ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2021 р. Справа № 910/4700/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Горбунової М.Є.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Колісниченко А.С.

від відповідача-1: Крючков І.М.

від відповідача-2: Зінченко Ю.В.

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Обласна соціальна аптека";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 222"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 (повний текст рішення складено 29.10.2020) (суддя Баранов Д.О.)

у справі № 910/4700/20 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 222"

до: 1. Харківської обласної ради;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Обласна соціальна аптека"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради "Обласний медичний клінічний центр урології і нефрології ім. В.І. Шаповала"

про застосування правових наслідків недійсності правочину та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптека № 222" (далі - ТОВ "Аптека № 222", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Харківської обласної ради (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Обласна соціальна аптека" (далі - ТОВ "Обласна соціальна аптека", відповідач-2) про застосування двосторонньої реституції між Харківською обласною радою та ТОВ "Обласна соціальна аптека" у зв`язку з недійсністю договору оренди № 368Н комунального майна від 05.03.2019, а саме: нежитлового приміщення загальною площею 28,0 кв.м, у тому числі місць спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою м. Харків, просп. Московський, 195, укладеного між Харківською обласною радою та ТОВ "Обласна соціальна аптека", шляхом повернення переданого за недійсним правочином в оренду майна, а саме: нежитлового приміщення загальною площею 28,0 кв.м, у тому числі місць спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою м. Харків, просп. Московський, 195 Харківській обласній раді; витребування у Харківської обласної ради на користь ТОВ "Аптека № 222" нежитлового приміщення загальною площею 28,0 кв.м, у тому числі місць спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою м. Харків, просп. Московський, 195, шляхом зобов`язання Харківської обласної ради передати вказані приміщення ТОВ "Аптека № 222" за актом приймання-передачі; виселення ТОВ "Обласна соціальна аптека" з нежитлових приміщень загальною площею 28,0 кв.м, у тому числі місць спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою м. Харків, просп. Московський, 195.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на те, що за рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2019 у справі № 910/2805/19, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 та постановою Верховного Суду від 24.02.2020, зокрема, визнано недійсним договір оренди № 368Н комунального майна від 05.03.2019, укладений між Харківською обласною радою та ТОВ "Обласна соціальна аптека", предметом якого є нежитлове приміщення загальною площею 28,0 кв.м, у тому числі місця спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою: м. Харків, просп. Московський, 195, та визнано укладеним з моменту набрання рішенням законної сили договору оренди стосовно вказаного майна між Харківською обласною радою та ТОВ "Аптека № 222".

3. Проте, не зважаючи на наявність вказаного рішення, яке набрало законної сили, та сплату орендних платежів, позивач позбавлений права користування орендованим майном, через перебування у нежитловому приміщенні загальною площею 28,0 кв.м, у тому числі місця спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою: м. Харків, просп. Московський, 195, відповідача-2.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі № 910/4700/20 (суддя Баранов Д.О.) позов ТОВ "Аптека № 222" задоволено частково. Виселено ТОВ "Обласна соціальна аптека" з нежитлових приміщень загальною площею 28,0 кв.м, у тому числі місць спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою м. Харків, просп. Московський, 195. В іншій частині позову відмовлено.

5. Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач має право нарівні з власником майна вимагати усунення перешкод у користуванні майном згідно з договором оренди, який є укладеним за рішенням суду, проте відповідач-2 чинить перешкоди у користуванні спірним майном шляхом продовження користування нежитловими приміщеннями загальною площею 28,0 кв.м, у тому числі місцями спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою м. Харків, просп. Московський, 195.

6. Щодо позовної вимоги про застосування двосторонньої реституції, то оскільки позивач не є стороною договору оренди № 368Н комунального майна від 05.03.2019, укладеного між Харківською обласною радою та ТОВ "Обласна соціальна аптека", то підстав для застосування двосторонньої реституції шляхом повернення ТОВ "Обласна соціальна аптека" переданого за недійсним правочином в оренду майна, а саме: нежитлового приміщення загальною площею 28,0 кв.м, у тому числі місць спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою м. Харків, просп. Московський, 195, Харківській обласній раді саме за позовом позивача немає.

7. Стосовно вимоги про витребування майна, то за приписами ст. 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) таким правом наділений лише власник майна. Судом встановлено, що нежитлове приміщення загальною площею 28,0 кв.м, у тому числі місця спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою м. Харків, просп. Московський, 195, належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області, отже, позивач не є власником спірного майна та не має права заявляти вимогу про витребування такого майна.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів.

8. Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ "Обласна соціальна аптека" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі № 910/4700/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Аптека № 222" повністю.

9. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач-2 посилається на те, що преюдиційний факт укладення договору оренди за рішенням суду не є безумовною умовою переходу до позивача прав користування нежитловим приміщенням загальною площею 28,0 кв.м, у тому числі місцями спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою: м. Харків, просп. Московський, 195, та похідних із цього речових прав.

10. Як зазначає відповідач-2 (далі - апелянт-1), договір оренди стосовно вказаного майна між Харківською обласною радою та ТОВ "Аптека № 222" є неукладеним за вимогами ст.ст. 210, 640 ЦК України, оскільки відсутні докази його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

11. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація щодо реєстрації ТОВ "Аптека № 222" права оренди, що виникло у нього на підставі укладеного за рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2019 у справі № 910/2805/19 договору оренди.

12. Крім того, апелянт-1 зазначає, що в матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі нежитлового приміщення загальною площею 28,0 кв.м, у тому числі місць спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою: м. Харків, просп. Московський, 195, а тому договір оренди спірного майна між позивачем та відповідачем-2 є неукладеним.

13. Також, не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ "Аптека № 222" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі № 910/4700/20 в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо застосування двосторонньої реституції між Харківською обласною радою та ТОВ "Обласна соціальна аптека" у зв`язку з недійсністю договору оренди № 368Н комунального майна від 05.03.2019, а саме: нежитлового приміщення загальною площею 28,0 кв.м, у тому числі місць спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою м. Харків, просп. Московський, 195, укладеного між Харківською обласною радою та ТОВ "Обласна соціальна аптека", шляхом повернення переданого за недійсним правочином в оренду майна, а саме: нежитлового приміщення загальною площею 28,0 кв.м, у тому числі місць спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою м. Харків, просп. Московський, 195, Харківській обласній раді та витребування у Харківської обласної ради на користь ТОВ "Аптека № 222" нежитлового приміщення загальною площею 28,0 кв.м, у тому числі місць спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою м. Харків, просп. Московський, 195, шляхом зобов`язання Харківської обласної ради передати вказані приміщення ТОВ "Аптека № 222" за актом приймання-передачі та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказані позовні вимоги. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі № 910/4700/20 залишити без змін.

14. Позивач (далі - апелянт-2), обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилається на те, що існують всі підстави для застосування правових наслідків недійсності правочину між відповідачами, позивач є заінтересованою особою, оскільки він є законним орендарем спірних приміщень на підставі укладеного за рішенням суду договору оренди та без застосування реституції між відповідачами позбавлений можливості вимагати у відповідача-1 виконання обов`язку щодо фактичної передачі майна (його витребування), так як воно продовжує знаходитись не у відповідача-1, а у відповідача-2.

15. Щодо вимоги про витребування, то, як зазначає апелянт-2, судом першої інстанції не враховано приписи ст. 620 ЦК України, за якою у разі невиконання боржником обов`язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов`язання.

16. Крім того, апелянт-2, з посиланням на роз`яснення Вищого арбітражного суду України № 01-8/98 від 31.01.2001, вважає, що попри те, що він не є власником майна, він має такі ж права на захист, як і його власник.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті.

17. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Обласна соціальна аптека" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі № 910/4700/20 передано колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді: Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.

18. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Обласна соціальна аптека" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі № 910/4700/20 залишено без руху.

19. Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 01.12.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Аптека № 222" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі № 910/4700/20 передано колегії суддів у складі: Демидова А.М. - головуючий, Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.

20. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Аптека 222" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі № 910/4700/20 залишено без руху.

21. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Обласна соціальна аптека" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі № 910/4700/20; розгляд апеляційної скарги призначено на 26.01.2021 о 10 год 45 хв.

22. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Аптека № 222" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі № 910/4700/20; об`єднано апеляційні скарги ТОВ "Обласна соціальна аптека" та ТОВ "Аптека № 222" в одне апеляційне провадження для спільного розгляду; розгляд апеляційної скарги призначено на 26.01.2021 о 10 год. 45 хв.

23. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 задоволено заяву Харківської обласної ради про проведення засідання в режимі відеоконференції; вирішено здійснювати засідання з розгляду справи № 910/4700/20 за апеляційними скаргами ТОВ "Обласна соціальна аптека" та ТОВ "Аптека № 222" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 в режимі відеоконференції.

24. Іншою ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Обласна соціальна аптека" від 15.01.2021 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Позиції учасників справи.

25. Від відповідача-2 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача.

26. Від позивача до Північного апеляційного господарського суду надійшли відзив на апеляційну скаргу відповідача-2 та додаткові письмові пояснення.

27. Відповідач-1 та третя особа своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, не скористались, відзиви на апеляційні скарги не подали, що не є перешкодою для апеляційного перегляду рішення.

Явка представників учасників справи.

28. У судове засідання, призначене на 26.01.2021, з`явились представники позивача, відповідача-1 та відповідача-2.

29. Третя особа свого представника у судове засідання не направила, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

30. Представник позивача підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, та просив суд її задовольнити, рішення суду першої інстанції у даній справі скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги. Також позивач заперечив проти апеляційної скарги відповідача-2 та просив суд відмовити в її задоволенні.

31. Представник відповідача-1 заперечив проти доводів, які наведені в апеляційних скаргах позивача та відповідача-2, просив суд відмовити в їх задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі № 910/4700/20 залишити без змін.

32. Представник відповідача-2 підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, та просив суд її задовольнити, рішення суду першої інстанції у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Також відповідач-2 заперечив проти апеляційної скарги позивача та просив суд відмовити в її задоволенні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

33. Як встановлено місцевим господарським судом, 25.04.2017 Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради "Обласний медичний клінічний центр урології і нефрології ім. В.І. Шаповала" звернулося до Харківської обласної ради із проханням вирішити питання щодо передачі в оренду нежитлового приміщення загальною площею 28,0 кв.м, у тому числі місць спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою м. Харків, просп. Московський, 195 (далі - об`єкт оренди).

34. Рішенням Харківської обласної ради від 25.05.2017 № 466-VII "Про передачу в оренду об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області та про внесення змін до додатків до деяких рішень обласної ради щодо передачі в оренду об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області" визначено передати в оренду об`єкти спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області згідно з додатками 1, 2.

35. У п. 9 Додатку № 1 до рішення № 466-VII визначено передати в оренду, зокрема, об`єкт оренди.

36. У липні 2017 року Харківською обласною радою було оголошено конкурс на право оренди об`єкта оренди.

37. За результатами конкурсу переможцем на право оренди об`єкта оренди визначено ТОВ "Аптека № 222".

38. Листом від 01.08.2017 ТОВ "Аптека № 222" повідомлено, що воно є переможцем конкурсу та ухвалено рішення про передачу в оренду останньому об`єкта оренди.

39. Як зазначив позивач, після вказаних подій ним вживалися заходи щодо оформлення орендних відносин, проте Харківська обласна рада почала ухилятися від оформлення орендних відносин із ТОВ "Аптека № 222".

40. 28.12.2017 листом № 28/12-17/1 ТОВ "Аптека № 222" звернулося до Харківської обласної ради з проханням повідомити інформацію стосовно суб`єкта оціночної діяльності, який повинен бути залучений для проведення незалежної оцінки об`єкта нерухомості, та роз`яснити дії щодо подальшого укладання договору оренди відповідного приміщення.

41. У відповідь на вказаний лист Харківська обласна рада листом № 01-37/361 від 09.02.2018 повідомила ТОВ "Аптека № 222" про те, що у зв`язку зі зверненням Комунального закладу охорони здоров`я "Обласний клінічний центр урології і нефрології ім. В.І. Шаповала" (від 20.07.2017 № 04-02/668 та від 03.11.2017 № 04-02/1128/1) з проханням не передавати в оренду відповідні приміщення, оскільки використання останніх необхідне для власних потреб балансоутримувача, на розгляд чергової сесії обласної ради планується винесення питання про виключення відповідного об`єкта з переліку таких, що підлягають передачі в оренду, тому проведення оцінки нежитлових приміщень та подальше укладення договору оренди є недоречним.

42. Відповідно до п. 4 рішення Харківської обласної ради ХV сесії VII скликання від 01.03.2018 № 708-VII "Про передачу в оренду об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області та про внесення змін до додатків до деяких рішень обласної ради щодо передачі в оренду об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області" вирішено внести зміни до додатку 1 "Об`єкти спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, що підлягають передачі в оренду" до рішення обласної ради від 25.05.2017 № 466-VII "Про передачу в оренду об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області та про внесення змін до додатків до деяких рішень обласної ради щодо передачі в оренду об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області", вилучивши об`єкт, зазначений в пункті 9.

43. Згідно з п. 8 додатку 1 до рішення Харківської обласної ради ХVІІІ сесії VII скликання від 06.12.2018 № 876-VII "Про передачу в оренду об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області та про внесення змін до додатків до деяких рішень обласної ради щодо передачі в оренду об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області" до переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, що підлягають передачі в оренду, було включено нежитлове приміщення 1-го поверху (кімн. № 54) загальною площею 28,0 кв.м, у т.ч. місця спільного користування площею 7,3 кв.м, будівлі літ. "Б-7", які перебувають на балансі Комунального закладу охорони здоров`я "Обласний клінічний центр урології і нефрології ім. В.І. Шаповала", розташовані за адресою: м. Харків, просп. Московський, 195, для розміщення аптечного пункту, що реалізує готові ліки.

44. Листом № 60 від 14.12.2018 ТОВ "Аптека № 222" звернулося до Харківської міської ради, в якому вказувало на те, що 27.07.2017 його було визнано переможцем конкурсу з передачі в оренду відповідного нежитлового приміщення, після чого будь-яких повідомлень щодо скасування таких результатів конкурсу чи визнання їх недійсними не отримувало. В той же час, в газеті "Слобідський край" від 13.12.2018 № 100-101 було здійснено публікацію оголошення Харківської обласної ради про намір передати в оренду спірне приміщення, у зв`язку з чим ТОВ "Аптека № 222" просило виключити спірне приміщення з переліку об`єктів, що підлягають передачі в оренду, та укласти договір оренди комунального майна строком на 10 років з ТОВ "Аптека № 222".

45. У відповідь на вказаний лист Харківською обласною радою листом № 01-37/98 від 15.01.2019 було повідомлено про відсутність в обласної ради підстав для укладання договору оренди спірного приміщення з ТОВ "Аптека № 222", як переможцем конкурсу на укладання договору оренди від 27.07.2017, оскільки такий конкурс проводився на підставі внесення рішенням Харківської обласної ради ХІ сесії VII скликання від 25.05.2017 № 466-VII спірного приміщення до переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, що підлягають передачі в оренду, однак, рішенням від 01.03.2018 № 708-VII такий об`єкт було вилучено з відповідного переліку.

46. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2019 у справі № 910/2805/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019, які, у свою чергу, залишені без змін постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 24.02.2020 у справі № 910/2805/19: визнано незаконним рішення Харківської обласної ради XV сесії VІI скликання від 01.03.2018 № 708-VІI в частині внесення змін до додатку № 1 "Об`єкти спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, що підлягають передачі в оренду" до рішення обласної ради від 25 травня 2017 року № 466-VІI "Про передачу в оренду об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області та про внесення змін до додатків до деяких рішень обласної ради щодо передачі в оренду об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області", в частині виключення об`єкта, зазначеного у пункті 9 цього документа, а саме - нежитлового приміщення загальною площею 28,0 кв.м, у тому числі місць спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою м. Харків, просп. Московський, 195. Визнано незаконним рішення Харківської обласної ради XVІІІ сесії VІI скликання від 06.12.2018 № 876-VІI в частині включення до додатку № 1 до вказаного рішення об`єкта, зазначеного у пункті 8 цього документа, а саме - нежитлового приміщення загальною площею 28,0 кв.м, у тому числі місць спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою м. Харків, просп. Московський, 195 . Визнано недійсним договір оренди № 368Н комунального майна від 05.03.2019, а саме: нежитлового приміщення загальною площею 28,0 кв.м, у тому числі місць спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою м. Харків, просп. Московський, 195, укладений між Харківською обласною радою та ТОВ "Обласна соціальна аптека". Визнано укладеним між Харківською обласною радою та ТОВ "Аптека № 222" з моменту набрання рішенням законної сили договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 28,0 кв.м, у тому числі місць спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою м. Харків, просп. Московський, 195, на визначених умовах.

