ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2021 року справа № 380/3436/20

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ в/о начальника Львівської митниці ДФС, Голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка № 96-о "Про звільнення ОСОБА_1 " від 13.04.2020, наказ Львівської митниці ДФС № 160-о "Про внесення змін до наказу Львівської митниці ДФС" від 17.04.2020, наказ Львівської митниці ДФС № 250-о "Про проведення розрахунку з ОСОБА_1 " від 27.04.2020;

- поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 5 митного поста "Краковець" Львівської митниці ДФС;

- стягнути з Галицької митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день винесення рішення судом першої інстанції.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 займав посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення № 5 митного поста "Краковець" Львівської митниці ДФС. Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної митної служби" від 02.10.2019 №858 утворено юридичні особи публічного права, територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком 1. Згідно з вказаним додатком утворено, зокрема Галицьку митницю Держмитслужби. Окрім того, згідно з додатком № 2 до вказаної постанови прийнято рішення про реорганізацію Львівської митниці ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби. На виконання цієї постанови, ДФС України видано наказ "Про реорганізацію митниць ДФС" від 25.11.2019 №30-рг, пунктом 4-им якого визначено тримісячний строк для проведення реорганізації митниць ДФС, зокрема і Львівської митниці ДФС. Після чого, 21.12.2019 в.о. начальника митниці, головою Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Лозинським О. видано наказ №666 "Про попередження про наступне вивільнення", з відповідним Додатком. Позивач зазначає, що у зазначеному Додатку вказано список, який складався з 213 осіб, зокрема і позивача, які не переведені та яким мало бути вручено повідомлення про наступне вивільнення. Проте, жодних повідомлень про наступне вивільнення впродовж грудня 2019 - січня 2020 року позивачу вручено не було. Позивач зазначає, що лише після внесення змін до Закону України "Про державну службу", 10.03.2020 ним отримано попередження про наступне вивільнення. Відтак, 13.04.2020 Львівською митницею ДФС прийнято оскаржуваний наказ, яким відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ "Про державну службу", пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України позивача звільнено з 15.04.2020 із займаної посади. Позивач вважає оскаржуваний наказ незаконним, а відтак і наказ Львівської митниці ДФС № 160-о "Про внесення змін до наказу Львівської митниці ДФС" від 17.04.2020, наказ № 250-о "Про проведення розрахунку з ОСОБА_1 " від 27.04.2020 прийнятими з порушенням норм права, оскільки правонаступник реорганізованої установи зобов`язаний працевлаштувати усіх працівників установи, що припиняється. Відповідачами порушено вимоги Кодексу законів про працю України. Зазначає, що незважаючи на наявність вакантних посад в Галицькій митниці Держмитслужби позивача протиправно звільнено з митних органів, хоча саме на Галицьку митницю Держмитслужби покладений обов`язок щодо працевлаштування працівників Львівської митниці ДФС.

Ухвалою від 12.05.2020 прийнято позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Ухвалою від 21.05.2020 суд перейшов із спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

25.05.2020 представник Галицької митниці Держмитслужби подав відзив (вх. № 26092), в якому зазначає про те, що до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України "Про державну службу", а не Кодексу законів про працю України. Законом України "Про державну службу" у редакції від 14.01.2020 року передбачено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду, проте це не є його обов`язком. Твердження позивача про те, що відповідачами порушено вимоги Кодексу законів про працю України не відповідає положенню ч.3 ст.87 Закону України "Про державну службу". Жодних ознак, які б мали дискримінаційний характер по відношенню до позивача з матеріалів справи не вбачається.

Представник Львівської митниці ДФС подав відзив на позовну заяву від 02.06.2020 (вх. № 27596) зміст якого аналогічний відзиву Галицької митниці Держмитслужби.

11.11.2020 представник позивача подала додаткові пояснення (вх. № 59471), відповідно до яких вказує, що строк повноважень Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС попереджати працівників про наступне вивільнення сплив 28.02.2020 року. Питання реорганізації митниці мало б бути вирішеним до моменту спливу раніше встановленого строку реорганізації митниці, а не після. Рішення про припинення Львівської митниці ДФС внесено до ЄДРПОУ 28.11.2019 року, тобто до набрання чинності Закону України №440-ІХ від 14.01.2020 року та Закону України від 12.12.2019 року №378-ІХ. Тому положення цих законів не підлягають застосуванню до відповідних правовідносин.

Представник Галицької митниці Держмитслужби подав додаткові пояснення від 19.11.2020 (вх. № 61535). звертає увагу суду, що звільнення позивача правомірно відбулось відповідно до Закону України «Про державну службу» в редакції Закону України440-ІХ від 14.01.2020.

Протокольною ухвалою від 22.12.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 20.01.2021 представник позивач підтримала позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях, просила позов задовольнити.

В судовому засіданні 20.01.2021 представник відповідача Галицької митниці Держмитслужби заперечив щодо задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, додаткових поясненнях, просив відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача Львівської митниці ДФС в судове засідання 20.01.2021 не прибув про причини неприбуття суд не повідомив, проте про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

За приписами ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

В судовому засіданні 20.01.2021 суд заслухав пояснення сторін та перейшов до письмового прадження. Сторони підтримали перехід до розгляду справи в письмовому провадженні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 займав посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення № 5 митного поста "Краковець" Львівської митниці ДФС.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №858 від 02.10.2019 року "Про утворення територіальних органів Державної митної служби" утворено Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовану Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.

Наказом Державної фіскальної служби України №30-рг від 25.11.2019 року розпочато реорганізацію митниць ДФС відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України №858 від 02.10.2019 року "Про утворення територіальних органів Державної митної служби".

Листом від 10.03.2020 року позивача попереджено про наступне його звільнення із займаної посади 13.04.2020 року на підставі п.4 ч.1 ст.83, п.1 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу", п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України.

Згідно з наказом Львівської митниці ДФС №96-о від 13.04.2020 року ОСОБА_1 з 15.04.2020 звільнено із займаної посади головного державного інспектора відділу митного оформлення № 5 митного поста "Краковець" Львівської митниці ДФС відповідно до п.4 ч.1 ст.83, п.1 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу", п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України.

Підставою є попередження про наступне вивільнення від 10.03.2020 року.

Відповідно до наказу Львівської митниці ДФС № 160-о від 15.04.2020 "Про внесення змін до наказу Львівської митниці ДФС" внесено зміни до наказу від 13.04.2020 № 96-о «Про звільнення ОСОБА_1 » в частині дати звільнення, датою звільнення вважати перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності.

Згідно наказу Львівської митниці ДФС № 250-о від 27.04.2020 "Про проведення розрахунку з ОСОБА_1 " датою звільненя ОСОБА_1 слід вважати 27.04.2020.

Позивач, не погоджуючись із вказаними наказами, звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч.4 ст.40 Кодексу Законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII, в редакції чинній на час попередження позивача про наступне вивільнення та видання наказу про звільнення (далі - КЗпП України) особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Відповідно до ч.1 ст.569 Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, ", в редакції чинній на час попередження позивача про наступне вивільнення та видання наказу про звільнення, працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.

Згідно з ч.3 ст.569 Митного кодексу України правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII", в редакції чинній на час попередження позивача про наступне вивільнення та видання наказу про звільнення (далі - Закон №889-VIII).

При цьому, слід зазначити, що суд оцінюючи спірні правовідносини керується положеннями редакції Закон України "Про державну службу", які були чинними на момент попередження про наступне вивільнення від 10.03.2020 року та на момент прийняття спірного наказу про звільнення, з урахуванням рішення Конституційного Суду України у від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) і обставин справи.

Так, Конституційний Суд України у згаданому рішенні, зазначив, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Тому Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.83 Закону №889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).

Згідно з п.1 ч.1 ст.87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Відповідно до ч.3 ст.87 Закону №889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Відповідно до ч.6 ст. 49-2 КЗпП України вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

- про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

- у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

- не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Відповідно до ч.1 ст.43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об`єднаннями громадян.

Аналізуючи наведені норми можна прийти до наступних висновків:

- підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;

- суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів;

- суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності);

- не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Згідно з штатним розписом Галицької митниці Держмитслужби на 2019 рік, затвердженим головою Державної митної служби України 29.11.2019, штатна кількість працівників становила 1150 осіб, з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 5 480 870 грн.

Штатний розпис Львівської митниці ДФС на 2019 рік, з урахуванням внесених змін, станом на 11.11.2019 становив 948 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 4 446 466 грн.

Суд встановив, що загальна штатна чисельність працівників Львівської (948), Тернопільської (79) та Івано-Франківської митниць ДФС (104) на момент їх реорганізації шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби (разом 1131 штатна одиниця), була меншою на 19 штатних одиниць від затвердженого штатного розпису Галицької митниці Держмитслужби (1150 штатних одиниць).

Таким чином, в результаті реорганізації Львівської митниці ДФС не відбулось скорочення штатної чисельності працівників, а навпаки штатний розпис новоствореного органу передбачав збільшення штатних одиниць, що вказує на наявність будь-яких вакантних посаду державної служби.

За таких обставин, керівник державної служби міг пропонувати державному службовцю вакантну посаду державної служби.

При цьому, можливість запропонувати вакантну посаду у сфері публічних відносин, у контексті більшої відповідальності держави перед людиною, закріпленого в тому числі у статях 3 та 19 Конституції України, означає діяти не як "заманеться", свавільно, а, за наявності передбачених законом обставин (в даному випадку вакантних місць), керівник зобов`язаний врахувати їх при прийнятті рішення.

Реалізація згаданого конституційного принципу відповідальності суб`єктів владних повноважень, як органів, що здійснюють функції держави, знайшли своє відображення у вимогах до прийнятих ними рішень - ч.2 ст.2 КАС України.

Одним із критеріїв правомірності рішення є його обґрунтованість - п.3 ч.2 ст.2 КАС України.

Аналізуючи спірний наказ з урахуванням згаданого критерію, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Під час розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що до реорганізованої митниці в період з 28.11.2019 року по 21.04.2020 року переведено 824 особи, а з Львівської митниці ДФС у цей самий період звільнено 73 особи.

Дані обставини, вказують на те, що частина працівників була переведена у реорганізовану митницю, а інші були звільнені.

Підставою для прийняття даного наказу є попередження про наступне вивільнення від 10.03.2020 року, жодних інших мотивів його прийняття в ньому не зазначено.

Наведене вказує на те, що керівник, приймаючи рішення про звільнення і позивача, без жодних мотивів, обрав найбільш несприятливі наслідки для нього, хоча мав можливість сприяти реалізації його права на переведення.

Також суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься заява позивача, адресована Галицькій митниці Держмитслужби, в якій останній просив розглянути питання про його працевлаштування в Галицькій митниці Держмитслужби.

Жодних рішень по цій заяві прийнято не було.

Крім того, за результатами інспекційного відвідування 27.07.2020 Головним управлінням Держпраці у Львівській області складено акт №ЛВ13637/2007/АВ.

Згідно з Актом за результатами інспекційного відвідування виявлено порушення Львівською митницею ДФС вимог п.5 ч.1 ст.36 КЗпП України, а саме керівництвом установи не забезпечено реалізацію свого права окремими працівниками на переведення в іншу установу, так як прийнято рішення про переведення лише вибіркових працівників у Галицьку митницю Держмитслужби, в яку реорганізовано Львівську митницю ДФС, без жодного на це обґрунтування та без визначених критеріїв відбору таких працівників, які продовжили свою роботу у новоствореній Галицькій митниці Держмитсужби. При цьому, частина працівників Львівської митниці ДФС звільнена відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу" без обґрунтування такого рішення з повідомленням про відсутність рівнозначної посади або іншої роботи, що не відповідало дійсності на момент такого повідомлення; ст.46 КЗпП України, ч.1 ст.116 КЗпП України, ч.1 ст.83 КЗпП України, абз.6 п.2 розділу ІІ постанови Кабінету Міністрів України №100.

На підставі вищевказаного Акту 27.07.2020 винесено припис Головним управлінням Держпраці у Львівській області про усунення виявлених порушень №ЛВ13637/2007/АВ/П, яким зобов`язано Львівську митницю ДФС в особі в.о. начальника Марченка О.С. усунути встановлені в акті порушення у строк до 07.08.2020.

Оскільки зміст спірного наказу не містить жодних обґрунтувань з приводу надання переваг звільненню перед переведенням по відношенню до позивача, у суду відсутні підстави вважати, що при прийнятті згаданого наказу було дотримано критерію обґрунтованості (п.3 ч.2 ст.2 КАС України).

Крім того, надання необґрунтованих переваг у працевлаштуванні (переведенні) одних працівників над іншими, які були звільнені, також вказує на недотримання такого критерію правомірності як безсторонності (неупередженості) (п.4 ч.2 ст.2 КАС України).

Щодо процедури попередження про наступне вивільнення від 10.03.2020 року.

Згідно з п.4 наказу Державної фіскальної служби України №30-рг від 25.11.2019 року визначено строк проведення реорганізації митниць ДФС - три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

В Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.11.2019 року внесено інформацію про рішення щодо припинення юридичної особи - Львівської митниці ДФС.

Таким чином, реорганізація Львівської митниці ДФС повинна була закінчитись 28.02.2020 року.

Проте наказом Державної фіскальної служби України №14-рг від 24.03.2020 року було внесено зміни, зокрема, у п.4 наказу №30-рг від 25.11.2019 року - слова "три місяці" замінено словами "шість місяців".

Наведене вказує на те, що у проміжку між 28.02.2020 року до 24.03.2020 року дії, які спрямовані на реорганізацію Львівської митниці ДФС не можуть вважатись законними.

Оскільки позивача було попереджено про наступне вивільнення 10.03.2020 року, тобто у проміжку коли згідно наведених обставин не було законних підстав для вчинення дій щодо реорганізації Львівської митниці, суд вважає, що позивача не було попереджено про наступне вивільнення у порядку передбаченому положеннями ч.6 ст. 49-2 КЗпП України та ч.3 ст.87 Закону № 889-VIII.

Враховуючи те, що під час звільнення позивача Львівською митницею ДФС було порушено порядок передбачений чинним законодавством спірний наказ не відповідає критерію законності - п.1 ч.2 ст.2 КАС України.

Підсумовуючи викладене можна прийти до висновку, що спірний наказ не відповідає згаданим критеріям правомірності, а тому підлягає скасуванню. Відтак, є протиправними та підлягають скасуванню накази Львівської митниці ДФС № 160-о від 17.04.2020 "Про внесення змін до наказу Львівської митниці ДФС", № 250-о від 27.04.2020 "Про проведення розрахунку з ОСОБА_1 ".

У відповідності до положень ч.1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи, що позивач був звільнений наказом Львівської митниці ДФС № 96-о від 13.04.2020 року він підлягає поновленню на посаді.

Також, враховуючи положення абзацу другого п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, згідно якого останнім днем роботи вважається день звільнення, позивача належить поновити з 28.04.2020 року.

Частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У відповідності до положень ч.2 ст.235 КЗпП України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

При цьому, у відповідності до підп. "з" п.1, п.5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, основою для визначення середнього заробітку є середньоденна (годинна) заробітна плата.

В матеріалах справи наявна довідка Львівської митниці ДФС відповідно до якої середньоденна заробітна плата позивача становить 431,03 грн з урахуванням податків та обов`язкових платежів, а середньомісячна - 8836,20 грн також з урахуванням податків та обов`язкових платежів.

Визначаючи кількість днів, за які належить стягнути середній заробіток за вимушений прогул, судом враховано період з 28.04.2020 року по 29.01.2021 року та листи Міністерства соціальної політики України від 29.07.2019 року та від 17.04.2020. Така кількість днів становить 171.

З врахуванням викладеного, сума, які підлягає стягненню з Львівської митниці ДФС, дорівнює 73706,13 грн (431,03 грн (середньоденний розмір заробітної плати) х 171 (кількість днів вимушеного прогулу), за виключенням податків та обов`язкових платежів, а середньомісячна заробітна плата, становить 8836,20 грн, теж за виключенням податків та обов`язкових платежів.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 звільнено без законної підстави з посади Львівської митниці ДФС, відтак позивача слід поновити на посаді саме у Львівській митниці ДФС. Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази про наявність трудових відносин ОСОБА_1 із Галицькою митницею Держмитслужби. Тому саме з Львівської митниці ДФС слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача.

Враховуючи вищенаведене, позов в частині стягнення з Галицької митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягає.

Відповідно до пунктів 2,3 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Тому рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, слід звернути до негайного виконання.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати стягненню не підлягає.

Керуючись статтями 242 - 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Львівської митниці ДФС (вул. Костюшка, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 39420875), Галицької митниці Держмитслужби (вул. Костюшка, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 43348711) про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

2. Визнати протиправнимими та скасувати наказ Львівської митниці ДФС № 96-о від 13.04.2020 "Про звільнення ОСОБА_1 ", наказ Львівської митниці ДФС № 160-о від 15.04.2020 "Про внесення змін до наказу Львівської митниці ДФС", наказ Львівської митниці ДФС № 250-о " від 27.04.2020 «Про проведення розрахунку з ОСОБА_1 ».

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 5 митного поста "Краковець" Львівської митниці ДФС з 28.04.2020.

4. Стягнути з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу 73706,13 грн.

5. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць в розмірі 8836,20 грн, звернути до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 29.01.2021.

Суддя Костецький Н.В.