ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/4192/20 пров. № А/857/14684/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаверухи О.Б.,

суддівГінди О.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною,-

суддя (судді) в суді першої інстанції Щербаков В.В.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення 28 вересня 2020 року,

В С Т А Н О В И В:

10 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність щодо відсутності наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу), який би визначав службове становище ОСОБА_1 після завершення організаційних заходів, та введення в дію переліку змін до штату №01/132 - управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 31 липня 2017 року; визнати протиправною бездіяльність щодо невиконання вимог пунктів 9.1, 10.4, 37.1, 37.1.1, 37.2, 37.3, 37.7 наказу Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» в частині припинення нарахування та виплати щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з дня введення в дію переліків змін до штату №01/132 - Управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на виконання спільних Директив Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 26 квітня 2017 року №Д-322/1/5дск, та від 25 травня 2017 року №Д-322/1/6дск; зобов`язати нарахувати та виплатити усі щомісячні додаткові види грошового забезпечення, з дня введення в дію переліків змін до штату №01/132 - Управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на виконання спільних Директив Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 26 квітня 2017 року №Д-322/1/5дск, від 25 травня 2017 року №Д-322/1/6дск по день виключення зі списків особового складу частини з урахуванням виплачених сум щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 07 липня 2017 року вибув з військової частини НОМЕР_1 у військовий шпиталь (військова частина НОМЕР_2 ) для проходження військово-лікарської комісії. По завершенню комісії, 24 липня 2017 року ним було подано рапорт по підлеглості на предмет звільнення з лав Збройних Сил України за станом здоров`я. Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України №318 від 13 вересня 2017 року його звільнено з лав Збройних Сил України (за станом здоров`я). Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №215 від 21 вересня 2017 року підполковника ОСОБА_1 , який знаходився поза штатом управління, звільненого з військової служби, велено вважати таким, що справи та посаду здав, та 28 вересня 2017 року виключено із списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення й направлено для зарахування на військовий облік до Рівненського ОМВК. Оскільки до його відома не довели про організаційні зміни, які мають бути проведені в управлінні територіальної оборони до 30 липня 2017 року та, відповідно, не запропонували жодної посади, він і не писав рапорт про бажання і надалі проходити службу. Організаційні заходи відповідачем розпочаті з 26 квітня 2017 року по 30 липня 2017 року та завершені наказом відповідача від 31 липня 2017 року №172, який виданий на підставі наказів, в якому лише один позивач відсутній.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправної бездіяльності оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України щодо невиконання вимог пунктів 9.1, 10.4, 37.1, 37.1.1, 37.2, 37.3, 37.7 наказу Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» в частині припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з дня введення в дію переліків змін до штату №01/132 - Управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на виконання спільних Директив Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 26 квітня 2017 року №Д-322/1/5дск, та від 25 травня 2017 року №Д-322/1/6дск; зобов`язання оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 усі щомісячні додаткові види грошового забезпечення, з дня введення в дію переліків змін до штату №01/132 - Управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на виконання спільних Директив Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 26 квітня 2017 року №Д-322/1/5дск, від 25 травня 2017 року №Д-322/1/6дск по день виключення зі списків особового складу частини з урахуванням виплачених сум щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2020 року залишено без змін ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зміни до штату № 01/132 - Управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » введені в дію з 31 липня 2017 року на підставі наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 31 липня 2017 року № 172. Згідно таких змін посада позивача була відсутня в новому штаті управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », вона не була включена до нової номенклатури посад, робота на яких передбачає наявність допуску громадянина до державної таємниці, наслідком чого стало припинення позивачу доступу до державної таємниці та виплати надбавки за роботу в режимних обмеженнях з 03 серпня 2017 року. Позивач з 07 липня 2017 року по 12 вересня 2017 року перебував на лікуванні, з 13 вересня 2017 року по 21 вересня 2018 року в розпорядженні (поза штатом), а тому на час проведення організаційно-штатних заходів був визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, в зв`язку з чим відмовився від бажання надалі проходити військову службу, жодної доцільності у розгляді питання щодо його призначення на вакантні посади не було.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що час перебування військовослужбовців на лікуванні, в основній та додатковій відпустці виключається із загального періоду перебування в розпорядженні відповідних командирів(начальників) стосується військовослужбовців звільнених з посади та зарахованих в розпорядження посадових осіб наказом (по особовому складу), що до позивача не могло та не було застосовано, за відсутності підстав, відповідно цей час до позивача не відноситься. В підрозділі позивача були в наявності 6 вакантних посад, а під час організаційних заходів відбулося не скорочення, а збільшення посад. Вказує, що перебував у черговій відпустці з якої вибув у шпиталь на лікування, де знаходився до 19 вересня 2017 року. Проте відповідачем не доводилось до відома позивача про проведення організаційних заходів. Згідно п. 12 Положення №1153/2008 припинення правових відносин здійснюється виключно на підставі наказу (по особовому складу), якого щодо позивача до 31 липня 2017 року не існує, як і не існує наказу про зарахування у розпорядження з 31 липня 2017 року згідно пп. 1 п. 116 Положення № 1153/2008. А тому на час завершення організаційних заходів в наказі відповідача (по стройовій частині) від 31 липня 2017 року № 172 безпідставно жодних змін для позивача не має.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи(в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін(у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно з витягом з наказу Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) №215 від 21 вересня 2017 року: «підполковника ОСОБА_1 , який знаходиться поза штатом управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », звільненого з військової служби наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 13 вересня 2017 року №318 відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з урахуванням вимог ч. 8 цієї ж статті у запас за пунктом «б» (за станом здоров`я), вважати, що справи та посаду здав, з урахуванням наданої при звільненні другої частини щорічної основної відпустки за 2017 рік строком на 6 діб з 22 вересня по 27 вересня 2017 року. З 28 вересня 2017 року виключити із списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення й направити для зарахування на військовий облік до Рівненського ОМВК Рівненської області. Грошову допомогу на оздоровлення стримав. Виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 400% місячного грошового забезпечення, надбавку за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років по 21 вересня 2017 року. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженої наказом Міністра сторони України від 11 червня 2008 року №260 (із змінами і доповненнями), наказу Міністерства оборони України від 09 лютого 2017 року №88 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2017 рік» за 2017 рік не отримав. Виплатити одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 за 24 календарні роки. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року .№178 виплатити грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно у сумі 34339,33 грн. Службове житло отримав за адресою: АДРЕСА_1 . Ордер № 7238 від 20 травня 2016 року. Підстава: витяг з наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 13 вересня 2017 року № 318, рапорт підполковника ОСОБА_1 ».

