ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року

м. Харків

Справа №642/8550/19

Провадження №22-ц/818/311/21

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Тичкової О.Ю.

суддів Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,

сторони у справі:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі Акціонерне товариство «Укрпошта», філія Харківської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова, ухвалене 11 червня 2020 року у складі судді Вікторова В.В.,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання неправомірною бездіяльності відповідачів у вигляді порушення конституційних прав громадянина в отриманні ним рекомендованих листів 14 грудня 2019 року по місцю свого проживання та порушенні Закону України «Про поштові послуги», Закону України «Про захист прав споживачів»; зобов`язати АТ «Укрпошта» видати поштові рекомендовані відправлення отримувачу за місцем його проживання в поштовому відділенні Харків-75, бо строки зберігання рекомендованих поштових відправлень можуть минути; розглядати справу за правилами загального позовного провадження, бо можливе збільшення позовних вимог та появи нових учасників розгляду справи по суті з викликом сторін, виходячи з вимог пункту 2 частини 3 статті 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) та викладеного в Постанові від 27 серпня 2019 року Харківського апеляційного суду в провадженні №22-ц/81 8/3890/19 по справі №642/1696/19 з урахуванням вимог частини 3 статті 13 ЦПК України про розпорядження своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Позовна заява мотивована тим, що позивач є особою з інвалідністю II групи, користується поштовими послугами за місцем свого проживання у відділені поштового зв`язку Харків-75 Харківської дирекції, місцезнаходження якого: м. Харків, вул. Архітектора Альошина, 37. 13 грудня 2019 року, отримавши повідомлення про надходження рекомендованого та експрес листа в поштове відділення зв`язку Харків-75, 14 грудня 2019 року він звернувся для їх отримання у вказане поштове відділення, але йому було відмовлено в їх видачі у зв`язку з відсутністю листоноші, хоча як громадянин України він мав право на обслуговування в місцях споживання послуг незалежно від наявності листоноші. Також зазначено, що за захистом своїх порушених прав в квітні 2019 року саме поштовим відділенням Харків-75 позивач звертався до Індустріального відділу поліції м. Харкова. На цей час все залишилося без змін, його права поліцією не захищені, порушення цим поштовим відділенням тривають.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2019 року справу передано на розгляд до Орджонікадзевського районного суду м.Харкова.

Постановою Харківського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року апеляційна скаргу ОСОБА_1 задоволена. Ухвала Ленінського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2019 року скасована. Справа направлена до того ж суду для продовження розгляду.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Харкова від 10 березня 2020 року у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику (повідомлення) сторін.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 11 червня 2020 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до АТ «Укрпошта», філії Харківська дирекція АТ «Укрпошта» про визнання бездіяльності неправомірною, захист прав споживачів та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що позивач пред`являє вимоги до АТ «Укрпошта» та Харківської дирекції АТ «Укрпошта» як до відповідачів та виконавців з надання послуг. Підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом стала відмова працівників поштового відділення зв`язку Харків-75 у врученні 14 грудня 2019 року двох рекомендованих листів, направлених на його адресу. В позовній заяві відсутня інформація про номери поштових відправлень, що унеможливлює проведення перевірки щодо пересилання поштових відправлень на ім`я позивача та встановлення або спростування фактів невручення 14 грудня 2019 року рекомендованих листів. Згідно з поясненнями начальника відділення поштового зв`язку №75 Харківської дирекції АТ «Укрпошта» від 01.04.2020, поштові відправлення, які надходять на ім`я ОСОБА_1 , він отримує особисто. При відсутності листоноші, яка обслуговує його адресу, кореспонденцію видає оператор поштового зв`язку у даному відділенні. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів існування обставин, які стали підставою для звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду. Тобто позивачем, в супереч вимог ст.ст. 10,81 ЦПК України не доведено, що відповідачем АТ «Укрпошта» була допущена бездіяльність, що виражена в порушенні конституційних прав в отриманні рекомендованих листів.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалою суду від 10 березня 2019 року у клопотанні позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження було незаконно відмовлено та відкрито провадження з розглядом справи в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Апелянт не погоджується з висновком суду, що філія, тобто Харківська дирекція АТ «Укрпошта», не може бути відповідачем у справі, бо позовні вимоги виникли із діяльності філії юридичної особи АТ «Укрпошта», як суб`єкту публічного права, що вплинуло на вибір підсудності, зазначеної статтею 28 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України). Твердження суду, що відсутність інформації про номери поштових відправлень унеможливлює проведення перевірки щодо пересилання поштових відправлень на ім`я позивача та встановлення або спростування фактів невручення 14 грудня 2019 року рекомендованого диста спростовується відповіддю №21-2020011510554 від 20.01.2020. Апелянт вважає, що судом були порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного застування норм матеріального права, у резолютивній частині рішення не вирішено питання про судовий збір, від сплати якого він звільнений, що суд повинен виконувати; має місце невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи, що підтверджує лист «Укрпошти» №21-2020011510554 від 20.01.2020.

Представником АТ «Укрпошта», директором філії Харківська дирекція АТ «Укрпошта» подано відзив на апеляційну скаргу, яким він просить в її задоволенні відмовити. Обгрунтовуючи відзив представник вказує, що ухвалою Ленінського районного суду від 13.07.2020 позивач звільнений від судового збору на підставі частини 6 статті 141 ЦПК України. Судовий збір у розмірі 840,80 грн. за подачу позову немайнового характеру ухвалено компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зміст листа АТ «Укрпошта» №21-2020011510554 від 20.01.2020, на яке посилається позивач, вказує на отримання поштового відправлення, а в позовних вимогах позивач посилається на не одержання листа. До того ж цей лист не був залучений у якості доказів до матеріалів справи, а отже не може бути предметом розгляду.

Також вказує, що позовна заява ОСОБА_1 оформлена з порушенням норм процесуального права, зокрема в порушення норм статті 175 ЦПК України в позовній заяві невірно визначено другого відповідача Харківська дирекція АТ «Укрпошта», яка не може бути учасником будь-якої справи. Учасниками справи можуть бути юридичні та фізичні особи. Водночас, Харківська дирекція АТ «Укрпошта» не є юридичною особою, а отже не може бути ні позивачем, ні відповідачем, ні третьою особою в будь-якому цивільному процесі. Судом правомірно розглянуто справу в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки факт малозначності справи встановлений та визнаний законом.

Заслухавши доповідь головуючого, поляснення ОСОБА_1 , обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково (пункт 4 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно до частини 3 статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Статтею 1 Закону України «Про захист прав споживачів» надано, серед інших, визначення термінів виконавець, споживач, послага, договір. Так, виконавець це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; послуга діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; договор це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом,передбаченим ЗакономУкраїни «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», або іншими документами.

Згідно частини 1 статті 6 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 14.12.2018 №611, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17.03.2020 змінено тип Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство «Укрпошта» з ідентифікаційним кодом ЄДРПОУ 21560045 та адресою: 01001, м. Київ, вул.Хрещатик, 22), а його філію Харківську дирекцію Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» перейменовано на Харківську дирекцію Акціонерного товариства «Укрпошта» з ідентифікаційним кодом ЄДРПОУ 22721970 та адресою: 61052, м. Харків, Привокзальний майдан, 2. Вказані документи доступні на офіційному веб-сайті АТ «Укрпошта» за посиланнями: htpps://www.ukrposhta.ua/doc/issuer-reporting/14/12/2018-1/pdfта htpps://ukrposhta.ua/statutni-dokumenti/ (а.с. 63-66).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.10 Положення про Харківську дирекцію АТ «Укрпошта», затвердженого наказом генерального директора АТ «Укрпошта» від 05.12.2019 №1189 (надалі Положення), Харківська дирекція АТ «Укрпошта» є філією АТ «Укрпошта» та має в своєму складі виробничі структурні підрозділи центри, цехи, відділення, дільниці, виробництва тощо (а.с. 67-69).

Згідно з пунктом 1.5 Положення філія не є юридичною особою і здійснює свою діяльність від імені АТ «Укрпошта» в межах повноважень, наданих їй АТ «Укрпошта» і закріплених цим Положенням.

Згідно частини 1 статті 2 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Тому суд помилково розглянув позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківської дирекції АТ «Укрпошта», тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду в цій частині позовних вимог до Харківської дирекції АТ «Укрпошта» - скасуванню з закриттям провадження у справі.

Одночасно судова колегія погоджується з висновоком суду про відмову у задоволенні позову до АТ « Укрпошта» оскільки в супереч вимог ст.12, 81 ЦПК України позивая не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження бездіяльності відовідача щодо не вручення йому рекомендоіваних поштових відправлень.

АТ «Укрпошта», як український національний поштовий оператор здійснює свою діяльність відповідно до національного законодавства України та Всесвітньої поштової конвенції, яка ратифікована Україною, в своїй роботі керується Законом України «Про поштовий зв`язок» від 4 жовтня 2001 року №2759-III (надалі Закон №2759-III) та Правилами надання послуг поштового зв`язку (далі Правила), які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2018 № 270, й іншими нормативно-правовими актами, що визначають порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про поштовий зв`язок», всі оператори незалежно від їх організаційно-правової форми користуються рівними правами і виконують однакові обов`язки відповідно до законодавства України, крім виключних прав і обов`язків національного оператора, визначених цим Законом. Оператори забезпечують доступ користувачів до інформації про тарифи, правила надання послуг поштового зв`язку, строки пересилання поштових відправлень, режими роботи об`єктів поштового зв`язку, заборонені до пересилання предмети, відповідальність операторів перед користувачами тощо.

Пунктом 1 Правил (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спору) встановлено, що вони визначають порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулюють відносини між ними.

Згідно пункту 8 Правил, оператори поштового зв`язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів.

Відповідно до статті 1, частин 1, 2 статті 13 Закону №2759-III оператор поштового зв`язку суб`єкт підприємницької діяльності, який в установленому законодавством порядку надає послуги поштового зв`язку відповідно до законодавства України та провадить іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку. Послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості.

Відповідно до пункту 125 Правил у разі встановлення перевіркою факту невиконання чи неналежного виконання оператором поштового зв`язку обов`язків з надання послуг поштового зв`язку щодо пересилання реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу відправникові/адресату не пізніше десяти днів з дня встановлення перевіркою такого факту в об`єкті поштового зв`язку за місцем приймання або вручення поштового відправлення, прийняття поштового переказу або виплати коштів за ним виплачується відшкодування у розмірі, визначеному законом.

Згідно пункту 129 Правил, оператор поштового зв`язку за невиконання чи неналежне виконання послуг поштового зв`язку несе відповідальність перед користувачами послуг поштового зв`язку згідно із законом.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про поштовий зв`язок» за порушення законодавства у сфері надання послуг поштового зв`язку оператори несуть відповідальність згідно із законами України.

Відповідно до пункту 1.1. Регламенту внутрішньої письмової кореспонденції, затвердженого наказом ПАТ «Укрпошта» від 30.11.2017 №1660 (надалі Регламент) (а.с. 70-82), Регламент визначає порядок приймання та доставки (вручення) поштової кореспонденції в об`єктах поштового зв`язку ПАТ «Укрпошта».

Пунктом 1.7 Регламенту визначено, що для забезпечення інформаційної підтримки та автоматизації процесів реєстрації, обробки та контролю пересилання реєстрованих поштових відправлень і закритих поштових речей, а також для забезпечення оперативною інформацією працівників, які відповідають за розшук поштових відправлень, впроваджена Автоматизована система реєстрації та контролю реєстрованої пошти (надалі АСРК).

Відповідно до пункту 89 Правил реєстровані поштові відправлення вручаються, кошти за поштовими переказами виплачуються одержувачам за умови пред`явлення ними паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, військового квитка для військовослужбовця строкової служби, посвідчення народного депутата України, документа, що замінює паспорт, паспорта іноземного громадянина з візою або посвідки на постійне чи тимчасове проживання на території України іноземного громадянина, інших документів, що посвідчують особу згідно із законодавством.

Згідно з пунктом 102 Правил в об`єкті поштового зв`язку вручаються: прості поштові відправлення, які неможливо вкласти до поштової скриньки; рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, не вручені адресатам під час доставки додому; мішки "М"; поштові відправлення з оголошеною цінністю; посилки; прямі контейнери; поштові відправлення, щодо яких складено відповідний акт (за винятком відправлень "EMS"); поштові перекази; міжнародні поштові відправлення, на які нараховані митні платежі.

Судом першої інстанції встановлено, що інформація про номери поштових відправлень, які надійшли на ім`я позивача та згідно змісту позовної заяви не були йому вручені 14 грудня 2019 року в маиеріалах справи відсутня.

Клопотань про витребування зазначених даних від відповідача позивач не зявляв, наданий суду апеляційної інстанції лист Харківської дирекції АТ «Укрпошта» від 20.01.2020 №21-2020011510554, з якого вбачається, що згідно виробничих документів 75 відділення поштового зв`язку рекомендований лист № 6130111903975 вручено 26.12.2019, індекс 61075 висновку суду не спростовує.

Зазначений лист не містить відомостей про дату отримання зазначапного листа оператором поштового зв`язку 14.12.2019 року, тому не можна вважати що викладені в ньому обставини стосуються підстав пред`явленого позивачем позову.

З пояснення начальника відділення поштового зв`язку №75 Харківської дирекції АТ «Укрпошта» від 01.04.2020 вбачається, що поштові відправлення, які надходять на ім`я ОСОБА_1 , він отримує особисто. При відсутності листоноші, який обслуговує його адресу, кореспонденцію видає оператор поштового зв`язку у даному відділенні (а.с. 83).

Відповідно до пункту 29 Правил поштові відправлення, поштові перекази до моменту вручення їх одержувачам є власністю відправників.

Відповідно до пункту 116 Правил, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Відповідно до пункту 117 Правил після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.

Статтею 12 ЦПК України визначений принцип змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частин 1, 5-7 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1-3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що ОСОБА_1 під час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про допущення відповідачем бездіяльності, яка призвела до порушення його права на отримання рекомендованих листів, наявність будь-яких порушень прав позивача, які підлягають захисту судом, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, про недостатність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Посилання апелянта на відсутність процесуальних документів про залишення позову без руху в зв`язку з несплатою судового збору при відкритті провадження та не вирішення резолютивній частині рішення суду питання про розподіл судових витрат не відповідають вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Згідно пункту9частини 1статті 5Закону України«Про судовийзбір» відсплати судовогозбору підчас розглядусправи вусіх судовихінстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп.

Згідно поданої позивачем копії довідки до акта огляду МСЕК (видається інваліду) серії 10ААА №595493 від 03.02.2011, ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, інвалідність встановлена безстроково (а.с. 3).

Таким чином, залишення позову без руху в зв`язку з несплатою позивачем судового збору було б порушенням з боку суду вимог законодавства.

Відповідно до частин 1, 6 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вже зазначалось, судовий збір при зверненні до суду позивачем не сплачувався. Рішення суду ухвалено на користь відповідача, а отже підстави для його відшкодування за рахунок відповідача відсутні.

Відповідно до ч.2 ст.353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Апеляційна скарга містить заперечення на ухвалу Ленінського районного суду м.Харкова від 10.03.2020 в частині проведення розгляду справи в порядку спрощеного провадження.

Судова колегія вважа, що доводи апелянта щодо незаконності зазначеного висновку суду підлягають відхиленню.

Так, відповідно до положень статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення якщо такі вимоги не пов`язані із встановлення чи оспорюванням батьківства (материнства); справи про розірвання шлюбу; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, процесуальним законодавством України визначено, що справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є малозначними.

Згідно частини 9 статті 19 ЦПК України, для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Частинами 1, 3, 4 статті 274 ЦПК України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: малозначні справи; що виникають з трудових відносин; про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; щодо спадкування; щодо приватизації державного житлового фонду; щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Згідно вимог позовної заяви ОСОБА_1 просив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Проте, оскільки предметом позову є захист прав споживачів шляхом зобов`язання вчинення певних дій, і на такий спір не розповсюджуються положення частини 4 статті 274 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що така справа є малозначною у відповідності до вимог закону, а тому може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, і за таких умов відсутні правові підстави для задоволення клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду справи правильно встановлено характер спірних правовідносин, дана належна оцінка наданим сторонами у справі докзам та обґрунтовано відмовлено у позові до належного відповідача АТ « Укрпошта».

Проте суд помилково не звернув уваги на те, що Харківська обласна дирекція АТ «Укрпошта» не є юридичною особою, а тому не може бути самостійним відповідачем у справі і справі відносно зазначеної особи не може бути розглянута в порядку цивільного судочинства. Тому рішення суду в частині вирішення позову щодо Харківська обласна дирекція АТ « Укрпошта» підлягає скасуванню та провадження у справі до структурного підрозділу відповідача належить закрити відповідно до п.1ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 11 червня 2020 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до філії Харківська дирекція Акціонерного товариства « Укрпошта» скасувати.

Ухвалити в цій частині нову постанову.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до філії Харківська дирекція Акціонерного товариства «Укрпошта» закрити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 1 лютого 2021 року.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді С.С.Кругова

Н.П.Пилипчук