22-ц/804/231/21

263/2667/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„20 січня 2021 року місто Маріуполь Донецької області

Єдиний унікальний номер 263/2667/19

Номер провадження 22-ц/804/231/21

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Пономарьової О.М., Ткаченко Т.Б.

за участю секретаря: Грішко С. В.

учасники справи :

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 листопада 2019 року головуючого судді Ковтуненка В.О. по цивільній справі про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок залиття квартири,-

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої залиттям 01 січня 2016 року її квартири АДРЕСА_1 , яка розташована на п`ятому поверсі дев`ятиповерхового будинку, з вини відповідача ОСОБА_2 , яка є власником розташованої поверхом вище квартири 130 того ж будинку. Внаслідок залиття квартири позивачу спричинені матеріальні збитки, у вигляді ремонтних робіт щодо усунення наслідків залиття. Просила стягнути з відповідача у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 19 870 грн, та моральну шкоду у розмірі 5 130 грн.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 19 870 грн, у рахунок відшкодування моральної шкоди 5 130 грн, а всього 25 000 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 09 листопада 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення у даній справі відмовлено.

В апеляційний скарзі ОСОБА_2 просить скасувати заочне рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів скарги зазначає, що позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки залиття квартири сталося 01 січня 2016 року, про що зазначає сама позивач, а до суду з даним позовом вона звернулася 20 лютого 2019 року.

Крім того, посилаючись на Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207, зазначає, що відповідно до акту № б/н від 04 січня 2016 року, залиття в квартирі АДРЕСА_1 сталося залиттям з вище розташованої квартири ІНФОРМАЦІЯ_1 цього ж будинку, внаслідок чого у квартирі ІНФОРМАЦІЯ_2 залито підлогу у кухні, коридорі, спальні та залі та меблі, причину залиття не встановлено. Доступ до квартири не надано, володільці квартири НОМЕР_1 відсутні. Даний акт був складений у її відсутність, оскільки у період з 04 вересня 2015 року по 22 грудня 2017 року, вона проживала та працювала в Росії, що підтверджується записами у трудовій книжці.

Після неодноразових звернень до суду з даним позовом позивач, після наданих представниками відповідача доказів - експертизи № 4/с та клопотань, самостійно переробила акт на 11 січня 2016 рік, на якій посилається позивач в позові від 2019 року та суд в оскаржуваному судовому рішенні.

Вже, з акту від 11 січня 2016 року вбачається,що , залиття в квартирі АДРЕСА_1 сталося з вище розташованої квартири ІНФОРМАЦІЯ_1 цього ж будинку, та залиття сталося за халатності мешканців квартири ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент обстеження в квартиру допуск не надали. Заявок від мешканців квартири ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо залиття не надходило. Даний акт складений у її відсутність. Зауважує, що відповідно до висновків комісії не встановлена причина та вина особи, яка вчинила залиття, не зазначені обсяги необхідного ремонту приміщень, характер залиття.

Також, зазначає, що висновок експерта № 20 будівельно-технічної експертизи ОСОБА_3 від 05 жовтня 2016 року,який надано позивачем та покладено в основу оскаржуваного рішення , є неналежним та допустимим доказом, оскільки в ньому не досліджені обставини, які входять до предмета доказування, відсутні причини залиття квартири, ступінь вини, та сторони, яка скоїла залиття квартири, та експерт не був обізнаний про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а загальна вартість робіт зазначена за квартиру АДРЕСА_2 , тобто позивачем не надано доказів шкоди.

До того ж, факт залиття саме відповідачем спростовується висновком № 4/с судової будівельно-технічної експертизи від 05 березня 2018 року по цивільній справі № 263/13840/17, де було виявлено пошкодження у квартирі АДРЕСА_3 , яка розташована поверхом вище. На момент проведення огляду у квартирі АДРЕСА_4 залиття не було, маються сухі сліди характерні для залиття даної квартири. Тому, не підтверджується, що залиття квартири позивача мало місце із квартири відповідача та наявність винних дій з її боку.

Також, вказує, справа розглянута судом першої інстанції у відсутність відповідача, яка не була належним чином повідомлена про дату і час розгляду, судом допущено порушення процесуального принципу рівності сторін, що позбавило відповідача висунути свої заперечення та доводи проти позову, в тому числі заявити клопотання про призначення судової експертизи, що є істотним в даній справі, що свідчить про порушення судом норм процесуального права.

Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 мотивований тим,що доводи відповідача про розгляд справи за його відсутністю не підтверджуються жодними належними доказами. Відповідач стверджує ,що у період з 04 вересня 2015 року по 22 грудня 2017 року проживала та працювала в Росії,при цьому розгляд справи відбувся у 2019 році,тобто ОСОБА_2 у цей час вже не працювала в Росії,проте доказів того,що вона не отримувала жодних повідомлень з районного суду вона не надала. Підстави пропуску строку оскарження рішення суду відповідачем не зазначено та не розкрито,а стверджувати,що позивачем було пропущено строк позовної давності,в той час коли вони не мали можливості про це заявити не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи. Апелянт зазначає,що залиття нею квартири ,спростовується висновком № 4/с судової будівельно-технічної експертизи від 05 березня 2018 року,про те даним висновком експерта ОСОБА_4 ,який до того ж був складений через 2 роки після залиття її квартири ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено лише факт залиття квартири АДРЕСА_4 ,однак не визначено час такого залиття. Тобто, з вказаного висновку вбачається лише ,що колись відбулося залиття квартири,визначити час залиття є неможливим. Якщо квартира відповідача була залита власниками квартири ІНФОРМАЦІЯ_3 ,яка знаходиться вище,чому не має акту залиття квартири ІНФОРМАЦІЯ_1 та відсутні жодні докази,що відповідач намагалась відшкодувати свої збитки,а складання акту залиття від 04 січня 2016 року за відсутності відповідача, був викликаний об*єктивною неможливістю її залучити. Просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити заочне рішення суду від 18 листопада 2019 року без змін.

У судовому засіданні апеляційного суду представники відповідача ОСОБА_2 адвокат Литвин Л.П. та ОСОБА_5 , яка діє на підставі довіреності, підтримали доводи апеляційної скарги . ОСОБА_5 пояснила,що ОСОБА_2 є її матір*ю,25-26 грудня 2016 року мати приїхала в гості до неї. Їм подзвонив якийсь чоловік,та повідомив,що у квартирі позивача відбулося залиття квартири. 02 січня 2016 року вона разом з матір*ю та своїм чоловіком ,навідалися до позивача,проте ОСОБА_1 повідомила,що у квартиру їх не пустить та буде вирішувати питання через суд . Піднявшись у свою квартиру вони також встановили залиття своєї квартири,залиття відбулось у коридорі,кухні,залі,в санвузлі. Піднявшись до квартири ІНФОРМАЦІЯ_3 ,що розташована вище,їм відкрила сусідка ,який 80 років вся у сльозах та стала вибачатися. У своїй квартирі вони прибрали та 04 січня 2016 року мати поїхала на роботу до Росії. Твердження позивача,що залиття її квартири відбулося гарячою водою через їх халатність,не підтверджені жодними доказами,та на спростування її тверджень вона отримала письмову відповідь з ККП « Маріупольтепломережа» відповідно якої в період з 30 листопада 2014 року початкові показання лічильника становлять 149,0 м3 та по 04 квітня 2019року кінцеві показання лічильника 149,0 м3,обсяг споживання 0.

Позивач не вперше звертається до суду з вказаним позовом,при цьому їй достовірно було відомо про представництво інтересів ОСОБА_2 представниками за довіреністю. Крім того, по справі № 263/14794/16-ц за позовом ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої залиттям квартири,що відбулось 01 січня 2016 року ,вона наполягала на проведенні судової будівельно-технічної експертизи,надавала про це клопотання 17 лютого 2017 року та 22 лютого 2017 року ОСОБА_1 надала суду заяву та просила залишити позов без розгляду,оскільки не в повному обсязі надані докази по матеріальним збиткам .23 лютого 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 по вказаній справі залишено без розгляду.Причини залиття квартири ОСОБА_1 так і не встановлені.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник адвокат Шутенко О.В. просили залишити апеляційну скаргу без задоволення,а судове рішення першої інстанції залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_2 належним чином була повідомлена про дату, час і місце судового засідання ,надала заяву про можливість розгляду справи без її участі ,за участю представників,просила застосувати строк позовної давності щодо відшкодування шкоди,завданої залиттям квартири 01 січня 2016 року та задовольнити апеляційну скаргу (а.с.112,114-115).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасування, з таких підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч.1, ч.2, ч.5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає, враховуючи наступне.

Задовольняючи позовні вимоги ,суд першої інстанції виходив з того,що саме на власника покладається обов`язок відшкодування шкоди, заподіяної у зв`язку із використанням належного йому майна. Оскільки об`єктивними доказами, зібраними при розгляді судом даної справи, встановлено, що залиття квартири позивача відбулося внаслідок вини відповідача,судова будівельно-технічна експертиза підтверджує вартість ремонтно-поновлювальних робіт у розмірі 19 870 грн , в результаті залиття позивачу було спричинено моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях та хвилюваннях, інших негативних емоціях, які вона переживала через залиття власної квартири, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення.

З такими висновками суду погодитись не можна з огляду на порушення судом норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, що призвело до неповного з*ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

В апеляційній скарзі відповідач скаржиться на те, що неповідомлення її про дату і час розгляду справи унеможливило врахування судом істотних обставин.

На підставі ст. 280 ЦПК України суд обов`язково повинен перевірити факт повідомлення відповідача належним чином про час і місце судового засідання. Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи повинно проводитись відповідно до вимог ст.ст. 128-130 ЦПК України. При цьому в матеріалах справи повинні бути належні докази такого повідомлення. Якщо відповідні докази відсутні, то відповідач не може вважатися повідомленим належним чином, і підстав для заочного розгляду справи не існує.

Матеріали справи містять тільки одну судову повістку ,яка надсилалася судом першої інстанції , з копією позовної заяви та додатків до неї, на адресу відповідача : АДРЕСА_5 ,для проведення підготовчого судового засідання на 22 квітня 2019 року , та яка повернута поштовим відділення у зв*язку із закінченням встановленого строку зберігання (а.с.26).

Як вбачається з матеріалів справи, в судове засідання на 18 листопада 2019 року , коли було постановлене оскаржене судове рішення, відповідач взагалі не викликався.

Дані обставини робили неможливим ухвалення заочного рішення за ст. 280 ЦПК України.

Отже, відповідач, у порушення норм цивільного процесуального законодавства не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, був позбавлений права довести обставини, на які він посилається заперечуючи проти позову, а відтак судом було порушено його право на справедливий судовий розгляд, передбачений ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.

На противагу цим положенням судом першої інстанції було ухвалено рішення без повідомлення відповідача, що призвело до позбавлення його можливості заперечувати проти твердження позивача.

За таких обставин, рішення суду на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України підлягає обов`язковому скасуванню.

Вирішуючи спір по суті і ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову,суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 17 січня 2011 року ,належить ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_4 .

Відповідно до акту від 11 січня 2016 року, складеного комісією ТОВ «Жилье-25», в квартирі АДРЕСА_1 сталося залиття з вище розташованої квартири ІНФОРМАЦІЯ_1 цього ж будинку, внаслідок чого у квартирі ІНФОРМАЦІЯ_2 залито підлогу у кухні, коридорі, спальні та залі та меблі. Залиття сталося за халатністю мешканців квартири ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент обстеження в квартиру допуск не надали. Заявок від мешканців квартири ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо залиття не надходило (а.с.9) .

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 20 від 05 жовтня 2016 року, вартість відновлювального ремонту внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 може складати 19 870 грн (а.с.10-19) .

В позовній заяві позивач зазначала про необхідність ремонтно-відновлювальних робіт,а саме : - демонтаж стелі з листів ГКЛ в коридорі -4,8 кв.м;- пристрій підвісних стель з листів ГКЛ на кухні-4,8 кв.м.;- протруювання поверхонь стін та стелі нейтралізуючим розчином-148,8 кв.м.;-протруюванням поверхонь стін і стелі антісептирующим складом -148,8 кв.м;- шпаклівка стін-108,0 кв.м;- шпаклівка стелі-40,1 кв.м;- пристрій підлог з основного лінолеуму-7,6 кв.м.;- демонтаж лінолеуму-12,4 кв.м.;- пристрій підлог з лінолеуму-12,4 кв.м;- ремонт дверного блоку-1 шт.;- пристрій лиштви-6,0 м.п; - обклеювання стін шпалерами-108 кв.м.;- фарбування стелі в/е складом-40 кв.м.;- відновлення товарного вигляду килимів-4 шт.

З досліджених матеріалів цивільної справи № 263/14794/16-ц вбачається ,що ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду міста Маріуполя у Донецькій області з позовом до відповідача ОСОБА_2 21 листопада 2016 року , який уточнювала та відповідно мотивувальної частини позову зазначала,що матеріальна шкода,що повинна бути відшкодована ОСОБА_6 складає 19 870 грн,та моральна шкода складає 5 130 грн.,відповідно прохальної частини просила стягнути з власника квартири АДРЕСА_4 ,завдану їй в результаті залиття 01 січня 2016 року її квартири водою,матеріальну шкоду в сумі 19 870 грн . На підтвердження вимог до позовної заяви надала : - висновок судової будівельно-технічної експертизи № 20 від 05 жовтня 2016 року ; - акт б/н ,складений заступником директора ТОВ « Жилье-25» Сасюк О.Г. від 04 січня 2016 року ,відповідно якого вбачається ,що причина залиття не встановлена,доступ в квартиру не надано,мешканці квартири 130 були відсутні. Власнику квартири 126 ОСОБА_1 рекомендовано вимагати від власника квартири 130 ОСОБА_2 відшкодування шкоди шляхом договору або у судовому порядку, акт складений в 2 х екземплярах, наданий ОСОБА_1 та ТОВ « Жилье-25»,підписаний Сасюк О.Г. та Бган Т.В. (а.с. 88).

10 січня 2017 року по цивільній справі № 263/14794/16-ц ОСОБА_1 надала суду заяву про залишення без розгляду позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 5 130 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 січня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди ,спричиненої залиттям квартири залишено без розгляду.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 січня 2017 року по справі залучено до участі у справі як відповідача ОСОБА_2

17 лютого 2017 року представником ОСОБА_2 ,що діє за довіреністю ОСОБА_5 , надано клопотання про призначення експертизи ,відповідно якого просила по справі призначити експертизу,проведення якої доручити судовому експерту Новикову В.С. АДРЕСА_6 , та ,якому поставити питання щодо вартості ремонтно-відновлювальних робіт у квартирі АДРЕСА_4 та становлення причини залиття квартири АДРЕСА_1 , та чи можливо залиття квартири ІНФОРМАЦІЯ_2 з квартири АДРЕСА_7 , з урахуванням пошкоджень,які є в квартирі 130 .

22 лютого 2017 року ОСОБА_1 надала до суду першої інстанції заяву,відповідно якої просила залишити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих залиттям квартири без розгляду,оскільки не в повному обсязі надані докази по матеріальним збиткам.

23 лютого 2017 року ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області по цивільній справі № 263/14794/16-ц позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди,спричиненої залиттям квартири залишено без розгляду.

З досліджених матеріалів цивільної справи № 263/13840/17 вбачається ,що ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду міста Маріуполя у Донецькій області з позовом до відповідача ОСОБА_2 24 жовтня 2017 року , відповідно мотивувальної частини позову зазначала,що матеріальна шкода,що повинна бути відшкодована ОСОБА_6 складає 19 870 грн,та моральна шкода складає 5 130 грн.,відповідно прохальної частини просила стягнути з ОСОБА_2 власника квартири АДРЕСА_4 ,завдану їй матеріальну шкоду в сумі 19 870 грн . На підтвердження вимог до позовної заяви надала : - висновок судової будівельно-технічної експертизи № 20 від 05 жовтня 2016 року ; - копію акта б/н ,складений заступником директора ТОВ « Жилье-25» Сасюк О.Г. від 11 січня 2016 року, відповідно якого вбачається ,що мешканець квартири ІНФОРМАЦІЯ_1 був проінформований про залиття ,на момент обстеження знаходячись в квартирі доступу не надав.Обстежено квартиру НОМЕР_2 в квартирі сухо,система водопостачання та водовідведення без течі,слідів залиття не має. Звернень про залиття квартири ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01 січня 2016 року по 04 січня 2016 року в ТОВ «Жилье-25» не надходило. Власнику квартири 126 ОСОБА_1 рекомендовано вимагати від власника квартири 130 ОСОБА_2 відшкодування шкоди шляхом договору або у судовому порядку, акт складений в 2 х екземплярах, наданий ОСОБА_1 та ТОВ « Жилье-25»,підписаний ОСОБА_7 , ОСОБА_1 та мешканцем квартири АДРЕСА_8 ОСОБА_8 (а.с.9).

Відповідачем ОСОБА_2 надавались заяви про те ,що вона не визнає вимоги ОСОБА_1 та 27 березня 2018 року також надано висновок судової будівельно-технічної експертизи № 4/с від 05 березня 2018 року щодо огляду її квартири ІНФОРМАЦІЯ_1 у вищевказаному будинку,на вирішення експерту ОСОБА_4 за заявою ОСОБА_2 були поставлені питання : чи є в квартирі ІНФОРМАЦІЯ_1 пошкодження, характерні від залиття з квартири НОМЕР_2 , розташованої вище? Якщо були, то вказати які , і в яких приміщеннях .Встановити дату залиття даної квартири, якщо це можливо. Згідно висновків експерта в квартирі АДРЕСА_4 є пошкодження, характерні для пошкоджень від залиття з квартири ІНФОРМАЦІЯ_3 , що розташована вище, а саме - в кімнаті 3 розводи на стелі біля стіни з боку міжквартирного тамбура, розводи на шпалерах на стіні в кутку з боку міжквартирного тамбура і сусідньої квартири ; - в коридорі плями і відклеювання шпалер на стелі з боку міжквартирного тамбура біля вхідних дверей, відклеювання шпалер на стіні в кутку з боку кімнати 3, пляма на стелі і стіні в районі ванної кімнати ; - в кухні відшаровування на стелі оздоблювального шару (шпаклювання та фарбування) з боку ванної кімнати . На момент проведення огляду квартири ІНФОРМАЦІЯ_1 залиття не було, є сухі сліди характерні для залиття даної квартири, які з огляду не відповідають свіжим слідам залиття, так як на момент огляду залиття не було, акт про залиття даної квартири не надано, встановити час залиття експерту не є можливим.

15 серпня 2018 року ОСОБА_1 надала до суду першої інстанції заяву про залишення поданої позовної заяви до ОСОБА_6 без розгляду .

15 серпня 2018 року ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області по цивільній справі № 263/13840/17 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,завданої внаслідок залиття квартири залишено без розгляду.

Відповідно до відповіді ККП «Маріупольтепломережа»,за зверненням представника відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_5 ,надано відповідь по квартирі АДРЕСА_4 ,згідно з п.11 «Правил надання послуг з центрального опалення,забезпечення холодною і гарячою водою і водовідведення «,затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 ,нарахування за гаряче водопостачання відбувається відповідно до показань квартирного приладу обліку води . В квартирі встановлено прилад обліку гарячої води 09 червня 2010 року.

05 квітня 2019 року прилад обліку гарячої води знятий з комерційного обліку з показаннями 149 м3.

Обсяг споживання та показники лічильника за період з 01 квітня 2014 року по 30 квітня 2019 року ,становлять : з 14 квітня 2014 року по 30 листопада 2014 року початкові показники лічильника -117 ,кінцеві -149 (обсяг споживання 32) ; з 30 листопада 2014 року початкові показники лічильника 149 по 04 квітня 2019 року кінцеві показники лічильника 149 -, тобто обсяг споживання за вказаний період 0 .

З 16 квітня 2019 року опломбовано ввід гарячої води у квартирі. З дати опломбування нарахування за гаряче водопостачання відсутнє. Водонагрівач побутовий електричний був придбаний відповідачем 08 грудня 2018 року.

Відповідно до частини першої та другої статті 22 ЦК України особа,якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права ,має право на їх відшкодування. Збитками є ; втрати,яких особа зазнала у зв*язку зі знищенням або пошкодженням речі ,а також витрати,які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи,які особа могла б реально одержати за звичайних обставин,якби її право не було порушене (упущена вигода ).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, шкода завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із роз`ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Частиною 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За загальними правилами деліктних зобов`язань, закріплених ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З аналізу наведеної статті ЦК України та роз`яснень, наданих в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 лютого 2012 року, вбачається, що відсутність своєї вини відповідно до вимог ч. 2 ст. 1166 ЦК України має доводити саме заподіювач шкоди, а не позивач має доводити наявність вини відповідача, хоча він не позбавлений цього права.

Аналогічні роз`яснення містяться в п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» - з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідно до акту б/н ,складеного заступником директора ТОВ « Жилье-25» Сасюк О.Г. від 04 січня 2016 року ,який надавався позивачем по цивільній справі № 263/14794/16-ц, причина залиття не встановлена,доступ в квартиру не надано,мешканці квартири 130 були відсутні. Власнику квартири 126 ОСОБА_1 рекомендовано вимагати від власника квартири 130 ОСОБА_2 відшкодування шкоди шляхом договору або у судовому порядку, акт складений в 2 х екземплярах, наданий ОСОБА_1 та ТОВ « Жилье-25»,підписаний ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (а.с. 88).

Відповідно до акту від 11 січня 2016 року, складеного комісією ТОВ «Жилье-25», в квартирі АДРЕСА_1 сталося залиття з вище розташованої квартири ІНФОРМАЦІЯ_1 цього ж будинку, внаслідок чого у квартирі ІНФОРМАЦІЯ_2 залито підлогу у кухні, коридорі, спальні та залі та меблі. Залиття сталося за халатністю мешканців квартири ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент обстеження в квартиру допуск не надали. Заявок від мешканців квартири ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо залиття не надходило.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76,зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі-Правила ),передбачено ,що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил ). В додатку № 4 до цих Правил зазначено ,що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємств), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій ,представників організацій (підприємства ),яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку,будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства ),яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій .Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов*язковою. В акті повинно бути відображено : дата складання акта (число,місяць,рік ); прізвища ,ініціали та посади членів комісії; прізвище,ім*я,по батькові власника (наймача,орендаря) квартири ,що зазнала шкоди ; адреса квартири,поверх,форма власності,характер залиття та його причини : завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири,перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість);висновок комісії щодо встановлення вини особи,що вчинила залиття .

Вищевказаний акт від 11 січня 2016 року,на який посилається позивач , не відповідає вимогам, викладеним у Правилах,та в ньому не зазначені конкретні причини залиття квартири та особи,які допустили таке залиття,інші необхідні для такого документа реквізити .Тому цей акт не може бути належним і допустимим доказом заподіяння відповідачем майнової шкоди.

Вказаний акт ,а також акт від 04 січня 2016 року, який надавався позивачем по цивільній справі № 263/14794/16-ц , не містить належних і допустимих доказів неправомірних дій щодо залиття квартири ІНФОРМАЦІЯ_2 саме ОСОБА_2 ,а відтак відсутній причинно-наслідковий зв*язок між неправомірними діями та шкодою. Вина відповідача не доведена. Підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Акт про залиття квартири є одним із доказів ,який оцінюється судом у сукупності з іншими доказами , відповідно до ст.89 ЦПК України , та не є єдиним і безумовним . Доводи апеляційної скарги відповідача у вказаній частині є слушними .

Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач ОСОБА_2 та її представники зазначали, що у квартирі відповідача 130 також була заподіяна шкода залиттям ,яке відбулося 01 січня 2016 року з квартири,що розташована вище,проведення експертизи перешкоджала саме позивач,яка після наданого клопотання залишила позовну заяву без розгляду,розуміючи,що причину залиття станом на січень 2016 року так і не встановили . Тому і акт від 11 січня 2016 року ,на якій посилається позивач у позові від 2019 року та в оскаржуваному судовому рішенні вже був переписаний,проте і з вказаного акту комісією не встановлена причина та вина особа,яка вчинила залиття,характер залиття,не зазначені обсяги необхідного ремонту приміщень. Позивач стверджувала що залиття відбулось гарячою водою,та сусіди бачили пар від гарячої води,що виходив з дверей квартири. Проте ,відповідач не використовувала гарячу воду,про що було надано письмові докази . Доводи щодо залиття квартир сторін з квартири ІНФОРМАЦІЯ_3 і не розглядалися, оскільки у вказаній квартирі відбувалася постійна зміна мешканців. Сусідка 80 років із квартири 134 вибачалася за залиття,саме 02 січня 2016 року коли відповідач намагалась з*ясувати претензії з боку позивача ,яка не надала доступу до своєї квартири та не висловила жодного наміру про відвідування квартири відповідача для огляду стану квартири та сантехнічного обладнання . Залиття квартири позивача відбулося не з її вини та під час складення акту вона не була присутня,причини залиття так і не встановлені.

Згідно з ч. 1 і 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Беручи до уваги вказані норми ЦК України , наявний акт ТОВ «Жилье-25» від 04 січня 2016 року,від 11 січня 2016 року , суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність провини відповідача у заподіянні шкоди .

Позивачем не надано достатньо доказів для висновку про причини залиття квартири та про особу з вини якої залиття сталось. Проте вказане спростовано відповідачем.

За змістом статті 1166 ЦК України відсутність вини має доводити особа ,яка завдала шкоди ,тоді як у даному випадку факт завдання шкоди саме відповідачем не встановлений .

Виходячи із встановлених обставин справи, апеляційний суд приходить до висновку ,що у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог.

Оскільки всупереч вимогам ч.1 ст.81 ЦПК України позивачем не доведено наявності передбачених законом підстав ( ст.ст.22,1166 ЦК України ) ,також і позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Враховуючи ухвалення оскаржуваного рішення внаслідок неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, таке рішення відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову згідно із вищенаведеного мотивування.

Доводі апеляційної скарги ,про те що позивачем пропущений строк позовної давності без поважної причини , оскільки залиття квартири сталося 01 січня 2016 року, про що зазначає сама позивач, а до суду з даним позовом вона звернулася 20 лютого 2019 року, посилаючись на п. 1 ст. 265 ЦК України, апелянт вказує, що залишення без розгляду ухвалами суду від 15 березня 2017 року та 15 серпня 2018 року позовів ОСОБА_1 до неї про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди внаслідок залиття жилої квартири, не призупиняє перебіг позовної давності,є обґрунтованими, проте ,суд апеляційної скарги відмовляє у задоволенні позову через недоведеність позовних вимог ,що є самостійною підставою для цього .

Аргументи відзиву відхиляються судом апеляційної інстанції ,як такі ,що спростовуються дослідженими матеріалами справи .

На підставі ч.ч.1,2,13 ст. ст. 141, 382 ЦПК України апеляційний суд, задовольняючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ухвалюючи нове рішення у справі про відмову у задоволенні позову , вважає необхідним стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування витрат по сплаті судового збору, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції 420,40 грн. ,та судові витрати ,понесені у зв*язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 1152,60 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки ціна позову складає 25 000 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 374,376,381,382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити .

Заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 листопада 2019 року скасувати повністю та ухвалити нове рішення .

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок залиття квартири, відмовити .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,ІПН НОМЕР_3 , яка зареєстрована та мешкає за адресою : АДРЕСА_9 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,ІПН НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою : АДРЕСА_10 , фактично мешкає за адресою : АДРЕСА_11 , судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у розмірі 420 ( чотириста двадцять ) грн 40 коп. та судові витрати, понесені у зв*язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції , у розмірі 1 152 (одна тисяча сто п`ятдесят дві ) грн 60 коп .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 29 січня 2021 року.

Судді: