Постанова

Іменем України

20 січня 2021 року

м. Київ

справа № 203/2/19

провадження № 61-6983св20

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - заступник керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,

треті особи: ОСОБА_1 , Миколаївська сільська рада Петропавлівського району Дніпропетровської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня

2019 року у складі судді Полубана М. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2020 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В.,

Варенко О. П., Городничої В. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року заступник керівника Павлоградської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, треті особи: ОСОБА_1 , Миколаївська сільська рада Петропавлівського району Дніпропетровської області, про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 23 червня 2006 року між Петропавлівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладений договір оренди землі, за умовами якого Петропавлівська районна державна адміністрація (орендодавець) передала в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку площею 58,3 га на території Миколаївської сільської ради Петропавліського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1223882500:05:001:1204, на строк 5 років. Зазначений договір засвідчено в Миколаївській сільській раді Петропавлівського району Дніпропетровської області 23 червня 2006 року та зареєстровано у Петропавлівському районному відділі центру державного земельного кадастру 24 лютого 2010 року за

№ 041012900314.

24 лютого 2015 року строк дії договору оренди сплив. 19 серпня 2015 року, майже через шість місяців після закінчення строку дії договору оренди, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 58,3 га в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. За результатами розгляду зазначеної заяви Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, та роз'яснено, що згідно з вимогами статті 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

01 червня 2017 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявою про поновлення строку дії договору оренди землі від 24 лютого 2010 року. За результатами розгляду зазначеної заяви Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області видано наказ від 13 червня 2017 року № 4-3640/15-17-СГ про поновлення договору оренди землі, укладеного 23 червня 2006 року, укладеного між Петропавлівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 , зареєстрованого у Петропавлівському районному відділі центру державного земельного кадастру 24 лютого 2010 року за № 041012900314.

Наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

від 13 червня 2017 року № 4-3640/15-17-СГ є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки ОСОБА_1 у визначений законом строк не звертався ні до Петропавлівської районної державної адміністрації, ні до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з клопотанням про продовження у порядку статті 33 Закону України «Про оренду землі» строку дії договору, а тому відповідач не мав визначених законом підстав для поновлення договору оренди землі.

Згідно з офіційною інформацією управління Держгеокадастру у Петропавлівському районі Дніпропетровської області, земельна ділянка, кадастровий номер 1223882500:05:001:1204, належить до земель резервного фонду Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, та відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення.

У період з 02 листопада 2016 року по 04 листопада 2016 року, Державною екологічною інспекцією в Дніпропетровській області, на підставі ухвали слідчого судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2016 року у кримінальному провадженні № 42016041880000043, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 вересня 2016 року за фактом виявленого прокурором самовільного зайняття вищезазначеної земельної ділянки, проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України щодо використання земельної ділянки, про що складений акт перевірки у якому зафіксовано факт самовільного зайняття земельної ділянки площею 55,2872 га, кадастровий номер 1223882500:05:001:1204, що розташована за межами населеного пункту на території Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, та факт спричинення шкоди у розмірі 64 783,30 грн, заподіяної унаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

У ході досудового розслідування зазначеного кримінального провадження встановлено, що спірну земельну ділянку продовжує обробляти ОСОБА_1 .

Ураховуючи, що розмір шкоди, заподіяної унаслідок самовільного зайняття земельної ділянки є незначним, постановою старшого слідчого Петропавлівського ВП Павлоградського ВП ГУ НП у Дніпроперовській області

від 31 січня 2017 року, кримінальне провадження № 42016041880000043 закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 197-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Одночасно копію постанови про закриття кримінального провадження направлено до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області для вирішення питання про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення строку повернення тимчасово зайнятої земельної ділянки.

Постановою Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області

від 09 березня 2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 54 Кодексу про адміністративні правопорушення України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170,00 грн, який він сплатив того ж дня, чим фактично визнав факт припинення орендних правовідносин щодо користування спірною земельною ділянкою.

Таким чином, незважаючи на те, що договір оренди землі припинено у зв`язку із закінченням строку його дії, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області оскаржуваним наказом поновило його умови, унаслідок чого ОСОБА_1 набув права оренди земельної ділянки без проведення земельних торгів, як це передбачено статтею 124 ЗК України.

Посилаючись на наведене, а також на те, що Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, як орган виконавчої влади, який виступає суб'єктом права власності на спірну земельну ділянку (статті 80, 84 ЗК України), не здійснює належним чином захист державних майнових прав, що підтверджується тривалим невжиттям заходів, спрямованих на скасування оскаржуваного наказу, унаслідок чого унеможливлюється передача цієї земельної ділянки на конкурентних засадах іншим користувачам, прокурор просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 13 червня 2017 року № 4-3640/15-17-СГ про поновлення договору оренди землі, укладеного 23 червня

2006 року між Петропавлівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 , зареєстрованого у Петропавлівському районному відділі центру державного земельного кадастру 24 лютого 2010 року за № 041012900314.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області

від 25 квітня 2019 року позов заступника керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно з частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди землі, та за відсутності протягом одного місяця заперечення орендодавця у поновленні договору землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Факт користування

ОСОБА_1 спірною земельною ділянкою підтверджується: актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, складеним Державним інспектором з охорони навколишнього природоохоронного середовища Дніпропетровської області; постановою старшого слідчого СВ Петропавлівського ВП Павлоградського ВП ГУНП від 30 січня 2017 року про закриття кримінального провадження; протоколом про адміністративне правопорушення від 22 лютого 2017 року № 13247; постановою державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської області від 09 березня 2017 року, за наслідками розгляду протоколу про адміністративне правопорушення від 22 лютого 2017 року

№ 13247. Матеріали справи не містять доказів надання орендодавцем у місячний строк з дня закінчення строку дії договору оренди землі письмових заперечень щодо його поновлення. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірний наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 13 червня 2017 року № 4-3640/15-17-СГ лише засвідчує факт поновлення договору оренди землі, укладеного 23 червня

2006 року між Петропавлівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 , факт державної реєстрації якого засвідчено в Миколаївській сільській раді Петропавлівського району 23 червня 2006 року та зареєстровано у Петропавлівському районному відділі центру державного земельного кадастру 24 лютого 2010 року за № 041012900314, у порядку визначеному частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин, а тому підстави для його скасування відсутні.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2020 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області залишено без задоволення, рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2019 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У квітні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

першого заступника прокурора Дніпропетровської області, у якій заявник просив рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області

від 25 квітня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 24 березня 2020 року скасувати, ухвалити у справі нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема зазначав, що суди застосували норми матеріального права без урахування висновків викладених у постановах Верховного Суду України від 23 березня 2016 року у справі № 6-146цс16,

від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2027цс15, Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц та Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 188/823/17, та ухвалили рішення з порушенням норм процесуального права, оскільки справу було помилково віднесено до категорії малозначних та розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 2 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що надаючи оцінку можливості поновлення договору оренди землі, Верховний Суд України у постановах

від 23 березня 2016 року у справі № 6-146цс16, від 13 квітня 2016 року у справі

№ № 6-2027цс15 вказав, що для поновлення договору оренди землі з підстав передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди. Зазначені правові висновки узгоджуються з постановою Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі

№ 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18). Натомість, ОСОБА_1 не дотримався вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі» щодо поновлення договору оренди землі від 23 червня 2006 року, оскільки у строки та порядку встановленому статтею 33 Закону України «Про оренду землі» не повідомив відповідача про свій намір поновити договір оренди землі, а отже набуття ним права оренди спірної земельної ділянки мало здійснюватися на загальних підставах, передбачених частиною першою статті 134, статтею 135 ЗК України, тобто за результатом земельних торгів.

Порушення апеляційним судом норм процесуального права полягає у помилковому віднесенні ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 липня 2019 року зазначеної справи до малозначних, наслідком чого стало її вирішення апеляційним судом у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, тоді як ураховуючи предмет спору, а також відсутність відповідної практики Верховного Суду з приводу повноважень органів Держгеокадастру України та застосування положень статей 124, 134, 135 ЗК України, зазначена справа не є малозначною, а тому суд першої інстанції обгрунтовано розглянув її у порядку загального позовного провадження.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2020 року відкрито касаційне провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, пункту 2 частини третьої статті 411 ЦПК України, та витребувано справу з місцевого суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

За змістом частини другої статті 389 ЦПК України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що 23 червня 2006 року між Петропавлівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладений договір оренди землі, за умовами якого орендодавець (Петропавлівська районна державна адміністрація) передала в оренду орендарю

( ОСОБА_1 ) земельну ділянку площею 58,3 га на території Миколаївської сільської ради Петропавліського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1223882500:05:001:1204, на строк 5 років. Зазначений договір засвідчено у Миколаївській сільській раді Петропавлівського району 23 червня 2006 року та зареєстровано у Петропавлівському районному відділі центру державного земельного кадастру 24 лютого 2010 року за № 041012900314.

Пунктом 12.1 договору оренди землі визначено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Строк дії договору оренди землі закінчився 24 лютого 2015 року.

19 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявою про надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 58,3 га в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за результатами розгляду якої Головне управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та роз'яснено, що згідно з вимогами статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З повідомлення Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 31 жовтня 2016 року № 2707/0/349-16, убачається, що згідно з книгами обліку вхідної кореспонденції, у період 2006-2016 років

від ОСОБА_1 не надходили письмові заяви про продовження терміну дії договору оренди землі від 23 червня 2006 року.

01 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявою про продовження на десять років терміну дії договору оренди землі від 23 червня 2006 року, зазначеного у Державному реєстрі земель за № 041012900314.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

від 13 червня 2017 року № 4-3640/15-17-СГ поновлено договір оренди землі, укладений між Петропавлівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 (зареєстрований у Петропавлівському районному відділі центру державного земельного кадастру 24 лютого 2010 року за № 041012900314), об`єктом якого є земельна ділянка площею 58,3 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1223882500:05:001:1204, що знаходиться на території Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області.

Згідно з пунктом 2 зазначеного наказу змінено істотні умови договору оренди, а саме: збільшено розмір орендної плати до 8 процентів від нормативної грошової оцінки землі та збільшено строк оренди до семи років.

Наказ видано відповідно до статті 15-1, 22, 122, 123, 134 ЗК України, Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», Положення про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року № 308, згідно із заявою орендаря ( ОСОБА_1 ) про поновлення договору оренди земельної ділянки від 01 червня 2017 року.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга першого заступника прокурора Дніпропетровської області підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу (частини перша, третя статті 368 ЦПК України).

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною першою статті 369 ЦПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За змістом частини першої статті 176 ЦПК України, ціна позову наявна виключно у позовах, де заявлені вимоги майнового характеру. У позовах немайнового характеру ціна позову не визначається.

У постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 753/17720/18 Верховний Суд виклав правовий висновок, що приписи частини першої статті 369 ЦПК України щодо письмового провадження за наявними у справі матеріаламиможуть бути застосовані судами апеляційної інстанції лише у випадку, якщо позивачем заявлені виключно вимоги майнового характеру, ціна позову у яких становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Якщо ж у справі наявні вимоги немайнового характеру, то розгляд такої справи у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

У справі, яка переглядається, прокурором заявлено вимогу немайнового характеру про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 13 червня 2017 року № 4-3640/15-17-СГ, а тому доводи касаційної скарги першого заступника прокурора Дніпропетровської області про те, що апеляційний суд, відкриваючи апеляційне провадження, помилково відніс зазначену справу до малозначних, унаслідок чого, у порушення норм процесуального права, розглянув її у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи є обгрунтованими.

За змістом пункту 2 частини третьої статті 411 ЦПК України, зазначене процесуальне порушення є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення з направленням справи на новий розгляд, виключно у випадку, якщо таке порушення норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Касаційна скарга не містить посилань на те, що розгляд апеляційним судом справи у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи призвів до неповного з'ясування апеляційним судом фактичних обставин, які мають значення для правильного її вирішення, а тому відсутні підстави для скасування постанови апеляційного суду з підстав передбачених пунктом 2 частини третьої статті 411 ЦПК України з направленням її на новий апеляційний розгляд.

Разом з тим, вирішуючи спір, суди не урахували, що він виник з приводу правомірності продовження Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області договору оренди землі, укладеного 23 червня

2006 року між Петропавлівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 , зареєстрованого у Петропавлівському районному відділі центру державного земельного кадастру 24 лютого 2010 року за № 041012900314.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

При цьому, на позови прокурора поширюються загальні вимоги процесуального законодавства щодо пред`явлення позову, зокрема позовна заява за формою та змістом, повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини третьої статті 175 ЦПК України). Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є виключним правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обгрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Наведене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 квітня 2018 року у справі

№ 523/9076/16-ц).

Визначення позивачем у справі складу сторін (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову у зв`язку з неналежним суб`єктним складом сторін.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 є правонабувачем за договором оренди землі, питання про поновлення якого вирішено спірним наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 13 червня 2017 року

№ 4-3640/15-17-СГ, спір у даній справі безпосередньо стосується його прав та інтересів.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 13 листопада 2018 року, якою закрив провадження у господарській справі № 904/8880/17 за позовом керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа -

ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 13 червня 2017 року

№ 4-3640/15-17-СГ, вказавши, що такий спір є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичної особи

ОСОБА_1 .

Разом з тим, прокурор, звертаючись з позовом про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 13 червня 2017 року № 4-3640/15-17-СГ у порядку цивільного судочинства, не звернув увагу на висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 13 листопада

2018 року, не визначив ОСОБА_1 якспіввідповідача за заявленими вимогами. При цьому, за відсутності відповідної заяви позивача про залучення до участі у справі співвідповідача ОСОБА_1 , суд не вправі був змінити його процесуальний статус з третьої особи на відповідача.

Ураховуючи неналежність суб`єктного складу відповідачів за заявленою прокурором вимогою про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, оскаржувані судові рішення не можна вважати такими, що ухвалені з дотриманням норм процесуального права.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Зважаючи на допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позову заступника керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області у зв'язку із неналежним суб'єктним складом.

Оскільки за результатом вирішення касаційної скарги судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову заступника керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області з інших підстав, судові витрати, понесені заявником у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, поданням апеляційної та касаційної скарги, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити частково.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області

від 25 квітня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 24 березня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову заступника керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, треті особи: ОСОБА_1 , Миколаївська сільська рада Петропавлівського району Дніпропетровської області, про визнання протиправним та скасування наказу відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А.С. Олійник

С.О. Погрібний

Г. І. Усик