Справа № 136/180/18
Провадження № 22-ц/801/74/2021
Категорія: 54
Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т.
Доповідач:Ковальчук О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2021 рокуСправа № 136/180/18м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
судді-доповідача Ковальчука О. В.,
суддів: Берегового О. Ю., Сала Т. Б.,
за участі секретаря Кузьменко Б. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області, Департаменту освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації, Липовецького колегіуму ім. Василя Липківського, Липовецької районної ради Вінницької області, Фінансового управління Липовецької районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Липовецька міська рада Липовецького району Вінницької області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
за апеляційними скаргами Відділу освіти Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області та ОСОБА_1 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 08 жовтня 2020 року, апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 23 жовтня 2020 року, ухвалені у цій справі у м. Липовець суддею цього суду Кривенком Д. Т.,
В С Т А Н О В И В:
В лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Відділу освіти Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області (далі - відділ освіти Липовецької РДА, Липовецька РДА), Департаменту освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації, Липовецького колегіуму ім. Василя Липківського, Липовецької районної ради Вінницької області, Фінансового управління Липовецької районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Липовецька міська рада Липовецького району Вінницької області (далі - Липовецька міська рада), у якому просив визнати незаконним та скасувати наказ № 1К від 09 січня 2018 року «Про звільнення директора Липовецького колегіуму імені Василя Липківського ОСОБА_1», поновити його на займаній посаді директора, стягнути середньомісячний заробіток за весь час вимушеного прогулу по день ухвалення рішення та моральну шкоду в сумі 200 000 грн.
Вказаний позов мотивовано тим, що відповідно до наказу від 12 листопада 1988 року за № 77 ОСОБА_1 призначено на посаду директора Липовецької середньої школи №1, назву якої в подальшому змінено на Липовецький колегіум імені Василя Липківського.
На виконання наказу Управління народної освіти Вінницького облвиконкому від 28 березня 1990 року та рішення Виконавчого комітету Липовецької районної ради від 16 квітня 1990 року, у порядку експерименту, Липовецька середня школа за №1 була передана у власність та управління Липовецькій селищній раді (після зміни назва органу місцевого самоврядування - Липовецька міська рада).
Згідно із Статутом Липовецького колегіуму імені Василя Липківського його засновником є Липовецька міська рада, яка здійснює ним управління, а безпосереднє керівництво закладом освіти здійснюютьоргани самоврядування та директор, який призначається і звільняється з посади засновником з дотриманням чинного законодавства.
Рішенням 4 сесії 23 скликання Липовецької селищної ради від 30 січня 1998 року «Про відповідність займаній посаді директора Липовецької ЗОШ І-ІІІ ступенів №1» ОСОБА_1 вирішено залишити на посаді директора.
09 січня 2018 року наказом Відділу освіти Липовецької РДА за №1К ОСОБА_1 звільнено із посади директора Липовецького колегіуму імені Василя Липківського за систематичне порушення трудової дисципліни та систематичне перевищення повноважень, незаконне перебування у відпустці, порушення вимог щодо ведення ділової документації, порушення законодавства у сфері техногенної безпеки.
Вказаний наказ позивач вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки він прийнятий особою неповноважною на його прийняття. Водночас, позивача було звільнено в період перебування у відпустці, а у день звільненняне було проведено розрахунок та не видано трудову книжку, що є грубим порушенням законодавства про працю.
Крім того, позивач зазначає, що незаконні дії Липовецької РДА порушили його законні права та інтереси і завдали йому моральну шкоду, яка полягає у спричинені тяжкого психологічного стресу, пов`язаного з втратою нормального повсякденного звичного життя та зв`язків з оточуючими, втратою значної суми грошових коштів. Незаконне звільнення з посади зобов`язувало докладати додаткових непосильних зусиль для відновлення справедливості, захисту своїх прав та інтересів шляхом звернення до уповноважених органів,оскільки за 30 років роботи у школі позивач зарекомендував себе як добросовісний працівник, який сумлінно виконує покладені на нього обов`язки, наполегливий та відданий роботі, доброзичливий з оточуючими, а звільнення скомпрометувало його репутацію та авторитет.
Пославшись на викладене ОСОБА_1 просив суд задовольнити його вимоги.
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 08 жовтня 2020 року позов задоволено частково, визнано незаконним та скасовано наказ за № 1К від 09 січня 2018 року "Про звільнення директора Липовецького колегіуму імені Василя Липківського ОСОБА_1», в іншій частині вимог - відмовлено.
Додатковим рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від23 жовтня 2020 року стягнуто з Відділу освіти Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області в дохід держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 840, 80 грн, та таку ж суму судового збору компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У стягненні решти судових витрат - відмовлено.
Не погодившись з рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 08 жовтня 2020 року в частині вимог, у задоволенні яких відмовлено, ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати у цій частині, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У поданому на апеляційну скаргу ОСОБА_1 відзиві Відділ освіти Липовецької РДА зазначив, що оскаржуване рішення в частині вимог, у задоволенні яких відмовлено, вважає законним та обґрунтованим, а тому просить апеляційний суд залишити його в цій частині без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Водночас, не погодившись з рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 08 жовтня 2020 року в частині вимог, які задоволено, Відділ освіти Липовецької РДА, посилаючись на неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального права, в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати у цій частині, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
У поданому на апеляційну скаргу Відділу освіти Липовецької РДА відзиві ОСОБА_1 зазначив, що оскаржуване рішення в частині вимог, які задоволено, вважає законним та обґрунтованим, а тому просить апеляційний суд залишити його в цій частині без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Крім того, не погодившись з додатковим рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 23 жовтня 2020 року в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та витрат, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, в апеляційній скарзі просить оскаржуване додаткове рішення скасувати у цій частині, ухвалити нове рішення, яким задовольнити вказані вимоги.
02 лютого 2021 року до Вінницького апеляційного суду засобами електронного зв`язку надійшла заява представника Відділу освіти Липовецької РДА - адвоката Чернілевської Р. В., про відкладення розгляду справи у зв`язку з її перебуванням на лікуванні, до якої долучено виписку із медичної карти амбулаторного хворого від 15 січня 2021 року. У цій заяві адвокатом не наведено обґрунтованих причин, з яких вона не може з`явитися в судове засідання, оскільки виписка із медичної карти не завірена належним чином та з неї не можливо встановити причини неможливості з`явлення в судове засідання, призначене на 02 лютого 2021 року. Крім того, Відділ освіти Липовецької РДА, який є юридичною особою, не надав апеляційному суду доказів неможливості з`явитися в судове засідання його уповноваженої особи або іншого представника. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про відкладення розгляду справи.
Апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції від 08 жовтня 2020 рокув межах доводів та вимог апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а вказане рішення суду першої інстанції - без змін з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 12 листопада 1988 року призначений на посаду директора Липовецької середньої школи №1. Рішенням 13 сесії 5 скликання Липовецької міської ради № 219 від 12 жовтня 2007 року Липовецьку середню школу №1 перейменовано на Липовецьку загальноосвітню школу-колегіум І-ІІІ ступенів № 1 імені Василя Липківського, а рішенням 55 сесії 6 скликання Липовецької міської ради № 630 від 10 жовтня 2013 року Липовецьку загальноосвітню школу-колегіум І-ІІІ ступенів № 1 імені Василя Липківського перейменовано на Липовецький колегіум імені Василя Липківського (т. 1, а. с. 7-8).
Рішенням 23 сесії 7 скликання Липовецької міської ради від 19 грудня 2016 року за № 202 затверджено Статут Липовецького колегіуму імені Василя Липківського (далі - Статут) (т. 1, а.с.17-25).
У п. 1 Статуту зазначено, що Липовецький колегіум здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, чинного законодавства, у тому числі Закону України «Про освіту», Положення про загальноосвітній навчальний заклад, власного Статуту. Засновником закладу освіти є Липовецька міська рада.
У п. 46 Статуту вказано, що управління закладом освіти здійснюється його засновником Липовецькою міською радою. Безпосереднє керівництво закладом освіти здійснює його директор та органи самоврядування. Директор призначається та звільняється засновником з дотриманням чинного законодавства.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 липня 2017 року у справі № 802/755/17-а, залишеним без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року, визнано протиправним та скасоване рішення № 272 від 07 квітня 2017 року Липовецької міської ради Липовецького району Вінницької області, яким зареєстровано за Липовецькою міською радою Липовецького району Вінницької області майно, яке відображено у бухгалтерському обліку Липовецького колегіуму ім. В. Липківського та в інвентаризаційній справі № 351-16-ТП від 07 грудня 2016 року (т. 1, а. с. 78-81).
З вказаного рішення вбачається, що рішенням 22 сесії 6 скликання Липовецької міської ради Липовецького району Вінницької області № 219 від 21 грудня 2001 року передано Липовецьку загальноосвітню школу-колегіум І-ІІІ ступенів № 1 ім. В. Липківського до спільної комунальної власності територіальних громад Липовецького району та передано будівлю Липовецької загальноосвітньої школи-колегіуму І-ІІІ ступенів № 1 ім. В. Липківського до спільної комунальної власності територіальних громад Липовецького району.
Рішенням Липовецької міської ради Липовецького району Вінницької області № 203 від 19 грудня 2016 року на підставі ст. 26, ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" вирішено передати будівлі Липовецького колегіуму ім. В. Липківського І-ІІІ ступенів, Липовецької загальноосвітньої школи 1-3 ступенів № 2, Липовецької загальноосвітньої школи № 3 з комунальної власності територіальної громади м. Липовець до спільної комунальної власності територіальних громад Липовецького району.
Рішенням 10 сесії 7 скликання Липовецької районної ради Вінницької області № 166 від 23 грудня 2016 року «Про приймання закладів освіти у спільну комунальну власність територіальних громад району» (т. 2, а. с. 106-109), відповідно до п. 20. ст. 43, ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 319 Цивільного кодексу України, ст. 103-2 Бюджетного кодексу України та враховуючи рішення міської, селищної, сільських рад Липовецького району, клопотання відділу освіти Липовецької райдержадміністрації № 1359 від 20 грудня 2016 року, висновок постійної комісії районної ради з питань бюджету, вирішено прийняти до 01 січня 2017 року право власника на юридичну особу до спільної власності територіальних громад району на баланс відділу освіти Липовецької районної державної адміністрації, зокрема Липовецький колегіум ім. В. Липківського з майновим комплексом, змінивши його назву на Липовецький колегіум ім. В. Липківського Липовецької районної ради Вінницької області.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року у справі № 802/2137/17-а залишено без розгляду позовну заяву відділу освіти Липовецької районної державної адміністрації до додержавного реєстратора Липовецької районної державної адміністрації Хавхалюка Ігоря Святославовича, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Липовецька міська рада Липовецького району, Липовецький колегіум імені Василя Липківського, у якій позивач просив визнати протиправними реєстраційні дії державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Липовецької РДА Хавхалюка І.С., якими внесено записи №11561050004000320 від 16 жовтня 2013 року та №11561050009000320 від 26 грудня 2016 року про державну реєстрацію змін до установчих документів та скасувати записи №11561050004000320 від 16 жовтня 2013 рокута №11561050009000320 від 26 грудня 2016 року про державну реєстрацію змін установчих документів юридичної особи Липовецького колегіуму імені Василя Липківського (т. 1, а. с. 149-150).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 21 грудня 2017 року засновником Липовецького колегіуму імені Василя Липківського є Липовецька міська рада Липовецького району Вінницької області (т. 1, а. с. 29-31).
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що внесені державним реєстратором Липовецької РДА Хавхалюк І.С. зміни до установчих документів, записи №11561050004000320 від 16 жовтня 2013 року та №11561050009000320 від 26 грудня 2016 року, скасовані.
09 січня 2018 року наказом Відділу освіти Липовецької районної державної адміністрації Вінницької областіза №1К, керуючись п. 3 ст. 40, ст. 149 КЗпП України, ОСОБА_1 звільнено із посади директора Липовецького колегіуму імені Василя Липківського за систематичне порушення трудової дисципліни та систематичне перевищення повноважень, незаконне перебування у відпустці, порушення вимог щодо ведення ділової документації (трудових книжок) та інш., порушення законодавства у сфері техногенної безпеки в будівлі Липовецького колегіуму імені Василя Липківського (т. 1, а. с. 11).
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про освіту» (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) засновник закладу освіти є орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов`язків засновника.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про загальну середню освіту» (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) закладу загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності приймає його засновник (засновники).
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про освіту» система управління закладами освіти визначається законом та установчими документами. Установчі документи закладу освіти повинні передбачати розмежування компетенції засновника (засновників), інших органів управління закладу освіти та його структурних підрозділів відповідно до законодавства. Управління закладом освіти в межах повноважень, визначених законами та установчими документами цього закладу, здійснюють: засновник (засновники); керівник закладу освіти; колегіальний орган управління закладу освіти; колегіальний орган громадського самоврядування; інші органи, передбачені спеціальними законами та/або установчими документами закладу освіти.
У ст. 25 Закону України «Про освіту» зазначено, що права і обов`язки засновника щодо управління закладом освіти визначаються цим Законом та іншими законами України, установчими документами закладу освіти. Засновник закладу освіти або уповноважена ним особа: затверджує установчі документи закладу освіти, їх нову редакцію та зміни до них; укладає строковий трудовий договір (контракт) з керівником закладу освіти, обраним (призначеним) у порядку, встановленому законодавством та установчими документами закладу освіти; розриває строковий трудовий договір (контракт) з керівником закладу освіти з підстав та у порядку, визначених законодавством та установчими документами закладу освіти. Засновник або уповноважена ним особа може делегувати окремі свої повноваження органу управління закладу освіти та/або наглядовій (піклувальній) раді закладу освіти. Засновник має право створювати заклад освіти, що здійснює освітню діяльність на кількох рівнях освіти.
Згідно зі статтею 26 Закону України «Про освіту» керівник закладу освіти призначається засновником у порядку, визначеному законами та установчими документами, з числа претендентів, які вільно володіють державною мовою і мають вищу освіту. Додаткові кваліфікаційні вимоги до керівника та порядок його обрання (призначення) визначаються спеціальними законами та установчими документами закладу освіти.
За змістом статті 26 Закону України «Про загальну середню освіту» трудові відносини в системі загальної середньої освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Керівник закладу загальної середньої освіти призначається на посаду та звільняється з посади рішенням засновника (засновників) закладу або уповноваженого ним (ними) органу.
Відповідно до Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 778 (далі - Положення № 778), заклад діє на підставі статуту, який розробляється на основі цього Положення та положення про відповідний тип закладу, типового статуту, затвердженого МОН. Статут державного та комунального закладу затверджується відповідним органом управління освітою, статут приватного закладу затверджується його власником та погоджується з відповідним органом управління освітою. Статут закладу реєструється місцевим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. Керівництво закладом здійснює його директор. Керівником закладу може бути громадянин України, який має вищу педагогічну освіту на рівні спеціаліста або магістра, стаж педагогічної роботи не менш як три роки, успішно пройшов атестацію керівних кадрів навчальних закладів у порядку, встановленому МОН. Керівник державного та комунального закладу і його заступники призначаються на посаду та звільняються з посади відповідним органом управління освітою згідно із законодавством.
Вирішуючи питання застосування нормативно правових актів, суд першої інстанції, враховуючи, що у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу, дійшов правильного висновку про застосування до спірних правовідносин по суті заявлених позовних вимог норми Закону України «Про освіту», а не Положення № 778.
З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки ОСОБА_1 було звільнено з посади директора Липовецького колегіуму ім. Василя Липківського з 09 січня 2018 року згідно із наказом Відділу освіти Липовецької РДА за №1-К, тобто особою, яка не є засновником, що суперечить вимогам Закону України "Про загальну середню освіту" та Закону України «Про освіту», отже вказаний наказ про звільнення з моменту його вчинення є незаконним та не змінює і не припиняє цивільні права та обов`язки особи стосовно якої його було ухвалено.
За таких обставин, вірними є висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача про поновлення на займаній посаді директора Липовецького колегіуму імені Василя Липківського, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, оскільки оскаржуваний наказ не мав наслідком припинення трудових відносин, а такі вимоги є похідними від вимог у разі встановлення порушення власником законних прав працівника, водночас відповідачі власниками чи уповноваженими органами на управління Липовецьким колегіумом імені Василя Липківського не являються, тобто є неналежними відповідачами.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про наявність підстав для задоволення його позовних вимог в повному обсязі, зокрема у зв`язку з необхідністю ухвалення рішення про оплату часу простою не з вини працівника відповідно до положень ст. 113 КЗпП України, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі вимоги позивачем не заявлялись, а суд першої інстанції розглянув дану справу дотримавшись принципу диспозитивності цивільного судочинства, який передбачено ст. 13 ЦПК України, та вирішив спір в межах заявлених позовних вимог і на підставі наявних доказів.
Всі інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 фактично зводяться до необхідності стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням органу місцевого самоврядування, проте апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість відмови у задоволенні цих вимог.
Доводи апеляційної скарги відділу освіти Липовецької РДА про те, що скасування державної реєстрації змін, внесених до статуту Липовецького колегіуму імені Василя Липківськогом у 2013 та 2016 роках, було предметом розгляду у справі № 802/2137/17-а, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року у цій справі, яка набрала законної сили, вказані вимоги були залишені без розгляду.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги відділу освіти Липовецької РДА про те, що повноваження щодо звільнення керівників закладів освіти належить відповідному управлінню освіти, а не засновнику, оскільки такі доводи не ґрунтуються на вимогах закону, чинних на час виникнення спірних правовідносин, а саме на час винесення оскаржуваного наказу про звільнення позивача.
Апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 23 жовтня 2020 року в межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а вказане додаткове рішення без змін з таких підстав.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 та 3 (пункт 1) ст. 133 та ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частини 1-3 ст. 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві ОСОБА_1 зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, зокрема: юридична консультація - 300 грн; підготовка позовної заяви - 3000 грн; витрати на адвоката по захисту прав в суді - 15000 грн; витрати на дорогу адвокату - 3000 грн; витрати на призначення судової експертизи - 6000 грн, тобто всього 27300 грн (т. 1, а. с. 1-4).
20 жовтня 2020 року, тобто через 12 днів після винесення рішення по суті заявлених позовних вимог, ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву, до якої долучив докази понесених витрат на правничу допомогу (т. 3, а. с. 224).
01 лютого 2018 року між адвокатом Корнійчуком С.А. та позивачем ОСОБА_1 було укладено Договір про надання правничої (правової) допомоги за № 9, відповідно до умов якого адвокатом надавалась клієнту правнича (правова) допомога у справі № 136/180/18, вартість послуг адвоката сторонами узгоджено в розмірі 15 000 грн. Клієнт на протязі одного місяця з моменту підписання договору сплачує передоплату адвокату в розмірі 7500 грн., інша частина підлягає сплаті протягом 3 днів з моменту підписання акту приймання передачі наданих послуг. Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання (т. 3, а. с. 225).
На підтвердження повноважень представника позивача ОСОБА_2 до матеріалів цивільної справи додано ордер серія ВН № 063163 (т. 1, а. с. 153).
Згідно з Актом приймання - передачі від 08 жовтня 2020 року (т. 3, а. с. 229) адвокат Корнійчук С.А. надав ОСОБА_1 адвокатські послуги відповідно до умов договору про надання правничої (правової) допомоги за № 9 від 01 лютого 2018 року, вартість яких склала 15 000 грн. та які було сплачено 08 жовтня 2020 року, в підтвердження чому надано квитанція до прибуткового касового ордера від 08 жовтня 2020 року (т. 3, а. с. 230).
З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, оскільки позивач пропустив строк для подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, визначений ч. 8 ст. 141 ЦПК України, отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у їх стягненні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскільки доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваних рішень, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 08 жовтня 2020 року та додаткове рішення цього суду від 23 жовтня 2020 року - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційні скарги Відділу освіти Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 08 жовтня 2020 року та додаткове рішення цього суду від 23 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.
Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.
Головуючий О.В. Ковальчук
Судді : О. Ю. Береговий
Т. Б. Сало
Повний текст постанови виготовлено 02 лютого 2021 року.
