ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/1799/21 Справа № 216/3170/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Кузнецов Р.О. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2021 року м.Кривий Ріг
Справа № 216/3170/16
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.
секретар судового засідання - Кислиця І.В.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачка ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_2 на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 жовтня 2020 року, яке ухвалене суддею Кузнецовим Р.О. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 26 жовтня 2020 року, -
ВСТАНОВИВ:
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, набутого подружжям за час шлюбу.
Позовна заява мотивована тим, що 02.08.1997 року сторони зареєстрували шлюб, який було розірвано рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.05.2016 року. За час їхнього шлюбу було придбано квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,00 кв.м, житловою площею 29,4 кв.м. Покупцем в договорі купівлі-продажу зазначено відповідачку ОСОБА_2 . Також, за час шлюбу ними було придбано такі транспортні засоби: автомобіль марки MERCEDES-BENZ 308 DПE 1995 року випуску, об`єм двигуна 2400, державний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 ; автомобіль марки MERCEDES-BENZ 312D 1995 року випуску, об`єм двигуна 2874, державний номер НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 ; автомобіль марки MERCEDES-BENZ 311, об`єм двигуна 2151, державний номер НОМЕР_5 , VIN НОМЕР_6 ; автомобіль марки MERCEDES-BENZ 412D, об`єм двигуна 2900, державний номер НОМЕР_7 , VIN НОМЕР_8 . Позивач вважає за необхідне поділити вказані автомобілі порівну, з виплатою різниці вартості автомобілів. Відповідно, квартиру, набуту у шлюбі, позивач також вважає за можливе поділити порівну по 1/2 частці.
Уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд: визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 таке майно: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль марки MERCEDES-BENZ 308 DПE 1995 року випуску, об`єм двигуна 2400, державний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 ; автомобіль марки MERCEDES-BENZ 312D 1995 року випуску, об`єм двигуна 2874, державний номер НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 ; автомобіль марки MERCEDES-BENZ 311, об`єм двигуна 2151, державний номер НОМЕР_5 , VIN НОМЕР_6 ; автомобіль марки MERCEDES-BENZ 412D, об`єм двигуна 2900, державний номер НОМЕР_7 , VIN НОМЕР_8 ; поділити майно, що є об`єктом спільної сумісної власності між сторонами таким чином: визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52 кв.м, житловою площею 29,40 кв.м; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на автомобіль марки «MERCEDES-BENZ 308 DПE 1995 року випуску, об`єм двигуна 2400, державний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , вартістю 88182,42 грн та автомобіль марки MERCEDES-BENZ 412D, об`єм двигуна 2900, державний номер НОМЕР_7 , VIN НОМЕР_8 , вартістю 110203,42 грн; визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на автомобіль марки MERCEDES-BENZ 312D 1995 року випуску, об`єм двигуна 2874, державний номер НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 ,вартістю 111071,95грн таавтомобіль марки MERCEDES-BENZ 311, об`єм двигуна 2151, державний номер НОМЕР_5 , VIN НОМЕР_6 , вартістю 165066,12 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок компенсації вартості його частки у спільному майні подружжя різницю вартості присуджених кожному з подружжя транспортних засобів в сумі 77752,23 грн; стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.
У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання майна спільним сумісним майном, набутим подружжям за час шлюбу, його поділ та стягнення компенсації 1/2 частини вартості майна з визнанням за іншим з подружжя одноособової власності в натурі.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що автомобіль марки «MERCEDES-BENZ 308 DПE», номерний знак НОМЕР_1 , було частково придбано за кошти її батька, що були виручені від продажу його особистого автомобіля. Інші автомобілі, з метою роботи в галузі транспортних перевезень, були придбані шляхом кредитування, поручителями в кредитних договорах була відповідачка та її батьки, а заставним майном була квартира її батьків, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Вказані автомобілі були придбані їхньою родиною за спільні кошти сімейного бюджету, у зв`язку зі здійсненням позивачем ліцензованої підприємницької діяльності. У зв`язку з тим, що вищевказані автомобілі позивач за первісним позовом використовує у своїй підприємницькій діяльності, вони повинні бути визнані судом за ним, з виплатою їй компенсації за половину вартості транспортних засобів. Крім того, ОСОБА_2 вважає, що є всі підстави здійснити поділ між подружжям в розмірі половини чистого прибутку, отриманого чоловіком від підприємницької діяльності за період шлюбу.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_2 просила суд: визнати спільним сумісним майном подружжя: автомобіль марки MERCEDES-BENZ 308 DПE державний номер НОМЕР_1 , автомобіль марки MERCEDES-BENZ 312D, державний номер НОМЕР_3 , автомобіль марки MERCEDES-BENZ 311, державний номер НОМЕР_5 ; автомобіль марки MERCEDES-BENZ 412D, державний номер НОМЕР_7 ; визнати в порядку поділу майна подружжя за нею право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_1 на її користь компенсацію різниці вартості автотранспортних засобів та квартири в розмірі 56686,68 грн; визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки MERCEDES-BENZ 308 DПE державний номер НОМЕР_1 , автомобіль марки MERCEDES-BENZ 312D, державний номер НОМЕР_3 , автомобіль марки MERCEDES-BENZ 311, державний номер НОМЕР_5 ; автомобіль марки MERCEDES-BENZ 412D, державний номер НОМЕР_7 ; визнати чистий дохід від підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 27.05.2016 спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; стягнути з ОСОБА_1 1/2 частину чистого доходу від підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 27.05.2016 в сумі 28199,26 грн.
Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, набутого подружжям за час шлюбу задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52 кв.м, житловою площею 29,40 кв.м.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52 кв.м, житловою площею 29,40 кв.м.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки «MERCEDES-BENZ 308 DПE 1995 року випуску, об`єм двигуна 2400, державний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , вартістю 88182,42 грн.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки MERCEDES-BENZ 412D, об`єм двигуна 2900, державний номер НОМЕР_7 , VIN НОМЕР_8 , вартістю 110203,42 грн.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки MERCEDES-BENZ 312D 1995 року випуску, об`єм двигуна 2874, державний номер НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 , вартістю 111071,95 грн.
Визнано за ОСОБА_2 правовласності наавтомобіль марки MERCEDES-BENZ 311, об`єм двигуна 2151, державний номер НОМЕР_5 , VIN НОМЕР_6 , вартістю 165066,12 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок компенсації вартості його частки у спільному майні подружжя різницю вартості присуджених кожному з подружжя транспортних засобів в сумі 77752,23 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме: витрати за складання висновку судового експерта (експертного дослідження) в сумі 2256,84 грн., а також судовий збір в сумі 3627,17 грн.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічну позовнузаяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 провизнаннямайна спільнимсумісниммайном,набутимподружжямза часшлюбу,йогоподілта стягненнякомпенсації1/2частинивартостімайна звизнаннямзаіншим зподружжяодноособовоївласності внатурі задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину чистого доходу від підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 27.05.2016 року в сумі 28199,26 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, а саме: витрати за складання висновку судового експерта (експертного дослідження) в сумі 3656,54 грн., а також судовий збір в сумі 647,34 грн.
У задоволенні решти зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Скасовано арешт, накладений ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 січня 2017 року, на транспортні засоби, які належать ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: 1)автомобіль марки MERCEDES-BENZ 308 DПE 1995 року випуску, об`єм двигуна 2400, державний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 ; 2)автомобіль марки MERCEDES-BENZ 312D 1995 року випуску, об`єм двигуна 2874, державний номер НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 ; 3)автомобіль марки MERCEDES-BENZ 311, об`єм двигуна 2151, державний номер НОМЕР_5 , VIN НОМЕР_6 ; 4)автомобіль марки MERCEDES-BENZ 412D, об`єм двигуна 2900, державний номер НОМЕР_7 , VIN НОМЕР_8 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду в частині поділу квартири та автомобілів та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 та задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 .
Рішення суду в частині поділу частини доходу від підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 залишити без змін.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не було враховано факт непроживання ОСОБА_1 у спірній квартирі протягом п`яти років, тобто, у нього є де жити. Розподіляючи між сторонами квартиру у рівних частках, суд не врахував, що у квартирі лише одна кухня та один санвузол, що робить неможливим спільне використання цієї квартири.
Щодо транспортних засобів, то ОСОБА_2 зазначає, що ці автомобілі використовуються саме ОСОБА_1 , а вона навіть не має водійського посвідчення, у зв`язку з чим їй ці транспортні засоби не потрібні.
Не погоджується ОСОБА_2 й з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з неї компенсації за більшу частку майна у спільній сумісній власності подружжя, оскільки у неї такої суми немає, та не зрозуміло чому суд не розподілив автомобілі хоча б з приблизно рівню ціною.
Вважає, що запропонований нею варіант поділу майна є справедливим та таким, що повністю влаштовує її колишнього чоловіка.
Крім того, в судовому засіданні 25 січня 2021 року, тобто в межах строків визначених ч. 8 ст. 141 ЦПК України, відповідачка ОСОБА_2 надала суду клопотання про відшкодування судових витрат, понесених нею на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, у розмірі 1500,00 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Зважаючи на те, що відповідачка ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить суд скасувати рішення суду в частині поділу квартири та автомобілів та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 та задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , залишивши без змін рішення суду в частині поділу частини доходу від підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 , колегія суддів не перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в частині задоволення зустрічних позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частини чистого доходу від підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 , за період з 01.12.2015 року по 27.05.2016 року, в сумі 28199,26 грн., адже, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, і зважаючи на роз`яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, відповідачку ОСОБА_1 та її представника адвоката Сагайдака Д.С., які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Починка В.В., які, кожен окремо, заперечували проти довоідв апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 02.08.1997 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження, актовий запис №317 (т. 1 а.с. 5).
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.05.2016 року шлюб між сторонами розірвано (т. 1 а.с. 49).
Згідно Договору купівлі-продажу квартири від 22.06.2007 року (т. 1 а.с. 6), в період шлюбу, сторони придбали квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,00 кв.м, житловою площею 29,4 кв.м, право власності на яку було зареєстровано на ім`я ОСОБА_2 .
Згідно відомостей Територіального сервісного центру №1243 регіонального сервісного центру в Дніпропетровській області від 07.10.2016року (т. 1 а.с. 220, 221), за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на такі транспортні засоби: автомобіль марки MERCEDES-BENZ 308 DПE державний номер НОМЕР_1 , автомобіль марки MERCEDES-BENZ 312D, державний номер НОМЕР_3 , автомобіль марки MERCEDES-BENZ 311, державний номер НОМЕР_5 ; автомобіль марки MERCEDES-BENZ 412D, державний номер НОМЕР_7 .
Сторони підтвердили, що вказані транспортні засоби були придбані в період їх перебування у шлюбі.
Відповідно до Висновку експертів за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної та автотоварознавчої експертизи №5591/5592-16 від 26.07.2017 року (т. 2 а.с. 41-114), оціночна (ринкова) вартість квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,00 кв.м, житловою площею 29,4 кв.м, складає 361150,00 грн; ринкова вартість автомобіля марки MERCEDES-BENZ 308 DПE державний номер НОМЕР_1 складає 88182,42 грн; ринкова вартість автомобіля марки MERCEDES-BENZ 312D, державний номер НОМЕР_3 , становить 111071,95 грн, ринкова вартість автомобіля марки MERCEDES-BENZ 311, державний номер НОМЕР_5 , становить 165066,12 грн; ринкова вартість автомобіля марки MERCEDES-BENZ 412D, державний номер НОМЕР_7 , складає 110203,42 грн.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині поділу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , шляхом визначення по 1/2 частці за кожним у спільному майні подружжя, суд першої інстанції виходив з того, що квартиру придбано сторонами у період шлюбу, а тому вона є спільною сумісною власністю сторін у справі, частки у яких у вказаному майні рівні.
Виділяючи ОСОБА_1 та визнаючи за ним право власності на автомобіль марки «MERCEDES-BENZ 308 DПE 1995 року випуску, об`єм двигуна 2400, державний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , вартістю 88182,42 грн., та на автомобіль марки MERCEDES-BENZ 412D, об`єм двигуна 2900, державний номер НОМЕР_7 , VIN НОМЕР_8 , вартістю 110203,42 грн., а також виділяючи ОСОБА_2 та визнаючи за нею право власності на автомобіль марки MERCEDES-BENZ 312D 1995 року випуску, об`єм двигуна 2874, державний номер НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 , вартістю 111071,95 грн., та наавтомобіль марки MERCEDES-BENZ 311, об`єм двигуна 2151, державний номер НОМЕР_5 , VIN НОМЕР_6 , вартістю 165066,12 грн., суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки, спірні чотири транспортні засоби є об`єктом права спільної сумісної власності сторін, як колишнього подружжя, та кожен із них є неподільною річчю, їхній поділ між сторонами має відбуватися порвівну, тобто по два автомобіля кожному.При цьому, суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок компенсації вартості його частки у спільному майні подружжя різницю вартості присуджених кожному з подружжя транспортних засобів в сумі 77752,23 грн., як з особи, вартість виділеного майна якій є вищою, чим забезпечив дотримання рівності часток подружжя у спільному сумісному майні при його поділі.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.1 Постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3 за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України (далі СК України) застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року
До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права й обов`язки визначаються на підставах, передбачених СК України.
Спірні правовідносини (придбання спірного майна) виникли між сторонами після 01.01.2004 року, тобто під час дії Сімейного кодексу України, а тому порядок набуття спільного майна та його правовий режим визначається за нормами Сімейного кодексу України (надалі СК України), який ці відносини регулює.
Згідно ч.3 ст.368ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилом статті 60 СК України майно, набутеподружжямза час шлюбу, належить дружині та чоловікові на правіспільної сумісної власностінезалежно від того, що один з нихнемав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом праваспільної сумісної власності подружжя.
Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи правоспільної сумісної власності подружжяна майно, суд повинен установитинетільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джереломйогонабуття були спільні сумісні кошти або спільна працяподружжя.Тобто статусспільної сумісної власностівизначається такими чинниками: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).
Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на правіспільної сумісної власності,якщо іншеневстановлено домовленістю між ними.
Відповіднодочастини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом праваспільної сумісної власності подружжя,частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо іншеневизначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
У Рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України №1-8/2012 (№ 17-рп/2012), яким встановлено, зокрема, що основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя
Отже, вирішуючи спори міжподружжямпро майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністюподружжя,що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідноіззакономнеможуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого зподружжявони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо іншеневстановлено шлюбним договором чи законом.
Відповіднодоположень частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом праваспільної сумісної власності подружжя,ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловікнедомовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бередоуваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Презумпціяспільності прававласності подружжяна майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована і одиніз подружжяможе оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того зподружжя,який їїспростовує.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18). Підстав відступити від зазначених висновківневстановлено.
Таким чином, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерелайогопридбання.
При цьому, за приписами ст.12,81 ЦПК України,кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2ст. 77 ЦПК України).
Дослідження доказів-це безпосереднєсприйняття івивчення судомв судовомузасіданні інформаціїпро фактичнідані,представленої сторонамита іншимиособами,які берутьучасть усправі,за допомогоюпередбачених взаконі засобівдоказування напідставі принципівусності табезпосередності.Предметом доказуванняу кожнійсправі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.
Згідно з ч. 1ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 2статті 76 ЦПК Україниці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1ст. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Положеннями ч. 2ст. 78 ЦПК Українивизначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною першоюстатті 229ЦПК Українипередбачено,що судпід часрозгляду справиповинен безпосередньодослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,00 кв.м, житловою площею 29,4 кв.м, та транспортні засоби: автомобіль марки MERCEDES-BENZ 308 DПE державний номер НОМЕР_1 , автомобіль марки MERCEDES-BENZ 312D, державний номер НОМЕР_3 , автомобіль марки MERCEDES-BENZ 311, державний номер НОМЕР_5 ; автомобіль марки MERCEDES-BENZ 412D, державний номер НОМЕР_7 , придбано сторонами у період шлюбу й це майно підлягає поділу між сторонами у рівних частинах.
Доводи апеляційної скарги про те, що, розподіляючи між сторонами квартиру у рівних частках, суд не врахував, що у квартирі лише одна кухня та один санвузол, що робить неможливим її спільне використання, колегією суддів відхиляються, оскільки, як роз`яснив Верховний Суд України в постанові Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 № 11, вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільної речі, суди мають застосовувати положення ч. 4, 5 ст. 71 Сімейного кодексу України, щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. У разі, коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності. Отже, якщо неподільна річ (наприклад житловий будинок) не може бути реально поділений між подружжям, що як правило, встановлюється на підставі висновку відповідної судової експертизи, а інший з подружжя не згідний отримати грошову компенсацію замість своєї частки, або інша сторона не бажає сплачувати таку компенсацію та відповідно попередньо не вносить на депозитний рахунок суду належну грошову суму, то суд визнає за кожним із подружжя право власності на належну їм частку в спільному майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 не висловлював свою згоду на отримання грошової компенсації замість своєї частки у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідачка ОСОБА_1 не вчинила дій щодо попереднього внесення на депозитний рахунок суду належну грошову суму у вигляді компенсації іншому співвласнику вартості 1/2 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо поділу цієї квартири між сторонами в ідеальних частках та визнання за кожним із них по 1/2 частці спірної квартири.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не було враховано факт непроживання ОСОБА_1 у спірній квартирі протягом п`яти років, колегією суддів не приймаються, як такі, що не мають правового значення для вирішення даного спору.
Не приймаються колегією суддів й доводи апеляційної скарги про те, що спірні автомобілі використовуються саме ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 навіть не має водійського посвідчення, у зв`язку з чим їй ці транспортні засоби не потрібні, оскільки від поділу майна в цій частині відповідачка ОСОБА_2 не відмовлялася, та, з урахуванням наявності чотирьох транспортних засобів, які хоч і є неподільними речами, але можуть бути розподілені між сторонами порівну, з виділенням кожному із подружжя по два автомобілі, суд дійшов вірного висновку щодо розподілу вищенаведених транспортних засобів мж подружжям за варіантом, запропонованим позивачем ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо незгоди з висновком суду першої інстанції про стягнення з неї компенсації за більшу частку майна у спільній сумісній власності подружжя, колегією суддів відхиляються, оскільки судом було розподілено транспортні засоби, з урахуванням їх вартості, у порядку, що найбільш приближений до рівної вартості майна..
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про, що запропонований нею варіант поділу майна є справедливим та таким, що повністю влаштовує її колишнього чоловіка, є безпідставними та суперечать матеріалам справи та встановленими судом обставинами.
Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Клопотання ОСОБА_2 про відшкодування судових витрат, понесених нею на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, у розмірі 1500,00 грн., задоволенню не підлягає, оскільки її апеляційна скарга на Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 жовтня 2020 року, тоді як за положеннями ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судові витрати відшкодовуються пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Центрально-Міськогорайонного судуміста КривогоРогу Дніпропетровськоїобласті від07жовтня 2020року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01 лютого 2021 року.
Головуючий:
Судді:
