз`яснено у пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про судову практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Аналізуючи вищевикладене, у відповідача були відсутні правові підстави для видання наказу № 6-п від 14.01.2020 про звільнення з посади за п.2 ст.36 КЗпП України і, відповідно, припинення з позивачем трудових відносин відбулося незаконно.

Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, власник зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Так, відповідно до п.100 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 р. № 55 встановлює вимоги щодо документування управлінської інформації та організації роботи з документами, створеними у паперовій формі Секретаріатом Кабінету Міністрів України, центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями, що належать до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим (далі - установи), а саме регламентовано: розпорядча частина наказу (розпорядження) з кадрових питань (особового складу) починається, як правило, з дієслова у формі інфінітиву "прийняти", "призначити" "перевести", "звільнити", "відрядити", "надати", "оголосити" тощо. Далі зазначаються великими літерами прізвище працівника, на якого поширюється дія наказу (розпорядження), і малими - його власне ім`я та текст наказу. У кожному пункті наказу (розпорядження) з кадрових питань зазначається підстава для його видання. Під час ознайомлення з наказом (розпорядженням) згаданими у ньому особами на першому примірнику наказу чи на спеціальному бланку проставляються підписи із зазначенням дати ознайомлення. У наказі (розпорядженні) про призначення або звільнення працівника зазначається повна дата (число, місяць, рік) фактичного виходу працівника на роботу (припинення трудових відносин), розміри його посадового окладу відповідно до штатного розпису, надбавок та доплат. З огляду на наведені вище обставини вбачається, що відповідач був зобов`язаний проінформувати позивача про факт звільнення, а такі дії відповідача щодо відсутності доведення наказу про звільнення до відома суперечать вимогам ст.47 КЗпП України. В судовому засіданні відповідач не довів перед судом тієї обставини, що позивач був за процедурою ознайомлений з наказом № 6-п від 14.01.2020.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що правові підстави для звільнення позивача із займаної посади згідно п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України відсутні, оскільки судом не встановлено закінчення строку дії контракту на момент звільнення.

За таких обст авин, наказ про звільнення слід визнати незаконним, а позивач підлягає поновленню на роботі, оскільки звільнення останнього відбулося без достатніх на те правових підстав.

Керуючись ст.ст.19, 43 Конституції України, ст.ст.2, 21, 36, 47, 235 КЗпП України, ст.ст.12, 13, 81, 142, 200, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Державного підприємства «Український центр «Безпека» про поновлення на роботі - задовольнити.

Скасувати наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України №6-п від 14.01.2020 про звільнення ОСОБА_1 за п.2 ст.36 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Державного підприємства «Український центр «Безпека» з 15 січня 2020 року.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Державного підприємства «Український центр «Безпека».

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя - Г.О. Козленко