Проаналізувавши видані відповідачем накази, позивач прийшов до висновку, що наказ по особовому складу, який визначав його службове становище після завершення організаційних заходів та введення в дію переліку змін до штату Командувача Сухопутних військ ЗС України, не видавався.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 118 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10 грудня 2008 року, під час проведення організаційно-штатних заходів, унаслідок яких передбачається скорочення посад військовослужбовців, до кадрового органу номенклатури призначення не пізніше ніж за два місяці до встановлених строків проведення таких заходів подається список військовослужбовців, які вивільняються, з пропозиціями щодо їх дальшого службового використання.

У разі неможливості призначення військовослужбовців, які вивільняються, на рівнозначні посади вони:

призначаються на нижчі посади (не більш як на один ступінь чи за їх згодою більше ніж на один ступінь);

зараховуються у розпорядження відповідного командира (начальника) згідно з підпунктом 1 пункту 116 цього Положення;

звільняються з військової служби у встановленому порядку (у разі відсутності згоди призначення на нижчі посади більше ніж на один ступінь або відсутності згоди переміщення на посади у випадках, визначених абзацами третім - п`ятим пункту 112 цього Положення).

Грошове забезпечення військовослужбовців, звільнених з військової посади, до вступу до виконання обов`язків за новою військовою посадою здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 119 того ж Положення під час проведення організаційно-штатних заходів, унаслідок яких передбачається скорочення військових посад, на вакантні посади в першу чергу призначаються військовослужбовці, які згідно із законодавством належать до категорій громадян, що користуються переважним правом залишення на службі чи першочерговим правом призначення на вакантні посади. Призначення всіх інших військовослужбовців здійснюється після вирішення питання щодо дальшого службового використання вивільнених військовослужбовців.

