ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2021 р. Справа № 910/9913/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Пашкіної С.А.

Гаврилюка О.М.

без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

на рішення Господарського суду м. Києва від 15.10.2020 р. (повне рішення складено 15.10.2020 р.)

у справі № 910/9913/20 (суддя - Васильченко Т.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаська насосна компанія"

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

про стягнення заборгованості у розмірі 21979,58 грн

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбаська насосна компанія" звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 07.1/404-МТР від 29.12.2015 р. у загальному розмірі 21979,58 грн, з яких: 16721,26 грн - основний борг, 1510,41 грн - 3% річних та 3747,91 грн - інфляційні втрати.

Вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу № 07.1/404-МТР від 29.12.2015 р. в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.08.2020 р. відкрито провадження у справі № 910/9913/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

До суду першої інстанції Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав того, що зобов`язання зі сплати боргу за спірним договором припинено шляхом проведення у лютому 2017 року зарахування зустрічних однорідних вимог. Також відповідач просив застосувати позовну давність щодо вимог про стягнення заборгованості та неустойки за договором.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.10.2020 р. (повне рішення складено 15.10.2020 р.) у справі № 910/9913/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаська насосна компанія" задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 16721,26 грн основного боргу, 1506,96 грн 3% річних та 3734,54 грн інфляційних втрат, в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права.

У поданій апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що позивачем було поставлено частину товару з порушенням терміну доставки, у зв`язку з чим Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" надіслало позивачеві претензію на загальну суму 16721,26 грн, а у подальшому також і заяву про зарахування зустрічних вимог на вказану суму № 10/329 від 16.02.2017 р. Відтак, відповідач зазначає, що оскільки позивачем не надано жодної відповіді на його претензію, зобов`язання зі сплати боргу у сумі 16721,26 грн припинилося у зв`язку з його зустрічним зарахуванням.

Також відповідач зазначає, що судом першої інстанції в ухваленому рішенні не зазначено про укладення додаткових угод до додатку до договору № б/н від 23.02.2016 р., № 2 від 17.06.2016 р. та № 3 від 27.12.2016 р. Також, відповідач вказує на те, що судом не зазначено і про те, що частину товару позивач поставив відповідачеві із порушенням строку, у зв`язку з чим Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" надіслало претензію та заяву про зарахування.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 р. апеляційну скаргу у справі № 910/9913/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Гаврилюк О.М., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/9913/20, вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України, а також встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Донбаська насосна компанія" строк для подання відзиву на апеляційну скаргу впродовж 15 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Проте, у встановлений судом строк позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи убачається, що 29.12.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Донбаська насосна компанія" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 07.1/404-МТР, відповідно до п. 1.1 якого продавець передає, а покупець приймає і оплачує продукцію, іменовану надалі "товар", відповідно до додатку, що є невід`ємною його частиною.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що номенклатура та кількість товару повинні відповідати додатку.

Умови поставки товару, перелік вантажовідправників та вантажоотримувачів вказуються в додатку, що є невід`ємною частиною даного договору (п. 3.1 договору).

У додатку до договору, з урахуванням укладених до нього додаткових угод № б/н від 23.02.2016 р., № 2 від 17.06.2016 р. та № 3 від 27.12.2016 р., сторони погодили товар, що поставляється, а саме його найменування, одиницю вимірювання, кількість, ціну одиниці, загальну вартість, виробника та вантажоодержувача.

Умовами пункту 3.2 договору передбачено, що датою поставки товару вважається дата підписання акту прийому-передачі товару, якщо виникла необхідність його складання (за вимогою однієї зі сторін), в інших випадках - дата складання видаткової накладної з відміткою про отримання товару.

У пункті 5 додатку до договору, з урахуванням укладеної додаткової угоди № 3 від 27.12.2016 р., сторони погодили два етапи поставки: перший - до 24.07.2016 р., другий - до 31.12.2016 р.

Після відвантаження товару та передачі (оформлення) всіх товаросупроводжувальних документів, передбачених пунктами 3.4.1, 3.4.2, 3.5 договору, продавець направляє покупцю для підписання акт прийому-передачі товару між продавцем та покупцем (3 оригінальні екземпляри), який має бути підписаний та повернений покупцем протягом 5 (п`яти) робочих днів від дня отримання від продавця (п. 3.8 договору).

Згідно з п. п. 4.1 та 4.2 укладеного правочину ціна товару встановлюється в національній валюті України та вказується у додатку, що є його невід`ємною частиною, загальна вартість договору визначається загальною вартістю товару відповідно до додатку, що є його невід`ємною частиною.

У пункті 1 додатку до договору (з урахуванням додаткової угоди № 3 від 27.12.2016 р.) визначено, що загальна вартість товару складає 717221,41 грн.

Відповідно до п. 5.2 договору покупець проводить оплату товару на умовах, зазначених у додатку, що є його невід`ємною частиною.

Пунктом 6 додатку до договору визначено умови оплати, а саме впродовж 20 календарних днів по факту поставки.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що останній набирає сили з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання взаємних зобов`язань сторін.

Додатки до договору є його невід`ємною частиною, мають переважну силу перед раніше укладеними доповненнями і додатками (або відміняють їх), і вступають у дію, якщо зроблені в письмовій формі, мають порядковий номер, дату прийняття і підписи повноважних представників сторін, завірені печатками (п. 11.2 договору).

Як правильно встановлено судом першої інстанції, факт належного виконання позивачем умов вищевказаного договору підтверджується видатковими накладними на загальну суму 854821,39 грн, а саме:

- № 07086 від 08.07.2016 р. на суму 668726,76 грн;

- № 07087 від 08.07.2016 р. на суму 8211,48 грн;

- № 11221 від 22.11.2016 р. на суму 29139,78 грн;

- № 12231 від 23.12.2016 р. на суму 127341,15 грн;

- № 06131 від 13.06.2017 р. на суму 21402,22 грн.

Також, як убачається зі зворотної накладної від покупця № 7261 від 26.07.2016 р., частину товару на суму 187640,46 грн було повернуто постачальнику. Таким чином загальна вартість поставленого товару за договором становить 667180,93 грн.

При цьому, з матеріалів справи також убачається, що відповідачем була здійснена лише часткова оплата за поставлений товар на підставі вищевказаних видаткових накладних в сумі 650459,67 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1744-П17 від 20.02.2017 р. на суму 629057,45 грн та № 8191-П17 від 05.07.2017 р. на суму 21402,22 грн. Таким чином, неоплаченим залишився поставлений товар на суму 16721,26 грн.

Наведене вище стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 16721,26 грн боргу за поставлений та неоплачений товар. Також, окрім стягнення суми основного боргу, Товариством з обмеженою відповідальністю "Донбаська насосна компанія" заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1510,41 грн 3% річних за період з 04.07.2017 р. по 06.07.2020 р. та 3747,91 грн інфляційних втрат за період з 01.09.2017 р. по 31.05.2020 р.

Частково задовольняючи позовні вимоги у даній справі, суд першої інстанції визнав доведеним факт порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару за договором поставки. Разом з цим, судом також вказано на неправильно проведений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат.

З такими висновками місцевого господарського суду погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно з приписами ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк,- відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Як було зазначено вище, позивачем поставлено відповідачеві товар загальною вартістю 667180,93 грн, що підтверджується наявними у матеріалах даної справи копіями видаткових накладних. При цьому, Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" була здійснена лише часткова оплата поставленого товару на суму 650459,67 грн, доказом чого є копії згаданих вище платіжних доручень.

За вказаних обставин, враховуючи, що факт поставки позивачем узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, місцевий господарський суд прийшов до правомірного висновку стосовно обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 16721,26 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у даній справі, відповідач вказував на те, що зобов`язання за договором в частині стягнення основного боргу припинилися у зв`язку з їх зарахуванням.

Окрім цього, у поданій апеляційній скарзі відповідач також вказує на те, що позивачем було поставлено частину товару з порушенням терміну доставки, у зв`язку з чим Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" надіслало позивачеві претензію на загальну суму 16721,26 грн, а у подальшому також і заяву про зарахування № 10/329 від 16.02.2017 р. Відтак, відповідач зазначає, що оскільки позивачем не надано жодної відповіді на його претензію, зобов`язання зі сплати боргу у сумі 16721,26 грн припинилося у зв`язку з його зустрічним зарахуванням.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статею 601 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зі встановлених судом першої інстанції обставин справи убачається, що основний борг виник у зв`язку з неповною оплатою відповідачем товару за договором купівлі-продажу. Натомість, відповідач вказує на те, що у зв`язку з несвоєчасною поставкою товару за цим договором та поставкою неякісного товару ним нараховано штраф у розмірі 16721,26 та здійснено зарахування цих вимог шляхом направлення на адресу позивача відповідної заяви.

Верховний Суд у постановах від 13.11.2019 р. у справі № 910/16135/18 та від 05.07.2018 р. у справі № 914/3013/16 виклав наступні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, на які посилався суд першої інстанції.

За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим зобов`язанням є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Частиною 1 статті 546 ЦК України унормовано, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України)

Аналіз вищенаведених приписів чинного законодавства свідчить, що зараховані, як зустрічні, в порядку статті 601 ЦК України можуть бути лише саме основні зобов`язання. У свою чергу, вимоги про сплату неустойки (пені, штрафу) чи передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов`язань, а відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку статті 601 ЦК України.

Отже, штраф не є однорідною вимогою за своєю правовою природою, а тому не може бути зарахований як зустрічна вимога на підставі статті 601 ЦК України.

Натомість, скаржник зазначає, що у зазначених справах відмінні обставини, оскільки у цих справах одна зі сторін не визнавала порушення зі свого боку зобов`язання з несвоєчасної поставки та обов`язку сплатити пеню і штраф за таке порушення. Проте, у цій справі позивач не заперечував ані проти претензії відповідача, ані проти заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Проте, колегія суддів зазначає, що у вищевказаній постанові Верховного Суду від 05.07.2018 р. у справі № 914/3013/16 зазначено, зокрема, що незважаючи на те, що формально зараховані, як зустрічні, можуть бути лише саме основні зобов`язання, проте, за аналогією вищевказаних ст. 203 ГК України, ст. 601 ЦК України та ч. 11 ст. 238 ГПК України, задля досягнення тієї ж мети, на яку направлені вищевказані статті, та з урахуванням наведених засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, може мати місце зарахування і вимог про сплату штрафних санкцій та передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань у випадку, якщо у кожної зі сторін наявне судове рішення, яке набрало законної сили, про стягнення таких вимог, оскільки в такому випадку будуть чітко зафіксовані розміри грошових сум, які сторони винні одна одній по таким вимогам, тобто, їх розмір носитиме ясний та безспірний характер.