Справа №521/9603/20

Провадження №2/521/785/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Тополевої Ю.В.,

за участю секретаря Черненко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участю третьої особи: ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання частки у праві спільної сумісної власності, визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до Одеської міської ради, за участю третьої особи: ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання частки у праві спільної сумісної власності, визнання права власності до Одеської міської ради з позовом, в якому просив встановити юридичний факт, а саме факт того, що Свідоцтво про право власності на житло від 22 червня 1993 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів на підставі Розпорядження органу приватизації № 14774 від 22 червня 1993 року, зареєстрованого в реєстрову книгу за № 3-1295, в спільну сумісну власність на квартиру АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , дійсно належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а також за життя належало ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ; Визначити частки у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить співвласникам на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 22 червня 1993 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів на підставі Розпорядження органу приватизації № 14774 від 22 червня 1993 року, зареєстрованого в реєстрову книгу за № 3-1295 наступним чином: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а також ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 по 1/6 кожному; Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 право власності на 4/6 часток квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 60,2 кв.м., житловою площею 43,9 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та яка прийняла спадщину, але не отримала свідоцтво про право на спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньки ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та після смерті племінника ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , який також прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , але не отримав свідоцтво про право на спадщину.

Позов обґрунтований наступними обставинами. ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер батько позивача - ОСОБА_4 , після сметрі якого відкрилась спадщина у вигляді частки квартири АДРЕСА_1 . Вказана частка належала останньому на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 22 червня 1993 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів на підставі Розпорядження органу приватизації № 14774 від 22 червня 1993 року, зареєстрованого в реєстрову книгу за № 3-1295. Позивач вказує, що окрім батька, квартира також належала його матері - ОСОБА_3 , сестрі - ОСОБА_5 , його племіннику - ОСОБА_6 , його братові - ОСОБА_2 , та позивачу - ОСОБА_1 , на праві спільної сумісної власності. Після смерті батька його мати у встановлений законом строк звернулась із заявою про прийняття спадщини. ІНФОРМАЦІЯ_6 померла сестра позивача - ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді частки квартири АДРЕСА_1 . Зазначає, що його мати, як і його племінник ОСОБА_6 - син померлої ОСОБА_5 , прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 , адже постійно мешкали та були зареєстровані разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 - мати позивача, після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді її прав на частку квартири АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що своєчасно звернувся з заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округа Алексєєвої О.В., якою була заведена спадкова справа № 33/2018. ІНФОРМАЦІЯ_4 помер племінник позивача - ОСОБА_6 , після сметрі якого відкрилася спадщина у вигляді його прав на частку квартири АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що, також прийняв спадщину після померлого племінника ОСОБА_6 , так як звернувся із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округа Алексєєвої О.В. 06 грудня 2019 року позивач звернувся із заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , на що отримав постанову №169/02-31 від 06.12.2019 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії з підстав того, що ним не було надано документів, що підтверджували б наявність у померлої ОСОБА_3 , зареєстрованого права власності на вказане нерухоме майно. 13 лютого 2020 року позивач отримав від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Коваль Н.В., постанову № 23/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії з підстав того, що ним не було надано документів, що підтверджували б наявність у померлого ОСОБА_6 , зареєстрованого права власності на вказане нерухоме майно, а також розбіжності в написанні по-батькові спадкодавця. Позивач зазначає, що через розбіжності у написанні по-батькові « ОСОБА_6 » та « ОСОБА_6 » він також вимушений звертатись до суду з вимогою про встановлення факту належності Свідоцтва про право власності на житло. Крім того позивач зазначив, що Свідоцтво про право власності на житло від 22 червня 1993 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів на підставі Розпорядження органу приватизації № 14774 від 22 червня 1993 року, зареєстрованого в реєстрову книгу за № 3-1295 на квартиру АДРЕСА_1 належить позивачу ОСОБА_1 , його брату ОСОБА_2 , та померлим матері ОСОБА_3 , батьку ОСОБА_4 , сестрі ОСОБА_5 , племіннику ОСОБА_6 , на праві спільної сумісної власності, та не дає можливості визначити частки кожного у праві власності на квартиру. Даний факт створює позивачу перешкоду у визначенні частині спадкового майна.

Позивач та його представник у відкрите судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином. В матеріалах справи міститься заява представника позивача про розгляд справи за їх відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечували.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив, відзив на позов не надав.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій не заперечував проти позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

У зв`язку з тим, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, та відповідачем не подано відзив у встановлений судом термін, в порядку ст. 280 ЦПК України, за відсутності заперечення позивача та його представника, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що відповідає вимогам ст. 223 ЦПК України.

Суд, вивчивши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, вивчивши нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності вважає, що позовні вимоги належить задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ОСОБА_4 , про що свідчить Свідоцтво про смерть, видане Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси, серія НОМЕР_1 , актовий запис № 9008 від 11 жовтня 2004 року (а.с. 17).

Після смерті ОСОБА_4 , відкрилася спадщина у вигляді частки квартири АДРЕСА_1 .

Вказана частка належала ОСОБА_4 , на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 22 червня 1993 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів на підставі Розпорядження органу приватизації № 14774 від 22 червня 1993 року, зареєстрованого в реєстрову книгу за № 3-1295 (а.с. 35).

Окрім ОСОБА_4 , вказана квартира також належала ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , та позивачу ОСОБА_1 , на праві спільної сумісної власності.

Встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 приходяться позивачу батьками, що підтверджуються свідоцтвом про народження позивача, виданим Приморським ЗАГС м. Одеси, а/з № 1060 від 23.07.1968 року, серія НОМЕР_2 , де в графі батько і мати вказано російською мовою « ОСОБА_4 » та « ОСОБА_3 » (а.с. 21).

З матеріалів справи вбачається, що після смерті батька позивача ОСОБА_4 , мати позивача у встановлений законом строк звернулась із заявою про прийняття спадщини в Сьому одеську державну нотаріальну контору, про що свідчить витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 1551636 від 04.10.2005 року (а.с. 26).

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 померла, про що свідчить Свідоцтво про смерть, видане Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, серія НОМЕР_3 , актовий запис № 12896 від 20.12.2016 року (а.с. 18).

Після смерті ОСОБА_5 , відкрилася спадщина у вигляді частки квартири АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що померла ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 приходилась позивачу рідною сестрою, що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_11 , серія НОМЕР_4 , виданого 11.07.1967 року Приморським ЗАГС м. Одеси (а.с. 23), копією Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 17.11.2015 року (а.с. 24), та копією свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_5 , виданого 20.08.1991 р. відділом ЗАГС Київського РВК м. Одеси (а.с. 25).

Судом також встановлено, що мати позивача ОСОБА_3 , як і його племінник ОСОБА_6 , - син померлої ОСОБА_5 , прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 , адже постійно мешкали та були зареєстровані разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (а.с. 41-43).

Факт родинних зав`язків ОСОБА_6 з матір`ю - ОСОБА_5 підтверджується копією його свідоцтва про народження серія НОМЕР_6 , виданого відділом ЗАГС Київського району, актовий запис № 1304 від 27.05.1986 року, де в графі мати російською мовою вказано « ОСОБА_5 » (а.с. 22).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3 , про що свідчить Свідоцтво про смерть, видане Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, серія НОМЕР_7 , актовий запис № 6851 від 03 липня 2018 року (а.с. 20).

Після смерті ОСОБА_3 , відкрилася спадщина у вигляді її прав на частку квартири АДРЕСА_1 .

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 , своєчастно звернувся з заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округа Алексєєвої О.В., якою була заведена спадкова справа № 33/2018, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 53581540 від 06.10.2018 року (а.с. 27).

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер племінник позивача - ОСОБА_6 , про що свідчить Свідоцтво про смерть, видане Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, серія НОМЕР_8 , актовий запис № 4641 від 24 квітня 2019 року (а.с. 19).

Після смерті ОСОБА_6 , відкрилася спадщина у вигляді частки квартири АДРЕСА_1 .

Встановлено, що позивач також прийняв спадщину після померлого племінника ОСОБА_6 , так як звернувся із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округа Алексєєвої О.В., що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 56486996 від 11.06.2019 року (а.с. 28).

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що написання по-батькові ОСОБА_6 в Свідоцтві про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 22 червня 1993 року, Розпорядженні органу приватизації № 14774 від 22 червня 1993 року, де вказано « ОСОБА_6 » та у Паспорті громадянина України серії НОМЕР_9 , і зокрема у Свідоцтві про смерть, де вказано « ОСОБА_6 » відрізняється.

Суд вважає, що зібрані у справі докази та їх належна оцінка, свідчать про наявність підстав для встановлення факту на підтвердження того, що ОСОБА_6, як зазначено в Свідоцтві про право власності та Розпорядженні органу приватизації, та ОСОБА_6, як зазначено в Паспорті громадянина України та у Свідоцтві про смерть - одна й та сама особа. На думку суду вказані розбіжності виникли під час перекладу з російської мови, та не повинні ставити під сумнів родинні зв`язки ОСОБА_1 з ОСОБА_6 .

Судом встановлено, що 06 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Шепелюк Р.Ю., так як спадкова справа № 33/2018 яка була заведена приватним нотаріусом Алексєєвої О.В., була передана останній згідно Акту № 585 приймання-передавання документів Одеського державного нотаріального архіву від 08.11.2019 року, на що отримав Постанову №169/02-31 від 06.12.2019 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с. 30-31).

Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 з підстав того, що спадкоємцем не було надано нотаріусу документів, що підтверджували б наявність у померлої ОСОБА_3 , зареєстрованого права власності на вказане нерухоме майно.

Судом встановлено, що 13.02.2020 року ОСОБА_1 також отримав від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Коваль Н.В., постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 23/02-31 (а.с. 32-33).

Відповідно до вказаної постанови вбачається, що приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Коваль Н.В., вивчила документи спадкової справи №16/2019, заведеної приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Алексєєвою О.В., 11 червня 2019 року щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 , який був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 та в результаті аналізу документів встановила наступне. 11 червня 2019 року спадкоємець за законом ОСОБА_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Алексєєвої О.В. з заявою про прийняття спадщини після племінника ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , на все майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося. До складу спадкового майна ввійшла частка квартири АДРЕСА_1 . Частка квартири належала померлому ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів 22 червня 1993 року згідно розпорядження від 22 червня 1993 року №14774, зареєстровано у реєстрову книгу за №3-1295. Однак з моменту отримання свідоцтва про право власності на житло до смерті ОСОБА_6 (як в свідоцтві про право власності) ОСОБА_6 (як в свідоцтві про смерть) право власності на квартиру не було зареєстровано в Комунальному Підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості». Спадкоємцем не було надано нотаріусу документи, що підтверджували б наявність у померлого ОСОБА_6 , зареєстрованого права власності на вказане нерухоме майно. Крім того, в свідоцтві про право власності на житло співвласником вказаний « ОСОБА_6 », а в свідоцтві про смерть, виданому 24 квітня 2019 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №4641, серія НОМЕР_8 , прізвище, ім`я, по-батькові померлого вказано « ОСОБА_6 ». Враховуючи вищевикладене, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Коваль Н.В. зазначила, що за відсутності документів, підтверджуючих реєстрацію права власності на ім`я ОСОБА_6 на вказане спадкове майно, та розбіжності у написанні по-батькові « ОСОБА_6 » та « ОСОБА_6 » видати свідоцтво про право на спадщину неможливо.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 357 Цивільного кодексу України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

За ч. 1 ст. 368 Цивільного кодексу України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно ч.ч. 1-2 до ст. 370 Цивільного кодексу України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Як вже встановлено судом, на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 22 червня 1993 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів на підставі Розпорядження органу приватизації № 14774 від 22 червня 1993 року, зареєстрованого в реєстрову книгу за № 3-1295, окрім позивача ОСОБА_4 , квартира АДРЕСА_1 також належала ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , та позивачу ОСОБА_1 , на праві спільної сумісної власності.

Як роз`яснив ВСУ в Постанові Пленуму від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Відповідно до положень Постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі смерті співвласника частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання часток у праві спільної сумісної власності підлягають задоволенню, та вважає за необхідне визначити частки у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить співвласникам на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 22 червня 1993 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів на підставі Розпорядження органу приватизації № 14774 від 22 червня 1993 року, зареєстрованого в реєстрову книгу за № 3-1295 наступним чином: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а також ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 по 1/6 кожному.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом та за законом.

За нормою частини першої статті 1258 Цивільного кодексу України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Зазначені дії, що свідчать про намір спадкоємця прийняти спадщину, повинні бути вчиненні протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (ст. 1270 Цивільного кодексу України).

Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини.

Статтею 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 1296, 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Отже, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав в нотаріальному порядку, а право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою та при відсутності правовстановлюючого документа на спадкове майно.

Як встановлено судом, позивачу було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 з підстав того, що спадкоємцем не було надано нотаріусу документів, що підтверджували б наявність у померлих права власності на вказане нерухоме майно, а також через розбіжності у написанні по-батькові ОСОБА_6 .

Виходячи з положень ч. 3 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

За змісту положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України стосовно порядку прийняття спадщини потенційними спадкоємцями слід вважати, що спадкоємець вважається таким, що постійно проживав із спадкодавцем, і в тому випадку, коли за певний, навіть значний час до настання смерті спадкодавця він відбував з місця проживання спадкодавця у довготривале відрядження, з якого повернувся після закінчення строку прийняття спадщини. Незважаючи на те, що такий спадкоємець жодних дій для прийняття спадщини не здійснював або навіть не знав про сам факт її відкриття, він вважатиметься таким, що прийняв спадщину в силу положень наведеної правової норми.

За ч. 3 ст. 1268 ЦК України тривалість спільного проживання до смерті спадкодавця для прийняття спадщини законом не визначається.

За встановлених судом обставин, суд вважає за необхідне визнати за позивачем - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 право власності на 4/6 часток квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 60,2 кв.м., житловою площею 43,9 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та яка прийняла спадщину, але не отримала свідоцтво про право на спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньки ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та після смерті племінника ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , який також прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , але не отримав свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими, та такими, що знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 12-16, 20, 357, 368, 370, 1256, 1268, 1269, 1292, 1296 ЦК України, ст. ст. 12, 76, 78, 81, 90, 258, 259, 263-265, 280-285 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участю третьої особи: ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання частки у праві спільної сумісної власності, визнання права власності - задовольнити.

Встановити юридичний факт, а саме факт того, що Свідоцтво про право власності на житло від 22 червня 1993 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів на підставі Розпорядження органу приватизації № 14774 від 22 червня 1993 року, зареєстрованого в реєстрову книгу за № 3-1295, в спільну сумісну власність на квартиру АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , дійсно належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а також за життя належало ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визначити частки у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить співвласникам на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 22 червня 1993 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів на підставі Розпорядження органу приватизації № 14774 від 22 червня 1993 року, зареєстрованого в реєстрову книгу за № 3-1295 наступним чином: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а також ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 по 1/6 кожному.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_10 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 право власності на 4/6 часток квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 60,2 кв.м., житловою площею 43,9 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та яка прийняла спадщину, але не отримала свідоцтво про право на спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньки ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та після смерті племінника ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , який також прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , але не отримав свідоцтво про право на спадщину.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Ю.В. Тополева