47. Матеріали даної справи містять платіжні доручення № 650 від 11.10.2019, № 651 від 11.10.2019, № 1008 від 18.11.2019, № 1047 від 19.11.2019, № 1265 від 12.12.2019, № 1271 від 12.12.2019, № 1688 від 17.01.2020, № 2005 від 13.02.2020, № 2213 від 05.03.2020 з призначенням платежу: оренда приміщення 30%, договір оренди згідно рішення суду № 910/2805/19 від 11.06.2019 (т.1, а.с. 90-98).

48. Позивач звертався до відповідача-2 із листами від 10.12.2019, від 03.03.2020 стосовно усунення перешкод ТОВ "Аптека № 222" у володінні та користуванні нежитловими приміщеннями загальною площею 28,0 кв.м, у тому числі місцями спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою м. Харків, просп. Московський, 195 (т. 1, а.с. 99-108).

49. Листом б/н від 15.01.2019 позивач просив відповідача-1 посприяти у вирішенні питання щодо орендованого нежитлового приміщення, яке займає ТОВ "Обласна соціальна аптека" (т. 1, а.с. 109-111).

50. Крім того, позивач листом б/н від 03.03.2020 просив відповідача-1 провести перевірку щодо безпідставного використання ТОВ "Обласна соціальна аптека" нежитлових приміщень загальною площею 28,0 кв.м, у тому числі місць спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою м. Харків, просп. Московський, 195, та вжити всіх можливих заходів щодо припинення порушень (т. 1, а.с. 112-115).

51. 06.03.2020 позивач намагався потрапити до спірних приміщень, проте потрапити до приміщення йому не вдалось через наявність у приміщенні відповідача-2, який відмовив позивачу у доступі, про що позивачем складено акт (т.1, а.с. 116).

52. 06.03.2020 позивач звернувся до Московського відділу поліції ГУНП у Харківській області із заявою про кримінальне правопорушення, яке полягає у тому, що відповідач-2 позбавив позивача можливості вільно використовувати спірні приміщення (т. 1, а.с. 117-119).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

53. Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

54. Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

55. Аналогічну за змістом статтю містить Господарський кодекс України (далі - ГК України), ст. 20 ГК України.

56. Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

57. Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (ст. 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв`язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи" (ст.ст. 215, 216 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, а також статей 1, 2-4, 14, 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Вказані висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 439/212/14-ц.

58. Оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була його стороною. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації "заінтересованою особою її прав".

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 910/14506/17, від 19.09.2019 у справі № 910/14506/17.

59. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (абзац перший частини першої статті 216 ЦК України). У разі недійсності правочину суд застосовує реституцію: кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України).

Зобов`язання з реституції виникають внаслідок недійсності правочину (його нікчемності чи визнання судом недійсним). Реституція є заходом, спрямованим на приведення майнового стану сторін недійсного правочину до стану, який вони мали до вчинення такого правочину. Вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного, зокрема нікчемного, правочину, за правилами реституції може бути адресована тільки стороні цього правочину. Крім того, реституцію можна застосувати лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він був переданий.

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц.

60. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2019 у справі № 910/2805/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019, які, у свою чергу залишені без змін постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 24.02.2020 у справі № 910/2805/19: визнано незаконним рішення Харківської обласної ради XV сесії VІI скликання від 01.03.2018 № 708-VІI в частині внесення змін до додатку № 1 "Об`єкти спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, що підлягають передачі в оренду" до рішення обласної ради від 25 травня 2017 року № 466-VІI "Про передачу в оренду об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області та про внесення змін до додатків до деяких рішень обласної ради щодо передачі в оренду об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області", в частині виключення об`єкта, зазначеного у пункті 9 цього документа, а саме - нежитлового приміщення загальною площею 28,0 кв.м, у тому числі місць спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою м. Харків, просп. Московський, 195. Визнано незаконним рішення Харківської обласної ради XVІІІ сесії VІI скликання від 06.12.2018 № 876-VІI в частині включення до додатку № 1 до вказаного рішення об`єкта, зазначеного у пункті 8 цього документа, а саме - нежитлового приміщення загальною площею 28,0 кв.м, у тому числі місць спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою м. Харків, просп. Московський, 195 . Визнано недійсним договір оренди № 368Н комунального майна від 05.03.2019, а саме: нежитлового приміщення загальною площею 28,0 кв.м, у тому числі місць спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою м. Харків, просп. Московський, 195, укладений між Харківською обласною радою та ТОВ "Обласна соціальна аптека". Визнано укладеним між Харківською обласною радою та ТОВ "Аптека № 222" з моменту набрання рішенням законної сили договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 28,0 кв.м, у тому числі місць спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою м. Харків, просп. Московський, 195, на визначених умовах.

61. Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

62. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13.05.2019 у справі №572/1507/16-ц.

63. Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі - Конвенція) та практику суду як джерело права.

64. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

65. За результатами розгляду справи № 910/2805/19 судами встановлена недійсність договору оренди № 368Н комунального майна від 05.03.2019, а саме: нежитлового приміщення загальною площею 28,0 кв.м, у тому числі місць спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою м. Харків, просп. Московський, 195, укладеного між Харківською обласною радою та ТОВ "Обласна соціальна аптека", та визнано укладеним між Харківською обласною радою та ТОВ "Аптека № 222" з моменту набрання рішенням законної сили договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 28,0 кв.м, у тому числі місць спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою м. Харків, просп. Московський, 195, на визначених умовах.

66. Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

67. Таким чином, відповідач-2 перебуває у нежитловому приміщенні загальною площею 28,0 кв. м, у тому числі місця спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою м. Харків, просп. Московський, 195, без достатньої правової підстави.

68. У той же час, позивач є орендарем нежитлового приміщення загальною площею 28,0 кв.м, у тому числі місць спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою м. Харків, просп. Московський, 195, на підставі договору з Харківською обласною радою, укладеного за рішенням суду у справі № 910/2805/19, яке набрало законної сили 01.10.2019 відповідно до вимог ч. 2 ст. 241 ГПК України. Отже, з 01.10.2019 (дата набрання чинності рішенням суду у справі № 910/2805/19) позивач є орендарем спірного майна.

69. Проте, відповідач-2, попри наявність законних підстав (судове рішення у справі № 910/2805/19), перешкоджає позивачу у користуванні орендованими останнім приміщеннями, шляхом відмови у доступі, про що свідчить акт позивача, складений 06.03.2020 за участю адвоката Баранова Т.О., директора ТОВ "Аптека № 222" Кадена О.С., фармацевта ОСОБА_1 , менеджера ОСОБА_2 , юрисконсульта ОСОБА_3 .

70. За приписами Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

71. Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

72. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Позов про виселення є негаторним.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц.

73. Таким чином, позивач як титульний володілець спірного майна правомірно заявив вимогу про усунення перешкод у користуванні нежитлового приміщення загальною площею 28,0 кв.м, у тому числі місць спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою м. Харків, просп. Московський, 195, шляхом виселення ТОВ "Обласна соціальні аптека".

74. Доводи відповідача-2 щодо неукладеності договору оренди між позивачем та відповідачем-1, апеляційним господарським судом до уваги не приймаються, оскільки згідно з ч. 2 ст. 187 ГК України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

75. Відповідно до ч. 9 ст. 238 ГПК України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

76. За приписами ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

77. Отже, рішення суду про укладення договору має правоутворююче значення, оскільки на його підставі згідно з ч. 5 ст. 11 ЦК України виникають права та обов`язки сторін за договором.

78. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання.

79. Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

80. За таких обставин, права позивача, як законного та добросовісного орендаря, про що свідчать докази сплати оренди, є порушеними з боку відповідача-2, який перешкоджає позивачу у доступі до спірного приміщення, а тому вимога позивача про виселення відповідача-2 з нежитлових приміщень загальною площею 28,0 кв.м, у тому числі місць спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою м. Харків, просп. Московський, 195, який перебуває у спірному приміщенні без достатньої правової підстави, є документально обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

81. Доводи позивача в апеляційній скарзі щодо необхідності застосування двосторонньої реституції у зв`язку з недійсністю договору оренди № 368Н комунального майна від 05.03.2019, а саме: нежитлового приміщення загальною площею 28,0 кв.м, у тому числі місць спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою м. Харків, просп. Московський, 195, укладеного між Харківською обласною радою та ТОВ "Обласна соціальна аптека" шляхом повернення переданого за недійсним правочином в оренду майна, а саме: нежитлового приміщення загальною площею 28,0 кв.м, у тому числі місць спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою м. Харків, просп. Московський, 195, Харківській обласній раді, апеляційним господарським судом також до уваги не приймаються, оскільки, як вірно встановлено місцевим господарським судом, вказану вимогу має заявляти Харківська обласна рада.

82. Крім того, передача нежитлового приміщення загальною площею 28,0 кв.м, у тому числі місць спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою м. Харків, просп. Московський, 195, Харківській обласній раді не поновить порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду.

83. Частиною першою статті 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

84. Крім того, за статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

85. Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

86. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ст. 328 ЦК України).

87. Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

88. Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

89. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу (ст. 321 ЦК України).

90. Позивачем заявлено вимогу про витребування у Харківської обласної ради на його користь нежитлового приміщення загальною площею 28,0 кв.м, у тому числі місць спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою м. Харків, просп. Московський, 195, шляхом зобов`язання Харківської обласної ради передати вказані приміщення ТОВ "Аптека № 222" за актом приймання-передачі, з посиланням на ст.ст. 620, 765, 766 ЦК України.

91. За статтею 620 ЦК України у разі невиконання боржником обов`язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов`язання. Кредитор втрачає право на витребування у боржника речі, визначеної індивідуальними ознаками, у разі, якщо ця річ вже передана третій особі у власність або в користування. Якщо річ, визначену індивідуальними ознаками, ще не передано, переважне право на її одержання має той з кредиторів, зобов`язання на користь якого виникло раніше, а коли це неможливо визначити, - кредитор, який першим пред`явив позов.

92. Статтями 765, 766 ЦК України визначено, що наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму. Якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: 1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; 2) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

93. Апеляційний господарський суд, враховуючи принцип jura novit curia ("суд знає закони"), звертає увагу на те, що неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин, не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

94. Щодо посилання апелянта-2 на приписи ст.ст. 620, 765, 766 ЦК України, то вони не підлягають застосуванню при вирішенні віндикаційного позову.

95. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 686/16196/15-ц.

96. Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад. Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.

97. Згідно з ч.ч. 1, 3, 5, 7 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть об`єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об`єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій і створювати для цього відповідні органи і служби. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

98. Місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що нежитлове приміщення загальною площею 28,0 кв.м, у тому числі місця спільного користування 7,3 кв.м, будівлі літ. "Б-7", що знаходиться за адресою м. Харків, просп. Московський, 195, належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області, а тому позивач не наділений правом витребування такого майна у Харківської обласної ради.

99. Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

100. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

101. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

102. Суд апеляційної інстанції надав оцінку доводам апелянтів, наведеним в апеляційних скаргах, та дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

103. Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

104. Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

105. З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі № 910/4700/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Судові витрати.

106. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційних скарг витрати за подання апеляційних скарг у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Обласна соціальна аптека" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 222" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі № 910/4700/20 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційних скарг покласти на скаржників.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 01.02.2021.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко