СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2021 р. Справа № 922/1783/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Попков Д.О., суддя Пелипенко Н.М.

секретар судового засідання Євтушенко Є.В.

за участю представників:

прокурор Зливка К.О., за посвідченням;

від позивача не з`явився;

від відповідача Чумак Л.Є., за довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури, м. Харків вх. № 3565 Х/З на рішення господарського суду Харківської області від 18.11.2020 р. у справі № 922/1783/20 (суддя Шатерніков М.І., повний текст складено та підписано 30.11.2020 р.)

за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 Харківської області, м. Харків, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків

до Акціонерного товариства «Турбоатом», м. Харків

про стягнення 380 562,64 грн.

ВСТАНОВИЛА:

09.06.2020 р. заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області (далі позивач) про стягнення з Акціонерного товариства «Турбоатом» (далі АТ «Турбоатом», відповідач) шкоди, заподіяної внаслідок порушення природоохоронного законодавства в сумі 380 562,64 грн.

В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що у період з 10.11.2017 р. по 21.09.2018 р. відповідач здійснював забір води з підземних джерел (свердловин) за відсутності спеціального дозволу на користування надрами.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.11.2020 р. у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване, зокрема, з тих підстав, що відповідач діяв добросовісно та вжив усіх належних заходів для своєчасного отримання нового Спеціального дозволу на користування надрами, та враховуючи відсутність негативного результату, мав правомірні очікування на розгляд питання щодо надання дозволу у строк, визначений нормативними актами, в т.ч. п. 8-9 Порядку про надання дозволів, що обумовлює відсутність вини в діях відповідача та відсутність його протиправної поведінки.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Прокурор стверджує, що судом першої інстанції не досліджено всіх обставин, за яких відбувалося листування між відповідними органами державної влади та відповідачем, а також причин у відмові у наданні дозволу останньому через неналежне оформлення документів самим відповідачем.

Скаржник вважає, що строк на подання заяви на отримання спеціального дозволу на користування надрами відповідачем порушено внаслідок власних дій (у т.ч. зволікання), терміни на розгляд дозвільних документів з боку органів державної влади не порушено, а отже в діях відповідача наявні всі елементи складу цивільного правопорушення.

За доводами апеляційної скарги, сама по собі процедура отримання спеціального дозволу на користування надрами не звільняє від відповідальності за самовільне їх використання, а відповідачем не доведено правомірності своєї поведінки, оскільки внаслідок припинення дії дозволу на користування надрами відповідач зобов`язаний був припинити відповідне користування ними, тому висновок місцевого господарського суду про відсутність в діях відповідача вини прокурор вважає безпідставним.

У визначений ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 р. строк, від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Державна екологічна інспекція повністю підтримала вимоги апеляційної скарги прокурора. Крім того, на виконання цієї ухвали суду Харківською обласною прокуратурою 01.02.2021 р. наданий оригінал платіжного доручення № 115 від 26.01.2021 р. на суму 0,06 грн.

01.02.2021 р. до початку судового засідання у справі від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання з метою надання можливості АТ «Турбоатом» підготувати відзив на апеляційну скаргу, в обґрунтування якого відповідач посилається на запровадження на підприємстві режиму повного скорочення тривалості робочого часу у зв`язку з карантином з 19.12.2020 р. до 01.02.2021 р.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Згідно з ч. 3 ст. 263 ГПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи наведені вимоги чинного процесуального законодавства, а також явку представника відповідача у судове засідання суду апеляційної інстанції, відсутні підстави для задоволення зазначеного клопотання АТ «Турбоатом».

Прокурор у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні в усній формі проти апеляційної скарги заперечив.

Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.11.2012 р. Державною службою геології та надр України виданий ПАТ «Турбоатом» спеціальний дозвіл на користування надрами № 4253 серія А № 005294 строком на 5 років.

02.11.2017 р. Державним агентством водних ресурсів України наданий ПАТ «Турбоатом» дозвіл на спеціальне водокористування № 81/хр/49д-17 зі строком його дії до 02.11.2022 р.

Державною екологічною інспекцією у Харківській області у період з 10.09.2018 по 21.09.2018 на підставі ст. 20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, ст.ст. 4, 5, 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та наказу Інспекції від 30.11.2017 року № 710 здійснено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності АТ "Турбоатом".

