open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 916/2210/20
Моніторити
Ухвала суду /05.10.2021/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /29.09.2021/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /31.08.2021/ Касаційний господарський суд Постанова /18.06.2021/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /14.06.2021/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /14.06.2021/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /31.05.2021/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /30.04.2021/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /19.04.2021/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /01.04.2021/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /15.03.2021/ Південно-західний апеляційний господарський суд Рішення /20.01.2021/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /06.11.2020/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /09.10.2020/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /17.08.2020/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /03.08.2020/ Господарський суд Одеської області
emblem
Справа № 916/2210/20
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Ухвала суду /05.10.2021/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /29.09.2021/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /31.08.2021/ Касаційний господарський суд Постанова /18.06.2021/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /14.06.2021/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /14.06.2021/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /31.05.2021/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /30.04.2021/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /19.04.2021/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /01.04.2021/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /15.03.2021/ Південно-західний апеляційний господарський суд Рішення /20.01.2021/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /06.11.2020/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /09.10.2020/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /17.08.2020/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /03.08.2020/ Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" січня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2210/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.

при секретарі судового засідання: Пелехатій А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Саєнко Р.К. (самопредставництво);

від відповідача: Орлова О.В. (самопредставництво);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства „Укртрансгаз (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1);

до відповідача: Акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ (65003, м. Одеса, вул. Церковна, 29)

про стягнення 52541127,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 30.07.2020 року від позивача Акціонерного товариства „Укртрансгаз надійшла до Господарського суду Одеської області позовна заява вх. ГСОО №2283/20 до відповідача - Акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 52541127,65 грн., з яких: 41675788,76 грн. основний борг, 3647557,40 грн. пеня, 2530078,95 грн. 3% річних та 4687702,54 грн. інфляційні втрати, а також стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 735700,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1604000940/561-Т від 31.03.2016 року, в частині своєчасного та повного розрахунку за надані послуги, в зв`язку з чим, за підрахунком позивача, за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 41 675 788, 76 грн., на яку нараховано пеню, відповідно до п.7.3 договору, та здійснено нарахування, передбачені ст. 625 ЦК України, про стягнення яких позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглянувши матеріали вказаної позовної заяви, судом було встановлено, що вказана заява подана без додержання вимог, викладених у ст.ст. 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, в зв`язку з чим, ухвалою суду від 03.08.2020 року, за результатами розгляду матеріалів даної позовної заяви, в порядку ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення відповідних недоліків.

Так, на виконання вимог ухвали суду від 03.08.2020 року, від позивача до суду надійшла заява вх. ГСОО №21753/20 від 17.08.2020р., згідно якої позивачем усунуто встановлені судом недоліки.

Ухвалою суду від 17.08.2020 року відкрито провадження у справі №916/2210/20 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на "11" вересня 2020 р.

10.09.2020 року до суду від Акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ГСОО 24097/20), відповідно до якого відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви в частині фінансових санкцій за період перебування АТ «Одеська ТЕЦ» в ліквідаційній процедурі, в період з березня 2017 по 15.01.2019 року та зменшити розмір нарахованої пені на 90 %. В обґрунтування вказаному, останній зазначив, що відповідно до бухгалтерської довідки АТ «Одеська ТЕЦ» №03/01-1049 від 02.09.2020 року сума основного боргу за даними позивача та відповідача повністю співпадає та становить 41 675 788, 76 грн.

Разом з тим, відповідач повідомляє, що ухвалою Арбітражного суду Одеської області від 15.06.2001 року було порушено справу про визнання банкрутом АТ «Одеська ТЕЦ» № 17-2-18/01-5010. Постановою Господарського суду Одеської області від 13.12.2016 р. по справі №17- 2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 було визнано банкрутом АТ «Одеська ТЕЦ» та відкрито відносно товариства ліквідаційну процедуру. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.01.2019 р. по справі № 17-2- 1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 провадження по справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01- 5010 про визнання банкрутом АТ «Одеська ТЕЦ» закрито; скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів; процедуру ліквідації АТ «Одеська ТЕЦ» та повноваження ліквідатора - арбітражного керуючого Афоніна Д.О. припинено. За наведених обставин, враховуючи те, що послуги з транспортування природного газу частково надавались в період перебування АТ «Одеська ТЕЦ» у ліквідаційній процедурі (з березня 2017 року по 15 січня 2019 року), на думку відповідача, відповідно до положень ст. 58 Конституції України, в даному випадку, підлягає застосуванню ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, яка діяла під час ліквідаційної процедури, відсутні підстави для нарахування відповідачу пені, 3% річних та інфляційних за прострочення оплати за послуги транспортування природного газу в даний період.

При цьому, відповідач посилається на своє важке фінансове становище, та, оскільки підприємство є збитковим, заборгованість перед кредиторами значно перевищує дебіторську заборгованість підприємства, а також враховуючи необхідність підтримання об`єкта теплопостачання міста Одеси як одного з необхідних елементів безпеки людини, недопущення формування надвеликої кредиторської заборгованості, АТ «Одеська ТЕЦ» просить суд зменшити суму нарахованої пені на 90 %.

У судовому засіданні від 11.09.2020 року судом було оголошено протокольну ухвалу, в порядку п.3ч.2 ст. 183 ГПК України, про відкладення підготовчого засідання на 12.10.2020 року.

25.09.2020 року до суду від Акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву (вх.№ГСОО 25390/20), в яких відповідач навів контррозрахунок фінансових санкцій, починаючи з моменту закриття ліквідаційної процедури, а саме з 16.01.2019 року по 15.07.2020 року, за яким сума інфляційних втрат складає 2261212, 46 грн, сума 3% річних 1532487, 61 грн.

У судовому засіданні від 12.10.2020 року судом було оголошено протокольну ухвалу, в порядку п.3 ч.2 ст. 183 ГПК України, про відкладення підготовчого засідання на 11.11.2020 року.

10.11.2020 року до суду від Акціонерного товариства „Укртрансгаз надійшло клопотання (вх.№ГСОО 30103/20), відповідно до якого позивач просив суд відкласти розгляд справи у зв`язку з захворюванням його представника.

У судовому засіданні від 11.11.2020 року, судом було задоволено клопотання позивача та оголошено протокольну ухвалу, в порядку ч.3 ст. 177 ГПК України, про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та протокольну ухвалу, в порядку п.3 ч.2 ст. 183 ГПК, про відкладення підготовчого засідання на 07.12.2020 року.

07.12.2020 року до суду від Акціонерного товариства „Укртрансгаз надійшла письмова відповідь на відзив (вх.№ГСОО 32560/20), відповідно до якої позивач вказує, що відповідач у відзиві на позов фактично визнає суму основної заборгованості у розмірі 41 675 788, 76 грн. Також, позивач зазначає, що оскільки, положення п. 4 ч.1. ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в чинній на дату виникнення спірних правовідносин) в частині припинення нарахування процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута не визначають переліку процентів та інших фінансових санкцій нарахування, яких припиняється після винесення судом постанови про визнання боржника банкрутом, то заперечення відповідача про відсутність правових підстав для нарахування (до 15.01.2019) позивачем відповідачу відповідно до положень ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати за послуги транспортування природного газу по Договору є безпідставними та необґрунтованими і не звільняють його від відповідальності передбаченої ст. 625 ЦК України. При цьому, позивач заперечував щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені через його необґрунтованість.

У судовому засіданні від 07.12.2020 року судом було оголошено протокольну ухвалу, в порядку п.3 ч.2 ст. 185 ГПК України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 23.12.2020 року.

У судовому засіданні від 23.12.2020 року судом було оголошено перерву до 20.01.2021 року.

Представник позивача у судовому засіданні від 20.01.2021 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні від 20.01.2021 року, щодо наявності заборгованості не заперечував, однак просив суд зменшити розмір пені на 90 %.

В судовому 20.01.2021р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст якого буде складено 01.02.2021р.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Як встановлено матеріалами справи, 31.03.2016 року між Акціонерним товариством «Укртрансгаз» (надалі газотранспортне підприємство) та Публічним акціонерним товариством «Одеська ТЕЦ» був укладений договір №1604000940/561-Т на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.03.2016 року, відповідно до п. 1.1 якого газотранспортне підприємство зобов`язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі в магістральні трубопроводи до пунктів призначення газорозподільних станцій, а замовник зобов`язується сплатити за надані послуги транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, строки та порядку, передбаченому умовами цього договору.

Згідно п.1.2 Договору, річний плановий обсяг транспортування природного газу замовника складає 32500 тис.куб.м.

Згідно з п. п. 3.1, 3.2 договору послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (далі - акти наданих послуг). Газотранспортне підприємство до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства.

Положеннями п. п. 3.3, 3.4 договору передбачено, що замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються відповідно до даних газотранспортного підприємства. Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.

Відповідно до п. п. 5.3, 5.4 договору розрахунковий період за договором становить один місяць з 8:00 години першого дня місяця до 8:00 години першого дня наступного місяця включно. Вартість послуг з транспортування газу за місяць визначається як добуток тарифу на загальну кількість протранспортованого газу, визначеного згідно з п.3.1 договору, та податку на додану вартість. Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.

Згідно з п. 5.5 договору оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводяться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Відповідно до п. п. 6.1, 6.3 договору газотранспортне підприємство зобов`язується, зокрема складати і підписувати з представником Замовника акти наданих послуг, виконувати інші обов`язки передбачені законодавством та договором. Замовник зобов`язується, зокрема своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість наданих послуг згідно з умовами договору.

Відповідно до пункту 11.1 Договору, встановлено, що цей договір укладається на строк до 31 грудня 2016 року, а в частині проведення розрахунків за послуги до їх повного здійснення. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

02.02.2018 року та 05.07.2018 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 та додаткову угоду №2 до Договору, відповідно до якої було змінено реквізити та місцезнаходження позивача.

Позивач вказує, що на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з транспортування природного газу у березні, листопаді-грудні 2017 року, січні-квітні, листопаді, грудні 2018 року та січні-березні 2019 року в обсязі 136526, 270 тис.м.3 на загальну суму 59 569 142, 11 грн. відповідно до наступних актів наданих послуг:

-у березні 2017 року 11 598,265 тис.м3 вартістю 5 060 554,98 грн відповідно до акту наданих послуг від 31.03.2017 № 03-17-1604000940/561 -Т;

- у листопаді 2017 року 7 183,196 тис.м3 вартістю 3 134 172,08 гри відповідно до акту наданих послуг від 30.11.2017 № 11-17-1604000940/561 -Т;

- у грудні 2017 року 12 360,803 тис.м3 вартістю 5 393 265.56 грн відповідно до акту наданих послуг від 31.12.2017 № 12-17-1604000940/561-Т;

- у січні 2018 року 15108, 434 тис.м3 вартістю 6592111, 92 грн відповідно до акту наданих послуг від 31.01.2018 №01-18-1604000940/561-Т;

- у лютому 2018 року 13461, 309 тис.м3 вартістю 5873438,34 грн відповідно до акту наданих послуг від 28.02.2018 №02-18-1604000940/561-Т;

- у березні 2018 року 1 801,192 тис.м3 вартістю 5 585 416,09 гри відповідно до акту наданих послуг від 31.03.2018 № 03-18-1604000940/561-Т;

- у квітні 2018 року 1 527,985 тис.м5 вартістю 666 690,42 гри відповідно до акту наданих послуг від 30.04.2018 № 04-18-1604000940/561-Т;

- у листопаді 2018 року 7450,250 тис.м3 вартістю 3 250 693,08 гри відповідно до акту наданих послуг від 30.11.2018 № 11-18-1604000940/561-Т;

- у грудні 2018 року 15 176,872 тис.м3 вартістю 6 621 972,79 гри відповідно до акту наданих послуг від 31.12.2018 № 12-18-1604000940/561-Т;

- у січні 2019 року 16 172,158 тис.м3 вартістю 7 056 235,98 гри відповідно до акту наданих послуг від 31.01.2019 № 01-19-1604000940/561-Т;

- у лютому 2019 року 13 208,613 тис.м' вартістю 5 763 182,03 гри відповідно до акту наданих послуг від 28.02.2019 № 02-19-1604000940/561-Т;

- у березні 2019 року 10 477,193 тис.м3 вартістю 4 571 408,84 гри відповідно до акту наданих послуг від 31.03.2019 № 03-19-1604000940/561-Т.

Проте, як зазначає позивач, за отримані послуги з транспортування природного газу, відповідач розрахувався частково та несвоєчасно, зокрема за послуги надані у березні 2017 року остаточна оплата проведена 22.05.2018; за послуги надані у листопаді 2017 року остаточна оплата проведена 22.12.2018 року; за послуги надані у грудні 2017 року остаточна оплата проведена 20.03.2019; за послуги надані у січні 2018 сплачено лише 4 305 360,73 грн та заборгованість складає 2 286 751,19 грн; за послуги надані у лютому 2018 року заборгованість складає 5 873 438,34 грн; за послуги надані у березні 2018 заборгованість складає 5 585 416,09 грн; за послуги надані у квітні 2018 заборгованість складає 666 690,42 грн; за послуги надані у листопаді 2018 заборгованість складає 3 250 693,08 грн; за послуги надані у грудні 2018 заборгованість складає 6 621 972,79 грн; за послуги надані у січні 2019 заборгованість складає 7 056 235.98 грн; за послуги надані у лютому 2019 заборгованість складає 5 763 182,03 грн; за послуги надані у березні 2019 заборгованість складає 4 571 408.84 грн.

Отже, за підрахунком позивача, заборгованість Відповідача перед Позивачем за надані послуги транспортування природного газу у спірний період складає 41 675 788,76 гривень.

Згідно з п. 7.3 Договору у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивач наголошує, що оскільки відповідач за надані послуги здійснив оплату не в повному обсязі та несвоєчасно, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача, позивачем було нараховано пеню за неналежне виконання відповідачем умов договору, що складає 3 647557, 40 грн, а також 3% річних від простроченої суми у розмірі 2530078,95 грн. та інфляційні витрати у розмірі 4687702, 54 грн.

Отже, посилаючись на вищенаведені обставини, Акціонерне товариство Укртрансгаз звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Положеннями ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положення ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами укладеного між сторонами по справі договору передбачено, що оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводяться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. (п. 5.5 Договору).

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідачем отримані послуги були оплачені не в повному обсязі та несвоєчасно, а саме за послуги надані у березні 2017 року остаточна оплата проведена 22.05.2018; за послуги надані у листопаді 2017 року остаточна оплата проведена 22.12.2018 року; за послуги надані у грудні 2017 року остаточна оплата проведена 20.03.2019; за послуги надані у січні 2018 сплачено лише 4 305 360,73 грн та заборгованість складає 2 286 751,19 грн; за послуги надані у лютому 2018 року заборгованість складає 5 873 438,34 грн; за послуги надані у березні 2018 заборгованість складає 5 585 416,09 грн; за послуги надані у квітні 2018 заборгованість складає 666 690,42 грн; за послуги надані у листопаді 2018 заборгованість складає 3 250 693,08 грн; за послуги надані у грудні 2018 заборгованість складає 6 621 972,79 грн; за послуги надані у січні 2019 заборгованість складає 7 056 235.98 грн; за послуги надані у лютому 2019 заборгованість складає 5 763 182,03 грн; за послуги надані у березні 2019 заборгованість складає 4 571 408.84 грн.

При цьому, відповідач не заперечує щодо наявності зазначеної заборгованості за отримані послуги за Договором №1604000940/561-Т від 31.03.2016 року, та згідно бухгалтерської довідки від 02.09.2020 за вих. 03/01-1049, складеної головним бухгалтером відповідача, сума основної заборгованості за Договором у розмірі 41 675 788, 76 грн. співпадає з заявленою позивачем.

Отже з урахуванням наведеного вище, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладені ним правові позиції, суд вважає заявлену Акціонерним товариством Укртрансгаз позовну вимогу про стягнення з відповідача 41 675 788, 76 грн. основного боргу за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1604000940/51-Т від 31.03.2016р., такою, що відповідає дійсним обставинам справи та такою що підлягає задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Водночас, згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.3 Договору, у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 3634031, 04 грн., розрахованої виходячи із розміру подвійної облікової ставки НБУ, окремо щодо кожного акту приймання-передачі з яких допущено прострочення платежу, встановив, що позивач допустив помилку у нарахуванні періоду заборгованості щодо акту за наданих послуг у березні, з огляду на таке:

За умовами абз. 2 п. 5.5 Договору, ..остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводяться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України ).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Разом з тим, відповідно до ч.5. ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Водночас, прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15).

Так, з врахуванням зазначеного, у відповідності до п. 5.5 Договору, оскільки 20 квітня 2019 року є вихідним днем (субота), то відповідно до статті 254 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ), кінцевий термін виконання обов`язку відповідача з оплати наданих послуг за актом №03-19-1604000940/561-Т від 31.03.2019 року є 22.04.2019 року, з огляду на що нарахування пені слід здійснювати з 23.04.2019 року.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення4571408.8423.04.2019 - 25.04.2019318.0000 %0.099 %*13526.364571408.8426.04.2019 - 06.06.20194217.5000 %0.096 %*184108.794571408.8407.06.2019 - 18.07.20194217.5000 %0.096 %*184108.794571408.8419.07.2019 - 05.09.20194917.0000 %0.093 %*208656.634571408.8406.09.2019 - 19.10.20194416.5000 %0.090 %*181854.40

Таким чином, сума пені, нарахованої на заборгованість за актом актом №03-19-1604000940/561-Т від 31.03.2019 року складає 772254.98 грн.

Отже, з врахуванням вищезазначеного, загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 3634031, 04 грн.

Що стосується заявлених вимог позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних витрат.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, оскільки відповідач належним чином не виконав передбачені договором № 1604000940/561-Т від 31.03.2016 р. зобов`язання з оплати наданих послуг у березні, листопаді-грудні 2017 року, січні-квітні, листопаді, грудні 2018 року та січні-березні 2019 року, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних від простроченої суми в розмірі 2530078, 95 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4687702, 54 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказує про неправомірність нарахування 3% річних та інфляційних витрат з березня 2017 року по 15.01.2019 року , оскільки АТ Одеська ТЕЦ перебувало в ліквідаційній процедурі, а тому, враховуючи ст. 58 Конституції України, в даному випадку має застосовуватись ст. 38 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, яка діяла під час ліквідаційної процедури.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Арбітражного суду Одеської області від 15.06.2001 року по справі № 17-2-18/01-5010 заяву ВАТ Одесагаз про визнання банкрутом ДП Одеська ТЕЦ прийнято до розгляду та порушено провадження у справі; справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 12.07.2001 р.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії мораторію заборонено: стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, не нараховувати неустойку (штраф, пеню) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів); заборонено боржнику та іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню майна боржника, де б воно не знаходилось та в якому б вигляді воно не було, здійснювати дії по реорганізації боржника внесення майна ті інших активів як внеску у підприємства, організації, що засновуються.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.09.2001 р. здійснено заміну ДП Одеська ТЕЦ його правонаступником ВАТ Одеська теплоцентраль; визнано вимоги ВАТ Одесагаз у розмірі 15885889,65 грн.; призначено розпорядником майном боржника арбітражного керуючого Домбровського П.Г.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.12.2015 року у справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 введено процедуру санації Публічного акціонерного товариства Одеська ТЕЦ, керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Лахненко Є.М. (свідоцтво Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого ( розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора ) від 30.01.2013 р. № 13); зобов`язано керуючого санацією боржника арбітражного керуючого Лахненко Є.М. згідно Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом розробити та надати на схвалення комітету кредиторів та на погодження до органу уповноваженому управляти майном боржника план санації боржника, а в подальшому схвалений та погоджений план санації боржника надати на розгляд та затвердження до Господарського суду Одеської області.

Постановою Господарського суду Одеської області від 13.12.2016 р. по справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 визнано банкрутом Публічне акціонерне товариство Одеська ТЕЦ; відкрито відносно Публічного акціонерного товариства Одеська ТЕЦ ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців до 13.12.2017 р. включно; припинено процедуру санації Публічного акціонерного товариства Одеська ТЕЦ та повноваження керуючого санацією Публічного акціонерного товариства Одеська ТЕЦ арбітражного керуючого Лахненка Євгена Миколайовича (свідоцтво Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 30.01.2013 р. № 13).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 р. по справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 постанову господарського суду Одеської області від 13.12.2016 р. зі справи №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.01.2019 р. по справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 провадження по справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про визнання банкрутом ПАТ Одеська ТЕЦ закрито; скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів; процедуру ліквідації ПАТ Одеська ТЕЦ та повноваження ліквідатора - арбітражного керуючого Афоніна Дмитра Олександровича припинено.

Відповідно до абзацу 3 п.1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ( у редакції Закону України від 22.12.2011р. №4212-VI) положення цього закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутств, провадження яких порушено до набрання чинності цим законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Враховуючи те, що провадження у справі № 17-2-18/01-5010 про банкрутство ПАТ Одеська ТЕЦ порушено 15.06.2001 р. та відкрито ліквідаційну процедуру 13.12.2016 р., то порядок здійснення ліквідаційної процедури та її наслідки регулюються нормами Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 22.12.2011р. №4212-VI.

Згідно ч. 1 ст. 38 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема: у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Також слід зазначити, що АТ Одеська ТЕЦ було створене шляхом корпоратизації ДП Одеська ТЕЦ на підставі наказу Міністерства палива та енергетики України від 16.07.2001 р. № 326. Держава в особі Фонду державного майна України володіє акціями в статутному капіталі AT Одеська ТЕЦ в розмірі 99,9895%. Під час розгляду справи про визнання банкрутом AT Одеська ТЕЦ було прийнято Закон України Про приватизацію державного та комунального майна № 2269 від 18.01.2018 р., який набрав чинності 07.03.2018 р.

Відповідно до п. 5 ст. 12 Закону України Про приватизацію державного та комунального майна справи про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, не порушуються до її завершення. Провадження у справах про банкрутство таких підприємств/господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.

За приписами п. 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.

Таким чином, враховуючи наведені положення законодавства, та з огляду на те, що AT Одеська ТЕЦ є господарським товариством, більше ніж 50 відсотків акцій якого опосередковано належить державі, господарським судом Одеської області ухвалою від 15.01.2019 року провадження по справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про визнання банкрутом ПАТ Одеська ТЕЦ закрито; скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів; процедуру ліквідації ПАТ Одеська ТЕЦ та повноваження ліквідатора - арбітражного керуючого Афоніна Дмитра Олександровича припинено.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. у справі № 1-7/99 за конституційним зверненням НБУ щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони поменшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 25.10.2019 р. по справі №920/1461/13 та від 11.09.2018 р. по справі № 922/3010/18, в яких Верховним Судом зазначено про необхідність застосування тієї норми закону, яка діяла під час виникнення правовідносин та необхідність застосування положення ст. 58 Конституції України щодо зворотної дії законів в часі.

Таким чином, враховуючи те, що послуги з транспортування природного газу частково надавались в період перебування АТ «Одеська ТЕЦ» у ліквідаційній процедурі (з березня 2017 року по 15 січня 2019 року), відповідно до положень ст. 58 Конституції України, в даному випадку, підлягає застосуванню ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, яка діяла під час ліквідаційної процедури, а тому відсутні підстави для нарахування відповідачу пені, 3% річних та інфляційних за прострочення оплати за послуги транспортування природного газу в даний період.

Таким чином, суд відмовляє АТ «Укртрансгаз» в частині позовних вимог щодо нарахування 3% річних та інфляційних витрат до 15.01.2019 року.

При цьому, з врахуванням зазначеного, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних починаючи з 16.01.2019 року, розрахованих окремо щодо кожного акту приймання-передачі з яких допущено прострочення платежу, судом встановлено, що за актом приймання-передачі наданих послуг за січень березень 2019 року позивачем було допущено аналогічну помилку при визначені періоду заборгованості, як при нарахуванні пені, з огляду на що, за підрахунком суду, загальний розмір 3% річних становить 1667856, 76 грн.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат починаючи з 16.01.2019 року, розрахованих окремо щодо кожного акту приймання-передачі з яких допущено прострочення платежу, встановив, що за актом приймання-передачі наданих послуг за січень березень 2019 року позивачем було допущено аналогічну помилку при визначені періоду заборгованості, як при нарахуванні пені, з огляду на що, за підрахунком суду, загальний розмір інфляційних витрат становить 2074268, 04 грн.

Водночас, вирішуючи питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій, з урахуванням відповідної заяви комунального підприємства, суд вказує таке.

Згідно з ч.1ст.129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Згідно з п.6 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вказана стаття кореспондується зі ст.233 ГК України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Водночас суд зазначає, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У контексті зазначеного, зменшення заявленого штрафу та пені, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2019 по справі № 910/143/19, від 21.10.2019 по справі № 910/1005/19.

Суд також враховує правову позицію викладену в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013, згідно якої у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати на нього непомірним тягарем і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду.

Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Отже, дискреційні повноваження, в тому числі суду, завжди мають межі, встановлені законом.

Так, кошти, які надходять на рахунки АТ «Одеська ТЕЦ» від КП «Теплопостачання м. Одеси», яке є основним та єдиним споживачем теплової енергії, яку виробляє АТ «Одеська ТЕЦ». автоматично підлягають розподілу відповідно до Постанови КМУ №217 від 18.06.2014 р. «Про затвердження порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу», якою визначається механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу та електрогенеруючих організацій.

Відповідно до даної Постанови №217, більша частина коштів, що надходить на спеціальний рахунок АТ «Одеська ТЕЦ», (розпоряджатись яким АТ «Одеська ТЕЦ» не має права), уповноважений банк грошові кошти направляє, відповідно до алгоритму розподілу, встановленого НКРЕКП, гарантованому постачальнику природного газу, тобто АТ «НАК «Нафтогаз України», та оператору ГРМ - АТ «Одесагаз». а залишок від даних коштів - надходить на рахунок підприємства для власних потреб, за рахунок яких підприємство проводить ремонтні роботи, сплачує заробітну плату працівникам, закуповує матеріали, необхідні для роботи підприємства та сплачує заборгованість, яка виникла перед іншими кредиторами.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» одним з завдань державного управління у сфері теплопостачання є забезпечення надійності теплопостачання як одного з необхідних елементів безпеки людини.

В свою чергу, відповідач повідомляє, що нарахування штрафних санкцій з боку АТ «Укртрансгаз», призводить до накопичення та збільшення кредиторської заборгованості АТ «Одеська ТЕЦ», фінансового навантаження на підприємство та не дає підприємству змоги погасити основний борг перед контрагентами.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів понесення збитків позивачем внаслідок прострочення відповідача, тому суд, користуючись правом, наданим йому ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, вважає за необхідне частково задовольнити заяву відповідача та зменшити пеню.

Також суд не вбачає порушення інтересів стягувача у даному випадку, та вважає що судом дотримано збалансованість інтересів сторін, враховано ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, баланс інтересів сторін.

Враховуючи, що зменшення розміру штрафних санкцій на 90 % нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи статус відповідача, а також те, що, окрім пені, позивач нараховує 3% річних та інфляційні втрати, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених вчасно коштів відповідачем, суд вважає за можливе застосувати приписи ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України і ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, та зменшити розмір нарахованої позивачем пені до 50%.

На підставі викладеного, суд вважає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 41675788, 76 основний борг, 1817015, 52 грн. пені, 1667856, 76 грн. 3% річних та 2074268, 04 грн. інфляційних витрат.

При здійсненні вищевказаних висновків суд враховує, що ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено здійснення правосуддя на засадах верховенства права, забезпечення кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Крім того, суд вважає за необхідне окремо наголосити, що добросовісність у правовідносинах означає здійснення сторонами заходів, спрямованих на уникнення правопорушення.

При розподілі господарських витрат суд виходить з положень пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача без врахування зменшення такого розміру.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ (65003, м. Одеса, вул. Церковна, 29, код ЄДРПОУ 05471158) на користь Акціонерного товариства „Укртрансгаз (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) 41675788 /сорок один мільйон шістсот сімдесят п`ять тисяч сімсот вісімдесят вісім/ грн. 76 коп. основного боргу, 1817015 /один мільйон вісімсот сімнадцять тисяч п`ятнадцять/ грн. 52 коп. пені, 1667856 /один мільйон шістсот шістдесят сім тисяч вісімсот п`ятдесят шість/ грн. 76 коп. 3% річних, 2074268 /два мільйони сімдесят чотири тисячі двісті шістдесят вісім/ грн. 04 коп. інфляційних витрат та 686 408 /шістсот вісімдесят шість тисяч чотириста вісім/ грн. 10 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його підписання.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 01 лютого 2021 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська

Джерело: ЄДРСР 94552235
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку