ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року Справа № 160/7373/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

за участі секретаря судового засідання: Молоданова М.Ю.,

представника позивача: Вороновської О.В.,

представника відповідача: Черних О.М.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою виконувача обов`язків керівника Жовтоводської місцевої прокуратури в інтересах держави до Верхньодніпровської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03.07.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява виконувача обов`язків керівника Жовтоводської місцевої прокуратури в інтересах держави до Верхньодніпровської міської ради, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Верхньодніпровської міської ради щодо не створення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей;

- зобов`язати Верхньодніпровську міську раду вчинити дії, спрямовані на утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей, в чисельності не менше одного працівника на об`єднану територіальну громаду.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що до складу Верхньодніпровської міської об`єднаної територіальної громади, яка заснована 24.05.2017р., приєдналися 6 населених пунктів Верхньодніпровського району, на території яких проживає 3737 дітей, у т.ч. діти-сироти та позбавлені батьківського піклування діти, які опинилися у складних життєвих обставинах (з «неблагополучних» сімей). У процесі децентралізації влади та реформування органів місцевого самоврядування відбулися суттєві зміни у системі органів у сфері охорони дитинства, зокрема, повноваження органу опіки та піклування передано саме новоствореним об`єднаним територіальним громадам, які повинні забезпечувати належний захист особистих і майнових прав кожної дитини, яка є членом громади. За інформацією служби у справах дітей Верхньодніпровської районної державної адміністрації на сьогоднішній день служба у справах дітей у Верхньодніпровській міській об`єднаній територіальній громаді не створена, в зв`язку із чим всі функції по захисту прав дітей на території Верхньодніпровської об`єднаної територіальної громади виконує саме служба у справах дітей Верхньодніпровської районної державної адміністрації. При цьому, позивачем зазначено, що органом, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, є Міністерство соціальної політики України, однак, згідно з покладеними на нього завданнями, воно лише контролює та координує діяльність служб у справах дітей, здійснює координацію та методологічне забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування щодо соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, проте у вказаного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовом до органу місцевого самоврядування про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити певні дії на захист та в інтересах держави. Водночас, вищевказаною бездіяльністю відповідача завдається шкода інтересам держави у сфері охорони дитинства, оскільки держава, як гарант забезпечення особливого піклування про дитину та реалізації її прав здійснює захист прав дітей, у тому числі через діяльність служб у справах дітей, які безпосередньо забезпечують реалізацію на території відповідних рад державної політики з питань захисту прав дітей, і невиконання відповідачем вимог законодавства щодо утворення служби у справах дітей та здійснення нею своїх повноважень підриває авторитет держави, якою гарантовано захист прав дитини, у тому числі соціально вразливих категорій, а саме: дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах. Так, чинним законодавством передбачено, що безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема, дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, покладається на служби у справах дітей, зокрема, виконавчих органів міських, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад. Таким чином, позивач, вважаючи, що не створення у складі виконавчих органів Верхньодніпровської міської ради служби у справах дітей, може призвести до порушення суспільних інтересів та інтересів держави у сфері охорони дитинства в частині забезпечення належного захисту гарантованих державою прав дітей, на підставі ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» звернувся до суду з вказаним позовом на захист інтересів держави, яка відповідно до міжнародних норм, вимог статей 46,52 Конституції України та, прийнятих на її основі інших нормативно-правових актів, гарантує, забезпечує та охороняє права і свободи дітей, у тому числі соціально вразливих категорій, а саме: дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року вказана позовна заява залишена без руху та позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 2102,00 грн.

На виконання вимог ухвали суду від 08.07.2020р. позивачем до канцелярії суду 23.07.2020р. надано оригінал платіжного доручення від 14.07.2020р. №1776 про сплату судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 2102,00грн., чим усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/7373/20 за позовом виконувача обов`язків керівника Жовтоводської місцевої прокуратури в інтересах держави до Верхньодніпровської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 28.08.2020 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

26 серпня 2020 року від відповідача до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшло клопотання, яким долучено до матеріалів справи відзив та додані до нього документи.

У відзиві Верхньодніпровської міської ради на позовну заяву виконувача обов`язків керівника Жовтоводської місцевої прокуратури в інтересах держави, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, які заявлені до нього, посилаючись на те, що Законами України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» та «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» не передбачено обов`язкової умови створення з боку відповідача окремого структурного підрозділу - служби у справах дітей. Так, рішенням Верхньодніпровської міської ради «Про затвердження структури та штатної чисельності Відділу з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради та внесення змін до рішення Верхньодніпровської міської ради від 15 грудня 2017 року №21-3/VІІІ «Про затвердження структури та загальної чисельності апарату Верхньодніпровської міської ради та її виконавчих органів» від 22 червня 2018 року №89-6/VІІІ визначено структуру та штатну чисельність Відділу з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради та п.п. 1.17, 1.18 та 1.19 Додатку 1 до вказаного рішення визначено структуру та штатну чисельність Сектору з питань служби у справах дітей, опіки та піклування. При цьому, Відділ з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради відповідно до покладених на нього обов`язків та згідно з Положенням про Відділ з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради є виконавчим органом Верхньодніпровської міської ради та органом опіки та піклування, наділений повноваженнями органу опіки та піклування та служби у справах дітей на території Верхньодніпровської міської ОТГ згідно з законом. Отже, така служба створена в структурі Відділу з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради, а саме: Сектор з питань служби у справах дітей, опіки та піклування, і налічує три штатні одиниці. Про дані факти та обставини відповідачем повідомлено позивача, шляхом надання відповідних документів, які останнім долучено до позову, проте, дані факти позивачем залишено поза увагою. Також, оскільки на території громади проживає 3737 дітей, то чисельність працівників служб, як міської ради, так і райдержадміністрації, не порушує вимог ст.4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей». Крім того, позивачем не враховано, що між Сектором з питань служби у справах дітей, опіки та піклування Відділу з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради та Службою у справах дітей Верхньодніпровської районної державної адміністрації наявна співпраця щодо вчинення дій та вжиття заходів для реалізації в повному обсязі завдань та заходів щодо соціально-правового захисту дітей - мешканців Верхньодніпровської міської об`єднаної територіальної громади, а також здійснюється передача списків дітей, що перебувають на первинному обліку ССД Верхньодніпровської РДА; які перебувають на обліку як такі, що опинилися в складних життєвих умовах; як такі, що перебувають на обліку під опікою; як такі, що перебувають на обліку як вихованці дитячих будинків (походження з ОТГ) тощо, що спростовує твердження позивача про бездіяльність відповідача. Таким чином, відповідач забезпечує виконання повноважень з забезпечення, захисту прав дитини, а також доводить відсутність протиправної бездіяльності Верхньодніпровської міської ради щодо не створення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей.

01 вересня 2020 року від позивача до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зауважив, що для того, щоб об`єднані територіальні громади були ефективними з питань захисту прав дитини, вони мають не тільки набути повноважень органу опіки та піклування, а й застосовувати положення законодавства у питаннях вирішення спорів між батьками дитини, обмеження або позбавлення батьківських прав, протидії насильству, у т.ч. домашньому, представлення інтересів дітей у разі відсутності законних представників у дитини і таке інше. Для того, щоб приймати рішення органу опіки та піклування стосовно захисту дітей на своїй території, відповідна рада повинна утворити саме окремий структурний підрозділ - службу у справах дітей. Так, функції служби у справах дітей щодо опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування,зазначені у ст.12 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», якою визначено, що безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей. Зазначені вище функції з питань захисту прав дітей, крім служби у справах дітей не може виконувати будь-який інший орган, у тому числі сектор з питань служби у справах дітей у складі виконавчих органів об`єднаної територіальної громади, оскільки останній не наділений відповідними повноваженнями. Дійсно, орган опіки та піклування (виконавчий орган міської ради) може виконувати деякі функції без служби у справах дітей, але є ряд функцій, які належать до повноважень виключно служби у справах дітей, зокрема: облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах; тимчасове влаштування дитини, яка залишилася без батьківського піклування; первинний облік дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; облік потенційних опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів; облік дітей, які можуть бути усиновлені, ведення місцевого обліку з усиновлення; облік громадян, які бажають усиновити дитину; ознайомлення кандидатів в усиновлювачі з інформацією про дітей, які можуть бути усиновлені, та видача їм направлень для знайомства з дитиною та інші функції. Ведення обліку (взяття, зняття) вказаних категорій дітей та громадян, а також тимчасове влаштування дитини, яка залишилася без батьківського піклування, здійснюється службою у справах дітей на підставі наказу. Підставою для тимчасового перебування дитини в сім`ї родичів або інших осіб є наказ служби у справах дітей про тимчасове влаштування дитини (п.31 постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866). Висновок про доцільність (недоцільність) встановлення опіки, піклування та відповідність її/його інтересам дитини готує служба у справах дітей за місцем проживання особи; щороку готує висновок про стан утримання, навчання та виховання дитини, над якою встановлено опіку, піклування, яка влаштована у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу (п.п.41, 53 постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866). Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається, зокрема, виконавчим органом міської ради, за поданням служби у справах дітей після проведення перевірки за місцем знаходження майна (п. п. 67, 68 постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866). Крім того, відповідно до вимог Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 № 905, висновок про можливість бути усиновлювачами складається на бланку служби у справах дітей, підписується її керівником, засвідчується печаткою; направлення для знайомства з дитиною; висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини готує служба у справах дітей (п. п. 3, 27, 45, 49, 58, 75 вищевказаного Порядку). З огляду на вищевказане, у зв`язку з тим, що у складі виконавчих органів Верхньодніпровської міської ради служба у справах дітей не створена, то вказані вище функції стосовно дітей, які проживають на її території, міською радою не здійснюються. Таким чином, доводи, викладені у відзиві на позовну необґрунтованими, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

09 вересня 2020 року від відповідача до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшло клопотання, яким долучено до матеріалів справи заперечення на відповідь на відзив та додані до нього документи.

У власних запереченнях на відповідь на відзив, відповідач виклав позицію аналогічну заявленій ним у його відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року судом вирішено перейти до розгляду адміністративної справи №160/7373/20 за позовною заявою виконувача обов`язків керівника Жовтоводської місцевої прокуратури в інтересах держави до Верхньодніпровської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 27 жовтня 2020 року о 10:00 год.

27 жовтня 2020 року до канцелярії суду від представника відповідача надійшло клопотання, яким останній долучив до матеріалів справи додаткові докази та пояснення, в яких зазначав, що відповідно до п.4.2 Положення про Відділу з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради передбачено, що до складу Відділу можуть входити сектори, які очолюють завідувачі сектору. Сектор з питань служби у справах дітей, опіки та піклування Відділу з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради виконує всі функції служби у справах дітей, а тому доводи позивача про допущення відповідачем бездіяльності щодо не створення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей є безпідставними.

Представники сторін у підготовче судове засідання 27.10.2020р. не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, причин неявки до суду не повідомили.

Наступне підготовче судове засідання призначено на 24 листопада 2020 року на 13.00год.

Відповідно до довідки секретаря судового засідання Кулакової А.В. від 24 листопада 2020 року №547 справа №160/7373/20 знята з розгляду 24 листопада 2020 року у зв`язку із наданням судді Туровій Олені Михайлівні з 24.11.2020 року по 25.11.2020 року, включно, днів відпочинку.

Відповідно до довідок начальника відділу управління персоналом Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року №227, від 01 грудня 2020 року №236 та від 08 грудня 2020 року №240 суддя Турова Олена Михайлівна з 26.11.2020 року по 27.11.2020 року, включно, з 01.12.2020 року по 04.12.2020 року, включно, та з 07.12.2020 року по 11.12.2020 року, включно, перебувала у щорічній відпустці.

Наступне підготовче судове засідання призначено на 22 грудня 2020 року о 13:00год.

Представник позивача в підготовче судове засідання 22.12.2020р. не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, причин неявки до суду не повідомив.

Представник відповідача в підготовче судове засідання 22.12.2020р. не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, проте 22.12.2020 року до канцелярії суду надійшло клопотання, яким останній просив суд долучити до матеріалів справи документи на підтвердження повноважень його представника та закінчити підготовче засідання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу №160/7373/20 до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 20 січня 2021 року о 13:15 год.