За результатами даної перевірки, Інспекцією складено акт перевірки щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №733/01-04/03-09, який листом № 3708/01-22/03-09 від 21.09.2018 р. було направлено генеральному директору АТ "Турбоатом".

Відповідно до цього акту АТ "Турбоатом" у період з 10.11.2017 по 21.09.2018 року здійснювався забір води з підземних джерел (свердловин) за відсутності спеціального дозволу на користування надрами.

У зв`язку з виявленими порушеннями, Державною екологічною інспекцією у Харківській області складений припис № 76/03-09 від 24.09.2018 р., яким відповідача зобов`язано надати до Інспекції інформацію щодо кількості самовільно забраних питних підземних вод із свердловини підприємства № 7464/1 за період з 10.11.2017 р. по 21.09.2018 р. в строк до 24.10.2018 р.

Крім того, 25.10.2018 р. Державною екологічною інспекцією у Харківській області складені:

- протокол про адміністративне правопорушення № 001737 про те, що ОСОБА_1 , будучи відповідальною посадовою особою згідно з посадовими інструкціями, допустив невиконання розпоряджень та приписів посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, а саме попередніх приписів, допустив змішування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, порушив права державної власності на надра, порушив правила експлуатації установок очистки газу;

- постанова про накладення адміністративного стягнення № 03-22-267, якою начальника відділу охорони і безпеки праці Чернуху С.О. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Згідно з квитанцією від 01.11.2018 р. зазначений штраф сплачений ОСОБА_1 у повному обсязі у добровільному порядку.

В подальшому Державною екологічною інспекцією у Харківській області перевіркою журналу за формою ПОД 11 встановлений об`єм забору води забраної з підземного джерела (свердловини) в період з 10.11.2017 по 21.09.2018, який складає 87275 куб.м. Тариф на підземну воду для підприємств становить 87,21 грн./100 куб.м.

На підставі встановлених обставин позивачем розрахований у відповідності до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків нанесених державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.09 № 389, зареєстрованій МінЮстом 14.08.09 № 767/1678 (із змінами і доповненнями, затвердженими наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 13.10.2015 № 367) матеріальний збиток на суму 380 562,64 грн.

Посилаючись на ст.ст. 68, 69 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 65, 67 Кодексу України про надра позивач претензією № 1323/03-06 від 05.04.2019 р. запропонував відповідачу відшкодувати збиток, нанесений державі, на суму 380 562,64 грн.

Дана претензія залишена відповідачем без відповіді та без виконання, а оскільки Державна екологічна інспекція у Харківській області не звернулася самостійно до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача зазначеної шкоди, прокурор, наголошуючи на бездіяльності Інспекції, звернувся з даним позовом до суду в інтересах цього органу, уповноваженого державою на виконання функцій у спірних правовідносинах.

За приписами ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала в зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Разом з цим, загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди визначено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Наведена стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення. При цьому для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Для застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 Цивільного кодексу України.

Частина 2 ст. 1166 ЦК України, встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв`язку із наявністю вини іншої особи або у зв`язку із дією об`єктивних обставин).

Приписами частини 1 ст. 149, ст. 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Разом з цим, відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (в редакції чинній на момент проведення перевірки), використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Відповідно до положень ст.ст. 46, 48 Водного кодексу України (в редакції чинній на момент проведення перевірки), водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (п. 9 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Кодексу України про надра (в редакції чинній на момент проведення перевірки), надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Згідно з ст. 21 Кодексу України про надра, надра у користування для видобування підземних вод (крім мінеральних) і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Згідно з постановою Верховного Суду від 12.11.2019 р. у справі № 914/2436/18, чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому, спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Відповідно до п. 1.7 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 14.08.2009р. №767/16783 (із змінами згідно з наказом Мінприроди України № 367 від 13.10.2015, надалі - Методика) самовільне водокористування - використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів.

Відповідно до ст. 65 Кодексу України про надра, відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні у самовільному користуванні надрами.

Враховуючи, що строк дії спеціального дозволу на користування надрами № 4253 серія А № 005294 від 09.11.2012 р. сплив 09.11.2017 р., а новий спеціальний дозвіл № 6369 серія А № 007114 виданий Державною службою геології та надр України відповідачеві лише 19.09.2019 р., тому у період з 10.11.2017 р. по 21.09.2018 р. відповідач самовільно використовував спірну свердловину, здійснюючи забір води, що підтверджується відомостями зазначеного журналу.

