Справа № 439/1651/19 Головуючий у 1 інстанції: Бородійчук О.І.

Провадження № 22-ц/811/2364/20 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

Категорія:68

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Крайник Н.П., Савуляка Р.В.

секретаря: Івасюти М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 14 липня 2020 року,-

ВСТАНОВИВ:

у листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог Служба у справах дітей Бродівської районної державної адміністрації Львівської області та відділ служби у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що за час спільного подружнього проживання з ОСОБА_1 у них народилося двоє дітей: син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і дочка, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які на даний час проживають з матір`ю, окремо від нього. Розпорядженням Бродівської РДА Львівської області № 180 від 18 червня 2019 року встановлено такий порядок для побачення, спільного проведення дозвілля та спілкування з дітьми:

-в період з понеділка до п`ятниці - 3 дні, вільні від роботи (згідно графіку змінності ОСОБА_2 );

-в навчальний період дітей - після закінчення уроків у навчальному закладі до 19 години;

-у вихідний день неділю - другого і четвертого тижнів кожного місяця;

-протягом 15 днів під час щорічної відпустки перебування дітей разом з батьком з можливістю ночівлі за місцем його проживання, здійснення спільних короткотривалих поїздок, в тому числі з метою відвідування родичів, з попереднім повідомленням матері, ОСОБА_1 про намір відпочинку з дітьми.

Стверджує, що вищезазначене розпорядження Бродівської РДА Львівської області відповідачкою не виконується, чим він позбавлений повноцінно спілкуватися і бачитися з дітьми. Зазначає, що відповідачка разом з дітьми, без його відома, переїхала в місто Дрогобич Львівської області, приховувала своє місце проживання та місце проживання їхніх дітей, що змусило його вживати заходів щодо розшуку дітей через правоохоронні органи. Вказує, що рішенням виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області № 246 від 15 жовтня 2019 року йому встановлено інший порядок побачення з дітьми, який значно звужує його права та обов`язки щодо участі у спілкуванні та вихованні дітей, а саме щонеділі з 13 години до 16 години в присутності матері в громадських місцях. З наведених підстав, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить:

1) зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкод у побаченні, спілкуванні і вихованні дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

2) визначити йому наступний спосіб у вихованні та спілкуванні з дітьми:

- забирати обох дітей два рази в місяць до себе додому з ночівлею в другу та четверту суботу і неділю кожного місяця без присутності матері, починаючи з 14 годин п`ятниці та повертати матері у неділю до 16 годин;

- забирати дітей на половину осінніх, зимових і весняних канікул до себе додому з ночівлею без присутності матері в подальшому з поверненням дітей матері;

- забирати дітей на половину літніх канікул до себе додому з ночівлею без присутності матері з можливістю спільного відпочинку і оздоровлення як в Україні, так і за кордоном із поверненням в подальшому дітей матері, також з можливістю відвідування в цей період рідних бабусю та дідуся з ночівлею у них;

- в інші дні місяця (перша субота і третя неділя місяця) побачення з дітьми з 13 годин до 16 годин за їх місцем проживання без присутності матері;

3) зобов`язати ОСОБА_1 постійно повідомляти його про стан навчання дітей і стан їхнього здоров`я;

4) зобов`язати ОСОБА_1 повідомляти його про можливу зміну місця проживання (перебування) дітей;

5) стягнути з відповідачки на його користь сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 14 липня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визначено ОСОБА_2 наступний спосіб участі у вихованні і спілкуванні з дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозволивши йому:

- забирати дітей два рази в місяць за місцем свого проживання з ночівлею в другу та четверту суботу і неділю кожного місяця без присутності матері, починаючи з 14 години п`ятниці та супроводжувати дітей до місця проживання матері у неділю до 16 години;

- забирати дітей на половину осінніх, зимових і весняних канікул за місцем свого проживання з ночівлею без присутності матері та супроводжувати дітей до місця проживання матері;

- забирати дітей на один місяць в період літніх канікул за місцем свого проживання з ночівлею без присутності матері з можливістю спільного відпочинку і оздоровлення, як в Україні так і за її межами та супроводжувати дітей до місця проживання матері;

- в інші дні місяця навчального періоду (перша субота і третя неділя місяця) побачення з дітьми з 13 годин до 16 годин за місцем їх проживання без присутності матері.