Нормами ст. 116 вищевказаного Положення передбачено, що зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі:

1) розформування (реформування) військової частини або скорочення штатних посад, якщо до кінця встановленого строку проведення цих заходів не вирішено питання щодо дальшого службового використання вивільнених військовослужбовців;

2) якщо посада, на яку призначено військовослужбовця, належить до номенклатури призначення нижчої посадової особи і не є вакантною, а також до номенклатури призначення командира військової частини НОМЕР_3 ;

3) пониження у посаді в порядку виконання накладеного дисциплінарного стягнення або призначення на нижчу посаду на підставі висновку атестування, якщо неможливо відразу призначити військовослужбовця на нижчу посаду;

4) повернення депутатів, які є військовослужбовцями, після закінчення строку їх депутатських повноважень;

5) повернення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів;

6) повернення військовослужбовців, які направлені за кордон без виключення із списків особового складу військових частин, у яких вони проходили службу до направлення, якщо їх військові посади внаслідок організаційно-штатних заходів у військовій частині скорочено;

7) закінчення строку перебування військовослужбовців на посадах науково-педагогічних і наукових працівників вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, науково-дослідних установ та необрання їх на зазначені посади за результатами нового конкурсу;

8) скасування допуску до державної таємниці - до вирішення питання дальшого проходження військової служби;

9) відрахування слухача денної форми навчання з вищого навчального закладу;

10) визнання військовослужбовця військово-лікарською комісією непридатним чи обмежено придатним до військової служби - до звільнення з військової служби;

11) якщо в особливий період випускники вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти після завершення навчання не можуть бути безпосередньо призначені на посади;

11-1) офіцери запасу, призвані на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, - до призначення на посади;

12) навчання військовослужбовців за денною формою у вищому навчальному закладі іншого військового формування - до закінчення навчання;

12-1) відсторонення військовослужбовця від посади під час досудового розслідування або судового провадження - до закінчення строку застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження або до його скасування в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України;

13) якщо стосовно військовослужбовців застосовано запобіжні заходи кримінального провадження у виді домашнього арешту або тримання під вартою чи за вироком суду застосовані такі покарання, як арешт або тримання в дисциплінарному батальйоні, до скасування чи зміни запобіжного заходу або до винесення судом вироку чи відбування покарання;

14) якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби) або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі;

15) якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення;

16) перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (шестирічного віку за медичними показниками) до закінчення відпустки по догляду за дитиною.

Військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади.

Військовослужбовці, які зараховані в розпорядження відповідно до підпунктів 1 - 12-1 цього пункту, продовжують проходити військову службу згідно з цим Положенням, виконуючи обов`язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають.

Час перебування військовослужбовців на лікуванні, в основній або додатковій відпустці виключається із загального періоду перебування у розпорядженні відповідних командирів (начальників).

Військовослужбовець, якого звільнено з посади, вважається таким, що перебуває у розпорядженні відповідного командира (начальника) військової частини, у списках якої він перебуває, з дня, що настає за днем звільнення, та до дня, з якого він приступив до виконання обов`язків за новою військовою посадою, на яку його призначено (до дня зарахування у розпорядження посадової особи, яка має право призначення на посаду).

Матеріальне та грошове забезпечення військовослужбовців, зарахованих у розпорядження відповідних командирів (начальників), здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи слідує, що 20 липня 2017 року Військово-лікарською комісією Західного регіону ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час.

24 липня 2017 року ОСОБА_1 подано рапорт на предмет звільнення з лав Збройних Сил України за станом здоров`я.

На підставі наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) №172 від 31 липня 2017 року введенні в дію зміни до штату №01/132 Управлінням оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 31 липня 2017 року.

Згідно введених змін до штату було змінено номенклатуру посад, а також, посада позивача була відсутня в новому штаті управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Щодо доводів позивача про те, що відповідачем не пропонувались вакантні посади і не вирішувалось питання про наявність у нього переважного права на залишення на службі чи першочергового права призначення на вакантні посади, то колегія суддів вважає такі безпідставними, оскільки ОСОБА_1 на час проведення організаційно-штатних заходів був визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, в зв`язку з чим відмовився від бажання надалі проходити військову службу, а тому немає доцільності у розгляді питання щодо його призначення на вакантні посади.

Згідно пункту 17 § 3 наявного в матеріалах справи наказу командувача Сухопутних військ Збройних сил України (по особовому складу) №318 від 13 вересня 2017 року, підполковника ОСОБА_1 , старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » звільнено з військової служби з 13 вересня 2017 року.

19 липня 2017 року наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) №213 у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 надано три дні для здавання справ.

Також, наказом №215 від 21 вересня 2017 року останнього виключено зі списків особового складу частини з 28 вересня 2017 року.

З наявного в матеріалах справи наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) №213 від 19 вересня 2017 року слідує, що підполковника ОСОБА_1 виведено поза штат управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Аналізуючи вищевказані накази, позивач перебував у розпорядженні з 19 вересня 2017 року по 21 вересня 2017 року.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що дії оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо виведення ОСОБА_1 в розпорядженні (поза штат) в даний проміжок часу відповідають визначеним у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованість, добросовісності та розумності.

Як встановлено судом першої інстанції, зміни до штату № 01/132 - Управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » введені в дію з 31 липня 2017 року на підставі наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 31 липня 2017 року № 172.

Враховуючи п. 49, п. 50 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №939 від 18 грудня 2013 року, у зв`язку з введенням змін до штату, було змінено номенклатуру посад, яка розробляється режимно-секретними органами для всіх форм допуску відповідно до штатного розпису. У зв`язку з тим, що посада позивача була відсутня в новому штаті управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », вона не була включена до нової номенклатури посад, робота на яких передбачає наявність допуску громадянина до державної таємниці, наслідком чого стало припинення позивачу доступу до державної таємниці та виплати надбавки за роботу в режимних обмеженнях з 03 серпня 2017 року.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 з 07 липня 2017 року по 12 вересня 2017 року перебував на лікуванні, з 13 вересня 2017 року по 21 вересня 2018 року в розпорядженні (поза штатом).

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року у справі № 817/1578/17 ОСОБА_1 в позові до оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання протиправними дій щодо виведення поза штат (розпорядження) ОСОБА_1 в результаті проведення організаційного заходу до 30 липня 2017 року в управлінні територіальної оборони управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати грошового забезпечення за серпень, вересень 2017 року в повному обсязі та про стягнення грошового забезпечення та грошової надбавки за таємність за серпень, вересень 2017 року в повному обсязі з урахуванням винагороди, відповідно до займаної посади старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по день виключення зі списків особового складу частини - відмовлено повністю.

Також, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року у справі № 817/1643/18 відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про: визнання протиправними дій/бездіяльності оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », щодо не призначення підполковника ОСОБА_1 на іншу рівнозначну посаду в ході проведених організаційних заходів, які завершилися із прийняттям наказу від 31 липня 2017 року №172 щодо виконання спільних Директив Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 26 квітня 2017 року №Д-322/1/5дск, від 25 травня 2017 року №Д-322/1/6дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2017 році»; визнання протиправними дій/бездіяльності оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо залишення підполковника ОСОБА_1 на посаді старшого офіцера відділу напрямків Управління територіальної оборони Управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », (яка не передбачена штатом №01/132 Управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), в період з 31 липня 2017 року по 18 вересня 2017 року; зобов`язання оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » вчинити дії щодо призначення підполковника ОСОБА_1 , за наслідком проведених організаційних заходів, які завершилися із прийняттям наказу від 31 липня 2017 року №172 щодо виконання вищевказаних спільних Директив, на іншу рівнозначну посаду з 31 липня 2017 року до часу його звільнення з лав Збройних Сил України.

Крім того, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року у справі № 460/3502/19 відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в якій, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, ОСОБА_1 просив: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не оформленні наказів командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », щодо нарахування та виплати позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди з 31 липня по 28 вересня 2017 року у відповідності до вимог наказу Міністерства оборони України від 24 жовтня 2016 року № 550 «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України»; 2) зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60 % від місячного грошового забезпечення з 31 липня по 28 вересня 2017 року у відповідності до вимог наказу Міністерства оборони України від 24 жовтня 2016 року № 550 «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України».

Вищевказані рішення набрали законної сили.

Зазначені справи стосуються вирішення спору між ОСОБА_1 та оперативним командуванням « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з приводу дій оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо визначення службового становища ОСОБА_1 , а саме перебування його в розпорядженні, та виплати йому щомісячної додаткової грошової винагороди з дня введення змін до штату по день виключення зі списків особового складу військової частини, з 31 липня 2017 року по 28 вересня 2017 року.

А тому, вже встановлені судовими рішеннями певні обставини щодо правовідносин між ОСОБА_1 та оперативним командуванням « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо його службового становища (після проведення організаційних заходів та введення в дію переліку змін до штату управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») та виплати йому грошових коштів за цей період.

Аналізуючи вищенаведені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо відсутності наказу, яким би визначалося службове становище ОСОБА_1 після завершення організаційних заходів та введення переліку змін до штату № 01/31 з 31 липня 2017 року. Також, відповідно і решта позовних вимог є безпідставними, оскільки вони є похідними від зазначеної вище вимоги.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі № 460/4192/20 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 27 січня 2021 року.