Справа № 939/401/20

РІШЕННЯ

Іменем України

25 січня 2021 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючої - судді Міланіч А.М.

при секретарі - Хоменко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Бородянка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості,

в с т а н о в и в :

В лютому 2020 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 19 лютого 2014 року між АТ «ПроКредит Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Рамкову угоду, відповідно до умов якої позивач здійснив кредитування відповідача на підставі кредитного договору про надання траншу на суму 395 250 грн. з процентною ставкою 19% річних строком кредитування на 84 місяці.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 його зобов`язань за зазначеним кредитним договором щодо повернення кредиту та інших, передбачених договором платежів, між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 19 лютого 2014 року було укладено договір поруки.

ОСОБА_1 умови вказаного кредитного договору належним чином не виконував і його заборгованість у загальному розмірі склала 310 712,84 грн.

Просив стягнути солідарно з відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором у вказаній сумі 310 712,84 грн. та судові витрати.

В судовому засіданні представник АТ «ПроКредит Банк» - Малюга В.М. позов підтримав, викладене підтвердив.

Представник відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_4 позов в частині вимог до ОСОБА_2 не визнала, вважала, що в даному випадку порука припинилась 24 березня 2017 року і вимоги до поручителя заявлені більше ніж через шість місяців після настання строку виконання основного зобов`язання, оскільки строк повного виконання зобов`язання настав 20 вересня 2016 року, досудова вимога поручителю направлена 20 вересня 2019 року, до суду позивач звернувся 20 лютого 2020 року.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлений.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідачки, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 19 лютого 2014 року між АТ «ПроКредит Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Рамкову угоду № FW 103.820, відповідно до умов якої позивач зобов`язався здійснити кредитування відповідача у межах лімітів умов кредитування у порядку і на умовах, визначених Угодою та Кредитними договорами (а.с.5-8).

В той же день, 19 лютого 2014 року, між АТ «ПроКредит Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання траншу № 103.44396/ FW 103.820, за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 395 250 грн. з процентною ставкою 19% річних та зі строком кредитування на 84 місяці (а.с.9-11).

Також, 19 лютого 2014 року між АТ «ПроКредит Банк» та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 317796-/ДП1, за яким остання поручилась перед банком за виконання усіх зобов`язань позичальника у їх повному обсязі як солідарний із позичальником боржник (а.с.27-28,85).

ОСОБА_1 умови зазначеного кредитного договору належним чином не виконував, не виконав їх і після направлення йому позивачем вимоги від 20 вересня 2019 року про дострокове погашення заборгованості за цим кредитним договором, і станом на 17 лютого 2020 року його заборгованість, згідно розрахунку позивача, становить 310 712,84 грн. та складається з: 160 587,13 грн. - заборгованість за капіталом кредиту, 7 451,63 грн. - заборгованість за процентами, 4 922,84 грн. - проценти за неправомірне користування кредитом, 137 751,24 грн. - пеня (а.с.12-24).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Враховуючи викладене, оскільки ОСОБА_1 ухиляється від сплати боргу у добровільному порядку, ухилився від участі у розгляді справи та жодних заперечень щодо позову суду не надав, то суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги АТ «ПроКредит Банк», стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за вказаним кредитним договором, у заявленому розмірі 310 712,84 грн.

В іншій частині - в позові до ОСОБА_2 , суд вважає за необхідне відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частини перша статті 554 ЦК України).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє відповідне право кредитора.

Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові в позові у разі звернення до суду.

Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати.

Суд зобов`язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений вказаним приписом, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін.

Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов`язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662 цс 15.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки та зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов`язання застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 3-1169/11 (провадження № 14-265 цс 18).

Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Судом встановлено, що згідно з пунктом 8.6 розділу 8 рамкової угоди у випадку існування заборгованості позичальника тривалістю понад 30 календарних днів позичальник зобов`язаний здійснити повне дострокове погашення кредиту, виданого на підставі кредитного договору, по якому існує прострочення, не пізніше ніж через 3 банківські дні з моменту настання тридцятого календарного дня прострочення незалежно від того, чи пред`явив кредитор йому вимогу (а.с.5-8).

Оскільки, як вбачається з розрахунку позивача, ОСОБА_1 прострочив виконання зобов`язання більше, ніж на 30 днів, 20 березня 2017 року, то для нього, як позичальника, строк повного виконання зобов`язання через порушення умов договору зі сплати кредиту настав саме 20 березня 2017 року і з цього часу обчислюється встановлений законодавством шестимісячний строк на звернення банку з вимогою до поручителя.

Таким чином, так як з позовом до суду, у тому числі до поручителя АТ «ПроКредит Банк» звернулося лише 20 лютого 2020 року, з пропуском встановленого частиною четвертої статті 559 ЦК України строку, то суд вважає, що унаслідок цього порука припинена.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь АТ «ПроКредит Банк» на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2102 грн.

Керуючись ст. 526,530,553,559,1046-1056 ЦК України, ст. 10-13,259,263-265,268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 310 712 (триста десять тисяч сімсот дванадцять) гривень 84 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2102 (дві тисячі сто дві) гривні.

В іншій частині в позові відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду через Бородянський районний суд Київської області.

Повне рішення суду складено 2 лютого 2020 року.

Головуючий-суддяА.Міланіч