ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2021 р. Справа№ 910/3919/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Білоус О.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 26.01.2021,

розглянувши апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 (повний текст складено 14.09.2020)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 (повний текст складено 05.10.2020)

у справі №910/3919/20 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Державного підприємства «Словечанське лісове господарство»

до 1. Державної казначейської служби України;

2. Одеської митниці ДФС

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про відшкодування шкоди у розмірі 939 974,74 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Державне підприємство «Словечанське лісове господарство» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України (далі, відповідач-1) та Одеської митниці ДФС (далі, відповідач-2) про відшкодування шкоди у розмірі 939 974,74 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі, третя особа).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з неправомірними діями (бездіяльністю) Одеської митниці ДФС позивачу завдано шкоду у вигляді сплати на користь третьої особи 939 974,74 грн, внаслідок чого заявник звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача шкоди у вищевказаному розмірі.

Короткий зміст рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви їх прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 у справі №910/3919/20 позовні вимоги Державного підприємства «Словечанське лісове господарство» задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Словечанське лісове господарство» матеріальну шкоду у розмірі 559 855 (п`ятсот п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять) грн 59 коп, завдану внаслідок протиправних дій (бездіяльності) Одеської митниці ДФС.

Присуджено до стягнення з Одеської митниці ДФС на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 8 397 (вісім тисяч триста дев`яносто сім) грн 83 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що дії Одеської митниці ДФС по затримці та переогляду залізничних вагонів №№68149467, 68731322, 65069502, 68619352, 60596806, 65381055, 60627163, 67383786 з деревиною паливною Державного підприємства «Словечанське лісове господарство» на митному посту «Кучурган» Одеської митниці ДФС є протиправними, так як були вчинені за відсутності законних підстав для такого огляду та призвели до порушення прав підприємства у вигляді додаткових витрат за затримку вказаних вагонів. Факт затримки вагонів документально підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, актами загальної форми, які були складені третьою особою відповідно до вимог чинного законодавства та на підставі яких було розраховано плату за користування вагонами, за маневрову роботу, за зберігання вантажу, за телеграфне повідомлення.

Водночас суд, надаючи оцінку розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню внаслідок неправомірної поведінки відповідача-2, зауважив, що згідно з частиною 1 статті 199 Митного кодексу України граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України не може перевищувати 30 днів, а для автомобільного транспорту - п`яти днів з моменту прибуття у пункт пропуску через державний кордон України для здійснення митних процедур. Тобто, тридцятиденний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України є правомірним, а отже, операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів у цей строк, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Із представлених до матеріалів справи розрахунків позивача щодо нарахованих третьою особою платежів та зборів по вагонах №№65069502, 687731322, 60596806, 68619352, 68149467, 67383786, 60627163, 65381055 суд з`ясував, що вони здійснені за період з 15.06.2017 та 19.06.2017 по 02.09.2017 без урахування вимог частини 1 статті 199 Митного кодексу України.

Враховуючи зазначене, судом було здійснено перерахунок за період з 31-го дня від початку затримки до закінчення затримки по всіх вищенаведених вагонах та встановлено, що обґрунтованим є нарахування розміру шкоди на загальну суму 559 855,59 грн, а саме плати за користування вагонами на суму 387 668,59 грн з ПДВ, 168 661,10 грн з ПДВ збору за зберігання вантажу у вагонах, 3 233,10 грн з ПДВ збору за проведення маневрової роботи, 292,80 грн з ПДВ збору за повідомлення, які і підлягають стягненню з відповідача.

Одночасно судом з`ясовано, що до складу шкоди позивачем було віднесено також суму судового збору - 13 891,25 грн, яку стягнуто з Державного підприємства «Словечанське лісове господарство» згідно рішення Господарського суду Житомирської області від 15.11.2018 у справі №906/381/18. Проте, за висновками суду, означена сума не є шкодою, яка завдана внаслідок неправомірної поведінки Одеської митниці ДФС, оскільки фактично є відшкодуванням судових витрат Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та, відповідно, не може бути стягнута із відповідача.

07.09.2020 у судовому засіданні Господарського суду міста Києва позивачем було зроблено заяву про намір подати заяву про прийняття додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.

14.09.2020 позивач подав до Господарського суду міста Києва заяву про розподіл судових витрат із доказами їх понесення.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі №910/3919/20 заяву Державного підприємства «Словечанське лісове господарство» про розподіл судових витрат у справі №910/3919/20 задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Одеської митниці ДФС на користь Державного підприємства «Словечанське лісове господарство» 25 035 (двадцять п`ять тисяч тридцять п`ять) грн 15 коп. витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви відмовлено.

Приймаючи додаткове рішення, суд із посиланням на положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, беручи до уваги те, що рішенням суду у справі №910/3919/20 позовні вимоги задоволені частково, а також те, що спір у справі виник у зв`язку з неправомірними діями відповідача-2, частково задовольнив вимоги позивача щодо стягнення з відповідача-2 витрат на професійну правничу допомогу на суму 25 035,15 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятими рішеннями, 12.10.2020 (про що свідчить відбиток поштового штемпеля на конверті) Одеська митниця Держмитслужби звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 у справі №910/3919/20 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі №910/3919/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Словечанське лісове господарство» у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача-2 зводяться до наступного:

- до Одеської митниці ДФС надійшли листи управління Служби безпеки України в Одеській області від 15.06.2017 №65/4-5313 та від 19.06.2017 №65/4-5530, до яких на підставі частини 5 статті 338 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, керуючись вимогами статті 18 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», статей 7, 10 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», пунктом 14 постанови Кабінету Міністрів України №467 від 23.05.2012, були додані доручення на проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.06.2017 №65/4-5312 та від 19.06.2017 №65/4-5529. На виконання зазначених доручень УСБ України в Одеській області, на підставі рішень про проведення переогляду від 06.07.2017 №7038/15-70-20-04, №7039/15-70-20-04 у зоні митного контролю міжнародного пункту пропуску залізничного сполучення «Кучурган-Новосавицьке» (станція «Кучургани»), посадовими особами (на той час) управління протидії митним правопорушенням Одеської митниці ДФС спільно з працівниками УСБ України в Одеській області, за участю Майстра лісу Роздільнянського лісництва державного підприємства «Одеське лісове господарство» ДАЛР України, 09.07.2017 проведено переогляди товару «деревина паливна», які, зокрема, переміщувалися у вагонах №№65069502, 687731322, 60596806, 68619352, 68149467, 67383786, 60627163, 65381055. Товар згідно з документами вивозився на адресу компанії «РРА TIMBER TRADE SRL», Бухарест, Румунія. Відправником товару є, зокрема, Державне підприємство «Словечанське лісове господарство». У зв`язку з відсутністю технічних можливостей в місці проведення переогляду, вивантаження та повний переогляд вмісту вагонів не здійснювався. Переогляди проводилися із застосуванням фотозйомки. Переогляд проводився в присутності двох понятих - Майстра лісу Роздільнянського лісництва ДП «Одеське лісове господарство», Нежинської О.С., комерційного агента станції «Кучурган» Долгого, що підтверджується їх підписами в актах про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №1 та №2 від 09.07.2017. Також переогляд проводився в присутності працівника управління СБУ в Одеській області. Таким чином, вищезазначений огляд товарів проводився з ініціативи Управління Служби безпеки України в Одеській області, на виконання доручення Управління Служби безпеки України в Одеській області, а не з ініціативи Одеської митниці ДФС, з дотриманням положень чинного законодавства та у межах компетенції.

- гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 25 035,15 грн є завищеним, становить надмірний тягар для позивача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає критеріям розумності, співрозмірності.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

17.12.2020 від позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просив суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

В обґрунтування заперечень проти апеляційної скарги позивач у відзиві наголосив на наступному:

- доручення №65/4-5312 від 15.06.2017 на проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення, яке було долучено до листа Управління Служби безпеки України у Одеській області №65/4-5313 від 15.06.2017 та на підставі якого Одеською митницею ДФС було затримано вагони, відправником яких був позивач, а саме вагони №65069502, №68731322, №60596806, №68619352, №68149467 з вантажем-деревина паливна, не відповідали вимогам додатку до постанови Кабінету Міністрів України №467 «Про затвердження вичерпного переліку підстав, за наявності яких може проводитись огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення митними органами України» від 23.05.2012;

- товар, який слідував на експорт у залізничних вагонах, відповідав відомостям, заявленим у товаросупровідних документах, зокрема, по об`єму, породі, сорту, коду товару і при цьому відповідачем-2 не надано доказів, що таке переміщення у вказаний спосіб задекларованого вантажу - деревини паливної у вигляді колод, полін, є переміщенням товарів за маршрутом або у спосіб, який є типовим для переміщення предметів контрабанди або товарів, які є безпосередніми предметами порушення митних правил, тобто була відсутня самостійна підстава для проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення, як то визначено пунктом 5 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження вичерпного переліку підстав, за наявності яких може проводитись огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення митними органами України» від 23.05.2012 №467 і тому жодні ризики щодо можливого недостовірного декларування вказаних лісоматеріалів шляхом вивезення підприємством необробленої деревини під виглядом деревини паливної були відсутні ще на момент митного оформлення цього товару, про що було достовірно відомо митному органу - відповідачеві-2;

- доручення №65/4-5529 від 19.06.2017 не містило всіх необхідних реквізитів, зокрема, згідно затвердженої форми її обов`язковим реквізитом є зазначення підстави проведення огляду (переогляду);

- у Одеської митниці ДФС був відсутній імперативний обов`язок по затримці вагонів для проведення огляду (переогляду) на підставі листа управління Служби безпеки України у Одеській області №65/4-5530 від 19.06.2017;

- суд першої інстанції вірно в оскаржуваному рішенні зазначає про наявність в діях Одеської митниці ДФС неправомірної поведінки як однієї зі складових відшкодування шкоди, яка полягає у необґрунтованій затримці вагонів №№68149467, 68731322, 65069502, 68619352, 60596806, 65381055, 60627163, 67383786 з вантажем деревина паливна, відправником яких було Державне підприємство «Словечанське лісове господарство» на залізничній станції «Кучурган» поста «Кучурган» Одеської митниці ДФС та нездійсненні пропуску рухомого складу вагонів з товаром позивача у строк, встановлений статтею 199 Митного кодексу України, всупереч положенням чинного станом на дату виникнення спірних правовідносин законодавства;

- оскаржуване рішення суду першої інстанції достатньо повно мотивоване в частині розміру шкоди, яку було завдано внаслідок неправомірної поведінки відповідача-2 і, як наслідок, з`ясувавши повно і всебічно обставини справи, суд дійшов вірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Державного підприємства «Словечанське лісове господарство» до Державної казначейської служби України та до Одеської митниці ДФС про відшкодування шкоди. У цій частині апеляційна скарга не містить жодних доводів чи аргументів, що в свою чергу свідчить про згоду апелянта із оскаржуваним рішенням в частині розміру шкоди і так само згоду зі стягненням саме тієї шкоди, розмір якої вирішено судом першої інстанції присудити до стягнення на користь позивача;

- судом першої інстанції при його ухваленні додаткового рішення виконано всі вимоги Господарського процесуального кодексу України, встановлено всі відповідні обставини та перевірено їх належними і допустимими доказами. Відповідачем-2, натомість, окрім цитування норм права та посилань на судову практику Верховного Суду, так і не наведено достатніх та ґрунтовних доводів того, в чому саме додаткове рішення суду першої інстанції в розподілі даних судових витрат незаконне, необґрунтоване чи невмотивоване із посиланням на ті чи інші встановлені обставини та здобуті в їх підтвердження докази.

Представник відповідача-1 письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2020 апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби у справі №910/3919/20 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Скрипки І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі №910/3919/20 залишено без руху. Роз`яснено Одеській митниці Держмитслужби, що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 21 149,43 грн та надавши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 у справі №910/3919/20.

30.11.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник апелянта подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжне доручення №2382 від 20.11.2020 на підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 21 149,43 грн та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване тим, що повний текст оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 у справі №910/3919/20 було отримано апелянтом 21.09.2020 (про що свідчить копія першого аркуша рішення та копія конверту, додані до заяви).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 поновлено Одеській митниці Держмитслужби пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 у справі №910/3919/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської митниці Держмитслужби на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі №910/3919/20, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 у справі №910/3919/20 на час апеляційного оскарження, встановлено сторонам строк для подання відзиву, заяв, клопотань, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 26.01.2021.

Колегією суддів у судовому засіданні встановлено, що Одеська митниця ДФС на підставі постанови Кабінету Міністрів України №858 від 02.10.2019 «Про утворення територіальних органів державної митної служби» була реорганізована шляхом приєднання до Одеської митниці Держмитслужби.

Положеннями статті 52 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про необхідність заміни відповідача-2 у справі №910/3919/20 Одеської митниці ДФС на її процесуального правонаступника - Одеську митницю Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21 А, код ЄДРПОУ 43333459).

26.01.2021 позивач через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду подав заяву про покладення судових витрат на професійну правничу допомогу на відповідача-2, у якій повідомив суд, що докази понесення позивачем витрат будуть надані суду після завершення розгляду справи судом апеляційної інстанції.

У судовому засіданні 26.01.2021 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання 26.01.2021 з`явився представник позивача.

Представники відповідачів у судове засідання 26.01.2021 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідачів про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштових відправлень, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідачів.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача-2, просив залишити оскаржене рішення суду без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

07.06.2017, 08.06.2017 та 12.06.2017 відправником - Державним підприємством «Словечанське лісове господарство» зі станції Велідники Української залізниці до станції Галац Ларга Румунської залізниці, одержувач - PPA TIMBER TRADE SRL здійснено відправлення вагонів №№68149467, 68731322, 65069502, 68619352, 60596806, 65381055, 60627163, 67383786 з вантажем деревина паливна у вигляді колод, полін, сучків, в`язанок хмизу або в аналогічних видах, що підтверджується залізничними накладними №№415851, 415869, 415877, 413062, 413070, 415075, 415091, 413088.

Відповідно до листа Управління Служби безпеки України у Одеській області №65/4-5313 від 15.06.2017 начальнику Одеської митниці ДФС Власову О.С. повідомлено, що ГВ БКОЗ Управління відповідно до покладених законодавством завдань здійснюються заходи з протидії контрабанді та корупції в митних органах. В ході проведення вказаних заходів отримано інформацію щодо можливого протиправного переміщення в зоні діяльності Одеської митниці ДФС вантажу «деревина паливна», який слідує від ДП «Овруцьке ЛГ» (код ЄДРПОУ 991887), ДП «Словечанське ЛГ» (код ЄДРПОУ 991953), ДП «Коростишівське ЛГ» (код ЄДРПОУ 991858) (Житомирська область), на адресу компанії «РРА TIMER TRADE S.R.L.» (м. Бухарест, Румунія) за митними деклараціями: UA101150/2017/001016, UA101150/2017/001034, UA101150/2017/001026, UA101080/2017/001532, UA101080/2017/001531.

Із метою перевірки вказаної інформації, недопущення нанесення можливої шкоди державним інтересам, на підставі пункту 5 статті 338, пункту 4 статті 558 Митного кодексу України, керуючись вимогами статті 12, статті 18 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», Управління Служби безпеки України у Одеській області просило вказівки здійснити митний огляд (переогляд) вказаного вантажу за участю спеціалістів підрозділу боротьби з митними правопорушеннями Одеської митниці та фахівця у лісотехнічній галузі з перевіркою якісних та кількісних характеристик товару, а також автентичності документальних матеріалів.

До вказаного листа було також долучене доручення №65/4-5312 від 15.06.2017 на проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно листа Управління Служби безпеки України у Одеській області №65/4-5530 від 19.06.2017 начальнику Одеської митниці ДФС Власову О.С. повідомлено, що ГВ БКОЗ Управління відповідно до покладених законодавством завдань здійснюються заходи з протидії контрабанді та корупції в митних органах. У ході проведення вказаних заходів отримано інформацію щодо можливого протиправного переміщення в зоні діяльності Одеської митниці ДФС вантажу «деревина паливна», який слідує від ДП «Олевське ЛГ», ДП «Словечанське ЛГ», ДП «Коростеньське ЛМГ» (Житомирська область), на адресу компанії «РРА TIMER TRADE S.R.L.» (м. Бухарест, Румунія) за митними деклараціями: UA101170/2017/000951, UA101150/2017/001068, UA101020/2017/005627.

Із метою перевірки вказаної інформації, недопущення нанесення можливої шкоди державним інтересам, на підставі пункту 5 статті 338, пункту 4 статті 558 Митного кодексу України, керуючись вимогами статті 12, статті 18 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», Управління Служби безпеки України у Одеській області просило вказівки здійснити митний огляд (переогляд) вказаного вантажу за участю спеціалістів підрозділу боротьби з митними правопорушеннями Одеської митниці та фахівця у лісотехнічній галузі з перевіркою якісних та кількісних характеристик товару, а також автентичності документальних матеріалів.

До вказаного листа було також долучене доручення №65/4-5529 від 19.06.2017 на проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення

15.06.2017 на станції Кучурган за заявою відділу митного оформлення №2 Митного поста «Кучурган» Одеської митниці ДФС, на підставі частини 5 статті 338 Митного кодексу України, пункту 14 постанови Кабінету Міністрів України №467 від 23.05.2012 та доручення на проведення огляду (переогляду) транспортних засобів комерційного призначення, наданого Управлінням Служби безпеки України в Одеській області, затримано вагони, відправником яких був позивач, а саме вагони №65069502, №68731322, №60596806, №68619352, №68149467 з вантажем-деревина паливна.

19.06.2017 на станції Кучурган за заявою відділу митного оформлення №2 Митного поста «Кучурган» Одеської митниці ДФС, на підставі частини 5 статті 338 Митного кодексу України, п.14 постанови Кабінету Міністрів України №467 від 23.05.2012 та доручення на проведення огляду (переогляду) транспортних засобів комерційного призначення, наданого Управлінням Служби безпеки України в Одеській області, затримано вагони №67383786, №60627163, №65381055 з вантажем -деревина паливна.

Працівниками станції Кучурган Акціонерного товариства «Українська залізниця» для підтвердження факту затримки вагонів №65069502, №68731322, №60596806, №68619352, №68149467 складений акт загальної форми №67к1 від 15.06.17 о 17-10 год, а для підтвердження факту затримки вагонів №67383786, №60627163, №65381055 складений акт загальної форми № 72к1 від 19.06.17 о 15-25 год.

Рішенням Одеської митниці ДФС від 06.07.2017 №7038/15-70-20-04 та №7039/15-70-20-04 згідно зі статтею 338 Митного кодексу України, пункту 14 постанови Кабінету Міністрів України №467 від 23.05.2012 та на підставі листа Управління Служби безпеки України в Одеській області від 15.06.2017 №65/4-5313 доручено посадовим особам управління протидії митним порушенням Одеської митниці ДФС здійснити в період з 05.07.2017 по 13.07.2017 переогляд товару - деревина паливна, який переміщується, зокрема, у вагонах №№68149467, 68731322, 65069502, 68619352, 60596806, 65381055, 60627163, 67383786.

Відповідно до актів про проведення переогляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 09.07.2017, які складені УБМП Одеської митниці ДФС за участі майстру лісу та представника Управління Служби безпеки України в Одеській області у залізничних вагонах №№68149467, 68731322, 65069502, 68619352, 60596806, 65381055, 60627163, 67383786, не виявлено розходжень із відомостями, заявленими в ТСД та встановлено, що у перелічених вагонах переміщуються дрова паливні соснові у вигляді колод, довжиною до 2 м та діаметром від 8 см до 40 см, деревина має механічні пошкодження (заруби та запили), бокові та торцеві тріщини, кривизну, частково уражена короїдами та цвіллю.

02.09.2017 станцією Кучурган випущено затримані вагони №65069502, №68731322, №60596806, №68619352, №68149467 з вантажем, відправником якого був позивач, про що складено акт загальної форми №134к1.

Крім того 02.09.2017 випущено затримані вагони №67383786, №60627163, №65381055 з вантажем, відправником якого був позивач, про що складено акт загальної форми №139к1.

У зв`язку із затримкою вагонів для митного огляду з 15.06.2017 та 19.06.2017 по 02.09.2017, третьою особою були нараховані позивачу додаткові платежі, які включають послуги за користування вагонами, зберігання вантажу у вагонах, проведення маневрової роботи та телеграфне повідомлення.

Зазначені обставини викладені у рішенні Господарського суду Житомирської області від 15.11.2018 у справі №906/381/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до Державного підприємства «Словечанське лісове господарство» за участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: 1) Одеської митниці ДФС; 2) Управління Служби безпеки України в Одеській області; 3) Головного управління національної поліції в Одеській області; за участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Реілтранс», яким присуджено до стягнення з позивача на користь третьої особи 645 168,43 грн плати за користування вагонами, 277 389,16 грн збору за зберігання вантажу у вагонах, 3 233,10 грн збору за проведення маневрової роботи, 292,80 грн збору за повідомлення та 13 891,25 грн судового збору, а всього на суму 939 974,74 грн.

Вказана сума була фактично сплачена позивачем на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» згідно платіжних доручень №1360 від 06.02.2019 на суму 100 000,00 грн, №1820 від 28.03.2019 на суму 100 000,00 грн, №904 від 08.08.2019 на суму 100 000,00 грн, №1698 від 23.10.2019 на суму 639 974,74 грн.

Звертаючись до суду із позовом у даній справі, позивач зазначав, що у зв`язку з неправомірними діями (бездіяльністю) Одеської митниці ДФС щодо затримки залізничних вагонів №№67383786, 65381055, 60627163, 65069502, 68149467, 68731322, 60596806, 68619352, відправником яких був позивач, для проведення переогляду та бездіяльністю відповідача-2 щодо подальшого випуску товару у вказаних вагонах, Державному підприємству «Словечанське лісове господарство» завдано шкоду у вигляді сплати на користь третьої особи 939 974,74 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача-2 не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Пунктом 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів відшкодовується на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

Стаття 1173 Цивільного кодексу України є спеціальною і передбачає певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Тобто, дії (бездіяльність) Одеської митниці ДФС, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Щодо самостійного встановлення господарським судом незаконності дій органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування під час розгляду справ про відшкодування шкоди, суд відзначає, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17.

Відповідно до визначень, які закріплені у статті 4 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно зі статтею 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Частиною 1 статті 248 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред`явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу (частина 1 статті 255 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 5 статті 255 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Статтею 318 Митного кодексу України врегульовано, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Митний контроль товарів, транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється відповідно до типових технологічних схем митного контролю, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 1 статті 320 Митного кодексу України форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками. Не допускаються визначення форм та обсягів митного контролю іншими органами державної влади, а також участь їх посадових осіб у здійсненні митного контролю.

Положеннями статті 321 Митного кодексу України врегульовано, що товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

Пунктом 2 частини 1 статті 336 Митного кодексу України встановлено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян).

Виходячи з наведених норм чинного станом на дату виникнення спірних правовідносин митного законодавства, митне оформлення та митний контроль є різними процедурами, з визначеними різними моментами початку та закінчення їх виконання та включають в себе різний обсяг дій, що вчиняються уповноваженими органами.

Частиною 1 статті 218 Митного кодексу України передбачено, що строки здійснення митних формальностей щодо залізничного рухомого складу визначаються керівником органу доходів і зборів за погодженням з іншими контролюючими органами та адміністрацією залізниці, а в пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України - крім того, з керівником відповідного органу охорони державного кордону України.

Частиною 2 статті 218 Митного кодексу України визначено, що розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Частинами 3, 4 статті 220 Митного кодексу України визначено, що у виняткових випадках, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, на вимогу органу доходів і зборів окремі вагони, локомотиви, інші елементи рухомого складу для здійснення митного контролю можуть бути виключені зі складу поїзда, якщо проведення такого контролю у складі поїзда неможливе. Відправлення залізничних транспортних засобів з місць стоянки здійснюється з дозволу органу доходів і зборів та органу охорони державного кордону України.

Частинами 1 та 2 статті 325 Митного кодексу України визначено, що за письмовою заявою власника товарів або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів можуть здійснюватися навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування, зважування та визначення інших істотних характеристик товарів, що перебувають під митним контролем, взяття проб та зразків таких товарів, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах або їх упаковці, транспортних засобах комерційного призначення, а також заміна транспортного засобу комерційного призначення. Зазначені операції здійснюються за рахунок власника товарів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноваженої ним особи. У разі відмови у наданні дозволу на здійснення зазначених операцій орган доходів і зборів зобов`язаний невідкладно письмово повідомити особу, яка звернулася із заявою про надання такого дозволу, про причини і підстави відмови. У встановлених цим Кодексом випадках органи доходів і зборів з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлено порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.

Частиною 5 статті 338 Митного кодексу України встановлено, що, зокрема, огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов`язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

Відповідно до пункту 14 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження вичерпного переліку підстав, за наявності яких може проводитись огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення митними органами України» від 23.05.2012 №467 у редакції, яка була чинна станом на дату виникнення спірних правовідносин, передбачено, що підставою для переогляду товарів може бути, зокрема, одержання в установлених законодавством випадках від правоохоронних органів письмових доручень за формою згідно з додатком у рамках кримінального провадження, оперативно-розшукової або контррозвідувальної справи. Такі доручення обов`язково повинні містити інформацію про підстави їх надсилання, номер відповідного провадження (справи), строк виконання, відомості про товари, осіб, які їх переміщують, та/або про транспортні засоби комерційного призначення, з використанням яких можуть бути вчинені порушення законодавства з питань державної митної справи. У разі відсутності у письмовому дорученні усієї інформації, зазначеної в цьому пункті, таке доручення не є підставою для проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення органами доходів і зборів, про що невідкладно письмово інформується відповідний правоохоронний орган. У разі невиявлення порушень митних правил під час проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення з підстави, передбаченої цим пунктом, такий огляд (переогляд) проводиться у строк, установлений частиною 1 статті 255 Митного кодексу України.

Житомирським окружним адміністративним судом було розглянуто справу №806/1472/18 за позовом Державного підприємства «Овруцьке лісове господарство» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними дій Одеської митниці ДФС по затримці та переогляду вагону №60605235 з вантажем «деревина паливна» Державного підприємства «Овруцьке лісове господарство» на залізничній станції «Кучурган» Одеської митниці ДФС.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07.06.2018 у справі №806/1472/18, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2018, позов Державного підприємства «Овруцьке лісове господарство» було задоволено, визнано протиправними дії Одеської митниці ДФС по затримці та переогляду вагону №60605235 з вантажем «деревина паливна» Державного підприємства «Овруцьке лісове господарство» на залізничній станції «Кучурган» Одеської митниці ДФС, розподілено судові витрати.

У зазначеному рішенні та постанові судами адміністративної юрисдикції встановлені обставини невідповідності доручення №65/4-5312 від 15.06.2017 на проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення, яке було долучено до листа Управління Служби безпеки України у Одеській області №65/4-5313 від 15.06.2017 та на підставі якого Одеською митницею ДФС було затримано вагони, відправником яких був позивач, а саме вагони №65069502, №68731322, №60596806, №68619352, №68149467 з вантажем-деревина паливна, вимогам додатку до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження вичерпного переліку підстав, за наявності яких може проводитись огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення митними органами України», а відповідно відсутність у письмовому дорученні усієї інформації, зазначеної в пункті 14 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України свідчить про те, що таке доручення не є підставою для проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення органами доходів і зборів, про що невідкладно письмово інформується відповідний правоохоронний орган. Із урахуванням зазначених обставин Житомирський окружний адміністративний суду у справі №806/1472/18, з яким погодився Сьомий апеляційний адміністративний суд, дійшов висновку про відсутність у Одеської митниці ДФС імперативного обов`язку по затримці вагонів для проведення огляду (переогляду) на підставі листа управління Служби безпеки України у Одеській області вих.№65/4-5313 від 15.06.2017.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, встановлені у справі №806/1472/18 обставини є преюдиційними та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доказуванню.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно листа Управління Служби безпеки України у Одеській області №65/4-5530 від 19.06.2017 начальнику Одеської митниці ДФС Власову О.С. повідомлено, що ГВ БКОЗ Управління відповідно до покладених законодавством завдань здійснюються заходи з протидії контрабанді та корупції в митних органах. В ході проведення вказаних заходів отримано інформацію щодо можливого протиправного переміщення в зоні діяльності Одеської митниці ДФС вантажу «деревина паливна», який слідує від ДП «Олевське ЛГ», ДП «Словечанське ЛГ», ДП «Коростеньське ЛМГ» (Житомирська область), на адресу компанії «РРА TIMER TRADE S.R.L.» (м. Бухарест, Румунія) за митними деклараціями: UA101170/2017/000951, UA101150/2017/001068, UA101020/2017/005627.

Із метою перевірки вказаної інформації, недопущення нанесення можливої шкоди державним інтересам, на підставі частини 5 статті 338, частини 4 статті 558 Митного кодексу України, керуючись вимогами статті 2, статті 18 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», Управління Служби безпеки України у Одеській області просило вказівки здійснити митний огляд (переогляд) вказаного вантажу за участю спеціалістів підрозділу боротьби з митними правопорушеннями Одеської митниці та фахівця у лісотехнічній галузі з перевіркою якісних та кількісних характеристик товару, а також автентичності документальних матеріалів. До вказаного листа було також долучене доручення №65/4-5529 від 19.06.2017 на проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Щодо затримки Одеською митницею ДФС вагонів на підставі інформації, викладеної у листі листа Управління Служби безпеки України у Одеській області №65/4-5530 від 19.06.2017, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 7 статті 338 Митного кодексу України порядок проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Вичерпний перелік відповідних підстав, за наявності яких може проводитись огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення митними органами України визначається Кабінетом Міністрів України.

Такий перелік затверджено постановою Кабінету міністрів України «Про затвердження вичерпного переліку підстав, за наявності яких може проводитись огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення митними органами України» від 23.05.2012 №467 (далі, Вичерпний перелік).

Відповідно до вимог пункту 5 цієї постанови самостійною підставою для проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення є переміщення товарів за маршрутом або у спосіб, що є типовим для переміщення предметів контрабанди або товарів, які є безпосередніми предметами порушення митних правил.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вірно встановив суд першої інстанції та не спростовано відповідачем-2 в апеляційній скарзі, у матеріалах справи відсутні докази того, що переміщення позивачем в залізничних вагонах задекларованого вантажу - деревина паливна у вигляді колод, полін, є переміщенням товарів за маршрутом або у спосіб, що є типовим для переміщення предметів контрабанди або товарів, які є безпосередніми предметами порушення митних правил.

Товар, що слідував на експорт у вказаних залізничних вагонах відповідав відомостям, заявленим у товаросупровідних документах, зокрема, по об`єму, породі, сорту, коду товару. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Тобто, жодні ризики щодо можливого недостовірного декларування вказаних лісоматеріалів шляхом вивезення підприємством необробленої деревини під виглядом деревини паливної були відсутні ще на момент митного оформлення цього товару, про що було достовірно відомо митному органу.

Згідно з частиною 4 статті 558 Митного кодексу України у разі наявності такої оперативної інформації від правоохоронних органів митний контроль та митне оформлення здійснюються за письмовим рішенням керівника органу доходів і зборів, який отримав цю оперативну інформацію, або особи, яка виконує його обов`язки, в обсягах та у формах, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 4.1. Порядку проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2012 №1316 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.02.2013 за №318/22850, огляд проводиться відповідно до вимог частини 5 статті 338 Митного кодексу України за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, та згідно з вичерпним переліком підстав для проведення огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 року №467 «Про затвердження вичерпного переліку підстав, за наявності яких може проводитись огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення митними органами України».

Такий митний огляд може бути проведений лише за письмовим рішенням керівника органу доходів та зборів за наявності визначених в частинах 2-4 статті підстав, а також у відповідності до частини 5 статті 338 Митного кодексу України за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів.

З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов`язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

Якщо огляд проводиться у відповідності до вимог частини 5 статті 338 Митного кодексу України обов`язковою умовою є наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю.

Разом з тим, пунктом 1.6. розділу III Порядку проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2012 року №1316 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.02.2013 року за №318/22850 передбачено, що час проведення огляду не повинен перевищувати часових нормативів, визначених Митним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами з питань державної митної справи.

Як уже вказувалось судом, однією із підстав для проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення органами доходів і зборів України є, зокрема, одержання в установлених законодавством випадках від правоохоронних органів письмових доручень за формою згідно з додатком у рамках кримінального провадження, оперативно-розшукової або контррозвідувальної справи (пункт 14 постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 року №467 «Про затвердження вичерпного переліку підстав, за наявності яких може проводитись огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення митними органами України»).

Такі доручення обов`язково повинні містити інформацію про підстави їх надсилання, номер відповідного провадження (справи), строк виконання, відомості про товари, осіб, які їх переміщують, та/або про транспортні засоби комерційного призначення, з використанням яких можуть бути вчинені порушення законодавства з питань державної митної справи.

У разі відсутності у письмовому дорученні усієї інформації, зазначеної в цьому пункті, таке доручення не є підставою для проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення органами доходів і зборів, про що невідкладно письмово інформується відповідний правоохоронний орган.

У разі не виявлення порушень митних правил під час проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення з підстави, передбаченої цим пунктом, такий огляд (переогляд) проводиться у строк, установлений частиною 1 статті 255 Митного кодексу України, тобто протягом чотирьох годин з моменту пред`явлення декларантом товарів органу доходів та зборів.

Додатком до вичерпного переліку встановлена відповідно до пункту 14 форма доручення та реквізити, які вона повинна містити, зокрема, підстави проведення огляду (переогляду), а саме реквізити письмового доручення слідчого, вказівки прокурора, ухвали слідчого судді.

Вимога про зазначення вказаної підстави є логічною та співвідноситься з положеннями пункту 14 Вичерпного переліку.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що доручення №65/4-5529 від 19.06.2017 не містить всіх необхідних реквізитів, зокрема, згідно затвердженої форми її обов`язковим реквізитом є зазначення підстави проведення огляду (переогляду), а саме: реквізитів письмового доручення слідчого, вказівки прокурора, ухвали слідчого судді.

Відсутність вказаних документів (доручення слідчого, вказівки прокурора, ухвали слідчого судді) не спростовано відповідачем, а в супровідному листі до доручення є лише посилання на здійснення заходів з протидії контрабанді та корупції.

При цьому, таке посилання суд визнає є неспроможним, оскільки відповідно до вимог пункту 14 Вичерпного переліку надання доручення встановленої форми не виключає виконання вимог пункту 14 щодо визначення у дорученні підстави такого доручення про проведення огляду, а саме доручення слідчого, вказівки прокурора, ухвали слідчого судді.

Суд також звертає увагу, що вимогами статті 558 Митного кодексу України встановлено обов`язок лише інформувати митницю про наявність оперативної інформації щодо можливих випадків переміщення товарів з порушенням норм законодавства України, проте Управління Служби безпеки України у Одеській області не просто інформувало відповідача про можливі порушення, а направило їй супровідним листом доручення для виконання з встановленням строку виконання з посиланням на частину 5 статті 338 Митного кодексу України.

Вказана норма частини 5 статті 338 Митного кодексу на відміну від положень статті 558 Митного кодексу України встановлює умови для дій правоохоронного органу.

Надання інформації щодо можливих випадків переміщення товарів з порушенням норм законодавства України (тобто про можливі порушення - стаття 558 Митного кодексу України) та надання доручення за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю (тобто обов`язкова одна з двох умов, частина 5 статті 338 Митного кодексу України) не є тотожними поняттями, а тому є різними встановлені законодавством вимоги до направлення інформації або доручення.

У пункті 14 Вичерпного переліку зазначено, що у разі відсутності у письмовому дорученні усієї інформації, зазначеної в цьому пункті, таке доручення не є підставою для проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення органами доходів і зборів, про що невідкладно письмово інформується відповідний правоохоронний орган.

Відповідач-2 доказів інформування Управління СБУ в Одеській області про відсутність у письмовому дорученні №65/4-5529 від 19.06.2017 усієї необхідної інформації не надав, однак прийняв його до виконання, що не ґрунтується на вимогах законодавства.

Враховуючи вищевикладене, обґрунтованими є висновки суду першої інстанції

про відсутність у Одеської митниці ДФС імперативного обов`язку по затримці вагонів для проведення огляду (переогляду) на підставі листа управління Служби безпеки України у Одеській області №65/4-5530 від 19.06.2017.

Судом встановлено, що ані лист Управління Служби безпеки України у Одеській області №65/4-5530 від 19.06.2017, ані доручення №65/4-5529 від 19.06.2017 не містять інформації про наявність кримінального провадження.

За результатами митного огляду (переогляду) від 09.07.2017 жодних порушень щодо товару у залізничних вагонах, відправником яких був позивач, виявлено не було.

Відтак, за відсутності порушень зі сторони позивача у відповідача-2 не було правових підстав для продовження здійснення затримки залізничних вагонів, відправником яких був позивач у пункті пропуску «Кучурган» Одеської митниці ДФС після 09.07.2017.

Із урахуванням наведеного, за відсутності у відповідача-2 належних правових підстав для продовження затримки залізничних вагонів, відправником яких був позивач у пункті пропуску «Кучурган», затримка означених вагонів після 09.07.2017 та до 02.09.2017 була неправомірною, висновки суду першої інстанції із приводу чого є обґрунтованими.

Відповідач-2 належними та допустимими доказами зазначені обставини не спростував ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги відповідача-2 про те, що огляд товарів було проведено з дотриманням положень чинного законодавства та у межах компетенції ініціативи Одеської митниці ДФС спростовуються вищевстановленими обставинами справи.

Отже, доведеним є факт неправомірної поведінки Одеської митниці ДФС як однієї зі складових відшкодування шкоди, яка полягає у необґрунтованій затримці вагонів №№68149467, 68731322, 65069502, 68619352, 60596806, 65381055, 60627163, 67383786 з вантажем деревина паливна, відправником яких було Державне підприємство «Словечанське лісове господарство» на залізничній станції «Кучурган» поста «Кучурган» Одеської митниці ДФС та нездійсненні пропуску рухомого складу вагонів з товаром позивача у строк, встановлений статтею 199 Митного кодексу України, всупереч положенням чинного станом на дату виникнення спірних правовідносин законодавства.

Дії Одеської митниці ДФС по затримці та переогляду залізничних вагонів №№68149467, 68731322, 65069502, 68619352, 60596806, 65381055, 60627163, 67383786 з деревиною паливною Державного підприємства «Словечанське лісове господарство» на митному посту «Кучурган» Одеської митниці ДФС є протиправними, так як були вчиненні за відсутності законних підстав для такого огляду та призвели до порушення прав підприємства у вигляді додаткових витрат за затримку вказаних вагонів.

Факт затримки вагонів документально підтверджено наявними в матеріалами справи доказами, зокрема, актами загальної форми, які були складені третьою особою відповідно до вимог чинного законодавства та на підставі яких було розраховано плату за користування вагонами, за маневрову роботу, за зберігання вантажу, за телеграфне повідомлення.

Із приводу розміру шкоди, яку було завдано внаслідок неправомірної поведінки відповідача-2, колегія суддів зазначає наступне.

Мотивувальна частина поданої відповідачем-2 апеляційної скарги не містить жодних доводів чи аргументів на спростування розміру шкоди, присудженої судом до стягнення на користь позивача.

Водночас, у прохальній частині апеляційної скарги відповідач-2 просить скасувати оскаржуване судове рішення в повному обсязі, а тому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне перевірити правильність здійсненого судом першої інстанції перерахунку.

Діяльність залізниці регулює Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (далі, Статут).

Відповідно до статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов`язаної з митним оформленням.

Пунктом 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі, Правила), визначено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.

Слід зауважити, що власники товару або уповноважені ними особи мають обов`язок щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення або не виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю.

У зв`язку із затримкою вагонів для митного огляду з 15.06.2017 та 19.06.2017 по 02.09.2017 третьою особою були нараховані позивачу додаткові платежі, які включають послуги за користування вагонами, зберігання вантажу у вагонах, проведення маневрової роботи та телеграфне повідомлення.

Як вже вказувалось судом вище, рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.11.2018 у справі №906/381/18 стягнуто з позивача на користь третьої особи 645 168,43 грн плати за користування вагонами, 277 389,16 грн збору за зберігання вантажу у вагонах, 3 233,10 грн збору за проведення маневрової роботи, 292,80 грн збору за повідомлення та 13 891,25 грн судового збору, а всього на суму 939 974,74 грн.

Проте, надаючи оцінку розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню внаслідок неправомірної поведінки відповідача-2, суд першої інстанції правомірно зауважив, що згідно з частиною 1 статті 199 Митного кодексу України граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України не може перевищувати 30 днів, а для автомобільного транспорту - п`яти днів з моменту прибуття у пункт пропуску через державний кордон України для здійснення митних процедур.

Тобто, тридцятиденний строк, протягом якого перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України є правомірним, а отже, операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів у цей строк, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Із наданих до матеріалів справи розрахунків позивача щодо нарахованих третьою особою платежів та зборів по вагонах №№65069502, 687731322, 60596806, 68619352, 68149467, 67383786, 60627163, 65381055 вбачається, що вони здійснені за період з 15.06.2017 та 19.06.2017 по 02.09.2017 без урахування вимог частини 1 статті 199 Митного кодексу України.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність здійснення перерахунку за період з 31-го дня від початку затримки до закінчення затримки по всіх вищенаведених вагонах.

Колегія суддів, перевіривши здійснені місцевим господарським судом перерахунки, встановила, що останні є арифметично вірними та за період з 31-го дня від початку затримки до закінчення затримки по вагонам №№65069502, 687731322, 60596806, 68619352, 68149467 обґрунтованим є нарахування плати за користування вагонами на суму 250 580,07 грн з ПДВ, 110 319,21 грн з ПДВ збору за зберігання вантажу у вагонах, 1 616,55 грн з ПДВ збору за проведення маневрової роботи, 146,40 грн з ПДВ збору за повідомлення.

За період з 31-го дня від початку затримки до закінчення затримки по вагонам №№67383786, 60627163, 65381055 обґрунтованим є нарахування плати за користування вагонами на суму 137 088,52 грн з ПДВ, 58 341,89 грн з ПДВ збору за зберігання вантажу у вагонах, 1 616,55 грн з ПДВ збору за проведення маневрової роботи, 146,40 грн з ПДВ збору за повідомлення.

Всього з 31-го дня від початку затримки до закінчення затримки вагонів №№65069502, 687731322, 60596806, 68619352, 68149467, 67383786, 60627163, 65381055 обґрунтованим є нарахування розміру шкоди на загальну суму 559 855,59 грн, а саме плати за користування вагонами на суму 387 668,59 грн з ПДВ, 168 661,10 грн з ПДВ збору за зберігання вантажу у вагонах, 3 233,10 грн з ПДВ збору за проведення маневрової роботи, 292,80 грн з ПДВ збору за повідомлення.

Отже, виходячи з того, що тридцятиденний строк, протягом якого перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України є правомірним, операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів у цей строк, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб, а отже сума, яка стягнута з позивача за період з 1 по 30 день постою вагонів №№65069502, 687731322, 60596806, 68619352, 68149467, 67383786, 60627163, 65381055 на станції «Кучурган» не є шкодою, яку було завдано неправомірною поведінкою відповідача-2 та відшкодуванню позивачу у порядку статті 1173 Цивільного кодексу України не підлягає.

Одночасно, з розрахунку позивача вбачається, що до складу шкоди останнім було також віднесено суму судового збору - 13 891,25 грн, яку стягнуто з Державного підприємства «Словечанське лісове господарство» згідно судового рішення Господарського суду Житомирської області від 15.11.2018 у справі №906/381/18.

Проте, як вірно встановив суд першої інстанції, означена сума не є шкодою, яка завдана внаслідок неправомірної поведінки Одеської митниці ДФС, оскільки фактично є відшкодуванням судових витрат Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Як вже вказувалось вище, обов`язковою складовою відшкодування шкоди є причинно-наслідковий зв`язок, який, як елемент цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

За висновками суду саме внаслідок неправомірних дій Одеської митниці ДФС, правонаступником якої є Одеська митниця Держмитслужби, позивачем було понесені витрати на оплату платежів та зборів Акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», нарахованих по вагонам №№65069502, 687731322, 60596806, 68619352, 68149467, 67383786, 60627163, 65381055 за період з 31-го дня від початку затримки до закінчення затримки на загальну суму 559 855,59 грн.

Із приводу позовних вимог до відповідача-1, суд зазначає наступне.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є Держава Україна як учасник цивільних відносин (частина 2 статті 2 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

При цьому в господарському процесі відповідно до частини 4 статті 56 Господарського процесуального кодексу України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

Отже, у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідні органи державної влади - Одеську митницю ДФС та Державну казначейську службу України (яка забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів та відповідно здійснює списання таких коштів).

Державна казначейська служба України бере участь у цій справі як представник держави, а суд зазначає в резолютивній частині рішення по справі про стягнення шкоди з Державного бюджету України без визначення органу, через який здійснюється списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

Враховуючи наведене, колегія суддів, з`ясувавши обставини справи, зазначає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Державного підприємства «Словечанське лісове господарство» до Державної казначейської служби України та до Одеської митниці ДФС про відшкодування шкоди. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у даній справі є обґрунтованим.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача-2 в частині оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі №910/3919/20 колегія суддів зазначає наступне.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі №910/3919/20 заяву Державного підприємства «Словечанське лісове господарство» про розподіл судових витрат у справі №910/3919/20 задоволено частково, присуджено до стягнення з Одеської митниці ДФС на користь Державного підприємства «Словечанське лісове господарство» 25 035 (двадцять п`ять тисяч тридцять п`ять) грн 15 коп. витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частина 5 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

У разі оскарження первісного судового рішення, щодо якого було прийняте додаткове судове рішення, перегляду в сукупності за таким первісним судовим рішенням підлягає і додаткове судове рішення як похідне від первісного судового акта і його невід`ємна складова.

Згідно статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведеної норми законодавства слідує, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Колегією суддів встановлено, що 07.09.2020 у судовому засіданні Господарського суду міста Києва позивачем було зроблено заяву про намір подати заяву про прийняття додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

14.09.2020 позивач подав до Господарського суду міста Києва заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 39 000,00 грн із доказами їх понесення.

При цьому, у позовній заяві був наведений орієнтований розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 39 000,00 грн.

Обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем до матеріалів справи долучені:

- Договір від 27.11.2017 про надання правової допомоги, укладений між адвокатом Якименком Миколою Миколайовичем (адвокат) та Державним підприємством «Словечанське лісове господарство» (клієнт), предметом якого є надання адвокатом захисту, представництва та/або інших видів правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених договором;

- погодження гонорару за надання правової допомоги від 26.02.2019. Гонорар адвоката становить 6500,00 грн за 1 годину роботи без нарахування податку на додану вартість (ПДВ) за кожний календарний місяць року протягом дії цього договору; уточнення до погодження гонорару за надання правової допомоги від 14.09.2020;

- акт №25 від 01.04.2020, №26 від 04.05.2020, №27 від 01.06.2020, №28 від 01.07.2020, №29 від 03.08.2020, №30 від 01.09.2020, №31 віл 14.09.2020;

- звіт про об`єм наданої правової допомоги у період з 01.03.2020 по 14.09.2020, згідно якого адвокатом всього відпрацьовано часу 3400 хв/56,67 годин;

- платіжні доручення на загальну суму 42 033,00 грн, а саме: №5853 від 14.09.2020 на суму 6 500,00 грн, №5526 від 18.08.2020 на суму 6 500,00 грн, №5257 від 30.07.2020 на суму 6 500,00 грн, №4754 від 24.06.2020 на суму 6 500,00 грн, №4414 від 29.05.2020 на суму 6 500,00 грн, №4148 від 15.05.2020 на суму 6 500,00 грн, платіжне доручення від 28.09.2020 на суму 3 033,00 грн;

- рахунок від 14.09.2020 на суму 3 033,00 грн;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1015365 на представництво інтересів ДП «Словечанське лісове господарство», копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2863/10.

У Звіті наведені дії, які вчинялися адвокатом у порядку позовної роботи в рамках господарського спору у справі №910/3919/20, кількість витраченого адвокатом часу.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що вказані докази є достатніми та підтверджують факт понесення позивачем судових витрат на правничу допомогу у справі на зазначену ним суму.

Частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що рішенням суду у справі №910/3919/20 позовні вимоги були задоволені частково, а також те, що спір у справі виник у зв`язку з неправомірними діями відповідача-2, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача-2 витрат на професійну правничу допомогу підлягали задоволенню частково в розмірі 25 035,15 грн, висновки суду першої інстанції із приводу чого є обґрунтованими.

В апеляційній скарзі відповідач-2 зазначає, що сума судових витрат за надану правову допомогу у розмірі 25 035,15 грн є завищеною, становить надмірний тягар для відповідача-2, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає критеріям розумності, співрозмірності.

Оцінюючи вказані доводи скаржника, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, у розумінні частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно за клопотанням іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Проте, відповідачем-2 відповідної заяви про зменшення суми судових витрат у порядку частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України до суду першої інстанції подано не було та не доведено суду недотримання позивачем вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.

Враховуючи вищевстановлені обставини справи, приймаючи до уваги відсутність обґрунтованої заяви відповідача про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, враховуючи сукупність доказів щодо витраченого адвокатом часу на підготовку позовної заяви, підготовку матеріалів до судового засідання, участь адвоката у судових засіданнях, характер спірних правовідносин у справі, ціну позову, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 42 033,00 грн є доказово обґрунтованими та правомірно були розподілені між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог із покладенням на відповідача-2 судових витрат у сумі 25 035,15 грн, висновки суду першої інстанції із приводу чого, викладені в додатковому судовому рішенні, є обґрунтованими.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог та питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Доводи апеляційної скарги відповідача-2 не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для зміни чи скасування як основного, так і додаткового рішення місцевого господарського суду. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог та заявлених до стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення та додаткове рішення суду у даній справі обґрунтованими, прийнятими з додержанням норм матеріального та процесуального права та такими, що відповідають чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для їх скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Одеської митниці Держмитслужби є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача-2.

Керуючись статтями 52, 129, 244, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Замінити відповідача-2 у справі №910/3919/20 Одеську митницю ДФС (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, буд. 21, корпус А, код ЄДРПОУ 39441717) на її процесуального правонаступника - Одеську митницю Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21 А, код ЄДРПОУ 43333459).

Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі №910/3919/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі №910/3919/20 залишити без змін.

Матеріали справи №910/3919/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 03.02.2021.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко