22-ц/804/68/21

265/3371/20

Головуючий у 1 інстанції Копилова Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого суді Принцевської В.П.

суддів Биліни Т.І., Лопатіної М.Ю.,

секретар Сидельнікова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України МК "Азовсталь" та Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 вересня 2020 року у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" до первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України МК "Азовсталь", третя особа: Маріупольська первинна профспілкова організація № 141-2 Всеукраїнської профспілки "Народна солідарність", про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, про стягнення грошових коштів у розмірі 15 692 636,37 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 15 березня 2000 року з метою представництва, захисту прав та інтересів трудового колективу Металургійного комбінату «Азосталь» була здійснена державна реєстрація первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України «Металургійного комбінату «Азосталь» (далі за текстом - ПО ПМГУ МК «Азовсталь»).

21 липня 2010 року конференцією трудового колективу ВАТ «Металургійний комбінат «Азосталь» між представником власника в особі Генерального директора та трудовим колективом Металургійного комбінату «Азосталь», який представляла ПО ПМГУ МК «Азовсталь» було укладено черговий колективний договір на 2010-2011 роки. Вказаний колективний договір діє на підприємстві позивача на теперішній час. Пунктом 6.1 колективного договору визначений порядок перерахування ПО ПМГУ МК «Азовсталь» коштів на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу. Зазначеним пунктом колективного договору передбачене щомісячне перерахування 1/12 коштів на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу в розмірі на рік не менше 0,5% від фонду оплати праці. На виконання п.6.1 колективного договору та ст.44 Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності, починаючи з 2000 р. ПО ПМГУ МК «Азовсталь» щомісячно перераховувалося 0,5% від фонду оплати праці на культурно-масові, фізично-оздоровчі заходи. Позивач виконав свої обов`язки за п. 6.1 колективного договору, що підтверджується копіями платіжних доручень. В період з березня 2017 року по квітень 2020 року позивач перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі в сумі 31 385 272,74 грн. на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу працівників ПО ПМГУ МК «Азовсталь». У платіжних дорученнях на перерахування цих коштів відображено призначенням платежу „на культурно - масові заходи.

Одночасно позивач зазначає, що листом від 11.03.2016 р. № 1/І Маріупольська первинна профспілкова організація № 141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність» повідомила адміністрацію ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» про своє створення та належність до Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність»; кількість членів профспілкової організації які є працівниками позивача; повноважних представників виборного органу Маріупольської первинної профспілкової організації № 141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність». З урахуванням вищевикладених обставин в спірний період з березня 2017 року по квітень 2020 року працівники позивача входили до складу двох профспілкових організацій ПО ПМГУ МК «Азовсталь» та Маріупольської первинної профспілкової організації № 141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність», а отже відповідно статті 36 Конституції України та ст.10 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» останні мають рівні права на отримання гарантій, передбачених ст. 44 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та п.6.1 Колективного договору, що діє на підприємстві позивача. В свою чергу, позивач, як роботодавець, з урахуванням принципу рівності умов для діяльності профспілок, які діють у нього на підприємстві, повинен відраховувати кошти на культурно-масову, фізкультурну, спортивно-оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективним договором, а саме не менше ніж 0,5 відсотка фонду оплати праці всіх працюючих на кожну діючу на підприємстві перівиннну профспілкову організацію. Відсоток відрахувань з фонду оплати праці, визначений ст. 44 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» необхідно обчислювати із обсягу загального фонду оплати праці. При цьому на користь Маріупольської первинної профспілкової організації № 141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність» відповідних відрахувань не здійснювалось. Таким чином, після вступу робітників позивача в члени Маріупольської первинної профспілкової організації № 141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність», ? коштів на проведення культурно-масової, фізкультурної, спортивно-оздоровчої роботи у розмірі не менше ніж 0,5% від фонду оплати праці перерахованих позивачем у вказаний вище період, на виконання п. 6.1 Колективного договору тільки одній профспілковій організації, що діє на підпрємстві позивача, а саме - ПО ПМГУ МК «Азовсталь», що складає суму в розмірі 15 692 636,37 грн., отримані останньою без наявності правових підстав та відповідно до положень ст.ст.1212, 1213 Цивільного кодексу України і підлягає поверненню. 06.05.2020 року на адресу відповідача була скерована вимога №03/378 щодо повернення позивачу отриманих без наявності достатніх правових підстав коштів в сумі 15 692 636,37 грн., однак вказана вимога залишена відповідачем без розгляду.

З урахуванням наведених обставин просить стягнути з відповідача грошові кошти, набуті без достатньої правової підстави у вказаному розмірі.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 вересня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України «Металургійного комбінату «АЗОВСТАЛЬ» на користь Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «АЗОВСТАЛЬ» грошові кошти, набуті без достатньої правової підстави в сумі 395 056 гривень. В задоволенні іншої частини позовних вимог в сумі 15 297 580,37 грн. - відмовити.

З вказаним рішенням не погодився позивач і оскаржив його в апеляційному порядку. Він посилався на те, що суд не повно з`ясував обставини справи і ухвалив рішення з порушенням вимог процесуального і матеріального Закону. Просив скасувати рішення суду в частині відмови в задовленні позовних вимог про стягнення з відповідача 15 297 580,37 грн. та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.

Також з вказаним рішенням не погодився відповідач і оскаржив його в апеляційному порядку. Він також посилався на те, що суд не повно з`ясував обставини справи і ухвалив рішення з порушенням вимог процесуального і матеріального Закону. Просив скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задовленні позову.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримала доводи своєї апеляційної скарги і просила її задовольнити, а в задоволенні апеляційної скарги відповідача просила відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги позивача, а свою апеляційну скаргу повністю підтримала і просила її задовольнити.

Представник третьої особи - Маріупольської первинної профспілкової організації № 141-2 Всеукраїнської профспілки "Народна солідарність», до суду не зявився, повідомлений про час і місце судового засідання судовою повісткою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає необхідним залишити без задовлення обидві апеляційні скарги, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також із ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Як вказує позивач, неповернення вказаних коштів, стало підставою для подання ним даного позову предметом якого є матеріально-правова вимога про стягнення 15 692 636,37 грн., які позивач просить стягнути на підстав ст.1212 ЦК України, як безпідставно отримані кошти.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені главою 83 ЦК України.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Так, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ від 21.01.2004 № 22 кошти грошові це грошова одиниця України, яка виконує функцію засобу платежу та обліковується на рахунках у банках.

Суд дійшов правильного висновку, що правовідносини між сторонами даного спору регулюються спеціальними нормами права, а саме положеннями Законів України «Про колективні договори і угоди», «Про соціальний діалог», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», КЗпП України.

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначаються Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

В ст. 36 Конституції України, зазначено, що громадяни України мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об`єднують громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійною спілкою (профспілкою) - є добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). При цьому, первинна організація профспілки - добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі.

Виходячи зі змісту виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач є Первинною організацією профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Металургійного комбінату «Азовсталь».

Згідно із ст.1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» членом профспілки є особа, яка входить до складу профспілки, визнає її статут та сплачує членські внески. Членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в навчальному закладі. Громадяни України вільно обирають профспілку, до якої вони бажають вступити. Підставою для вступу до профспілки є заява громадянина (працівника), подана в первинну організацію профспілки. При створенні профспілки прийом до неї здійснюється установчими зборами.

За приписом ст.34 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілки, їх об`єднання можуть мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення їх статутної діяльності. Право власності профспілок, їх об`єднань виникає на підставі: придбання майна за рахунок членських внесків, інших власних коштів, пожертвувань громадян, підприємств, установ та організацій або на інших підставах, не заборонених законодавством; передачі їм у власність коштів та іншого майна засновниками, членами профспілки, державними органами або органами місцевого самоврядування.

В статті 243 Кодексу законів про працю України зазначено, що відповідно до Конституції України та Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати професійні спілки з метою представництва, здійснення і захисту своїх трудових та соціально-економічних прав та інтересів, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі професійних спілок.

Держава визнає професійні спілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів в органах державної влади та місцевого самоврядування, у відносинах з власником або уповноваженим ним органом, а також з іншими об`єднаннями громадян.

Згідно зі статтею 246 Кодексу законів про працю первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси.

