ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року

м. Київ

справа №826/6992/16

адміністративне провадження №К/9901/40096/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 (головуючий суддя - Шелест С.Б., судді: Кузьмишин О.М., Пилипенко Л.А.) у справі № 826/6992/16,-

встановив:

Публічне акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» (далі - ПАТ «ТАСКОМБАНК») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) від 10.03.2016 №0000401304.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2017 в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, ГУ ДФС у м. Києві оскаржило його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2017.

В обґрунтування своїх доводів ГУ ДФС у м. Києві цитує положення норм статей 103, 160 Податкового кодексу України, статті 11 «Проценти» Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи та зазначає, що на дату завершення перевірки фінансова звітність за 2013-2014 роки фірми Actary Limited (Кіпр) не надана, а тому доходи у вигляді процентів за 2014 рік повинні оподатковуватись в Україні за ставкою 15 відсотків.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ПАТ «ТАСКОМБАНК» зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у м. Києві проведено планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ПАТ «ТАСКОМБАНК» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2012 по 31.12.2014.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 17.02.2016 №62/26-15-13-06-01-10/09806443, в якому, зокрема, відображено висновок про порушення позивачем пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 1523066,00 грн. за 2014 рік.

На підставі названого акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві 10.03.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000401304, згідно з яким нараховано грошове зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 1903833,00 грн., з яких податкове зобов`язання в сумі 1523066,00 грн. та штрафні санкції в сумі 380767,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, між ПАТ «ТАСКОМБАНК» (Позичальник), з однієї сторони, та Acvary Limited (Кіпр) (Позичкодавець), з іншої сторони, укладено договір позики №1 від 04.12.2013, відповідно до умов якого Позичкодавець надає Позичальнику позику у максимальному розмірі 20000000,00 доларів США із терміном користування до 30.11.2014 із сплатою процентів у розмірі 9,8 % річних.

Додатковим договором №2 від 21.11.2014 до Договору Позики № 1 від 04.12.2013, внесено зміни до п. 1.1 Договору позики та викладено його в наступній редакції: Позичкодавець надає Позичальник у позику у максимальному розмірі 10000000,00 доларів США із терміном користування до 22.12.2014 зі сплатою процентів у розмірі 9,8% річних.

ПАТ «ТАСКОМБАНК» протягом 2014 року (у період з 08.01.2014 по 22.12.2014) здійснено виплату доходу нерезиденту з джерелом походження з України, у вигляді відсотків у сумі 997183,57 доларів США за Договором позики від 04.12.2013 №1, укладеним з нерезидентом.

ПАТ «ТАСКОМБАНК» за 2014 рік утримано та своєчасно перераховано до бюджету податок на доходи нерезидента за період, що перевірявся, за ставкою податку 2 % з доходу отриманого нерезидентом сумі 234318,00 грн.

Однак, на думку податкового органу, доходи від послуг типу «проценти» за 2014 рік в силу положень пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України повинні оподатковуватись за ставкою 15%.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що позивачем не доведено відповідними доказами, а саме фінансовою звітністю фірми Actary Limited (Кіпр) за 2014 рік те, що вказана компанія є бенефіціарним власником коштів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції погодився з висновком відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Згідно з пунктом 160.2 статті160 Податкового кодексу України, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов`язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Пунктом 103.2 статті 103 Податкового кодексу України, передбачено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціаром (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента, згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Відповідно до пункту 103.3 статті 103 Податкового кодексу України, бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання доходів.

Згідно з пункту 103.4 статті 103 Податкового кодексу України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Законом України від 04.07.2013 N 412-VII ратифіковано Конвенцію між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи та Протокол до неї, підписані 08.11.2012 в м. Нікосії.

Відповідно до статті 2 Конвенції, дія цієї Конвенції поширюється на податки на доходи, що стягуються від імені Договірної Держави або її адміністративно-територіальних одиниць, або місцевих органів влади, незалежно від способу їхнього стягнення.

Відповідно до статті 11 «Проценти» Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи (дата набрання чинності для України 07.08.2013) передбачено наступне.

1. Проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі, якщо такий резидент є фактичним власником таких процентів.

2. Однак, такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 2 відсотків від загальної суми процентів. Спосіб застосування цих обмежень встановлюється компетентними органами Договірних Держав за взаємною домовленістю.

3. Термін «проценти» у випадку використання в цій статті означає дохід від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника, і зокрема, дохід від урядових цінних паперів і дохід від облігацій чи боргових зобов`язань, у тому числі премії та винагороди, що сплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій та боргових зобов`язань.

Відповідно до статті 19 Закону України від 29.06.2004 N 1906-IV «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Отже, з наведених правових норм міжнародного договору вбачається, що проценти можуть оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 2 відсотків від загальної суми процентів.

За вимогами податкового законодавства, застосування міжнародного договору України в частині застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента, згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем надано до перевірки Довідки (посвідчення про резиденцію), які підтверджують резиденство фірми Acvary Limited (Кіпр), видані компетентним органом Кіпру, а саме: Міністерством фінансів Податковим департаментом від 21.02.2014, апостиль від 21.02.2014 №44314/14, які підтверджують, що Acvary Limited, дійсно є резидентом Республіки Кіпр; податковий ідентифікаційний номер 12207737Т, з 12.09.2007 - дати його реєстрації у Реєстрі компаній. Належність довідок Міністерства фінансів податковим органом не заперечувалась.

Таким чином, позивач підтвердив статус податкового резидента, згідно з вимогами пунктів 103.2, 103.4 статті 103 Податкового кодексу України. Такий статус не ставиться під сумнів податковим органом.

Перевіркою встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на виконання Договору позики, відповідно до платіжних доручень від 06.12.2013 та від 11.12.2013 саме нерезидентом - компанією Acvary Limited були перераховані на рахунок позивача кошти у розмірі 10 000 000 доларів США.

Обставини справи свідчать про те, що позикодавець в договірних правовідносинах та при перерахуванні коштів діяв від власного імені, грошові кошти (як проценти так і повернення позики в 2014 році) також перераховувались на рахунки нерезидента - Acvary Limited, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками та платіжними документами.

Посилання відповідача на те, що позивач на час проведення перевірки не надав фінансову звітність фірми Acvary Limited за 2014 рік не є саме по собі підставою для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки з урахуванням аналізу наведених норм податкового законодавства та норм міжнародного права, позивач не зобов`язаний мати фінансову звітність чи висновки аудиту фірми-нерезидента та надавати такі під час проведення перевірки.

Крім того, як встановлено судом, позивачем було надано як до перевірки, так і в ході адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення фінансовий звіт Acvary Limited за 2013 рік на підтвердження того, що вказана Компанія є власником коштів, що позичались Позивачу, а відтак - є власником доходів у вигляді процентів.

Відповідно до наданої позивачем фінансової звітності фірми Acvary Limited за 2014 рік (а.с.6, розділ «Капітал»), наявність власного капіталу (нерозподілений прибуток) відображена в сумі 24 772 826 дол. США на кінець 2013 року (станом на дату укладення Договору позики). Виплачені АТ «ТАСКОСБАНК» відсотки за договором позики відображені у фінансовій звітності компанії 2013 - 2014 роки (а.с.5, рядок 5 (процентний дохід за позиками) у сумі 1 651 144 дол. США.

Надана фінансова звітність за 2014 рік підтверджує ту обставину, що Компанія Acvary Limited (Кіпр) - фактичний власник як позичених коштів за договором позики, так і отриманих процентів та спростовує висновки ГУ ДФС у м. Києві щодо заниження податку з доходу нерезидента за 2014 рік у сумі 1 523 066 грн. та те, що доходи у вигляді процентів за 2014 рік повинні оподатковуватись за ставкою 15 відсотків.

За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про протиправність прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 у справі №826/6992/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова