Справа № 466/8070/20 Головуючий у 1 інстанції: Єзерський Р.Б.

Провадження № 33/811/1752/20 Доповідач: Головатий В. Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2021 року суддя cудової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду Головатий В. Я., з участю ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 13 листопада 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП,

встановив:

постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 13 листопада 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого водієм автобуса, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп. в дохід держави.

Відповідно до постанови суду та згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія АА №154271 від 04.10.2020, 04.10.2020 о 04 год. 12 хв., у м. Львові по вул. Хмельницького, 279, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки VAN H001 EOS200, д.н.з. НОМЕР_1 здійснював регулярні перевезення пасажирів по маршруту Київ - Вроцлав, будучи при цьому без засобів індивідуального захисту (респіратора чи захисної маски), чим порушив правила щодо карантину передбачені Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», а також п. 7 ч. 3 постанови КМУ від 20.05.2020 року №392, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП.

На зазначену постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та закрити провадження по справі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що постанова суду першої інстанції винесена без достатніх правових підстав, будь-яких доказів, розглянута однобоко. Зазначає, що в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно нього, зазначено, що він порушив вимоги пп.7 п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 за №392. Оскаржувана постанова суду першої інстанції містить твердження, що його дії вірно кваліфіковано за ст. 44-3 КУпАП, оскільки порушено вимоги пп.7 п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 за №392 в редакції Постанови КМУ від 22.07.2020 № 641.

Звертає увагу на те, що ані на час складання протоколу про адміністративне правопорушення (04.10.2020) ані на час розгляду справи судом першої інстанції (13.11.2020) Постанова Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 за №392 не містила пп.7 п.3, оскільки такий пункт втратив чинність на підставі Постанови КМУ від 22.07.2020 № 641.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- чи кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, що використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Проте, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 в порушення вимог ст.251 КУпАП не зібрано доказів, які б підтверджували його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.

Суд звертає увагу, на той факт, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути єдиним доказом по справі та обвинувачення не може ґрунтуватись лише адміністративним протоколом, без інших належних та допустимих доказів скоєння адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, поміж іншого, зазначається суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 вміняється у провину здійснення регулярних перевезень пасажирів по маршруту Київ - Вроцлав, будучи при цьому без засобів індивідуального захисту (респіратора чи захисної маски), в порушення правила щодо карантину передбачені Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», а також п. 7 ч. 3 постанови КМУ від 20.05.2020 року №392.

Проте посадова особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, посилається на порушення ОСОБА_1 . Постанови КМУ №392 від 20.05.2020 «Про захист населення від інфекційних хвороб», однак відповідно до Постанови КМУ від 22.07.2020 №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" пункти 2-8, 11, 12, 12-1-12-3, 13-16, що встановлювали будь-які заборони та обмеження, в Постанові КМУ №392 від 20.05.2020р. виключені.

Диспозицією статті 44-3 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Так, відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється Кабінетом Міністрів України. У рішенні про встановлення карантину затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них.

Згідно ст.41 «Про захист населення від інфекційних хвороб» особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.

Норма статті 44-3 КУпАП є бланкетною, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов`язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи. Проте посилання посадової особи, якою складено вищезазначений протокол, на відповідну постанову КМУ не розкривають суті адміністративного правопорушення, оскільки в зазначену постанову внесені зміни, якими скасовані всі обмеження.

Відповідно до положень, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Малофєєва проти Росії" ("Malofeyeva v. Russia", рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia" заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Крім цього в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, наявний рапорт інспектора вз 1р4б2 УПП у Л/о ДПП старшого лейтенанта поліції Галущака А.М. на ім`я начальника Шевченківського ГУНП у Львівській області Гарасима П.С. (а.с. 2), який не має жодного відношення до справи про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 за вчинення склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, на що суд першої інстанції не звернув увагу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв`язку відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, тому провадження у справі щодо нього має бути закрите на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись ст.294 КУпАП,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.

Постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 13 листопада 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44- 3 КУпАП -скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського

апеляційного суду Головатий В. Я.