У судовому засіданні 20 січня 2021 року представник позивача підтримав пред`явлений позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені в ньому та відповіді на відзив доводи, просив повністю задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 20 січня 2021 року пред`явлений позов не визнав у повному обсязі та заперечував проти його задоволення, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив та додаткових поясненнях, і просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено, що рішенням дванадцятої сесії Верхньодніпровської міської ради сьомого скликання «Про добровільне об`єднання територіальних громад» №238-12/VІІІ від 24 травня 2017 року вирішено об`єднатися з територіальними громадами сіл Перше Травня, Підлужжя, Тарасівка, Самоткань та Новогригорівка Першотравенської сільської ради в Верхньодніпровську територіальну громаду з центром у місті Верхньодніпровськ.

29 жовтня 2017 року на території Верхньодніпровського району Дніпропетровської області створено Верхньодніпровську міську об`єднану територіальну громаду, до складу якої увійшли Верхньодніпровська міська рада (місто Верхньодніпровськ), Першотравенська сільська рада (села Перше Травня, Новогригорівка, Підлужжя, Самоткань, Тарасівка).

Відповідно до постанови Центральної виборчої комісії від 18 серпня 2017 року №164 «Про перші вибори депутатів сільських, селищної, міських рад об`єднаних територіальних громад і відповідних сільських, селищного, міських голів 29 жовтня 2017 року» проведені перші вибори депутатів та міського голови Верхньодніпровської міської об`єднаної територіальної громади.

Рішенням сімнадцятої сесії Верхньодніпровської міської ради восьмого скликання «Про добровільне приєднання до об`єднаної територіальної громади» №362-17/VІІІ від 10 жовтня 2019 року вирішено приєднати територіальну громаду села Пушкарівка Пушкарівської сільської ради до Верхньодніпровської міської ради об`єднаної територіальної громади Верхньодніпровського району Дніпропетровської області з центром у місті Верхньодніпровськ.

Листом від 26 лютого 2020 року №04/36/1-214вих-20 начальник Верхньодніпровського відділу Жовтоводської місцевої прокуратури звернувся до Верхньодніпровської районної державної адміністрації з питання щодо повноважень служби у справах дітей Верхньодніпровської райдержадміністрації по захисту прав дітей, які проживають на території Верхньодніпровської об`єднаної територіальної громади.

Листом від 06.03.2020р. за №3-53-442/0/282-20 Верхньодніпровська районна державна адміністрація повідомила про те, що, хоча чинним законодавством і передбачено створення служб у справа дітей у об`єднаних територіальних громадах, проте на сьогоднішній день, така служба у справах дітей у Верхньодніпровській об`єднаній територіальній громаді не створена. У зв`язку з чим всі функції по захисту прав дітей на території Верхньодніпровської об`єднаної територіальної громади виконує служба у справах дітей Верхньодніпровської райдержадміністрації. Така ситуація вкрай негативно впливає на захист прав дітей в районі, так як два працівники служби у справах райдержадміністрації змушені не тільки захищати права дітей на території Верхньодніпровського району, але і на території Верхньодніпровської об`єднаної територіальної громади. Крім того, повідомлено, що на нараді, яка відбулася 13 лютого 2020 року при голові райдержадміністрації, начальником гуманітарного відділу Верхньодніпровської об`єднаної територіальної громади Сєргєєвою С.В. було оголошено, що з 01 березня 2020 року у об`єднаній територіальній громаді буде створений сектор служба у справах дітей, проте на час надання відповіді від Верхньодніпровської об`єднаної територіальної громади не надійшло офіційного повідомлення про створення служби у справах дітей та запиту на передачу особових справ дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах та дітей, які перебувають під опікою, піклуванням, на території Верхньодніпровської об`єднаної територіальної громади.

В подальшому, начальник Верхньодніпровського відділу Жовтоводської місцевої прокуратури звернувся до Верхньодніпровської міської ради з листами №61 (02-10) від 27.02.2020 р. та 04/36/1-334вих.20 від 16.03.2020 року з приводу створення служби у справа дітей у Верхньодніпровській міській об`єднаній територіальній громаді.

Листом від 05.03.2020р. за №275 Верхньодніпровська міська рада повідомила, зокрема, про те, що кількість дитячого населення від 0-18 років, що проживають в населених пунктах Верхньодніпровської міської ОТГ, становить 3737 осіб. Крім того, на підставі п.1.18 додатку №1 до рішення Верхньодніпровської міської ради від 22 червня 2018 року №89-6/VІІІ «Про затвердження структури та штатної чисельності Відділу з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради та внесення змін до рішення Верхньодніпровської міської ради від 15 грудня 2017 р.№21-3/VІІІ «Про затвердження структури та загальної чисельності апарату Верхньодніпровської міської ради та ЇЇ виконавчих органів» 05 вересня 2018 року прийнятий провідний спеціаліст з питань сім`ї, дітей та молоді (в т.ч. з питань служби у справах дітей) Відділу з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради, а також на підставі п.1.17 додатку №1 до рішення Верхньодніпровської міської ради від 22 червня 2018 року №89-6/VІІІ «Про затвердження структури та штатної чисельності Відділу з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради та внесення змін до рішення Верхньодніпровської міської ради від 15 грудня 2017 р.№21-3/VІІІ «Про затвердження структури та загальної чисельності апарату Верхньодніпровської міської ради та її виконавчих органів» в лютому місяці 2020 року пройшов відбірковий конкурс на заміщення вакантної посади завідувача сектору з питань служби у справах дітей, опіки та піклування, а у березні 2020 року кандидата, який пройшов відбірковий конкурс, буде прийнято на відповідну посаду.

Листом від 25.03.2020р. №358 Верхньодніпровська міська рада також повідомила про те, що рішення про створення структурного підрозділу виконавчого комітету Верхньодніпровської міської ради - служби у справах дітей міською радою не приймалося та, відповідно, Положення про службу у справах дітей виконавчого комітету Верхньодніпровської міської ради не затверджувалось міською радою. Водночас, в структурі Відділу з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради створений Сектор з питань служби у справах дітей, опіки та піклування, а Положення про Сектор з питань служби у справах дітей, опіки та піклування затверджено начальником Відділу з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради.

Оскільки, на думку позивача, зволікання відповідача зі створенням у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей створює загрозу порушення суспільних інтересів та інтересів держави у сфері охорони дитинства щодо реалізації в повному обсязі завдань та заходів державної політики з питань соціально-правового захисту дітей, позивач в інтересах держави звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді є Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закон прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).

Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відтак, суд вважає, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі №815/724/15.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France), заява № 61517/00, пункт 27).

Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (заява №42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку думку: сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27 травня 2003 року №1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 частини другої статті 129 Конституції України).

Як зазначено вище, згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини четвертої статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

У справі, що розглядається, прокурор в адміністративному позові зазначив, що захисту полягають інтереси держави у сфері охорони дитинства, оскільки держава, як гарант забезпечення особливого піклування про дитину та реалізації її прав здійснює захист прав дітей, у тому числі через діяльність служб у справах дітей, які безпосередньо забезпечують реалізацію на території відповідних рад державної політики з питань захисту прав дітей, і невиконання відповідачем вимог законодавства щодо утворення служби у справах дітей та здійснення нею своїх повноважень підриває авторитет держави, якою гарантовано захист прав дитини, у тому числі соціально вразливих категорій, а саме: дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах.

На думку суду, таке обґрунтування є сумісним з розумінням «інтересів держави», у зв`язку з наступним.

Так, у Преамбулі Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, зазначено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Статтею 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити. Охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.

Відтак, обов`язок органів державної влади та місцевого самоврядування полягає у створенні, у межах визначених законом повноважень, умов для комфортного та безпечного життя дитини, отримання освіти, соціального захисту, всебічного розвитку тощо, зокрема, й шляхом створення служб у справах дітей.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що у даній справі подання прокурором адміністративного позову мало на меті захист «інтересів держави».

Стосовно наявності підстав, визначених частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», для представництва інтересів держави у суді у справі, що розглядається, суд зазначає наступне.

В адміністративному позові прокурор стверджує, що Верхньодніпровська міська рада не виконала покладені на неї повноваження щодо створення у складі виконавчих органів служби у справах дітей, чим порушила інтереси держави у сфері охорони дитинства. При цьому, прокурор зазначає, що підставою для захисту інтересів держави у суді є відсутність органу, до компетенції якого належить здійснення нагляду (контролю) за діяльністю органу місцевого самоврядування.

Так, відповідно до Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №423, центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері соціальної політики, з питань сім`ї та дітей, усиновлення та захисту прав дітей, у сфері здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки та з питань захисту прав дітей є Міністерство соціальної політики України.

Разом з тим, відповідно до вищевказаного положення Міністерство соціальної політики України не наділено повноваженнями щодо контролю за створенням в органах місцевого самоврядування служб у справах дітей.

Суд зазначає, що особливістю органів місцевого самоврядування як суб`єктів владних повноважень є те, що кожен з таких суб`єктів, з урахуванням положень Конституції України, є самостійним, автономним та не знаходиться у підпорядкуванні жодного органу.

Таким чином, позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб`єкта, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. У такій категорії справ орган прокуратури повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.10.2019р. у справі №810/3894/17 (адміністративне провадження №К/9901/9717/19).

При цьому інтереси держави, у тому числі охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, зокрема, у таких сферах, як охорона здоров`я, людини (дитини), оскільки відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Суд вважає, що такий підхід відповідає положенням статей 5, 7 Конституції України, згідно з якими носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ; народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування; в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

За приписами статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

З огляду на те, що прокурором в адміністративному позові вказано, які саме інтереси держави, на його думку, порушено оскаржуваною бездіяльністю органу місцевого самоврядування, та враховуючи, що відсутній орган, до компетенції якого належить здійснення нагляду за діяльністю органів місцевого самоврядування, суд доходить висновку про доведеність прокурором підстав для захисту інтересів держави у суді у даному випадку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» (далі - Закон №20/95-ВР), виходячи з Конституції України та Конвенції ООН про права дитини, цей Закон визначає правові основи діяльності органів і служб у справах дітей та спеціальних установ для дітей, на які покладається здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку.

Згідно зі статтею 1 Закону №20/95-ВР здійснення соціального захисту дітей і профілактики серед них правопорушень покладається в межах визначеної компетенції, зокрема, на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері сім`ї та дітей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері сім`ї та дітей, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім`ї та дітей, відповідні структурні підрозділи обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад. У здійсненні соціального захисту і профілактики правопорушень серед дітей беруть участь у межах своєї компетенції інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, окремі громадяни.

Відповідно до частини сьомої статті 4 Закону №20/95-ВР штатна чисельність працівників районних, міських, районних у містах служб у справах дітей установлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, які проживають у районі, та не більше ніж на дві тисячі дітей, які проживають у місті, районі у місті. Штатна чисельність працівників служб у справах дітей виконавчих органів сільських, селищних рад відповідних територіальних громад встановлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, але не менше одного працівника на об`єднану територіальну громаду.

Частиною першою статті 7 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих, житлових і майнових прав та інтересів дітей та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Згідно з частинами першою та другої статті 12 вищевказаного Закону безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей. Служба у справах дітей: бере участь у здійсненні заходів щодо соціального захисту і захисту прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і несе відповідальність за їх дотримання, а також координує здійснення таких заходів; оформляє документи на усиновлення і застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначених цим Законом; оформляє клопотання щодо переведення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на інші форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює контроль за умовами влаштування і утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює моніторинг діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює інші заходи стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 2 Закону №280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (частина перша статті 10 Закону №280/97-ВР).

При цьому, частинами 1 та 2 статті 11 Закону №280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Згідно зі статтею 25 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею 26 Закону №280/97-ВР визначено виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад.

Так, згідно з п.п.3-6 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск; обрання на посаду та звільнення з посади секретаря ради у порядку, передбаченому цим Законом; затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання; утворення за поданням сільського, селищного, міського голови інших виконавчих органів ради.

Таким чином, виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є утворення виконавчих органів ради, затвердження їх структури та чисельності їх апарату.

Підпунктами 6, 8 пункту «б» статті 32 Закону №280/97-ВР передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать забезпечення школярів із числа дітей-сиріт, дітей з інвалідністю/осіб з інвалідністю I - III групи, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям», які навчаються в державних і комунальних навчальних закладах, безоплатними підручниками, створення умов для самоосвіти; вирішення відповідно до законодавства питань про повне державне утримання дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, у школах-інтернатах, дитячих будинках, у тому числі сімейного типу, професійно-технічних навчальних закладах та утримання за рахунок держави осіб, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку і не можуть навчатися в масових навчальних закладах, у спеціальних навчальних закладах, про надання громадянам пільг на утримання дітей у школах-інтернатах, інтернатах при школах, а також щодо оплати харчування дітей у школах (групах з подовженим днем).

Відповідно до пунктів 2, 2-1 пункту «б» частини першої статті 34 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: делеговані повноваження: забезпечення здійснення передбачених законодавством заходів щодо поліпшення житлових і матеріально-побутових умов, зокрема, дітей, що залишились без піклування батьків, на виховання в сім`ї громадян; вирішення відповідно до законодавства питань надання соціальних послуг особам та сім`ям з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, забезпечення утримання та виховання дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Частиною першою статті 38 Закону №280/97-ВР визначено які повноваження щодо забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Пунктом 1 частини другої статті 38 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів міських (за винятком міст районного значення) рад, крім повноважень, зазначених у пункті «б» частини першої цієї статті, віднесено утворення служб у справах дітей та спостережної, спрямування їх діяльності.

Крім того, ст.40 Закону №280/97-ВР встановлено, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження.

Відповідно до Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України №333 від 01 квітня 2014 року, формування ефективного місцевого самоврядування повинно стати запорукою створення і підтримки повноцінного життєвого середовища для громадян, у тому числі дітей, надання високоякісних та доступних послуг на відповідній території.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» суб`єктами добровільного об`єднання територіальних громад є суміжні територіальні громади сіл, селищ, міст. Об`єднана територіальна громада, адміністративним центром якої визначено місто, є міською територіальною громадою, центром якої визначено селище, - селищною, центром якої визначено село, - сільською.

За приписами ч.4 ст.4 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» найменування об`єднаної територіальної громади, як правило, є похідним від найменування населеного пункту (села, селища, міста), визначеного її адміністративним центром.

У зв`язку із розширенням повноважень сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад щодо провадження діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, постановами Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року №877 та від 11 квітня 2018 року №301 внесені зміни до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини (постанова Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866), згідно із якими сільські, селищні, міські ради об`єднаних територіальних громад мають самостійно здійснювати діяльність, пов`язану із захистом прав дитини, зокрема, передано об`єднаним територіальним громадам повноваження стосовно влаштування під опіку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Так, наказом Міністерства соціальної політики України від 14.06.2018р. №890 затверджено Методичні рекомендації щодо організації та забезпечення діяльності об`єднаної територіальної громади у сфері соціального захисту населення та захисту прав дітей, згідно з пунктом 1.1. яких передбачено, що з метою забезпечення виконання повноважень у сфері соціального захисту населення та захисту прав дітей у виконавчому органі сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади рекомендовано за рішенням сесії відповідної громади, зокрема, утворити (ввести до штатного розпису) службу у справах дітей як юридичну особу, підпорядковану голові сільської, селищної, міської ради.

Пунктом 1.4 зазначених Методичних рекомендацій передбачено, що при формуванні штатних розписів служб у справах дітей рекомендовано дотримуватись норм, визначених статтею 4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» і статтею 12 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

Згідно з абз.1 п.3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008р. №866 (далі - Порядок №866), органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім`ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей, запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дітей та за участю дітей.

Абзацом 6 пункту 3 Порядку №866 визначено, що безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, а також стосовно здійснення передбачених законодавством заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дітей та за участю дітей покладаються на служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад (далі - служби у справах дітей).

Пунктом 3-1 Порядку №866 передбачено, що з метою створення належних умов для забезпечення реалізації права кожної дитини на виховання в сім`ї, підтримки сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, і захисту прав дітей у таких сім`ях органи державної влади, органи місцевого самоврядування, заклади освіти, охорони здоров`я, соціального захисту населення, інші заклади та установи, зокрема структурні підрозділи районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад з питань освіти, охорони здоров`я, соціального захисту населення, здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі тощо, служби у справах дітей, центри соціальних служб, фахівці із соціальної роботи або інші надавачі соціальних послуг, органи Національної поліції, територіальні органи ДСНС та підпорядковані підрозділи, спеціалізовані установи з надання безоплатної первинної правової допомоги, регіональні та місцеві центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, бюро правової допомоги, суди, органи прокуратури, уповноважені органи з питань пробації, інші загальні та спеціалізовані служби підтримки осіб, постраждалих від домашнього насильства та насильства за ознакою статі, відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - уповноважені суб`єкти) забезпечують виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, за місцем їх проживання (перебування), надання їм послуг у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, інформують інших уповноважених суб`єктів у разі необхідності здійснення комплексних заходів щодо захисту прав та інтересів таких дітей і надання підтримки їх сім`ям (у разі наявності) відповідно до Порядку забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року №585.

Відповідно до п.13 Порядку №866 облік дітей, які залишились без батьківського піклування, здійснює служба у справах дітей за місцем проживання батьків дитини або одного з них, з яким проживала дитина до настання обставин, за яких вона залишилася без піклування батьків, незалежно від місця виявлення дитини, а дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - служба у справах дітей за місцем походження дитини. У разі коли батьки дитини або місце їх проживання невідомі, дитина, яка залишилась без батьківського піклування, береться на облік у службі у справах дітей за місцем виявлення дитини або місцем розташування закладу охорони здоров`я, в якому дитину залишили. Облік дітей, розлучених із сім`єю, веде служба у справах дітей за місцем виявлення дитини.

Згідно з абз.1,2 п.14 Порядку №866 відомості про дитину, яка залишилась без батьківського піклування, збираються службою у справах дітей протягом 10 днів після надходження повідомлення про таку дитину. Зазначений строк може бути продовжений за рішенням керівника служби у справах дітей, але не більше ніж на 25 днів. Служба у справах дітей на підставі зібраних відомостей про дитину приймає рішення, яке оформлюється наказом, про взяття її на первинний облік дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (далі - первинний облік), і вносить дані про таку дитину до книги первинного обліку, яка ведеться за формою згідно з додатком 3. Дитина вважається такою, що взята на первинний облік, з дати прийняття такого рішення.

Відповідно до п.2 Порядку забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року №585 (далі - Порядок №585), суб`єктами виявлення та/або організації соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, є, серед інших, органи місцевого самоврядування, зокрема структурні підрозділи районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад з питань освіти, охорони здоров`я, соціального захисту населення, здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі тощо, служби у справах дітей.

Пунктом 7 Порядку №585 передбачено, що координацію діяльності щодо виявлення та захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, а також безпосереднє ведення їх справ здійснюють служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад (далі - служби у справах дітей). Сільські, селищні, міські голови, а також старости сіл і селищ, визначених за рішенням місцевої ради об`єднаної територіальної громади, несуть персональну відповідальність за забезпечення виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, випадків жорстокого поводження з ними, виникнення безпосередньої загрози життю або здоров`ю дитини, надання таким дітям допомоги в межах повноважень і своєчасне інформування про них відповідних суб`єктів.

При цьому, суд зауважує, що до Порядку №585 діяв Порядок взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати життю та здоров`ю дитини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018р. №800 (далі - Порядок №800), який містив аналогічні положення в частині покладення на виконавчі органи міських рад об`єднаних територіальних громад обов`язку щодо організації та забезпечення їх діяльності у сфері захисту прав дітей, в тому числі тих, які перебувають у складних життєвих обставинах (пункти 3 та 7 Порядку №800).

Таким чином, питання утворення виконавчих органів міської ради та утворення у їх складі служб у справах дітей належить до повноважень такої міської ради, як органу місцевого самоврядування, при цьому, всі види діяльності виконкому стосовно захисту прав дитини узагальнює, обліковує та координує саме служба у справах дітей, обов`язок по створенню якої покладено на орган місцевого самоврядування вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Верхньодніпровської міської ради від 15 грудня 2017 року №22-3/VІІІ «Про утворення виконавчих органів Верхньодніпровської міської ради та затвердження положень про виконавчі органи Верхньодніпровської міської ради» у Верхньодніпровській міській раді утворено її виконавчий орган - Відділ з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради, як юридичну особу.

Відповідно до п.1.1 Розділу І Положення про Відділ з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради цей Відділ є виконавчим органом Верхньодніпровської міської ради, її структурним підрозділом та утворюється рішенням міської ради.

Рішенням Верхньодніпровської міської ради «Про затвердження структури та штатної чисельності Відділу з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради та внесення змін до рішення Верхньодніпровської міської ради від 15 грудня 2017 року №21-3/VІІІ «Про затвердження структури та загальної чисельності апарату Верхньодніпровської міської ради та її виконавчих органів» від 22 червня 2018 року №89-6/VІІІ визначено структуру та штатну чисельність Відділу з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради та п .п. 1.17, 1.18 та 1.19 Додатку 1 до вказаного рішення визначено структуру та штатну чисельність Сектору з питань служби у справах дітей, опіки та піклування Відділу з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради.

Крім того, відповідно до пункту 1.1 Положення про Сектор з питань служби у справах дітей, опіки та піклування Відділу з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради, затвердженого начальником Відділу з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради від 21 лютого 2019 року (далі - Положення про Сектор), Сектор з питань служби у справах дітей, опіки та піклування Відділу з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради (далі - Сектор з питань служби у справах дітей, опіки та піклування) є структурним підрозділом Відділу з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради і діє в межах повноважень Відділу.

Сектор з питань служби у справах дітей, опіки та піклування не є юридичною особою і входить до структури Відділу з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради (п.1.4 Положення про Сектор).

Основні завдання та функції Сектору з питань служби у справах дітей, опіки та піклування встановленні розділом ІІ Положення про Сектор.

Так, відповідно до розділу ІІ Положення про Сектор останній в межах повноважень здійснює такі завдання та функції, зокрема, як розроблення і здійснення на території громади заходів, спрямованих на соціально-правовий захист дітей, профілактики негативних проявів серед них, запобіганню дитячій бездоглядності, безпритульності, правопорушенням серед дітей; здійснення координаційно-методичних функцій та моніторингу заходів щодо соціального захисту дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, координація роботи підконтрольних закладів освіти з цих питань; розгляд запитів підприємств, установ, організацій щодо захисту прав дітей; підготовка висновків щодо умов проживання та виховання дітей у сім`ях опікунів або піклувальників; підготовка висновків щодо доцільності позбавлення батьківських прав; підготовка висновків про доцільність або недоцільність повернення дитини в сім`ю або в заклад; контроль за умовами утримання і виховання дітей у сім`ях усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних сім`ях, дитячих будинках сімейного типу, патронатних сім`ях; прийом документів від осіб, які бажають стати патронатними вихователями, та підготовка висновку про можливість кандидата бути патронатним вихователем; здійснення соціального супроводження дітей, які переді на патронатне виховання; співпраця з закладами охорони здоров`я, органами поліції, структурними підрозділами райдержадміністрації з питань захисту прав дітей; організація та проведення засідань комісії з питань взаємодії суб`єктів соціальної роботи із сім`ями (особами), які перебувають у складних життєвих обставинах із залученням закладів охорони здоров`я, органів поліції, структурних підрозділів райдержадміністрації з питань захисту прав дітей; сприяння громадським та іншим організаціям у проведенні ними роботи з питань соціального захисту дітей; визначення пріоритетних напрямків поліпшення в громаді становища дітей, їх соціального захисту, сприяння фізичному, духовному та інтелектуальному розвитку дітей; визначення потреби громади у соціальних послугах для дітей та сімей, підготовка та подання пропозицій Верхньодніпровській міській раді щодо організації надання соціальних послуг відповідно до потреб та створення ефективної системи надання соціальних послуг; визначення пріоритетних напрямків проведення соціальної роботи з сім`ями, спрямованої на попередження потрапляння сімей у складні життєві обставини; співпраця з недержавними організаціями, службами та закладами, які надають соціальні послуги сім`ям з дітьми, сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги; у межах своєї компетенції організація роботи, пов`язаної з наданням благодійної (гуманітарної) допомоги дітям та сім`ям, в тому числі, які перебувають у складних життєвих обставинах; підготовка пропозицій до проектів місцевих програм поліпшення становища сім`ї; розробка та здійснення заходів, спрямованих на пропагування сімейних цінностей, підвищення рівня правової обізнаності батьків і дітей, забезпечення соціального і правового захисту сімей; координація в межах своїх повноважень заходів, спрямованих на організацію оздоровлення та відпочинку дітей; надання в межах своїх повноважень багатодітним сім`ям та сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, підприємствам, установам та організаціям, об`єднанням громадян та окремим громадянам методичної допомоги з питань запобігання та протидії домашньому насильству тощо.

Судом встановлено, що станом на час розгляду справи, штатна чисельність Сектору з питань служби у справах дітей, опіки та піклування Відділу з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради становить 3 штатні одиниці.

При цьому суд зауважує, що, враховуючи приписи статті 4 Закону №20/95-ВР, а також кількість дітей, що проживає на території Верхньодніпровської міської ОТГ (3737 дітей), відповідачем мали бути вчинені дії, спрямовані на створення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей, саме в чисельності не менше трьох працівників на цю об`єднану територіальну громаду.

Вирішуючи спір, суд враховує, що позов прокурора обґрунтований метою задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які опинилися у складних життєвих обставинах.

При цьому, виходячи з предмету спору, встановленню підлягає саме наявність або відсутність фактів допущення відповідачем бездіяльності, що виявилася у не створенні у складі виконавчих органів Верхньодніпровської міської ради служби у справах дітей.

З досліджених судом доказів встановлено, що Верхньодніпровською міською радою у встановленому законом порядку (шляхом прийняття радою відповідного рішення) створено у складі свого виконавчого органу - Відділу з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради Сектор з питань служби у справах дітей, опіки та піклування Відділу з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради, штатна чисельність якого становить три працівника на цю об`єднану територіальну громаду.

Так, з метою забезпечення єдиного методологічного підходу до виконання власних (самоврядних) повноважень об`єднаної територіальної громади у сфері соціального захисту населення та захисту прав дітей на підставі норм законодавчих актів з питань соціального захисту населення розроблено Методичні рекомендації, які затверджені наказом Мінсоцполітики за №26 від 19.01.2016р.

Відповідно до п.1.3, п.1.8 Методичних рекомендацій передбачено: - для виконання власних повноважень у сфері соціального захисту населення, в тому числі захисту прав дітей, у структурі виконавчого органу об`єднаної територіальної громади пропонується утворити відповідні структурні підрозділи або покласти повноваження на відповідальних працівників виконавчого органу (далі - відповідальний підрозділ (посадова особа)); - з метою належного виконання власних (самоврядних) повноважень об`єднаної територіальної громади у сфері захисту прав дітей рекомендується передбачати посади спеціалістів з питань захисту прав дітей у штатному розписі виконавчого органу об`єднаної територіальної громади (із розрахунку: орієнтовно 1 працівник на 2 тисячі дитячого населення) або утворювати структурний підрозділ захисту прав дітей (якщо дитяче населення перевищує 4 тисячі).

Так, відповідно, до Структури та штатної чисельності відділу з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради (Додаток 1 до рішення Верхньодніпровської міської ради №89-6/VIII від 22 червня 2018 року) до Сектору з питань служби у справах дітей, опіки та піклування, як структурного підрозділу Відділу з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради входить 3 штатні одиниці, а саме: завідувач сектору з питань служби у справах дітей, опіки та піклування, провідний спеціаліст з питань сім`ї, дітей та молоді (в т.ч. з питань служби у справах дітей), провідний спеціаліст з питань опіки та піклування.

Таким чином, враховуючи чисельність дітей громади (3737 дітей) та штатну чисельність працівників Сектору з питань служби у справах дітей, опіки та піклування Відділу з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради, суд доходить висновку, що у даному випадку відповідачем вимоги ст.4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» та Методичних рекомендацій, затверджених наказом Мінсоцполітики №26 від 19.01.2016р., не порушені.

На підтвердження доводів щодо допущення відповідачем бездіяльності щодо не створення у складі виконавчих органів Верхньодніпровської міської ради служби у справах дітей позивач зазначає, що створення відповідачем Сектору з питань служби у справах дітей, опіки та піклування Відділу з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради не може вважатися належним доказом створення саме служби у справах дітей, оскільки Сектор з питань служби у справах дітей, опіки та піклування Відділу з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради виконує не всі функції, що має виконувати служба у справах дітей.

Так, представник позивача у судовому засідання пояснив, що Сектором з питань служби у справах дітей, опіки та піклування Відділу з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради не виконуються функції, що стосуються вирішення питань, пов`язаних з усиновленням (складенням відповідних висновків, які складаються саме службою) і утворенням дитячих будинків сімейного типу.

При цьому, представник відповідача у судовому засіданні зазначав, що Сектором з питань служби у справах дітей, опіки та піклування Відділу з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради станом на теперішній час дійсно не виконуються функції, що стосуються вирішення питань, пов`язаних з усиновленням (складенням відповідних висновків, які складаються саме службою) і утворенням дитячих будинків сімейного типу, оскільки ця робота зараз здійснюється службою у справах дітей Верхньодніпровської райдержадміністрації і, зважаючи на те, що децентралізація ще не завершилася та існує перехідний період, службою у справах дітей Верхньодніпровської райдержадміністрації на даний момент ще не здійснено передачу відповідної бази щодо питань усиновлення та ключів до неї відповідачу, а тому останній позбавлений можливості вирішувати такі питання станом на теперішній час, проте, це не виключає того, що в подальшому вказані функції також будуть передані Сектору з питань служби у справах дітей, опіки та піклування Відділу з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради. Крім того, в порядку взаємодії між службою у справах дітей Верхньодніпровської райдержадміністрації та Сектором з питань служби у справах дітей, опіки та піклування Відділу з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради відбувається вирішення всіх питань, що пов`язані з захистом прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які опинилися у складних життєвих обставинах.

Судом встановлено, що позивачем не вказується про неналежне виконання Сектором з питань служби у справах дітей, опіки та піклування Відділу з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради, утвореним Верхньодніпровською міською радою, повноважень у сфері захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які опинилися у складних життєвих обставинах, рівно як і не наводиться жодного випадку порушення ним прав дітей, які потребують соціальної підтримки.

При цьому, відповідачем надано докази реального функціонування Сектору з питань служби у справах дітей, опіки та піклування Відділу з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради та вирішення ним питань у сфері захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які опинилися у складних життєвих обставинах, як-то складання висновків про можливість виконувати обов`язки піклувальників над неповнолітніми, прийняття рішення про встановлення піклування над дитиною, позбавленою батьківського піклування; про надання неповнолітній дитині статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, тощо.

З дослідженого судом Положення про Сектор з питань служби у справах дітей, опіки та піклування Відділу з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради, затвердженого начальником Відділу з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради від 21 лютого 2019 року, встановлено, що останній виконує майже всі функції, що покладаються на службу у справах дітей, окрім, вирішення питань, пов`язаних з усиновленням (складенням відповідних висновків, які складаються саме службою) і утворенням дитячих будинків сімейного типу, при цьому, не виконання таких функцій, згідно з поясненнями представника відповідача, пов`язане з тим, що триває перехідний період і службою у справах дітей Верхньодніпровської райдержадміністрації на даний момент ще не здійснено передачу відповідної бази щодо питань усиновлення та ключів до неї відповідачу, а тому останній позбавлений можливості вирішувати такі питання станом на теперішній час, проте, це не виключає того, що в подальшому вказані функції також будуть передані Сектору з питань служби у справах дітей, опіки та піклування Відділу з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради.

Наведені обставини свідчать про те, що у даному випадку відповідач не припускався протиправної бездіяльності щодо не створення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей і той факт, що структурний підрозділ виконавчого органу міської ради має назву сектор, а не служба, при наділенні такого сектору функціями та повноваженнями, що надаються службі у справах дітей, не може свідчити про допущення відповідачем бездіяльності відносно створення такого органу. При цьому, суд зауважує, що підставою позовних вимог є саме твердження позивача про не вжиття відповідачем дій відносно створення вищевказаної служби, а не доводи щодо належного чи неналежного виконання сектором своїх повноважень.

Згідно з наданими відповідачем доказами судом встановлено, що на даний час на території Верхньодніпровської міської об`єднаної територіальної громади реалізація державної політики у сфері сім`ї та дітей здійснюється, як Сектором з питань служби у справах дітей, опіки та піклування, а також Комісією з питань захисту прав дитини на території Верхньодніпровської об`єднаної територіальної громади, які виконують функції служби у справах дітей виконавчого органу міської об`єднаної територіальної громади, так і органом виконавчої влади - службою у справах дітей Верхньодніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.

Так, судом встановлено, що з метою забезпечення міжвідомчої співпраці щодо реалізації державної політики у сфері захисту прав дитини на місцевому рівні, узгодженості заходів у цій сфері, підвищення їх ефективності, координації проведення інформаційно-роз`яснювальної роботи, відповідно до Законів України «Про охорону дитинства», «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», «Про освіту», «Про соціальні послуги», «Про соціальну роботу з сім`ями, дітьми та молоддю», Конвенцією ООН про права дитини, актами Президента України, керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», розпорядженням Верхньодніпровського міського голови від 23.04.2020 року №68/2 утворено Комісію з питань захисту прав дитини на території Верхньодніпровської міської об`єднаної територіальної громади.

Комісія з питань захисту прав дитини на території Верхньодніпровської міської об`єднаної територіальної громади є постійно діючим консультативно-дорадчим органом Верхньодніпровської міської ради, який утворюється розпорядженням голови Верхньодніпровського міської ради (п.1 Положення про Комісію з питань захисту прав дитини на території Верхньодніпровської об`єднаної територіальної громади).

Пунктом 3 Положення про Комісію з питань захисту прав дитини на території Верхньодніпровської об`єднаної територіальної громади, передбачено, що основним завданням Комісії є сприяння забезпеченню реалізації прав дитина на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, сімейне виховання та всебічний розвиток.

Структурний підрозділ РДА, в даному випадку - служба у справах дітей Верхньодніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечує виконання покладених на цей підрозділ завдань.

Відповідно до п. п. 1, 9, 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації наділені повноваженнями щодо захисту майнових та немайнових прав дітей - сиріт, дітей позбавлених батьківських прав, осіб з їх числа, сімей, що опинилися в складних життєвих обставинах та ін.

Тобто, Законом України «Про місцеві державні адміністрації» повноваження адміністрацій, щодо захисту прав дітей не обмежуються у зв`язку з утворенням територіальної громади.

Отже, спільними принципами місцевого самоврядування та діяльності місцевих державних адміністрацій є поєднання державних і місцевих інтересів. А це свідчить про взаємозв`язок між відповідними органами та уникнення дублювання повноважень тотожних органів, що здійснюють свої повноваження в межах однієї адміністративно - територіальної одиниці.

При цьому, законодавцем в жодному разі не передбачено здійснення заміни районних, міських, районних у містах служб у справах дітей (в районних адміністраціях) - на служби у справах дітей виконавчих органів сільських, селищних рад відповідних територіальних громад, а, навпаки - передбачено створення додаткових відповідних органів в органах місцевого самоврядування (об`єднаних територіальних громадах).

Крім того, організація органів, які створені на відповідному рівні, а саме служб у справах дітей, які створюються при райдержадміністраціях, та служб у справах дітей у виконавчих органах сільських, селищних рад відповідних територіальних громад передбачає не взаємовиключення, а навпаки - взаємодію між органами, створеними на рівні держадміністрацій та виконавчих органів місцевого самоврядування (об`єднаних територіальних громад).

Суд наголошує, що в силу частини першої статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989р. в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Також суд враховує, що між Сектором з питань служби у справах дітей, опіки та піклування Відділу з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради та службою у справах дітей Верхньодніпровської районної державної адміністрації наявна співпраця щодо вчинення дій та вжиття заходів для реалізації в повному обсязі завдань та заходів щодо соціально-правового захисту дітей - мешканців Верхньодніпровської міської об`єднаної територіальної громади.

Отже, відповідно до наданої компетенції відповідачем ужито в установленому порядку вичерпних заходів щодо створення служби у справах дітей та приведення її штатної чисельності у відповідність до нормативів, установлених законодавством.

Оскільки за наслідками судового розгляду справи встановлено, що відповідачем не допущено протиправної бездіяльності щодо не створення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей, позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.139 КАС України не розподіляються, оскільки у даному випадку позовну заяву подано суб`єктом владних повноважень і у її задоволенні відмовлено у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви виконувача обов`язків керівника Жовтоводської місцевої прокуратури (вул. Б.Хмельницького, 21, м. Жовті Води, Дніпропетровська область, 52210) в інтересах держави до Верхньодніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 04052595, місцезнаходження: вул. Дніпровська, 88, м. Верхньодніпровськ, Дніпропетровська область, 51600) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 01.02.2021р.

Суддя: О.М. Турова