Справа № 128/1620/20
РІШЕННЯ
Іменем України
02.02.2021 м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Васильєвої Т.Ю.,
секретар Кострюкова Л.В.,
за участі: представника позивача адвоката Байдака В.Г., представника відповідача адвоката Кравчука М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів на утримання дитини,
УСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з відповідачкою він перебував у зареєстрованому шлюбі з 08.08.2005, який розірвано 02.04.2008.В шлюбі в них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначає, що рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 05.11.2018 розмір аліментів, які стягувались з нього на підставі рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 15.09.2011, змінено та визначено стягувати аліменти з нього на користь відповідачки на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку.
Позивач вказує, що на даний час з 02.06.2020 син сторін ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю позивача ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 , водночас, за місцем його роботи на виконання рішення суду бухгалтерією відраховуються кошти на користь відповідачки.
За вказаних обставин, оскільки син сторін ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю позивача та знаходиться на утриманні позивача, на підставі ч. 4 ст. 273 ЦПК України, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд звільнити його від сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , які стягуються з нього на користь відповідачки на підставі рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 05.11.2018.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 06.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження (а.с. 28).
Відповідач на підставі ст. 178 ЦПК України надала суду відзив на позовну заяву, згідно якого в задоволенні позову просила відмовити. Згідно поданого відзиву вказала, що вона з народження доглядала та утримувала сина та останні 13 років самостійно його виховувала. Оскільки вона самостійно виховує двох дітей, вони живуть скромно, у зв`язку з чим у них з сином виник конфлікт через спосіб його виховання та нерозуміння ним майнового стану сім`ї. Після останньої суперечки вона попросила допомоги у позивача, як батька дитини, та сторони погодились, щоб син на літо поїхав в гості до бабусі у сусіднє село, вважаючи, що тимчасова перерва покращить стосунки матері з сином. Відповідач вказує, що син тимчасово поїхав в гості до бабусі, водночас сплачені аліменти вона зберігає для сина. При цьому, позивач проживає окремо від сина та доказів перебування сина на його утриманні не надав (а.с. 53 - 54).
Представник позивача на підставі ст. 179 ЦПК України надав відповідь на відзив, згідно якої вказав, що йому відомо від сина, шо позивач використовувала отримані аліменти не на утримання дитини, а на власні потреби, та після конфлікту син перебував невідомо де, позивач розшукав його і син переїхав на проживання до матері позивача за 40 км від місця проживання відповідачки. Вказав, що син переїхав до бабусі не тимчасово, а на постійне місце проживання, оскільки відповідач не надавала кошти на його утримання, не приділяла належної уваги, наміру повертатись син не має, зокрема почав навчатись в місцевій школі. Позивач вказує, що він постійно надає матеріальну допомогу своїй матері для належного утримання сина, однак не має можливості забрати сина до себе, так як цього не дозоляють житлові умови позивача (а.с. 69 - 71).
Представник відповідача на підставі ст. 180 ЦПК України надіслав до суду заперечення, згідно якого вказав, що позивач не надав доказів повного утримання саме ним сина, в тому числі шляхом перерахування коштів своїй матері та надання квитанцій про придбання продуктів чи речей для дитини. Також зазначає, що за заявою позивача без згоди відповідачки син був переведений до іншої школи. Вказує, що позивач сплачував аліменти від 700 грн до 2 800 грн на місяць без перерахування коштів на інші витрати (а.с. 79).
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 21.09.2020 закрито підготовче провадження в справі та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 83).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, суду пояснив, що аліменти з позивача стягуються на користь відповідачки, однак син сторін проживає разом з матір`ю позивача та фактично перебуває на повному утриманні позивача. Вказав, що дитина обрала місце проживання самостійно, де також зареєстрований і його батько, тобто це місце проживання є також офіційно зареєстрованим місцем проживання позивача, отже син сторін самостійно обрав собі місце проживання. З матір`ю, на користь якої стягнуто аліменти, син сторін не проживає вже тривалий час, а тому підстави для продовження стягнення з нього аліментів на утримання сина на користь відповідачки відсутні.
Представник відповідача в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити, оскільки позивачем не доведено, що він повністю утримує сина. Дійсно, син сторін з матір`ю, відповідачкою, не проживає, вона отримує аліменти на його утримання, однак вона їх не витрачає, а зберігає на окремому рахунку. Вважає, що проживання сина окремо від матері не є підставою для задоволення позову та припинення стягнення аліментів з позивача на користь відповідачки.
Допитана в судовому засідання свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що є матір`ю позивача, її син, позивач, зареєстрований разом з нею, але на даний час проживає з новою сім`єю в іншому місті. Її онук ОСОБА_3 дійсно з 02.06.2020 постійно проживає в її будинку в с. Гущенці Калинівського району Вінницької області після того як вона з сином довідалася, що онук пішов з дому матері та проживав в друзів. На даний час всі необхідні на утримання онука кошти надає її син, позивач, він також зареєстрований в цьому ж будинку, регулярно навідується до нього, спілкується з сином, забезпечує його продуктами, одягом тощо, надає їй кошти на утримання сина, крім цього, змушений також сплачувати аліменти на користь відповідачки. Син сторін самостійно обрав таке місце проживання, яке не є тимчасовим, оскільки змінив школу, покращив успішність в навчанні, водночас, матір дитини не бере участі в його вихованні та утриманні.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Так, судом встановлено наступні фактичні обставини справи.
Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який 02.04.2008 розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу Серія НОМЕР_1 , виданого 02.04.2008 (а.с. 9).
Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 , виданого 10.11.2005. Тобто станом на час розгляду справи дитина сторін досягла 15 років (а.с. 8).
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 05.11.2018 в справі № 128/1645/18 розмір аліментів, які стягувались на підставі рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 15.09.2011 з позивача ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінено, визначено стягувати аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що підтверджується копією відповідного рішення суду, яке набрало законної сили згідно постанови Вінницького апеляційного суду від 13.02.2019 (а.с. 10 - 12, 13 - 15).
Згідно з копією довідки, виданої ТОВ «Епіцентр К» за №100/к6 від 09.06.2020, за період з листопада 2019 по травень 2020 року ТОВ «Епіцентр К» проводив відрахування із заробітної плати ОСОБА_3 за вимогою від 06.11.2019, перерахування були здійснені на користь ОСОБА_2 , за вказаний період із заробітної плати ОСОБА_3 було утримано на користь ОСОБА_2 28 049, 34 грн. (а.с. 16). За поясненням учасників судового розгляду відповідачка раніше мала дошлюбне прізвище « ОСОБА_2 ».
Відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні будинку осіб, виданої виконавчим комітетом Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області 24.06.2020 № 737 ОСОБА_3 , за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_7 (батько), ОСОБА_4 (мати), ОСОБА_1 , позивач в справі за даним позовом (а.с. 17).
Відповідно до довідок, виданих виконавчим комітетом Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області 30.06.2020 за № 749 та 25.08.2020 за № 978, та актів обстеження фактичного місця проживання за адресою АДРЕСА_1 , складених сусідами від 30.06.2020 та від 25.08.2020, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає без реєстрації разом зі своєю бабусею ОСОБА_4 за цією ж адресою (а.с. 19, 20, 58, 59).
Згідно з довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, за адресою в АДРЕСА_2 до складу сім`ї входять ОСОБА_1 , позивач в справі за даним позовом, ОСОБА_8 (дружна), ОСОБА_9 (дочка), ОСОБА_10 (син). ОСОБА_1 фактично проживає за вказаною адресою без реєстрації (а.с. 18).
Дитина сторін ОСОБА_3 14.07.2020 звертався до Служби у справах дітей Вінницької районної державної адміністрації із заявою, якою просив провести інспекційне відвідування його матері ОСОБА_2 , зобов`язати її щомісячно надавати звіт про використання нею коштів на його утримання, оскільки згідно заяви, мати участі в його утриманні не приймає, отримані аліменти використовує на власні потреби, про що свідчить копія відповідної заяви (а.с. 60).
Згідно копії листа від 13.08.2020 № 271, Службою у справах дітей Вінницької районної державної адміністрації у відповідь на заяву ОСОБА_3 повідомлено, що його мати ОСОБА_2 надала письмове пояснення щодо використання аліментів та повідомила, що отримані кошти вона не витрачає та зберігає окремо, станом на 14.07.2020 сума отриманих коштів складає 5 200 грн (а.с. 61).
Згідно довідки-характеристики, виданої виконкомом Писарівської сільської ради 01.07.2020 за № 603, ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_3 разом з дитиною ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в даний час з нею не проживає, стосунки з сином негативні (а.с. 62).
Відповідно до копії довідки Гущинецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Калинівського району Вінницької області від 30.06.2020 № 32, ОСОБА_3 може бути прийнятий на навчання до 9 класу даної школи, за наявності відповідних документів (а.с. 72).
Служба у справах дітей Вінницької районної державної адміністрації надала згоду на відрахування з Писарівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів учня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно заяви батька та довідки Гущинецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів від 07.08.2020 (а.с. 73).
Станом на 02.09.2020 дитина сторін ОСОБА_3 дійсно навчається в 9-А класі Гущинецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, що підтверджується копією довідки, виданої за місцем навчання від 02.09.2020 № 39 (а.с. 74).
Згідно копії листа від 15.01.2021 № 8, Службою у справах дітей Вінницької районної державної адміністрації у відповідь на заяву ОСОБА_3 знову повідомлено, що його мати ОСОБА_2 надала письмове пояснення щодо використання аліментів та повідомила, що отримані кошти вона не витрачає та зберігає окремо, та їй було рекомендовано передавати ці кошти сину ОСОБА_3 (а.с. 119).
Оцінивши докази в їх сукупності, суд керується наступними нормами.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно ст. 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України), мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
У підпункті 1 пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Тобто законом не передбачено право на стягнення аліментів тим із батьків, з яким не проживають діти.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 29 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно з ч. 3 ст. 160 СК України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Так, судом встановлено, що дитина сторін ОСОБА_3 досяг 15 років та самостійно визначив своє місце проживання в АДРЕСА_1 , тобто за місцем реєстрації його батька, позивача по справі ОСОБА_3 , в тому числі був переведений до школи за місцем обраного проживання, та відповідно припинив постійно проживати з матір`ю, відповідачкою по справі, водночас рішенням суду на її користь стягуються аліменти на утримання сина, які не використовуються нею за вказаним призначенням.
Відповідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
За своєю суттю зазначена норма права є нормою матеріального права, оскільки містить право особи на зміну матеріальних правовідносин, визначених рішенням суду, та умови і підстави такої зміни. Той факт, що вона міститься у процесуальному Законі суті цієї норми не змінює.
Зазначена норма не надає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому це можуть бути будь-які обставини, що з урахуванням інтересів першочергово дитини, змінюють обов`язок щодо сплати цих платежів.
Наведене відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 15.05.2019, справа № 511/219/18.
Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою ВРУ від 27.02.1991 № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Враховуючи встановлені судом обставини, а саме те, що неповнолітній син сторін ОСОБА_3 перестав постійно проживати з матір`ю, на користь якої стягуються аліменти з позивача, дитина фактично знаходиться на утриманні позивача та його матері, бабусі дитини, тобто змінились обставини, що впливають на стягнення аліментів на користь відповідачки, суд вважає, що сплата позивачем аліментів на користь відповідача на утримання дитини в силу вимог статті 181 СК України та статті 273 ЦПК України підлягає припиненню, що відповідає правовій позиції, викладеній в постанові КЦС ВС від 23.12.2019 в справі № 648/2062/18 (61-18574св19), у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню та позивача слід звільнити від сплати аліментів на утримання сина, які стягуються з нього на користь відповідачки, шляхом припинення їх стягнення за рішенням суду від 05.11.2018. В такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів, визначеного рішенням суду. При цьому обов`язок батьків утримувати дитину не припиняється.
З врахуванням позиції позивача про відсутність клопотання щодо стягнення з відповідача судових витрат, судом не вирішується питання про їх розподіл.
Також суд вважає за необхідне роз`яснити учасникам справи положення ч.ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст.ст. 8, 11 ЗУ «Про охорону дитинства», ст.ст. 140, 150, 181 СК України, ст. 29 ЦК України, ст.ст. 211, 247, 259, 263, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів на утримання дитинизадовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати аліментів, які стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом припинення стягнення аліментів, визначених рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 05.11.2018 в цивільній справі № 128/1645/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів, які стягуються за рішенням суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Повний текст рішення складено 02.02.2021.
Суддя:
