Справа № 161/10509/20
Провадження № 2/161/1241/21
ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 січня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі:
головуючого судді Рудської С.М.
при секретарі Чигринюк В.С.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Жуковского В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовної заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів
В С Т А Н О В И В:
01.07.2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначила, що 08.10.2000 року вони з відповідачем зареєстрували шлюб, за час якого у них народилося двоє дітей донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.09.2019 року їх шлюб було розірвано. Разом з тим, окремо з ОСОБА_3 вони почали проживати з 26.04.2020 року, діти залишилися з нею та з того часу останній не здійснює належне матеріальне забезпечення останніх. На даний часвона працевлаштована у АТ «СК «ІНГО» на посаді директора філії у м. Луцьк та її сукупний щомісячний дохід в середньому становить орієнтовно 24000 грн. Крім того, вона маю у власності земельну ділянку у с. Липини на території якої знаходиться об`єкт незавершений будівництвом. Діти у власності нерухомого чи дорогоцінного рухомого майна наразі не мають, щомісячно на їх потреби вона витрачає орієнтовно по 8000 грн. на кожного.Донька ОСОБА_4 закінчила школу та визначається із вищим навчальним закладом для подальшого здобуття освіти. Син ОСОБА_5 навчається у КЗЗСО «Луцький ліцей №27 Луцької міської ради Волинської області» у 2-му класі. Окрім того, він відвідує додаткові заняття з англійської мови, курси плавання (басейн) у СК «Спорт-Лайф». Окрім того, за останній період у дітей діагностовано певні проблеми зі здоров`ям. В свою чергу, ОСОБА_3 є власником частки у квартирі у м. Луцьку, де власне і зареєстроване місце його проживання. Як їй відомо, відповідач ніде не працює, проте, має досить значні витрати.За період з травня по вересень 2019 року згідно банківської виписки КБ «Приватбанк» щодо відповідача вбачається витрати у загальному розмірі 1053641,98 грн. У січні 2020 року він відчужив належні йому на праві власності два транспортні засоби LEXUS та HONDA.Зазначене свідчить про задовільний матеріальний стан ОСОБА_3 у зв`язку з чим просить суд присудити рішення, яким стягувати відповідача на свою користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі по 4000 грн. на кожну дитину, але не менше між 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття, а також стягнути на свою користь судові витрати по справі.
03.08.2020 року представником відповідача було подано до суду відзив на позовну заяву відповідно до якого останній заперечує щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі виходячи з наступного. Так, ОСОБА_3 у 2020 році заснував ТзОВ «АСІК», в якому по даний час він працює на посаді директора. При цьому, заробітна плата відповідача, як директора, у липні 2020 року склала 4800 грн. Щодо витрат у 2019 році, то такі є минулорічними та можуть лише вказувати на доходи у минулому році, які на даний час відсутні. В свою чергу, позивач усвідомлена про походження таких коштів та доходів, оскільки на даний час триває судовий розгляд справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_8 про поділ спільного майна подружжя, де у справі чітко зазначалось, що ОСОБА_3 мав дохід від купівлі та продажу автомобілів з-за кордону, однак починаючи з початку 2020року втратив можливість отримувати такі доходи через карантинні обмеження, введенні у всіх країнах, де таке авто купувалось. Також, при проведенні судового розглядувиписки з банку надавались ОСОБА_3 як доказ у зустрічному позові ОСОБА_8 , яка просить стягнути з нього половину вартості автомобілів, проданих ОСОБА_3 під час шлюбу. Дані докази вказують на спільне використання коштів в інтересах сім`ї, отриманих від продажу автомобілів, половину вартості яких ОСОБА_8 просить стягнути за результатами судового розгляду.Разом з тим, витрати в розмірі близько 8000 гр. нічим не підтверджені як постійні витрати, а долучені до позову докази є не належними та не допустимими. Враховуючи наведене, у задоволенні позову просить відмовити (а.с. 67-69).
03.08.2020 року представником позивача було подано до суду зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про виключення з актового запису про народження дитини даних про батька дитини (Том 1, а.с. 74-76).
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04.08.2020 року у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про виключення з актового запису про народження дитини даних про батька дитини та об`єднання в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів було відмовлено (Том 1, а.с. 105).
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.09.2020 року у АТ КБ «Приватбанк» було витребувано інформацію про рух грошових коштів на банківських рахунках ОСОБА_3 за період з 01.01.2020 року по 30.09.2020 року (Том 1, а.с. 136).
04.01.2021 року від АТ КБ «Приватбанк» надійшли виписки по рахункам ОСОБА_3 за період з 01.01.2020 року по 30.09.2020 року (Том 1, а.с. 168-246).
