РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 лютого 2021 р. Справа № 120/412/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бошкової Юлії Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Бень Яни Олегівни,

представників позивача: Колосінського І.А., Машко Г.І.,

представників відповідача: Пенської О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Надбужжя Плюс"

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Надбужжя Плюс" (далі - позивач, ТОВ "Надбужжя Плюс") з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення, суперечать законодавству з питань оподаткування та фактичним обставинам справи.

Зокрема позивачем зазначено, що, на підставі акту перевірки №85/0510/33959183 від 17.09.2019, відповідачем 23.10.2019 винесено податкові повідомлення-рішення: №000101510, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість в загальній сумі 1533598,00 грн.; №000102510, яким визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за податком на додану вартість в загальній сумі 334100,00 грн.; №000103510, яким застосовано штрафні санкції за відсутність реєстрації податкових накладних в загальній сумі 754712,22 грн.

Як зазначено в висновках акту перевірки, підприємством допущено порушення:

- п. 185.1. ст. 185, її.189.9 ст. 189, п.198.5. ст. 198, п.199.1. ст. 199 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1 226 878,11 грн., в тому числі вересень 2016 року - 110306,27 грн., жовтень 2016 року - 2422,86 грн.; листопад 2016 року - 53513,72 грн., грудень 2016 року - 14238,15 грн., січень 2017 року - 2940,36 грн., лютий 2017 року - 15694,95 грн., березень 2017 року - 14003,57 грн., квітень 2017 року - 12645,77 грн., травень 2017 року - 3835,47 грн., червень 2017 року - 4114,41 грн., липень 2017 року - 30736,89 грн., серпень 2017 року - 59683,55 грн., вересень 2017 року - 8215,19 грн., жовтень 2017 року - 111520,23 грн., листопад 2017 року - 254715,69 грн., грудень 2017 року - 106707,20 грн., січень 2018 року - 19510,05 грн., березень 2018 року - 67912,91 грн., квітень 2018 року - 12800,99 гри., серпень 2018 року - 32969,36 грн., вересень 2018 року - 130255, 64 грн., січень 2019 року - 124694.91 грн., березень 2019 року - 33439,67 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.189.9 ст.189, п.198.5, ст.198, п.199.1 ст. 199 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 334 100,64 грн., в т.ч. травень 2019 року - 334100,46 грн.;

-п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого не було зареєстровано в ЄРПН податкові накладні (розрахунки коригування) на суму податку на додану вартість 35847,17 грн.;

- п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого було зареєстровано в ЄРПН розрахунок коригування до податкової накладної з порушенням термінів, передбачених Кодексом, терміном 45 календарних днів на суму податку на додану вартість 9618,3 грн.;

- п.198.5 ст.198, п.199.1 ст.199, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого не було зареєстровано в ЄРПН податкові накладні всього на суму податку на додану вартість 1 473 577,26 грн.

Проте, такі висновки відповідача, на думку позивача, є необґрунтованими та безпідставними, в зв`язку з чим товариство було змушено звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою від 06.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 04.03.2020.

Ухвалою від 04.03.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, з метою надання стороні позивача ознайомитись з відзивом на позовну заяву та необхідністю витребування в сторони відповідача додаткових доказів, підготовче судове засідання відкладено на 27.03.2020.

Ухвалою від 19.03.2020 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 27.03.2020, продовжено строк проведення підготовчого судового засідання та, за клопотанням сторін, враховуючи ситуацію, що склалася на території України та Вінницької області, спричинену коронавірусом COVID-19, підготовче судове засідання відкладено на 27.04.2020.

Ухвалою від 27.04.2020, за клопотанням сторін, враховуючи ситуацію, що склалася на території України та Вінницької області, спричинену коронавірусом COVID-19, підготовче судове засідання відкладено на 12.05.2020.

Ухвалою від 12.05.2020, за клопотанням сторін, враховуючи ситуацію, що склалася на території України та Вінницької області, спричинену коронавірусом COVID-19, підготовче судове засідання відкладено на 02.06.2020.

Ухвалою від 02.06.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, за клопотанням сторін, враховуючи ситуацію, що склалася на території України та Вінницької області, спричинену коронавірусом COVID-19, підготовче судове засідання відкладено на 19.06.2020.

Ухвалою від 19.06.2020 закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті на 07.07.2020.

В судовому засіданні 07.07.2020, в зв`язку з необхідністю витребування додаткових доказів та надання часу стороні позивача підготувати додаткові пояснення, оголошено перерву до 14.08.2020.

Ухвалою від 14.08.2020, за клопотанням представника відповідача, судове засідання відкладено на 14.09.2020.

Ухвалою від 02.06.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, з метою витребування додаткових доказів, провадження у справі відкладено на 07.10.2020.

В судовому засіданні 07.10.2020 оголошено перерву до 15.10.2020.

В судовому засіданні 15.10.2020 оголошено перерву до 04.11.2020.

Ухвалою від 04.11.2020, в зв`язку з неявкою сторін у судове засідання та отриманням від представника позивача клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з його перебуванням на лікарняному з підозрою на COVID-19, судове засідання відкладено на 18.11.2020.

Ухвалою від 18.11.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, за клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду справи в зв`язку з її перебуванням на лікарняному з підозрою на COVID-19, судове засідання відкладено на 14.12.2020.

Ухвалою від 14.12.2020 закрито провадження у справі № 120/412/20-а за позовом ТОВ "Надбужжя Плюс" в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 23.10.2019 року № 000103510, в зв`язку з задоволенням заяви представника позивача про відмову від частини позовних вимог.

Також, ухвалою від 14.12.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, з метою витребування додаткових доказів, судове засідання відкладено на 11.01.2021.

Ухвалою від 11.01.2021 за клопотанням представника позивача, судове засідання відкладено на 22.01.2021.

В судовому засіданні 22.01.2021 представники позивача позовні вимоги підтримали та, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, запереченнях на відзив на позовну заяву, а також наданих під час розгляду справи додаткових письмових пояснень, просили адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Зокрема вказали на помилковість посилань сторони відповідача щодо заниження товариством податкового зобов`язання з ПДВ на суму 433089,10 грн. за операціями ліквідації основних виробничих засобів, які ліквідовано за самостійним рішенням ТОВ "Надбужжя Плюс", адже в даному випадку фізичної ліквідації вказаних у Акті на стор. 8-9 необоротних активів проведено не було, а зазначені в таблиці акти списання фіксують виправлення невідповідностей бухгалтерського обліку, згідно пункту 33 П(с)БО №7 «Основні засоби», яким встановлено, що об`єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом. Представники позивача наголосили, що фактична залишкова вартість наведених в таблиці на стор. 8-9 Акту необоротні активи товариством у перевіряємий період не контролювались, використовувались та не могли принести майбутніх економічних вигод, адже, в частині їх фактична залишкова вартість дорівнювала нулю. Крім того, відображені в обліку об`єкти основних засобів «приміщення СТФ №1 Хмарівка», «приміщення СТФ №2 Хмарівка», «продуктовий склад Хмарівка» є приватною власністю засновника Товариства відповідно до Відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за типом майна «комплекс, будівель та споруд», які на баланс товариства були поставлені помилково, в зв`язку з чим, їх списання, лише свідчить про самостійне виправлення позивачем допущеної попередньо помилки.

З приводу використання в господарський діяльності товарів, придбаних в контрагентів позивача, представниками ТОВ "Надбужжя Плюс" наголошено на тому, що їх придбання зумовлено особливостями господарської діяльності товариства. Придбаний у перевіряємий період товар належним чином відображений в бухгалтерському обліку, його придбання та використання у господарський діяльності підтверджується первинними документами.

Окремо представниками позивача звернуто увагу суду, що з метою ведення господарської діяльності товариства, адміністрування діяльності, спостереження за дорожніми умовами, тобто для забезпечення ефективного функціонування підприємства, позивачем здійснювалось придбання таких товарів, як планшету Apple iPad 9.7, навігаційного приладу NVT-15, приймача навігаційного, ноутбуку Acer Swift 1 SF114-32, ноутбуку Asus Vivobook Pro N705UN, ноутбуку HP Omen 17, які за своєю значимістю у виробничій діяльності ТОВ "Надбужжя Плюс" головним бухгалтером було оприбутковано на рахунок бухгалтерського обліку 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети». Зважаючи на це, та керуючись положеннями п. 23 П(с)БО 9 «Запаси» та п. 2.22 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затв. наказом МФУ № 2 від 10.01.2007, якими визначено, що вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, що передані в експлуатацію, виключається зі складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідними особами протягом строку їх фактичного використання, позивачем при видачі в експлуатацію окремим матеріально відповідальним особам зазначених ТМЦ, одночасно було здійснило списання таких активів з балансу. Відповідно, станом на 31.05.2019 ці МШП на балансі товариства не обліковуються.

Щодо списання паливно-мастильних матеріалів в обсязі 51797,23 л. на суму 1203672,30 грн. представники позивача, окрім іншого, пояснили, що відповідне списання відбувалось на підставі відомостей обліку витрат пального та актів списання ТМЦ, адже подорожні листи, як обов`язковий документ, який фіксує використання пального, були скасовані наказом Державної служби статистики України від 19.03.2013 р. № 95 та наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 10.12.2013 р. № 1005/1454. Також, стороною позивача наголошувалось на тому, що об`єм списаних паливно-мастильних матеріалів, з огляду на особливості господарської діяльності підприємства, його штат та інше, є економічно обґрунтованим.

Стосовно списання втрат від псування сільськогосподарської продукції (зерна), представники позивача зазначили, що втрати, відображені товариством у процесі зберігання/транспортування, є об`єктивно існуючими природними та невідворотними процесами, що знаходяться поза межами контролю та впливу підприємства і є невід`ємною частиною господарської діяльності.

З огляду на що, списання втрат зерна при прийомці, накопиченню, відвантаженні, зберіганні не є операцією у розумінні ст. 185 ПК України, оскільки не відбувається ані постачання товару (перехід права власності), ані використання товарів у негосподарській діяльності (втрати є невідворотними і є частиною господарської діяльності).

При цьому, вартість природних втрат покривається у ціні продажу товару, бере участь у формуванні податкових зобов`язань, отже, природні втрати не є додатковим самостійним об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог заперечила, просила в задоволені позову відмовити покликаючись на мотиви, наведені у відзиві на позовну заяву, а також в усних поясненнях, наданих по суті заявлених позовних вимог. Зокрема зазначила, що встановлені перевіркою порушення податкового законодавства в дійсності мали місце. При цьому, за своїм змістом та суттю, наведені у відзиві на позовну заяву обґрунтування та надані під час розгляду справи пояснення є аналогічними тим, що відображені в акті перевірки №85/0510/33959183 від 17.09.2019.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Надбужжя Плюс" зареєстровано, як юридична особа, 12.12.2005 за №11481020000000189 та являється платником податків і зборів, зокрема, податку на додану вартість. Згідно відомостей зазначених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), основними видами діяльності ТОВ «Надбужжя Плюс» є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.46 Розведення свиней; 01.49 Розведення інших тварин; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; 10.81 Виробництво цукру; 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.23 Оптова торгівля живими тваринами; 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.36 Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

В період з 30.07.2019 по 27.08.2019 ГУ ДПС у Вінницькій області, на підставі направлень від 30.07.2019 №2482, 2483, 2484, виданих ГУ ДФС у Вінницькій області; направлень від 04.09.2019 №67, 68, 69, виданих ГУ ДПС у Вінницькій області, відповідно до наказу ГУ ДФС у Вінницькій області від 10.07.2019 за № 3619, наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 03.09.2019 №104 проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Надбужжя Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.2016 по 31.05.2019, валютного законодавства за період з 01.09.2016 по 31.05.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.09.2016 по 31.05.2019, іншого законодавства за період з 01.09.2016 по 31.05.2019.

Результати перевірки оформлено актом від 17.09.2019 за №85/0510/33959183 (том 1 а.с. 19-58).

Відповідно до висновків, викладених в зазначеному акті, в ході перевірки, окрім іншого, встановлено порушення позивачем:

- п. 185.1. ст. 185, її.189.9 ст. 189, п.198.5. ст. 198, п.199.1. ст. 199 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1 226 878,11 грн., в тому числі вересень 2016 року - 110306,27 грн., жовтень 2016 року - 2422,86 грн.; листопад 2016 року - 53513,72 грн., грудень 2016 року - 14238,15 грн., січень 2017 року - 2940,36 грн., лютий 2017 року - 15694,95 грн., березень 2017 року - 14003,57 грн., квітень 2017 року - 12645,77 грн., травень 2017 року - 3835,47 грн., червень 2017 року - 4114,41 грн., липень 2017 року - 30736,89 грн., серпень 2017 року - 59683,55 грн., вересень 2017 року - 8215,19 грн., жовтень 2017 року - 111520,23 грн., листопад 2017 року - 254715,69 грн., грудень 2017 року - 106707,20 грн., січень 2018 року - 19510,05 грн., березень 2018 року - 67912,91 грн., квітень 2018 року - 12800,99 гри., серпень 2018 року - 32969,36 грн., вересень 2018 року - 130255, 64 грн., січень 2019 року - 124694.91 грн., березень 2019 року - 33439,67 грн.

- п.185.1 ст.185, п.189.9 ст.189, п.198.5, ст.198, п.199.1 ст. 199 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 334 100,64 грн., в т.ч. травень 2019 року - 334100,46 грн.

Не погоджуючись в частині із висновками вищезазначеного Акту перевірки позивач 07.10.2019 звернувся до ГУ ДПС у Вінницькій області із письмовими запереченнями за вих. №180 (том 1 а.с. 70-77).

За результатами розгляду заперечення ГУ ДПС у Вінницькій області оскаржувані в даній адміністративній справі висновки Акту перевірки залишено без змін, про що листом від 18.10.2019 за №2269/10/02-32-05-10 повідомлено позивача.

На підставі акту від 17.09.2019 за №85/0510/33959183 податковим органом 23.10.2019 прийнято податкові повідомлення-рішення (далі - ППР), а саме:

- №000101510, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість в загальній сумі 1533598,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1226878,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 306720,00 грн. (порушення п. 185.1. ст. 185, її.189.9 ст. 189, п.198.5. ст. 198, п.199.1. ст. 199 ПК України);

- №000102510, яким ТОВ «Надбужжя Плюс» визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за податком на додану вартість в сумі 334100,00 грн. (порушення п.185.1 ст.185, п.189.9 ст.189, п.198.5, ст.198, п.199.1 ст. 199 ПК України).

Не погоджуючись з висновками вищезазначеного Акту перевірки та прийнятими ППР позивач звернувся до Державної податкової служби України із скаргою за вих №10954/6 від 13.11.2019 (том 1 а.с. 91-100).

За наслідком розгляду поданої позивачем скарги, Державна податкова служба України прийняла рішення за вих. № 1281/6/99-00-08-05-01-06 від 11.01.2020, яким оскаржувані ППР залишено без змін (том 1 а.с. 101-108).

Разом із тим, вважаючи рішення контролюючого органу протиправними та таким, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд в першу чергу враховує, що згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Надаючи оцінку доводам сторони відповідача щодо допущення ТОВ «Надбужжя Плюс» п.185.1 ст.185, п.189.9 ст.189, п.198.5, ст.198, п.199.1 ст. 199 ПК України, а саме заниження об`єкту оподаткування на суму 433087,00 грн. за операціями ліквідації основних виробничих засобів, які ліквідовано за самостійним рішенням платника, суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України під постачанням товарів слід розуміти будь-яку передачу права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

При цьому не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає до контролюючого органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Пунктом 189.9 статті 189 ПК України визначено, що у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма вищезазначеного пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства, або коли платник податку подає до контролюючого органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Під поняттям «основні засоби» слід розуміти матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6 000 грн., невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6 000 грн. і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) (підпункт 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Під поняттями «невиробничі основні засоби», «невиробничі нематеріальні активи» слід мати на увазі основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання у господарській діяльності платника податку (підпункт 138.3.2 пункту 138.2 статті 138 ПК України).

Згідно п.41, п.42 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 561 від 30.09.2003 із змінами та доповненнями для визначення непридатності основних засобів до використання, можливості їх використання іншими підприємствами, організаціями та установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійно діюча комісія.

Постійно діюча комісія: здійснює безпосередній огляд об`єкта, що підлягає списанню; встановлює причини невідповідності критеріям активу; визначає осіб, з вини яких відбулося передчасне вибуття основних засобів із експлуатації, вносить пропозиції щодо їх відповідальності; визначає можливість продажу (передачі) об`єкта іншим підприємствам, організаціям та установам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, що можуть бути одержані при демонтажі, розбиранні (ліквідації) основних засобів, встановлює їх кількість і вартість; складає і підписує акти на списання основних засобів.

В актах на списання наводяться дані, що характеризують об`єкти основних засобів: рік виготовлення або будівництва об`єкта, дата його надходження на підприємство і початок експлуатації, первісна (переоцінена) вартість об`єкта, сума нарахованого зносу, передбачений і фактичний строк корисного використання, проведені ремонти, причини вибуття тощо.

Регістри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів.

Наказом Міністерства статистики України № 352 від 29.12.1995 «Про затвердження типових форм бухгалтерського обліку» затверджено типові форми бухгалтерського обліку основних засобів, в т.ч. ОЗ-3 «Акт списання основних засобів», за яким: «Форма застосовується для оформлення вибуття основних засобів (крім автотранспортних засобів) при повному або частковому їх списанні. Акт складається у двох примірниках комісією, призначеною керівником підприємства, будови, організації, затверджується керівником підприємства (організації) або особою, на те уповноваженою. Перший примірник акта передають до бухгалтерії, другий залишається у особи, відповідальної за зберігання основних засобів, та є підставою для здачі на склад запчастин, що залишилися в результаті їх списання, а також матеріалів, металобрухту і т.п.

Таким чином, аналіз вищенаведених правових норм дає підстави стверджувати, що не підлягають оподаткуванню операції зі списання основних засобів, у випадку, якщо відповідне списання зумовлено їх непридатністю до використання у господарській діяльності, що мало місце внаслідок їх руйнації або в результаті дії обставин непереборної сили, а також за умови належного оформлення відповідної операції (складання Актів списання основних засобів).

Так, в акті перевірки зазначено, що під час проведення документальної планової виїзної перевірки, встановлено факт списання (ліквідації) позивачем, у перевіряємий період, низки основних виробничих засобів, перелік яких відображено на сторінці 8-9 Акту, що на переконання сторони відповідача свідчить про здійснення позивачем операцій з постачання товарів, які є об`єктом оподаткування ПДВ, та відповідно оподатковуються податком у загальновстановленому порядку. При цьому база оподаткування ПДВ за такими операціями визначається відповідно до пункту 189.9 статті 189 ПК України, а саме за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

В свою чергу, сторона позивача, не заперечуючи самого факту списання основних засобів, вказує, що відповідні операції в розумінні положень ст. 185.1 ПК не підпадають під об`єкт оподаткування, адже їх списання в частині було зумовлено виправленням помилок, самостійно виявлених в бухгалтерському обліку, та непридатністю використання таких засобів за призначенням. Зокрема, було виявлено, що в складі основних засобів обліковуються об`єкти, фактична залишкова вартість яких дорівнює нулю, однак в бухгалтерському обліку за ними некоректно відображено нарахування амортизації, що призвело до завищення залишкової вартості, відображеної у балансі товариства.

Саме на виправлення зазначених невідповідностей, керуючись принципом обачності, з метою запобігання завищенню оцінки активів та уникнення надання неправдивої інформації в фінансовій звітності, позивачем було проведено коригування залишкової вартості таких основних засобів проведенням Дт 976 «Списання необоротних активів» Кт 10 «Основні засоби».

Крім того, в судовому засіданні представники позивача додатково пояснили, що частина списаних (ліквідованих) основних засобів, а саме: «приміщення СТФ №1 Хмарівка», «приміщення СТФ №2 Хмарівка», «продуктовий склад Хмарівка», фактично не належало товариству та не використовувалось в його господарській діяльності, а є власністю засновника ТОВ "Надбужжя Плюс".

На підтвердження наведених обставин, представниками позивача суду надано первинну документацію, на підставі якої відбувалось списання відображених на стор. 8-9 Акту перевірки основних засобів.

Зокрема, матеріали адміністративної справи містять акти списання основних засобів (форма ОЗ-3), складені утвореною на товаристві Комісією, під головуванням генерального директора ОСОБА_1 (том 1 а.с. 114-145). Як вбачається зі змісту Актів списання основних засобів, в п. 5 «Технічний стан та причини списання» Комісією вказувався технічний стан та причини списання основних засобів.

Судом встановлено, що більшість списаних основних засобів, що зазначені в Актах списання належали до Авто-тракторного парку, та були списані (ліквідовані) в зв`язку з закінченням терміну експлуатації (том 1 а.с. 114-140). Зокрема, як вбачається з п. 16, п. 17 наведеної в Актах списання таблиці, рік виготовлення переважної більшості списаної техніки знаходиться в інтервалі 1977-1991 роки, тобто списана техніка перебувала в експлуатації понад 20 років, а в окремих випадках навіть більше.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено доводи представників позивача в частині, що списання застарілої техніки відбулось саме в зв`язку з її непридатністю до експлуатації в господарській діяльності товариства, виходу з ладу та неможливістю її відновлення (потребувала значних витрат, що економічно недоцільно). При цьому, їх списання оформлено на підставі документації визначеної Наказом Міністерства статистики України № 352 від 29.12.1995 «Про затвердження типових форм бухгалтерського обліку».

В свою чергу, досліджуючи причини (підстави) для списання основних засобів, а саме «Піднавіс СТФ дерев`яний», «Приміщення СТФ №1 Хмарівка», «Приміщення СТФ №2 Хмарівка» та «Продуктовий склад Хмарівка» за Актами списання основних засобів (том 1 а.с. 141-145), судом встановлено наступне.

Як свідчать відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, одним з засновників ТОВ "Надбужжя Плюс" є громадянин України ОСОБА_2 . Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 27.11.2018 за №147011698, відображені в обліку ТОВ "Надбужжя Плюс" об`єкти основних засобів, а саме: «приміщення СТФ №1 Хмарівка», «приміщення СТФ №2 Хмарівка», «продуктовий склад Хмарівка», які розташовані за адресами: - Вінницька обл., Бершадський р., с. Хмарівка, вулиця Фрунзе, будинок 31 а; - Вінницька обл., Бершадський р., с. Хмарівка, вулиця Фрунзе, будинок 31 б; - АДРЕСА_1 , належать на праві приватної власності засновнику товариства ОСОБА_2 (том 1 а.с. 181-187).

Також, як вбачається з матеріалів справи, вказані об`єкти нерухомості, в складі інших ТМЦ, засновником ОСОБА_2 були передані позивачу за Договором позички (том 1 а.с. 160-163), та останнім взяті на облік.

Разом з тим, як зазначили в судовому засіданні представники позивача, передача вказаних об`єктів нерухомості та прийняття їх на облік, відбулось помилково, адже останні в господарській діяльності позивача жодним чином не задіяні та є приватною власністю ОСОБА_2 . Таким чином, списання вказаних об`єктів основних засобів зумовлено самостійним виправленням товариством раніше допущеної помилки та не створює умов для отримання суб`єктом господарювання прибутку.

Відповідні обставини, знайшли своє документальне підтвердження наявною в матеріалах справи бухгалтерською довідкою від 28.02.2018, сформованою головним бухгалтером ТОВ "Надбужжя Плюс", в якій зазначено, що на обліку в підприємстві виявлено об`єкти основних засобів, які не мають ознак активу підприємства («приміщення СТФ №1 Хмарівка», «приміщення СТФ №2 Хмарівка», «продуктовий склад Хмарівка»), оскільки право володіння цими об`єктами належить іншій фізичній особі, а відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» «активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому».

З огляду на виявлені недоліки, головним бухгалтером, керуючись принципом повного висвітлення, який встановлює, що фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі, вирішено здійснити в бухгалтерському обліку коригування шляхом списання об`єктів основних засобів, які не мають ознак активу підприємства (том 1 а.с. 195).

Враховуючи наведені обставини, суд зазначає, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що позивач, фактично не володів списаним майном «приміщення СТФ №1 Хмарівка», «приміщення СТФ №2 Хмарівка», «продуктовий склад Хмарівка», адже останні на обліку в підприємстві перебували в наслідок допущеної помилки. При цьому, зазначені об`єкти перебувають у приватній власності засновника ТОВ "Надбужжя Плюс", а відтак самостійне виправлення помилки в бухгалтерському обліку, не створює передумов для виникнення об`єкту оподаткування в розумінні положень ст. 185 ПК України, адже дані дії не спрямовані на отримання прибутку.

Підсумовуючи встановлені фактичні обставини справи, що стосуються списання позивачем об`єктів основних засобів, перелік яких зазначений на стор. 8-9 Акту перевірки, суд зазначає, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що відповідне списання в одній частині зумовлено закінченням терміну експлуатації (не придатна до використання) основних засобів, а в іншій частині - виправленням попередньо допущеної помилки щодо взяття об`єктів нерухомості, належних на праві користування засновнику товариства, на облік ТОВ "Надбужжя Плюс". Відтак, вказані дії не спрямовані на отримання підприємством економічної вигоди.

Наведене, в свою чергу, дає підстави для формування висновку про те, що в даному випадку положення пункту 189.9 статті 189 ПК України не поширюються на вищезазначені обставини, адже вказана в актах списання техніка, за спливом терміну експлуатації, не може використовуватися за первісним призначенням (абз. 2 п. 198.9 ПК України). В той час списання об`єктів нерухомості відбулось внаслідок виправлення, допущеної в бухгалтерському обліку помилки, що, на переконання суду, є обставиною непереборної сили, а її виправлення, без завдання підприємству матеріальних збитків у інший спосіб, є неможливим.

В свою чергу, надаючи оцінку наведеним в Акті перевірки висновкам відповідача щодо порушення ТОВ «Надбужжя Плюс» п. 198.5. ст.198, п. 199.1 ст.199 ПК України в наслідок не здійснення нарахування податкових зобов`язань виходячи з бази оподаткування за товарами, необоротними активами, придбаними (виготовленими) з податком на додану вартість, які використано в операціях, не пов`язаних з господарською діяльністю платника податку, суд зазначає наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, до таких висновків контролюючий орган дійшов проаналізувавши господарську діяльність позивача за період з 01.09.2016 року по 31.05.2019 року, в частині придбання товарів, використання яких, на переконання відповідача, не пов`язано з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, використання таких товарів не спрямовано на отримання доходу ТОВ «Надбужжя Плюс».

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пунктів 44.1 та 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність від 16.07.1999, згідно зі статтею 1 якого, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Варто зазначити, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

Обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Як вбачається з Акту перевірки, ревізорами встановлено, що в перевіряємий період позивачем було придбано в ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Деметра", ТОВ "Брокард-Україна", ТОВ "ГЛОБАЛ СП", ДП "ІЗЮМІНКА", ДП "Дослідне господарство "Оленівське" Національного наукового центру "Інститут механізації та електрифікації сільського господарства", ТОВ"АМІАТА", ПП "ЯРОСЛАВ", ТОВ ОБ`ЄДНАНА ТОРГОВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЛЮС", ТОВ "РОЗЕТКА. УА", ДП ДГ "АРТЕМІДА" ІНСТИТУТУ КАРТОПЛЯРСТВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ", ТОВ "РОШЕН-ТРЕЙД", ТОВ "ГАДЖЕТ ТРЕЙДІНГ" низку товарів на загальну суму 996389,94 грн., в т.ч. ПДВ 166064,99 грн., які в бухгалтерському обліку було списано на рахунки 92 «Адміністративні витрати», 94 «Інші витрати операційної діяльності».

Однак, на переконання сторони відповідача, придбаний в зазначених контрагентів товар позивачем не використовувався у власній господарській діяльності, а відтак позивачем протиправно було проведено його списання на рахунки 92 «Адміністративні витрати», 94 «Інші витрати операційної діяльності».

Виходячи з висновку податкового органу щодо не використання ТОВ «Надбужжя Плюс» у власній господарській діяльності придбаних в контрагентів товарів, судом досліджено підстави і порядок здійснення позивачем спірних господарських операцій та встановлено наступне.

Одним з видів господарської діяльності позивача є реалізація продукції власного виробництва. Також, згідно відомостей ЄДР господарська діяльність позивача пов`язана з розведенням свиней, розведенням інших тварин, виробництвом готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, оптова торгівля живими тваринами, оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами та з іншою діяльністю у сфері сільського господарства. В свою чергу, відповідно до статуту ТОВ «Надбужжя ПЛЮС», затвердженого протоколом загальних зборів учасників від 17.04.2019 року, предметом діяльності товариства є будь-яка не заборонена чинним законодавством України господарська діяльність, зокрема, але не виключно, виробництво сільськогосподарської продукції та її переробка, виробництво, збереження, переробка, закупівля, оптова та роздрібна реалізація сільськогосподарської продукції і харчової продукції, тютюнових виробів, алкогольних напоїв та спирту, виробнича і комерційна діяльність по виведенню, розмноженню, виробництву і продажу насіння гібридів соняшника, кукурудзи, квасолі, сої та інших сільськогосподарських культур, вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур, насіння олійних культур, овочів, баштанних культур, корнеплодів і бульбоплодів, оптова торгівля зерном, роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами, зовнішньоекономічна діяльність.

Як вбачається з Акту перевірки, в перевіряємий період позивачем в ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Деметра" було придбано саджанці яблунь, саджанці троянд, саджанці малини, саджанці троянди чайно-гібридної, саджанців абрикоса, саджанці горіха грецького.

В позовній заяві, а також під час розгляду справи представники позивача наголошували, що придбання вказаної продукції є фактичною закупівлею ресурсів задля забезпечення виробництва та вирощення продукції власного виробництва, яка в подальшому реалізовується та/або використовується для забезпечення харчування вирощених товариством тварин.

Факт постачання від ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Деметра" до ТОВ «Надбужжя Плюс» вищезазначених товарів підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними (том 1 а.с. 196-206), які в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вважаються первиною документацією та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Таким чином, зважаючи на те, що поставка товарів оформлена належним чином, доводи сторони позивача, що придбання вказаного товару зумовлено забезпеченням виробництва продукції власного виробництва, що в повній мірі узгоджується з характером господарської діяльності згідно з КВЕД та статуту підприємства, яку провадить ТОВ «Надбужжя Плюс», а також не надання стороною відповідача доказів протилежного, суд вважає наведені в акті перевірки висновки ревізорів необгрунтованими.

Стосовно закупівлі позивачем у Черкаській державній сільськогосподарській дослідній станції Національного наукового центру "Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України" ремонтних кнурців, то представники позивача пояснили, що ТОВ «Надбужжя Плюс» має в оренді свинарники, відповідно наявний прямий зв`язок між необхідністю придбання ремонтних кнурців для розвитку стада та господарської діяльності Товариства.

Факт закупівлі у Черкаській державній сільськогосподарській дослідній станції Національного наукового центру "Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України" ремонтних кнурців підтверджується належним чином оформленою видатковою накладною (том 1 а.с. 207). При цьому, суд враховує, що згідно даних ЄДР та статуту підприємства одним з основних видів діяльності позивача є розведення свиней (КВЕД 01.46), ведення якого потребує використання ремонтних кнурців.

Щодо придбання у ТОВ "Брокард-Україна" жіночої туалетної води, гелю для душу, молочка для тіла, мила, рушників, лосьйонів, жіночої парфумованої води, чоловічої туалетної води, зволожуючого крему для тіла, рук; жіночої туалетної води (спрею), чоловічої туалетної води (спрею), наборів (гель д/душу+зволож.крем д/тіла та рук), слід зауважити наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «Надбужжя Плюс» має в користуванні приміщення готелю, який знаходиться за адресою: Вінницька обл., Бершадський район, с. Чернятка, вул. Шевченка, 34-Б, площею 299 кв.м., відповідно до Договору позички від 01.11.2012 (том 1 а.с. 160-163) та використовується виключно для задоволення потреб працюючих та інвесторів.

Як пояснили в судовому засіданні представники позивача, вказаний готель використовується для розміщення в ньому працівників Київської філії підприємства, у разі відрядження до головного підприємства, розміщення аудиторів, потенційних та наявних покупців продукції, інвесторів та інших осіб, які прибувають у відрядження до ТОВ «Надбужжя Плюс». Наявність готелю необхідна для можливості розміщення та економії грошових коштів, часу, тобто для забезпечення власних потреб товариства.

Відповідно, приміщення готелю, а також проживання осіб, повинно бути забезпечене предметами першої необхідності, в тому числі: засобами особистої гігієни, гелями для душу, милом, рушниками, наборами для душу і т.д. Саме ці предмети були закуплені у ТОВ «Брокард-Україна», а тому їх придбання та використання напряму пов`язано із господарською діяльністю підприємства, оскільки відповідні товари в певній мірі забезпечують функціонування наявного в користуванні позивача готелю, який, в свою чергу необхідний для належного забезпечення господарської діяльності ТОВ «Надбужжя Плюс».

Окрім того, обґрунтовуючи необхідність закупівлі парфумованої чоловічої та жіночої води, стороною позивача роз`яснено, що остання придбана для проведення презентацій, які необхідні задля розширення місць збуту та заохочення інвесторів (реклама).

Факт закупівлі в ТОВ «Брокард-Україна» вище перелічених предметів підтверджується належним чином оформленими товарними накладними (том 1 а.с. 209-219).

Також, знайшли своє підтвердження письмовими доказами твердження сторони позивача щодо використання готелю у власних потребах товариства, зокрема для розміщення в ньому працівників Київської філії підприємства, у разі відрядження до головного підприємства. Матеріали адміністративної справи містять низку Наказів ТОВ «Надбужжя Плюс» «Про службове відрядження», в яких містяться вказівки головному бухгалтеру товариства щодо відсутності необхідності у виплати добових особам, які перебувають у відрядженні в зв`язку з їх проживанням в приміщенні готелю товариства та забезпечення харчуванням працюючих за рахунок товариства (том 6 а.с. 38-46, 64-76, 148-160).

В свою чергу, придбання в ТОВ «Брокард-Україна» продукції задля проведення презентації підтверджується наявними в матеріалах справи Наказами №54, від 15.09.2017, №87 від 01.06.2018, №22 від 05.02.2019 (том 2 а.с. 73-75), кошторисами витрат на проведення презентації ТОВ «Надбужжя Плюс», який передбачав закупівлю презентаційних подарунків (том 2 а.с. 76-78), звітами про проведення презентації (том 2 а.с. 79-80).

Таким чином, є документально підтвердженими надані представниками позивача пояснення щодо використання придбаної в ТОВ «Брокард-Україна» продукції для забезпечення ведення господарської діяльності. На переконання суду, забезпечення умов для роботи персоналу, а також проведення рекламної компанії (презентацій) в реаліях сьогодення є необхідною складовою отримання прибутку, що в свою чергу складає основну мету товариства. Представником відповідача під час розгляду справи не надано належних доказів в спростування вищенаведених представниками позивача доводів.

Також, саме з метою забезпечення проведення презентацій позивачем в ТОВ "ГАДЖЕТ ТРЕЙДІИГ" було придбано музичний центр Sony МНС- V41D, про що свідчить додана до матеріалів справи видаткова накладна (том 2 а.с. 9).

Обґрунтовуючи доцільність купівлі в ТОВ "ГЛОБАЛ СП" фітнес-центру MAXIMA, стороною позивача повідомлено, що його придбання зумовлено необхідністю забезпечити фізичну реабілітацію працівників з інвалідністю та інших працівників товариства.

В підтвердження даної позиції свідчать наступні докази:

- належним чином оформлені видаткові накладні №2846 від 10.10.2017, №87 від 23.01.2018 (том 1 а.с. 220-221), якими підтверджується сам факт придбання спорт-інвентаря;

- наказ №47 від 05.12.2017 про прийняття на роботу з 06.12.2017 на неповний робочий день ОСОБА_3 , який згідно довідки МСЕК Серії 10ААВ №553236 є інвалідом другої групи (том 2 а.с. 67-68);

- наказ №43 від 29.11.2017 про прийняття на роботу з 01.12.2017 на неповний робочий день, окрім інших, ОСОБА_4 , , який згідно довідки МСЕК Серії 12ААА №588972 є інвалідом другої групи (том 2 а.с. 69-72).

Крім того, загальна кількість працівників, які сумлінно дбають про свій фізичний розвиток, забезпечують кращу продуктивність роботи товариства.

Таким чином, документальне підтвердження працевлаштування на підприємстві осіб з інвалідністю в повній мірі узгоджується з наданими стороною позивача поясненнями та свідчить про використання придбаної в ТОВ "ГЛОБАЛ СП" продукції для забезпечення потреб працівників підприємства, поліпшення фізичного розвитку, а відтак й умов їх праці, що в свою чергу дає підстави стверджувати, що придбання фітнес центру безпосередньо пов`язане з господарською діяльністю TОB «Надбужжя Плюс».

З приводу придбання у ТОВ "ЄВРОПА АРМ СПОРТ" окулярів та біноклів, то стороною позивача зауважено, що одним з основних видів діяльності ТОВ «Надбужжя Плюс» є ведення сільського господарства, та у користуванні товариство має значну площу земельних ділянок, угідь, на яких здійснюється посів, збирається врожай, і т.д. Посів та врожай на площах земельних ділянок позивача потребує охорони, особливо у нічний час, для чого й були закуплені вищевказані товари.

Факт їхнього придбання підтверджується видатковими накладними (том 1 а.с. 222-226), однак належного заперечення чи спростування викладених обставин відповідачем не наведено, а судом не встановлено.

Також, як вбачається з акту перевірки, в перевіряємий період позивачем було придбано:

- в ДП "І3ЮМІНКА" набори цукерок «Казкові будиночки», торти «Золотий ключик», «Київський», «Празький»;

- в ТОВ "РОШЕН-ТРЕЙД" набори цукерок «Новорічна сумочка», «Новорічне свято», торти «Золотий ключик», «Київський», «Новий рік», «Празький».

В судовому засіданні представники позивача пояснили, що відповідні солодощі товариством були закуплені з метою надання благодійної допомоги школам-інтернатам.

Факт закупівлі в ДП "І3ЮМІНКА" та в ТОВ "РОШЕН-ТРЕЙД" зазначених кондитерських виробів підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними (том 1 а.с. 227-228, 250, том 2 а.с. 1-2).

При цьому, передача вказаної продукції як благодійної допомоги школам-інтернатам підтверджується наступним.

Так, в матеріалах справи міститься лист Комунального некомерційного підприємства «Житомирський обласний спеціалізований будинок дитини для дітей-сиріт та дітей, які залишились без піклування батьків» Житомирської обласної ради, від 15.05.2020 за №125/01-18, який адресований відповідачу, та в якому дитячий заклад повідомив, що дійсно на протязі 2016-2019 років ТОВ «Надбужжя Плюс» виключно на благодійних засадах у святкові та вихідні дні декілька раз на рік відвідували та відвідують вихованців будинку дитини з метою пригощення їх та працівників закладу солодощами, в тому числі новорічними подарунками, цукерками, тортами (том 5 а.с. 180). При цьому, в листі визнано неможливість надання підтверджуючих документів про отримання відповідної допомоги, в зв`язку з тим, що така благодійність позивачем здійснювалась у вихідні та святкові дні та не потрапляла на склад будинку дитини, а відразу роздавалась дітям та працівникам закладу.

В свою чергу, документальне підтвердження отриманої від ТОВ «Надбужжя Плюс» благодійної допомоги податковому органу було надано іншим комунальним закладом «Денишівський навчально-реабілітаційний центр» Житомирської обласної ради. Зокрема, про отримання комунальним закладом від позивача благодійної допомоги свідчать:

-Акти прибуткування (том 5 а.с. 183-185);

-меморіальні ордери (том 5 а.с. 186-188).

Таким чином, навіть попри відсутність документального підтвердження передання школам-інтернатам по кожному з придбаних кондитерських виробів, вищенаведеними первинними документами беззаперечно підтверджуються здійснення ТОВ «Надбужжя Плюс» в період з 2016 по 2019 роки благодійної допомоги вказаним закладам, та останніми не заперечується, що серед отриманої благодійної допомоги були солодощі, в тому числі й придбані в ДП "І3ЮМІНКА" та в ТОВ "РОШЕН-ТРЕЙД".

Стосовно закупівлі у ДП "Дослідне господарство "Оленівське" Національного наукового центру "Інститут механізації та електрифікації сільського господарства" нетелі, то надані представниками позивача пояснення є аналогічними тим, що були надані відносно придбання ремонтних кнурців. Зокрема суду повідомлено, що відповідно до статуту підприємства та витягу з ЄДР одним з видів діяльності ТОВ «Надбужжя Плюс» є «Розведення інших тварин» (КВЕД 01.49), в зв`язку з чим у користуванні товариства перебуває телятник, а відтак існує прямий зв`язок між необхідністю придбання поголів`я для розвитку стада та господарською діяльністю товариства.

Факт постачання від ДП "Дослідне господарство "Оленівське" Національного наукового центру "Інститут механізації та електрифікації сільського господарства" до ТОВ «Надбужжя Плюс» нетелі підтверджується належним чином оформленою видатковою накладною (том 1 а.с. 208).

З приводу закупівлі:

- у ТОВ "Епіцентр К", Гіпермаркет "Епіцентр К" № 2, м. Київ ліжка "Софія", машини пральної LG FH0B8WD7, насіння газонних трав, насіння буряка Егіпетський плоский, насіння буряка Циліндра, насіння моркви Вітамінна, насіння моркви Шантане, машини пральної LG FH0B8ND, сокодавки PHILIPS HR 1922/20, праска PHILIPS GC4525/30, сковороди Aroma 24 см., алюміній, АПП, TEFAL, сковороди Aroma 26 см., алюміній, АПП, TEFAL, кришки скляної 24 см. TEFAL, ваг напольних електронних, валиків, дзеркала з LED підсвіткою, сервізу для чаю MIREI ROUGE на 6 персон, праски PHILIPS GC4525/30, хлібопічі;

- у ТОВ «АМІАТА» води мінеральної Боржомі, кави Davidoff, кави Jacobs Monarch розчинна, лимонів Туреччина ваговий, пакет Мега Марк 44*70, сік Galicia Яблучно-грушевии с/б 1л х6, сік Galicia Яблучно-чорничний с/б 1л х6, чай Карпатський Мультифрукт 100г х 16, чай Тянь-Шань зелений з ананасом 80г х20, чай Тянь-Шань зелений з малиною 80г х20, чай Тянь-Шань зелений із саусепом 80г х20, чай Хейлис Англійський Ган Паудер зелений 100г х50, Чай Хейлис Англійський зелений кр/аркуш ж/б 125г х10, Яблука Голден Делішес Україна ваг/кг, яблука Ред Чіф вагові;

- у ПП "ЯРОСЛАВ" комплектів постільної білизни;

- у ТОВ ОБ`ЄДНАНА ТОРГОВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЛЮС" чайнику для заварювання, мікрохвильової пічі SAMSUNG MC28H5013AW/BW представники позивача зазначили, що дане, обладнання, меблі, посуд було закуплено для обслуговування готелю та столової, що перебувають на праві користування у ТОВ «Надбужжя Плюс». Насіння моркви безпосередньо необхідне для ведення господарської діяльності підсобного господарства підприємства.

В контексті наданих стороною позивача поясненням, суд зазначає, що як вже було встановлено вище, в користуванні позивача знаходиться готель, який використовується для забезпечення належних умов проживання працівників товариства. При цьому, суд погоджується з доводами представників позивача, що особливості функціонування готелю передбачають необхідність постійного поповнення ТМЦ, які з тих чи інших причин виходять з ладу. Перелік придбаних товарів підпадає під перелік ТМЦ, які є невід`ємною частиною в забезпеченні належної роботи готелю, що використовується в господарській діяльності підприємства.

При цьому, факт постачання від зазначених підприємств до ТОВ «Надбужжя Плюс» товарів підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними (том 1 а.с. 229-246).

Також, з метою забезпечення функціонування готелю позивачем в ДП ДГ "АРТЕМІДА" ІНСТИТУТУ КАРТОПЛЯРСТВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ" було придбано картоплю. Як пояснили представники позивача, вона необхідна для харчування працівників та гостей підприємства у столовій. При цьому, факт придбання позивачем зазначеної продукції підтверджується належним чином оформленою видатковою накладною (том 1 а.с. 248-249).

В свою чергу, стосовно придбання в ТОВ "РОЗЕТКА. УА" мисок металевих для собак, як пояснили представники позивач, для охорони приміщень та сільськогосподарських угідь, то суд зазначає, що підтвердити чи спростувати відповідні пояснення, зважаючи на особливості господарської діяльності позивача є неможливим. При цьому, як і в інших випадках, факт придбання позивачем зазначеної продукції підтверджується належним чином оформленою видатковою накладною (том 1 а.с. 247).

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що в Акті перевірки ревізорами не ставилось в провину позивачу неналежне оформлення придбаного в контрагентів товарів, водночас ставилось під сумнів саме факт використання таких товарів у власній господарській діяльності.

Судом також в судовому засіданні за клопотанням представників позивача досліджено відеодокази, які свідчать про використання в господарській діяльності товариства частини придбаних ТМЦ та підтверджують надані представниками позивача твердження.

Разом з тим, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд приходить до переконання, що, принаймні, більшість вказаних вище товарів пов`язані з виробництвом та реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а використання таких товарів спрямовано на отримання доходу. При цьому, під час розгляду справи стороною відповідача не було надано суду доказів протилежного. Таким чином, твердження посадових осіб контролюючого органу в цій частині є безпідставними та необґрунтованими, а в більшій мірі мають ознаки припущень.

Також, в акті перевірки, працівники контролюючого органу зазначають про не підтвердження первинним документами списання придбаних паливно - мастильних матеріалів в обсязі 51797,23 л на суму 1203672,30 грн., в т.ч. ПДВ 240734,46 грн. відповідно порушення ТОВ «Надбужжя Плюс» п. 198.5 ст. 198, п. 199.1 ст. 199 Податкового Кодексу України, оскільки не нараховано податкові зобов`язання та не складено і не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних зведену податкову накладну на вказану суму.

Підставою для таких висновків стало надання на перевірку актів списання ТМЦ, які не містять інформацію: марка та державний номер автомобіля, ПІБ водія, період фактичного використання автомобіля, показники спідометру, пробіг автомобіля, норми списання бензину, кількість фактичного використання пального за період використання, господарська операція в якій фактично використано автомобіль та відповідно списано пальне. Окрім того, вказано, про відсутність первинних документів, які б відповідали частині 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

На переконання суду такі твердження відповідача є безпідставними з огляду на наступне.

Згідно з наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» № 88 від 24.05.1995, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватися із використанням встановлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити типових або спеціальних форм.

Оскільки подорожні листи, як обов`язковий документ, який фіксує використання пального, були скасовані наказом Державної служби статистики України від 19.03.2013 за №95 та наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 10.12.2013 за № 1005/1454, ТОВ «Надбужжя Плюс» використовує самостійні бланки, а саме відомості обліку витрати пального (том 3 а.с. 88-250, том 4 а.с. 1-120) та акти списання ТМЦ (том 3 а.с. 73-87).

Крім того, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт реальності використання списаних паливно-мастильних матеріалів у власній господарській діяльності, адже в ТОВ «Надбужжя Плюс» обліковується автопарк, який налічує як сільськогосподарську техніку, так і легкові транспортні засоби, що використовуються в господарській діяльності в тому числі для доставки робітників на об`єкти господарювання та на Київську філію товариства.

Відповідні обставини підтверджуються договорами оренди транспортних засобів (том 4 а.с. 121-127), протоколами Загальних зборів ТОВ «Надбужжя Плюс» та наказами по товариству про надання у розпорядження працівникам придбаних транспортних засобів, в яких визначено, що для цілей обліку витрат палива встановлено норму його використання (том 6 а.с. 167-183),службовими записками -звітами щодо використання палива марки А95 власними автомобілями (том 6 а.с. 184-194), оборотно-сальдовими відомостями по рахунках 131, 105 (том 6 а.с. 107-110, 197-205).

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відомості обліку мають усі необхідні реквізити, а саме назву документа, дату складання, період обліку бензину, назву .підприємства, від якого складено документ, дату заправки, показання спідометру, залишок бензину, кількість заправок, суму, підпис водія, який керував транспортним засобом, марку автомобіля, державний номер, підписи осіб, які видали відомість. Відповідно, наявні обов`язкові реквізити, згідно чинного законодавства.

Що стосується такого реквізиту, як норми витрат, що даний показник вказаний тільки у наказі Міністерства транспорту України № 43 від 10.02.1998, який не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, у зв`язку з чим він є обов`язковим для виконання лише підприємствами, установами і організаціями, які входять до сфери управління Міністерства інфраструктури України, а тому ТОВ «Надбужжя Плюс» вказані норми витрати бензину зазначати не зобов`язане.

До того ж, у даних правовідносинах слід врахувати правовий висновок Верховного Суду у постанові № 826/13368/15 від 28 липня 2020 року, який полягає у тому, що посилання на норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43 є необґрунтованими, оскільки цей галузевий нормативний акт призначений для планування потреби підприємств, організацій та установ в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива. Крім того, зазначений нормативно - правовий акт не може визначати прав та обов`язків позивача, оскільки не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.

У той же час витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів конкретного платника, що підлягають врахуванню при визначенні його оподатковуваного доходу, не обов`язково мають дорівнювати цим нормативам. А відтак відповідні витрати мають визнаватися на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України (як того вимагає пункт 138.2 статті 138 цього Кодексу).

Враховуючи вищевикладене, ТОВ «Надбужжя Плюс» надано документи, які заповнені у відповідності до чинного законодавства з обов`язковими реквізитами та підтверджують витрати палива. Автомобілі, на яких використовувалося пальне, перебувають на праві оренди та власності ТОВ «Надбужжя Плюс», що підтверджує використання їх у господарській діяльності.

Окрім того, в акті перевірки зазначено, що відповідно до наданих для перевірки документів, за період з 01.09.2016 по 31.05.2019 ТОВ «Надбужжя Плюс» придбано планшет Apple iPad 9.7" 128 Gb space gray 2018 (вартість 13749,17 грн.), навігаційний прилад NVT- 15 (вартість 23718, 67 грн.), приймач навігаційний (вартість 8448 грн.), ноутбук Acer Swift 1 SF114-32 (NX.GZI-F.U.022) Sakur (вартість 14256,67 грн.), ноутбук Asus Vivobook Pro N705UN (N70SUN-ОС049Т) - вартість 26706,67 грн., ноутбук HP Omen 17 (3GC44EA) Black (вартість 28332,50 грн.).

Відповідно до пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 27.04.2000 №92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 №288/4509 основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Відповідно до наказів про облікову політику ТОВ «Надбужжя Плюс» №1 від 04.01.2016, №1 від 03.01.2017, №1 від 02.01.2018, №1 від 02.01.2019 одиницею обліку основних засобів вважати окремий об`єкт основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, окремий вид, групу біологічних активів (п.1.1.1.). У складі малоцінних необоротних активів обліковувати об`єкти вартістю не більше 6000 грн. та з очікуваних строком використання (експлуатації більше одного року (п. 1.1.3).

Таким чином, керуючись стандартом 7 та наказами про облікову політику підприємства, придбані товари планшет Apple iPad 9.7 128Gb space gray 2018 (вартість 13749, 17 грн.), навігаційний прилад NVT-15 (вартість 23718,67 грн.), приймач навігаційний (вартість 8448 грн.), ноутбук Acer Swift 1 SF114-32 (NX.GZLEU.022) Sakur (вартість 14256,67 грн.), ноутбук Asus Vivobook Pro N705UN (Н705Ш-СС049Т) - вартість 26706,67 грн., ноутбук НP Omen 17 (3GC44EA) Black (вартість 28332,50 грн.) є об`єктами основних засобів.

Судом встановлено, що у періоді в якому було придбано дані основні засоби, було списано з балансу бухгалтерським проведенням Д-т 92 К-т 22. Підставою слугували акти списання товарів, які підписані членами комісії та затверджено генеральним директором товариства.

Крім того, в ході проведеної перевірки було встановлено, що вказані основні засоби відсутні у підзвіті матеріально-відповідальних осіб.

Враховуючи викладене, суд погоджується із твердженнями відповідача, що вищеперелічені товари не було використано в господарській діяльності підприємства.

Також, як вбачається з акту перевірки, перевіркою встановлено, що у перевіряємий період позивач, окрім іншого, не включив до складу податкового зобов`язання податок на додану вартість в сумі 1043735,49 грн. нарахований на втрати зерна при прийомні, накопиченню, відвантаженні, зберіганні у наступних звітних періодах: вересень 2016 року - 110306,27 грн; жовтень 2016 року - 2422,86 грн; листопад 2016 року - 53513,72 грн; грудень 2016 року -14238,15 грн.; січень 2017 року - 2940,36 грн.; лютий 2017 року - 15694,95 грн.; березень 2017 року - 12986,37 грн.; квітень 2017 року - 12645,77 грн.; травень 2017 року - 3835,47 грн.; червень 2017 - 4114,41 грн.; липень 2017 року - 29136,89 грн.; серпень 2017 року - 59683,55 грн.; вересень 2017 року - 3766,71 грн.; жовтень 2017 року - 102281,20 грн.; листопад 2017 року - 206814,27 грн.; грудень 2017 року - 11421,99 грн.; січень 2018 року -3559,75 грн.; лютий 2018 року -1013,43 грн.; березень 2018 року - 1782,10 грн.; травень 2018 року - 6246,25 грн.; червень 2018 року - 899,25 грн.; липень 2018 року - 8594,48 грн.; серпень 2018 року -59011,11 грн.; вересень 2018 - 13170,04 грн.; листопад 2018 року - 301165,86 грн; грудень 2018 року - 2490,28 грн.

Так, вказані списання зерна були віднесені до складу інших витрат операційної діяльності (Д-т рах. 947 К-т 271), що підтверджується наявними в матеріалах справи оборотно-сальдовими відомостями рахунку 271 (том 4 а.с. 128-150) та оформлювались первинними документами у вигляді: актів списання Ф82 за вересень - грудень 2016, 2017, 2018 років, січень - травень 2019 року, в яких відображено масу убутку, що виникла під час сортування та сушіння продукції рослинництва із зазначенням причин його виникнення (том 4 а.с. 151-202).

Наведена обставина знайшла своє підтвердження матеріалами справи та не заперечувалась як представником позивача, так і представником відповідача.

Відповідно до пункту 1.13. розділу VIII інструкції «Про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах» (що діяла на момент виникнення спірних правовідносин до 21.05.2017 р.), списання убутку за формулою (4) може проводитися тільки в розмірі не більше 0,2%. Списання втрат понад 0,2 % може бути проведено тільки з дозволу керівника підприємства та згідно з висновком комісії із зачистки партій зерна і продукції. За партіями зерна, що не підлягали доопрацюванню чи переміщенням механізмами в процесі зберігання, списання за рахунок зниження смітної домішки не допускається.

Згідно пункту 1.14. розділу VIII інструкції «Про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах», природний убуток зерна при зберіганні розраховується згідно з нормами природного убутку, затвердженими постановою Державного комітету СРСР по матеріально-технічному забезпеченню від 07.01.86 N4 (v0004400-86) та введеними в дію наказом Міністерства хлібопродуктів СРСР від 28.01.86 N 23 (v0023400-86) «Об утверждении норм естественной убыли зерна, продуктов его переработки, семян трав, кормов травяных, искусственно высушенных и семян масличных культур при хранении на предприятиях системы Министерства хлебопродуктов СССР».

Разом з цим, в рамках проведення дерегуляції 23.11.2016 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1066 «Про визнання деяких актів Української РСР такими, що втратили чинність, та актів Союзу РСР такими, що не застосовуються на території України», якою скасовано зокрема постанову Держпостачу СРСР від 18 грудня 1987 р. № 152 «Норми природного убутку зерна під час перевезення у вагонах-зерновозах», постанову Держпостачу СРСР від 31 січня 1985 р. № 12 «Про затвердження норм природного убутку окремих видів сільськогосподарської продукції при зберіганні та транспортуванні» та наказ Міністерства хлібопродуктів СРСР від 28 січня 1986 р. № 23 «Про затвердження норм природного убутку зерна, продуктів його переробки, насіння трав, кормів трав`яних, штучно висушених, та насіння олійних культур при зберіганні на підприємствах системи Міністерства хлібопродуктів СРСР».

Так, за наслідками скасування основних актів, які визначали природній убуток зерна, залишились чинними наступні нормативно-правові акти, які регулюють норми природного убутку зерна при транспортування залізничним транспортом, автомобільним транспортом та при зберіганні, а саме: «Правила видачі вантажів», затверджена наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, Норми природнього убутку зерна, продуктів його переробки, насіння трав, кормів трав`яних, штучно висушених, та насіння олійних культур при зберіганні на підприємствах системи Міністерства хлібопродуктів СРСР, затверджені постановою Держпостачу СРСР 07.01.1986 р. № 4 «Про затвердження норм природнього убутку зерна, продуктів його переробки, насіння трав, кормів трав`яних, штучно висушених, та насіння олійних культур при зберіганні на підприємствах системи Міністерства хлібопродуктів СРСР, затверджені постановою Держпостачу СРСР» та норми природнього убутку окремих видів вантажів при перевезенні автомобільним транспортом, затверджені постановою Держпостачу СРСР 02.06.1986 р. № 63.

Відтак, необґрунтованими є доводи контролюючого органу, що нормативні акти, які визначали норми природнього убутку зерна скасовані, у зв`язку із чим товариство при визначенні зазначених норм користувалось виключно своїм внутрішнім наказом та не мало право самостійно визначати нормативи природніх втрат.

Разом з цим, суд звертає увагу, що втрати товарів у процесі зберігання/транспортування є об`єктивно існуючими природніми та невідворотними процесами, що знаходяться поза межами контролю та впливу підприємства і є невід`ємною частиною господарської діяльності, а, у разі, якщо контролюючий орган стверджує про списання ТОВ "Набужжя Плюс" зернових поза межами норм природного убутку, то він мав би в акті перевірки довести понаднормове списання, яке провів сільгоспвиробник, визначивши кількісні показники у відсотковому співвідношенні.

Відтак, суд погоджується з позицією позивача, що при списанні товарів в межах норм природного убутку (при прийомні, накопиченню, відвантаженні, зберіганні) податкові зобов`язання з ПДВ не враховуються.

Суд зазначає, що відходи не можуть бути використані або реалізовані у виробничому процесі, вони вважаються безповоротними і відносяться на собівартість виготовленої продукції. Активом безповоротні відходи не визнаються.

Таким чином, податковий орган, донараховуючи податок на додану вартість від безповоротних відходів, списаних в межах норм та вартість якого включена до вартості готової продукції, фактично двічі оподатковує одну і ту ж операцію, тобто застосовує подвійне оподаткування.

При цьому, суд критично оцінює посилання сторони відповідача на невірне відображення позивачем в бухгалтерських документах понесеного при сортуванні та сушінні природного убутку зерна, адже в Акті перевірки лише зазначено рахунок на який списано відповідні втрати, без формування жодних висновків щодо протиправності такого відображення. Водночас, лише наявність помилок в бухгалтерському обліку не повинно нести для товариства негативних наслідків у вигляді подвійного оподаткування.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних, затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Відповідно, ТОВ «Надбужжя Плюс» має право самостійно визначати облікову політику підприємства. Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач має затверджений наказ про облікову політику підприємства за №1 від 03.01.2017, та план рахунків, що було перевірено податковим органом та даний факт відображено в акті перевірки.

Як пояснили в судовому засіданні представники позивача, відповідно до плану рахунків, який є невід`ємним додатком до наказу про облікову політику, на субрахунку 947 «нестачі та втрати від псування цінностей» ведеться облік нестач грошових коштів та інших цінностей і втрат від псування цінностей, що виявлені в процесі заготовлення, переробки, збереження та реалізації. Також відображаються витрати, які були понесені на етапі доробки зерна, тобто за результатами здійснення сукупності технологічних операцій, спрямованих на забезпечення та поліпшення (за необхідності) встановлених показників якості зерна відповідно до вимог договору складського зберігання зерна, контракту, державних стандартів.

Відповідно ТОВ «Надбужжя Плюс» відображає на субрахунку 947 витрати на заготовлення, збереження, переробку, доробку та реалізацію, що не є порушенням норм чинного законодавства.

Відображення на субрахунку 947 вказаних витрат обумовлено тим, що відокремлення витрат пов`язаних з технологічним процесом від загальних виробничих затрат дозволяє підприємству контролювати відсоток цих втрат, а також якість виробленої продукції.

Вказане впливає тільки на те, коли йде списання витрат, однак на податкові зобов`язання з ПДВ жодним чином не впливає.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що матеріалами справи не підтверджено факту заниження позивачем в період, що перевірявся податку на додану вартість, як то зазначено в акті перевірки, на загальну суму 1226878,11 грн., а відтак в частині спростовано висновок податкового органу щодо порушення ТОВ «Набужжя Плюс» п. 185.1. ст. 185, її.189.9 ст. 189, п.198.5. ст. 198, п.199.1. ст. 199 ПК України. При цьому, за відсутністю в певних випадках достатніх доказів в підтвердження використання всіх придбаних товарів, посилання на які містяться в Акті перевірки, у власній господарській діяльності товариства, суд позбавлений можливості дійти висновку, що заниження ПДВ з боку позивача взагалі не мало місця, однак виокремити конкретні суми з ППР є неможливим, адже їх виокремлення потребує спеціальних знань. Крім того, суд не повинен підміняти державний орган, рішення якого оскаржуються, приймаючи замість рішень, які визнаються протиправним, інші рішення, які б відповідали закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Приймаючи до уваги викладене, рішення, в якому недійсну частину не можна відокремити, є недійсним в цілому. Суд задовольняє позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.10.2019 за №000101510 та №000102510.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до частини 2 статті 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності та пояснення сторін, суд доходить висновку, що відповідачем не доведена правомірність своїх рішень, у зв`язку із чим адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Набужжя Плюс" підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати зі сплати судового збору в сумі 21020,00 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.10.2019 року № 000101510 та № 000102510, винесені Головним управлінням ДПС у Вінницькій області.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Надбужжя Плюс" (вул. Шевченка, 22, с. Чернятка, Бершадський район, Вінницька область, ЄДРПОУ 33959183) сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 21020 грн. (двадцять одна тисяча двадцять) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул.Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, ЄДРПОУ 43152454)

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Надбужжя Плюс" (вул. Шевченка, буд. 22, с. Чернятка, Бершадський район, Вінницька область, ЄДРПОУ 33959183).

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, ЄДРПОУ 43152454)

Рішення у повному обсязі сформовано 01.02.2021 року.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна