-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"27" січня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3367/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.
при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.
розглянувши справу №916/3367/20
за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Уніка (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, код ЄДРПОУ 20033533)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Промтоварний ринок (67806, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, буд. 20, код ЄДРПОУ 20942626)
про стягнення 74 066,59грн., -
Представники сторін:
Від позивача: не з`явився;
Від відповідача: не з`явився;
Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Уніка звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Промтоварний ринок про стягнення 74 066,59грн.
Позовні вимоги, із посиланням на статті 993, 1166, 1187, 1191, 1192 Цивільного кодексу України, статтю 27 Закону України Про страхування обґрунтовані тим, що ПрАТ Страхова компанія Уніка отримало право на відшкодування шкоди оскільки Позивач сплатив потерпілій особі страхове відшкодування в розмірі 74 066, 95 грн., внаслідок ДТП, яке відбулось 06.11.2019р. в смт. Авангард, вул. Базова 20 торгівельний майданчик ТОВ Промтоварний ринок-7км за участю застрахованого транспортного засобу ТОYOTA RAV 4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та самохідного механізму номерний знак НОМЕР_2 , який належить відповідачу: ТОВ Промтоварний ринок.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.11.2020р. провадження по справі №916/3367/20 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлялись судом за юридичною адресою, що підтверджується поштовими повідомленням про вручення від 01.12.2020р. (вх. ГСОО №52996/20 від 07.12.2020р.), від 24.12.2020р. (вх. ГСОО № 1017/21 від 11.01.2021р.) та від 15.01.2021р. (вх. ГСОО №2825/21 від 25.01.2021). Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.
Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
15 січня 2019 року між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія
Уніка (Страховик) та ОСОБА_1 було укладено Договір добровільного страхування на транспорті № 016393/4017/0000230, предметом якого є страхування транспортного засобу ТОYOTA RAV 4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
06.11.2019 року в смт. Авангард, вул. Базова 20 торгівельний майданчик ТОВ Промтоварний ринок трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу ТОYOTA RAV 4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та самохідного механізму номерний знак НОМЕР_2 , який належить відповідачу ТОВ Промтоварний ринок під керуванням водія ОСОБА_2 .
Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 06.12.2019 у справі № 509/6311/19, яка набрала законної сили, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Водій транспортного засобу ТОYOTA RAV 4 державний номерний знак НОМЕР_1 подав до ПрАТ СК Уніка Заяву про настання страхового випадку від 07.11.2019.
Згідно рахунку №12680 від 16.12.2019р. вартість ремонту становить 77 644,45грн.
Позивач вказує, що 18.12.2019 року ПрАТ «СК «УНІКА» на підставі Рахунку №12680 від 16.12.2019р., складено страховий Акт №00325973 та розрахунок суми страхового відшкодування до нього в сумі 74 066,95грн.
При цьому позивач зазначає, сума страхового відшкодування розрахована за мінусом франшизи за договором яка становить 3 557,50грн. (77 644,45грн. 3 577,50грн.).
На підставі Договору від 15.01.2019 та Заяви водія застрахованого транспортного засобу ПрАТ СК ПЗУ України було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 74 066,95 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 19.12.2019р. за №126834.
Отже, посилаючись на вищенаведене Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Уніка в порядку регресу, звернулось з відповідним позовом до Господарського суду Одеської області за захистом свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідності до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Положеннями ч.ч.1, 2 ст.15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За положеннями ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Положеннями ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як встановлено судом, 06.11.2019р. в смт. Авангард, вул. Базова 20 торгівельний майданчик ТОВ Промтоварний ринок-7км за участю застрахованого за договором добровільного страхування на транспорті № 016393/4017/0000230 транспортного засобу ТОYOTA RAV 4 та самохідним механізмом номерний знак НОМЕР_2 , який належить відповідачу: ТОВ Промтоварний ринок відбулось ДТП.
Водій відповідного самохідного механізму ОСОБА_2 Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 06.12.2019 у справі № 509/6311/19, яка набрала законної сили був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На підставі Договору від 15.01.2019, Заяви водія застрахованого транспортного засобу та Страхового акту №00325973 від 18.12.2019р. позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 74 066,95 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 19.12.2019р. за №126834.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст.. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ст. 1191 ЦК України).
За загальними правилом ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.
Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
З аналізу змісту норм глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Аналіз положень ст.ст. 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України, свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т. ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).
Статті 1187, 1188 Цивільного кодексу України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.
Так, стаття 1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України, таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України та ч. 2 ст. 1187 ЦК України.
Положення частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
В такому випадку обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.
З матеріалів справи вбачається, зокрема з Розширеної Довідки поліції №3019313481216030 самохідний механізм номерний знак НОМЕР_2 належить відповідачу: ТОВ Промтоварний ринок.
Отже, з урахуванням викладених вище положень Цивільного кодексу України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідач є особою, що відповідальна за шкоду, заподіяну потерпілому у результаті ДТП, що сталась 15.01.2019, а до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Уніка як позивача у справі та особи, що виплатила страхове відшкодування, перейшло право зворотної вимоги (регресу).
Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п`ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортного засобу ТОYOTA RAV 4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , було завдано внаслідок непереборної сили або умислу водія, та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується, виходячи із вартості матеріального збитку, розрахованого у порядку, встановленому законодавством та ліміту відповідальності та за вирахуванням франшизи, яка відповідно до договору становить 3 577,50 грн., сума страхового відшкодування, що підлягає сплаті відповідачем на користь позивача становить 74 066,95 грн.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Уніка є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Уніка (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, код ЄДРПОУ 20033533) до Товариства з обмеженою відповідальністю Промтоварний ринок (67806, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, буд. 20, код ЄДРПОУ 20942626) задовольнити повністю.
2. Стягнути з Промтоварний ринок (67806, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, буд. 20, код ЄДРПОУ 20942626) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Уніка (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, код ЄДРПОУ 20033533) відшкодування у розмірі 74 066,95 (сімдесят чотири тисячі шістдесят шість)грн. 95 коп. та судовий збір в сумі 2 102 (дві тисячи сто дві)грн. 00коп.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 01 лютого 2021 р.
Суддя К.Ф. Погребна
скопійовано
-
скопійовано
-
