ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_____________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.12.2020р. Справа №905/1325/20

за позовом: Виконувача обов`язків керівника Волноваської місцевої прокуратури (87500, Донецька область, м.Волноваха, вул.Героїв 51ОМБр, 4) в інтересах держави в особі Мар`їнської районної державної адміністрації (85600, Донецька область, Мар`їнський район, м.Мар`їнка, вул.Шевченка, 3, код ЄДРПОУ 05420385)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» (85721, Донецька область, Волноваський район, смт Володимирівка, вул.Заводська, 1, код ЄДРПОУ 00191721)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Донецької обласної державної адміністрації (84306, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Олекси Тихого, 6, код ЄДРПОУ 00022473)

про зобов`язання повернути земельну ділянку

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Клименко Ю.О.

У засіданні брали участь:

прокурор: Кадацька Д.М. за посвідч.

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

Згідно із ст.216 ГПК України

в засіданні суду оголошувалась перерва

з 24.11.2020р. по 17.12.2020р.

СУТЬ СПОРУ:

Виконувач обов`язків керівника Волноваської місцевої прокуратури, м.Волноваха в інтересах держави в особі Мар`їнської районної державної адміністрації, м.Мар`їнка звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат», смт Володимирівка про зобов`язання Приватного акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» повернути державі в особі Мар`їнської районної державної адміністрації земельну ділянку промислового призначення площею 57,20 га, яка фактично використовувалась для розробки кар`єру каолінів (кадастровий номер 1423387400:07:000:0467) та знаходиться за межами населеного пункту на території Степненської сільської ради Мар`їнського району Донецької області.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на відсутність у Приватного акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» правових підстав для користування земельною ділянкою (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення) площею 57,2 га (кадастровий номер 1423387400:07:000:0467), яка знаходиться за межами населеного пункту на території Степненської сільської ради Мар`їнського району Донецької області, оскільки строк дії укладеного між Мар`їнською районною державною адміністрацією та відповідачем договору закінчився.

Ухвалою суду від 20.07.2020р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/1325/20, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Донецьку обласну державну адміністрацію.

Позивач будь-яких пояснень щодо заявленого прокурором позову не надав.

Відповідно до пояснень №1355/0/151-20/05 від 04.08.2020р. Донецької обласної державної адміністрації передання земельної ділянки на підставі договору №4АА067228-040816300674 від 19.12.2008р. у користування відповідачу здійснювалось під розробку кар`єру каолінів; на підставі розпорядження №339 від 31.07.2009р. Мар`їнської районної державної адміністрації «Про затвердження акту прийняття-передачі рекультивованих земель» ВАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» в експлуатацію» рекультивовану земельну ділянку площею 10 га передано до запасу Степненської сільської ради; тобто, фактично у відповідача в користуванні залишається 57,2 га не рекультивованих земель. Відтак, на думку третьої особи, повернення державі в особі Мар`їнської районної державної адміністрації - Мар`їнської районної військово-цивільної адміністрації решти землі (57,2 га) без проведення заходів з рекультивації є порушенням вимог земельного законодавства України.

31.08.2020р. на адресу суду надійшов відзив №936 від 28.08.2020р., за змістом якого Приватне акціонерне товариство «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» зауважувало на наступних обставинах:

- відсутність підстав для здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді;

- розпорядженням №501 від 16.05.2017р. Донецької обласної державної адміністрації Донецької обласної військово-цивільної адміністрації надано згоду на поділ земельної ділянки державної власності площею 67,2 га (кадастровий номер 1423387400:07:000:0467) під відкритими розробками та кар`єрами, шахтами, які експлуатують, із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що перебувають у запасі, на території Степненської сільської ради Мар`їнського району Донецької області за межами населених пунктів; на теперішній час, відповідачем вчиняються дії щодо відповідного документального оформлення правовідносин користування землею (57,2 га), а саме триває процедура поділу земельної ділянки кадастровий номер 1423387400:07:000:0467 для подальшого укладення договору оренди землі відносно цієї частини земної поверхні;

- частина земельної ділянки загальною площею 57,2 га перебуває у користуванні відповідача для подальшої розробки кар`єру, проте відповідних змін в цій частині до договору №4АА067228-040816300674 від 19.12.2008р. не вносилось;

- відповідач належним чином виконує обов`язки користувача спірної земельної ділянки (в т.ч., у період з 2013р. по 2020р. сплачував орендну плату до державного бюджету).

У відповіді №32-37Н5вих20 від 14.09.2020р. на відзив відповідача, поясненнях №32-4631вих20 від 19.11.2020р. прокурор зазначав, що у розглядуваному випадку інтереси держави у сфері земельних відносин полягають у забезпеченні правомірного обігу майнових прав на земельні ділянки, які набуто та підтверджено у передбачений законом спосіб; оскільки ані Донецькою обласною державною адміністрацією (як розпорядником спірної землі), ані Мар`їнською районною державною адміністрацією (як стороною договору оренди землі) протягом тривалого часу (договір припинився у 2013 році) не вжито заходів спрямованих на повернення землі з метою її ефективного використання, та, в подальшому, ці особи таких намірів не мають (лист позивача №128701-38 від 15.05.2020р.), зазначені обставини вказують на виключність випадку щодо здійснення представництва прокуратурою інтересів держави у земельній сфері.

Крім того, прокурор зауважував, що договір оренди №4АА067228-040816300674 від 19.12.2008р. припинив свою дію 19.12.2013р., на новий строк не поновлювався, додаткові угоди між сторонами цього правочину не підписувались, повернення землі у встановленому законом та договором порядку орендарем не здійснювалось, що на теперішній час позбавляє власника майна можливості розпоряджатись майном належним чином.

З приводу проведення рекультивації орендованих земель, прокурор зазначав, що гірничотехнічна рекультивація можлива тільки після того, як запаси вторинних каолінів на ділянці вичерпуються; при цьому, зважаючи на прийняття розпорядження №501 від 16.05.2017р. Донецької обласної державної адміністрації Донецької обласної військово-цивільної адміністрації «Про надання ПрАТ «ВАВК» згоди на поділ земельної ділянки», відповідач має намір а і в подальшому використовувати спірну землю під розробку родовища, а також про те, що запаси вторинного каоліну на цій ділянці ще не вичерпано, внаслідок чого питання рекультивації землі наразі є передчасним.

Водночас, прокурор також наголошував, що надання земельної ділянки загальною площею 57,2 га в користування відповідачу на умовах укладеного у майбутньому договору оренди не вбачається можливим за відсутності документально підтвердженого факту повернення землі за договором №4АА067228-040816300674 від 19.12.2008р., у зв`язку зі спливом його дії.

Ухвалою суду від 04.11.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.11.2020р.

У судовому засіданні 24.11.2020р. постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви з розгляду справи по суті до 17.12.2020р.

Прокурор у судове засідання 17.12.2020р. з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники позивача, відповідача та третьої особи у судове засідання 17.12.2020р. з розгляду справи по суті не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Приписи вказаної норми процесуального права розповсюджують свою дію на третіх осіб в силу норм ч.5 ст.50 цього кодексу України.

Разом з тим, норми ст.43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як визначено у ч.1 ст.202 зазначеного нормативно-правового акту, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 216 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду оголосити перерву або відкласти розгляд справи по суті. При цьому, це є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність у судовому засіданні представників сторін та третьої особи не перешкоджає вирішенню справи по суті.

В силу норм ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997p. і набула чинності в Україні 11.09.1997p.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до ст.6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж «розумного строку» цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Однак, Конвенція в першу чергу також гарантує «процесуальну» справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та інші проти Греції). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом загалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Mirolubov and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), §103).

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття «розумного строку» не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013р., Папазова та інші проти України від 15.03.2012р.).

Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз`яснив, що строк, який можна визначити «розумним», не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Приймаючи до уваги вищенаведене, розгляд справи здійснений судом у строки, які перевищують встановлені ч.3 ст.177, ч.ч.1, 2 ст.195 Господарського процесуального кодексу України, проте, відповідають критеріям розумності строку розгляду справи судом.

Стосовно підстав звернення прокурора з цим позовом, суд зазначає що на виконання ч.ч.3 5 ст.53 Господарського процесуального кодексу України та ч.ч.3, 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор при поданні позовної заяви здійснив всі необхідні дії: обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Мар`їнською районною державною адміністрацією, яка не вжила заходів до повернення земельної ділянки у судовому порядку; зазначив, що для позивача подальше неповернення земельної ділянки є економічно невигідним і збитковим та позбавляє того, на що він розраховував при укладанні договору, а неповернення земельної ділянки унеможливлює її передачу іншим платоспроможним суб`єктам господарювання, чим обґрунтував порушення інтересів держави. За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність звернення прокурора до суду та необхідність розгляду по суті заявлених вимог. Посилання відповідача в цій частині щодо безпідставності звернення прокурора до суду з розглядуваним позовом, свого підтвердження не знайшли.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення прокурора, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За приписами ст.ст.2, 3 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За змістом ч.1 ст.116 вказаного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент укладання договору оренди) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.4 ст.4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим

та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Згідно зі ст.17 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених ч.ч.3, 7 цієї статті (ч.4 ст.122 Земельного кодексу України).

При цьому, у п.12 «Перехідних положень» Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час підписання договору оренди землі) зазначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абз.3 цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з ч.1 ст.124, ч.2 ст.126 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.93 вказаного нормативно-правового акту, ст.1 Закону України «Про оренду землі» у відповідній редакції право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України «Про оренду землі»).

У ст.ст.18, 20 Закону України «Про оренду землі» (у відповідній редакції) зазначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Згідно з ч.2 ст.125 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинною на момент укладання договору оренди) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Розпорядженням №553 від 31.10.2008р. Мар`їнської районної державної адміністрації затверджено технічну документацію із землеустрою щодо переоформлення права оренди земельної ділянки ВАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» під розробку кар`єру каолінів на загальну площу 67,2 га на території Степненської сільської ради та вирішено передати в оренду ВАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» терміном на 5 років земельну ділянку під кадастровим номером 1423387400:07:000:0467 під розробку кар`єру каолінів загальною площею 67,2 га під відкритими розробками та кар`єрами земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (запас) Степненської сільської ради із земель, що знаходились у них в оренді згідно договору №ЮР-200/1 від 01.03.2001р., дія якого закінчилась 01.03.2006р.

19.12.2008р. між Мар`їнською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» (нині Приватне акціонерне товариство «Великоанадольський вогнетривкий комбінат») (орендар) підписаний договір оренди землі, за змістом п.п.1, 2 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться за межами населеного пункту Степненської сільської ради. В оренду передавалась земельна ділянка загальною площею 67,2 га, в тому числі, земельна ділянка під кадастровим номером 1423387400:07:000:0467 площею 67,2 га (з них землі промисловості 67,2 га).

Договір укладено на 5 років (п.8).

Зазначений правочин зареєстровано у Мар`їнському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 19.12.2008р. за №4АА067228-040816300674.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про оренду землі» (у відповідній редакції) передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

За змістом п.19 договору №4АА067228-040816300674 від 19.12.2008р. передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

Як свідчать матеріали справи, 19.12.2008р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було складено та підписано акт прийому-передачі земельної ділянки загальною площею 67,2 га під кадастровим номером 1423387400:07:000:0467 для розробки кар`єру каолінів (землі промисловості).

Відповідно до ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом ст.631 цього кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Згідно зі ст.31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

За приписами п.35 договору №4АА067228-040816300674 від 19.12.2008р. дія договору припиняється у разі зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

За твердженням прокурора, які відповідачем в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не спростовані, відповідний договір оренди земельної припинив свою дію, у зв`язку зі спливом 5-річного строку, на який його було укладено. Наразі, доказів поновлення договору оренди земельної ділянки та підписання відповідної додаткової угоди матеріали справи не містять.

За таких обставин, враховуючи положення викладених вище приписів законодавства та укладеного сторонами правочину, суд дійшов висновку, що договір оренди земельної ділянки №4АА067228-040816300674 від 19.12.2008р. припинив свою дію в обумовлений сторонами строк, а саме 19.12.2013р. та пролонгованим у відповідності до вимог чинного законодавства не був.

Як свідчать матеріали справи, розпорядженням №339 від 31.07.2009р. Мар`їнської районної державної адміністрації затверджено акт прийняття-передачі рекультивованих земель ВАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» в експлуатацію загальною площею 10 га на території Степненської сільської ради.

На виконання зазначеного розпорядження складено акт державної приймальної комісії щодо прийняття в експлуатацію рекультивованих земель ВАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» та передання цієї землі для подальшого використання за призначенням Степненській селищній раді.

Разом з тим, на підставі розпорядження №136 від 03.03.2014р. Мар`їнської районної державної адміністрації припинено дію договору оренди землі, зареєстрованого у Мар`їнському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах» 19.12.2008р. за №4АА067228-040816300674, який укладено Мар`їнською районною державною адміністрацією з ВАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» на території Степнянської сільської ради (за межами населених пунктів) загальною площею 67,2 га земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення під кадастровим номером 1423387400:07:000:0467, яка передавалась під розробку кар`єру каолінів.

Зважаючи на те, що договір №4АА067228-040816300674 від 19.12.2008р. на підставі якого спірна земельна ділянка передавалась в оренду Приватному акціонерному товариству «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» припинив свою дію в обумовлений цим правочином строк, враховуючи, що орендарем земельна ділянка загальною площею 57,2 га за актом прийняття-передачі не поверталась, прокурор звернувся до суду із розглядуваним позовом.

За приписами ст.ст.319, 321 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 2 ст.152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За змістом ст.34 Закону України «Про оренду землі», у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Отже, у відповідача виникає обов`язок повернути орендовану земельну ділянку згідно з приписами наведеного вище нормативно-правового акту України, як наслідок припинення або розірвання договору оренди землі.

Однак, при цьому, суд зазначає про наступне.

Земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (ч.1 ст.79, ст.79-1 Земельного кодексу України).

Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок (ч.2 ст.79-1 Земельного кодексу України).

За змістом ч.ч.3, 4, 6 ст.79-1 Земельного кодексу України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

У позовній заяві прокурор просив суд повернути державі в особі Мар`їнської районної державної адміністрації земельну ділянку промислового призначення площею 57,20 га, яка фактично використовувалась для розробки кар`єру каолінів (кадастровий номер 1423387400:07:000:0467) та знаходиться за межами населеного пункту на території Степненської сільської ради Мар`їнського району Донецької області.

В той же час, доказів формування земельної ділянки загальною площею 57,2 га (із присвоєнням їй кадастрового номеру та визначенням меж) як об`єкта цивільних прав шляхом поділу земельною ділянки площею 67,2 га (кадастровий номер 1423387400:07:000:0467) матеріали справи не містять.

За вимогами ч.2 ст.795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Умовами договору №4АА067228-040816300674 від 19.12.2008р. не встановлено певного порядку повернення земельної ділянки у випадку припинення дії договору. Так, договором визначено умови повернення земельної ділянки, встановлено обов`язок орендаря повернути земельну ділянку, проте, не визначено алгоритму дій сторін у такому випадку.

При цьому, як свідчать матеріали справи, передача в оренду земельної ділянки загальною площею 67,2 га під кадастровим номером 1423387400:07:000:0467 для розробки кар`єру каолінів (землі промисловості) відбувалась за актом про передачу та прийом земельної ділянки.

Таким чином, за висновками суду, зважаючи на приписи ст.795 Цивільного кодексу України, й відповідне повернення з оренди земельної ділянки, яку орендар отримав за актом приймання-передачі у строкове користування, також має відбуватися за відповідним актом.

В той же час, суд критично оцінює акт державної приймальної комісії щодо прийняття в експлуатацію рекультивованих земель ВАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» як такий, що, на думку прокурора, засвідчує факт повернення частини земельної ділянки (рекультивованої) площею 10 га для подальшого використання за призначенням Степненською сілською радою, оскільки, по-перше, така земля не є виділеною в натурі, по-друге, їй не присвоєно кадастровий номер, по-третє, визначити, яка саме частина земної поверхні була повернута орендарем орендодавцю, а яка залишається у користуванні відповідача, також не вбачається можливим.

Відтак, вимоги прокурора щодо повернення частини земельної (площею 57,2 га) у такий спосіб не відповідають умовам укладеного сторонами правочину та приписам чинного законодавства України.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, позов виконувача обов`язків керівника Волноваської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Мар`їнської районної державної адміністрації до Приватного акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Донецької обласної державної адміністрації, про зобов`язання Приватного акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» повернути державі в особі Мар`їнської районної державної адміністрації земельну ділянку промислового призначення площею 57,20 га, яка фактично використовувалась для розробки кар`єру каолінів (кадастровий номер 1423387400:07:000:0467) та знаходиться за межами населеного пункту на території Степненської сільської ради Мар`їнського району Донецької області підлягає залишенню без задоволення.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не прийняті до уваги як необґрунтовані та такі, що не впливають на висновки суду щодо розгляду справи по суті.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 2102 грн підлягає віднесенню на Прокуратуру Донецької області.

Одночасно, виходячи з того, що за подання розглядуваної позовної заяви прокурор на підставі платіжного доручення №1682 від 03.07.2020р. сплатив судові витрати у більшому розмірі ніж передбачено діючим законодавством (14568,25 грн), Прокуратура Донецької області не позбавлена права та можливості звернутись до суду з клопотанням про повернення судового збору у переплаченому розмірі в порядку норм ст.7 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено 17.12.2020р.

Повний текст рішення складено 28.12.2020р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця