-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
04.02.21
22-ц/812/158/21
Провадження № 22-ц/812/158/21 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 лютого 2021 року м. Миколаїв
справа № 2-943/2010
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого Данилової О.О.,
суддів: Коломієць В.В., Тищук Н.О.,
із секретарем Колосовою О.М.
переглянувши в апеляційному порядку заяву
ОСОБА_1
про скасування постанови державного виконавця
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Мельниченко Віти Олександрівни
на ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області, ухвалену 11 листопада 2020 року суддею Савіним О.І. в приміщенні цього ж суду (дата складання повного рішення не зазначена),
У С Т А Н О В И В:
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій зазначав, що державним виконавцем Южноукраїнського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі державний виконавць) винесено постанову про тимчасову заборону його виїзду за межі України у зв`язку з несплатою аліментів. Проте він не знав ані про відкриття виконавчого провадження, ані про наявність заборгованості, а від виконання не ухилявся. Таке рішення позбавляє його права на роботу за кордоном, чим він займається з 2018 року, та порушує конституційні права на вільне пересування.
Посилаючись на положення статті 441 ЦПК, якою передбачено право суду на скасування постанови про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника (частина 5), ОСОБА_1 просив скасувати постанову державного виконавця від 4 червня 2020 року.
Представник державної служби та стягувач просили відмовити у задоволенні заяви, вважаючи безпідставними його посилання на необізнаність, а також наголошували на тривалому невиконанні ним своїх обов`язків щодо сплати аліментів (вісім років), неповідомлення місця знаходження та виникнення значної заборгованості (212097,10 грн.) на час вжиття обмежувальних заходів.
Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 11 листопада 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення мотивовано тим, що питання законності рішень державного виконавця вирішується за правилами розділу VІІ ЦПК (судовий контроль за виконанням судових рішень), а не в порядку розділу VІ ЦПК (процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів). Оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою в порядку статті 441 ЦПК, тобто не оскаржував рішення державного виконавця за правилами статті 447 ЦПК, його заява задоволенню не підлягає, що не позбавляє його права захищати свої права учасника виконавчого провадження у передбачений законом спосіб.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просив ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення про скасування постанови державного виконавця від 4 червня 2020 року. Апелянт зазначав, що його заява, яка містить посилання на всі істотні обставини, могла би розглядатись судом як скарга на рішення державного виконавця, оскільки суд сам може визначити спосіб захисту, що не суперечить закону. Інші доводи, зазначені апелянтом, стосуються суті та підстав вжитих обмежень.
У відзиві на апеляційну скаргу стягувач ОСОБА_2 , діючи через представника, наголошувала на відсутності підстав для скасування обмежень та обґрунтованості висновку суду про встановлений законом порядок оскарження рішень державного виконавця.
Інші учасники справи правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
В судове засідання апеляційного суду державний виконавець та стягувач ОСОБА_2 не з`явились, про час і місце судового розгляду повідомлені належним чином. Справу розглянуто за участю представника боржника адвоката Мельниченко В.О.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Так, тимчасове обмеженняфізичної особи управі виїзду замежі України застосовується як захід забезпечення виконання боржником судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Це питання врегульоване законами, які регламентують перетин громадянами державного кордону України, а також нормами процесуального та виконавчого законодавства, а саме пунктом 1 частини 9 статті 71 Закону «Про виконавче провадження» та правилами статті 441 ЦПК.
Аналіз цих норм дає підстави для висновку, що встановлення тимчасового обмеження шляхом права виїзду боржника за кордон може бути встановлюється особами: 1) державним (приватним)виконавцем у разі наявності певної заборгованості зі сплати аліментів (стаття 71 Закону «Про виконавче провадження», або 2) судом як захід забезпечення виконання судового рішення чи рішення інших органів, або в порядку забезпечення позову.
В залежності від органу, яким вжито забезпечувальний захід, закон передбачає і різний порядок оскарження цих рішень.
Так, у разі встановлення тимчасового обмеження державним (приватним) виконавцем, його рішення може бути оскаржено в порядку та у строки, передбачені статтею 75 Закону «Про виконавче провадження» та правилами статті 447 ЦПК (скарга на дії, рішення, бездіяльність державного (приватного) виконавця.
Тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, встановлене судом, може бути скасоване самим судом за вмотивованою заявою боржника в порядку частини 5 статті 441 ЦПК, або таке рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Отже, в залежності від порядку встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України закон встановлює не тільки різний порядок поновлення прав боржника, але й відмінний предмет доказування та інші вимоги.
Так, правила розділу VІІ ЦПК (стаття 447-451 ЦПК) регламентують вимоги до змісту скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавцями, строки звернення з такою скаргою, зміст судового рішення за такою скаргою.
Розгляду таких скарг по суті має передувати вирішення питання про дотримання десятиденного строку на оскарження рішень або їх поновлення за заявою учасника виконавчого провадження.
Водночас, розгляд заяви боржника про скасування тимчасового обмеження, застосованого судом за поданням державного виконавця за частиною 5 статті 441 ЦПК, таких вимог не передбачає.
Судом встановлено, що тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України встановлено державним виконавцем у виконавчому провадження щодо примусового виконання рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 3 вересня 2009 року про стягнення аліментів.
Отже, способом захисту прав ОСОБА_1 , як боржника зі сплати аліментів у виконавчому провадженні, є оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця за правилами статті 447 ЦПК.
Зі скаргою на рішення державного виконавця Голубенко О.А. до суду не звертався.
Вимог відповідно до статті 451 ЦПК не заявляв.
Заяв про поновлення строку на оскарження рішення виконавця Голубенко О.А. не заявляв.
Боржник ОСОБА_1 подав до суду заяву та обгрунтовував її положеннями статті 441 ЦПК, яка ці правовідносини не регулює.
Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність достатніх підстав для скасування тимчасового обмеження через порушення заявником порядку звернення до суду.
Апеляційний суд не може вважати переконливими посилання апелянта на те, що для вирішення спірного питання достатньо лише звернення до суду особи, чиї права порушені, а суд сам може обрати належний спосіб захисту.
Насамперед, підставою для відмови у задоволенні заяви, є не обрання неналежного способу захисту або помилкове посилання заявника на норму процесуального права, а порушення порядку, який включає певний предмет доказування і передбачений законом для поновлення порушених прав учасника виконавчого провадження.
Посилання апелянта на відсутність перешкод для розгляду заяви ОСОБА_1 пов`язане з довільним тлумаченням процесуальних норм та нехтуванням порядку, передбаченого законом.
Оскільки основний висновок суду про наявність перешкод у розгляді заяви ОСОБА_1 відповідає вимогам процесуального та виконавчого законодавства, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування суджового рішення.
Керуючись статями 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 11 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий О.О.Данилова
Судді: В.В.Коломієць
Н.О.Тищук
---------------------------------
повну постанову складено 4 лютого 2021 року
скопійовано
-
скопійовано
-
