22-ц/804/57/21
264/4723/16-ц
П О С Т А Н О В А
Іменем України
Єдиний унікальний номер 264/4723/16-ц
Номер провадження 22-ц/804/57/21
27 січня 2021 року місто Маріуполь
Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Лопатіної М.Ю.
суддів Баркова В.М.. Биліни Т.І.,
за участю секретаря Сідельнікової А.В.
сторони:
позивачка ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 липня 2020 року, ухвалене у складі судді Іванченко А.М., -
В С Т А Н О В И В:
Описова частина.
Короткий зміст позовних вимог.
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в обґрунтування якого зазначила, що 10 грудня 2004 року між нею та відповідачем був зареєстрований шлюб, від якого вони дітей не мають. Після реєстрації шлюбу вона зі своєю неповнолітньою дитиною - ОСОБА_3 , 2002 року народження, переїхала проживати до чоловіка у будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ними проживала мати відповідача ОСОБА_4 , яка була власником 1/2 частини зазначеного житлового приміщення. Власником другої частини будинку був відповідач. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла і спадщину після її смерті у виді 1/2 частини будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , прийняв відповідач. Під час спільного з чоловіком проживання ними, за сумісні кошти, було придбано майно, а також зроблений ремонт у будинку відповідача та зведені будівлі у виді прибудови літ. А2-1, гаражу літ. О-1, сараю літ. о1- 1, ганку літ. а14 та ганку літ. а 15. Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 жовтня 2016 року шлюб між ними був розірваний. Все придбане за сумісні кошти майно знаходиться у будинку відповідача та в його користуванні.
З урахуванням викладеного, просила поділити майно, набуте нею та відповідачем за час шлюбу та визнати за нею право власності на набір дитячих меблів « ІНФОРМАЦІЯ_2 », вартістю 5900 грн, комп`ютерний стіл, вартістю 1500 грн та комп`ютерний процесор, вартістю 4000 грн, всього на суму 11400 грн, за відповідачем визнати право власності на решту майна подружжя, вартістю 269 468,84 грн. З метою рівняння часток, стягнути з відповідача на її користь 129 034,42 грн.
В уточненій позовній заяві позивачка посилалась на те, що за час шлюбу з ОСОБА_2 у будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . було побудовано: прибудова з шлакоблоку - два поверху, виконана обробка, вартістю 72,172 грн; збудована прибудова кухні, закуплені будівельні матеріали, частково виконаний ремонт; збудований сарай, проведена обробка, вартістю 36,632 грн.; збудовані два ганка, вартістю 764,00грн.; побудована прибудова санвузла, а так само виконана його обробка з установкою унітаза, душової кабіни, бойлера, раковини, шафи; виконано капітальний ремонт коридору, площею 5,4 кв.м. з установкою дверей; збудований гараж, вартістю 38 320 грн; побудована вигрібна яма зі шлакоблоку; проведено капітальний ремонт спальні батьків, площею 9,4 кв.м (установка пластикового вікна, обшивка стін гіпсокартоном, шпаклівка, фарбування, обклеювання шпалер, лінолеум);проведено капітальний ремонт дитячої спальні; покладена тротуарна плитка у дворі. Крім того, позивачка зазначала, що вони з чоловіком за час шлюбу придбали майно, загальною вартістю 77 073,15 грн.
На підставі наведеного, позивачка просила поділити майно, набуте нею та відповідачем за час шлюбу та визнати за нею 1/2 частину витрачених коштів у відповідності до вимог будівельно-технічної експертизи та право власності на 1/2 частину спільно набутого майна подружжя, загальною вартістю 77 073,15 грн. Заявлені нею первісні позовні вимоги ОСОБА_1 просила залишити без розгляду.
У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, в обґрунтування якого зазначив, що після укладення з позивачкою шлюбу і до квітня 2006 року вони проживали разом з її батьками за адресою: АДРЕСА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_5 , яка проживала в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 і ОСОБА_1 зі своїм неповнолітнім сином переїхала до вказаного житлового приміщення. Всі капітальні споруди, а саме прибудова, гараж, господарські будівлі за адресою: АДРЕСА_1 . були збудовані за життя його матері та за її грошові кошти. Під час їх сумісного проживання з ОСОБА_1 у даному будинку жодних нових капітальних споруд не будувалось. За час шлюбу вони придбали майно, загальна вартість якого складає 56 629,15 грн. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 отримала частину спільного майна, що підтверджується її розпискою.
З урахуванням наведеного, просив поділити спільне майно подружжя та виділити в особисту власність ОСОБА_1 наступне майно, загальною вартістю 292 44 грн: конвектор Атлантик, вартістю 500 грн, холодильник Індезит, вартістю 2638 грн, телевізор Сатурн, вартістю 885грн, принтер лазерний, вартістю 1800грн, набір посуду, вартістю 500грн, міксер, вартістю 440 грн, мікрохвильову піч Самсунг, вартістю 800 грн, пральну машину Канди, вартістю 2747грн, мультиварку, вартістю 1500 грн, відеокамеру, вартістю 1000 грн, набір дитячих меблів «Юніор» (ліжко, комод, шифоньєр, шафу, стіл), вартістю 5900 грн, комп`ютерний стіл, вартістю 1000грн., стілець-Юпітер, вартістю 500грн, комп`ютер - процесор, мишку, клавіатуру, вартістю 5060грн, монітор Филипс, вартістю 1598грн, мобільний телефон Самсунг 1400, вартістю 1333 грн, мобільний телефон Самсунг, вартістю 1043,00 грн. Крім того, просив виділити у його особисту власність наступне майно, загальна вартість якого складає 27 385,15 грн: конвектор Атлантик, вартістю 500 грн, водонагрівач Гореньє, вартістю 2800 грн, твердопаливний котел, вартістю 7800грн, лічильник холодної води «Актарис Метеринг Системс» (водомір), вартістю 345грн, душову кабіну, вартістю 3000 грн, унітаз Лотос, вартістю 818,75 грн, дзеркало, вартістю 479грн,тумбу Бриз, вартістю 885 грн, піч газову «Веко», вартістю 2500грн, пральну машину LG, вартістю 2000грн, змішувач для умивальника, вартістю 332грн, сифон для умивальника та коліно, вартістю 35,40 грн, холодильник, вартістю 5890 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 липня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів, які були використанні для будівництва (добудови) самовільно збудованих споруд за період з грудня 2004 року по червень 2016 року (фактично з 28 грудня 2005 року по 19 грудня 2013 року) на території земельної ділянки квартири АДРЕСА_3 , а саме: прибудови літ. А2-1, площею 30,10 кв.м., гаражу літ. О-1, площею 39, 20 кв.м., сараю літ. о1- 1, площею 39,20 кв.м., ганку літ. а14, ганку літ. а 15, а також будівельних матеріалів на улаштування зливної ями та спорудження плитки (двору, якою облаштована територія домоволодіння АДРЕСА_1 ). В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави витрати, пов`язані з подачею заяви про забезпечення позову в сумі 320,00 грн.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Поділено спільне майно подружжя набуте у шлюбі: виділено в особисту власність ОСОБА_2 наступне майно, загальною вартістю 27385, 15 грн: конвектор Атлантик-1шт, вартістю 500 грн, водонагрівач Гореньє, вартістю 2800 грн, твердопаливний котел, вартістю 7800 грн, лічильник холодної води «Актарис Метеринг Системс» (водомір), вартістю 345 грн, душову кабіну, вартістю 3000 грн, унітаз Лотос, вартістю 818,75 грн, дзеркало, вартістю 479 грн, тумбу Бриз, вартістю 885 грн, піч газовану «Веко», вартістю 2500 грн, пральну машину LG, вартістю 2000 грн, змішувач для умивальника, вартістю 332 грн, сифон для умивальника та коліно, вартістю 35,40 грн, холодильник, вартістю 5890 грн.