Зобов`язано ОСОБА_1 повідомляти ОСОБА_2 про можливу зміну місця проживання (перебування) дітей.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним встановленням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт стверджує, що не чинить перешкод у спілкуванні з дітьми та зацікавлена, щоб батько приймав участь у вихованні дітей, однак позивач неналежно виконував графік зустрічей для спілкування з дітьми, визначений органом опіки та піклування. Зазначає, що суд безпідставно не взяв до уваги рекомендації комісії захисту прав дитини виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, де враховуючи схильність ОСОБА_2 до сімейного насильства, визначено проводити зустрічі у присутності матері. Вказує, що причиною переїзду з дітьми на постійне проживання в місто Дрогобич була протиправна поведінка позивача щодо неї, а саме застосування до неї фізичного та психологічного насильства в присутності дітей, що негативно відобразилося на психоемоційному стані дітей. Вважає, що судом не враховано психологічний стан дітей, прив`язаність їх до матері, поведінку батьків, внаслідок чого суд прийшов до невірного висновку про те, що викладений у позовних вимогах спосіб участі позивача у вихованні дітей, буде відповідати їхнім інтересам. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Згідно зі ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

В положенні принципу 6 «Декларації прав дитини» зазначено, що «дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння; вона повинна, коли це можливо, зростати під піклуванням і відповідальністю своїх батьків, у всякому випадку в атмосфері любові і морального та матеріального забезпечення; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю».

Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 03.10.2009 року зареєстровано шлюб, у шлюбі в сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та донька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про їх народження.

Матеріалами справи підтверджується і це сторонами не заперечується, що їхні малолітні діти проживають разом з матір`ю, ОСОБА_1 .

Частиною 1 ст. 158 СК України встановлено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Розпорядженням Бродівської районної державної адміністрації №180 від 18.06.2019 року «Про визначення способу участі батька ОСОБА_2 у вихованні дітей ОСОБА_4 , 2013 року народження і ОСОБА_3 , 2010 року народження та спілкування з ними», визначено ОСОБА_2 спосіб участі у вихованні малолітніх дітей та спілкуванні з ними, встановлено такий порядок для побачення, спільного проведення дозвілля та спілкування з дітьми: в період з понеділка до п`ятниці 3 дні вільні від роботи (згідно графіку змінності ОСОБА_2 ); в навчальний період дітей після закінчення уроків у навчальному закладі до 19 години; у період канікул з 11 годин до 14 години, за межами місця проживання дітей; у вихідний день неділю - другого та четвертого, тижнів кожного місяця; протягом 15 днів під час щорічної відпустки перебування дітей разом з батьком з можливістю ночівлі за місцем його проживання, здійснення спільних короткотривалих поїздок, в тому числі з метою відвідування родичів, з попереднім повідомленням матері ОСОБА_1 про намір відпочинку з дітьми.

Крім того, рішенням виконавчого комітетом Дрогобицької міської ради Львівської області № 246 від 15 жовтня 2019 року, як органом опіки та піклування, встановлено порядок побачення батька з дітьми: щонеділі з 13 годин до 16 годин в присутності матері в громадських місцях Львівської області.

На підставі ч.2 ст. 158 СК України рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Позивач, як на підставу звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів, які вважає порушеними відповідачем, посилається на те, що відповідач не виконує розпорядження Бродівської районної державної адміністрації №180 від 18.06.2019 року, а також рішення виконавчого комітетом Дрогобицької міської ради Львівської області № 246 від 15 жовтня 2019 рокута перешкоджає позивачу у спілкуванні з дітьми та здійсненні ним батьківських прав та виконання обов`язків, встановлених законом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачкою чиняться перешкоди у спілкуванні позивача з дітьми, у їх вихованні, а відтак в інтересах дітей є визначення судом способу участі батька, ОСОБА_2 , у вихованні та спілкуванні з дітьми.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду з огляду на таке.

Згідно з ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини щодо спілкування та участі у вихованні дітей позивачем, у зв`язку із невиконанням, як стверджує позивач, рішення органу опіки і піклуванням зі сторони відповідачки.

Стаття 153 СК України передбачає, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ст. ст. 141, 157 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною в присутності іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що діючим законодавством визначено порядок вирішення питання щодо участі батьків у вихованні дитини та спілкуванні з нею. Рішення органу опіки та піклування з вищезгаданого питання є обов`язковим для батьків, і лише у випадку чинення перешкод того із батьків, з ким проживає дитина, тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Таким чином, у випадку встановлення судом перешкод з боку того з батьків з ким проживає дитина, тому з батьків, який проживає окремо, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Із матеріалів справи вбачається, що такі не містять інформації про те, що позивач звертався із заявами до органу опіки та піклування Бродівської районної державної адміністрації, виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області, правоохоронних органів з приводу невиконання відповідачкою рішення органу опіки та піклування, щодо вжиття необхідних заходів для запобігання порушення відповідачкою, матір`ю дітей, його права на зустрічі з дітьми та зобов`язання матері дітей виконувати розпорядження від 08.06.2019 року № 180 та рішення виконкому Дрогобицької міської ради Львівської області від 15.10.2019 року №246, не містять актів на підтвердження чинення відповідачкою перешкод позивачу у спілкуванні з дітьми, участі у їх вихованні.

Позивач, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження чинення матір`ю дітей, ОСОБА_1 , перешкод у спілкування позивача з дітьми, і участі його у їх вихованні, що не було враховано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення суду.

Діюче законодавство спрямоване на захист прав батьків щодо спілкування зі своїми дітьми, участі їх у вихованні, і керівним у вирішення спорів з даного питання визначає найвищий інтерес самої дитини.

Як на підставу звернення до суду з позовом, ОСОБА_2 зазначив те, що матір дітей без його відома змінила місце проживання дітей, разом з дітьми переїхала на проживання до м. Дрогобич, про що його не повідомила, що змусило його вживати заходів щодо розшуку дітей через правоохоронні органи, і такі дії матері дітей свідчать про чинення йому перешкод у спілкуванні з дітьми.

На думку колегії суддів зазначена вище обставина не є доказом чинення позивачу перешкод у зустрічах та спілкуванні з дітьми, оскільки переїзд до іншого місця проживання був викликаний об`єктивними сімейними обставинами відповідачки, переїзд відповідачки разом з сім`єю на інше постійне місце проживання не може розцінюватися, як такий, що не відповідає якнайкращим інтересам дітей, як перешкоджання відповідачу у спілкуванні з дітьми.

Довідка Опорного закладу «Бродівська загальноосвітня школа 1-111 ступеня №3 Бродівської районної ради Львівської області» містить інформацію про те, що ОСОБА_1 була звільнена з посади вчителя початкових класів у зв`язку з переїздом разом з чоловіком на постійне місце проживання в м. Дрогобич для збереження цілісності сім`ї.

Не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами твердження позивача про те, що ним вживалися заходи щодо розшуку дітей.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів доходить висновку про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження чинення відповідачем ОСОБА_1 перешкод ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми, сином, ОСОБА_3 , 2010 р.н. та донькою, ОСОБА_4 , 2013 р.н.

При вирішенні питання участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною пріоритетними мають бути найвищі інтереси дитини, які за їх важливістю мають переважати над інтересами батьків, а тому, на думку колегії суддів, сторонам необхідно дійти спільної згоди щодо порядку спілкування батька з дітьми, та при необхідності звернутися до органу опіки та піклування, і, враховуючи вік та інтереси дітей, зміну місця їхнього проживання, за спільною згодою змінити дні, години побачень, і це відповідатиме якнайкращим інтересами дітей та інтересам батьків, тобто, буде справедливим по відношенню, як до малолітніх дітей, так і до їхніх батьків.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин,що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 14 липня 2020 року - скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Постанова складена 01.02.2021 року.

Головуючий: Шеремета Н. О.

Судді: Крайник Н. П.

Савуляк Р.В.