Справа № 639/7046/20
Провадження № 2/639/462/21
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2021 року м. Харків
Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Гаврилюк С. М.,
при секретарі судового засідання - Пивоваровій Т. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 639/7046/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення режиму окремого проживання подружжя,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд встановити режим окремого проживання для подружжя у шлюбі, укладеному між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрованому 20.08.2016, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 20.08.2016, виданим Орджонікідзевським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану, у зв`язку із небажанням проживати та фактичним веденням спільного господарства і проживанням із ОСОБА_4 з липня 2020 року.
Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що сторони перебувають у шлюбі з 20.08.2016, від якого мають малолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, як зазначає позивача, шлюб із відповідачем був її помилкою та вона не бажає проживати з ним, життя не склалося, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу, який з липня 2020 року розглядається в суді. Позивач не бажає проживати з відповідачем та фактично проживає з липня 2020 року з іншим чоловіком - ОСОБА_4 , з якими вони планують зареєструвати шлюб.
Також, позивач зазначає, що дочка від самого народження перебуває на її повному утриманні. Оскільки ОСОБА_1 фактично проживає у шлюбних відносинах та веде спільне господарство з липня 2020 року з іншим чоловіком, то наявність формального шлюбу з ОСОБА_2 суперечить її правам та інтересам. Позивач вказує, що відповідач несе загрозу їй та її дочці, адже вчинив проти неї дії, які мають ознаки кримінального правопорушення та ОСОБА_1 визнана потерпілою у кримінальному провадженні. Відповідач сам підтвердив та погодився із тим, що позивач проживає окремо, про що свідчить підписаний ним договір про згоду на розірвання шлюбу та подані до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова відзив та пояснення до позову про розірвання шлюбу.
У зв`язку з викладеним позивач вимушена звернутися до суду.
10.11.2020 ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі, призначено підготовче судове засідання (а.с. 18-19).
09.12.2020 ухвалою суду, відповідно до п.2 ч.2 ст. 223 ЦПК України, відкладено судове засідання по цивільній справі у зв`язку з поважною причиною неявки у підготовче засідання відповідача (а.с. 27-28).
13.01.2021 ухвалою суду відмовлено позивачеві у задоволенні необґрунтованого клопотання про виклик свідка ОСОБА_4 . Закрито підготовче провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення режиму окремого проживання подружжя. Призначено справу до судового розгляду в судове засідання (а.с. 46-47).
Позивач надіслала на адресу суду клопотання, в якому просила провести судове засідання у справі без її участі та задовольнити позов повністю на підставі доказів у справі та визнання цих обставин відповідачем. Також зазначила, що, на її думку, виклик свідка не є обов`язковим. Позов підтримала повністю.
Відповідач подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій також заперечував проти задоволення вимог позивача, оскільки з грудня місяця за рішенням Орджонікідзевського суду м. Харкова від 26.11.2020 сторони розлучені та сімейною парою не вважаються.
У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.
Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, з`ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернулася позивач, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Виходячи з вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 20.08.2016 зареєстрували шлюб в Орджонікідзевському районному у місті Харкові відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 244. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_1 » (а.с. 3).
Від вказаного шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_5 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 29.04.2020 складено відповідний актовий запис за № 830 та видано свідоцтво про народження (а.с. 4)
Батьками дитини у свідоцтві про народження зазначені: в графі «батько» - ОСОБА_2 , громадянин України, в графі «мати» - ОСОБА_1 , громадянка України (а.с. 4).
27 липня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про виховання та утримання дитини та про розірвання шлюбу, підписаний сторонами (а.с. 8).
19.08.2020 ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 644/5827/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання (а.с. 12).
З копії письмових пояснень ОСОБА_2 від 22.10.2020, наданих Орджонікідзевському районному суду м. Харкова по справі № 644/5827/20, вбачається, що останній заперечує проти розірвання шлюбу (а.с. 13-14).
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26.11.2020 у справі № 644/5827/20 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 20.08.2016 в Орджонікідзевському районному у місті Харкові відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 244. Після розірвання шлюбу ухвалено відновити ОСОБА_1 дошлюбне прізвище « ОСОБА_1 ». Стягнуто з ОСОБА_2 на Користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн (а.с. 38-41).
27 листопада 2020 року ОСОБА_1 змінила прізвище на « ОСОБА_1 », про що Шевченківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) складено відповідний актовий запис за № 05 та видано свідоцтво про зміну імені серії НОМЕР_1 (а.с. 25).
Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 56 СК України дружина та чоловік мають право на вільний вибір місця свого проживання. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 119 СК України за заявою подружжя або позовом одного з них суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно.
Статтею 120 СК України передбачено, що встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав та обов`язків подружжя, які встановлені цим Кодексом і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму, а також прав та обов`язків, які встановлені шлюбним договором.
У разі встановлення режиму окремого проживання - майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі; дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка.
Пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» встановлено, що при застосуванні положень статей 119, 120 СК судам необхідно враховувати, що інститути окремого проживання та розірвання шлюбу мають самостійний характер. Рішення про розірвання шлюбу суд приймає, якщо його подальше збереження є неможливим, суперечить інтересам одного з подружжя чи їхніх дітей, у той час як підставою для встановлення режиму окремого проживання подружжя є неможливість чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно. За відсутності взаємної згоди подружжя на встановлення сепарації волевиявлення одного з них має бути обґрунтованим. Режим окремого проживання може встановлюватися судом не тільки за позовом одного з подружжя, а й за заявою подружжя, яке досягло спільної згоди. Вирішуючи заяву в порядку ст. 119 СК, суд повинен встановити фактичні взаємини сторін і переконатися в доцільності сепарації для того, щоб узаконений спосіб окремого проживання не був формальним засобом вирішення спірних майнових питань.
Звертаючись до суду з позовом про встановлення режиму окремого проживання позивач як на підстави позову зазначила, що з 20.08.2016 вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, а з липня 2020 року вона почала проживати окремо з іншим чоловіком, при цьому, між сторонами було укладено договір про виховання та утримання дитини та про розірвання шлюбу, у зв`язку з чим сімейні відносини між ними фактично припинилися.
При цьому, судом відзначається, що в порушення вимог ч. 1 ст. 76 ЦПК України, будь-яких доказів (якими можуть бути письмові, речові та електронні докази, висновки експертів та показання свідків) тобто будь-яких даних, на підставі яких суд міг би встановити наявність зазначених позивачем обставин (фактів), якими обґрунтовуються її вимоги про встановлення режиму окремого проживання між подружжям з липня 2020 року позивачем суду не надано, та судом їх наявності не встановлено.
Поряд з цим, відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відноситься до основної засади судочинства відповідно (п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України).
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі доказів, поданих учасниками і витребуваних судом, позивачі розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ст. 79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Таким чином, надання доказів, які мають бути належними, допустимими та достовірними з метою підтвердження своїх вимог та заперечень є процесуальним обов`язком сторін у справі.
При цьому, відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до частини другої статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Слід також зазначити, що суду не заявлялось позивачем письмових або усних заяв чи клопотань про витребування, надання або долучення до матеріалів справи будь-яких інших доказів, крім тих, що наявні в матеріалах справи, на підтвердження обґрунтувань та вимог позову щодо наявності між подружжям режиму окремого проживання, у тому числі, починаючи з липня 2020 року.
Пунктом 4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Режим окремого проживання подружжя - це встановлений судовим рішенням певний порядок життя подружжя, який з одного боку характеризується наявністю шлюбу, а з іншого проживанням подружжя в різних місцях, але з дотриманням усіх обов`язків щодо утримання своїх неповнолітніх дітей. Як було встановлено в судовому засіданні, до початку розгляду даної справи по суті шлюб між сторонами був вже розірваний рішенням Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26.11.2020.
З огляду на викладене вище, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та підстав позову, наданих позивачем доказів, та оцінивши наявні у справі докази на предмет їх належності, достовірності та достатності, аналізуючи встановлені у справі обставини, та приймаючи до уваги відсутність доказів на доведеність вимог позову, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з його недоведеністю.
Згідно положень п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови в позові, на підставі чого понесені позивачем судові витрати по справі, які складаються з судового збору, не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 83, 141, 265 ЦПК України, ст.ст. 56, 119, 120 СК України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення режиму окремого проживання подружжя - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .
Повне рішення складено 02.02.2021.
Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.
Суддя С. М. Гаврилюк
