ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2021м. ДніпроСправа № 904/1792/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко Н.Е., за участю секретаря судового засідання Безрідної Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу:

за позовом Фізичної особи-підприємця Заєць Володимира Олександровича, с. Песківска, Київська область

до Фізичної особи-підприємця Камінського Артема Петровича, м. Дніпро

про стягнення заборгованості і штрафних санкцій за вантажне перевезення

та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Камінського Артема Петровича, м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця Заєць Володимира Олександровича, с. Песківска, Київська область про стягнення штрафних санкцій в розмірі 64 055,28 грн

Представники:

від позивача (за первісним позовом/відповідача за зустрічним): Гніденко О.М., ордер серія КВ №810711

від відповідача (за первісним позовом/позивача за зустрічним): Потапов К.О., Ордер серія АЕ №1015504

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Заєць Володимир Олександрович звернувся до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Камінського Артема Петровича і просить суд стягнути заборгованість за вантажне перевезення у розмірі 43 100,00 грн. 3% річних у розмірі 290,48 грн., пеню у розмірі 2258,91 грн. та судовий збір.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнення доводів позову.

21 листопада 2019 шляхом обміну електронними листами між позивачем та відповідачем було укладено договір П/ГР №222 транспортного експедирування вантажів у міжнародному сполученні, в якому сторони погодили загальні умови організації та виконання перевезень автомобільним транспортом, необхідним для договорів даного виду.

23 листопада 2019 було складено міжнародну вантажну накладну А № 439886 та прийнято вантаж до перевезення.

Перевезення виконано належним позивачу вантажним автомобілем, д.н.з. НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 .

Вантаж, передано 04.12.2019 одержувачу ТОВ "Чернігівський автозавод", що засвідчено підписом та печаткою в графі 24 міжнародної вантажної накладної.

Ніяких претензій щодо якості перевезення станом на 25 березня 2020 року заявлено не було. 04 грудня 2019 року перевізник виставив замовнику рахунок на суму 43100 грн. та відповідний акт виконаних робіт.

На прохання відповідача пакет документів, передбачений пунктом 4.3 Договору (рахунок, копія вантажної накладної СМR, акт виконаних робіт у двох екземплярах, заявка, договір) було направлено на його ім`я "Новою Поштою" у м. Львів 22 грудня 2013 року та отримано ним особисто 27 грудня, що підтверджується відомостями з сайту "Нова Пошта". Ніяких претензій щодо якості або кількості документів не було заявлене.

Таким чином, з урахуванням святкових днів граничний строк оплати перевезення настав 03 січня 2020 року.

У встановлений Договором та заявником термін відповідач за перевезення не розрахувався, акт виконаних робіт не підписав та не повернув.

30.01.2020 відповідачу було направлено претензію на його юридичну адресу, яка надійшла до обслуговуючого відділення 03.02.2020.

У зв`язку з чим, позивач просить стягнути заборгованість за вантажне перевезення у розмірі 43 100грн., 3 % річних у розмірі 290 000,48грн., пеню у розмірі 2 258,91грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровській області від 03.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

19.05.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Короткий зміст відзиву та узагальнення його доводів.

Відповідач заперечує проти задоволення позову в повному обсязі та просить суд відмовити в його задоволенні посилаючись на те, що між сторонами відсутній факт настання моменту оплати послуг перевезення. Позивачем не доведено обставину надіслання Відповідачу документів, які є підставою для оплати послуг з перевезення у відповідності до договірних умов (п.4.2, 4.3 Договору) та факт надходження Експедитору коштів від Замовника (п.4.1. Договору), що в свою чергу виключає обов`язок Відповідача оплатити надані послуги.

19.05.2020 Фізична особа-підприємець Камінський Артем Петрович звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Заєць Володимира Олександровича та просить суд стягнути штраф за неналежне виконання умов Договору транспортного експедирування в розмірі 64 055,28 грн.

Короткий зміст зустрічних позовних вимог та узагальнення їх доводів.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем за зустрічним позовом зобов`язань за Договором №П/ГР №222 транспортного експедирування вантажів у міжнародному сполученні від 21.11.2019р. в частині терміну перевезення, а саме порушення пункту 5.6. Договору.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2020 прийнято зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні 14.06.2020р. о 14:30 год.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2020 року виправлено допущену описку в резолютивній частині ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2020 у справі №904/1792/20 викладено в наступній редакції: "Справа розглядатиметься за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні 16.06.2020р. о 14:30 год."

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2020 року відкладено підготовче засідання на 09.07.2020 року о 12 год. 00 хв.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2020 року продовжено строк розгляду справи у підготовчому провадженні на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на 25.08.2020 року о 10 год. 00 хв.

09.07.2020 до суду від позивача за первісним позовом надійшла відповідь на відзив.

Короткий зміст відповіді на відзив та узагальнення її доводів.

Позивач за первісним позовом вказує, на те, що відповідач за первісним позовом не виконав свої грошові зобов`язання по оплаті спірного вантажного перевезення і почав ухилятися від спілкування та уникати переговорів. Позивачем за первісним позовом було направлено повний пакет документів, а саме оригінал загального договору № П/ГР 222 від 21.11.19р., договір-заявку, рахунок, акт виконаних робіт, копію вантажної накладної та претензію з вимогою погашення заборгованості за виконання спірного перевезення за офіційною адресою, за якою зареєстровано відповідача за первісним позовом відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відтак, на думку позивача за первісним позовом, він надав суду належні докази відправлення оригіналів документів відповідачеві за первісним позовом в порядку п. 4.3. Договору.

Відповідно до довідки АТ «Укрпошта» щодо причин повернення цінного листа за трек-номером №0813400838390, наявною в матеріалах справи, причиною повернення даного цінного листа є не закінчення терміну зберігання, як зазначено у відзиві відповідача за первісним позовом, а за письмовою заявою одержувача, тобто відповідач відмовився отримувати цей лист, при цьому всі доводи відповідача за первісним позовом щодо відсутності навіть спроб працівників АТ «Укрпошта» вручити цей лист відповідачеві за первісним позовом є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.

Згідно до Заявки П/ГР № 326 від 21.11.2019 до Договору П/ГР № 222 від 21.11.2019р., в графі сума та порядок розрахунків зазначено наступне: 43 100,00 грн., оплата здійснюється на протязі 5 днів після отримання оригіналів.

Отже, навіть повна відсутність оплати експедитору спірного перевезення від замовника експедитору не є підставою для нездійснення або затримання розрахунків експедитора з перевізником.

Окрім цього, загальним договором та заявкою не передбачено оперативно-господарських санкцій або такого забезпечення зобов`язання як притримання оплати перевізнику за виконане перевезення до настання певних обставин.

Позивач за первісним позовом, вважає, що строк оплати спірного перевезення для відповідача за первісним позовом настав, проте відповідач за первісним позовом від виконання грошового зобов`язання ухиляється, порушення зобов`язання триває, що не є підставою для нарахування відповідачеві штрафних санкцій.

Також, позивач за первісним позовом вказує, що вантаж було доставлено замовникові ТОВ «Чернігівський автозавод» 04.12.2019, вантаж не являється швидкопсувним товаром (оскільки транспортувалися запчастини для автомобіля), вантаж був прийнятий замовником без зауважень, що підтверджується відміткою в 24 графі СМR, відповідачем за первісним позовом не було заявлено жодної претензії щодо спірного перевезення аж до призначення судового розгляду за первісним позовом позивача.

Ухвалою Господарського суду від 13.07.2020р. заяву Фізичної особи-підприємця Заєць Володимира Олександровича про поновлення пропущеного строку - задоволено. Поновлено Фізичній особі-підприємцю Заєць Володимиру Олександровичу строк для подання клопотання про витребування доказів. Клопотання Фізичної особи-підприємця Заєць Володимира Олександровича про витребування доказів - задоволено. Витребувано у ТОВ "Чернігівський автозавод" (пр-т. Миру, 312, м. Чернігів, 14007; код ЄДРПОУ 32601556):

- належним чином завірену копію платіжного доручення (доручень) або банківської виписки про здійснення оплати ТОВ "Чернігівський автозавод" на користь ФОП Камінського А.П. (РНОКПП: НОМЕР_3 ) вартості послуг за виконання перевезення за маршрутом Бурса (Турція) - Чернігів (Україна), згідно CMR №439886;

- належним чином завірену копію Акту виконаних робіт за виконане ФОП Камінським А.П. перевезення маршрутом Бурса (Турція) - Чернігів (Україна), згідно CMR №439886, у випадку пред`явлення ТОВ "Чернігівський автозавод" претензій та/або застосування штрафних санкцій до ФОП Камінського А.П. щодо спірного перевезення;

- належним чином завірені копії претензії, акту про виявлення недоліків, зауважень до акту виконаних робіт, нарахування та утримання штрафних санкцій, інших документів, що пов`язані з відповідальністю ФОП Камінського А.П. перед ТОВ "Чернігівський автозавод" за затримання доставки вантажу в процесі спірного перевезення за маршрутом Бурса (Турція) - Чернігів (Україна), згідно CMR №439886.

13.07.2020 до суду від позивача за первісним позовом надійшов відзив на зустрічний позов.

Короткий зміст відзиву на зустрічний позов та узагальнення його доводів.

Позивач за первісним позовом, вважає, що в задоволенні зустрічного позову має бути відмовлено в повному обсязі з наступних підстав.

Перевезення в міжнародному сполученні за маршрутом Бурса (Турція) - Чернігів (Україна), здійснювалося позивачем за первісним позовом наступними етапами:

автомобільний транспорт позивача за первісним позовом був завантажений в місці завантаження м. Бурса (Турція) та вирушив до морського порту «Хайдарпаша», м. Стамбул (Турція). Відповідно до разової заявки, сторонами була визначена дата завантаження 22.11.2019 та заявлено нормативний простій під завантаженням 48 годин.

Відповідно до графи 21 СМR №439886 позивач за первісним позовом пройшов митне оформлення для подальшого виїзду з території Турції 23.11.2019, що в свою чергу підтверджує факт своєчасного прибуття відповідача в місце завантаження та своєчасного подальшого митного оформлення вантажу для виїзду з території Терції за спірним перевезенням.

Відповідно до розкладу морських рейсів порту «Хайдарпаша», Стамбул - в порт «Чорноморський морський торговий порт». Україна, паром СЕNK Y паромної лінії CENKGROUP, на якому повинен був в подальшому транспортуватися вантаж в автомобілі позивача за первісним позовом, повинен був відчалювати з порту «Хайдарпаша» в напрямку порту «Чорноморський морський торговий порт» 23.11.2019.

Проте, через сильний шторм в Чорному морі позивачу за первісним позовом довелось чекати поліпшення умов і фактично завантаження автотранспорту на паром відбулося 26.11.2019, що підтверджується квитанцією про оплату паромного перевезення № 001560 від 26.11.2019 та штемпелем в паспорті позивача за первісним позовом, відповідно до якого 27.11.2019 позивач за первісним позовом покинув територію Турції, а точніше в ніч з 26.11.2019 на 27.11.2019.

Наступним етапом транспортування вантажу за спірним перевезенням було прибуття позивача за первісним позовом в порт «Чорноморський морський торговий порт» та проходження попереднього оформлення на митному посту «Чорноморськ».

Відповідно до відтиску штемпелю Одеської митниці ДФС на СМК № 439886, позивач за первісним позовом прибув на митний пост «Чорноморськ» 28.11.2019.

Згідно до відтиску штемпелю Одеської митниці ДФС, проставленому на попередній митній декларацій UА102150/2019/081538, вантаж за СМR №439886 пройшов митне оформлення на пропуску «Чорноморський» 02.12.2019.

Кінцевим етапом спірного перевезення є прямування позивача за первісним позовом з пункту пропуску «Чорноморський» до пункту кінцевого митного оформлення та місця розвантаження вантажу.

Згідно до відтиску штемпелю Чернігівської митниці ДФС, проставленого на СМR № 439886 та попередній митній декларації UА 102150/2019/081538, митне оформлення на Чернігівській митниці ДФС відповідач пройшов 04.12.2019, відповідно до 24 графи СМR № 439886 розвантаження вантажу в місці призначення (м. Чернігів) та передача його вантажоодержувачу здійснилося 04.12.2019.

Отже, на думку позивача за первісним позовом, 4 календарні дні (з 24.11.19 по 27.11.19), замість доби (якби паром відчалив за плановим розкладом рейсів), останній втратив в порту «Хайдарпаша», м. Стамбул, та ще 3 календарні дні (з 29.11.19 по 01.12.19), замість однієї доби, позивач за первісним позовом втратив на митному посту «Чорноморськ».

Наступне затримання позивача за первісним позовом під час спірного перевезення відбулося на митному посту «Чорноморськ», в який він прибув 28.11.2019 (за календарем 28.11.19 - четвер), тобто за графіком позивач за первісним позовом повинен був пройти попереднє митне оформлення та виїхати з території митного посту 29.11.2019 (п`ятниця).

Позивач за первісним позовом вказує, що за допомогою логіста позивач за первісним позовом онлайн надав необхідні документи для оформлення авторизації та, оскільки 30.11.19 та 01.12.19 є вихідними днями, лише 02.12.19 був поставлений на облік в Київській митниці ДФС та отримав сертифікат АЕО, який надав можливість позивачу за первісним позовом виїхати з митного поста в напрямку місць розвантаження.

Згідно 24 графи СМR № 439886, за спірним перевезенням вантаж був переданий у розпорядження одержувача 04.12.2019. Отже строк для пред`явлення відповідачем за первісним позовом в письмовій формі заяви про порушення перевізником строку доставки вантажу (претензії) сплив в грудні 2019.

Відтак, претензія відповідача за первісним позовом щодо порушення терміну доставки вантажу за вантажною накладною СМR № 439886, задоволенню не підлягає та є підставою для відмови у задоволенні вимог зустрічного позову.

12.08.2020 Позивач за зустрічним позовом подав письмову заяву про збільшення позовних вимог і здійснення розгляду уточненої позовної заяви.

Короткий зміст письмової заяви про збільшення позовних вимог та узагальнення її доводів.

Зустрічний позов тотожного зміст позову поданого відповідачем за первісним позовом 19.05.2020.

Крім того, відповідач за первісним позовом додатково зазначає, що штраф який нараховано останнім на підставі пункту 5.6. Договору становить 66 241,68грн. (що є грошовим еквівалентом 2400 USD за курсом Національного банку України (27.6007 за 1 USD станом на 11.08.2020).

Також, відповідачем за первісним позовом нараховано збитки за неналежне виконання Договору у розмірі 25 000,00грн.

Крім того, 12.08.2020р. Відповідач за первісним позовом подав відповідь на відзив.

Короткий зміст відповіді на відзив та узагальнення її доводів.

Відповідач за первісним позовом вказує, що перевізник звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли, зокрема, затримка доставки вантажу стала наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: усунення цих обставин не залежало від перевізника; перевізник не міг відвернути чи запобігти цим обставинам.

Проте, матеріали справи не містять підтвердження вчинення перевізником дій з запобігання чи уникнення обставин, що можуть спричинити затримку доставки вантажу, зокрема, таким як шторм в Чорному морі і необхідність проходження авторизації при перетині митного посту «Чорноморськ».

Разом з цим, пункти 3.2, 3,5, 6.1, 6.4. Договору передбачають обов`язок перевізника мати перед завантаженням встановлені законодавством для перевізника документи, сповістити експедитора про обставини непереборної сили та підтвердити форс-мажорні обставини довідкою ТІШ України, а також інформувати негайно експедитора про вимушені затримки в дорозі та інші непередбачені обставини, перешкоджаючих своєчасній доставці вантажу.

Відповідач за первісним позовом, не погоджується з доводами позивача за первісним позовом, з огляду на наступне.

По-перше: підписання договору та Договору-заявки відбулося 21.11.2019, тобто набагато пізніше введення в дію Закону №141-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо деяких питань функціонування авторизованих економічних операторів» від 02.10.2019, який набув чинності 07.11.2019, а тому ФОП Заєць В.О. мав передбачити обставину при погодженні договірних строків доставки вантажу.

По-друге: частиною 2 статті 455 Митного кодексу України передбачено, що взяття на облік осіб, які під час провадження своєї діяльності є учасниками відносин, що регулюються законодавством України з питань митної справи, здійснюється одноразово, зокрема, за зверненнями таких осіб, у тому числі засобами електронного зв`язку, до відповідних митних органів.

По-третє: з врахуванням визначених сторонами договірних строків доставки (з 21.11.2019 до 29.11.2019) ФОП Заєць В.О., дізнавшись про шторм в Чорному морі, мав обов`язок проінформувати про це експедитора, погодити з ним подальші дії для запобігання затримки доставки вантажу чи зміни строків доставки, чого ним зроблено не було.

Також, позивач за первісним позовом мав можливість здійснити своєчасну доставку вантажу сухопутним шляхом за маршрутом м. Бурса (Турція) - м. Чернигів (Україна) через Арменію, що склало б 3-4 доби до місця призначення, включаючи час на відпочинок водія та проходження відповідних митниць (деталі маршруту: Бурса-Єреван, 1781 км., приблизний час поїздки 22 години; Єреван - Чернігів, 2127 км., приблизний час поїздки 29 годин).

В-четвсрте: надані позивачем за первісним позовом докази є недостатніми для того, щоб дійти висновку про можливість отримання ним авторизації у зв`язку здійсненням під час законодавчих змін рейсу за маршрутом м. Дніпро (Україна) - м. Єреван (Арменія).

В-п`яте: довжина маршрута м. Чорноморськ - м. Чернігів складає 630 км., час на подолання якого становить 8 годин. Поряд з тим. відповідач, знаючи про вже існуючу затримку в доставці вантажу, витратив на подолання цього шляху двоє суток, що свідчить, зокрема, про несумлінність перевізника у виконанні договірних обов`язків.

За викладених обставин посилання ФОП Зайця В.О. на несприятливі погодні умови для морського перевезення та необхідність проходження на таможні авторизації, що не дозволило йому запобігти чи відвернути затримку доставки вантажу за накладною СМR 439885 від 23.11.2019, є необгрунтованими та безпідставними, оскільки такі посилання не свідчать про вчинення позивачем за первісним позовом жодних дій для запобігання прострочення доставки вантажу, протирічать дійсним обставинам спірних правовідносин та наявним у справі доказам, умовам Договору П/ГР №222 транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 21 листопада 2019 та вимогам законодавства.

Позивачем за первісним позовом не доведено обставину надіслання відповідача за первісним позовом документів, які є підставою для оплати послуг з перевезення у відповідності договірних умов (п. 4.2. 4.3 Договору).

20.08.2020р. представник Позивача за первісним позовом заявив клопотання про встановлення додаткового строку для подання доказів і просить суд визнати поважними причини пропуску Відповідачем строку для подання доказів, встановленого ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, представник Позивача за первісним позовом просить суд встановити за зустрічним позовом додатковий строк для надання до суду в якості доказів по справі копії відповіді ДП "Морський торговий порт "Чорноморськ" №867/06-23 від 17.07.2020р. на адвокатський запит №02/06-20 від 24.06.2020р., копії поштового конверту, роздруківки відстеження поштового відправлення, копії адвокатського запиту №01/08-20 від 04.08.2020р. до Чорноморської філії ДП "Адміністрація портів України", копії опису вкладення та чеку про відправлення адвокатського запиту, роздруківки про відстеження адвокатського запиту.

А також представник Позивача за первісним позовом заявив клопотання про долучення вищевикладених доказів до матеріалів справи.

20.08.2020р. представник Позивача за первісним позовом заявив клопотання про встановлення додаткового строку для подання доказів і просить суд визнати поважними причини пропуску Відповідачем строку для подання доказів, встановленого ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, представник Позивача за первісним позовом просить суд встановити Відповідачеві за зустрічним позовом додатковий строк для подання до суду в якості доказів по справі копії відповіді Чорноморській філії ДП "Адміністрація морських портів України" на адвокатський запит №01/08-20 від 04.08.2020р. з додатками, копії поштового конверту, роздруківки про відстеження поштового відправлення.

Також представник Позивача за первісним позовом заявив клопотання про долучення вищевикладених доказів до матеріалів справи.

25.08.2020р. представник Позивача за первісним позовом подав заперечення на відповідь на відзив позивача за зустрічним позовом, тотожного змісту з відзивом на зустрічний позов поданого 19.05.2020.

В підготовчому засіданні 25.08.2020р. представник Позивача за первісним позовом подав заяву в порядку ст.186 Господарського процесуального кодексу України та надав згоду на проведення врегулювання спору за участю судді по справі №904/1792/20.

Представник Відповідача за первісним позовом в підготовчому засіданні 25.08.2020р. подав заяву в порядку ст.186 Господарського процесуального кодексу України про згоду на проведення врегулювання спору за участю судді та просив провести дану процедуру.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2020р. заяву Фізичної особи-підприємця Заєць Володимира Олександровича та заяву Фізичної особи-підприємця Камінського Артема Петровича про врегулювання спору за участю судді - задоволено. Вирішено провести процедуру врегулювання спору за участю судді у справі №904/1792/20 за позовом Фізичної особи-підприємця Заєць Володимира Олександровича до Фізичної особи-підприємця Камінського Артема Петровича про стягнення заборгованості і штрафних санкцій за вантажне перевезення та За зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Камінського Артема Петровича до Фізичної особи-підприємця Заєць Володимира Олександровича про стягнення штрафних санкцій в розмірі 64 055,28 грн. Зупинено провадження у справі № 904/1792/20 до припинення врегулювання спору за участю судді.

10.09.2020р. Позивач за зустрічним позовом подав заяву і просив суд врахувати дану письмову заяву про зміну предмету позову, якою реалізоване право, передбачене ч.3 ст.46 Господарського процесуального кодексу України і здійснити розгляд зустрічної позовної заяви, долученої до даної письмової заяви. Зустрічний позов тотожного зміст позову поданого відповідачем за первісним позовом 19.05.2020.

Крім того, 10.09.2020р. Позивач за зустрічним позовом подав заяву про зміну предмету позову та зустрічний позов про стягнення грошових коштів (предмет позову змінено).

14.09.2020р. від ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" надійшло клопотання, в якому зазначено, що паром "CENK Y", який здійснював рейс із порту «Хайдарпаша», м. Стамбул до порту м. Чорноморськ, Україна прибув у порт 28.11.2019р. о 21:30. Дата швартування судна до причалу - 28.11.2019р. о 23:30. ДП "МТП" "Чорноморськ" не володіє інформацією про причини затримання прибуття вищезазначеного парому.

22.09.2020р. представник Позивача за первісним позовом подав додаткові пояснення стосовно доказів наявних в матеріалах справи, тотожного змісту з відзивом на зустрічний позов поданого Позивачем за первісним позовом 13.07.2020.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2020:

- припинено врегулювання спору за участю судді та поновлено провадження у справі;

- передано справу №904/1792/20 за позовом Фізичної особи-підприємця Заєць Володимира Олександровича до Фізичної особи-підприємця Камінського Артема Петровича про стягнення заборгованості і штрафних санкцій за вантажне перевезення за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Камінського Артема Петровича до Фізичної особи-підприємця Заєць Володимира Олександровича про стягнення штрафних санкцій в розмірі 64 055,28 грн. для визначення судді в порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Господарського суду Дніпропетровської області "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи" від 25.09.2020 №1374, у зв`язку з припиненням врегулювання спору за участю судді Красоти О.І., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №904/1792/20.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/1792/20 визначено суддю Петренко Наталію Едуардівну, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2020.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2020 справу №904/1792/20 прийнято до розгляду, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з викликом сторін, призначено повторне проведення підготовчого провадження та підготовче засідання на 22.10.2020.

22.10.2020 підготовче судове засідання не відбулось, у зв`язку із перебуванням судді Петренко Н.Е. у відпустці.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2020 призначено підготовче судове засідання на 09.11.2020.

06.11.2020 до суду від представника відповідача за первісним позовом надійшов відзив на позовну заяву, тотожного змісту з відзивом поданим відповідачем за первісним позовом 19.05.2020.

06.11.2020 до суду від представника відповідача за первісним позовом надійшов зустрічний позов про стягнення грошових коштів. Зустрічний позов тотожного зміст позову поданого відповідачем за первісним позовом 12.08.2020. Крім того, відповідач за первісним позовом додатково зазначає, що штраф який нараховано останнім на підставі пункту 5.6. Договору становить 68 074,32грн. (що є грошовим еквівалентом 2400 USD за курсом Національного банку України (28.3643 за 1 USD станом на 06.11.2020). Також, відповідачем за первісним позовом нараховано збитки за неналежне виконання Договору у розмірі 65 463,80грн.

06.11.2020 до суду від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано тим, що представник позивача прийматиме участь 09.11.2020 в судовому засіданні в Бориспільському міськрайонному суді Київської області та не матиме можливості прибути до м. Дніпра.

В підготовче судове засідання 09.11.2020 з`явився повноважний представник відповідача за первісним позовом.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2020 відкладено підготовче судове засідання на 25.11.2020.

25.11.2020 в підготовче судове засідання з`явились повноважні представники сторін.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2020 закрито підготовче провадження. Справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 22.12.2020.

22.12.2020 в засіданні оголошено перерву до 20.01.2021.

В судовому засіданні, яке відбулося 20.01.2021 здійснено розгляд справи по суті.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні, яке відбулося 20.01.2021, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу, який міститься у справі, окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.11.2019р. між позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом було укладено загальний договір П/ГР № 222 (том 1, стор. 18-20, 64-65, 90-91), відповідно до умов якого позивач за первісним позовом зобов`язався виконати перевезення вантажу в міжнародному сполученні, а відповідач за первісним позовом зобов`язався оплатити послуги позивача за первісним позовом із коштів, отриманих від замовника перевезення, на умовах даного договору.

Підписаною позивачем та відповідачем за первісним позовом Разовою заявкою П/ГР № 326 від 21.11.2019р. (том 1, стор. 21, 66, 92) визначено маршрут міжнародного спірного перевезення Бурса (Турція) - Чернігів (Україна), період здійснення перевезення: з 22.11.2019р по 29.11.2019р. (дата завантаження: 22.11.19р., дата розвантаження: 29.11.19р.) та сума фрахту за дане перевезення в розмірі 43100,00 грн.

Факт виконання позивачем за первісним позовом спірного перевезення підтверджується вантажною накладною CMR № 439886 (том 1, стор. 22) з відміткою в 24 графі про отримання вантажу вантажоодержувачем ТОВ «Чернігівський автозавод» 04.12.2019 року, без зауважень. Дані обставини відповідачем за первісним позовом не заперечуються.

Пунктом 4.1. загального договору визначено порядок розрахунків відповідача за первісним позовом з позивачем за первісним позовом за виконане спірне перевезення, а саме: протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання грошових коштів від замовника, якщо в заявці не зазначено інше. Оскільки в заявці формулювання порядку розрахунків є незрозумілим та неоднозначним, а саме: « 43100,00 грн., оплата здійснюється на протязі 5 днів після отримання оригіналів», в даному випадку має застосовуватись пункт 4.1. загального договору з визначеним строком розрахунку - протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання грошових коштів від замовника.

Відповідно до платіжних доручень № 11866 від 21.12.2019 року на суму 15000,00 грн., № 11912 від 23.12.2019р. на суму 20000,00 грн., № 12001 від 24.12.2019р. на суму 20660,00 грн. та Акту виконаних робіт № 365 від 04.12.2019р. на загальну суму 55660,00 грн., укладеного замовником з відповідачем за первісним позовом (том 1, стор. 220-223), наданих замовником на виконання Ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2020р. про витребування доказів, повна сума грошових коштів за виконане спірне перевезення була сплачена відповідачеві за первісним позовом 24 грудня 2019р.

Отже, як зазначає позивач за первісним позовом, в порядку п. 4.1. загального договору відповідач за первісним позовом був зобов`язаний оплатити визначену разовою заявкою вартість послуг перевізника (позивача за первісним позовом) за виконане спірне перевезення в сумі 43100,00 грн. в термін до 02 січня 2020р. (з врахуванням святкових та вихідних днів).

Пунктом 4.3. загального договору також визначено, що оплата здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування на розрахунковий рахунок перевізника тільки після отримання оригіналу рахунку, копії CMR, оригіналу акту виконаних робіт та оригіналів інших документів, що підтверджують перевезення, з врахуванням умов п. 3.1. договору, якщо інше не зазначено в заявці.

При цьому, позивач за первісним позовом зазначає, що неодноразово направляв відповідачеві оригінали документів по спірному перевезенню, що підтверджується доказами в матеріалах даної справи, що відповідач має оригінали документів в наявності, а від отримання повторних цінних листів з документами, в тому числі з претензією, відповідач недобросовісно ухиляється з метою взагалі не здійснювати позивачеві оплату за виконане перевезення, аргументуючи свою відмову неотриманням зазначених документів.

Відповідач за первісним позовом стверджує про невиконання позивачем умови загального договору про передачу оригіналів документів, посилається на п. 4.3. загального договору та зазначає про відсутність підстав для здійснення оплати позивачеві за первісним позовом за виконане перевезення та просить суд відмовити в задоволенні первісного позову у зв`язку із ненаданням позивачем суду доказів, що підтверджують факт отримання відповідачем за первісним позовом оригіналів документів по спірному перевезенню.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача за первісним позовом, суд дійшов наступних висновків.

Позивачем за первісним позовом було направлено пакет документів, а саме оригінал загального договору № П/ГР 222 від 21.11.19р., оригінал договору-заявки П/ГР № 326 від 21.11.2019р., оригінал рахунку № 27/19 від 04.12.19р., оригінал акту виконаних робіт № 27/19 від 04.12.19р., копію вантажної накладної CMR 439886 та претензію з вимогою погашення заборгованості за виконане спірне перевезення за офіційною адресою, за якою зареєстрований відповідач відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Належним доказом відправлення документів відповідачеві за первісним позовом засобом поштового зв`язку є опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек, оригінали яких були додані позивачем за первісним позовом до позовної заяви та є в матеріалах справи (том 1 стор. 32). Адреса, зазначена в накладній на дане поштове відправлення, збігається з юридичною адресою відповідача за первісним позовом.

В порядку ч. 1 ст. 527 ЦК України, позивач зобов`язаний був виконати свій обов`язок по направленню документів поштовим зв`язком, а відповідач був зобов`язаний прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

В порядку ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання позивача по направленню оригіналів документів відповідачеві припиняється виконанням, проведеним належним чином, тобто направленням цінним листом з описом вкладення на офіційну зареєстровану адресу відповідача.

Отже, зобов`язання позивача по відправленню документів вважаються виконаними з дати, зазначеної на штемпелі поштової установи на описі вкладення та зазначеної у фіскальному чеку про оплату даного відправлення, при цьому обов`язок забезпечити отримання рекомендованої та цінної кореспонденції за офіційною адресою покладається саме на відповідача, а також саме відповідач несе всі ризики, що пов`язані з його незнаходженням за офіційною зареєстрованою адресою.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач за первісним позовом умови п. 4.3. загального договору по направленню відповідачеві за первісним позовом оригіналів документів виконав.

Окрім цього, наявність у відповідача за первісним позовом оригінального примірника договору № П/ГР 222 від 21.11.19р., договору-заявки П/ГР № 326 від 21.11.2019р., про наявність яких він зазначає та саме на оригінали яких він посилається у відзиві на позовну заяву та інших заявах по суті, що є в матеріалах даної справи, спростовують твердження відповідача за первісним позовом щодо неотримання ним оригіналів документів по спірному перевезенню.

Тому, невизнання відповідачем за первісним позовом факту отримання ним оригіналів документів свідчить про недобросовісність поведінки відповідача щодо встановлення відповідно до умов договору факту отримання відповідачем оригіналів документів та подальшого виконання господарських зобов`язань по оплаті виконаного спірного перевезення.

Натомість, в силу ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов`язання позивача за первісним позовом по відправленню документів є припиненими виконанням належним чином, тобто умова п. 4.3. загального договору є дотриманою позивачем за первісним позовом, отже у відповідача за первісним позовом виникло зобов`язання по оплаті позивачеві за первісним позовом спірного перевезення протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання грошових коштів від замовника.

Судом також встановлено, що замовник спірного перевезення розрахувався з відповідачем за первісним позовом в повному обсязі 24 грудня 2019р., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 11866 від 21.12.2019 року на суму 15000,00 грн., № 11912 від 23.12.2019р. на суму 20000,00 грн., № 12001 від 24.12.2019р. на суму 20660,00 грн. та Актом виконаних робіт № 365 від 04.12.2019р. на загальну суму 55660,00 грн., укладеним замовником з відповідачем за первісним позовом.

Отже, в порядку п. 4.1. загального договору відповідач за первісним позовом був зобов`язаний оплатити визначену разовою заявкою вартість послуг перевізника (позивача за первісним позовом) за виконане спірне перевезення в сумі 43100,00 грн. в термін до 02 січня 2020р. (з врахуванням святкових та вихідних днів).

Тому, порушення відповідачем за первісним позовом строку оплати спірного перевезення має місце з 03.01.2020р., при цьому відповідач від виконання грошового зобов`язання ухиляється, порушення господарського зобов`язання триває, що є підставою для нарахування відповідачеві штрафних санкцій, передбачених договором та законом.

Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення, а відповідно до ст. 909 ч.1 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання господарського зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно ч. 1,2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою ст. 625 ЦК встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Наслідком порушення зобов`язання є зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК), яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення ( ч. 3 ст. 549 ЦК).

В позовній заяві позивачем наведено розрахунок 3% річних з 04.01.2020р. по 25.03.2020р., відповідно до якого сума 3% річних складає 290,48 грн., а також зазначено розрахунок нарахованої пені з 04.01.2020р. по 25.03.2020р. в сумі 2258,91 грн., які позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом за порушення строку виконання грошового зобов`язання.

З цього приводу, суд прийшов до наступного висновку.

Пунктом 5.4. загального договору передбачено стягнення з відповідача за первісним позовом пені у розмірі 0,2% від несплаченої суми за кожний день прострочення

Але, статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, суд погоджується з доводами позивача за первісним позовом щодо порушення відповідачем за первісним позовом строку оплати спірного перевезення з 03.01.2020р.

Тому, перерахувавши зазначений позивачем розмір пені, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі, що зазначена в позовній заяві, а саме 2258,91 грн.

Перевіривши розмір 3% річних, які нараховані позивачем за первісним позовом, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі, що зазначена в позовній заяві, а саме 290,48 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, Господарський суд прийшов до висновку про задоволення первісного позову у повному обсязі.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за первісним позовом покладаються на відповідача.

Стосовно зустрічного позову про стягнення штрафних санкцій та збитків за договором транспортного експедирування внаслідок порушення перевізником строку доставки вантажу під час перевезення товару, судом встановлено:

Пунктом 1.2. загального договору сторони погодили, що до правовідносин, які виникають з даного договору застосовується в тому числі Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчинена 19 травня 1956 р. в Женеві, до якої Україна приєдналася згідно Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01 серпня 2006 р.

Позивач в зустрічному позові (том 1, стор. 80-88) зазначає, що перевізник (відповідач за зустрічним позовом) спізнився на розвантаження вантажу на 5 календарних днів (з 30.11.19р. по 04.12.19р.), що є підставою для нарахування відповідачеві за зустрічним позовом штрафних санкцій, передбачених загальним договором, а саме 400 долларів США за факт порушення перевізником термінів доставки та по 400 доларів США за кожну добу затримання.

Факт затримання доставки вантажу встановлений CMR № 439886 (том 1, стор. 22) з відміткою в 24 графі про отримання вантажу вантажоодержувачем 04.12.2019 року, замість встановленого разовою заявкою строку 29.11.2019р.

При цьому, факт затримання вантажу на 5 календарних днів відповідачем за зустрічним позовом не оспорюється.

Але, як зазначає відповідач за зустрічним позовом, суттєвим значенням для визначення обставин даної справи є встановлення причин затримання перевізником доставки та наявність його вини в такому затриманні.

Відповідач за зустрічним позовом зазначає, що в загальному договорі та разовій заявці на спірне перевезення сторонами не передбачено збільшення терміну доставки вантажу внаслідок виникнення обставин, незалежних від волі перевізника та які можуть спричинити затримання доставки вантажу, але при цьому в п. 1.2. загального договору сторони погодили застосування норми Конвенції при організації та виконанні спірного перевезення.

В частині 2 статті 17 Конвенції зазначено, що перевізник звільняється від відповідальності, якщо затримка доставки вантажу сталась внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

При цьому, в порядку ч. 1 ст. 18 Конвенції, тягар доказу того, що затримка доставки вантажу викликана обставинами, зазначеними в п. 2 ст. 17 Конвенції, лежить на перевізникові.

Відповідачем за зустрічним позовом надано в якості доказів міжнародні вантажні накладні (том 1, стор. 157-162), відповідно до яких прослідковується переміщення перевізника (відповідача за зустрічним позовом) та визначається наступний маршрут руху перевізника: за вантажною накладною CMR № 809184 відповідач завантажив в свій автотранспорт вантаж в м. Дніпро (Україна) 29.10.2019р. та виїхав до м. Єреван (Арменія), де розвантажився 11.11.19р. та поїхав в м. Самсун (Турція) під завантаження, що підтверджується CMR № 609184, наступне місце завантаження відповідача м. Гебзе (Турція), що підтверджується CMR № 609185, наступне місце завантаження м. Стамбул (Турція), що підтверджується CMR № 609186, ще два вантажу було завантажено в м. Стамбул (Турція) згідно CMR № 609187, № 609188, останнє місце завантаження було в м. Бурса (Турція) по спірному перевезенню згідно CMR № 439886.

На всіх вищезазначених вантажних накладних зазначено номерні знаки автомобіля відповідача, є відтиск штампу відповідача про прийняття вантажу до перевезення, весь вантаж пройшов митний контроль в м. Стамбул 23.11.2019р., на всіх вантажних накладних проставлений відтиск штемпелю Одеської митниці ДФС 28.11.2019р. про прибуття на митний пост, отже вантаж за зазначеними накладними є комбінованим вантажем в одному автотранспорті, який прибув в порт «Чорноморський морський торговий порт» 28.11.2019 року.

Отже, відповідно до поданих відповідачем за зустрічним позовом вантажними накладними, відповідач за зустрічним позовом з 29.10.2019р. по 28.11.2019р. був в рейсі та виконував міжнародне вантажне перевезення комбінованого вантажу для декількох замовників, в тому числі спірне перевезення.

З вищезазначених вантажних накладних зрозуміло, що за спірним перевезенням завантаження вантажу в автотранспорт перевізника відбулося не пізніше 23.11.2019 року, оскільки 23.11.2019 року вантаж за спірним перевезенням вже пройшов митне оформлення, при визначеній разовою заявкою даті завантаження 22.11.2019 року та нормативним простоєм під завантаженням в 48 годин. Отже, автотранспорт перевізника прибув під завантаження вчасно та без порушень умов договору.

Як зазначає відповідач за зустрічним позовом, наступним етапом даного перевезення було прибуття перевізника в порт «Хайдарпаша» в м. Стамбул та завантаження автотранспорту на паром CENK Y, паромної лінії CENKGROUP, на яку у перевізника завчасно було здійснено бронювання місця.

Згідно до наданої відповіді № 1786/15-01-01 від 13.08.2020р. від ЧФ ДП «Адміністрація морських портів України» на адвокатський запит № 01/08-20 від 04.08.2020р. (том 2, стор. 36) вбачається, що за період з 23.11.2019 року по 30.11.2019 року фактично в морський порт «Чорноморськ» паром CENK Y здійснив лише два заходи: 24.11.2019 року о 16.05 і 28.11.2019 року о 23.25.

Тобто, перевізник, який пройшов митне оформлення 23.11.2019 року мав можливість здійснити завантаження автотранспорту на паром починаючи з вечора 23.11.2019 року.

В паспорті відповідача за зустрічним позовом проставлений відтиск штемпелю, який підтверджує, що відповідач відплив з порту Хайдарпаша (Турція) 27.11.2019р.

Відтиск штемпелю на CMR № 439886 Одеської митниці ДФС свідчить про те, що відповідач за зустрічним позовом прибув на митну територію України 28.11.2019 року.

Отже, час, протягом якого паром пливе з порту «Хайдарпаша» до порту «Черноморськ» складає приблизно 24 години. Тому, паром, який прибув в Чорноморськ 24.11.2019 року о 16.05. мав відпливати із порту «Хайдарпаша» або вранці або вдень, на який відповідач за зустрічним позовом не мав можливості завантажитися.

Надані ЧФ ДП «Адміністрація морських портів України» документи на адвокатський запит № 01/08-20 від 04.08.2020р. свідчать про те, що наступний суднозаход даного парому відбувся 28.11.2019 року. о 23.25.

Таким чином, Господарський суд робить висновок, що із порту «Хайдарпаша» цей паром відчалив вночі 27.11.19р. Відповідно до штемпелю в паспорті відповідача за зустрічним позовом, саме цим рейсом і прибув в Морський торговельний порт «Чорноморськ» відповідач.

Отже, судом встановлено, що перша причина затримання відповідача за зустрічним позовом за спірним перевезенням є простій в порту «Хайдарпаша» в м. Стамбул, з 23.11.2019 року по 27.11.2019 року (4 доби), оскільки завантаження автотранспорту на паром відбулося лише 26.11.2019р., що підтверджується квитанцією про оплату паромного перевезення № 001560 від 26.11.2019р. з нотаріально завіреним перекладом (том 1, стор. 152-154) та штемпелем в паспорті відповідача (том 1 стор. 155-156, том 2 стор. 53-57), відповідно до якого 27.11.2019р. відповідач покинув територію Турції.

Відповідно до відтиску штемпелю Одеської митниці ДФС на СMR № 439886, відповідач за зустрічним позовом прибув на митний пост «Чорноморськ» 28.11.2019 року.

Згідно відтиску штемпелю Одеської митниці ДФС, проставленому на попередній митній декларації UA 102150/2019/081538 (том 1, стор. 29, 151), вантаж за CMR № 439886 пройшов митне оформлення на пункті пропуску «Чорноморський» 02.12.2019р.

Тобто, відповідач за зустрічним позовом затримався ще на 4 доби з 28.11.2019 року по 02.12.2019 року на митному посту «Чорноморський».

У відзиві на зустрічний позов, наданий до матеріалів справи (том 1, стор. 144 -149), відповідачем за зустрічним позовом було зазначено інформацію, яка є відкритою для будь-якого користувача і яка стала причиною затримання відповідача на митному посту «Чорноморський», а саме 02.10.2019 року Верховною Радою України було прийнято Закон № 141-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо деяких питань функціонування авторизованих економічних операторів», відповідно до якого було введено обов`язкове проходження перевізниками авторизацію авторизованого економічного оператора та отримання сертифіката АЕО. Даний закон набув чинності 07.11.2019.

Наслідками не проходження даної авторизації є зупинення митного оформлення вантажу перевізника та недопущення перевізника до в`їзду на митну територію України.

Як вже було встановлено, з 29.10.2019р. по 28.11.2019р. відповідач був в рейсі та виконував міжнародне вантажне перевезення комбінованого вантажу, частиною якого є спірне перевезення, тобто на час введення цих змін він знаходився за кермом автомобіля за межами митної території України.

Копією паспорту відповідача за зустрічним позовом також підтверджується, що з 29.10.2019 року по 28.11.2019 року відповідач на митну територію України не в`їжджав.

Отже, перед початком зазначеного рейсу до 29.10.2019 року виконати вимоги закону, який ще не набрав чинності та стати на облік в органах митного контролю відповідач за зустрічним позовом не мав можливості. Провести всі передбачені новим законом дії відповідач міг лише після набрання ним чинності, тобто після 07.11.2019 року.

Зважаючи на те, що починаючи з 07.11.2019 року відповідач за зустрічним позовом вперше прибув на митну територію України 28.11.2019р., можливість пройти нововведену авторизацію та стати на облік в органах митного контролю відповідач отримав лише з 29.11.2019 року, оскільки відповідно до наданої ЧФ ДП «Адміністрація морських портів України» інформації паром, на якому прибув відповідач, зайшов в порт «Черноморськ» 28.11.2019 вночі о 23.25.

Як зазначає відповідач за зустрічним позовом, прибувши на митний пост «Чорноморський», 29.11.19р. відповідач онлайн надав необхідні документи для оформлення авторизації та, оскільки 30.11.19р. та 01.12.19р. є вихідними днями, лише 02.12.19р. був поставлений на облік в Київській митниці ДФС та отримав витяг з реєстру осіб, які здійснюють операції з товарами, який надав можливість відповідачу виїхати з митного поста в напрямку місць розвантаження та продовжити в тому числі спірне перевезення.

Копія даного витягу надана відповідачем за зустрічним позовом разом із відзивом на зустрічний позов та є в матеріалах справи (том 1, стор. 163).

Отже, проходження нововведеної авторизації по прибутті на митний пост «Чорноморський» спричинило затримання відповідача за зустрічним позовом на митному посту до моменту взяття його на облік органом митного контролю, тобто до 02.12.2019 року.

Відповідно до наданих відповідачем CMR № 609187, 609188 (том 1, стор. 157-162), 03.12.2019 року відповідач за зустрічним позовом розвантажився в м. Одеса, що було найближчим пунктом розвантаження від м. Чорноморськ Одеської області.

Наступним місцем розвантаження відповідача є м. Чернігів, що підтверджується СMR № 439886 по даному спірному перевезенню та відміткою замовника про отримання вантажу 04.12.2019 року.

При цьому, судом встановлено, що попередньою митною декларацією UA 102150/2019/081538 визначено дату завершення переміщення вантажу за даним перевезенням 12.12.2019 року, тобто відповідач за зустрічним позовом мав 10 днів для розвантаження всіх вантажів за даним комбінованим вантажним перевезенням згідно CMR № 609184, CMR № 609185, CMR № 609186, CMR № 609187, CMR № 609188, CMR № 439888.

Тому, маршрут, спрямований з митного поста м. Чорноморськ Одеської області одразу на розвантаження в м. Чернігів, без розвантаження в м. Одеса, з подальшим поверненням на розвантаження в м. Одеса міг би спричинити порушення встановленого органом митного контролю 10-денного строку на розвантаження вантажу з подальшими негативними наслідками для відповідача за зустрічним позовом.

Отже, доводи позивача за зустрічним позовом про недобросовісність перевізника, який, розуміючи, що затримує доставку вантажу, не поїхав одразу з м. Чорноморськ в м. Чернігів на розвантаження вантажу, не знайшли документального підтвердження в матеріалах справи. Навпаки, перевізник виконував комбіноване перевезення найбільш прийнятним способом з врахуванням інтересів всіх одержувачів вантажів за даним перевезенням та намагаючись уникнути порушення встановленого 10-денного строку для розвантаження вантажу.

Тобто, суд приходить до висновку, що зважаючи на причини затримання перевізника в порту Хайдарпаша та на митному посту «Чорноморський», а також враховуючи час на прибуття перевізника до кожного місця розвантаження, оформлення документів, розвантаження вантажу, мінімального необхідного відпочинку для водія, прослідкувавши хронологію дій перевізника по наданим суду документам, суд приходить до висновку, що матеріалами даної справи не підтверджується недобросовісність дій перевізника, як зазначає позивач, що спричинили затримання доставки вантажу по спірному перевезенню.

Навпаки, затримання парому, що спричинило затримання прибуття відповідача за зустрічним позовом на територію України та зміни в митному законодавстві, що спричинили необхідність проходити непередбачене завчасно оформлення на митному посту на думку суду є обставинами, які відповідач за зустрічним позовом не міг завчасно передбачити, уникнути яких перевізник також не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача за зустрічним позовом, які викладенні у відповіді на відзив щодо невчинення дій відповідачем по уникненню прострочення доставки шляхом зміни запланованого маршруту та повернення на територію України суходолом через м. Єреван (Арменію), оскільки:

- таким маршрутом перевізникові довелось би повертатися через всю територію Турції з м. Стамбул до м. Ереван, проїхати територію Арменії, Грузії, Росії, частину території України, тобто виконати рейс в зворотному напрямку;

- тому ж це є тільки припущенням позивача за первісним позовом про скорочення терміну доставки, яке не підтверджене належними доказами.

Зважаючи на те, що відповідно до наданих суду відповідачем за зустрічним позовом вантажних накладних CMR № 809184, CMR № 609184, CMR № 609185, CMR № 609186, CMR № 609187, CMR № 609188, CMR № 439886, відповідач за зустрічним позовом витратив на рейс в прямому напрямку м. Дніпро - м. Єреван - м. Самсун - м. Гебзе - м. Стамбул - м. Бурса - м. Стамбул (порт Хайдарпаша) - 26 календарних днів (з 19.10.19р. по 28.11.2019р.), запропонований позивачем за зустрічним позовом маршрут, який, на його думку, повинен був обрати відповідач за зустрічним позовом з метою уникнення прострочення доставки вантажу, міг спричинити прострочення доставки вантажу і на багато більш тривалий час, ніж 4 доби, які відповідач очікував в порту Хайдарпаша.

Відповідно до статті 14 Конвенції, якщо з будь-якої причини виконання договору на встановлених вантажною накладною умовах є чи стає неможливим до прибуття вантажу до передбаченого для його доставки місця, перевізник запитує інструкції в особи, яка має право розпоряджатися вантажем відповідно до положень статті 12.

В порядку статті 12 Конвенції, право розпоряджатися вантажем, зокрема вимагати від перевізника припинення перевезення, зміни місця, передбаченого для доставки вантажу, або здачі вантажу іншому одержувачу належить відправнику, а з моменту, коли другий примірник накладної переданий одержувачу або коли останній здійснює свої права, передбачені в п. 1 ст. 13 (в тому числі якщо вантаж не прибув після закінчення встановленого сторонами договору терміну), з цього моменту і надалі перевізник керується вказівками одержувача.

При цьому, ч. 5 ст. 12 Конвенції визначено, що розпорядження вантажем здійснюється за умов, що перевізнику надається перший примірник вантажної накладної, яка містить нові інструкції перевізнику, а також звільняє перевізника від відповідальністю за будь-які витрати, шкоду і збитки, викликані виконанням таких інструкцій, виконання таких інструкцій є можливим у той момент, коли їх одержує особа, яка повинна їх виконати, воно не порушує нормальний хід роботи перевізника і не впливає на відправників чи одержувачів інших вантажів, такі інструкції не призводять до розбивки вантажу.

Матеріали даної справи не містять доказів надання відповідачеві за зустрічним позовом нових інструкцій за спірним перевезенням. При цьому, спірне перевезення є частиною комбінованого перевезення і зміна маршруту вплинула б на відправників чи одержувачів інших вантажів, порушила б нормальний хід роботи перевізника, що є порушенням норм Конвенції.

Тому, доводи позивача за зустрічним позовом щодо невчинення перевізником дій, спрямованих на уникнення прострочення доставки вантажу та ухилення перевізника від сумлінного виконання умов договору, є неаргументованими та не підтверджуються належними та допустимими доказами.

За таких обставин суд вважає, що перевізник виконував перевезення за маршрутом, який він вважав найбільш придатним за обставин даної справи, в інтересах осіб, які мають право розпоряджатися вантажем.

За таких обставин, в порядку ч. 2 ст. 17 Конвенції, перевізник звільняється від відповідальності за затримання доставки вантажу в обумовлені строки та до перевізника не застосовуються жодні штрафні санкції.

У зустрічному позові від 06.11.2020р. позивач ототожнює поняття обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких не міг відвернути з форс-мажорними обставинами.

Суд вважає такі доводи позивача за зустрічним позовом неприйнятними з тих підстав, що поняття обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких не міг відвернути набагато ширше, ніж поняття форс-мажорних обставин в розумінні ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

В Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення зазначено, що перевізник звільняється від відповідальності, якщо затримка доставки вантажу сталась внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Конвенція не містить жодного слова або посилання до форс-мажорних обставин, тому у перевізника, який затримав доставку вантажу внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути, не виникають правові підстави вчиняти дії, передбачені договором та законом у випадку настання форс-мажорних обставин.

Окрім цього, причини затримання парому в порту Хайдарпаша (Турція) через сильний шторм в Чорному морі документами в матеріалах справи не підтверджуються, тому є лише припущенням відповідача за зустрічним позовом, але факт відсутності суднозаходу парому в порт м. Чорноморська з 24.11.2019р. по 28.11.2019р. підтверджені інформацією, наданою ЧФ ДП «Адміністрація морських портів України».

Тому, суд погоджується з позицією відповідача за зустрічним позовом, що всі доводи та аргументи позивача щодо недотримання відповідачем порядку дій, визначених договором та законом при настанні форс-мажорних обставин, за обставин даної справи є безпідставними.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 (претензії і позови) Конвенції, прострочення в доставці вантажу може призвести до сплати компенсації лише в тому випадку, якщо заява перевізнику була зроблена у письмовій формі протягом двадцяти одного дня від дня передачі вантажу у розпорядження одержувача.

Оскільки спірне перевезення виконувалось в міжнародному сполученні, суд погоджується з доводами відповідача за зустрічним позовом, що до спірних правовідносин мають застосовуватися норми Конвенції, в тому числі і до порядку пред`явлення претензій.

Згідно 24 графи СMR № 439886, за спірним перевезенням вантаж був переданий у розпорядження одержувача 04.12.2019 року.

Отже строк для пред`явлення позивачем за зустрічним позовом в письмовій формі заяви про порушення перевізником строку доставки вантажу (претензії) сплив 25 грудня 2019 року.

Конвенцією чітко визначено момент відліку 21-денного строку для пред`явлення претензії: протягом двадцяти одного дня від дня передачі вантажу у розпорядження одержувача.

За таких обставин, претензія позивача за зустрічним позовом б/н від 08.05.2020р. (том 1, стор. 93-94) до відповідача щодо порушення терміну доставки вантажу за вантажною накладною СMR № 439886 та сплату штрафу в сумі 64055,28 грн. є такою, що пред`явлена з порушенням встановленого Конвенцією строку, тому задоволенню не підлягає.

Зустрічним позовом від 06.11.2020р. позивачем збільшено розмір штрафу до суми 68074,32 грн., який він просить суд стягнути з відповідача на його користь, а також окрім штрафу, позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача понесені позивачем прямі збитки в сумі 65463,80 грн. у зв`язку із виставленням претензії позивачеві вантажоодержувачем № 1526 від 08.10.2020 року про сплату штрафу в сумі 65463,80 грн. за несвоєчасну доставку вантажу.

В матеріалах справи є претензія вантажоодержувача № 787 від 18.06.2020 року (том 1, стор. 249) про сплату штрафу в сумі 25000,00 грн. за несвоєчасну доставку вантажу пред`явлена 18.06.2020 року, тобто також в порушення встановленого Конвенцією 21-денного строку пред`явлення.

До зустрічного позову від 06.11.2020р. додана нова претензія вантажоодержувача за спірним перевезенням № 1526 від 08.10.2020 року про сплату штрафу в сумі 65463,80 грн. за несвоєчасну доставку вантажу, яка також пред`явлена з порушення встановленого Конвенцією 21-денного строку пред`явлення.

При цьому, матеріали справи не містять доказів здійснення оплати позивачем за зустрічним позовом вимог жодної із вищезазначених претензій.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд дійшов таких висновків.

Частиною 5 статті 23 Конвенції визначено, що у випадку прострочення доставки, якщо позивач доведе, що прострочення завдало збитку, перевізник компенсує такий збиток, який не може перевищувати плату за перевезення.

Приписами ст. 224, 225 Господарського кодексу України, що кореспондують із ст. 22 Цивільного кодексу України, унормовано, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною.

Отже, підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої вищевказаними нормами законодавства, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки, причинний зв`язок між ними та вина.

Водночас, відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За обставин даної справи, належними доказами не підтверджено факту сплати грошових коштів позивачем за зустрічним позовом на користь вантажоодержувача, тобто факту настання збитків (негативних наслідків), що тягне за собою відповідно відсутність причинного зв`язку між поведінкою відповідача та недоведеними збитками позивача, а також має місце відсутність вини перевізника (відповідача) за затримання доставки вантажу за спірним перевезенням, що підтверджується належними доказами, наявними в матеріалах справи.

Отже, відсутність елементів складу правопорушення виключає настання відповідальності для відповідача за зустрічним позовом у вигляді відшкодування збитків на користь позивача в сумі 65463,80 грн.

Відтак, враховуючи вищевикладене, Господарський суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 124, 129, 233, 236-238, 240, 241, п.17.5 розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Первісний позов Фізичної особи-підприємця Заєць Володимира Олександровича до Фізичної особи-підприємця Камінського Артема Петровича про стягнення заборгованості за вантажне перевезення у розмірі 43 100,00 грн. 3% річних у розмірі 290,48 грн., пеню у розмірі 2258,91 грн. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Камінського Артема Петровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Фізичної особи-підприємця Заєць Володимира Олександровича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) заборгованість за вантажне перевезення у сумі 43 100,00грн. (сорок три тисячі сто грн. 00 коп.), 3% річних у розмірі 290,48 грн. (двісті дев`яносто грн. 48 коп.), пеню у розмірі 2 258,91 грн. (дві тисячі двісті п`ятдесят вісім грн. 91 коп.), судовий збір у розмірі 2 102,00грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.).

У задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Камінського Артема Петровича до Фізичної особи-підприємця Заєць Володимира Олександровича про стягнення штрафу та збитків за неналежне виконання умов Договору транспортного експедирування в загальному розмірі 133 538,12грн. - відмовити.

Судові витрати за зустрічним позовом покласти на Фізичну особу-підприємця Камінського Артема Петровича.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 01.02.2021.

Суддя Н.Е. Петренко