Виділено в особисту власність ОСОБА_1 наступне майно, загальною вартістю 23344 грн: конвектор Атлантик-1шт, вартістю 500 грн, холодильник Индезит, вартістю 2638 грн, телевізор Сатурн, вартістю 885грн, принтер лазерний, вартістю 1800 грн, набір посуду, вартістю 500 грн, міксер, вартістю 440грн, мікрохвильову піч Самсунг, вартістю 800 грн, пральну машину Канди, вартістю 2747 грн, мультиварку, вартістю 1500 грн, відеокамеру, вартістю 1000 грн, комп`ютерний стіл, вартістю 1000 грн, стілець-Юпітер, вартістю 500 грн, комп`ютер - процесор, мишка, клавіатура, вартістю 5060 грн, монітор Филипс, вартістю 1598 грн, мобільний телефон Самсунг 1400, вартістю 1333,00 грн, мобільний телефон Самсунг, вартістю 1043,00 грн.
З метою вирівняння часток в майні, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4041,15 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Розподілено судові витрати та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані із проведенням судово-будівельної експертизи, в розмірі 5491,20 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 551, 20 грн.
Додатковим рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 жовтня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 573, 44 грн.
Ухвалюючи рішення про визнання права власності за позивачкою на будівельні матеріали, використані для будівництва самовільно збудованих споруд на земельній ділянці, прилеглій до квартири АДРЕСА_3 , суд дійшов висновку, що ці споруди були зведені за рахунок сімейних коштів та є спільною сумісною власністю сторін, але оскільки споруди не були введені в експлуатацію, та їх будівництво здійснювалось без відповідних дозвільних документів, правовстановлюючі документи не були оформлені сторонами у встановленому законом порядку, розгляду підлягає питання визнання права власності лише на будівельні матеріали.
Вирішуючи позов ОСОБА_1 в частині стягнення вартості ремонтних робіт, проведених в квартирі АДРЕСА_3 , місцевий суд виходив з того, що грошові кошти, які за час спільного проживання подружжя були витрачені для ремонту та реконструкції житла, в якому проживали сторони, були ними використані з метою поліпшення умов життя та в інтересах сім`ї ( ремонт коридору, спальні та інше). Здійснені ремонтні роботи в самій квартирі є її невід`ємною частиною, а не окремим об`єктом спільної сумісної власності подружжя, тому розподілу не підлягають.
Задовольняючи частково зустрічний позов ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зазначене відповідачем майно є спільною сумісною власністю сторін та підлягає поділу між ними в натурі зі стягненням з ОСОБА_2 у рахунок компенсації на користь ОСОБА_1 різниці у вартості майна.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині.
Скарга мотивована тим, що ухвалюючи рішення за позовом ОСОБА_1 , суд не надав належної оцінки тому, що нежитлова прибудова під кухню та ванну, літня кухня, гараж та сараї, зведені за адресою: АДРЕСА_1 , були самовільно збудовані його матір`ю ОСОБА_4 та за її власні кошти за період з 1998 року по 2004 рік. Рішенням Іллічівської районної адміністрації від 28 грудня 2005 року ОСОБА_4 було надано дозвіл на будівництво зазначених будівель, але ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помела і тому не отримала відповідні документи на вказане нерухоме майно. Вважає, що суд не врахував те, що за час їх спільного проживання із ОСОБА_1 з квітня 2006 року по 2016 рік у квартирі АДРЕСА_3 жодних нових капітальних будівель не будувалось. Крім того, належних та допустимих доказів того, які саме будівельні матеріали були придбані позивачкою, їх кількість, ціна і що саме ці матеріали були витрачені на ремонт квартири до суду не надано. В оскарженому рішенні суду відсутнє обґрунтування, з посиланням на відповідні докази, перелік будівельних матеріалів, на які суд визнав право власності за ОСОБА_1 , їх кількість та їх вартість. Також суд, ухвалюючи рішення про визнання права власності на частину будівельних матеріалів, які були використані на будівництво самочинно збудованих споруд, не прийняв до уваги практику Верховного Суду, згідно якої самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, тому не може бути предметом поділу.
Доводи і заперечення інших учасників справи.
У своєму відзиві позивачка ОСОБА_1 , посилаючись на відповідність оскарженого судового рішення вимогам законності та обґрунтованості, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.
У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача адвокат Крохмальова Л.П. підтримала доводи апеляційної скарги просила її задовольнити.
Представник позивачки - адвокат Ващенко І.В. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила оскаржене рішення суду залишити без змін.
Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, надали до апеляційного суду заяви про розгляду справи без їх участі.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржене рішення суду не відповідає зазначеним вимогам закону.
Рішення суду першої інстанції оскаржується тільки в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 , тому в решті - апеляційним судом не переглядається.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
З 10 грудня 2004 року сторони перебували у шлюбі, який було зареєстровано Відділом реєстрації актів цивільного стану Іллічівського районного управління юстиції (т. 1 а.с.12).
Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (т.1 а.с.150).
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 10 серпня 1998 року, виданого Управлінням міського майна Маріупольської міської ради Донецької області, квартира АДРЕСА_3 ( що складає ідеальну частку житлового будинку: 14/100) на праві спільної власності належала ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (т.1.а.с.13).
Рішенням колегії Іллічівського районної адміністрації Маріупольської міської ради від 28 грудня 2005 року ОСОБА_4 було надано дозвіл на будівництво двоповерхової нежитлової прибудови під ванну, кухню, коридор, переобладнання кухні 2-1під прихожу та будівництво гаражу за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1а.с.27).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Іллічівським відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області 17 січня 2006 року (т. 1а.с.194).
Після смерті ОСОБА_4 спадщину, у виді 1/2 частки квартири АДРЕСА_3 , отримав відповідач ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (т.1 а.с.201-202).
З матеріалів інвентаризаційної справи (т. 1 а.с.15-26) вбачається, що на території земельної ділянки, прилеглої до квартири АДРЕСА_4 , домоволодіння АДРЕСА_5 було самочинно збудовано (прибудовано) наступні споруди: прибудова літ. А2-1, площею 30,10 кв.м., гараж літ. О-1, площею 39,20 кв.м., сарай літ. о1-1, площею 39,20 кв.м., ганок літ. а14, ганок літ. а15.
Згідно висновку судової будівельно технічної експертизи № 5944-5955 від 28 лютого 2020 року, встановити відповідність споруд технічному паспорту та проектній документації на кв. АДРЕСА_3 , станом на період грудня 2004 року не представляється можливим, оскільки в наданих на дослідження матеріалах технічної документації (інвентаризаційної справи) не міститься екземпляру технічного паспорту та жодних відомостей щодо його складання та затвердження у цей період, а наявні матеріали інвентаризаційної справи не дозволяють в повній мірі проаналізувати хронологію внесення змін до технічної документації.
Згідно наданих документальних матеріалів, установлено, що споруди в межах земельної ділянки, яка відноситься до квартири АДРЕСА_3 , не відповідають плану, який міститься в матеріалах інвентаризаційної справи (арк. інв. справи 153) в частині самочинного збільшення геометричних розмірів споруди гаражу (літ. О-1), проте відповідають наявним планам та схемам за результатами проведення технічної інвентаризації станом на 21 січня 2013 (дата позначки про самочинне будівництво на плані земельної ділянки). Враховуючи дослідження з попередніх питань, та з урахуванням плану будинку від 23 квітня 2012 року (арк. інв. справи 122), плану земельної ділянки (викопіювання з плану кварталу) від 19 грудня 2012 року (арк. інв. справи 138), експлікації споруд (том 1 арк. с 22) встановлено, що за період з грудня 2004 року по червень 2016 року, на території земельної ділянки квартири АДРЕСА_3 було збудовано (прибудовано) наступні споруди: прибудова літ. А2-1 площею 30,10 кв.м., гараж літ. О-1 площею 39,20 кв.м., сарай літ. о1-1 площею 39,20 кв.м., ганок літ. а14, ганок літ. а15.
Враховуючи дослідницьку частину висновку встановлено, що у період часу з грудня 2004 року по червень 2016 року (фактично з 28 грудня 2005 року по 19 грудня 2013 року) на території домоволодіння АДРЕСА_1 , було збудовано наступні споруди та прибудови: прибудова літ. А2-1, гараж літ. О-1, сарай літ. о1-1, ганок літ. а14, ганок літ. а15. Встановити скільки і яких матеріалів було витрачено на будівництво та прибудову в межах домоволодіння АДРЕСА_1 у період з грудня 2004 року по червень 2016 року за наданими документальними матеріалами не представляється можливим з причин наведених в дослідницькій частини висновку. Враховуючи дослідження з попередніх питань, де зазначено, що встановити детальний об`єм витраченого будівельного матеріалу для будівництва та прибудови в межах домоволодіння АДРЕСА_5 , а саме кв. АДРЕСА_4 у період з грудня 2004 року по червень 2016 року за наданими документальними матеріалами не представляється можливим, встановити їх вартість також не представляється можливим. В результаті розрахунку методом визначення відновлювальної вартості, встановлено, що вартість будівельних робіт з урахуванням витраченого матеріалу, які проводились у період з грудня 2004 року по червень 2016 року на території домоволодіння АДРЕСА_1 при виконані робіт господарським способом: склала: 453596,00 грн. При цьому слід відзначити, що перелік будівельних робіт та кількість будівельних матеріалів виділити окремо при розрахунку за таким методом не представляється можливим. В результаті проведеного аналізу ринку будівельних матеріалів, встановлено, що середньо-ринкова вартість плитки (двору), яка облаштована на території домоволодіння АДРЕСА_1 , склала: 178,00 грн. за квадратний метр, тобто всього 13,7x178,00 = 2438,60 грн. (т.2 а.с 166-177).
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права.
Згідно статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 62 СК України).
Відповідно до статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , місцевий суд виходив з того, що будівлі, самочинно збудовані за адресою: АДРЕСА_1 , є спільною сумісною власністю сторін, а тому підлягають поділу, шляхом визнання за позивачкою права власності на ? частину будівельних матеріалів, використаних для будівництва даного нерухомого майна.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду є помилковим, оскільки самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15 та Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 61-44133св18.
За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво жилого будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво, або відведена не для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Отже, виходячи зі змісту цієї норми, самочинним є будівництво об`єкта нерухомого майна за наявності будь-якої із зазначених умов.
Наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).
У розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки внаслідок таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності. Усі об`єкти нерухомого майна, які зведені після одержання акту приймання в експлуатацію, незалежно від того, значились вони до одержання акту приймання в проектній документації чи ні, вважаються самочинними (пункт 3.4.1 Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 05 вересня 2003 року № 146.
При цьому за змістом частини першої статті 376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що не підлягають поділу (виділу) об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна.
Встановлено, що прибудова літ. А2-1, гараж літ. О-1, сарай літ. о1-1, ганок літ. а14, ганок літ. а15, зливна яма, замощення, збудовані за адресою: АДРЕСА_1 зведені на земельній ділянці, що не була відведена під будівництво, без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, та належно затвердженого проекту, отже є самочинним будівництвом, що не заперечувалось сторонами.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції в оскарженій частині підлягає скасуванню з огляду на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про поділ самочинно збудованого нерухомого майна, оскільки визнання права власності на будівельні матеріали, використані для будівництва об`єктів, які є самочинно збудованими та стягнення частини їх вартості є неправильно обраними способами захисту.
До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 06 травня 2020 року у справі № 722/823/17-ц (провадження № 61-45361св18).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої та другої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З огляду на допущення судом першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, у зв`язку із їх безпідставністю.
Розподіл судових витрат.
Зі змісту статті 382 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на те, що апеляційна скарга ОСОБА_2 задовольняється у повному обсязі, з позивачки на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3 401,97 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 2000 грн, підтверджені відповідними доказами ( т.2.а.с. 222, 245-248, т. 3а.с.11)
Керуючись ст. ст. 367, 374,376,381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Скасувати рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 липня 2020 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат у виді судового збору в сумі 551,20 грн та витрат, пов`язаних з проведенням експертизи у сумі 5491,20 грн.
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 3 401,97 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 2000 грн.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Судді:
Повний текст постанови складено 01 лютого 2021 року.
Суддя:
