26.01.21

Справа № 522/11312/19

Провадження № 2/522/3504/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Чернявської Л.М.,

за участі секретарі судового засідання Пейкова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської національної музичної академії імені А.В.Нежданової про поновлення на роботі та стягненні середнього місячного заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 08 липня 2019 року звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Одеської національної музичної академії імені А.В.Нежданової, в якому просить визнати незаконним Наказ № 81 о/с від 24.06.2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача навчальної лабораторії концертної практики Одеської національної музичної Академії імені А.В. Нежданової на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України; поновити на посаді завідувача навчальної лабораторії концертної практики в Одеській національній музичній Академії імені А.В. Нежданової; стягнути з Одеської національної музичної Академії імені А.В. Нежданової на її користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 22 грудня 2010 року ОСОБА_1 працювала в Одеській національній музичній академії імені А.В. Нежданової на посаді завідуючої навчальної лабораторії концертної практики. Згідно Наказу № 81 о/с від 24 червня 2019 року позивач була звільнена з 07.06.2019 року з посади на підставі п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю, про що була повідомлена 04 липня 2019 року. Позивач вважає даний наказ необґрунтованим та безпідставним, прийнятим з порушенням чинного законодавства, в зв`язку з тим, що з 11.01.2019 року ОСОБА_1 знаходилась на амбулаторному лікуванні, яке продовжила з 21.01.2019 року, що зафіксовано в листках непрацездатності Серія АДЦ № 814204 від 10.01.2019 року та Серія АДЦ № 814197 від 21.01.2019 року. Також, згідно Довідки ТОВ «Свята Катерина-Одеса» в період з 11 січня 2019 року по 20 січня 2019 року лікарем ОСОБА_1 був встановлений основний діагноз, що позивач вважає належним доказом поважності причин її відсутності на робочому місці.

Пізніше, 27 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Одеської національної музичної академії імені А.В. Нежданової із заявою про надання їй відпустки без збереження заробітної плати на 27 квітня 2019 року та в період з 02 травня по 04 травня 2019 року. Однак, 26.04.2019 року керівництво Одеської національної музичної академії імені А.В. Нежданової відмовило позивачу у надані відпустки, що позивач вважає незаконним.

Згодом, 03 травня 2019 року ОСОБА_1 подала заяву про надання їй відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами, на період: 15 днів з 06.05.2019 року, та знаходилась у відпустці за власним рахунком в період з 06.05.2019 року по 18.05.2019 року (13 днів), у зв`язку з визначенням такого строку відпустки роботодавцем.

Крім того, 15.05.2019 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про надання їй відпустки без збереження заробітної плати в період з 16 травня 2019 року по 29 травня 2019 року, а в період з 22.06.2019 року по 04.07.2019 року знаходилась на лікарняному, що, як вважає позивач, свідчить про порушення роботодавцем вимог трудового законодавства, так як Наказ № 81 о/с від 24.06.2019 року було прийнято під час знаходження ОСОБА_1 на лікарняному.

Ухвалою суду від 09.07.2019 року по справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

31.07.2019 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, посилаючись на наступне.

Так, у зв`язку із кримінальною справою № 42018160000000618 від 16.07.2018 року, відкритою відносно ОСОБА_1 за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 386 КК України, позивачку було відсторонено від роботи до 17 вересня 2019 року. Однак, з 17 вересня 2019 року по теперішній час ОСОБА_1 жодного разу не з`явилась на роботі, не цікавиться роботою, та має байдуже ставлення до своєї роботи. Позивач не повідомляла керівництво Одеської національної музичної академії імені А.В. Нежданової про свою відсутність та про причини своєї відсутності, періодично вела листування виключно через своїх адвокатів з вимогами відпустки без збереження заробітної плати, надавала роботодавцю через своїх представників листки непрацездатності або довідки про захворювання не відразу, а через декілька місяці після строку їх закінчення. З Наказом про звільнення ОСОБА_1 не ознайомлювалась 04 липня 2019 року, так як не з`явилась в цей день на роботу, про що було складено відповідний акт. Згідно копії підтвердження направлення поштових повідомлень про повідомлення позивача про звільнення наказом № 81 о/с від 24 червня 2019 року з відміткою про вручення, позивача було повідомлено про звільнення 25 червня 2019 року, а тому позивач пропустив місячний строк для подання відповідної позовної заяви.

Крім того, відповідач дізнався про знаходження позивача у період видання наказу № 81 о/с від 24 червня 2019 року на лікарняному, лише 09.07.2019 року, коли представником позивача за довіреністю ОСОБА_2 було надано відповідачу копії листків непрацездатності серії АДЖ № 391053 та серії АДЖ № 391083. У зв`язку з цим відповідач наказом № 95-о/с від 10.07.2019 року скасував наказ про звільнення № 81 о/с від 24 червня 2019 року та звільнив позивача за пунктом 4 статті 40 КЗпП в зв`язку з відсутністю без поважних причин на роботі (прогули) в період з 11.01.2019 року по 19.01.2019 року; 27.04.2019 року; 30.04.2019 року; 02.05.2019 року; 03.05.2019 року; 04.05.2019 року. Про існування наказу № 95-о/с від 10.07.2019 року та відповідне скасування наказу про звільнення № 81 о/с від 24 червня 2019 року, позивач була проінформована в телефонній розмові з відділом кадрів відповідача 10.07.2019 року, після чого відмовилась з`явитися за трудовою книжкою, про що було складено відповідний акт.

Щодо прогулів Позивачки з 11.01.2019 р. по 19.01.2019р. ; 27.04.2019 р.; 30.04.2019 р.; 02.05.2019 р.; 03.05.2019 р.; 04.05.2019 р., які зазначені в наказі про її звільнення від 10.07.2019 № 95 о/с, то за весь зазначений період починаючи з першого дня прогулу 11.01.2019 року і по день накладання дисциплінарного стягнення 24 червня 2019 р. (наказом№ 81 о/с від 24 червня 2019 р ), так і надалі, ОСОБА_1 або хворіла, або була у відпустці, або прогулювала. Всі дні прогулів Позивачки зафіксовані Відповідачем у відповідних актах про відсутність на роботі ОСОБА_1 .

Довідка клініки «Святої Катерини», на яку посилається позивач як на доказ знаходження на лікарняному, свідчить лише про те, що ОСОБА_1 була оглянута лікарем невропатологом 10.01.2019 року та не є доказом поважності причин відсутності на роботі з 11.01.2019 року по 19.01.2019 року.

Щодо листків непрацездатності Серія АДЦ № 814204 від 10.01.2019 року та Серія АДЦ № 814197 від 21.01.2019 року, то листок непрацездатності Серія АДЦ № 814204 від 10.01.2019 року підтверджує непрацездатність ОСОБА_1 лише 10.01.2019 року, а листок непрацездатності Серія АДЦ № 814194 від 21.01.2019 року підтверджує непрацездатність ОСОБА_1 лише 21.01.2019 року.

Щодо подання ОСОБА_1 27 квітня 2019 року до відповідача заяви про надання їй відпустки без збереження заробітної плати на дати 27 квітня та з 02 травня по 04 травня 2019 року, то доказів надання вищевказаної заяви Позивачка взагалі не надає.

Щодо надання Позивачці відпустки без збереження заробітної плати згідно ст.25 Закону України», то у зв`язку з її проханням та згідно п.6. ст.25 закону України «Про відпустки», ОСОБА_1 надана відпустка в повному обсязі - 30 днів (відпустка без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов`язковому порядку): 1) 12 днів - з 12.03.2019 по 23.03.2019 року (наказ № 35 о/с від 12.03.2019 р.); 2) 5 днів - з 02.04.2019 р. по 06.04.2019 р.(наказ № 45 о/с від 02.04.2019 р.); 3) 13 днів - з 06.05.2019 р. по 18.05.2019р.(наказ № 59 о/с від 03.05.2019 р.).

25.10.2019 року позивачем подано позовну заяву в новій редакції, в якій, окрім заявлених позивних вимог, ОСОБА_1 просить визнати незаконним наказ № 95-о/с від 10.07.2019 року про звільнення позивача з посади завідувача лабораторії концертної практики Одеської національної музичної академії імені А.В. Нежданової на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, оскільки наказ № 95-о/с від 10.07.2019 року є протиправним та не відповідає чинному законодавству України. Позивач посилається на те, що її було звільнено в період тимчасової непрацездатності з 04.07.2019 року по 13.07.2019 року у відповідності до листка непрацездатності серії АГЮ № 834955. Також, звільнення як дисциплінарне стягнення за вчинення проступку, а саме прогули з 11.01.2019 року по 19.01.2019 року відбулось понад шість місяців з дня вчинення проступку.

20.02.2020 року після подання позовної заяви в новій редакції 25.10.2019 року, відповідачем до суду подані заперечення, в яких крім вже викладених обставин, вказано, що позовна заява в новій редакції подана в строк, що перевищує подання заяви з трудових спорів (1 місяць). Крім того, відповідно до листа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Одеській області від 27.12.2019 року № 115/1982, була проведена перевірка медичної документації за місцем видачі листка непрацездатності серії АГЮ № 834955 та встановлено наступне: 1. листок непрацездатності серії АГЮ № 834955 продовжений необґрунтовано; 2. бланк листка непрацездатності № 834955 оформлений з порушенням «Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності» від 03.11.2004 року № 532/2748136-ос/1406. В графі «Видачу листка непрацездатності дозволяю» відсутній підпис головного лікаря лікувального закладу. Також, що позивач без узгодження із відповідачем була відсутня на робочому місці 27 квітня, 02 травня, 03 травня, 04 травня 2019 року, тобто здійснила прогули у зазначені дати.

29.05.2019 року на розширеному засіданні профспілкового комітету представником позивача - адвокатом Фомін А.І. було надано пояснення причин відсутності ОСОБА_1 з 11.01.2019 року по 19.01.2019 року; 27.04.2019 року; 30.04.2019 року; 02.05.2019 року; 03.05.2019 року; 04.05.2019 року. У відповідності до протоколу розширеного засідання профспілкового комітету від 29.05.2019 року № 6 представника позивача було зобов`язано ще раз надати письмові пояснення щодо відсутності позивача на роботі у зазначені та інші дні. Вже 20.06.2019 року Профспілковий комітет надав згоду на звільнення позивача.

06.03.2020 року позивачем подано позовну заяву (збільшення позовних вимог), в яких зазначені такі ж самі вимоги, що й у позовній заяві в новій редакції від 25.10.2019 року.

10.03.2020 року відповідачем до суду подано заяву про застосування строків позовної давності, оскільки Наказ №81 о/с від 24.06.2019 року з вимогами про скасування якого, позивач звернулась 08.07.2019 року, скасований відповідачем, а чинний Наказ №95 о/с від 10.07.2019 року, про який позивач дізналась в той же день 10.07.2019 року, остання оскаржила лише 25.10.2019 року, тобто з пропуском встановленого місячного строку.

09.07.2020 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

21.09.2020 року до суду представником позивача подано розрахунок розміру середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, який складає 95141,43 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача Станкевич С.З. позов не визнала, просила відмовити у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що з 22 грудня 2010 року ОСОБА_1 працювала в Одеській національній музичній академії імені А.В. Нежданової на посаді завідуючої навчальної лабораторії концертної практики.

Згідно Наказу Ректора Одеської національної музичної академії імені А.В. Нежданової № 81 о/с від 24 червня 2019 року позивач була звільнена з 07.06.2019 року з посади на підставі п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю через відсутність на роботі без поважних причин (прогули) з 11.01.2019 року по 19.01.2019 року; 27.04.2019 року; 30.04.2019 року; 02.05.2019 року; 03.05.2019 року; 04.05.2019 року; 03.06.2019 року; 04.06.2019 року; 05.06.2019 року; 06.06.2019 року; 07.06.2019 року.

Наказом Ректора Одеської національної музичної академії імені А.В. Нежданової № 95 о/с від 10.07.2019 року, у зв`язку з наданням представником ОСОБА_1 09.07.2019 року листків непрацездатності ОСОБА_1 (Серія АДЖ № 391053, АДЖ № 391083), скасовано Наказ від 24.06.2019 року № 81 о/с, звільнено за п.4 ст. 40 КЗпП України (прогул без поважних причин) з 04.07.2019 року ОСОБА_1 , завідувача навчальної лабораторії концертної практики, через відсутність на роботі без поважних причин (прогули) з 11.01.2019 року по 19.01.2019 року; 27.04.2019 року; 30.04.2019 року; 02.05.2019 року; 03.05.2019 року; 04.05.2019 року.

Позивач вважає вказані накази такими, що прийняті в період її тимчасової непрацездатності, тому просить визнати ці накази незаконними, поновити її на посаді, та стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 95141,43 грн.

Згідно п.4 ст. 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При цьому, згідно ч.3 ст. 40 Кодексу законів про працю України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно ст. 234 Кодексу законів про працю України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Згідно ст. 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

На переконання суду, скасування Наказу від 24.06.2019 року №81 о/с про звільнення безпосередньо особою, яка даний наказ видала, свідчить про те, що цей акт індивідуальної дії, внаслідок його скасування є таким, що не діє з моменту його прийняття, тобто підстави для визнання незаконним вказаного Наказу про звільнення, який фактично не діє з моменту його прийняття, а отже і не має наслідків для позивача, які наразі відсутні.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання незаконним Наказу № 81 о/с від 24.06.2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача навчальної лабораторії концертної практики Одеської національної музичної Академії імені А.В. Нежданової на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, необгрунтованими і відмовляє у їх задоволенні.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Відповідач, визначаючи підстави звільнення ОСОБА_1 , зазначає її відсутність на роботі без поважних причин (прогули) з 11.01.2019 року по 19.01.2019 року; 27.04.2019 року; 30.04.2019 року; 02.05.2019 року; 03.05.2019 року; 04.05.2019 року.

Згідно п. 20 Правил внутрішнього розпорядку Одеської національної музичної академії імені А.В.Нежданової, які затверджені 13.06.2012 року Ректором Академії та зборами трудового колективу Академії, для співробітників академії встановлюється шестиденна робоча неділя з одним вихідним днем, з початком робочого дня о 09.00 годині та кінцем роботи о 16.45 годині для навчальної лабораторії.

На підтвердження фактів прогулу, позивач надає

-Акт про відсутність на роботі ОСОБА_1 , завідувача навчальної лабораторії концертної практики, 11 січня 2019 року з 09.00 години до 16.45 години впродовж робочого дня без поважних причин;

-Акт про відсутність на роботі ОСОБА_1 , завідувача навчальної лабораторії концертної практики, 12 січня 2019 року з 09.00 години до 14.00 години впродовж робочого дня без поважних причин;

-Акт про відсутність на роботі ОСОБА_1 , завідувача навчальної лабораторії концертної практики, 14 січня 2019 року з 09.00 години до 16.45 години впродовж робочого дня без поважних причин;

-Акт про відсутність на роботі ОСОБА_1 , завідувача навчальної лабораторії концертної практики, 15 січня 2019 року з 09.00 години до 16.45 години впродовж робочого дня без поважних причин;

-Акт про відсутність на роботі ОСОБА_1 , завідувача навчальної лабораторії концертної практики, 16 січня 2019 року з 09.00 години до 16.45 години впродовж робочого дня без поважних причин;

-Акт про відсутність на роботі ОСОБА_1 , завідувача навчальної лабораторії концертної практики, 17 січня 2019 року з 09.00 години до 16.45 години впродовж робочого дня без поважних причин;

-Акт про відсутність на роботі ОСОБА_1 , завідувача навчальної лабораторії концертної практики, 18 січня 2019 року з 09.00 години до 16.45 години впродовж робочого дня без поважних причин;

-Акт про відсутність на роботі ОСОБА_1 , завідувача навчальної лабораторії концертної практики, 19 січня 2019 року з 09.00 години до 14.00 години впродовж робочого дня без поважних причин;

-Рапорт проректора з ННПР Оганезової-Григоренко О.В. на ім`я Ректора щодо відсутності ОСОБА_1 на роботі в період з 11.01.2019 року по 19.01.2019 року та відсутності документів, які б виправдовували відсутність ОСОБА_1

-Акт про відсутність на роботі ОСОБА_1 , завідувача навчальної лабораторії концертної практики, 27 квітня 2019 року з 09.00 години до 14.00 години впродовж робочого дня без поважних причин та відповідний рапорт;

-Акт про відсутність на роботі ОСОБА_1 , завідувача навчальної лабораторії концертної практики, 30 квітня 2019 року з 09.00 години до 17.00 години впродовж робочого дня без поважних причин та відповідний рапорт;

-Акт про відсутність на роботі ОСОБА_1 , завідувача навчальної лабораторії концертної практики, 02 травня 2019 року з 09.00 години до 16.45 години впродовж робочого дня без поважних причин та відповідний рапорт;

-Акт про відсутність на роботі ОСОБА_1 , завідувача навчальної лабораторії концертної практики, 03 травня 2019 року з 09.00 години до 16.45 години впродовж робочого дня без поважних причин та відповідний рапорт;

-Акт про відсутність на роботі ОСОБА_1 , завідувача навчальної лабораторії концертної практики, 04 травня 2019 року з 09.00 години до 14.00 години впродовж робочого дня без поважних причин та відповідний рапорт.

Також, позивач надає табелі обліку робочого часу ОСОБА_1 в яких зазначені її неявки на роботу в період з 11.01.2019 року по 19.01.2019 року, 27.04.2019 року, 30.04.2019 року та в період з 02.05.2019 року по 04.05.2019 року.

Заперечуючи факти прогулів у вказані дати, позивач, при поясненні причин відсутності на роботі з 11.01.2019 року до 19.01.2019 року надала довідку Клініки ТОВ «Свята-Катерина-Одеса», яка свідчить тільки про те, що позивач була оглянута лікарем невропатологом 10.01.2019 року та їй було виставлено діагноз: (мовою оригіналу) «Распространенный остеохондроз позвоночника с болевым синдромом, мышечно-тоническим синдромом, корешковым синдромом по типу люмбоишиалгии справа» та «була проведена корекция назначеного лечения (мовою оригіналу)».

Проте, відомостей, які б надавали суду можливість встановити період призначеного ОСОБА_1 постільного режиму, або призначення якогось іншого режиму лікування, або призначення якогось конкретного лікування, або зазначення у чому саме полягала корекція лікування, тощо та відомостей про те, що Позивачка має знаходитись вдома у ліжку або у лікарняній установі в цей час з 11.01.2019 по 19.01.2019 р. в даній довідці немає.

Крім того, пунктами 1.1., 1.2 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13 листопада 2001 року № 455, зазначено, що тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

Щодо листків непрацездатності Серія АДЦ № 814204 від 10.01.2019 року та Серія АДЦ № 814194 від 21.01.2019 року, якими позивач обгрунтовує свою відсутність на роботі в період з 11.01.2019 року по 19.01.2019 року, то листок непрацездатності Серія АДЦ № 814204 від 10.01.2019 року підтверджує непрацездатність ОСОБА_1 лише 10.01.2019 року, а листок непрацездатності Серія АДЦ № 814197 від 21.01.2019 року підтверджує непрацездатність ОСОБА_1 лише після 21.01.2019 року, та потребує дооформлення, що свідчить з листа Управління виконавчої дирекції в Одеській області Фонду соціального страхування України від 27.03.2019 року № 1061/424.

Отже, відсутність позивачки з 11.01.2019 року по 19.01.2019 року суд розцінює як прогул.

Щодо відсутності ОСОБА_1 на роботі 27.04.2019 року та в період з 02.05.2019 року по 04.05.2019 року, то Позивачка посилається на те, що 27 квітня 2019 року нею було подано до відповідача заяву про надання їй відпустки без збереження заробітної плати, в якій було зазначено наступні дати бажаного надання їй вищевказаної відпустки, а саме: 27 квітня та з 02 травня по 04 травня 2019 року, однак, належних доказів, щодо надання вищевказаної заяви суду не надано.

З наданих суду доказів вбачається, що Позивачка свої аргументи надання їй відпустки без збереження заробітної плати 27.04.2019 року та в період з 02.05.2019 року по 04.05.2019 року виклала у своїх листа від 26.04.2019 року № 383 та №384 на ім`я Ректора Одеської національної музичної академії імені А.В.Нежданової.

Згідно ст. 84 КЗпП України, у випадках, передбачених статтею 25 Закону України "Про відпустки", працівнику за його бажанням надається в обов`язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати. За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік. У разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною другою цієї статті.

Згідно п.6 ст. 25 Закону України «Про відпустки», на який посилається позивача, відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов`язковому порядку: пенсіонерам за віком та особам з інвалідністю III групи - тривалістю до 30 календарних днів щорічно.

Однак, системний аналіз ст. 79 КЗпП України та ст. 10 Закону України «Про відпустки», свідчить про те, що надання відпустки працівникові оформлюється наказом про надання йому відпустки, який має бути виданий завчасно та доведений до відома працівника під його підпис.

Враховуючи стислість строків надання ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати (заява подана 26.04.2019 року з проханням надати відпустку вже 27.04.2019 року), суд робить висновок, що забезпечення дотримання процедур надання відпустки, вимагало від позивача в такий же стислий термін поцікавитися резолюцією роботодавця щодо надання їй відпустки, чого ОСОБА_1 не зробила, фактично самовільно визначила дні своєї відпустки.

Посилання позивача не те, що вона мала право на обов`язкове надання їй відпустки, суд оцінює критично, оскільки, порушення надання працівникові відпустки є самостійним складом трудового спору, вирішення якого окремо передбачено ст. 29 Закону України «Про відпустки».

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на прохання ОСОБА_1 , відповідачем в порядку п.6. ст.25 Закону України «Про відпустки», позивачеві надана відпустка в повному обсязі - 30 днів (відпустка без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов`язковому порядку): 1) 12 днів - з 12.03.2019 по 23.03.2019 року (наказ № 35 о/с від 12.03.2019 р.); 2) 5 днів - з 02.04.2019 р. по 06.04.2019 р.(наказ № 45 о/с від 02.04.2019 р.); 3) 13 днів - з 06.05.2019 р. по 18.05.2019р.(наказ № 59 о/с від 03.05.2019 р.), що свідчить про відсутність зловживань відповідача в цьому питанні.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що Позивачка самовільно вирішила те, що вона має знаходитися у відпустці 27 квітня, 02 травня., 03 травня та 04 травня 2019 року, здійснивши прогули у ці дні.

Такий висновок суду узгоджується з судовою практикою, зокрема з правовою позицією, яка викладена в ухвалі від 21.01.2016 року Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ і кримінальних справ по справі № 6-31100ск15, згідно якої самовільне використання відпустки без погодження з власником або уповноваженим ним органом та за відсутності наказу про її надання є прогулом.

Суд, також, критично відноситься до пояснень представника позивача про те, що відповідно до розпорядження КМУ від 10.01.2019 року №7-р «Про перенесення робочих днів у 2019 році», робочий день з вівторка 30 квітня перенесено на суботу 11 травня для працівників, яким установлено п`ятиденний робочий тиждень, оскільки 30.04.2019 року як робочий день Відповідача відображено в табелях обліку робочого часу та в акті відсутності Позивачки на роботі, а прийняття рішення щодо режиму та графіку роботи конкретної установи чи організації у святкові дні залишається за її керівником. Крім того в Одеській національній музичній академії імені А.В.Нежданової «Правилами внутрішнього розпорядку» від 13.06.2012 року, встановлений шестиденний робочий тиждень та усі суботи (у тому числі і 30.04.2019 р.) для працівників є робочими. Отже відсутність Позивачки 30.04.2019 р. суд теж розцінює, як прогул.

Тобто, встановленими судом обставинами підтверджено відсутність ОСОБА_1 на робочому місці без поважних причин (прогул) в період 11.01.2019 року по 19.01.2019 року, 27.04.2019 року, 30.04.2019 року та в період з 02.05.2019 року по 04.05.2019 року.

Щодо прийняття спірного наказу № 95 о/с від 10.07.2019 року під час періоду непрацездатності ОСОБА_1 , то суд виходить з наступного.

На підтвердження зазначеної обставини позивач посилається на листок своєї непрацездатності серія АГЮ № 834955, відповідно до якого позивач перебувала на лікарняному з 04.07.2019 року по 08.07.2019 року, продовжила перебувати на лікарняному з 09.07.2019 року по 13.07.2019 року, та мала стати до роботи 14.07.2019 року.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що Позивачка у своїй первісній позовній заяві зазначала про те, що вона 04 липня 2019 р. стала до роботи, при цьому вже у своїй позовній заяві (в новій редакції) Позивачка натомість зазначає, що 04 липня 2019 року вона була на лікарняному.

Листка непрацездатності серії АГЮ № 834955, якій був виписаний ОСОБА_1 04.07.2019 року не надавався Позивачкою роботодавцю Одеській національній музичній академії імені А.В. Нежданової, про що свідчить довідка роботодавця від 17.02.2020 року № 149.

Крім того, згідно з листом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Одеській області від 27.12.2019 р. № 115/1982, була проведена перевірка медичної документації за місцем видачі вищезазначеного листка непрацездатності та встановлено наступне:

1.листок непрацездатності серії АГЮ № 834955 за 13.07.2019 р продовжений необґрунтовано;

2.бланк листка непрацездатності № 834955 оформлений з порушеннями «Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності» від 03.11.2004 р. №532/2748136-ос/1406. В графі «Видачу листка непрацездатності дозволяю» відсутній підпис головного лікаря лікувального закладу.

Отже, на переконання суду, даний листок непрацездатності серії АГЮ № 834955, який був виписаний ОСОБА_1 04.07.2019 року, був оформлений з порушеннями «Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності» від 03.11.2004 р. №532/2748136-ос/1406, а відтак, не відповідає вимогам ст..ст..76-79 ЦПК України щодо належності, допустимості та достовірності доказів та є неналежним, недопустимим та недостовірним доказом і не може бути прийнятим судом у якості належного, достовірного та допустимого доказу.

За таких обставин, суд робить висновок, що обставини, які передбачені ч.3 ст. 40 Кодексу законів про працю України, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а отже є недоведеними.

Щодо звільнення Позивачки, як дисциплінарного стягнення, яке накладене понад шість місяців з дня вчинення проступку (прогули в період з 11.01.2019 року по 19.01.2019 року), то, на переконання суду, оскільки прогулом визнається відсутність працівника на роботі протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин, то, як встановлено судом, позивачка періодично на протязі першої половини 2019 року була відсутня на роботі, а отже її прогули були багаторазовими та триваючими, відтак, вважати порушенням закону притягнення позивачки до відповідальності за, в тому числі прогул з 11.01.2019 року по 19.01.2019 року, у суду підстав не має. При цьому, суд приймає до уваги що наказ про звільнення позивача за прогули 11.01.2019 року по 19.01.2019 року було видано у строк 10.07.2019 року.

З огляду на це, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання незаконним наказу № 95-о/с від 10.07.2019 року про звільнення позивача з посади завідувача лабораторії концертної практики Одеської національної музичної академії імені А.В. Нежданової на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, необгрунтованими в такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про визнання незаконними наказів про звільнення, у задоволенні яких було відмовлено, суд робить висновок про необгрунтованість позову ОСОБА_1 в цілому та відмовляє у його задоволенні.

Щодо застосування позовної давності, яка передбачена ст. 233 КЗпП України, то суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Оскільки, у задоволенні позову відмовлено у зв`язку з необгрунтованістю останнього, то підстави для застосування позовної давності відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Одеської національної музичної академії імені А.В.Нежданової про поновлення на роботі та стягненні середнього місячного заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 29 січня 2021 року.

Суддя Чернявська Л.М.