Справа № 184/453/20
Номер провадження 2/184/15/21
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2021 рокум. Покров
Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Томаш В.І.,
за участю секретаря судових засідань - Михайлової Т.В.,
представника позивача - ОСОБА_2.,
представників відповідача - Василюха Т.О., Дворецької К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Покров у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» «про відшкодування моральної шкоди, заподіяної тяжким ушкодженням здоров`я»,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної тяжким ушкодженням здоров`я. Свій позов обґрунтовує тим, що в період з 02.10.1980р. по 18.02.1990р.; з 20.04.1995p. пo 31.03.1999р.; з 11.04.2002р. по 16.11.2008р. він працював на ПАТ Орджонікідзевський ГЗК помічником машиніста екскаватора, а потім і машиністом екскаватора спочатку на Шевченківському, а потім Покровському кар`єрах. 16.11.2008р. звільнився за власним бажанням. 16.09.2008р. висновком спеціалістів Дніпропетровської обласної медико-соціальної експертної комісії мені визначено 45% (сорок п`ять відсотків) втрати працездатності від професійних захворювань - 40% по вібраційній хворобі та 5% по туговухості. 04.11.2008р. висновком спеціалістів Дніпропетровської обласної медико-соціальної експертної комісії від професійних захворювань його було визнано інвалідом 3 групи. 20.09.2011р. на наступному огляді у МСЕК йому знов залишили третю групу інвалідності та 45% втрати працездатності (40% по вібрації та 5% по туговухості). 01.10.2013р. знову залишили третю групу інвалідності та підтвердили 45% втрати працездатності, але вже безстроково. В зв`язку з погіршенням стану здоров`я 02.10.2018р. він знов проходив огляд у медико-соціальній експертній комісії, на якій йому встановили вже 55% втрати працездатності: 40% по вібраційній хворобі та 15% по туговухості - безстроково. Стан його здоров`я не покращувався, не дивлячись на те, що він постійно лікувався, а навпаки - погіршувався. Згідно рішення лікувально-експертної комісії йому були протипоказані важка праця, робота в умовах вібрації, шуму, несприятливого мікроклімату. Внаслідок того, що він тривалий час пропрацював в шкідливих умовах, а саме: на роботі підпадав під вплив виробничого шуму, загальної та локальної вібрації, дихав аерозольним пилом, у нього була фіксована робоча поза, він отримав професійні захворювання, втратив працездатність, став інвалідом, тому йому завдано моральну шкоду. Вказує, що моральна шкода полягає в тому, що він вимушений був піти на пенсію, позбавлений можливості працювати - матеріально забезпечувати себе та свою сім`ю; протягом тривалого часу фізично та морально страждає; через дратівливість, що у нього з`явилася, морально-психологічну пригніченість - погіршилися його особисті взаємини з близькими та знайомими людьми; порушено його звичний уклад життя; змушений часто звертатися в лікувальні заклади. Тому, просить суд стягнути з відповідача на його користь 200 000,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди в зв`язку з ушкодженням здоров`я на виробництві, без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.
Позивач в судове засідання не з`явився, але надав заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представник позивача - ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представники відповідача - Василюха Т.О. та Дворецька К.М. в судовому засіданні заперечували проти позову позивача та його представника. Крім того, надали відзив, в якому посилаються на те, що АТ «Покровський ГЗК» не заперечує, що здійснювана ним діяльність з виробництва марганцевих руд є джерелом підвищеної небезпеки з властивістю підвищення ймовірності завдання шкоди через неможливість повного контролю. З Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 11.08.20 08 року (форма П-4) вбачається, що стаж роботи ОСОБА_1 в умовах впливу шкідливих факторів (пил, вібрація), які визначені причиною виникнення професійного захворювання, складає 26 років 3 місяців 12 днів (п.12 Акту). Відповідач визнає, що позивач ОСОБА_1 при довготривалій праці на AT «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» в умовах впливу зазначених в Акті за формою П-4 шкідливих факторів отримав професійне захворювання: - вібраційна хвороба першої-другої стадії з церебральним периферичним ангіодистонічним синдромом у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу ПФ другого ступеню, деформуючого артрозу ліктьових ліворуч першого ступеню, праворуч першого-другого ступеню і колінних суглобів ПФ першого-другого ступеню; - нейросенсорна приглуховатість першого ступеня (з легким зниженням слуху). 15.09.2008 року вперше 45% втрати професійної працездатності зі встановленням III групи інвалідності (довідка про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 04.11.2008 року серії № 127248); 02.10.2018 року при повторному проходженні медико-соціальної експертної комісії було встановлено 55% втрати професійної працездатності зі встановленням ІІІ-безстроково (довідка про встановлення групи інвалідності від 02.10.2018 року серії 12 ААА № 054013. Проте, позивач на протязі тривалого часу, а саме з 1990-1995р. та з 1999-2001р. працював машиністом екскаватора відкритих гірничих робіт в старательській артілі "Ангара" Мотигінського району Красноярського краю в напружених умовах та при відсутності лабораторно-інструментальних досліджень параметрів шкідливих виробничих факторів. За час роботи на AT «Покровський ГЗК» позивач згідно з Типовими галузевими нормами безкоштовної видачі спецодягу отримував спецодяг та засоби індивідуального захисту в установленому на підприємстві порядку і в установлені строки. Згідно умов колективного договору ОСОБА_1 проходив періодичний медичний огляд раз на рік та був придатний для роботи за професією, що підтверджується наступними документами: - карткою особи, яка підлягає медичному огляду від 12.09.2003р.; - карткою особи, яка підлягає медичному огляду від 22.03.2005р. Протягом роботи машиністом екскаватора на АТ «Покровський ГЗК» позивач не звертався до керівництва кар`єру з проханням про переведення на іншу роботу у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, викликаним його професійною діяльністю. У 2005 році під час проведення періодичного медичного огляду комісією позивачу було встановлено діагноз «хронічний отоневріт», який не сумісний з виконанням професійних обов`язків машиніста екскаватора. Однак, після проведення поглибленого медичного огляду в Українському НДІПМ м. Кривий Ріг у 2006 році ОСОБА_1 був знову допущений до роботи машиністом екскаватора з обов`язковим застосуванням засобів захисту органів слуху. Відповідно до п. 19 Акту за формою П-4 визнано, що особою яка порушила законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи є, зокрема: ОСОБА_1 машиніст екскаватора Шевченківського кар`єру не виконав вимоги п. 1.16 «Інструкції з охорони праці №4 для машиніста і помічника машиніста гусеничного екскаватора». Відповідно до приписів п. а) ч. 1 ст. 10 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19.11.1992 року №2801-XII із змінами і доповненнями, кожний громадянин зобов`язаний піклуватись про своє здоров`я. Проте, з Акту за формою П-4 вбачається, що особою, яка порушила законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи є ОСОБА_1 , який, відчуваючи негативі наслідки розвитку патологічного процесу та загострення хронічних захворювань, не звертався до керівництва кар`єру з проханням про переведення на іншу роботу. При цьому приписи ст. 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються в інших випадках заподіяння шкоди особі громадянина, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (п. 2 постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992 року; п. 7 постанови Пленуму ВССУ №4 від 01.03.2013 року). Груба необережність має місце, коли особа не бажала настання несприятливих наслідків, але передбачала і ставилася до цього байдуже або намагалася їх самовпевнено уникнути. Отже, відповідач вважає, що виникнення хронічного професійного захворювання у позивача сталося в тому числі й за його грубої необережності, коли він не бажав настання несприятливих наслідків, але передбачав і ставився до них байдуже. Позивач тривалий час працював машиністом екскаватора відкритих гірничих робіт в старательській артілі «Ангара» Мотигінського району Красноярського краю в напружених умовах, що значно могло вплинути на погіршення стану його здоров`я. Заперечення щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується (п.5 ч.3 ст.178 ЦПК України). Абзацом 2 п.5 постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 року впорядковано, що при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я обов`язково необхідно з`ясувати: - чим підтверджується факт заподіянні моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру; - за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні; -
в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну шкоді та з чого він при цьому виходить; - інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За п.9 постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин - стану здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди має відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості (абзац 2 ч.3 ст.23 ЦК України). Таким чином, спричинення моральної шкоди у спірних правовідносинах згідно і вимогами законодавства України не є матеріально-правовою презумпцією, а тому, окрім факту спричинення моральної шкоди, особливо має доводитись її розмір.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.5 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював на Публічному акціонерному товаристві «Орджонікідзевський гірничо - збагачувальний комбінат» (яке в подальшому було АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат») в період з 02.10.1980 року по 18.02.1990 року помічником машиніста екскаватора; з 20.04.1995 pоку пo 31.03.1999 року - машиністом екскаватора; з 11.04.2002 року по 16.11.2008 року - машиністом екскаватора (а.с. 15-19).
16.11.2008 року позивач звільнений з підприємства за власним бажанням за ст..38 КЗпП України.
Згідно Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 11.08.2008 року комісія у складі голови Щербини П.Б. - лікаря з гігієни дітей та підлітків санітарно-епідеміологічної станції м. Орджнікідзе та членів комісії виявила у ОСОБА_1 такі захворювання: 1. Вібраційна хвороба першої-другої ст. з церебральним периферичним ангіодистонічним синдромом, полінейропатією, нейродистрофічним синдромом у вигляді двобічного плечолопаткового пері артрозу ПФ другого ступеню, деф. Артрозу ліктьових ліворуч першого ступеню, праворуч першого-другого ступеню і колінних суглобів ПФ першого-другого ступенів. 2. Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху). Захворювання професійні. Основна причина порушення законодавства про охорону праці - не виконання вимог п.1.16 «Інструкції з охорони праці №4 для машиніста і помічника машиніста гусеничного екскаватора» (а.с. 21-25).
Відповідно до виписки з акту огляду Дніпропетровської обласної МСЕК ОСОБА_1 при первинному огляді 04.11.2008 року встановлено третю групу інвалідності та визначено 45% втрати працездатності від професійних захворювань: 40% по вібраційній хворобі та 5% по туговухості (а.с.12).
Відповідно до виписки з акту огляду Дніпропетровської обласної МСЕК ОСОБА_1 при повторному огляді 01.10.2009 року визнано інвалідом третьої групи та визначено 45% втрати працездатності: 40% по вібраційній хворобі та 5% по туговухості (а.с.11).
Відповідно до виписки з акту огляду Дніпропетровської обласної МСЕК ОСОБА_1 при повторному огляді 20.09.2011 року знову визнано інвалідом третьої групи та визначено 45% втрати працездатності: 40% по вібраційній хворобі та 5% по туговухості (а.с.10).
Відповідно до виписки з акту огляду Дніпропетровської обласної МСЕК ОСОБА_1 при повторному огляді 01.10.2013 року знову визнано інвалідом третьої групи та визначено 45% втрати працездатності: 40% по вібраційній хворобі та 5% по туговухості, але вже безстроково (а.с.9).
Відповідно до виписки з акту огляду Дніпропетровської обласної МСЕК ОСОБА_1 при повторному огляді 02.10.2018 року знову визнано інвалідом третьої групи та визначено вже 55% втрати працездатності: 40% по вібраційній хворобі та 15% по туговухості - безстроково (а.с.8).
Із наведеного вбачається, що професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків в шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача протягом 28 років, що зумовлено не забезпеченням роботодавцем безпечних умов праці, а отже наявні у зв`язку з цим підстав, передбачені ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.
Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в України найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно положень ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
Згідно ч.1 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Стаття 173 КЗпП України, закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема у фізичних та душевних стражданнях, які він зазнає з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Згідно абзацу 9 пункту 5 Рішення Конституційного Суду України №20-рп/2008 від 08.10.2008 року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу І Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до вказаного закону. Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 ЦК України та ст.237-1 КЗпП України їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавством розподіл обов`язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст.22 Конституції України.
Частина 1 ст.237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 р. встановлено, що обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.
Таким чином, Акціонерне товариство «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» є належним відповідачем по справі.
Відповідно до ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частиною 3 ст.1166 ЦК України визначено, що шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках встановлених законом.
У відповідності до ст. 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Свої моральні страждання, пов`язані з ушкодженням здоров`я на Акціонерному товаристві «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» позивач оцінює в розмірі 200000,00 гривень.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач зазнав ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків, у зв`язку з чим отримав 45% втрати професійної працездатності безстроково та встановлено безстроково 3 групу інвалідності. При вказаних обставинах суд вважає, що в зв`язку з ушкодженням здоров`я на виробництві порушено звичайний життєвий ритм, нормальні життєві зв`язки.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди (суму її компенсації), судом ураховано тяжкість завданої позивачеві моральної шкоди, глибину, тривалість та характер моральних та фізичних страждань, їх інтенсивність та довго тривалість, стан здоров`я, тяжкість ушкодження здоров`я, настання у зв`язку з цим негативних змін у житті, необхідність лікування, втрату у зв`язку з цим життєвих зв`язків, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя, обсяг втрати позивачем працездатності в зв`язку з ушкодженням здоров`я. При цьому, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, що відповідає вимогам п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Тому суд вважає, що сума компенсації від відповідача спричиненої позивачеві моральної шкоди повинна складати 67500 гривень з розрахунку 1500 грн. за 1 % втрати працездатності (1500 грн. х 45 %).
Щодо вимоги про стягнення 200 000 грн., то суд приходить висновку, що така сума належним чином не вмотивована, є завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві шкоди.
Суд дає критичну оцінку доводам представників відповідача, викладені ними у відзиві та у судовому засіданні щодо невизнання позовних вимог позивача в частині стягнення моральної шкоди та в частині зазначення в судовому рішенні щодо утримання податку із доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, оскільки вони є голослівними, безпідставними та нічим не доведеними і спростовуються поясненнями сторони позивача, наданими ними письмовими доказами, матеріалами справи в їх сукупності. Те, що позивачу була заподіяна моральна шкода внаслідок дій відповідача є доведеним фактом, в зв`язку з чим позивачем була отримана група інвалідності і тому він має законне право на відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 709 грн. 42 коп. (67500 грн. х 2102 грн./200000 грн.)
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 23, 1167, 1168 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 12, 23, 95, 141, 263-265, 273-275 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» «про відшкодування моральної шкоди, заподіяної тяжким ушкодженням здоров`я» - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» (ЄДРПОУ 00190928, вул. Центральна, 11, м. Покров Дніпропетровської області) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), заподіяну моральну шкоду в зв`язку з ушкодженням здоров`я у розмірі 67500 (шістдесят сім тисяч п`ятсот гривень) без утримання податку із доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.
Стягнути з Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 709 гривень 42 копійки.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Орджонікідзевський міський суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш
