Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 330/1268/20

2/330/31/2021

"28" січня 2021 р. Якимівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Гусарової В.В.

при секретарі - Колєдаєвої Л.І.,

розглянувши цивільну справу за позовом заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави до Кириліваської селищної ради Якимівського району Запорізької області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради, визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки.

В С Т А Н О В И В :

Прокурор звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради, визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки.

1.Позиція сторони позивача

Позов мотивовано наступним.

1.1.п. 1.3 рішення Кирилівської селищної ради від 18.04.2019 № 5 «Про включення земельних ділянок до переліку земельних ділянок, які або право на які виставляються на земельні торги» включено до переліку земельних ділянок, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах, земельну ділянку орієнтовною площею 1,6163 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0465 для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1 вказаного рішення надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 1,6163 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2320355400:11:001:0465.

П. 2.1 рішення Кирилівської селищної ради від 12.07.2019 № 21 «Про затвердження грошової нормативної оцінки, стартової ціни річного розміру орендної плати за користування земельними ділянками та умов продажу права оренди» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), кадастровий номер 2320355400:11:001:0465, розташованої АДРЕСА_1 , загальною площею 1,6163 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

П. 2.2, 2.3, 2.4 рішення Кирилівської селищної ради від 12.07.2019 № 21 затверджено грошову нормативну оцінку земельної ділянки, затверджено стартовий розмір річної орендної плати за користування земельною ділянкою, встановлено крок земельних торгів з продажу права оренди земельної ділянки у розмірі 0,5 % стартової плати за користування земельною ділянкою.

П. 2.5, 2.5.1-.2.5.6 рішення Кирилівської селищної ради від 12.07.2019 № 21 вирішено продати переможцю земельних торгів право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:001:0465 та визначено умови користування земельною ділянкою.

П. 2.6, 2.6.1-2.6.6 рішення Кирилівської селищної ради від 12.07.2019 № 21 визначені основні обов`язки переможця земельних торгів при користування земельною ділянкою.

12.12.2019 Українською універсальною біржею проведено земельні торги у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:001:0465. Переможцем вказаних торгів став ОСОБА_1 , що підтверджується протоколом № 4 проведення земельних торгів у формі аукціону.

У подальшому, 12.12.2019 між Кирилівською селищною радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки (далі -Договір).

Відповідно до умов Договору оренди Кирилівська селищна рада надає, а ОСОБА_1 приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться в межах АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2320355400:11:001:0465. Площа земельної ділянки - 1,6163 га, на ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна.

П. 12, 13 Договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. Цільове призначення земельної ділянки - 07.01 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного,призначення; категорія земель - землі рекреаційного призначення; вид використання земельної ділянки - для розміщення об`єктів рекреаційного призначення.

Між сторонами 12.12.2019 підписано акт приймання-передачі земельної ділянки площею 1,6163 газ кадастровим номером 2320355400:11:001:0465.

1.2. Передача в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,6163 га з кадастровим номером 2320355400:11:001:0465 відбулася, за думкою позивача, з численними порушеннями норм чинного законодавства, що підтверджується наступним.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (стаття 19 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (ч. 1 ст. 60 ЗК України, частина перша статті 88 ВК України).

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 № 173, і додаток 13 до цих правил).

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України.

Крім того, за положеннями ч. 4 ст. 88 ВК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Згідно з п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення з урахуванням існуючих конкретних умов забудови, на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються ст.ст. 50, 54 Закону України «Про землеустрій».

Таким чином, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними

об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.

Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

1.3. Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення.

Наведений висновок узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14, від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц.

Відповідно до інформації Кирилівської селищної ради від 21.05.2020 № 924 проект документації про встановлення прибережної захисної смуги на території смт Кирилівка розроблений, але не затверджений.

Відповідно до топографічного плану (М 1:2000), виготовленого фахівцями Державного підприємства «Запорізький інститут землеустрою», вбачається, що відстань земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:001:0465 знаходиться на відстані 8,41-25,74 метри від урізу води Утлюцького лиману Азовського моря.

Таким чином, вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 2320355400:11:001:0465 перебуває у межах прибережної захисної смуги та пляжної зони, та в силу закону відноситься до земель водного фонду.

1.4. За результатами розгляду справи № 908/479/17 господарським судом Запорізької області було встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2320355400:11:001:0465 перебуває у межах прибережної захисної смуги та пляжної зони, тим самим відноситься до земель водного фонду. У свою чергу, передача вказаної земельної ділянки у постійне користування КП «Розвиток курортної зони» суперечить вимога ст.ст. 18-20, 58, 59, 60, 62, 186-1 Земельного кодексу України, ст.ст. 88, 90 Водного кодексу України та ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації».

Окрім цього, суд встановив, що спірна земельна ділянка знаходиться на відстані 8-25 метрів від урізу води Азовського моря та Утлюцького лиману.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.07.2018 у справі № 908/479/17, залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2019, позов заступника прокурора Запорізької області задоволене. Визнано незаконним та скасовано рішення Кирилівської селищної ради від 23.12.2014 № 35; зобов`язано КП «Розвиток курортної зони» повернути земельну ділянку.

Окрім цього, Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області 10.03.2020 проведено перевірку щодо дотримання вимог земельного законодавства відносно земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:001:0465, за результатами якої складено акт перевірки № 166-ДК/144/АП/09/01/-20.

Зокрема, у зазначеному акті констатовані порушення вимог ст. ст. 18, 19, 20, 58, 60, 61 Земельного кодексу України та ст. ст. 88, 89 Водного кодексу України, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться в пляжній зоні та відноситься до земель водного фонду.

Таким чином, судом та органом державного контролю підтверджено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2320355400:11:001:0465 входить до прибережної захисної смуги Азовського моря та Утлюцького лиману та відноситься до земель водного фонду. Разом з цим, Кирилівською селищною радою без зміни цільового призначення, та проведення у такому разі обов`язкової державної експертизи, передано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку водного фонду, яка має законодавче визначені обмеження у користуванні та забудові.

При цьому, Кирилівською селищною радою фактично проігноровано клопотання ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 24.03.2020 № 166-ДК/0015/КВ/06/01/-20 з питань

дотримання вимог земельного законодавства, та будь-які заходи щодо розірвання спірного договору оренди землі не вжито, що об`єктивно підтверджується листом Кирилівської селищної ради від 21.05.2020 № 924.

1.5.Статтями 19, 20 Земельного кодексу України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономною Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсним угод щодо земельних ділянок.

Згідно із ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю. Від імені та в інтересах територіальних громад прав суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (п. 5 ст. 16 вказаного Закону).

При цьому здійснення Кирилівською селищною радою прав щодо розпорядження земельними ділянками не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може вважатися вираженням волі територіальної громади.

Як зазначалось вище, рішенням господарського суду Запорізької області від 19.07.2018 у справі № 908/479/17 встановлено, що земельна ділянка площею 1,6163 га з кадастровим номером 2320355400:11:001:0465 відноситься до земель водного фонду, перебуває в межах пляжної зони прибережної захисної смуги Азовського моря та Утлюцького лиману має обмежену мету використання.

1.6.Окрім цього, всупереч вимогам ст.ст. 60, 62 Земельного кодексу України та ст.ст. 88, 90 Водного фонду України Кирилівська селищна рада передала ОСОБА_1 в оренду спірну земельну ділянку для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, хоча у межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, у тому числі рекреаційного призначення, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.

Несанкціонована та хаотична забудова узбережжя моря фактично порушує гарантоване Конституцією України право кожного громадянина на вільний доступ до водного об`єкту, належний та безпечний відпочинок біля них. При цьому, будівництво об`єктів, які не призначені для відпочинку та лікування людей, безпосередньо у пляжній зоні знижує туристичну та інвестиційну привабливість смт Кирилівка, як курортного містечка.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом ч. З ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З урахуванням викладеного, на підставі ст. 21 ЦК України, ст. 152 Земельного кодексу України п.п. 1.3 п .1 рішення Кирилівської селищної ради від 18.04.2019 № 5 «Про включення земельних ділянок до переліку земельних ділянок, які або право на які виставляються на земельні торги» та п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5, 2.5.1, 2.5.2, 2.5.3, 2.5.4, 2.5.5, 2.5.6, 2.6, 2.6.1, 2.6.2, 2.6.3, 2.6.4, 2.6.5, 2.6.6 рішення Кирилівської селищної ради від 12.07.2019 № 21 «Про затвердження грошової нормативної оцінки, стартової ціни річного розміру орендної плати за користування земельними ділянками та умов продажу права оренди» підлягають визнанню незаконними та скасуванню, в свою чергу на підставі

ст.ст. 203, 215 ЦК України договір оренди земельної ділянки від 12.12.2019, укладений між Кирилівською селищною радою та ОСОБА_1 , підлягає визнанню недійсним, оскільки останні суперечать ст.ст. 58, 59, 60, 62, 123, 124, 134 Земельного кодексу України та ст.ст. 85, 88, 90 Водного фонду України.

Спірна земельна ділянка перебуває в межах смт Кирилівка та у силу положень ст. 83 Земельного кодексу України є власністю територіальної громади смт Кирилівка, у зв`язку з чим має бути повернута ОСОБА_1 її власнику - територіальній громаді смт Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради.

1.7. Звернення прокурора до суду з позовом у цій справі спрямовано саме на захист інтересів територіальної громади, як власника спірної земельної ділянки комунальної власності, права якої порушено, внаслідок незаконного розпорядження землею (спір про цивільне право територіальної громади на земельну ділянку, яка їй належить на праві власності).

Враховуючи, що права територіальної громади смт Кирилівка, у тому числі і право на захист, реалізуються через її представницький орган, статус органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, має виключно Кирилівська селищна рада.

Однак саме незаконні дії зазначеного органу місцевого самоврядування, які суперечать ст. 19 Конституції України, стали причиною порушення прав територіальної громади, тому Кирилівська селищна рада набуває статусу відповідача у цій справі та не може одночасно бути позивачем.

Оскільки у одній справі одна й та ж особа не може бути одночасно позивачем та відповідачем, прокурор при здійсненні представництва інтересів держави набуває самостійного статусу позивача.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації К.ес(2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й

Звертаючись з даним позовом прокурор намагається захистити інтереси держави у даних правовідносинах, які полягають у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захисті такого права шляхом повернення територіальній громаді селища Кирилівка землі, що незаконно передана у користування.

Земельна ділянка з кадастровим номером 2320355400:11:001:0465 відноситься до земель водного фонду та перебуває у прибережній захисній смузі Азовського моря та його лиману. Відповідно до ст. 61 Земельного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зазначене обумовлено тим, що прибережні захисні смуги встановлюються з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності.

Передача таких земель не у спосіб передбачений Земельним кодексом України позбавляє державу можливості досягнення вищевказаної мети, можливості контролювати стан використання таких земель, у тому числі пляжів, що є безпосереднім порушенням її інтересів.

При цьому «суспільним», «публічним» інтересом в даному разі можна вважати саме забезпечення охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення, та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдати шкоди здоров`ю людей, погіршити умови існування диких тварин, спричинити інші негативні явища, внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного та гідрогеологічного режиму вод (постанова ВСУ від 29.06.2016 у справі № 6-1376цс16).

Крім того, «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора до суду з вимогою повернути спірну земельну ділянку із користування ОСОБА_1 є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільне важливого та соціальне значущого питання - передачі у користування особам земель водного фонду, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення державі земельної ділянки.

Таким чином, ОСОБА_1 міг набути право користування спірною земельною ділянкою лише після зміни цільового призначення земельної ділянки у встановленому законом порядку, за результатами земельного аукціону та для цілей чітко визначених ст. 59 Земельного кодексу

України та ст. 90 Водного кодексу України.

Положення ст. 88 Водного кодексу України та ст. 60 Земельного кодексу України, які визначають ширину прибережної захисної смуги, в такій самій редакції діяли і на час виникнення спірних правовідносин, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів у актуальному стані є публічними та загальнодоступними. Повернення спірної земельної ділянки із користування ОСОБА_1 відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми ст. 216 ЦК України в зв`язку з порушенням низки вимог Водного та Земельного кодексів України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.

Крім того, Відповідачі не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, могли і повинні знати про те, що ділянка перебуває у межах прибережної захисної смуги Азовського моря, має особливий правовий режим її використання та забудови, а тому вибула з володіння територіальної громади з порушенням вимог закону, що ставить під обґрунтований сумнів добросовісність ОСОБА_1 під час набуття права на земельну ділянку, будівництва на ній об`єктів нерухомості та їх подальшого відчуження.

Таким чином, позбавлення ОСОБА_1 , як користувача земельної ділянки, отриманої на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування та правочину, не порушує справедливої рівноваги між інтересами суспільства та її правами, оскільки вона не позбавлена можливості отримати право на цю землю у законний спосіб.

З огляду на викладене вище загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес ОСОБА_1 у збереженні земельної ділянки у користуванні.

Таким чином, дії відповідачів безпосередньо порушують як інтереси держави, так й інтереси територіальної громади смт Кирилівка.

В позові позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення Кирилівської селищної ради, визнати недійсним договір оренди землі, повернути земельну ділянку.

2. Позиція сторони відповідача ОСОБА_1

01.09.2021р на адресу суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 адвоката Дуда С.В. в якому вказано, що відповідач ОСОБА_1 , ознайомившись зі змістом позовної заяви, вважає її не коректною, складеною в порушення норм п.3 ч.2 ст.44 ЦПК України (неприпустимість зловживання процесуальними правами при подачі безпідставного позову, який має очевидно штучний характер), та такою що не підлягає задоволенню в повному обсязі, на наступних підставах:

2.1. По-перше:

У відповідності до положень статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

Згідно до п. 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільські, селищні, міські ради вирішують питання регулювання земельних відносин. Статтею 12 ЗК України надання у користування земельних ділянок із земель комунальної власності віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад.

Згідно до статті 116 ЗК України, громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. У відповідності до положень статей 122, 123 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до діючих норм законодавства, представництво прокурором інтересів держави здійснюється згідно ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

Згідно правової позиції колегії суддів Великої Палати Верховного суду, згідно Постанови від 26.05.2020 р., по справі №912/2385/18, детальним чином розтлумачено ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ

ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ:

«Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-УІІ «Про прокуратуру». який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво-прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя).

З урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України що до підстав представництва прокурором інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено;

прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129Конституції України):

участь прокурора в судовому процесі можлива, крім іншого, за умови обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме: має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах компетентним органом або підтверджено його відсутність (частини третя, четверта статті 53 ГПК України, частина третя статті 23 Закону України «Про прокуратуру»);

щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні компетентний орган, який відсутній або всупереч вимогам закону не здійснює захисту чи робить це неналежне. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду;

підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема (але не виключно):повідомленням прокурора на адресу відповідного компетентного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від такого органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідний компетентний орган. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»);

прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у

чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача;

оскільки повноваження органів влади, зокрема й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавче визначеними, суд згідно з принципом («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень у компетентного органу здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах;

Але, виходячи з матеріалів позову підписаного Заступником прокурора Запорізької області Даниляк О., не визначено навіть компетентного органу, який повинен подавати вказаний позов, не дивлячись на те, що Позивач вказує, що державним органом Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області складено Акт №166-ДК/144/АП/09/01/20 від 10.03.2020 р. в якому зафіксовані порушення законодавства по спірній земельній ділянці. Також є посилання що ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області звертався з клопотанням до Відповідача селищної ради про застосування заходів по розірванню Договору оренди.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» дійсно створено Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру, до якої передано, функції Держземагенства та частково - Державної інспекції сільського господарства.

Згідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії. картографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства.

Відповідно до п. З Постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 року, на Міністерство аграрної політики та продовольства покладено функції з реалізації державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до Схеми спрямування і координації діяльності центральних органів виконавчої влади Кабінетом Міністрів України через відповідних членів Кабінету Міністрів України, затвердженої цією ж Постановою, у складі центральних органів виконавчої влади продовжує існування Державна екологічна інспекція України, Положення про яку було затверджено Указом Президента України №454/2011 від 13.04.2011 року.

Згідно з зазначеним вище положенням, Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади і здійснює державний нагляд (контроль) в галузі охорони земель, а саме в частині охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Діяльність Держекоінспекції спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів.

Поряд з іншими завданнями до повноважень Держекоінспекції України віднесено державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, законодавства про використання та охорону земель, зокрема, щодо встановлення та використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також щодо додержання режиму використання їх територій.

Також цим Положенням (п. 6) визначено, що для виконання покладених на неї завдань Держекоінспекція України, зокрема, має право вживати у встановленому порядку заходи досудового регулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем в суді. Вимоги, з якими Держекоінспекція може подавати позови до суду, Положенням не обмежені.

Але, позивачем Заступником прокурора Запорізької області, в грубе порушення ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», в досудовому порядку при набутті повноважень представництва в суді переписка з відповідними компетентними державними органами взагалі не велась, та жодного документу до матеріалів позову щодо пропозиції на подачу вказаної позовної заяви компетентним органам ГУ Держгеокадастру або Держекоінспекції України не долучено, що вказує на безпідставність подання вказаного позову, при відсутності обґрунтування підстав для представництва прокурора в суді.

2.2. По-друге;

Позовна заява підписана від імені Прокуратури Запорізької області саме Заступником прокурора Даниляк О., який не мав належної компетенції, так як не є Керівником Прокуратури Запорізької області. При відсутності належних документів, які можуть свідчити про виконання ним обов`язків Прокурора області станом на момент підписання.

15 липня 2015 року набрав чинності Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ (тут і далі в редакції чинній на момент подання позовної заяви, далі - Закон №1697-VІІ), окрім норм, визначених у пункті 1 розділу XII "Прикінцеві положення" цього Закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону №1697-VII, на прокуратуру покладається функція щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 10 Закону №1697-VII у системі прокуратури України діють регіональні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя. Регіональну прокуратуру очолює керівник регіональної прокуратури - прокурор області. Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя, який має першого заступника та не більше трьох заступників.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 11 Закону №1697-VII керівник регіональної прокуратури представляє регіональну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями.

Частиною третьою статті 11 Закону №1697-VII передбачено, що у разі відсутності керівника регіональної прокуратури його повноваження здійснює перший заступник керівника регіональної прокуратури, а в разі його відсутності - один із заступників керівника регіональної прокуратури.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 23 Закону №1697-VII представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

По суті спору:

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 березня 2018 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2018 року, позовну заяву заступника прокурора Тернопільської області Галицького О.В. залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з тим, що позовну заяву підписано особою, яка не мала права її підписувати.

При розгляді касаційної скарги Прокуратури Тернопільської області на Рішення суду 1-ї та апеляційної інстанції Верховним судом зазначено:

«Системний аналіз наведених норм Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII та КАС України, дає підстави для висновку, що заступник прокурора області уповноважений підписувати позовну заяву Прокуратури лише у разі відсутності на дату її підписання і подання прокурора області та його першого заступника. Проте, доказів відсутності прокурора області та його першого заступника позивачем не надано.

Верховний Суд наголошує, що Законом України "Про прокуратуру" №1697-VII не передбачено можливості керівника регіональної органу прокуратури делегувати повноваження щодо представництва регіональної прокуратури у взаємовідносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями, окрім випадків, передбачених частиною третьою статті 11 цього Закону.

Тому, сама лише наявність відповідних повноважень заступника керівника у Регламенті, не є самостійною підставою для підписання ним позовної заяви від імені регіональної прокуратури,

оскільки суперечить нормам статті 11 Закону №1697-VII.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року в справі №819/198/17 і Верховний Суд не вбачає підстав відступати від неї.

Таким чином Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що позовну заяву від імені Прокуратури підписано особою, яка не мала на це відповідних повноважень.

А тому, при описаних обставинах, виходячи зі змісту безпідставної позовної заяви Заступником прокурора Запорізької області Даниляк О., вона повинна бути залишена без розгляду, так як підписана особою, яка не мала на це відповідних повноважень.

2.3. По-третє:

Щодо порушення вимог Земельного та Водного Кодексів України, при передачі Кирилівської селищною радою в оренду ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1.6163 газ кадастровим номером 2320355400:11:001:0465.

Згідно ч. 1 ст.58 ВК України, встановлений вичерпаний перечень земель водного фонду до яких належать відносить землі, зайняті :

а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами болотами, а також островами, не зайнятими лісами;

б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм,крім земель, зайнятих лісами;

в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

г) береговими смугами водних шляхів;

ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування можуть передавати, зокрема, громадянам із земель водного фонду на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України; близький за змістом припис закріплює частина третя статті 85 ВК України).

Вказана схожа обставина проаналізована Верховим судом, з відповідна висновками, а саме: Постановою Верховного Суду від 15 січня 2020 року, у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 813/4060/17, адміністративне провадження №К/9901/58819/18 (ЄДРСРУ № 86929140), досліджено питання щодо надання в користування земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги.

Верховний суд зауважив, що прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються за проектами землеустрою, а не автоматично, з врахуванням містобудівної документації (яка існує на момент встановлення прибережної захисної смуги забудови в її теоретичних межах).

За положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів установлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Розмір та межі прибережної захисної смуги вздовж морів та навколо морських заток і лиманів установлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Можна зробити висновок, що, у межах існуючих населених пунктів не застосовуються встановлені статтями 60 ЗК України та 88 ВК України нормативи: розміри захисних прибережних смуг, оскільки протилежне позбавило б величезну кількість осіб права на нерухомість, що була зведена за часів існування нормативна актів, які отримали земельні ділянки у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 87 ВК України зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами.

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведений господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 87 ВК України).

Згідно з пунктами 1. 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 (далі - Порядок), розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Мінприроди, Держводагентством та територіальними органами Держземагентства, а на території Автономної Республіки Крим - з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та земельних ресурсів і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.

За змістом пунктів 4, 5 Порядку проекти водоохоронних зон розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів узгоджуються з органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами Рад.

Пунктом 10 Порядку передбачено, що на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

Виконавчі комітети місцевих Рад зобов`язані доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях (частина сьома статті 87 ВК України).

Отже, фактичні розміри і межі прибережних захисних смуг існують не в силу їх законодавчого закріплення, а для визначення, встановлення та закріплення меж прибережної захисної смуги, та як наслідок віднесення цієї території до земель водного фонду. Інформування усіх заінтересованих осіб щодо меж водоохоронних зон виконує з одного боку функцію захисту прав та інтересів громади, а з іншого - конкретної особи. яка бажає отримати земельну ділянку, яка межує з землями водного фонду.

В даному випадку, Позивач не надав жодного належного та допустимого доказу того, що органами місцевого самоврядування чи органами державної влади виконувалися дії із замовлення проекту визначення меж прибережних захисних смуг, затвердження відповідної землевпорядної документації та інформування про це заінтересованих осіб.

Таким чином, Законодавством України передбачений відповідний порядок, який полягає у розробці відповідного проекту землеустрою та виділення на його підставі земель водоохоронних зон та прибережних захисних смуг. В даному випадку вона відсутня, на що і посилається Позивач в змісті позову.

Помилкове віднесення Позивачем земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:001:0465, яка розташована по АДРЕСА_1 , без розробки відповідного проекту землеустрою, до земель прибережної захисної смуги та категорії земель водного фонду, без відповідних доказів, що підтверджували б існування таких обставин, є безпідставним, та до поняття «Належні та допустимі Докази», в розумінні ст.76,77,78 ЩІК України , - не відноситься.

Отже, приймаючи до уваги, що на території розташування земельної ділянки кадастровий номер 2320355400:11:001:0465, площею 1.6163 га, з цільовим призначенням «Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення» по АДРЕСА_1 , не встановлені та не закріплені межи прибережної Захисної смуги, ця земельна ділянка не відноситься до складу земель водного фонду відповідно до ч.1 ст.58 ЗК України.

В свою чергу і відповідач не має можливості навести документальні дані про те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, і в матеріалах проектної документації їх немає, а статтею 88 Водного кодексу України встановлено,що у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівельної документації, і прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Виходячи з сукупного аналізу положень ст. 88 ВК України та Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого Постановою КМУ № 486 від 08.05.1996 року, для визначення, встановлення та закріплення розміру та меж водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги та, як наслідок, віднесення цієї категорії до земель водного фонду, законодавством визначено певний порядок, який полягає в розробці відповідного проекту та виділення на його підставі водоохоронних зон та прибережних захисних

смуг з урахуванням існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

Таким чином, Кирилівська селищна рада, маючи документальне підтвердження в технічний документації про віднесення спірної ділянки до земель «Цільове використання» для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, на законних підставах прийняла Рішення «Про включення земельних ділянок до переліку земельних ділянок, які або право на які виставляються на земельні торги»; «Про затвердження грошової нормативної оцінки, ціни річного розміру орендної плати за користування земельними ділянками та умов продажу права оренди»,а маючи результати земельних торгів за Протоколом №4 від 12.12.2020 р.. уклала Договір оренди з ОСОБА_1 .

У відзиві відповідач ОСОБА_1 просить залишити позовну заяву прокурора без розгляду.

1.7 15.09.2020р на адресу суду надійшла відповідь на відзив керівника Запорізької обласної прокуратури (в порядку ст.. 179 ЦПК України ) в якій вказано, що відповідачем по справі ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву. Обласна прокуратура не погоджується з доводами викладеними у відзиві, у зв`язку із чим надається відповідь на відзив.

Так, відповідач 2 дійшов хибного висновку про відсутність у прокурора повноважень для звернення до суду з цим позовом без визначення позивачем ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області та Державну екологічну інспекцію України.

Обґрунтування наявності підстав для представництва та необхідності захисту інтересів держави викладено у позовній заяві.

Також необхідно зазначити, що з огляду на вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» одним з ключових питань при зверненні до суду з такими позовами є визначення органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах та наявність у нього відповідних повноважень для пред`явлення такого позову.

Відповідно до ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 5 ст. 56 ЦПК України визначено, що у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор набуває статусу позивача.

Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю.

Згідно з положеннями п. «б» ч. 1 ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права комунальної власності на землю є територіальні громади; які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Звернення прокурора до суду з позовом у цій справі спрямовано саме на захист інтересів громади як власника спірної земельної ділянки, якою незаконно розпорядився її представницький орган місцевого самоврядування - Кирилівська селищна рада.

Прокурором у цій справі порушується питання щодо законності виділення земель комунальної власності, правом розпорядження якими наділена територіальна громада селища Кирилівка. Оскільки це право реалізується через створені органи місцевого самоврядування, то у спірних правовідносинах уповноваженим органом на захист інтересів держави є лише Кирилівська селищна рада. Однак у зв`язку із оскарженням саме дій ради, її визначено відповідачем у вказаній справі.

Повноваження органів державного контролю, які належать до виконавчої гілки влади, суттєво відрізняються від повноважень органів місцевого самоврядування та чітко врегульовані Законами України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

Зокрема у ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних

органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства.

У межах своїх повноважень органи контролю мають право: вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства, вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю); відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону; надавати (надсилати) суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; накладати штрафні санкції (ст. 8 Закону).

Серед зазначених повноважень, які визначені вичерпним чином та не підлягають поширювальному тлумаченню, відсутнє право органів державного контролю на пред`явлення позовів про визнання незаконними рішень органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землею.

Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» також жодний орган державного контролю не наділено повноваженнями щодо захисту комунальної Власності на землю, шляхом звернення до суду з позовами про визнання незаконними рішень та розпоряджень про виділення землі (ст. ст. 2, 6, 7, 8 Закону).

Окрім того, необхідно звернути увагу суду на те, що у справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень ч.1 ст. 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д)означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям: «права» має один і той же зміст.

Ураховуючи наведену позицію Конституційного Суду України, обов`язковою умовою надання правового захисту судом у цій справі є наявність відповідного порушення прав органу, який звертається до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

За вказаних обставин доводи відповідача 2 про те, що належним позивачами у справі мають бути органи контролю - ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області або Держекоінспекція України є помилковими, оскільки суб`єктивні права та охоронювані законом інтереси вказаних органів у спірних правовідносинах не порушені, а відповідними нормами законодавства права на захист комунальної власності на землю у даних правовідносинах їм не надано.

Верховний Суд під час розгляду аналогічної справи №330/441/18 зазначив, що прокурор має право на звернення до суду за захистом інтересів держави, та набуває статус позивача, оскільки у цій справі оскаржуються рішення та правочин, вчинені Кирилівською селищною радою, як представником територіальної громади.

Окрім того, відповідач 2 дійшов хибного висновку, що у спірних правовідносинах заступник прокурора Запорізької області Даниляк О.С. не має права підписувати позовну заяву.

При цьому, відповідач обґрунтовуючи свої доводи посилається на позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду по справі № 819/478/17.

Необхідно зазначити, що предметом дослідження Верховним Судом у справі № 819/478/17 є питання щодо наявності повноважень заступника прокурора області здійснювати самопредставництво регіональної прокуратури у взаємовідносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями та відповідно підписувати позовні заяви від імені (в інтересах) прокуратури.

Зокрема, прокурор Тернопільської області звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби

Міністерства юстиції України: про визнання протиправною бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яка проявилась у не закінченні виконавчого провадження; зобов`язати відповідача закінчити виконавче провадження шляхом винесення постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Натомість у дійсній справі заступник прокурора Запорізької області звернувся з позовом до суду не в інтересах прокуратури Запорізької області, як юридичної особи, а на виконання функцій визначених ст. 136-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» - з метою представництва інтересів держави в суді.

При цьому, стаття 24 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Враховуючи вимоги вищевказаного законодавства, заступник прокурора Запорізької області Даниляк О.С. наділений правом звертатися до суду з вищевказаним позовом в інтересах держави.

Відтак, спірні правовідносини у справі, що розглядаються, не є аналогічними до тих, щодо яких висловлено правову думку Верховним Судом у справі № 819/478/17.

Також, неможна погодитись з доводами відповідача 2, що у межах населеного пункту не застосовується встановлені ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України нормативні розміри прибережної захисної смуги.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв"язку, енергетики, оборони та іншого призначення (стаття 19 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об"єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (ч. 1 ст. 60 ЗК України, частина перша статті 88 ВК України).

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 № 173, і додаток 13 до цих правил).

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України.

Крім того, за положеннями ч. 4 ст. 88 ВК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Згідно з п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок

нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються ст.ст. 50, 54 Закону України «Про землеустрій».

Таким чином, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.

Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення.

Відповідно до інформації Кирилівської селищної ради від 21.05.2020 № 924 проект документації про встановлення прибережної захисної смуги на території смт. Кирилівка розроблений, але не затверджений.

Відповідно до топографічного плану (М 1:2000), виготовленого фахівцями Державного підприємства «Запорізький інститут землеустрою», вбачається, що відстань земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:001:0465 знаходиться на відстані 8,41-25,74 метри від урізу води Утлюцького лиману Азовського моря.

Таким чином, вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 2320355400:11:001:0465 перебуває у межах прибережної захисної смуги та пляжної зони, та в силу закону відноситься до земель водного фонду.

Окрім того, за результатами розгляду справи № 908/479/17 господарським судом Запорізької області було встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2320355400:11:001:0465 перебуває у межах прибережної захисної смуги та пляжної зони, тим самим відноситься до земель водного фонду. У свою чергу, передача вказаної земельної ділянки у постійне користування КП «Розвиток курортної зони» суперечить вимогам ст.ст. 18-20, 58, 59, 60, 62, 186-1 Земельного кодексу України, ст.ст. 88, 90 Водного кодексу України та ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації».

Також, суд встановив, що спірна земельна ділянка знаходиться на відстані 8-25 метрів від урізу води Азовського моря та Утлюцького лиману.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.07.2018 у справі № 908/479/17, залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2019, позов заступника прокурора Запорізької області задоволене. Визнано незаконним та скасовано рішення Кирилівської селищної ради від 23.12.2014 № 35; зобов`язано КП «Розвиток курортної зони» повернути земельну ділянку.

При цьому, Кирилівська селищна рада, не зважаючи на вказане рішення суду, повторно розпорядилася спірною земельною ділянкою усупереч вищезазначених норм Земельного та Водного кодексів України.

Відповідно до ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Окрім цього, Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області 10.03.2020 проведено перевірку щодо дотримання вимог земельного законодавства відносно земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:001:0465, за результатами якої складено акт перевірки № 166-ДК/144/АП/09/01/-20.

Зокрема, у зазначеному акті констатовані порушення вимог ст. ст. 18, 19, 20, 58, 60, 61

Земельного кодексу України та ст. ст. 88, 89 Водного кодексу України, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться в пляжній зоні та відноситься до земель водного фонду.

Таким чином, судом та органом державного контролю підтверджено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2320355400:11:001:0465 входить до прибережної захисної смуги Азовського моря та Утлюцького лиману та відноситься до земель водного фонду. Разом з цим, Кирилівською селищною радою передано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку водного фонду, яка має законодавче визначені обмеження у користуванні та забудові.

З урахуванням викладеного, доводи відповідача, наведені у відзиві, не спростовують законності та обґрунтованості позовних вимог прокурора у цій справі.

24.09.2020р до суду надійшли заперечення на відповідь Позивача на Відзив Відповідача в яких відповідач ОСОБА_1 , просить залишити позовні вимоги прокурора без розгляду (надав аналогічні пояснення , які надавав 01.09.2020р )

3. ПОЗИЦІЯ сторони відповідача - Кирилівської селищної ради

05.10.2020 до суду надійшов відзив Кирилівської селищної ради на позовну заяву в якій вказано, що Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області з позовними вимогами не погоджується, вважає, що оспорюванні пункти рішення сесії Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області відповідають нормам земельного та водного законодавства.

У своєму позові Заступник прокурора Запорізької області вбачає, що земельна ділянка з кадастровим номером 2320355400:11:001:0465 перебуває у межах прибережної захисної смуги та пляжної зони, та в силу закону відноситься до земель водного фонду.

Під час визначення порядку землекористування спірною земельною ділянкою (кадастровий номер 2320355400:11:001:0465) сторони виходили з того, що земельна ділянка є комунальною власністю, розташована в межах населеного пункту смт. Кирилівка та відноситься до земель житлової та громадської забудови. Право встановлювати категорію землі на землях населеного пункту належить органам місцевого самоврядування, а саме - Кирилівській селищній раді Якимівського району Запорізької області, що чітко визначено ст. 20 Земельного кодексу України. Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21.10.2019 року НВ-2306447072019 земельна ділянка з кадастровим номером 2320355400:11:001:0465 місце розташування Запорізька область Якимівський район вул.. Коса Федотова, цільове призначення: 07.01 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, категорія земель: землі рекреаційного призначення, Вид використання для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки не зареєстровані.

Згідно ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Це означає, що Кирилівська селищна рада, як представницький орган територіальної громади, має право розпоряджатися землями комунальної власності в інтересах громади, самостійно (без вказівки державних органів) визначати категорію земель комунальної власності, а також передавати їх в оренду на вигідних умовах.

Проведення реформи з децентралізації визначає, що територіальні громади та їхні органи мають отримати реальну свободу у вирішенні власних питань і в частині розпорядження земельними ресурсами, і в частині управління фінансами, економічного розвитку, самостійного визначення містобудівної політики.

З огляду на зазначене, представництво заступником прокурора інтересів держави у даній справі - є непідтвердженим, а по суті - спробою нав`язати територіальній громаді думку прокурора щодо розпорядження землями громади.

Згідно до п. 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільські, селищні, міські ради вирішують питання регулювання земельних відносин.

Статтею 12 ЗК України надання у користування земельних ділянок із земель комунальної власності віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад.

Згідно до статті 116 ЗК України, громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

В даній справі немає обставин, які б свідчили про те, що орендар земельної ділянки порушує екологічні норми або створює загрозу природним об`єктам, прохід по земельній ділянці е вільним, немає паркану або будь-яких перешкод у проході до лиману або моря, а навпаки, орендна плата вноситься вчасно, прилегла територія прибирається, сміття вивозиться вчасно, є плани до благоустрою території та виконання спільних заходів з місцевою громадою щодо розвитку курортної зони.

Тому немає підстав вважати, що дана цивільна справа зачіпає державні інтереси та вимагає втручання прокурора у захист інтересів громади, яка сама прийняла оскаржуване рушення.

За обставинами даного спору оспорюванні пункти рішень Кирилівської селищної ради повністю відповідає містобудівній документації, прийнято в межах своїх, повноважень, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться в населеному пункті смт Кирилівка та відноситься до земель громадської забудови.

Статтею 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено:

Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.

Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як"" окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Генеральний план був розроблений Державним підприємством «ДНІПРОМІСТО», яке є базовою організацією з науково-технічної діяльності у будівництві, розробником нормативно-методичних та інформаційних стандартів з питань планування і забудови територій та населених пунктів, а також забезпечення функціонування технічного комітету стандартизації «Планування територій та населених пунктів» (ТК 314).

Генеральний план смт. Кирилівка відповідає державним стандартам та затверджений всіма необхідними органами державної влади та місцевого самоврядування, в т.ч. Протокол засідання містобудівної ради при відділі містобудування та архітектури Запорізької облдержадміністрації від 18.12.2002 р.;

Висновок державної екологічної експертизи №166/03 від 01.07.2003 р. Державного управління екології та природних ресурсів в Запорізькій області;

Висновок комплексної державної інвестиційної експертизи №47 від 29.07.2003 р.

Запорізької обласної служби Української державної інвестиційної експертизи при

облдержадміністрації «ОБЛДЕРЖІНВЕСТЕКСПЕРТИЗА»;

Експертний висновок управління пожежної безпеки у Запорізькій області від 11.06.2003 р. №11/2/3418 Управління пожежної безпеки в Запорізькій області;

Висновок №87 на проект будівництва від 15.07.2003 р. Управління Міністерства

охорони здоров`я України Запорізької облдержадміністрації.

Генеральний план смт Кирилівка визначає потреби в територіях для забудови та іншого використання; обґрунтовує доцільність зміни меж селища, пріоритетність забудови та іншого використання територій; межі функціональних зон, пріоритетні та допустимі види використання територій; планувальну структуру та композицію забудови; загальний стан довкілля, фактори, що його формують, а також містобудівні заходи щодо поліпшення санітарно-гігієнічного та екологічного стану; території, що мають обмеження (природо-охоронні, санітарно-гігієнічні, інженерно-будівельні) їх використання.

Крім того, на базі Генерального плану був розроблений План зонування, на якому визначені категорії та цільове призначення земель: із земель водного фонду чітко визначені дільниці пляжних зони, які і на даний час знаходяться виключно у комунальній власності з вільним доступом для всіх громадян.

Спірна земельна ділянка не відноситься до пляжної території та не порушує вимог чинного законодавства щодо земель водного фонду.

Згідно викопіювання з Генерального плану та схеми функціонувального зонування об`єкт: (план зонування) смт. Кирилівка «Земельна ділянка з кадастровим номером 2320355400:11:001:0465, площею 1,6163 га розташована в межах АДРЕСА_1 . Земельна ділянка знаходиться в зоні Р-1 (Рекреаційна зона).

Фактично, позовні вимоги прокурора суперечать містобудівній документації та плану розвитку курортної території.

Отже, на підставі вище викладеного Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області вважає позовні вимоги заступника прокурора Запорізької області не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

1.8 03.11.2020р до суду надійшла відповідь першого заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на відзив Кирилівської с/р в якому вказано, що у відзиві Кирилівська селищна рада посилається на витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21.10.2019 НВ-2306447072019. Згідно з витягом земельна ділянка з кадастровим номером 2320355400:11:001:0465 відноситься до земель рекреаційного призначення. Зокрема, у графі «Інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена реєстрація земельної ділянки» зазначено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, 26.08.2014, розробник ТОВ «ПК «Кадастр».

Доказів прийняття Кирилівською селищною радою рішення про зміну цільового призначення (категорії) спірної земельної ділянки відповідачем не надано, у зв`язку з чим вважаємо, що первісна категорія земельної ділянки (землі водного фонду, яка визначена законом) не була змінена у встановленому законом порядку.

Більш того, Кирилівська селищна рада у відзиві на позовну заяву суперечить сама собі, неодноразово вказуючи різну категорію спірної земельної ділянки. Зокрема, відносячи земельну ділянку то до земель рекреаційного призначення, то до земель житлової та громадської забудови.

Представник позивача зазнає, що господарським судом Запорізької області розглядалась справа № 908/479/17 за позовом заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави до Кирилівської селищної ради, КП «Розвиток курортної зони» про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання повернути земельну ділянку.

Під час розгляду вказаного позову господарським судом надавались оцінка законності відведення у 2014 році земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:001:0465.

Зокрема, господарським судом Запорізької області було встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2320355400:11:001:0465 перебуває у межах прибережної захисної смуги та пляжної зони, та тим самим відноситься до земель водного фонду. У свою чергу, відведення та передача вказаної земельної ділянки у постійне користування КП «Розвиток курортної зони» суперечить вимогам ст.ст. 18-20, 58, 59, 60, 62, 186-1 Земельного кодексу України, ст.ст. 88, 90 Водного кодексу України та ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації».

Також, суд встановив, що спірна земельна ділянка знаходиться на відстані 8-25 метрів від урізу води Азовського моря та Утлюцького лиману.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.07.2018 у справі № 908/479/17, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2019, позов заступника прокурора Запорізької області задоволене. Визнано незаконним та скасовано рішення Кирилівської селищної ради від 23.12.2014 № 35; зобов`язано КП «Розвиток курортної зони» повернути земельну ділянку.

Таким чином, факт незаконного віднесення у 2014 році спірної земельної ділянки до земель рекреаційного призначення підтверджено судовим рішенням, яке набрало законної сили

Відповідно до інформації Кирилівської селищної ради від 21.05.2020 № 924 проект документації про встановлення прибережної захисної смуги на території смт Кирилівка розроблений, але не затверджений.

Відповідно до топографічного плану (М 1:2000), виготовленого фахівцями Державного підприємства «Запорізький інститут землеустрою», вбачається, що відстань земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:001:0465 знаходиться на відстані 8,41-25,74 метри від урізу води Утлюцького лиману Азовського моря.

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 2320355400:11:001:0465 перебуває у межах прибережної захисної смуги та пляжної зони, та в силу закону відноситься до земель водного фонду.

При цьому, Кирилівська селищна рада, не зважаючи на вказане рішення суду, повторно розпорядилася спірною земельною ділянкою усупереч вищезазначених норм Земельного та Водного кодексів України (без зміни цільового призначення земельної ділянки та без погодження з відповідними природоохоронними органами).

Окрім цього, Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області 10.03.2020 проведено перевірку щодо дотримання вимог земельного законодавства відносно земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:001:0465, за результатами якої складено акт перевірки № 166-ДК/144/АП/09/01/-20.

Зокрема, у зазначеному акті констатовані порушення вимог ст. ст. 18, 19, 20, 58, 60, 61 Земельного кодексу України та ст. ст. 88, 89 Водного кодексу України, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться в пляжній зоні та відноситься до земель водного фонду.

Також, слід зазначити, що у 2018 році Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області проводилась позапланова перевірка стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:001:0465. За результатами перевірки (акт перевірки від 27.02.2018) констатовані порушення вимог ст.ст. 20, 58, 59, 186-1 Земельного кодексу України, ст.ст. 85, 87, 88 Водного кодексу України та ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» під час затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та подальшої її передачі у постійне користування для розміщення об`єктів рекреаційного призначення.

Таким чином, судом та органами державного контролю підтверджено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2320355400:11:001:0465 входить до прибережної захисної смуги Азовського моря та Утлюцького лиману, знаходиться у пляжній зоні та відноситься до земель водного фонду. Разом з цим, Кирилівською селищною радою незаконно передано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку водного фонду, яка має законодавче визначені обмеження у користуванні та забудові.

Щодо доводів відповідача про встановлення Генеральним планом смт Кирилівка та Планом зонування категорії та цільового призначення земельних ділянок у населеному пункті.

Відповідно до ст.ст. З, 4 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель. Розділами II, IV Земельного кодексу України врегульовано порядок встановлення цільового призначення земельних ділянок, та порядок їх передачі у власність та у користування.

Натомість, згідно Преамбули Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) цей Закон встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Таким чином, порядок передачі земельних ділянок та їх забудова була врегульована різними за своєю спеціалізацією нормативно-правовими актами, які підлягають застосуванню в сукупності один з одним.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Статтею 12 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Вбачається, що рішенням Кирилівської селищної ради від 09.10.2003 та рішенням Запорізької обласної ради від 29.09.2004 затверджено Генеральний план смт Кирилівка.

На момент розроблення та затвердження Генерального плану смт Кирилівка діяли державні будівельні норми ДБН Б. 1-3-97 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів» (далі - ДБН).

Пунктом 1.1 ДБН визначено, що генеральний план міста, селища є основним видом містобудівної документації з планування території населеного пункту, призначеним для обґрунтування (розроблення та реалізації) довгострокової політики органу місцевого самоврядування в питаннях використання та забудови території.

Пунктом 3.4 ДБН визначено, що генеральний план включає текстові та графічні матеріали. До текстових матеріалів відносяться: а) книга генерального плану; б) брошура з основними положеннями генерального плану. В аналітичній частині книги генерального плану міститься відомості про стан навколишнього природного середовища (характеристики ареалів та джерел забруднення, розміщення санітарно захисних зон, зон охорони курортів, наявність і розміщення водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водойм і водотоків в межах населеного пункту тощо).

Графічними матеріалами генерального плану є плани і карти аналітичного і проектного змісту, виконані у встановленому масштабі.

Пунктом 3.8 ДБН визначено, що графічні матеріали генерального плану виконуються у складі: плану існуючого населеного пункту (опорний план); схеми планувальних обмежень; схеми розташування населеного пункту в системі розселення (з приміською і зеленою зонами); основне креслення генерального плану.

Відповідно до п. 3.10 ДБН схема планувальних обмежень виконується на топографічній основі. На кресленні відображаються території, до яких законодавством та державними нормами встановлені відповідні обмеження на їх використання, зокрема, водоохоронні зони та прибережні захисні смуги водойм і водотоків.

Відповідно до п. 3.12 ДБН на основному кресленні генерального плану вказують існуючий стан та пропозиції щодо архітектурно-планувальної організації і функціонального зонування, використання та забудови територій населеного пункту.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13.07.2012 № 358 затверджено та введено в дію ДБН Б. 1.1-15:2012 «Склад та зміст генерального плану населеного пункту». ДБН Б. 1.1-15:2012 містить подібні вимоги до відображення меж прибережних захисних смуг у генеральному плані населеного пункту, як і ДБН Б. 1-3-97.

Окрім цього, на момент затвердження Генерального плану смт Кирилівка були відсутні нормативні вимоги щодо відображення меж прибережних захисних смуг на плані зонування (зонінгу).

Таким чином, з аналізу вищевказаних норм ДБН вбачається, що генеральний план населеного пункту - це комплексний документ, який містить в собі як текстові матеріали, так і графічні. При цьому, наявність, розмір та межі прибережних захисних смуг у генеральному плані відображаються у книзі генерального плану (аналітичній частині) та в схемі планувальних обмежень (графічні матеріали).

Вказане також підтверджується листом державного підприємства «Український Державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» від 06.10.2020 № 5-2039 (додається до відповіді на відзив), яке було розробником Генерального плану смт Кирилівка. Вказаний доказ раніше не надавався, оскільки зазначена інформація Запорізькою обласною прокуратурою (прокуратурою Запорізької області) отримана вперше.

Відповідно до пункту 1 Еколого-містобудівна характеристика території книги генерального плану смт Кирилівка, вся територія населеного пункту розташована в межах прибережних захисних смуг Азовського моря, Утлюцького та Молочних лиманів.

Натомість, відповідачі посилаються на основне креслення Генерального плану смт Кирилівка та План зонування (надано лише викопіювання), на яких не відображено та не могло бути відображено, розмір та межі прибережних захисних смуг, а тільки визначаються функціональні типи територій. Більш того, визначення цільового призначення земельних ділянок генеральним планом населеного пункту не передбачається. При цьому, функціональний тип території не встановлює категорію та цільове призначення земельної ділянки, а лише визначає пріоритет певного виду забудови конкретної зони населеного пункту.

Окрім цього, до відзиву надано викопіювання з Генерального плану та схеми функціонального зонування об`єкта (план зонування) смт Кирилівка. Згідно вказаного викопіювання земельна ділянка з кадастровим номером 2320355400:11:001:0465 площею 1,6163 га розташована в межах АДРЕСА_1 . Земельна ділянка нібито знаходиться в зоні Р- 1 - рекреаціна зона.

Разом з цим, опрацюванням вказаного викопіювання вбачається, що на ньому взагалі не відображено місце знаходження спірної земельної ділянки, тому факт знаходження ділянки в рекреаційній зоні (Р-1) належним та допустимим доказом не підтверджено.

Натомість, шляхом порівняння Плану зонування та Публічної кадастрової карти України щодо місця знаходження спірної земельної ділянки прокурор вважає, що вказана земельна ділянка знаходиться в зоні Л-2 - ландшафтно-рекреаційна зона відкритого простору. Вказана зони створюється на території природних ландшафтів для організації відпочинку населення. До зони входять також, парки, сквери, бульвари, прибережні території, що активно використовуються населенням для відпочинку. Мета організації зони полягає в збереженні унікального ландшафту та створенні умови для відпочинку. Забудову дозволено за умови мінімального впливу об`єктів на довкілля (збереження характеру та природних особливостей, що притаманні даній території). До переважних видів використання відносять: зелені насадження загального користування; ландшафти, що охороняються; місця відпочинку; водні поверхні.

Таким чином, вважаємо, що передача в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, окрім іншого, прямо суперечить Генеральному плану смт Кирилівка.

Відповідачем не спростовано, з наданням належних та допустимих доказів, факт відсутності прибережної захисної смуги Азовського моря та лиманів (Утлюцького та Молочного) на території смт Кирилівка, а також віднесення спірної земельної ділянки, на момент передачі її в оренду ОСОБА_1 , до земель рекреаційного призначення.

З урахуванням викладеного, доводи відповідача, наведені у відзиві, не спростовують законності та обґрунтованості позовних вимог прокурора у цій справі.

4. Позиції сторін, які були висловлені у судовому засіданні :

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позов у повному обсязі, просив його задовольнити, вважав доводи інших сторін несуттєвими.

Представник відповідача - Кирилівської селищної ради не визнала позов, просила у позові в частині визнання договору оренди земельної ділянки та рішення Кирилівської селищної рада щодо укладення договору оренди між Кирилівською селищною радою та ОСОБА_1 - відмовити; вважала, що рішення Кирилівської селищної ради та вказаний договір оренди повністю відповідають чинному законодавству, наголошувала на відсутність у прокурора підстав для подачі вказаного позову.

Представник відповідача ОСОБА_1 заперечував проти задоволення позову у повному обсязі, вказував на безпідставність позовних вимог та відсутність підстав у прокурора подавати вказаний позов, вважав, що укладення договору оренди, прийняття рішення Кирилівської селищної ради повністю відповідають діючому законодавству.

5. Під час судового засідання були вивчені наступні докази по справі :

ТОМ 1

- рішення господарського суду Запорізької області від 19.07.2018 у справі № 908/479/17 (а.с.17-25)

- лист Кирилівської селищної ради від 20.01.2020 № 106 (а.с.26)

- протокол проведення земельних торгів у формі аукціону від 12.12.2019 № 4 ( копія) та оригінал протоколу, який був вивчений у судовому засіданні (а.с.27)

- рішення Кирилівської селищної ради від 18.04.2019 № 5 «Про включення земельних ділянок до переліку земельних ділянок, які або право на які виставляються на земельні торги» (а.с.28-29)

- лист Кирилівської с/р (а.с.30)

- договір оренди земельної ділянки від 12.12.2019р. та його оригінал, який був вивчений у судовому засіданні (а.с.31-37)

- план земельної ділянки (а.с.38)

- акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с.39)

- акт приймання - передачі земельної ділянки (а.с.40)

- кадастровий номер земельної ділянки (а.с.41)

- лист Держгеокадастру (а.с. 42)

- клопотання Держгеокадастру з питань дотримання вимог земельного законодавства від 24.03.2020 (а.с.43-46)

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки № 166-ДК/114/АП/09/01/-20 від 10.03.2020р (а.с.47-51)

- Топографічний план земельної ділянки (а.с.52)

- інформація з Державного реєстру речових прав (а.с.53-54)

- рішенням Кирилівської селищної ради від 12.07.2019 № 21 «Про затвердження грошової нормативної оцінки, стартової ціни річного розміру орендної плати за користування земельними ділянками та умов продажу права оренди» (а.с.55-61)

- наказ № 522К Генеральної прокуратури України від 13 грудня 2019р (а.с.62)

- витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.163-165)

- викопіювання з генерального плану та схеми функціонального зонування об`єкт (план зонування) смт. Кирилівка (а.с.166,167)

- копія генерального плану Кирилівка (а.с.215-254)

ТОМ 2

- Наказ № 538 від 06.11.2018р Міністерства аграрної політики та продовольства України « Про затвердження форми акта, що складається за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктів господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель, та інших форм розпорядчих документів (а.с.5-10)

- акт обстеження земельної ділянки від 01.12.2020р (а.с.46)

- ситуаційний план земельної ділянки (а.с.50)

- оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування.

6.Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, а також мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи.

6.1. Щодо позиції відповідачів про те, що прокурор не має повноважень для подачі вказаного позову суд зазначає на наступне :

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з приписами частин 4 ст. 56 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній заяві обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність її захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Підстави для здійснення прокурором представництва держави в суді визначені у частинах 3 і 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" № 963-ІV від 19.06.03, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (надалі Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.15 № 15 (зі змінами та доповненнями), центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

Пунктом 4 вказаного Положення визначено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у т.ч. за:

- дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в т.ч. в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;

- дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

- дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Умовами п. 5-1 вказаного Положення передбачено, що посадові особи Держгеокадастру та його

територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право, зокрема, звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Аналогічні повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель визначено і статтями 6, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Однак, вказаний Закон та Положення не наділяють Держгеокадастр України та його органи повноваженнями звертатися до суду із позовами про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування з питань розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння.

Таким чином, враховуючи відсутність у органу, до компетенції якого віднесено контроль за дотриманням земельного законодавства, повноважень щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом звернення до суду із відповідним позовом, прокурор самостійно звернувся з позовом в інтересах держави.

Щодо Держекоінспекції України, остання не має повноважень звертатись до суду з позовом про повернення земель, що входять, за думкою позивача. до водного фонду.

Підставою для представництва інтересів держави в даній справі прокурор вказує порушення інтересів держави та територіальної громади смт Кирилівка при розпорядженні землями водного фонду. Інтереси держави мають чітке формулювання та вмотивовані у позовній заяві, поданій прокурором.. А тому суд погоджується з позицією сторони позивача про те, що у прокурора були підстави для звернення з позовом до суду.

6.2. п. 1.3 рішення Кирилівської селищної ради від 18.04.2019 № 5 «Про включення земельних ділянок до переліку земельних ділянок, які або право на які виставляються на земельні торги» включено до переліку земельних ділянок, право оренди яких пропонується для продажу на земельних торгах, земельну ділянку орієнтовною площею 1,6163 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0465 для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1 вказаного рішення надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 1,6163 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2320355400:11:001:0465.

П. 2.1 рішення Кирилівської селищної ради від 12.07.2019 № 21 «Про затвердження грошової нормативної оцінки, стартової ціни річного розміру орендної плати за користування земельними ділянками та умов продажу права оренди» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), кадастровий номер 2320355400:11:001:0465, розташованої АДРЕСА_1 , загальною площею 1,6163 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

П. 2.2, 2.3, 2.4 рішення Кирилівської селищної ради від 12.07.2019 № 21 затверджено грошову нормативну оцінку земельної ділянки, затверджено стартовий розмір річної орендної плати за користування земельною ділянкою, встановлено крок земельних торгів з продажу права оренди земельної ділянки у розмірі 0,5 % стартової плати за користування земельною ділянкою.

П. 2.5, 2.5.1-.2.5.6 рішення Кирилівської селищної ради від 12.07.2019 № 21 вирішено продати переможцю земельних торгів право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:001:0465 та визначено умови користування земельною ділянкою.

П. 2.6, 2.6.1-2.6.6 рішення Кирилівської селищної ради від 12.07.2019 № 21 визначені основні обов`язки переможця земельних торгів при користування земельною ділянкою.

12.12.2019 Українською універсальною біржею проведено земельні торги у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:001:0465. Переможцем вказаних торгів став ОСОБА_1 , що підтверджується протоколом № 4 проведення земельних торгів у формі аукціону.

У подальшому, 12.12.2019 між Кирилівською селищною радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки (далі -Договір).

Відповідно до умов Договору оренди Кирилівська селищна рада надає, а ОСОБА_1 приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться в межах АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2320355400:11:001:0465. Площа земельної ділянки - 1,6163 га, на ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна.

П. 12, 13 Договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. Цільове призначення земельної ділянки - 07.01 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного,призначення; категорія земель - землі рекреаційного призначення; вид використання земельної ділянки - для розміщення об`єктів рекреаційного призначення.

Між сторонами 12.12.2019 підписано акт приймання-передачі земельної ділянки площею 1,6163 газ кадастровим номером 2320355400:11:001:0465.

Проведення земельних торгів та укладення вказаного договору оренди проведено без порушень встановленого законом процедури та порушень прав сторін зазначеного договору.

6.3. Щодо порушень при передачі земельної ділянки у постійне користування КП «Розвиток курортної зони», суд вважає, що не може перевіряти вказані підстави ( бо вони виходять за межі позову), а посилання прокурора на те, що вказані порушення були встановлені рішенням господарського суду Запорізької області від 19.07.2018 р. по справі № 908/479/17 не мають значення для розгляду вказаного позову, бо у судовому засіданні представник Кирилівської селищної ради пояснив, що вказана земельна ділянка повернута Кирилівській селищній раді, а потім приймалось рішення про проведення земельний торгів та укладення договорів оренди.

При цьому прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянки знаходиться на відстані 8,41-25,74 м м від урізу води Утлюкського лиману ( на період 2018 року). Вказану обставину суд вважає встановленою відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, так як вказаний факт був встановлений вищевказаним рішенням господарського суду № 908/479/17 ( а.с.22 том 1 ). Відповідно до акту обстеження від 01.12.2020 р. ділянка, що є предметом позову знаходиться на відстані від урізу води - 15,82 м, 40,06 м, 9,89 м, що суд вважає встановленими на даний час та більш актуальними даними ( а.с. 50 том 2 )

При цьому відповідно до ч.7 ст. 82 ЦПК України правова оцінка, яка дана певному факту при розгляді іншої справи не є обов`язковою для суду, а тому суд вважає, що йому необхідно проаналізувати всі підстави позову з метою надання своєї правової оцінки.

6.4. Доказів обмеження вільного розпорядження вказаною ділянкою власником земельної ділянки або фактичного позбавлення на вільний доступ до водного об`єкту та користування пляжною зоною суду надано не було. Напроти, акт обстеження вказаної земельної ділянки вказує на те, що на земельній ділянці капітальні споруди та огорожа відсутні, є вільний доступ до узбережжя, земельна ділянка перебуває в охайному стані ( а.с.46 том2) Щодо цільового призначення земельної ділянки, відповідно до даних Державного земельного кадастру ( а.с.1673 том 1 ) : категорія земель - землі рекреаційного призначення, вид використання земельної ділянки - для розміщення об`єктів рекреаційного призначення. Відповідно до діючого генерального плану смт.Кирилівка, вказана земельна ділянка знаходиться в зоні, яка запланована під серфінг ( а.с.166 том 1 ), доводи позивача в цій частині, що земельна ділянка знаходиться в зоні зелених насаджень, ніякими доказами в судовому засіданні не підтверджені.

6.5. Щодо незаконності, задумкою позивача, оскаржуваного рішення Кирилівської селищної ради з огляду на місце розташування земельної ділянки, що є предметом позову в «пляжній зоні та прибережній захисній смузі «( за підставами, зазначеними в позові), суд виходив з наступного

У відповідності до положень статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

Згідно до п. 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільські, селищні, міські ради вирішують питання регулювання земельних відносин. Статтею 12 ЗК України надання у користування земельних ділянок із земель комунальної власності віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад.

Згідно до статті 116 ЗК України, громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. У відповідності до положень статей 122, 123 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Проект землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки розроблявся за замовленням Кирилівської селищної ради.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1861 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а щодо земельної ділянки у межах населеного пункту - подається на погодження до структурних підрозділів районних державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури.

Проект землеустрою, у відповідності до вимог статті 50 Закону України «Про землеустрій», зокрема, включає акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки).

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою у частині 6 статті 1861 ЗК України також зазначено виключно невідповідність його вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Відповідно до положень статей 13, 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтями 2, 19 Закону України «Про охорону земель» визначено, що об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Відповідно до статті 19 Конституції України посадові особи органів державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно з положеннями статті 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті в тому числі, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації (абзаци 2, 3 частини третьої статті 60 ЗК України).

Статтею 88 Водного кодексу України визначено, що з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Згідно з пунктами 6, 10 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) межі водоохоронних зон встановлюються з урахуванням, зокрема, цільового призначення земель, що входять до складу водоохоронної зони. На землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

З огляду на вказані приписи законодавство, чинне на момент прийняття оскарженого рішення, вимагало визначати прибережні захисні смуги у межах населених пунктів з урахуванням будь-якої містобудівної документації у цій сфері та виходячи з конкретних умов забудови, які склалися на місцевості.

Зазначене у повній мірі узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункти 66-77), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункти 56-67).

Містобудівна документація - це затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій(частина перша статті 17 Закону України «Про основи містобудування»), з урахуванням яких визначається цільове призначення земель (абзац четвертий статті 1 Закону України «Про планування і забудову територій», який був чинним на час прийняття оскарженого рішення).

Відповідно до листа Кирилівської селищної ради за № 924 від 24 .05 2020 року ( а.с.30 том 1 ) проект землеустрою щодо встановлення меж прибережної захисної смуги Азовського моря та Молочного, Утлюкського лиманів на території Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області розроблений, але не затверджений. На теперешній час новий генеральний план, який пройшов розробку та обговорення направлений на затвердження в управління містобудування та архітектури Запорізької облдержажміністрації ( а.с.65 том 2 ), зазначений новий генеральний план містить межі прибрежної захисної смуги, які не співпадають з межами земельної ділянки, що є предметом позову ( що підтверджується поясненнями представника відповідача - Кирилівської селищної ради та графіічними матеріалами до генерального плану, що містяться на сайті Кирилівської селищної ради ( а.с. 66-71 том2 )

Відповідно до абзацу третього пункту 10.17 Державних будівельних норм (далі - ДБН) 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року № 44, : розміри водоохоронних зон визначаються з урахуванням рельєфу місцевості, рослинного покриву, характеру їх використання і погоджуються з органами по регулюванню використання і охороні вод і землі місцевими органами державної виконавчої влади.

У трикілометровій зоні узбережжя Азовського і Чорного морів забороняється будівництво: а) промислових підприємств та інших об`єктів, не пов`язаних з розвитком і обслуговуванням курортів, крім морських портів та інших об`єктів морського транспорту, об`єктів рибної промисловості і організацій, які виконують берегозміцнювальні та протизсувні роботи;

Місцеві правила забудови - це нормативно-правовий акт, яким встановлюється порядок планування і забудови та іншого використання територій, окремих земельних ділянок, а також перелік усіх допустимих видів, умов і обмежень забудови та іншого використання територій та окремих земельних ділянок у межах зон, визначених планом зонування (абзац чотирнадцятий статті 1 Закону України «Про планування і забудову територій»).

Судом встановлено, що рішенням Кирилівської селищної ради Якимівського району від 09.10.2003 року та рішенням Запорізької обласної ради від 29.09.2004 року, дійсними на час прийняття оскаржуваного рішення органом місцевого самоврядування, затверджений генеральний план забудови смт Кирилівка, який відповідно до статей 17, 34 Закону України «Про основи містобудування» відноситься до містобудівної документації.

Спірна земельна ділянка знаходиться у межах селища міського типу Кирилівка Якимівського району Запорізької області і відповідно до витягу з Державного земельного кадастру ( а.с.163 том 1 ), викіпіювання з генерального плану, виготовленого начальником відділу містобудування,архітектури та благоустрою Кирилівської селищної ради , з огляду, зокрема, на генеральний план смт Кирилівка, відноситься до категорії земель рекреаціної зони.

Встановлено, що вказана спірна земельна ділянка знаходиться відносно земель водного фонду на відстані: від урізу води Утлюкського лиману - 15,82 метри,40,06 метрів,9,89 метрів

Установлено, що в ході погодження проекту землеустрою іншими контролюючими органами факту віднесення спірної земельної ділянки до прибережної захисної смуги або до водоохоронної зони встановлено не було.( а.с.78-82 том 2 )

При цьому вказані органи та селищна рада при прийнятті оскаржуваного рішення прийняли до уваги як положення абзацу третього пункту 10.17 Державних будівельних норм (далі - ДБН) 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року № 44, так і приписи існуючої містобудівної документації, урахувавши існуючі конкретні умови забудови населеного пункту та містобудівні обмеження, визначені на підставі генерального плану забудови смт Кирилівка, затвердженого рішенням Кирилівської селищної ради від 09 жовтня 2003 року та рішенням Запорізької обласної ради від 29 вересня 2004 року.

Позивач належних та допустимих доказів на спростування висновків контролюючих органів, що погодили проект землеустрою, та Кирилівської селищної ради не надав, наявність порушень відповідачами чинного законодавства не довів.

При таких обставинах суд, оцінивши докази, подані сторонами, встановивши обставини справи, враховуючи вказані норми матеріального права, дійшов висновку, що оскаржуване рішення Кирилівської селищної ради ( відповідних оскаржуваних пунктів рішення) прийнято у межах повноважень, у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому у позові необхідно відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.13, 14,19 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 59 ,58,60,116,118,122,186-1,186, 84 Земельного Кодексу України, ст. 88 ,89,85,90Водного кодексу України, , ст. 26 п. 34, ч.5 ст. 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування», постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», Рішенням Конституційний Суд України від 16.04.2009 року №7-рп/2009,ст.2,19 ЗУ «Про охорону земель»,34,17 ЗУ «Про основи містобудування», нормами ДБН, правових висновків Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункти 66-77), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункти 56-67)., ст. 3,12,13,81 ч.1,82 ч.4,7, 263-265 ЦПК України,суд

вирішив :

В позові заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради, визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи ( вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя :