Справа № 310/7311/20

Пр.2/310/518/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2021 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Вакал Н.А., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін (учасників справи), цивільну справу №310/7311/20 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за відсутності сторін та їх представників, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 в інтересах позивача засобами поштового зв`язку 01.10.2020 звернувся до суду із зазначеним позовом, за змістом якого просить стягнути на користь позивача з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 30.10.2012 у сумі 13 696,83 гривень, яка наявна станом на 16.09.2020, в тому числі заборгованість за тілом кредиту у сумі 8 506,45 гривень, за відсотками у сумі 5 190,38 гривень.

За змістом позову, відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, підписавши заяву №б/н від 30.10.2012. У заяві відповідач надав свою згоду із тим, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку», викладеними на сайті, складає Договір про надання банківських послуг. Зауважує, що АТ КБ «Приватбанк» публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує на сайті «Умови та правила надання банківських послуг», які є публічною офертою. Укладений договір, на думку позивача, відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України є договором приєднання. Відповідач був проінформований про умови кредитування, які надані для ознайомлення у письмовій формі. Тому, як зазначає позивач, відповідно до ч.2 ст.638, ч.2 ст.639 ЦК України договір вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, прийняття пропозиції (акцепту) відповідачем. Крім того, відповідач користувався картковим рахунком, використовував кредитні кошти, тобто, в розумінні ч.2 ст.642 ЦК України прийняв пропозицію. Позивач вважає укладений між сторонами договір змішаним, містить умови договору банківського рахунку (ст.1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).

Згідно з позовною заявою, відповідачу відкрито кредитний рахунок, встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, зазначеному у Довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку, у подальшому кредитний ліміт змінений до 9000,00 гривень.

Позивач також вказує, що згідно з укладеним договором, у разі незгоди зі змінами до Умов або Тарифів Банку, клієнт мав право надати Банку заяву про розірвання договору, виконавши умови п. 2.1.1.5.4. Банк виконав свої зобов`язання щодо надання банківських послуг, надавши можливість відповідачу розпоряджатися кредитними коштами, на умовах договору та в межах встановленого кредитного ліміту. Виникнення простроченої заборгованості, за твердженнями позивача, відбувається в разі несплати щомісячного обов`язкового (мінімального) платежу до останнього календарного числа місяця (включно), наступного за місяцем, у якому здійснено трати за рахунок кредитних коштів, тоді зобов`язання клієнта вважаються простроченими. Прострочене тіло це частина використаного кредитного ліміту, або вся його сума, що на конкретну дату мало буди погашено відповідачем, але відповідних дій не вчинено. Прострочені відсотки це нараховані за користування кредитним лімітом відсотки, які на конкретну дату мали бути погашені відповідачем, але, в порушення ним своїх зобов`зань, не погашені, або частково сплачені.

За змістом позову, в порушення умов договору (зокрема, п.п.2.1.1.5.5) та ст.509, 526, 527, 530, 629,1054 ЦК України відповідач зобов`язання не виконав, не надавав своєчасно кошти для погашення заборгованості за кредитом та іншими витратами, у зв`язку із чим позивач скористався своїм правом вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань (ст. 1050, 1054 ЦК України, п. 2.1.12.11 договору).

Станом на 16.09.2020, з урахуванням внесених коштів, за відповідачем, який не виконує своїх зобов`язань за договором, утворилась заборгованість за простроченим тілом кредиту у сумі 8 506,45 гривень, за простроченими відсотками у сумі 5 190,38 гривень, тобто, у загальній сумі 13 696,83 гривень.

З вказаних підстав, оскільки відповідач продовжує ухилятись від виконання умов договору, укладеного між сторонами, який не розірваний, крім того, заходи досудового врегулювання спору не є обов`язковими у зазначених правовідносинах, представник позивача просить задовольнити позов у визначений спосіб.

Ухвалою судді від 16.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Згідно з ухвалою відповідачу визначено строк на подання відзиву та роз`яснено, що відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі його ненадання у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Постановлено клопотання про огляд веб-сайту повернути позивачу.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, за змістом позову та на підставі клопотання, відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України просить розглядати справу без участі сторони позивача, не заперечує проти винесення заочного рішення по справі за відсутності відповідача, підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом надіслання судових повісток за останньою відомою адресою реєстрації.

Ч.4 ст.223 ЦПК України передбачено, що, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Як врегульовано ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Письмових заперечень проти позову, заяв та клопотань до матеріалів справи не надано, про причини своєї неявки відповідач суд не повідомив, заяв по суті справи не подав.

Тому у відповідності до ч.4 ст.223 ЦПК України, враховуючи думку представника позивача, дотримання вимог ч.1 ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів, а саме ухвалює згідно з ч.1 ст. 281 ЦПК України розглядати справу в заочному порядку.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню у зв`язку з такими встановленими фактичними обставинами справи та відповідними їм правовідносинами.

За матеріалами справи, Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» є правонаступником усіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк». Копія засвідченого витягу загальних положень статуту та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань АТ Комерційний банк «Приватбанк» міститься у матеріалах справи.

Судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до анкети-заяви від 30.10.2012 підписано договір про надання банківських послуг, за змістом якої клієнтом банку засвідчено згоду із тим, що вказана заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становлять між сторонами договір про надання банківських послуг. Відповідачу на виконання умов договору видано кредитну картку «Універсальна».

Своїм підписом відповідач підтвердив, що ознайомлений з зазначеними вище складовими договору у письмовому вигляді, проте, в якій редакції, із анкети не вбачається.

До позовної заяви позивач додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг.

Детальною роздруківкою (витягом з карткового рахунку), також наданою позивачем, підтверджено, що в період з 20.10.2014 ОСОБА_1 на виконання його заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг активно використовувалась кредитна картка, в рахунок кредитних коштів в межах встановленого ліміту (перша видаткова операція здійснена у спосіб перерахування коштів (переказу) у сумі 2107,51 гривень (а.с.56). З 20.10.2014 відповідно до розрахунку процентна ставка становила 10% річних, з 18.10.2016 43,2,% річних, крім того, в період з 01.03.2020 процента та залишок заборгованості не нараховувались.

Станом на 16.09.2020 заборгованість за тілом кредита, зокрема, простроченим, складає 8 506,45 гривень, що видно з наявного розрахунку (а.с.10), крім того, як вбачається з розрахунку, певний період зобов`зання з боку відповідача виконувались в належний спосіб.

Судом встановлено також, що первісний кредитний ліміт становив 2107,51 гривень, поступово збільшувався, востаннє до 9 000,00 гривень 06.08.2018, що видно з довідки (а.с.12), з 19.07.2019 зменшений. Остання транзакція з рахунку ОСОБА_1 відповідно до зазначеного витягу (в рахунок використання кредитного ліміту) здійснена 30.03.2019 (купівля продуктів у маркеті), що свідчить про використання коштів на потреби відповідача. Також, неодноразово здійснювалось поповнення карткового рахунку через термінали самообслуговування, відбувалось погашення простроченої заборгованості та обов`язкового платежу з картки, страхового платежу.

Таким чином, відповідно до розрахунку, наданого позивачем, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №б/н від 30.10.2012 станом на 16.09.2020 складає 13 696,83 гривень та складається з наступного: заборгованість за простроченим тілом кредиту у сумі 8 506,45 гривень, за відсотками у сумі 5 190,38 гривень. Згідно з наданою довідкою, відповідачу неодноразово, востаннє - 18.10.2016 здійснено видачу іншої кредитної картки, терміном дії до 01/20.

Задовольняючи позов частково, суд виходить з таких норм чинного законодавства.

За загальним правилом ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених ч.2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд при розгляді справи застосовує правовий зміст норм, які регулюють загальні умови, строки виконання зобов`язань учасниками цивільних правовідносин, правові наслідки їх порушень, зокрема, у відносинах щодо позики, а саме, ст. 207, 509, 525-527, 599, 610, 611, 625, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України. Крім того, на дані правовідносини, поширюються положення про договір (ст. 626-629, 631 ЦК України). Зокрема, ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.

Згідно з положеннями ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, судом враховується позиція Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 03.07.2019 у цивільній справі №342/180/17, пр. 14-131цс19.

Відповідно до ч.1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Враховуючи зміст наведених норм, можна вважати, що споживач послуг банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Оскільки такі умови договорів приєднання розробляються АТ КБ «Приватбанк», як надавачем банківських послуг, відповідно, вони мають бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору та під час його виконання діють певні вимоги у визначеній редакції. У вказаній справі цієї умови не дотримано позивачем, тому й положення ст. 634 ЦК України на правовідносини між сторонами не розповсюджуються.

За нормою ч.2 ст.1050 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Так, ч.1 ст.1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Крім того, згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Так, в разі укладення кредитного договору, проценти за користування кредитними коштами та міра відповідальності кредитора поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У цій справі позивачем заявлено вимоги про погашення кредиту, а саме, простроченого тіла кредиту та відсотків, нарахованих на вказане тіло.

За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В обгрунтування позовної вимоги про стягнення відсотків позивач наводить посилання на п. 2.1.12.7.2 Умов та правил надання банківських послуг, відповідно до якого в разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному втарифах, що діють надату нарахування та викладені на банківському сайті.

Проте, як видно з матеріалів справи, витяг з Умов та правил надання банківських послуг, якими регулюється нарахування зазначених вище відсотків, інших комісій та штрафів, не підписаний відповідачем. Укладений між сторонами кредитний договір про надання банківських послуг б/н у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить умов про зміну розміру процентів, що підлягають сплаті.

Матеріали справи не містять підтверджень того, що саме із наданими до суду умовами ознайомився й погодився відповідач, підписуючи анкету-заяву. На користь цьому доводу свідчить й та обставина, про яку позивач зазначає, власне, у позовній заяві, що містить посилання на тарифи, розміщені саме на сайті, та діють на певну календарну дату, з розрахунку 360 календарних днів на рік. Проте, позивач не наводить жодного підтвердження ознайомлення із змінами клієнта банку (відповідача). Так, відсоткова ставка, що дорівнює, зокрема, 43,2%, сторонами не узгоджена.

Редакція умов, розміщена на сайті позивача, належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.05.2015 (провадження № 6-16цс15).

Проте, під час розгляду справи суд дійшов висновку про те, що АТ КБ "Приватбанк» виконало свої зобов`язання за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 30.10.2012, а саме, відкрив на ім`я відповідача картковий рахунок, видав платіжну картку із встановленим лімітом, який використовував ОСОБА_1 протягом строку користування нею. Підтверджень розірвання договору за ініціативою відповідача чи заперечень проти списання платежів, які стягувались банком під час користування кредитною карткою на час розгляду справи у її матеріалах немає.

Так, з урахуванням наведених норм та наданого позивачем розрахунку суд встановив, що станом на 16.09.2020 відповідач взятих на себе кредитних зобов`язань до звернення до суду належним чином не виконав, сума тіла кредиту, що підтверджена розрахунком, є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Хоча вказана заява-анкета не містить строку користування карткою, повернення кредиту, але, як видно з розрахунку, фактично використані позичальником кошти в межах встановленого банком ліміту в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк відповідачем повернуті не були.

Із врахуванням норми ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав в судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення заборгованості за тілом кредиту у сумі 8 506,45 гривень.

У суду відсутні підстави вважати, що сторони обумовили в належний спосіб згідно з умовами договору процентну ставку, яка, вочевидь (відповідно до розміру заявленої вимоги про стягнення прострочених відсотків), не відповідає й нормі ст.625 ЦК України, внаслідок чого у стягненні з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченими відсотками необхідно відмовити. У вказаній частині позовні вимоги є безпідставними (з урахуванням висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 23.12.2020 у справі №191/2648/17, пр.№ 61-5662св19).

Позовних вимог про стягнення відсотків на рівні облікової ставки Національного банку України позивачем не заявлено, натомість, суд не може в силу положень, зокрема, ч.2 ст.5 ЦПК України, самостійно редагувати позовні вимоги в залежності від підстав стягнення.

Дослідивши надані представником позивача на підтвердження позовних вимог письмові докази, за результатами розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню лише у визначеній частині.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, на користь позивача, як сторони по справі, чиї позовні вимоги задовольняються частково, із відповідача слід стягнути судові витрати у вигляді оплати судового збору у загальному розмірі 1305,45 гривень, пропорційно до розміру заборгованості, що підлягає стягненню.

Керуючись ст. 12-13, 19, 76-82, 89, 95, 141, 178, 223, 247, 258-259, 263-265, 272-274, 280-283 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 30.10.2012, яка існує станом на 16.09.2020, а саме, заборгованість за кредитом у сумі 8506,45 гривень (вісім тисяч п`ятсот шість гривень 45 копійок).

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1305,45 гривень (одна тисяча триста п`ять гривень 45 копійок).

Реквізити сторін: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», код за ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд.1-д.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Бердянський міськрайонний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його складення (із врахуванням п.15.5 Перехідних положень).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст заочного рішення суду складено та підписано 29.01.2021.

Суддя Л. А. Вайнраух