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала із викладених у позовній заяві підстав та просила їх задовольнити у повному обсязі. Додатково пояснила, що відповідач в добровільному порядку фінансову допомогу на утримання дітей не надає. Як їй відомо, ОСОБА_3 інших дітей та утриманців немає, на обліку в лікарів не перебуває, офіційно не працює, проте являється засновником юридичної особи. Згідно наданих виписок із банку про рух його коштів на банківських рахунках відповідача, доходи останнього за 9 місяців (з 01.01.2020 року по 30.09.2020 року) склали понад 2000000 грн. Крім того, ОСОБА_3 протягом 2020 року 4 рази виїжджавза кордон. Також зазначила, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувають на обліку в лікарів.
Представник відповідача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги визнав частково та пояснив суду, що стороною позивача не надано належних та допустимих доказів наявності у дітей стійких захворювань, які потребують їх постійного лікування та спеціального харчування. Разом з тим, відповідач тричі протягом 2019 року возив свою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на лікування за кордон, а також придбавав техніку для сина та мобільний телефон для доньки. Однак, починаючи з березня 2020 року у відповідача доходи значно зменшилися через запровадження в державі карантину. Через певний час, ОСОБА_3 заснував юридичну особу, директор якої він являється та за діяльність у якій отримує щомісячний дохід в розмірі 5000 грн. Додатково зазначив, що його довіритель є здоровим, працездатним, на обліку в лікарів не перебуває, інших дітей та утриманців не має. В свою чергу, кошти на банківських рахунках, про рух яких наголошувала представник позивача, не є доходами ОСОБА_3 , зокрема, частина з них являються повернутими третіми особами, яким відповідач надавав гроші у борг, а інша частина була отримана останнім у позику. Вважає розмір аліментів, який просить присудити до стягнення на свою користь ОСОБА_2 , є значно завищеним.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_9 та відповідач ОСОБА_3 08.10.2000 року уклали шлюб, який зареєстрований Відділом ДРАЦС реєстраційної служби Луцького МУЮ Волинської області за актовим записом 969. Зазначене підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (Том 1, а.с. 5).
За час шлюбу у сторін народилося двоє спільних дітей донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дана обставина підтверджується відповідними свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 (Том 1, а.с. 6, 7).
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.09.2019 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано (Том 1, а.с. 9).
Після розірвання шлюбу неповнолітні діти сторін ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 залишилися проживати разом зі своєю матір`ю позивачкою ОСОБА_2 . Зазначене в ході розгляду справи стороною відповідача не оспорювалося.
Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Як встановлено судом, сторони не можуть дійти згоди щодо порядку участі відповідача в матеріальному утриманні їх спільних неповнолітніх дітей, тобто між ними існує спір з цього питання.
Відповідно до ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.
Статтею 184 СК України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно абз. 3 п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є здоровим, працездатним, на обліку у лікарів не перебуває, будь-яких інших осіб на утриманні не має.
Як вбачається із довідки про доходи ОСОБА_3 № 1 від 31.07.2020 року, останній займає посаду директора ТзОВ «АСІК ДІП». Загальна сума його доходу за період з 23.06.2020 року по 31.07.2020 року становить 6000 грн. (а.с. 72).
Як вбачається з виписок по рахункам ОСОБА_3 за період з 01.01.2020 року по 30.09.2020 року, наданих АТ КБ «Приватбанк», відповідачу за вказаний період часу надійшли кошти, сукупний розмір яких перевищує 2000000 грн. (Том 1, а.с. 168-246).
При цьому, суд не приймає доводи представника відповідача про ту обставину, що переважна частина коштів була отримана його довірителем у борг від третіх осіб, оскільки ці доводи жодними доказами не підтверджуються.
Крім того, той факт, що інша частина коштів була повернена ОСОБА_3 як надана позика, лише підтверджує факт наявності в останнього грошових коштів у значних розмірах.
Неповнолітні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , здорові, на обліку у лікарів не перебувають, самостійних доходів не мають.
Згідно ч. 3 ст. 89 ЦПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд враховує матеріальне становище сторін та неповнолітніх дітей, реальну спроможність відповідача сплачувати аліменти на їх утримання.
Частиною 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно до ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивачки необхідно стягувати аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі по 4000 грн. на кожну дитину, але не менше між 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісяця та до досягнення ними повноліття.
Суд вважає, що визначений розмір аліментів є достатнім та справедливим, а також таким, що відповідає потребам дітей.
На переконання суду, стороною відповідача належними та допустимими доказами не доведено,, що визначений позивачкою розмір аліментів є завищеним та що відповідач не має можливості сплачувати аліменти у вказаному позивачкою розмірі.
Суд, у відповідності до п. 3-1 ч. 1 ст. 182 СК України, також враховує наявність на банківських рахунках відповідача значної суми грошових коштів.
Згідно ч. 1 ст. 192 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
З даною позовною заявою позивач ОСОБА_2 звернулася до суду 01.07.2020 року (а.с. 1), отже саме з зазначеної дати аліменти мають стягуватися з відповідача на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити дане рішення суду до негайного виконання у межах сплати платежу аліментів за один місяць.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як слідує з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.10.2018 року в справі № 569/17904/17, - на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.?
Крім того, у своїй постанові від 13.12.2018 року у справі № 816/2096/17 Верховний Суд прийшов до висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.
У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Із наведеного вище слідує, що сторона, яка заявляє вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язана надати відповідні докази, які у причинно-наслідковому зв`язку підтверджують затрачений час на правову допомогу, надану в справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та фактичну передачу виконаних адвокатом робіт, які, зокрема, можуть міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Судом встановлено, що між адвокатом Татарин В.М. та ОСОБА_2 09.07.2020 року було укладено Договір про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат взяла на себе зобов`язання представляти останню, зокрема, в усіх судових інстанціях з приводу розгляду судових справ (Том 1, а.с. 153).
Як вбачається з акту від 02.11.2020 року по Договору про надання правової допомоги від 09.07.2020 року, адвокат Татарин В.М. при розгляді цивільної справи № 161/10509/20 надала ОСОБА_2 наступні правничі послуги на загальну суму 8300 грн., з яких:
-усна консультація з питань позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів - вартість 500 грн. (0,5 год. х 1000 грн./год.);
-підготовка та подання позову з додатками до суду - 3000 грн. (3,0 год. х 1000 грн./год.);
-підготовка та подання адвокатського запиту № 41 від 14.07.2020 року - 500 грн. (0,5 год. х 1000 грн.);
-підготовка, надіслання іншим учасникам копій та подання в суд клопотання про долучення доказів - 700 грн. (0,7 год. х 1000 грн.);
-підготовка та подання заяви про ознайомлення з матеріалами справи. Ознайомлення з матеріалами справи - 800 грн. (0,8 год. х 1000 грн.);
-підготовка, надіслання іншим учасникам копії та подання в суд клопотання про витребування доказів - 700 грн. (0,7 год. х 1000 грн.);
-клопотання про розгляд справи за відсутності адвоката - 700 грн. (0,7 год. х 1000 грн.);
-участь у судових засіданнях 04.08.2020 року, 02.11.2020 року - 1400 грн. (2 засідання х 700 грн.).
З вищевказаного Акту слідує, що станом на дату його підписання ОСОБА_2 провела повний розрахунок з адвокатом згідно Договору про надання правової допомоги від 09.07.2020 року. З приводу виконання умов Договору жодна із сторін будь-яких претензій одна до одної не мають (Том 1, а.с. 151).
Факт сплати ОСОБА_2 адвокату Татарин В.М. коштів за послуги з професійної правничої допомоги в розмірі 8300 грн. підтверджується відповідною квитанцією до прибуткового касового ордеру № 17 від 02.11.2020 року (Том 1, а.с. 152).
З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій при розгляді справи, суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу є належним чином обґрунтованими, а відтак такими, що відповідають принципам розумності та справедливості.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд також виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.
Зокрема, у рішеннях у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006 року (пункт 80), у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 року (пункти 34-36), у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року, у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як вбачається із позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, стороною позивача було зазначено, що понесені судові витрати складаються з судового збору та витрат на правову допомогу, детальний розрахунок яких буде наданий суду у встановлені процесуальні строки.
Вищевказані судові витрати, за наслідками розгляду справи, позивач просила суд стягнути з ОСОБА_3 на свою користь.
Отже, з врахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів підлягає до задоволення у повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
Крім того, згідно положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв`язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», тому з відповідача слід також стягнути на користь держави судовий збір в сумі 840 грн. 80 грн.
На підставі ст.ст. 180, 181, 184 СК України, керуючись ст.ст. 10, 13, 77-81, 141, 247, 258, 263-265, 352, 354, 430 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_3 ,який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн., але не менше між 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 01 липня 2020 року та до досягнення дитиною повноліття.
Стягувати з ОСОБА_3 ,який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн., але не менше між 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 01 липня 2020 року та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_3 користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати по оплаті професійної правничої допомоги в сумі 8300 (вісім тисяч триста) грн.
Рішення суду в частині стягнення аліментів на неповнолітніх дітей у межах суми платежу за один місяць допустити до обов`язкового негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) 80 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6ст. 259 ЦПК України- з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складений 01 лютого 2021 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинськоїобласті С.М. Рудська
