ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року

м. Харків

Справа №617/655/20

Провадження №22-ц/818/401/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Тичкової О.Ю.,

суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,

за участі секретаря судового засідання Супрун Я.С. ,

учасники справи:

позивач Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Харківське обласне управління АТ «Державний ощадний банк»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому судовому засіданні апеляційну скаргу Рябової Світлани Петрівни, яка діє в інтересах Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Харківське обласне управління АТ «Державний ощадний банк» на рішення Вовчанського районного суду Харківської області, ухвалене 24 червня 2020 року у складі судді УханьовоїІ.С.,-

УСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року представник акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Харківське обласне управління АТ «Державний ощадний банк» ( надалі АТ, Банк ) звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Додатковим договором № 1 до Договору № 596159 про відкриття фізичній особі карткового рахунку для платіжної картки для здійснення розрахункового касового обслуговування за дебетово-кредитною схемою від 11.07.2014 у загальному розмірі 14745,40 грн., як спадкоємця померлого ОСОБА_2 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в межах вартості прийнятого у спадщину майна. Також просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2102 грн.

Позов обґрунтовано тим, що між публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 було укладено Додатковий договір №1 до Договору № 596159 про відкриття фізичній особі карткового рахунку: для платіжної картки та здійснення розрахунково-касового обслуговування за дебетово-кредитною схемою від 11.07.2014 ( надалі Договір). Відповідно до умов Договору боржнику було надано кредит у розмірі 30000 грн., зі сплатою 25% річних. Позичальник отримав кредитні кошти та використав їх. Але умов Договору про сплату всіх платежів на підставі звіту (виписки) по Рахунку, не пізніше 25 числа місяця належним чином не виконував. У зва`зку із порушенням ним строку сплати платежів, йому нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України. Заборгованість ОСОБА_2 , що утворилася за Договором 14745,40 грн. В ході вжиття заходів по стягненню заборгованості за кредитом у жовтні 2018 року стало відомо про смерть боржника. Після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину за законом прийняла ОСОБА_1 , однак у добровільному порядку борг перед кредитором в межах вартості одержаного у спадок майна вона не погашає.

Рішенням суду в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що згідно розрахунків банку, заборгованість ОСОБА_2 за Договором нарахована по 16 серпня 2015 року та склала 14745,40 грн. 19 лютого 2019 року позивачем була направлена до Першої Харківської державної нотаріальної контори претензія кредитора з вимогою до спадкоємців ОСОБА_2 , на яку 08 жовтня 2019 року П`ятою Харківською міською державною нотаріальною конторою повідомлено, що спадкова справа до майна померлого ОСОБА_2 заведена. 30 березня 2016 року державним нотаріусом Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори Сукачовим М.О. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частку гаражного боксу № НОМЕР_1 літ. «А-1», що знаходиться в АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_1 . Судом встановлено, що про смерть позичальника ОСОБА_2 позивачу стало відомо 29 жовтня 2018 року, в зв`язку з чим суд вважав, що саме з цієї дати позивач знав про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 . Отже, банку слід було пред`явити вимоги до спадкоємця протягом шести місяців від дня, коли він дізнався про відкриття спадщини. Позивач звернувся до суду із даним позовом 10 квітня 2020 року. Наведене свідчить, що кредитор пред`явив вимогу з пропуском указаного строку, що позбавляє його права вимоги до спадкоємця.

Не погодившись з рішенням суду Рябова С.П., яка діє в інтересах Банку подала апеляційну скаргу, якою просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення , про задоволення позовних вимог у повному обсязі; витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на відповідача.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалено судом внаслідок неправильного застосування судом норм матеріального права. Суд неповно встановив всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Висновок суду про пред`явлення позивачем вимоги до спадкоємця з пропуском шестимісячного строку від дня, коли він дізнався про відкриття спадщини спростовується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а саме листом П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори від 08.10.2019 за №4781/02-14. Відповідно до наявних матеріалів справи Банку стало відомо про смерть боржника ОСОБА_2 із листа Харківського міського відділу ДРАЦС ГТУЮ у Харківській області від 29.10.2018 за №15509/15.1-04-05. До відносин, що виникли між AT «Ощадбанк» та спадкоємцем боржника ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом, застосовується Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» за №2478-VIII, які виникли до введення його в дію 29.10.2018 року та продовжили існувати після введення його в дію. Надалі Банком було вжито ряд заходів для з`ясування спадкоємця померлого боржника, який прийняв спадщину та про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. 08.10.2019 листом П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори №4781/02-14, на виконання ухвали суду про забезпечення доказів, Банком повідомлено про спадкоємця померлого боржника ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину та про успадковане нею майно. Таким чином, позивач в межах законодавчо визначеного шестимісячного строку з дня, коли банк дізнався про прийняття спадщини та про одержання свідоцтва про право на спадщину спадкоємцем померлого боржника ОСОБА_3 08.10.2019, звернувся до суду з позовною заявою. Тому, суд дійшов помилкового висновку щодо пропуску позивачем строку на пред`явлення вимоги до відповідача. На підставі викладеного апелянт вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Адвокатом Омельченко Олександром Володимировичем, який представляє інтереси ОСОБА_1 , подано відзив на апеляційну скаргу, яким він просить залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

Відзив мотивує тим, що на момент введення в дію закону, на який посилається апелянт, припинились зобов`язальні відносини, що виникли між позивачем та ОСОБА_2 на підставі Додаткового договору до Договору №596159 від 11.07.2014, а тому застосування зазначеного закону є неможливим. Так, за твердженням позивача, про смерть ОСОБА_2 та відповідно про відкриття спадщини позивач дізнався 29.10.2018 з листа Харківського міського відділу ДРАЦС ГТУЮ в Харківській області, однак з`ясуванню підлягає також дата, коли позивач міг дізнатись про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 Рахунок, з якого були зняті кредитні кошти, призначався для здійснення пенсійних виплат. Інформаційна взаємодія між органами Пенсійного фонду України та уповноваженими банками здійснюється відповідно до правил, визначених Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банківських установах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1596. Враховуючи, що 25 серпня 2015 року (кінцевий строк зарахування пенсії на картковий рахунок ОСОБА_2 згідно вимог закону) зарахування коштів від органу Пенсійного фонду на картковий рахунок, відкритий на підставі договору №596159 від 11 квітня 2013 року, не відбулось і подальше перерахування було припинено в зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , позивач, в порядку інформаційної взаємодії з органом Пенсійного фонду та обслуговування рахунку ОСОБА_2 , з 26 серпня 2015 року міг знати про його смерть та, відповідно, про відкриття спадщини. Таким чином, 26 лютого 2016 року сплинув строк пред`явлення позивачем вимог до спадкоємця ОСОБА_2 . Якщо ж виходити з того, що позивач не міг знати про смерть ОСОБА_2 , то застосуванню підлягає частина 3 статті 1281 ЦК України в редакції, яка була чинна на момент відкриття спадщини, відповідно до якої якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. В такому разі необхідним є встановлення настання строку вимоги. Такий момент визначений пунктом 3.3. договору №596159 від 11 квітня 2013 року, а саме: клієнт зобов`язаний погасити заборгованість за Кредитом у повному обсязі у разі закінчення строку дії Платіжної картки та не продовження її дії на новий строк. Як вбачається з Розрахунку заборгованості, що додається до позовної заяви, та п. 1.1.6. договору, строк дії Платіжної картки закінчується 11 квітня 2016 року. Тобто, якщо припустити що позивач не знав і не міг знати про смерть ОСОБА_2 , строк пред`явлення ним вимоги до спадкоємців боржника на підставі частини 3 статті 1281 ЦК України сплинув 11 квітня 2017 року. Таким чином, 26 лютого 2016 року (якщо обґрунтовано припустити, що в порядку інформаційної взаємодії з пенсійним фондом позивач дізнався про смерть ОСОБА_2 ), або, найпізніше 16 квітня 2017 року (якщо буде встановлено, що інформаційна взаємодія з пенсійним фондом була відсутня), позивач позбавлений права вимоги у зобов`язанні, за захистом якого він звернувся з позовом в цій справі і, відповідно, - припинено самі зобов`язальні відносини. Цим самим доводиться твердження відповідача про те, що на спірні правовідносини не розповсюджується дія частини 3 статті 1281 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) в редакції Закону України №2478-VIIІ від 03.07.2018 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування», оскільки на момент введення зазначеного закону в дію ці відносини припинились. Зазначене є законною підставою для відмови в позові у цій справі. Також представник відповідача вказує, що сам факт отримання ОСОБА_2 коштів від позивача в позику наданими позивачем документами не підтверджується. Факт зарахування грошових коштів на картковий рахунок має підтверджуватись конкретним первинним документом (меморіальним ордером), а стан рахунку в розрізі всіх операцій за рахунком з відповідними реквізитами випискою. Однак, зазначені документи позивачем не надані, що виключає можливість здійснити належну оцінку судом доводів позивача щодо отримання ОСОБА_2 грошових коштів у позику, стан розрахунків та розмір заборгованості. Представник відповідача зазначає, що у випадку відхилення апеляційним судом всіх зазначених доводів відповідача, у відзиві на позовну заяву також містилася заява про сплив позовної давності щодо позовних вимог в цій справі на підставі частин 3, 4 статті 267 ЦК України, оскільки за умови строку чинності кредитної картки до 11 квітня 2016 року, строк пред`явлення позову про стягнення заборгованості за нею сплинув 11 квітня 2019 року, тоді як фактично позов було пред`явлено лише в квітні 2020 року.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вислухавши доповідь головуючого судді, пояснення представника Банку, встановивши обставини справи, перевіривши зібрані по справі докази, обговоривши апеляційну скаргу і відзив на неї в межах їх доводів, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом установлено, що 11 квітня 2013 року, в редакції додаткового договору від 11 липня 2014 року між ОСОБА_2 та АТ «Ощадбанк» було укладено договір про відкриття та обслуговування рахунку для платіжної картки та здійснення розрахунково касового обслуговування за дебетово кредитною схемою № 596159, відповідно до якого Банком встановлено клієнту кредитний ліміт у розмірі 30000 грн. зі сплатою фіксованої процентної ставки в розмірі 25% річних, які сплачуються щомісячно ( надалі Договір а.с. 7 - 11).

Банк свої зобов`язання перед позичальником за Договором виконав в повному обсязі. В той час як боржник обов`язку щодо повернення коштів не виконав, в результаті чого станом на 02.04.2020 виникла заборгованість у розмірі 14745,40 ( а.с. 20 - 25).

Згідно інформації, наданої за підписом начальника Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Харківській області №15509/15.1-04-05 від 29 жовтня 2018 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що було вчинено актовий запис про смерть №12509, який зареєстровано 18 серпня 2015 року (а.с. 12).

19 лютого 2019 року начальник філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк» направив до Першої Харківської державної нотаріальної контори претензію кредитора, з вимогою до спадкоємців ОСОБА_2 (а.с.13).

З відповіді завідувача П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори від 08 жовтня 2019 року №4781/02-64 вбачається, що 30 березня 2016 року за р.№2-140 державним нотаріусом Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори Сукачовим М.О. видано свідоцтво про право власності на Ѕ частку гаражного боксу № НОМЕР_1 літ. «А-1», що знаходиться в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 . 01 березня 2019 року до нотаріальної контори надійшла претензія ПАТ «Державний ощадний банк України» до спадкоємців померлого ОСОБА_2 . В зв`язку з видачею спадкоємцю ОСОБА_1 її було повідомлено про отриману претензію та про зобов`язання, які залишилися не виконаними ОСОБА_2 перед ПАТ «Державний ощадний банк України» (а.с.18-19).

Частиною 5 статті 1268 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до частини 1 статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Перелік зобов`язань, які не входять до складу спадщини, визначені статтею 1219 ЦК України, з аналізу якої вбачаться, що зобов`язання за кредитними договорами входять до складу спадщини.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи, її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку, визначеному статтею 1282 ЦК України.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором інше не встановлено.

Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що застосуванню підлягають норми статей 1281, 1282 ЦК України щодо строків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора.

Відповідно до статті 1281 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Встановлені статтею 1281 ЦК України строки є преклюзивними, а тому їх недотримання позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №522/407/15-ц (провадження №14-53цс18).

Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.

Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов`язанням, а також припинення такого зобов`язання.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2018 року у справі №14-53цс18.

За змістом позовної заяви Банк дізнався про смерть Боржника з інформаційного листа Харківського міського відділу ДРАЦС УЮХО від 29 жовтня 2018 року ( а.с. 12). До першої нотаріальної контори з претензією кредитора до спадкоємців ОСОБА_2 . Банк звернувся 19. 02. 2019 року ( а.с. 13), тобто у межах шести місячного строку з дня коли дізнався про відкриття спадщини.

ВС роз`яснив, що стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів. Пред`являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса (постанова від 11.07.2018 у справі №495/1933/15-ц).

Відповідно до пункту 189 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, зареєстрованої Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 283/8882, нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, установлений статтею 1281 ЦК України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту.

Тому судова колегія не може погодитися повністю погодитися з висновком суду про те, що Банк пред`явив вимогу до спадкоємців боржника лише шляхом звернення до суду першої інстанції Банк з позовом 10 квітня 2020 року, оскільки в матеріалах справи міститься претензія кредитора адресована Першій Харківській державній нотаріальній конторі від 19.02.2019.

Проте допущена судом помилка на правильність загального висновку суду про відмову у задоволені позову не вплинула, оскільки для визначення початку перебігу строку має значення не тільки безпосередня обізнаність особи з відкриттям спадщини, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про її відкриття. При цьому, дана норма містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про відкриття спадщини, покладається на позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року в справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18) вказано, що «можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті15,16,20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що суди дійшли правильного висновку, що позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше».

Судова колегія вважає обґрунтованими доводи представника відповідача, які не були спростовані позивачем про те, що платіжна картка видавалася покійному для отримання пенсійних платежів за рахунок Пенсійного Фонду України. Оскільки після смерті ОСОБА_2 пенсійні кошти на його рахунок не перераховувалися, Банк шляхом інформаційної взаємодії з органами Пенсійного Фонду з 26 серпня 2015 року ( день наступний за днем не нарахування пенсії) міг довідатися про смерть ОСОБА_2 .

Крім цього матеріали справи свідчать, що 30 березня 2016 року за р.№2-140 державним нотаріусом Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори Однороб Р.М. видано свідоцтво про право власності на Ѕ частку гаражного боксу № НОМЕР_1 літ. «А-1», що знаходиться в АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 .

Тобто інформація про спадкоємців покійного Боржника з 30 березня 2016 року містилася у спадковому реєстрі та могла бути отримана позивачем на його письмову вимогу.

Судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги щодо помилкового застосування судом статті 1281 ЦК України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин ( смерть спадкодавця ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримання спадкоємцем покійного свідоцтва про право на спадщину 30.03.2016 року ) , оскільки відповідно до вимог ст. 58 Конституції України Закон України «Про внесення змій до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» від 03 липня 2018 року № 2478-VIII розповсюджується на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності.

Коллегія суддів також звертає увагу на те, що згідно розрахунків Банку, що додані до матеріалів справи, заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором нарахована по 16 серпня 2015 року та склала 14745,40 грн, боржник здійснив останній платіж зо Договором 05.08.2015 року.

За умовами укладеного між сторонами Договору його строк дії встановлюється на відповідний період дії Платіжної картки. При випуску Платіжної картки на новий термін Кредит продовжується на строк дії платіжної картки ( п.1.1.4 Договору).

У письмовій відповіді на відзив Банк посилається на те, що платіжні картки ОСОБА_2 перевипускалися на новий строк, тому строк дії Договору не сплив ( а.с. 63 - 66).

Проте надані Банком відомості щодо видачі платіжної картки ОСОБА_2 25.06.2019, тобто через 4 роки після його смерті ( а.с. 99) не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки станом на час перевипуску картки та відповідне продовження дії ОСОБА_4 помер у зв`язку з чим втратив правоздатність та не міг бути стороною у будь яких правовідносинах.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

В супереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦК України Банк не надав суду належних та допустимих доказів відсутності у нього об`єктивної можливості дізнатися про смерть ОСОБА_2 та яка слідство відкриття спадщини та одночасно, незалежно від зазначеної обставини, пропустив річний строк звернення з вимогою до спадкоємців Боржника з дня настання строку такої вимоги.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Так як апеляційна скарга залишається без задоволення, то судові витрати, у відповідності до вимог статей 141, 382 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», між сторонами не розподіляються.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Рябової Світлани Петрівни, яка діє в інтересах Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Харківське обласне управління АТ «Державний ощадний банк», залишити без задоволення.

Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 24 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01 лютого 2021 року.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді С.С.Кругова

Н.П.Пилипчук