Первинні профспілкові організації здійснюють свої повноваження через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не утворюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів професійної спілки, який діє в межах прав, наданих Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" та статутом професійної спілки. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний сприяти створенню належних умов для діяльності первинних профспілкових організацій, що діють на підприємстві, в установі, організації (стаття 249 Кодексу законів про працю).

Відповідно до ст. 250 КЗпП України та ст. 44 Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності, власники або уповноважені ними органи зобов`язані відраховувати кошти первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективними договорами та угодами, але не менше ніж 0,3 відсотка фонду оплати праці з віднесенням цих сум на валові витрати.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності, діяльність профспілок ґрунтується на принципі законності і гласності.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України „Про колективні договори і угоди, умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Відповідно до ст.15 Закону України „Про колективні договори і угоди, контроль за виконанням колективного договору, угоди проводиться безпосередньо сторонами, що їх уклали, чи уповноваженими ними представниками. У разі здійснення контролю сторони зобов`язані надавати необхідну для цього наявну інформацію. Сторони, що підписали колективний договір, угоду, щорічно в строки, передбачені колективним договором, угодою, звітують про їх виконання.

Згідно з вимогами статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд перевірив доводи апеляційних скарг сторін по справі та дійшов висновку, що вони є безпідставними.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом правильно встановлено, що у відповідності до ст.ст.10-20 Кодексу законів про працю України, Закону України «Про колективні договори та угоди», з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, 21 липня 2010 року між ПрАТ «МК «Азовсталь», та Первинною організацією профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Металургійного комбінату «Азовсталь» було укладено Колективний договір на 2010-2011роки, що продовжує діяти на час розгляду справи в силу норм ч.3 ст. 9 ЗУ «Про колективні договори і угоди».

Пунктом 6.1 Колективного договору визначений порядок перерахування ПО ПМГУ МК "АЗОВСТАЛЬ" коштів на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу. Так, зазначеним пунктом Колективного договору передбачене щомісячне перерахування 1/12 коштів на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу в розмірі на рік не менше 0,5% від фонду оплати праці.

Зазначені умови колективного договору діють по теперішній час.

У відповіді на відзив, позивач вказує, що передбачені пунктом 6.1 Колективного договору кошти, як соціально-економічні гарантії, так і інші умови Колективного договору поширюються на всіх працівників позивача. Зміст Колективного договору жодних обмежень щодо прав працівників позивача на встановлені Колективним договором соціально-економічні гарантії не містить, що свідчить про хибне тлумачення позивачем положень Колективного договору.

Судом також правильно встановлено, що кошти на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу на виконання ст. 44 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та п. 6.1 Колективного договору перераховувались позивачем від загального обсягу фонду оплати праці всіх працюючих на підприємстві. Таким чином, оскільки соціально-економічні гарантії поширюються на всіх працівників позивача, незалежно від їх членства у профспілках, то відповідно заходами по оздоровленню, фізкультурній та культурно-масовій роботі повинні охоплюватися усі працівники підприємства позивача, а не лише члени профспілки.

При цьому, отримані відповідачем на виконання ст.44 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та п. 6.1 Колективного договору кошти на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу працівників позивача використовувались за їх цільовим призначенням, але виключно на членів профспілки ПО ПМГУ МК "АЗОВСТАЛЬ".

Впродовж 2017-2020 років 215 робітників позивача - членів ПО ПМГУ МК "АЗОВСТАЛЬ" написали заяви та добровільно вийшли з ПО ПМГУ МК "АЗОВСТАЛЬ", вступивши при цьому в іншу профспілку - Маріупольську первинну профспілкову організацію № 141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність», що не заперечується сторонами. Таким чином, у зв`язку з виходом працівників позивача з ПО ПМГУ МК "АЗОВСТАЛЬ" та вступом у Маріупольську первинну профспілкову організацію № 141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність», підстава для набуття відповідачем отриманих на забезпечення саме таких працівників вищенаведеними соціально-економічними гарантіями коштів, виходячи з наданого позивачем розрахунку фонду оплати праці всіх працюючих, в тому числі членів Маріупольської первинної профспілкової організації № 141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність», відпала.

Суд правильно критично оцінив доводи позивача стосовно того, що після вступу робітників позивача в члени Маріупольської первинної профспілкової організації № 141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність», ? коштів, що складають суму в розмірі 15 692 636,37 грн., перерахованих позивачем впродовж 2017-2020 років відповідачу, на виконання п. 6.1 Колективного договору, отримані останнім без наявності правових підстав, оскільки жодна профспілка не може мати більше прав, ніж інші профспілки, які діють на тому ж підпрємстві. Визнане позивачем право третьої особи отримувати кошти на проведення культурно-масової, фізкультурної і оздоровчої роботи, означає право інших профспілок, що діють на тому ж підприємстві, отримувати вказані кошти у тих же розмірах і на тих же умовах. Інше означало б встановлення нерівних умов для діяльності профспілок та їх нерівність у правах.

За наявності вищенаведених обставин позивач з врахуванням принципу рівності умов для діяльності профспілок повинен відраховувати кошти на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу в розмірах, передбачених п. 6.1 колективного договору, але не менш ніж 0,5 % фонду оплати праці всіх працюючих на кожну діючу на підпрємстві первинну профспілкову організацію, виходячи з кількості її членів. Відсоток відрахувань з фонду оплати праці, визначений ст. 44 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», необхідно обчислювати із обсягу загального фонду оплати праці всіх працююсих на підпрємстві, незалежно від участі в профспілках. При здійсненні виплати кожній профспілці необхідно застосовувати принцип пропорційності стосовно кількості їх членів, які є працівниками підпрємства, а саме : перераховування коштів кожній профспілці слід провадити, виходячи з численості членів такої профспілки.

Інакше кажучи, вихідною сумою, з якої повинні вираховуватись 0,5% відсотків відрахувань на вищезазначені потреби профспілок, є фонд оплати праці всіх працюючих, з якого потім обчислюється сума, яка спрямовується на одного працюючого. Тобто суми нарахувань профспілкам на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу повинні корелювати з кількістю їх членів.

Виходячи з наданого позивачем розрахунку фонду оплати праці працівників, в тому числі, членів Маріупольської первинної профспілкової організації № 141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність», розмір таких відрахувань, визначений ст. 44 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», дорівнює 395 056,00 грн.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України (глава 83 „Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) особа, яка набула майно або зберігла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно частини 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються зокрема до повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Згідно статті 139 Господарського кодексу України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ від 21.01.2004 № 22 кошти грошові це грошова одиниця України, яка виконує функцію засобу платежу та обліковується на рахунках у банках.

Таким чином, з огляду на складені правовідносини між сторонами та враховуючи наведені норми законодавства, положення Колективного договору, суд дійшов правильного висновку про наявність обов`язку з боку позивача перерахувати, а з боку відповідача отримати нараховані кошти на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу на виконання пункту 6.1. колективного договору, а саме в розмірі на рік не менше 0,5% від фонду оплати праці, за спірний період з березня 2017 р. по квітень 2020 р. в сумі 30 990 216,74 грн.

Одночасно, оскільки позивачем у період з березня 2017 року по квітень 2020 року відповідачу було перераховано 31 385 272,74 грн., у зв`язку з виходом більш 200 працівників позивача з ПО ПМГУ МК "АЗОВСТАЛЬ" та вступом у Маріупольську первинну профспілкову організацію № 141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність», які не були охоплені з боку відповідача заходами по оздоровленню, фізкультурній та культурно-масовій роботі, кошти у розмірі 395 056,00 грн. на забезпечення саме таких працівників вищенаведеними соціально-економічними гарантіями, є безпідставно отриманими відповідачем грошовими коштами, які на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України підлягають поверненню.

Також суд дійшов правильного висновку, що оскільки право витребування майна належить його власнику, на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України сума у розмірі 395 056,00 грн. підлягає поверненню особі, яка їх перерахувала, тобто позивачу. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити повністю.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд повно і всебічно дослідив обставни справи і ухвалив рішення з дотриманням вимог процесуального і матеріального Закону, а тому апеляційні скарги позивача і відповідача необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. 375, ст. 381, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України МК "Азовсталь" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Судді