Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2021 р. Справа№200/11599/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області - відповідач 1

та Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області - відповідач 2

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області, відповідно до якого просив суд: визнати протиправним та скасувати Рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управління Пенсійного фонду України Донецької області від 13.11.2020 року №50/382 та рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №7169 від 23.11.2020 року про відмову у призначенні пенсії; зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, розглянути повторно заяву від 01.09.2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з частиною 3 ст. 114 розділу XIV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до страхового та пільгового стажу роботи: періоду роботи на ЗАТ «Вуглевидобуток» з 11.11.1997 року по 28.09.1998 року в якості підземного гірничого майстра підземного; періоду проходження строкової військової служби з 18.05.1993 року по 24.12.1994 року; періоду навчання в Селидівському гірничому технікумі з 01.09.1992 року по 27.02.1997 року.

Ухвалою від 14 грудня 2020 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 12 січня 2021 року.

06 січня 2021 року представник відповідача 1 надав засобами електронного зв`язку через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

06 січня 2021 року представник відповідача 2 надав засобами електронного зв`язку через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого також просив суд відмовити у задоволені позовних вимог позивача.

12 січня 2021 року сторони повідомлені належним чином в судове засідання не з`явились про причини неявки не повідомили, розгляд справи судом відкладено на 19 січня 2021 року.

19 січня 2021 року сторони повідомлені належним чином в судове засідання не з`явились про причини неявки не повідомили, враховуючи положення ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суду вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративного позову та відзиву на адміністративний позов, суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

01.09.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії.

Рішенням №7169 від 23.11.2020 року відповідача 1 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії. У вказаному рішенні зазначено, що відповідно до наданих документів страховий стаж позивача складає 24 роки 4 місяці 16 днів, пільговий стаж підземної роботи: 24 роки 2 місяці 14 днів.

До пільгового стажу позивача не зараховано період роботи на ЗАТ «Вуглевидобуток» з 11.11.1997 року по 28.09.1998 року, оскільки комісією прийнято рішення про відмову у підтвердженні періоду роботи на пільгових умовах за Списком робіт і професій від 31.03.1994 року №202 за цей період в якості підземного гірничого майстра у зв`язку з відсутністю первинних документів, підтверджуючих зайнятість на підземних роботах протягом повного робочого дня в ЗАТ «Вуглевидобуток».

До страхового стажу також не враховані: період проходження строкової військової служби, оскільки у військовому квитку відсутній особистий підпис, та період навчання в Селидівському гірничому технікумі з 01.09.1992 року по 27.02.1997 року, оскільки цей період збігається з періодом проходження строкової військової служби та періодами роботи.

Рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області №21/162 від 13.11.2020 року, позивачу було відмовлено у підтвердженні періоду роботи на пільгових умовах за Списком робіт і професій від 31.03.1994 року №202 з 10.11.1997 року по 28.09.1998 року в якості підземного гірничого майстра у зв`язку з відсутністю первинних документів, підтверджуючих зайнятість на підземних роботах протягом повного робочого дня в ЗАТ «Вуглевидобуток».

Позивач зазначає, що згідно довідки Селидівського гірничого технікуму №02/191 від 04.12.2020 року, ОСОБА_1 дійсно навчався на денному відділенні Селидівського гірничого технікуму зі спеціальності «Підземна розробка вугільних родовищ» з 01.09.1992 року (Наказ №279 від 28.07.1992 року), наказом №185 від 02.06.1993 року відрахований у зв`язку з призовом на військову службу, поновлений на заочне відділення з 26.01.1995 року наказом №29 від 26.01.1995 року, захистив дипломний проект 27.02.1997 року.

Позивач звертає увагу, що ще у період заочного навчання у Селидівському гірничому технікумі з 02.02.1995 року був прийнятий учнем гірничого робітника по ремонту гірничих виробок підземних та направлений на навчання при УКК, 23.06.1995 року переведений гірничим робітником по ремонту гірничих виробок III розряду підземним з повним робочим днем у шахті, а 12.11.1996 року переведений гірничим майстром підземним з повним робочим днем у шахті.

З 18.05.1993 року по 24.12.1994 року позивач служив в рядах Збройних сил, що підтверджується записом у трудовій книжці та військовим квитком.

Відповідачем не зарахована служба в рядах збройних сил через відсутність у військовому квитку особистого підпису позивача. Позивач зазначив, що не повинен нести відповідальність за дії посадових осіб, які уповноважені вести облік та заповнення військових квитків та посилається на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 30.07.2019 року №346/1454/17 в яких зазначено, що право на зарахування до страхового стажу періоду перебування на військовій службі прямо передбачено нормами частини другої статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і не потребує додаткового підтвердження.

Відповідач 1 - Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 42169323, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 85323, Донецька обл., м. Мирноград, вул. Центральна, буд. 13, організаційно-правова форма - орган державної влади.

Відповідач 1 проти задоволення позову заперечує та зазначає, що до пільгового стажу не враховано період роботи з 11.11.1997 по 28.09.1998 на ЗАТ «Вуглевидобуток», так як згідно рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, позивачу було відмовлено у зв`язку з відсутністю первинних документів, підтверджуючих зайнятість на підземних роботах протягом повного робочого дня.

Посилається на Наказ Міністерства праці і соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Наказ 383) щодо порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад та показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Згідно п. 10 Наказу 383 для підтвердження стажу роботи із шкідливими та важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та довідку, уточнюючу пільговий характер роботи.

Також відповідач 1 зазначив, що до страхового стажу позивача не враховані періоди проходження строкової військової служби, так як у військовому квитку від відсутній особистий підпис позивача та навчання у Селидівському гірничому технікумі з 01.09.1992 по 27.02,1997, так як він збігається з періодом проходження строкової військової служби та періодами роботи.

Посилається на те, що позивач не надав довідки, підтверджуючі період навчання на денній формі та проходження строкової військової служби, та зазначає, що вищезазначені періоди підлягають перевірці відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.

Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецької області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 13486010, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 84122, Донецька обл., місто Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, організаційно-правова форма - орган державної влади.

Відповідач 2 проти задоволення позову заперечує та зазначає, що у відповідності до норм пункту 11 Порядку №18-1 Відповідачем 1 було надано до Головного управління заяву та документи позивача про підтвердження пільгового стажу роботи для призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-1V «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 10.11.1997 по 28.09.1998 в якості підземного гірничого майстра в ЗАТ «Вуглевидобуток» (ПП «Вуглевидобуток»), яке ліквідовано 23.01.2007.

Відповідач 2 зазначає, що при розгляді наданих документів та пропозицій Відповідача 1 Комісією встановлено, що позивач працював з 10.11.1997 по 28.09.1998 в якості підземного гірничого майстра в ЗАТ «Вуглевидобуток», за зазначений період роботи позивачу нараховувалась заробітна плата, мав безоплатну відпустку у червні 1998 року - 1 день (архівна довідка від 18.11.2019 № 163).

Оскільки позивачем не надано первинних документів, підтверджуючих зайнятість протягом повного робочого дня на підземних роботах, 13.11.2020 року Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні (далі - Комісія) прийнято рішення, відповідно до якого позивачу відмовлено у підтвердженні періоду роботи на пільгових умовах та Списком робіт і професій від 31.03.1994 № 202 з 10.11.1997 по 28.09.1998 в якості підземного гірничого майстра в ЗАТ «Вуглевидобуток».

Трудовий стаж позивача підтверджується вкладишем до трудової книжки НОМЕР_3 , згідно записів якого:

- №№ 1-2 позивач проходив службу у Збройних силах України з 18.05.1993 року по 24.12.1994 року;

- №№ 7-9 позивач працював гірничого майстра з повним робочим днем в шахті в ПП «Вуглевидобуток» (ЗАТ «Вуглевидобуток») з 10.11.1997 року по 28.09.1998 року.

Згідно військового квитка УН № 1115428 від 18.05.1993 року, позивач проходив службу у Збройних силах України з 18.05.1993 року по 24.12.1994 року.

Згідно Диплому ЗД № 027998, виданого Селидівським гірничим технікумом 27.02.1997 року, позивачу присвоєно кваліфікацію молодшого спеціаліста, гірничого техніка-технолога.

Згідно довідки Селидівського гірничого технікуму від 04.12.2020 року №02/191, позивач з 01.09.1992 року по 18.05.1993 року навчався на денному відділенні Селидівського гірничого технікуму зі спеціальності «Підземна розробка вугільних родовищ», з 26.01.1995 року поновлений на заочне відділення, захистив дипломний проект 27.02.1997 року.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, обставини та підстави винесення оскаржуваного рішення визнаються відповідачем, та підтверджуються відповідними доказами, а тому не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону №1058-IV, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Відповідно до п. 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 N 383 (далі - Наказ №383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками (36-2003-п), не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання ст. 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затвердив Порядок № 637.

Згідно п. 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В п. 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

У пункті 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

У даному адміністративному спорі відповідачі 1 та 2 піддали сумніву достовірність записів у трудовій книжці щодо окремого періоду роботи позивача.

Відповідно до п.п. 13-16 Порядку, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 10.11.2006 N 18-1, управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об`єднані управління приймають документи, необхідні для підтвердження стажу роботи, перевіряють правильність їх оформлення, відповідність викладених у них відомостей про заявника даним паспорта та документам про стаж, фіксують та засвідчують виявлені розбіжності та не пізніше трьох робочих днів з дня надходження заяви про підтвердження стажу роботи направляють до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі розглядають заяви про підтвердження стажу роботи та з відповідною пропозицією про задоволення або відхилення заяви, разом із вмотивованим висновком, направляють Комісії.

Комісії розглядають заяви про підтвердження стажу роботи, на бажання заявника, у його присутності або в присутності його законного представника, або представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Комісії приймають рішення щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні та не пізніше п`яти робочих днів з дня його прийняття направляють до управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об`єднаних управлінь, а також повідомляють заявника про прийняте рішення.

Рішення Комісій можуть бути оскаржені в Пенсійному фонді України або в судовому порядку.

Згідно п. 3 Наказу № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Відповідно до п. г) Розділу І «Гірничі роботи» Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 р. № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» професія - Майстер гірничий виробничих дільниць (1010100г-23239) відноситься до Списку №1.

Комплексний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що коли йдеться про підтвердження роботи в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці за Списком № 1, уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників не є необхідними, якщо відповідний стаж підтверджується відомостями, зазначеними у трудовій книжці.

Такий висновок суду кореспондує позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 20.01.2021 року по справі №311/2865/13-а.

Таким чином, відомості трудової книжки позивача містять відомості щодо роботи позивача в спірний період протягом повного робочого дня під землею.

За приписами ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Суд звертає увагу, що саме відповідачу Законом надано право щодо отримання відповідних документів від підприємств, організацій і окремих осіб (у тому числі позивача, але не виключно), видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевірка обґрунтованості їх видачі, достовірності поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню тощо.

Враховуючи викладене, за даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за неможливість проведення ним перевірки відомостей трудової книжки на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періоду роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Щодо не зарахування до страхового та пільгового стажу роботи позивача періоду навчання в Селидівському гірничому технікумі з 01.09.1992 року по 27.02.1997 року та військової служби з 18.05.1993 року по 24.12.1994 року, суд зазначає наступне.

Перелік видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначено в статті 56 Закону України від 05.11.1991 р. № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення".

Зокрема, згідно з пунктом "д" частини третьої вказаної статті до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Отже, цією нормою права передбачено зарахування часу навчання у перелічених навчальних закладах до загального стажу роботи.

Випадком зарахування до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах, стаття 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначає час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням.

Можливість зарахування часу навчання до трудового стажу, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, передбачена лише щодо професійно-технічних навчальних закладів (стаття 38 Закону України від 10.02.1998 р. № 103/98-ВР "Про професійно-технічну освіту", стаття 8 Закону України від 20.12.1991 р. № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

Закон УРСР від 28.06.1974 р. № 2778-VIII "Про народну освіту" відносив технікуми до середніх спеціальних навчальних закладів, а Закон України від 23.05.1991 р. № 1060-XII "Про освіту" (в редакції, яка була чинною до 06.09.2014 р.) - до вищих навчальних закладів.

Таким чином, Селидівський гірничий технікум не відноситься до професійно-технічних навчальних закладів, час навчання в яких зараховується до пільгового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 23 квітня 2015 року по справі №227/2693/14.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (абзац 2).

Враховуючи викладене, адміністративний позов в цій частині підлягає частковому задоволенню шляхом зарахування до страхового стажу періоду проходження військової служби з 18.05.1993 року по 24.12.1994 року.

Відповідно до п. 6 Порядку №637, для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються: {Абзац перший пункту 6 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N 726 від 25.05.2006, N 859 від 26.06.2007, N 380 від 29.05.2013} військові квитки.

Поряд з цим, з вкладишу до трудової книжки НОМЕР_3 вбачається, що він містить записи №№ 1-2, відповідно до яких позивач проходив службу у Збройних силах України з 18.05.1993 року по 24.12.1994 року, тобто даний факт підтверджується відомостями трудової книжки.

Відсутність власного підпису позивача у військовому квитку жодним чином не спростовує факт проходження військової служби та не свідчить про недійсність останнього.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність Рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управління Пенсійного фонду України Донецької області від 13.11.2020 року №50/382 та рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №7169 від 23.11.2020 року про відмову у призначенні пенсії та їх скасування.

Дискреційні повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для виплати пенсії документами, - зарахування стажу, що свідчить про те, що за законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Враховуючи фактичні обставини даної справи, суд вважає, що зарахування спірних періодів до страхового стажу є варіантом правомірної поведінки, від якого відповідач 1 безпідставно ухилився, тому це питання не може бути віднесено до дискреційних повноважень органу пенсійного фонду з огляду на приписи чинного пенсійного законодавства.

Аналогічні висновки викладено в постановах Першого ААС у справі № 360/4366/19 від 22 січня 2020 року, у справі № 360/4452/19, у справі № 200/11405/19-а.

Таким чином, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права є ефективним.

Згідно квитанції №0.0.1933597694.1 від 08.12.2020 року за подання ОСОБА_1 позову сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами сплату судового збору.

Згідно з ч. 8 ст. 139 КАС України, у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи викладене, суд вирішив стягнути судовий збір на користь позивача з відповідача 1 за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Центральна, 154, ЄДРПОУ 42169323) та Головного управлінні Пенсійного фонду України Донецької області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управління Пенсійного фонду України Донецької області від 13.11.2020 року №50/382 про відмову ОСОБА_1 в підтвердженні періоду роботи на пільгових умовах.

Визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №7169 від 23.11.2020 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 від 01.09.2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, згідно з частиною 3 ст. 114 розділу XIV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до страхового та пільгового стажу періоду робот на ЗАТ «Вуглевидобуток» з 11.11.1997 року по 28.09.1998 року в якості підземного гірничого майстра та до страхового стажу періоду проходження строкової військової служби з 18.05.1993 року по 24.12.1994 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 840 (Вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Повний текст рішення складено та підписано 28 січня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.М. Кониченко