Справа № 128/2166/19
Провадження № 22-ц/801/284/2021
Категорія: 68
Головуючий у суді 1-ї інстанції Славінська Н. Л.
Доповідач:Матківська М. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2021 рокуСправа № 128/2166/19м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
Головуючого: Матківської М.В.
Суддів: Войтка Ю. Б., Сопруна В.В.
Секретар: Кузьменко Б. І.
За участю: позивача ОСОБА_1 і її представника - адвоката Солоненко О. І.; відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 26 листопада 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служби у справах дітей, сім`ї, молоді та соціального захисту населення Якушинецької об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області, органів, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах неповнолітніх осіб - органу опіки та піклування Серебринецької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області як органу опіки та піклування, органу опіки та піклування Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, про усунення перешкод у спілкуванні з правнуками та визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з правнуками,
Рішення ухвалила суддя Славінська Н. Л.
Рішення ухвалено о 13.34 год. у м. Шаргороді Вінницької області.
Повний текст рішення складено 07 грудня 2020 року,
Встановив:
14 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служби у справах дітей, сім`ї, молоді та соціального захисту населення Якушинецької об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області, про усунення перешкод у спілкуванні з правнуками та визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з правнуками.
Ухвалою Шаргородського районного суду Вінницької області від 11 жовтня 2019 року до участі у справі залучено орган, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах неповнолітніх осіб за зареєстрованим місцем проживання позивача ( АДРЕСА_1 ), - орган опіки та піклування Серебринецької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області; орган, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах неповнолітніх осіб за зареєстрованим місцем проживання відповідача ( АДРЕСА_2 ) - Шаргородську районну державну адміністрацію Вінницької області як орган опіки та піклування; орган, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах неповнолітніх осіб, за місцем проживання відповідача, повідомленим у позовній заяві ( АДРЕСА_3 ) - орган опіки та піклування Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області.
Свої вимоги мотивувала тим, що вона є прабабою неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Правнуки народилися у шлюбі відповідача ОСОБА_2 із її онукою ОСОБА_5 . Сімейне життя онуки із відповідачем не склалося, що призвело до фактичного припинення шлюбу між ними. Її онука виїхала за кордон, де проживає до теперішнього часу. Неповнолітні правнуки залишилися проживати разом із своїм батьком. Відповідач не бажає спілкуватися ні з колишньою дружиною, ні з її рідними, у тому числі і з нею.
До грудня 2018 року відповідач разом із дітьми проживав за місцем своєї реєстрації у с. Рахни-Лісові Шаргородського району. На теперішній час правнуки проживають із своїм батьком у с. Ксаверівці Вінницького району.
Вона як прабаба дітей бажає спілкуватися з ними, брати участь у їх вихованні, цікавитися їхнім побутом, інтересами, піклуватися про їх фізичний та духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, періодично відвідувати їх, займатися вихованням, виявляти інтерес до особистого життя, внутрішнього світу, купувати подарунки та одяг. Проте відповідач постійно чинить перешкоди їй у цьому.
Поведінку відповідача оцінює як образу на свою колишню дружину, яка фактично покинула його з двома малолітніми дітьми. Вона також не схвалює поведінку своєї онуки, але бажає спілкуватися із своїми правнуками. Вона їх дуже любить і вболіває за їх щасливе дитинство.
Вона неодноразово приходила до відповідача і своїх правнуків за місцем їх реєстрації у с. Рахни-Лісові Шаргородського району з метою провідати їх, проте відповідач постійно провокував конфлікти і забороняв їй бачитися з правнуками, у зв`язку з чим вона декілька разів зверталася до органів поліції.
Крім цього, вона неодноразово зверталася до виконавчого комітету Рахнівсько-Лісової сільської ради з приводу усунення перешкод у спілкуванні з правнуками, на що працівниками сільської ради було проведено з відповідачем роз`яснювальну роботу. Проте відповідач продовжує чинити їй перешкоди у спілкуванні із правнуками.
Після зміни місця проживання відповідача із дітьми із с. Рахни-Лісові Шаргородського району на с. Ксаверівка Вінницького району вона також зверталася до Служби у справах дітей Вінницької районної державної адміністрації, де її було проінформовано про право на спілкування з правнуками та рекомендовано звернутися до Служби у справах дітей, сім`ї, молоді та соціального захисту населення Якушинецької об`єднаної територіальної громади, у зв`язку з чим вона до неї звернулася. Службою у справах дітей, сім`ї, молоді та соціального захисту населення Якушинецької об`єднаної територіальної громади надано роз`яснення що спір щодо участі прабаби у спілкуванні та вихованні дітей вирішується виключно судом.
Вона хоче спілкуватися із своїми правнуками та приймати участь у їх вихованні, у чому їй перешкоджає відповідач.
За місцем свого проживання вона характеризується позитивно, серед односельчан користується повагою, скарг на неї не поступало.
В її житловому будинку чисто і охайно, є дитяча кімната з дитячим столом та стільчиками, багато дитячих іграшок для комфортного перебування дітей у неї.
Вона має постійний дохід у вигляді пенсії, у зв`язку з чим хоче і може надавати дітям матеріальну допомогу, тому у відповідача немає об`єктивних підстав забороняти їй спілкуватися із правнуками.
Всі її намагання вирішити спір у позасудовому порядку призводять до конфліктів, оскільки відповідач перешкоджає їй у спілкуванні з правнуками, не бажає її присутності та позбавляє можливості реалізувати передбачене сімейним законодавством право на спілкування, право правнуків на піклування.
З приводу усунення перешкод у спілкуванні із правнуками вона неодноразово зверталася до самого відповідача і до органів опіки та піклування, поліції, виконавчого комітету сільської ради, проте всі її звернення залишилися безрезультатними, у зв`язку з чим вона звертається з даним позовом до суду, в якому просить: усунути перешкоди, які їй чинить ОСОБА_2 у спілкуванні та участі у вихованні правнуків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , та встановити спосіб участі прабаби у вихованні правнуків шляхом встановлення її зустрічей із правнуками: першої неділі кожного місяця з 10:00 год до 15:00 год включно за місцем проживання правнуків; кожні треті вихідні місяця, забираючи правнуків з місця проживання у п`ятницю о 16:00 год, залишаючи їх у себе на ночівлю, та повертаючи їх на місце постійного проживання у неділю о 15:00 год; один раз на рік у період літніх канікул, забираючи правнуків з місця проживання та залишаючи їх у себе на ночівлю терміном на 2 тижні.
Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 26 листопада 2020 року позов задоволено частково.
Усунуто перешкоди, які чинить ОСОБА_2 для ОСОБА_1 у спілкуванні та в участі у вихованні правнуків, визначивши спосіб спілкування та участь ОСОБА_1 у вихованні неповнолітніх правнуків ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом встановлення зустрічей ОСОБА_1 із правнуками:
першої неділі кожного місяця кожного року - з 10:00 години до 15:00 години за місцем проживання правнуків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в присутності батька дітей за бажанням останнього, з дотриманням режиму харчування та відпочинку дітей і правил безпеки, встановлених для дітей відповідного віку;
щороку кожних третіх вихідних (субота і неділя) парного місяця року (лютого, квітня, червня, серпня, жовтня, грудня) у суботу о 09:00 годині, забираючи правнуків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з місця їх постійного проживання до свого місця проживання - АДРЕСА_1 , залишаючи правнуків на ночівлю за своїм місцем проживання з урахуванням стану здоров`я дітей та дотримання режиму харчування, відпочинку дітей, правил безпеки, встановлених для дітей відповідного віку, без присутності батька ОСОБА_2 та, обов`язково повертаючи їх до місця постійного проживання з батьком ОСОБА_2 у неділю о 15:00 годині;
щороку один раз на рік у період літніх канікул (з червня по серпень включно) забираючи правнуків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на 10 днів з місця їх постійного проживання до свого місця проживання - АДРЕСА_1 , залишаючи правнуків за своїм місцем проживання на ночівлю, з урахуванням стану здоров`я дітей та дотримування режиму харчування, відпочинку дітей, правил безпеки, встановлених для дітей відповідного віку, без присутності батька ОСОБА_2 з обов`язковим поверненням правнуків до місця постійного проживання з батьком ОСОБА_2 після закінчення 10 днів.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору при звернення в суд в сумі 768,40 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Зазначив, що він не погоджується із рішенням суду і вважає його недостатньо обґрунтованим, висновки зроблені на припущеннях, без урахування всіх обставин справи, постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права, а також через неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, неповне дослідження і необ`єктивну оцінку доказів, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм процесуального права, оскільки суд вийшов за межі позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що судом порушено норми процесуального права, оскільки суд вийшов за межі позовних вимог в частині визначення судом зустрічей прабаби із його дітьми без його присутності, чим порушується його права дізнаватися про стан здоров`я дітей, дотримання ними режиму сну, харчування, гігієни, про їх адаптацію та бажання перебувати у прабаби тощо. Суд прийшов до невідповідного висновку про те, що спілкування дітей за місцем проживання прабаби буде для них несподіванкою, стресовою ситуацією у зв`язку з тим, що діти завжди проживали з батьком і наведене не потребуватиме додаткової адаптації. Стороною позивача не надано суду відповідного висновку дитячого психолога, тому висновки суду з цього питання є припущенням, а не об`єктивно дослідженими належними і допустимими доказами. Суд не дослідив та не дав повну і об`єктивну оцінку рішенню № 175 Якушинецької сільської ради від 26 травня 2020 року і додатку № 1 до нього - висновку щодо розв`язання спору між сторонами у цивільній справі. Упередженість суду проявилася у тому, що він не звернув уваги на те, що згідно з висновком: «Останній візит у 2019 році до правнучок закінчився нецензурною лайкою прабаби на його адресу». Суд неповно дослідив і необ`єктивно оцінив наведений висновок у зв`язку з тим, що позивач є матір`ю своєї доньки ОСОБА_6 і бабусею внучки ОСОБА_7 , яка є матір`ю ОСОБА_8 і ОСОБА_9 . Ні донька, ні онука тривалий час не підтримують жодних зв`язків із позивачем. Маючи докази про те, що позивач не може знайти спільної мови із відповідачем, перебуває у конфлікті і сварці із дочкою і онукою, то передача їй на виховання правнуків є невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
Неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення справи відповідач вважає і те, що суд відмовив у задоволенні клопотання про допит у судовому засіданні тих, чию долю вирішив заочно - дітей. Також суд прийшов до невідповідних висновків про задоволення всіх позовних вимог, оскільки не врахував погіршення епідеміологічної обстановки в Україні і як наслідок -закриття ДНЗ на карантин та введення обмеження пересування осіб в транспорті, у тому числі у міжміському, а позивач є особою похилого віку, на яку діють всі карантинні обмеження вихідного дня. Суд мав би врахувати і заборонити перевезення дітей у транспорті загального користування, що було б в інтересах дітей. Суд не зобов`язав позивача кожного разу при зустрічі із дітьми мати довідку про стан її здоров`я.
Також при ухваленні рішення суд не врахував рішень Кабінету Міністрів України щодо введення карантинних обмежень, чим порушив норми матеріального права.
Позивач ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити з задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає його справедливим, законним та обґрунтованим, а викладені в апеляційній скарзі доводи є надуманими і такими, що не відповідають дійсності.
Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу не надали.
В судовому засіданні відповідач підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.
Позивач і її представник апеляційну скаргу не визнали, просять залишити її без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Представник Служби у справах дітей, сім`ї, молоді та соціального захисту населення Якушинецької об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області, та представники органів, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах неповнолітніх осіб: органу опіки та піклування Серебринецької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області; Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області як органу опіки та піклування; органу опіки та піклування Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися та не надали заяв чи клопотань.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєструвала із ОСОБА_11 шлюб 20 червня 1985 року - актовий запис № 8, згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Могилів-Подільському району реєстраційної служби Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області 18 червня 2013 року (том 1 а. с. 145).
ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (том 1 а. с. 144).
ОСОБА_13 є матір`ю ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (том 1 а. с. 143).
ОСОБА_14 зареєструвала 10 травня 2016 року шлюб, після державної реєстрації якого їй присвоєно прізвище - ОСОБА_15 . Шлюб розірваний рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 12 лютого 2018 року по справі № 152//1897/17 (том 1 а. с. 142).
ОСОБА_5 є матір`ю, а відповідач ОСОБА_2 є батьком, малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , виданого виконкомом Серебринецької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, актовий запис № 1 від 14 грудня 2015 року) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , виданого Шаргородським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного ТУЮ у Вінницькій області, актовий запис № 301 від 01 грудня 2016 року)(том 1 а. с. 7, 8, 140, 141).
Отже, малолітні діти ОСОБА_3 і ОСОБА_4 є правнуками позивача ОСОБА_1 , що також підтверджується довідкою виконкому Серебринецької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області № 356 від 07 серпня 2019 року, виданої згідно записів у погосподарській книзі № 4 за 2016-2020 роки, номер ОПО-03141 (том 1 а. с. 9).
Згідно довідки № 357 від 07 серпня 2019 року, виданої виконкомом Серебринецької сільської ради Могилів-Подільського району, ОСОБА_13 - дочка позивача, ОСОБА_5 - онука позивач, ОСОБА_3 - правнука позивача, зареєстровані в АДРЕСА_1 , але за місцем реєстрації не проживають (том 1 а. с. 10).
Позивач ОСОБА_1 - пенсіонерка, не працює, проживає в АДРЕСА_1 ; проживає одиноко; зареєстровані за цією адресою: дочка ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 і онука ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , але за місцем реєстрації не проживають; ОСОБА_1 характеризується позитивно, серед сусідів користується повагою, скарг до сільської ради не поступало (том 1 а. с. 18).
Із затверджених 15 липня 2019 року і 08 січня 2020 року сільським головою ОСОБА_16 актів обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що ОСОБА_1 проживає в житловому будинку, який належить їй на праві особистої власності. В будинку чисто, охайно, є дитяча кімната, в якій наявні дитячі меблі та іграшки. ОСОБА_1 веде підсобне господарство, має присадибну земельну ділянку. Житлово-побутові умови ОСОБА_1 задовільні. Є всі умови для проживання малолітніх дітей (том 1 а. с. 19, 226).
Згідно довідки № 2862 від 22 липня 2019 року ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Могилів-Подільському відділі обслуговування громадян Головного управління ПФУ у Вінницькій області і отримує пенсію за віком (том 1 а. с. 20).
Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований і до грудня 2018 року разом із малолітніми дітьми проживав в АДРЕСА_2 (том 1 а. с. 11, 31, 42, 58,161).
Із складеного комісією 24 жовтня 2019 року акту обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_2 , який проживає по АДРЕСА_3 , вбачається, що житлове приміщення складається із 2-х кімнат, веранди та сіней. Опалюється пічним опаленням. У будинку проживають: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - батько, і його діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У дітей окреме спальне місце, чиста постіль, дитячий столик та іграшки; діти забезпечені одягом і взуттям, повноцінним харчуванням. На зиму заготовлені дрова. В кухні будинку є опалювальна плита, на якій взимку можна готувати їжу, електрична плита, холодильник, пральна машина, мікрохвильова піч, а у дворі - криниця. Комісія прийшла до висновку, що ОСОБА_2 створені належні та безпечні умови для проживання і розвитку малолітніх дітей (том 1 а. с. 72).
23 жовтня 2019 року за вихідним № 78 заклад дошкільної освіти «Росинка» надав інформацію про те, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 відвідують молодшу різновікову групу закладу дошкільної освіти «Росинка» Якушинецької сільської ради з 20 травня 2019 року. Дітей приводить і забирає із закладу батько ОСОБА_2 . Інколи працівниками закладу робились зауваження щодо недотримання гігієнічних вимог по догляду за дітьми, на що батько спокійно і адекватно реагував та вживав заходів щодо усунення зауважень. Оцінка адаптації дітей в групі задовільна; навички самообслуговування сформовані не достатньо: одягаються і роздягаються з допомогою дорослих, вміють користуватися столовими приборами; на контакт з дорослими йдуть; проявляють інтерес до гри, але не завжди; мова не виразна, є труднощі звуковимови, бідний словниковий запас (том 1 а. с. 73).
За місцем проживання в с. Ксаверівці Вінницького району батько дітей ОСОБА_2 характеризується позитивно, сам виховує двох малолітніх дітей, які регулярно відвідують ДНЗ «Росинка» с. Ксаверівки, доглянуті та акуратні. ОСОБА_2 працює на польових роботах в місцевого фермера. Скарг від жителів села на ОСОБА_2 до сільської ради не надходило (том 1 а. с. 74).
Із відповіді № 80 від 07 листопада 2019 року на запит адвоката заклад дошкільної освіти «Росинка», що в с. Ксаверівці Вінницького району повідомив про те, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 відвідують молодшу різновікову групу закладу дошкільної освіти «Росинка» Якушинецької сільської ради з 20 травня 2019 року. Дітей у закладі навідує прабабуся ОСОБА_1 , яка цікавиться здоров`ям дітей та їх розвитком. Завжди приїжджає до дітей із гостинцями. Діти зустрічають її з радістю (том 1 а. с. 101).
Згідно відповіді на запит адвоката № 08-01/1-77 від 31 липня 2019 року Якушинецька сільська рада Вінницького району Вінницької області повідомила про те, що ОСОБА_2 і двоє його малолітніх дітей дійсно проживають в АДРЕСА_3 в орендованому будинку, але не зареєстровані на території сільської ради (том 1 а. с. 12, 29).
Із висновку про результати розгляду повідомлення від ОСОБА_1 , затвердженого т. в. о. начальника Шаргородського відділення поліції Жмеринського ВП ГУ НП у Вінницькій області 02 листопада 2017 року, вбачається, що 02 листопада 2017 року ОСОБА_1 приїхала в с. Рахни-Лісові провідати своїх правнуків, які проживають разом із батьком ОСОБА_2 , мати якого відмовилася повідомити де знаходяться діти (том 1 а. с. 13).
Із довідки ст. ДОП Шаргородського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області від 24 квітня 2018 року вбачається, до чергової частини поліції надійшло повідомлення від ОСОБА_1 про те, що її зять ОСОБА_2 не дає їй бачитися з правнуками (том 1 а. с. 14).
Із відповіді, наданої Вінницьким районним відділенням поліції за № 7942/202-02-209 від 02 серпня 2019 року, вбачається, що 15 липня 2019 року по спецлінії «102» надійшло повідомлення ОСОБА_1 з приводу конфлікту із ОСОБА_18 , який перешкоджає їй бачитись з правнуками. Під час спілкування із ОСОБА_1 у телефонному режимі, остання підтвердила, що дійсно мав місце конфлікт, однак він був вичерпаний після звернення у поліцію (том 1 а. с. 15).
Із повідомлення Служби у справах дітей Вінницької районної державної адміністрації № 334 від 29 липня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 у січні 2019 року зверталася до Служби з приводу перешкоджання ОСОБА_2 у здійсненні нею прав відносно участі у вихованні правнуків, на що їй було рекомендовано звернутися до Служби у справах дітей, сім`ї, молоді та соціального захисту населення Якушинецької об`єднаної територіальної громади (том 1 а. с. 16).
Із відповіді Служби у справах дітей, сім`ї, молоді та соціального захисту населення Якушинецької сільської ради № 135 від 31 липня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 зверталася до Служби 16 липня 2019 року і 23 липня 2019 року щодо усунення перешкод у спілкуванні з малолітніми правнуками, які проживають разом із своїм батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 , де їй було роз`яснено, що спір щодо участі у вихованні дітей вирішується виключно судом (том 1 а. с. 17).
Із складеного комісією 08 січня 2020 року акту обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка проживає по АДРЕСА_1 , вбачається, що ОСОБА_1 проживає і зареєстрована у житловому будинку, який їй належить на праві особистої власності. В будинку чисто, охайно, затишно. ОСОБА_1 веде підсобне господарство, має кури, індики, цисарки; має земельну ділянку площею 0,25 га, на якій вирощує сільськогосподарські культури. За наслідками обстеження комісія прийняла рішення про те, що житлово-побутові умови ОСОБА_1 задовільні; є всі умови для проживання малолітніх дітей. (том 1 а. с. 226).
Комунальна установа «Інклюзивно-ресурсний центр» Якушинецької сільської ради за вихідним № 3 від 23 квітня 2020 року надала психолого-педагогічну характеристику сімейних відносин батька ОСОБА_2 з доньками - ОСОБА_19 і ОСОБА_20 , у якій вказано, що зі слів батька він разом із доньками проживає в с. Ксаверівці з 2018 року. До карантину діти відвідували ЗДО «Росинка», батько працював підсобним робітником в місцевого орендаря, що давало змогу забезпечити дітей необхідними сільськогосподарськими продуктами; волонтери та місцеві жителі допомагають продуктами харчування та одягом для дітей. Дівчатка виглядають доглянутими та забезпеченими, рівень розумового і фізичного розвитку відповідає віковим нормам. Емоційно врівноважені, позитивно налаштовані до спілкування: показують свої іграшки, дають книжечки для читання, із захопленням та із задоволенням розглядають картинки, впізнають та називають лісових мешканців, знають пори року - живуть в ілюзорному світі гри, що є особливістю їх вікових періодів. Діти перебувають в стадії раннього дитинства - інтенсивного накопичення соціально-значимого досвіду в соціальному просторі, формуються основні риси характеру, з`являються мотиви поведінки і діяльності, тому вони наслідують поведінку і дії дорослих тих, хто з ними найбільше контактує. На запитання: «Де Ваша мама? Як її звати?» відповіді не було, але називали ім`я « ОСОБА_21 » На запитання «Хто така бабуся ОСОБА_22 ?» чіткої відповіді не було. Діти відчувають велику потребу в любові, прагнуть отримати її від рідних, тому саме в цей період формування особистості малюків необхідно забезпечити їх спілкування з родиною, але вберегти дитячу психіку від негативних впливів оточення (том 1 а. с. 232-233).
Виконавчий комітет Якушинецької сільської ради Вінницького району 29 жовтня 2019 року постановив рішення про затвердження висновку про розв`язання спору між сторонами. У цьому висновку зазначено, що з урахуванням обставин справи та факту відсутності на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Якушинецької сільської ради ОСОБА_1 , орган опіки та піклування не має повних підстав робити висновки по суті справи, тому повністю покладається на розсуду суду (том 1 а. с. 77, 78).
Зваживши на однобічність даного висновку, суд першої інстанції ухвалою від 20 лютого 2020 року (том 1 а. с. 195-197) зобов`язав орган опіки та піклування повторно розглянути питання вирішення спору між сторонами і з`ясувати питання можливості та доцільності спілкування прабаби ОСОБА_1 із її правнуками.
На виконання ухвали суду виконавчий комітет Якушинецької сільської ради Вінницького району надав рішення № 175 від 26 травня 2020 року про затвердження висновку щодо розв`язання спору між сторонами у цивільній справі № 128/2166/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з правнуками, у якому вказав, що орган опіки та піклування Якушинецької сільської ради, вивчивши матеріали цивільної справи, поспілкувавшись із батьком дітей ОСОБА_2 і його матір`ю ОСОБА_23 , яка проживає по АДРЕСА_2 ; працівниками закладу дошкільної освіти «Росинка»; працівниками сільської ради, які працюють в старостинському окрузі села Ксаверівки; сусідами ОСОБА_2 , жителями села Ксаверівки - фельдшером ОСОБА_24 та ОСОБА_25 ; позивачем ОСОБА_1 , ознайомившись із психолого-педагогічною характеристикою сімейних відносин батька ОСОБА_2 з доньками, надану директором «Інклюзивно-ресурсного центру» Якушинецької сільської ради, практичним психологом ОСОБА_26 , дійшов висновку про те, що відповідач має самостійно вирішувати як і за яких умов діти мають зустрічатися з прабабусею.
До такого висновку орган опіки та піклування прийшов після з`ясування таких обставин: ОСОБА_2 - батько двох малолітніх доньок самостійно виховує їй, в повній мірі виконує свої батьківські обов`язки; для дітей створені належні умови. Частково у вихованні дітей бере участь їх бабуся ОСОБА_23 - мати батька ОСОБА_2 . Дітям не вистачає материнського тепла, уваги, піклування, материнської любові та виховання. Діти з радістю йдуть на контакт до людей, які їх відвідують. Позивач ОСОБА_1 , яка має намір спілкуватися із правнучками і брати участь у їх вихованні, перебуває у недружніх стосунках із батьком дітей. Останній візит у 2019 році до правнучок закінчився нецензурною лайкою ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_2 . Такі відносини і спілкування між батьком дітей та їх прабабусею суперечать інтересам дітей. ОСОБА_1 є матір`ю своєї донько ОСОБА_6 , яка тривалий час проживає за кордоном та бабусею внучки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - матері дітей ОСОБА_8 і ОСОБА_9 . Бабуся і рідна мати дітей не цікавляться долею своїх онуків і дітей, їхнім розвитком, вихованням, залишивши їх на батька. Внучка ОСОБА_7 тривалий період проживала і виховувалася у своєї бабусі ОСОБА_1 , але на даний час вони не спілкуються і не підтримують стосунків, тому питання участі у вихованні та спілкуванні з правнучками прабабусі ОСОБА_1 орган опіки і піклування вважає риторичним. Спілкування дітей із прабабусею протягом двох вихідних днів раз на місяць за місцем проживання прабабусі без присутності батька не відповідатиме інтересам дітей, оскільки діти від народження виховуються лише батьком, з прабабусею вони практично не спілкувалися та в силу свого віку, особливостей розвитку їх ще зарано залишати без догляду батька. Невідомо як діти перенесуть дорогу до прабаби і чи зможе прабаба забезпечити їх здоров`я і безпеку, тому тривожним для батька є відсутність дітей на певний період. Інтересам дітей відповідатиме проживання у прабаби з можливістю спільного відпочинку лише за умови домовленості між батьком і прабабою, з урахуванням обставин, що можуть виникнути. Батько не проти спілкування дітей із прабабою, однак він проти їх спілкування без його присутності чи без присутності представників органів опіки та піклування, а також проти того, щоб прабаба забирала їх на ночівлю до себе додому, оскільки попередні життєві обставини змусили батька зробити висновок, що перебування дітей із прабабою може бути для них не завжди корисним (том 2 а. с. 4-6).
Суд першої інстанції, прийшовши до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходив із того, що із зібраних, досліджених та оцінених судом доказів, позивачем доведений факт вчинення їй відповідачем перешкод у спілкуванні з правнуками та участі у їх вихованні, які підлягають усуненню, оскільки наявний конфлікт та неприязні відносини між сторонами не можуть бути підставою для обмеження прав позивача у спілкуванні із правнуками. Також суд виходив із наявного бажання прабаби приймати участь у вихованні своїх правнуків, спілкуватися з ними, що сприятиме повноцінному вихованню дітей, їх розвитку, оскільки таке спілкування служитиме задоволенню життєво важливих психологічних потреб дітей, а позбавлення прабаби права на таке спілкування із своїми правнуками може позбавити їх родинних зв`язків, турботи та любові з боку прабаби. При цьому суд врахував малолітній вік дітей, їх прихильність до батька, необхідність відвідування ними дошкільного дитячого закладу, спілкування з іншими членами їх родини.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Відповідно до Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, принциповим є положення про те, що дитина повинна зростати в умовах турботи. У пункті 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» контакт з дитиною - це реалізація матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Водночас норми Сімейного кодексу України, встановлюють особисті немайнові права та обов`язки і інших членів сім`ї та родичів.
Відповідно до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Оскільки дід, баба, прадід, прабаба як з боку батька, так і з боку матері є родичами дітей, батьки чи інші особи, з якими проживають діти, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прадідом, прабабою своїх прав щодо виховання онуків, правнуків.
Відповідно до частини 3 статті 291 ЦК України, фізична особа має право на підтримання зв`язків з членами своєї сім`ї та родичами незалежно від того, де вона перебуває.
Відповідно до загальних засад регулювання сімейних відносин, закріплених зокрема у ч. 5, 6 ст. 7 СК України учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками.
Статтею 263 СК України передбачено, що спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.
Позивач таким своїм правом скористалася і звернулася в суду із відповідним позовом.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих адміністративних заходів.
Відповідно до частини 2 ст. 6 Конвенції про права дитини Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання та здоровий розвиток дитини.
Відповідно до статті 19 СК України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування (ч. 1). Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5). Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6).
На виконання цих вимог закону і ухвали суду орган опіки та піклування Якушинецької сільської ради надав висновок про те, що відповідач ОСОБА_2 має самостійно вирішувати як і за яких умов діти мають зустрічатися з прабабусею (том 2 а. с. 5-6).
Такий висновок органу опіки та піклування суд першої інстанції вірно визнав недостатньо обґрунтованим і є таким, що суперечить інтересам дітей на збереження зв`язків із ріднею та відновлення зв`язків із прабабою, оскільки у ньому враховано позицію лише батька ОСОБА_2 і його матері ОСОБА_23 , а стан здоров`я і матеріальне забезпечення прабаби ОСОБА_1 , її бажання спілкуватися із правнуками та брати участь у їх вихованні, її спроможність забезпечити якнайкращі умови для дітей, органом опіки та піклування не досліджені і у висновку не оцінені.
Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що прабаба має безумовне право на спілкування з правнуками та участь у їх вихованні незалежно від того, що малолітні діти проживають лише із своїм батьком, тому суд визнав, що спосіб участі позивача ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з правнуками, слід встановити наступним чином: першої неділі кожного місяця кожного року - з 10:00 години до 15:00 години за місцем проживання правнуків в присутності батька дітей за бажанням останнього, з дотриманням режиму харчування та відпочинку дітей і правил безпеки, встановлених для дітей відповідного віку; щороку кожних третіх вихідних (субота і неділя) парного місяця року (лютого, квітня, червня, серпня, жовтня, грудня) у суботу о 09:00 годині, забираючи правнуків з місця їх постійного проживання до свого місця проживання, залишаючи правнуків на ночівлю за своїм місцем проживання з урахуванням стану здоров`я дітей та дотримання режиму харчування, відпочинку дітей, правил безпеки, встановлених для дітей відповідного віку, без присутності батька та, обов`язково повертаючи їх до місця постійного проживання з батьком у неділю о 15:00 годині; щороку один раз на рік у період літніх канікул (з червня по серпень включно) забираючи правнуків на 10 днів з місця їх постійного проживання до свого місця проживання, залишаючи правнуків за своїм місцем проживання на ночівлю, з урахуванням стану здоров`я дітей та дотримування режиму харчування, відпочинку дітей, правил безпеки, встановлених для дітей відповідного віку, без присутності батька з обов`язковим поверненням правнуків до місця постійного проживання з батьком після закінчення 10 днів.
При цьому суд обґрунтовано взяв до уваги існуючий конфлікт та неприязні відносини між сторонами, який не може бути підставою для обмеження прав позивача у спілкуванні із правнуками, а також взяв до уваги бажання прабаби приймати участь у вихованні своїх правнуків, спілкуватися з ними, що сприятиме повноцінному вихованню дітей, їх розвитку і служитиме задоволенню психологічних потреб дітей, а позбавлення прабаби права на таке спілкування із своїми правнуками може позбавити їх родинних зв`язків, турботи та любові з боку прабаби.
Суд першої інстанції приймаючи рішення про часткове задоволення позову, виходив із інтересів малолітніх дітей, які мають законне право на побачення та спілкування з прабабою, яке узгоджується з їх інтересами, що встановлено у судовому засіданні належними та допустимими доказами.
Апеляційний суд вважає за необхідне з урахуванням стосунків між сторонами по справі, роз`яснити їм: і прабабі і батькові, що при зустрічах прабаби із дітьми не потрібно травмувати їх психіку, не з`ясовувати свої стосунки у їх присутності, не налаштовувати дітей один проти одного та постійно пам`ятати і притримуватися позиції, що діти повинні розвиватися фізично, морально та духовно, а не перетворюватися на предмет маніпуляції між батьком та родичами дітей, у тому числі по лінії матері, з якою діти не мають можливості спілкуватися, що їм вкрай необхідно.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги у тому, що судом порушено норми процесуального права, оскільки суд вийшов за межі позовних вимог в частині визначення судом зустрічей прабаби із правнуками без присутності батька, чим порушуються його права дізнаватися про стан здоров`я дітей, дотримання ними режиму сну, харчування, гігієни, про їх адаптацію та бажання перебувати у прабаби тощо, а також те, що спілкування дітей за місцем проживання прабаби буде для них несподіванкою, стресовою ситуацією у зв`язку з тим, що діти завжди проживали з батьком і наведене не потребуватиме додаткової адаптації, адже стороною позивача не надано суду відповідного висновку дитячого психолога, тому висновки суду з цього питання є припущенням, а не об`єктивно дослідженими належними і допустимими доказами, враховуючи наступне.
Так, аргумент про вихід суду за межі позовних вимог є надуманим, оскільки, матеріали справи свідчать, що такі обставини вказувалися позивачем у позовних вимогах (том 1 а. с. 2-5). А також, після зустрічей прабаби із правнуками без присутності батька, батько не позбавлений можливості дізнаватися про їх стан та бажання перебувати у прабаби і може дізнатися про це шляхом спілкування із дітьми, які за станом здоров`я, за віком та рівнем розумового і фізичного розвитку можуть особисто повідомити про це батька, у тому числі і про своє бажання чи небажання спілкуватися із прабабою за місцем її проживання і без присутності батька, так як встановлення побачень та спілкування дітей із прабабою не може відбуватися шляхом утримання дітей в себе вдома без їх волі.
Щодо ненадання позивачем відповідного висновку дитячого психолога, то такий висновок мав би надати відповідач, враховуючи заперечення ним позовних вимог, а згідно правил статей 12 і 81 ЦПК України кожна сторона, у даному випадку відповідач, повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу свої заперечень.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги в тому, що суд не дослідив та не дав повну і об`єктивну оцінку рішенню № 175 Якушинецької сільської ради від 26 травня 2020 року і додатку № 1 до нього - висновку щодо розв`язання спору між сторонами у цивільній справі, оскільки, згідно вимог статті 19 СК України, суд дослідив і надав у рішенні вірну оцінку затвердженому рішенням Якушинецької сільської ради № 175 від 26 травня 2020 року висновку щодо розв`язання спору між сторонами по цивільній справі, не погодившись із ним та визнавши його недостатньо обґрунтованим і таким, що суперечить інтересам дітей.
Безпідставними є твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що суд не звернув уваги на зазначене у висновку: «Останній візит у 2019 році до правнучок закінчився нецензурною лайкою прабаби на його адресу» та, що суд неповно дослідив і необ`єктивно оцінив наведений висновок у зв`язку з тим, що позивач не може знайти спільної мови із відповідачем, перебуває у конфлікті і сварці із дочкою і онукою, то передача їй на виховання правнуків є невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, оскільки як встановлено, що нецензурна лайка позивача є результатом неприязних, конфліктних відносин між нею і батьком дітей, що ні в якому разі не оправдує таку її поведінку, у тому числі і в присутності дітей, яку сторони по справі повинні постійно контролювати, у тому числі і особливо, в присутності дітей. Також відповідачем не надано доказів на підтвердження чи спростування вказаних доводів щодо ворожих відносин позивача із своїми дочкою і онукою, як до суду першої інстанції так і до суду апеляційної інстанції. Крім того доказів, що позивач може негативно впливати на фізичний та психологічний розвиток правнуків, відповідачем до суду також надано.
Безпідставним і таким, що не відповідає матеріалам справи є твердження відповідача про відмову у задоволенні його клопотання про допит у судовому засіданні малолітніх дітей, оскільки в матеріалах справи відсутній відзив відповідача на позов, в якому могло бути зазначено таке клопотання та відсутнє клопотання про виклик і допит у судовому засіданні дітей. Також таке клопотання не заявлялося відповідачем в поданій ним апеляційній скарзі та у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Крім цього, за правилами статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї (частина 1). Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном (частина 2). Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (частина 3).
Спір був предметом розгляду органу опіки і піклування, який з метою вирішення спору мав право вислухати дітей по даному питанню, що не було зроблено і таке питання перед органом опіки та піклування відповідачем також не ставилося, як не ставилося і перед судом першої та апеляційної інстанції.
Ні відповідач, ні орган опіки та піклування не надали суду доказів на підтвердження висновку про те, що участь прабаби у спілкуванні та вихованні правнуків можлива лише за бажанням дітей, а також що для цього існують стійкі психоемоційні перешкоди.
Доводи апеляційної скарги в тому, що суд не врахував погіршення епідеміологічної обстановки в Україні; не зобов`язав позивача кожного разу при зустрічі із дітьми мати довідку про стан її здоров`я; не врахував рішень Кабінету Міністрів України щодо введення карантинних обмежень, чим порушив норми матеріального права, не можуть вплинути на вирішення спору та на висновки суду, оскільки такі обмеження є тимчасовими і їх обов`язково має дотримуватися як позивач так і відповідач в ході виконання рішення суду, проте такі доводи не можуть бути самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
За правилами статей 77, 78, 79, 80, 81, 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному те безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд першої інстанції, виконавши вимоги зазначених законів, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, прийшов до вірного висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного і керуючись ст. 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд
Постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 26 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіЮ. Б. Войтко В. В. Сопрун
Повний текст судового рішення складено 01 лютого 2021 року