В обґрунтування відсутності своєї вини у правопорушенні відповідач посилається на наступні обставини:

- листом № 37-417 від 19.07.2017 р. генеральний директор ПАТ «Турбоатом» звернувся до Держслужби геології та надр України з проханням надати спеціальний дозвіл на користування надрами без проведення аукціону з метою видобування підземних вод на родовищі питних підземних вод «Турбінне» ПАТ «Турбоатом», що розташоване в м. Харкові;

- листом № 20388/03/12-17 від 08.09.2017 р. Держслужба геології та надр України відмовила у наданні запитуваного дозволу, оскільки у заяві ПАТ «Турбоатом» зазначено назву родовища Турбінне (свердловина № 7464/1), натомість в інших наданих документах номер свердловини не узгоджується із номером, зазначеним у заяві;

- листом № 37-547 від 02.10.2017 р. відповідач повторно звернувся до Держслужби геології та надр України з проханням надати спеціальний дозвіл на користування надрами без проведення аукціону з метою видобування підземних вод на родовищі питних підземних вод «Турбінне» ПАТ «Турбоатом», що розташоване в м. Харкові;

- 13.11.2017 р. Міністерством екології та природних ресурсів України видано наказ № 415 про надання погодження на користування ПАТ «Турбоатом» надрами з метою видобування корисних копалин у межах родовища «Турбінне»;

- 07.12.2017 р. Харківською міською радою прийнято рішення № 613-VІІ про погодження надання відповідачу надр у користування з метою видобування корисних копалин загальнодержавного значення (питних підземних вод) у межах Турбінного родовища;

- 15.05.2018 р. відповідачем листом № 37-225 повідомлено Держгеонадра про зміну назви у зв`язку зі зміною найменування акціонерного товариства з ПАТ «Турбоатом» на АТ «Турбоатом»;

- лише листом Держгеонадра № 14638/03/12-18 від 30.07.2018 р. друга заява була повернута відповідачеві, з огляду на те, що назва і тип товариства після зміни назви не узгоджується із назвою і типом товариства, від імені якого було подано заяву на отримання дозволу, а також необхідність проведення процедури оцінки впливу на навколишнє середовище запланованої діяльності з видобутку прісної підземної води, оскільки 18.12.2017 вступив в силу ЗУ «Про оцінку впливу на довкілля»;

- 01.10.2018 р. відповідачем укладено договір на виконання робіт з організації оцінки впливу на навколишнє середовище запланованої діяльності з видобутку прісної підземної води, терміни проведення окремих етапів якого регламентовано ЗУ «Про оцінку впливу на довкілля»;

- 30.01.2019 р. за результатами громадських слухань Департамент екології та природних ресурсів ХОДА видав висновок з оцінки впливу на навколишнє середовище запланованої діяльності з видобутку прісної води;

- листом № 37-310 від 23.04.2019 р. відповідач втретє звернувся до Держгеонадра (з оновленим пакетом документів);

- рішенням Харківської обласної ради від 30.05.2019 р. «Про розгляд клопотання Держгеонадра щодо погодження надання АТ «Турбоатом» спеціального дозволу на користування надрами» вирішено погодити надання АТ «Турбоатом» спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування питних підземних вод Турбінного родовища (свердловина № 7464/1), що знаходяться в Харківській області;

- наказом Держгеонадра № 204 від 27.06.2019 р. надано на 20 років АТ «Турбоатом» спеціальний дозвіл на видобування питних підземних вод з родовища «Турбінне» (свердловина №7464/1);

- 19.09.2019 р. Держгеонадра виданий відповідачеві спеціальний дозвіл на користування надрами № 6369 серія А 007114.

Відповідач звертає увагу, що при первісному його зверненні до Держгеонадра розбіжності в документах виникли через помилку в Протоколі засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин № 3685 від 26.10.2016, який був раніше розглянутий Держгеонадра (протокол засідання Робочої групи з розгляду протоколів Державної комісії України по запасах корисних копалин від 14.12.2016 № 52), тому відсутні підстави вважати, що відмова Держгеонадра (лист № 20388/03/12-17 від 08.09.2017 р.) у наданні запитуваного дозволу є наслідком неправильних дій відповідача по оформленню пакету документів до своєї первісно поданої заяви.

Доводи прокурора про те, що відповідач як надрокористувач мав обов`язок вжити заходів для усунення цих розбіжностей судовою колегією відхиляються, оскільки відповідач не має нести відповідальність за помилки, допущені компетентними державними органами у вирішенні питання щодо надання означеного дозволу.

Відповідно до п. 8 Порядку про надання дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку надання дозволів на користування надрами" № 615 від 30 травня 2011 року, рішення про надання дозволу без проведення аукціону приймається органом з питань надання дозволу відповідно до даних, зазначених у заяві, протягом 30 календарних днів після отримання всіх погоджень, передбачених пунктом 9 цього Порядку, та пропозицій Мінекоенерго, передбачених пунктом 24 цього Порядку. Зазначене рішення розміщується на офіційному веб-сайті органу з питань надання дозволу протягом п`яти робочих днів з дня його прийняття.

Згідно з п. 9 Порядку, для здійснення погодження орган з питань надання дозволу не пізніше ніж протягом семи робочих днів з дати реєстрації заяви надсилає її копію у паперовому або електронному вигляді органам, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту, та встановлює строк розгляду зазначених документів.

За результатами розгляду документів, надісланих на погодження, органи, зазначені в абзацах другому та третьому цього пункту, надають погодження, які у паперовому або електронному вигляді надсилають органу, який видає дозвіл.

У разі ненадання органами, зазначеними в абзацах другому та третьому цього пункту, позитивної або негативної відповіді щодо погодження за результатами розгляду на найближчій сесії (але не пізніше ніж через 45 календарних днів з дати отримання документів від органу з питань надання дозволу) вважається, що надання дозволу ними погоджено.

Таким чином, при повторному зверненні відповідача до Держгеонадра в порушення вимог п. 8-9 Порядку строк розгляду заяви відповідача склав більше ніж 280 календарних днів, тобто, заява та документи АТ "Турбоатом" були розглянуті поза межами встановлених законом строків і відповідь відповідачем отримано несвоєчасно.

Судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що Закон України "Про оцінку впливу на довкілля" (набрав чинності 18.06.2017 р.) введений в дію 18 грудня 2017 року, тобто майже через два місяці з моменту подання АТ "Турбоатом" другої заяви (№ 37-547 від 02.10.2017 р.), а відтак Державна служба геології та надр України мала керуватися чинними на момент звернення з заявою документами та нормами права.

Судова колегія визнає правомірними доводи відповідача, які були прийняті до уваги судом першої інстанції, відносно того, що п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення корпоративного управління в акціонерних товариствах, зміна найменування акціонерного товариства у зв`язку із зміною типу акціонерного товариства або перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для переоформлення документів дозвільного характеру. У такому разі товариство має право продовжувати провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності на підставі виданого раніше такому товариству документа дозвільного характеру. Інформація про зміну найменування Товариства була внесена до реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 23 квітня 2018 року.

За наведених обставин, судова колегія дійшла висновку, що відповідачем протягом тривалого часу активно вживалися заходи задля отримання спеціального дозволу, а відмови Держгеонадра без належного правового підґрунтя й обумовлюють відсутність вини відповідача у затримці отримання (оформлення) означеного спеціального дозволу.

Посилання прокурора та позивача на те, що відповідач не оскаржував відмови та бездіяльність Держгеонадра не спростовують відсутності його вини у вчиненому правопорушенні, оскільки таке оскарження є правом відповідача, а не імперативним обов`язком.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач після закінчення строку дії попереднього дозволу мав припинити використання свердловини не узгоджуються з принципом правомірних очікувань, за яким відповідач справедливо розраховував на своєчасне вирішення питання державним органом щодо отримання ним нового дозволу.

Отже, прокурором та позивачем не доведено наявності протиправної поведінки та вини відповідача, тому за відсутності всіх елементів складу цивільного правопорушення місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позову на законних підставах.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 18.11.2020 р. у справі № 922/1783/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 02.02.2021

Головуючий суддя В.І. Пушай

Суддя Д.О. Попков

Суддя Н.М. Пелипенко