Справа № 589/4713/20

Провадження № 6/589/18/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2021 року

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Прачук О.В.,

з участю секретаря судового засідання Антошко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка подання державного виконавця Шосткинського міськрайонного ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Вовчук Л.В.

- про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Державний виконавець звернувся до суду з поданням про обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 мотивуючи подання тим, що на виконанні у державного виконавця знаходиться виконавче провадження № АСВП № 62044351 з примусового виконання виконавчого листа № 480/5459/19 від 28.04.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ГУ ДПС у Сумській області боргу у розмірі 17 335,35 грн. Загальна сума боргу за виконавчим документом складає 19 341,88 грн., з яких: борг за виконавчим документом 17 335,35 грн., виконавчий збір 1 733,53 грн., витрати виконавчого провадження 273,00 грн. Боржник борг за виконавчим документом не сплатив, декларацію про доходи та майно не подав. Посилаючись на вказані обставини, суб`єкт звернення стверджує, що боржник ухиляється від виконання рішення, а тому просить застосувати щодо нього заходи по обмеженню у виїзді за межі України.

Суб`єкт звернення в судове засідання не з`явилась, заяв та клопотань до суду не надала.

Дослідивши матеріали подання, суд приходить висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 28 квітня 2020 року Сумським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист від 21 лютого 2020 року по справі 480/5459/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ГУ ДПС у Сумській області боргу у розмірі 17 335,35 грн.

12 травня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі вищезазначеного виконавчого документу.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст.12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожному, хто законно перебуває на території будь-якої держави, належить, у межах цієї території, право на вільне пересування і свобода вибору місця проживання. Кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав та свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст.313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України.

Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Так, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (далі - Закон України).

Положеннями ст.6 Закону України встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до ст. 441 ЦПК України та п. 19 ч. 3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» такі питання вирішуються судом за поданням державного виконавця.

За змістом зазначених норм підставою встановлення обмеження є доведеність факту ухилення боржника від виконання зобов`язань.

Оскільки поняття «ухилення» законодавчо не визначено та має оціночний характер, судова практика вважає ухиленням з об`єктивної сторони діяння або бездіяльність боржника, які полягають в навмисному чи іншому свідомому невиконанні обов`язку.

На підставі наведеного можна зробити висновок, що поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, важка хвороба, незадовільний фінансовий стан тощо).

Разом з тим, як вбачається зі змісту подання та долучених до нього матеріалів, суб`єктом звернення не доведено, що ОСОБА_1 умисно ухиляється від виконання боргових зобов`язань та має реальну змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Матеріали подання не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що боржник обізнаний щодо відкриття виконавчого провадження про стягнення з нього суми боргу, оскільки в матеріалах відсутнє належним чином завірене поштове повідомлення про вручення боржникові копії постанови про відкриття виконавчого провадження, або конверта з цією копією, який повернувся на адресу державного виконавця з певною відміткою поштового відділення, а також опис документів виконавчого провадження.

Сам же по собі факт наявності невиконаних зобов`язань та статус особи, як боржника у виконавчому провадженні, не може бути достатньою підставою для встановлення обмеження у виїзді за межі України.

Також до подання не додано жодних доказів на підтвердження того факту, що боржник має реальну можливість виїхати за кордон, має закордонний паспорт, що унеможливить стягнення з нього боргу і призведе до порушення прав та інтересів стягувача у виконавчому провадженні.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що в матеріалах подання відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що боржник поінформований про наявність виконавчого провадження, свідомо ухиляється від його виконання, має можливість та намір покидати територію України і це перешкоджає виконанню рішення суду, а тому подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України є передчасним та необґрунтованим і в його задоволенні слід відмовити.

На підставі ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України, ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", керуючись ст. 441 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні подання державного виконавця Шосткинського міськрайонного ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Вовчук Л.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шосткинський міськрайонний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області О.В.Прачук