ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 р.м.ОдесаСправа № 522/3702/19Головуючий в 1 інстанції: Чернявська Л.М.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.,

при секретарі Жигайлової О.Е.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2020 року, ухвалене у відкритому судовому засіданні в м. Одесі, по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адімінстративне правопорушення, -

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2019 року позивач звернулась до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просила визнати незаконною та скасувати постанову заступника начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименко Р.К. по справі про адміністративне правопорушення № 118/19 від 21.02.2019 року про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.9 ст. 96 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у розмірі 10200 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивача було безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.9 ст. 96 КУпАП, оскільки в матеріалах справи про скоєння адміністративного правопорушення відсутні докази скоєння цього правопорушення та з огляду на допущені відповідачем порушення прав позивача та порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, що, на думку позивача, дає підстави вважати, що у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2020 року позовну заяву задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Доводами апеляційної скарги зазначено, що дане приміщення сараю не виділялося позивачу в користування 05.10.1991 року, оскільки позивач мешкає за даною адресою лише з 20.11.2018 року, підтвердженням даного факту, слугує договір купівлі-продажу за № 1481 від 20.11.2018 року, на підставі якого позивачем була придбана квартира АДРЕСА_1 . Також апелянт зазначає, що перевірку проведено у присутності ОСОБА_2 , яка діє на підставі довіреності № 1505 від 21.11.2018 року (копія довіреності наявна в матеріалах справи). Саме представником позивача за довіреністю надано посадовій особі Управління необхідний перелік документів для проведення повної та об`єктивної позапланової перевірки (технічний паспорт станом на 14.12.2018 року, виписка № 424, вказана довіреність, тощо). Наведене, на думку апелянта, спростовує наявність в діях Управління порушення п. 9 Порядку № 553, про яке йдеться в рішенні суду першої інстанції. Крім того, відповідно до даних єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутня інформація стосовно реєстрації документів, які б посвідчували готовність об`єкту до експлуатації за адресою: АДРЕСА_2 . Також апелянт вказує, що в Управління були відсутні підстави для застосування мінімального розміру штрафу до позивача. Зокрема, матеріали справи не містять будь-яких доводів та доказів наявності обставин, з урахуванням яких, можливе застосування мінімального розміру санкції.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Лісовська М.М. зазначає, що нежитлова будівля сараю № 7 побудована ще в 1991 році та на земельній ділянці, відведеній саме для будівництва нежитлової будівлі, тому не є самочинною. Сама ОСОБА_3 була відсутня при проведенні перевірки, її матері та представнику за довіреністю не було надано можливості скористатися допомогою адвоката, тому вона і відмовилась підписувати невідомі їй листи, чим були порушені її та ОСОБА_1 права, а представнику за довіреністю від 21.11.2018 р. за 1505 ОСОБА_4 , не роз`яснювались права. Складення протоколу та відмови від підпису проводилось за відсутністю свідків головним спеціалістом інспекційного відділу №1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради ОСОБА_5 . Також незрозуміло, який саме об`єкт підлягав перевірці, господарча будівля сараю, яка зареєстрована 20.12.2018 р. чи господарча будівля гаражу, який, відповідно до постанови, протоколу, акту, припису, зареєстрований за ОСОБА_3 04.10.2018 р. та факт використання за призначенням (гаражу) якого встановлював головний спеціаліст інспекційного відділу №1 Управління. Щодо фото фіксації, не зрозуміло та нічим не підтверджено коли саме зроблено фото, надане до матеріалів справи та відсутня ідентифікація та підтвердження того, що на наданому фото сарай, який розташований саме за адресою: АДРЕСА_3 , на який скаржився ОСОБА_6 , де він проживає. Відповідачем (апелянтом) окрім оскаржуваних постанов, актів перевірки, приписів та протоколів не було надано до суду будь-яких інших доказів, а саме фото - або відео-фіксації, пояснень сусідів-свідків, пояснень керівника ЖЕКу або ОСББ, а також не було залучено до перевірки представників органів державної влади та місцевого самоврядування, не роз`яснено права та обов`язки, що, в свою чергу, свідчить про формальність, необ`єктивність та однобічність проведення спірної перевірки та складання цих адміністративних матеріалів, які в подальшому були розглянуті ще й з порушеннями вимог ст.ст.251, 256, 268, 277-2, 278 280 КУпАП та п.п.7,9 Порядку №553. З огляду на незабезпечення прав позивача на роз`яснення прав та обов`язків, присутність під час проведення позапланової перевірки, перевіряти документи інспекторів та їх повноваження, користуватись правовою допомогою адвоката (право на захист), надавати свої заперечення та зауваження, робити фото та відео фіксацію процесу перевірки та надавати письмові пояснення вбачається порушення права останньої. З огляду на вищезазначене представник позивача просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з`явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553, на підставі наказу в.о. начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради № 01-13/1ДАБК від 02.01.2019 року та звернення фізичної особи вх. № 01-10/49-30 від 04.02.2019 року, проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ОСОБА_5 господарчої будівлі сараю № НОМЕР_1 , площею 26,1 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно із направленням для проведення позапланової перевірки від 04.02.2019 року № 000205, строк проведення вказаної перевірки становить з 04.02. - 07.02.2019 року.

Під час перевірки було встановлено, що за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на господарчу будівлю гаражу на підставі технічного паспорту інвентаризації нерухомого майна, виготовленого ФОП ОСОБА_7 за підписом експерта ОСОБА_7 (сертифікат АЕ № 002118 від 05.04.2013 року) станом на 14.12.2018 року та виписки за № 424 від 05.10.1991 року, відповідно до якої дане приміщення виділене позивачу в користування.

За результатами перевірки складено Акт, щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності № 000205 від 07.02.2019 року та встановлені порушення.

Перевіркою зафіксовано, що дане приміщення господарчої будівлі сараю № 7 знаходиться на прибудинковій території багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 та знаходиться в межах історичного ареалу м. Одеса в зв`язку з чим перевіряючі зробили висновок, що в зазначений технічний паспорт, виготовлений ФОП ОСОБА_7 за підписом експерта ОСОБА_7 (сертифікат АЕ № 002118 від 05.04.2013 року), було внесено недостовірні відомості та під час його виготовлення були допущені порушення Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року за № 127.

З вищезазначених підстав перевіряючі дійшли висновку, що дане приміщення сараю не виділялося ОСОБА_1 в користування 05.10.1991 року, оскільки ОСОБА_1 мешкає за даною адресою лише з 20.11.2018 року, оскільки квартира АДРЕСА_1 була придбана на підставі договору купівлі-продажу за № 1481 від 20.11.2018 року у зв`язку з чим ОСОБА_1 проводить експлуатацію об`єкту не введеного в експлуатацію відповідно до вимог чинного містобудівного законодавства, чим порушено ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року».

На підставі Акту складено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 07.02.2019 року та протокол про адміністративне правопорушення від 07.02.2019 року щодо відповідальності передбаченої ч. 9 ст. 96 КУпАП, які були надіслані поштою (відправлення 6506503255424) та отримані позивачем 09.02.2019 року.

Між тим, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, було повідомлено в протоколі про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме 21.02.2019 року о 15.00 год.

21.02.2019 року була винесена постанова № 116/19 по справі про адміністративне правопорушення та позивачку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 9 статті 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 10200 гривень.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення а відповідачем не надано суду доказів зворотнього.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини першої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 533 від 23 травня 2011 року (зі змінами та доповненнями) (далі-Порядок №533), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Згідно з п.12 Порядку №533 посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язані: у повному обсязі, об`єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством; дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб`єктами господарювання та фізичними особами; ознайомлювати суб`єкта містобудування чи уповноважену ним особу з результатами державного архітектурно-будівельного контролю у строки, передбачені законодавством; за письмовим зверненням суб`єкта містобудування надавати консультативну допомогу у здійсненні державного архітектурно-будівельного контролю; надсилати повідомлення про проведення планової перевірки суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв`язку або вручати особисто під розписку керівнику суб`єкта містобудування чи його уповноваженій особі із зазначенням дати початку та дати закінчення перевірки не пізніше ніж за десять днів до її початку.

У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки, відмови суб`єкта містобудування в наданні документів, необхідних для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, відсутності суб`єкта містобудування, якому у визначений цим Порядком строк було надіслано повідомлення про проведення перевірки, або його уповноваженої особи (за довіреністю) на об`єкті під час перевірки складається відповідний акт.

Відповідно до п. 13 Порядку № 533 суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право: вимагати від посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю дотримання вимог законодавства; перевіряти наявність у посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю службових посвідчень; бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю; подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного органом державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки.

Згідно з п.14 Порядку № 533 суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов`язаний: допускати посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки за умови дотримання ними порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; одержувати примірник припису органу державного архітектурно-будівельного контролю за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу; виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; надавати документи, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до п. 16 Порядку № 533 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

Згідно з п. 17 Порядку №533 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).

У приписі обов`язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.

Відповідно до п. 18 Порядку №533 керівникові кожного суб`єкта містобудування, щодо якого складений акт перевірки, або його уповноваженій особі надається по одному примірнику такого акта. Один примірник акта перевірки залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю.

Акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку, та керівником суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, або його уповноваженою особою, в останній день перевірки.

Завірена належним чином копія акта, складеного посадовими особами органу державного архітектурно-будівельного контролю за результатами проведеної на об`єкті будівництва перевірки, щодо невиконання приписів, виданих органом державного архітектурно-будівельного контролю генеральному підряднику (підряднику), стосовно порушень вимог нормативно-правових актів, будівельних норм та нормативних документів у сфері містобудівної діяльності, затверджених проектних рішень під час будівництва об`єктів та/або зупинення підготовчих та будівельних робіт надсилається до апарату Держархбудінспекції як органу ліцензування для прийняття відповідного рішення.

Згідно з п. 19 Порядку №533 Припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю, а інший надається суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

Припис підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку.

Відповідно до п.20 Порядку №533 протокол разом з усіма матеріалами перевірки протягом трьох днів після його складення подається посадовій особі органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Згідно з п. 21 Порядку №533 якщо суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід`ємною частиною такого акта.

У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у акті відповідний запис.

У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.

У відповідності до ч.1 ст.9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Таким чином, умовою притягнення позивача до адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення в його діях, який мав бути встановлений при винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч.9 ст. 96 КУпАП експлуатація об`єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об`єкта до експлуатації, вчинені щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), крім порушень, передбачених частиною восьмою цієї статті, -

тягнуть за собою накладення штрафу від п`ятисот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ст. 244-6 КУпАП органи державного архітектурно-будівельного контролю розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил під час будівництва, порушенням законодавства під час планування та забудови територій та невиконанням законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю (статті 96, 96-1 (крім частин третьої - п`ятої), частини перша та друга статті 188-42).

Від імені органів державного архітектурно-будівельного контролю розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: керівники виконавчих органів з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад (крім міських рад населених пунктів, які є адміністративними центрами областей, та міських рад населених пунктів з чисельністю населення понад 50 тисяч) - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), або щодо об`єктів будівництва I та II категорій складності, розташованих у межах населених пунктів (статті 96, 96-1 (крім частин третьої - п`ятої), частини перша та друга статті 188-42); керівники виконавчих органів з питань державного архітектурно-будівельного контролю міських рад населених пунктів, які є адміністративними центрами областей, міських рад населених пунктів з чисельністю населення понад 50 тисяч, структурних підрозділів з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними (СС1) та середніми (СС2) наслідками, або щодо об`єктів будівництва I, II, III та IV категорій складності, розташованих у межах відповідних населених пунктів (статті 96, 96-1 (крім частин третьої - п`ятої), частини перша та друга статті 188-42); головні інспектори будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними (СС1), середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, або щодо об`єктів будівництва I, II, III, IV та V категорій складності, розташованих за межами населених пунктів і на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми наслідками (СС2), або щодо об`єктів будівництва III та IV категорій складності, розташованих у межах сіл, селищ та міст (крім міст, які є адміністративними центрами областей, міст з чисельністю населення понад 50 тисяч, міст Києва та Севастополя), щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із значними наслідками (СС3), або щодо об`єктів будівництва V категорії складності, розташованих у межах населених пунктів, а також щодо об`єктів, розташованих у межах населених пунктів, в яких не утворено органів державного архітектурно-будівельного контролю (статті 96, 96-1 (крім частин третьої - п`ятої), частини перша та друга статті 188-42).

Орган державного архітектурно-будівельного нагляду розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням законодавства з питань надання документів, необхідних для здійснення будівництва, невиконанням вимог (приписів) головних інспекторів будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (частини третя - п`ята статті 96-1, частина третя статті 188-42).

Від імені органу державного архітектурно-будівельного нагляду розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право головні інспектори будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (частини третя - п`ята статті 96-1, частина третя статті 188-42).

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Відповідно до ч.1 ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Згідно з ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до ст. 279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.

Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Судами встановлено, що відповідно до статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553, на підставі наказу в.о. начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради № 01-13/1ДАБК від 02.01.2019 року та звернення фізичної особи вх. № 01-10/49-30 від 04.02.2019 року, проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ОСОБА_5 господарчої будівлі сараю № НОМЕР_1 , площею 26,1 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно із направленням для проведення позапланової перевірки від 04.02.2019 року № 000205, строк проведення вказаної перевірки становить з 04.02. - 07.02.2019 року.

Судом першої інстанції встановлено, що перевірку проведено у присутності представника позивача за довіреністю від 21.11.2018 року № 1505 ОСОБА_2 , яка від отримання протоколу, підпису протоколу та припису відмовилась.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що «відмова від підпису/отримання» не свідчить про проведення, в даному випадку, перевірки за відсутності позивача.

При цьому, з наданого до матеріалів справи протоколу не зрозуміло, чи особа відмовилась від підпису, чи відмовилась від роз`яснення положень ст. 268 КУпАП.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, що призвело до порушення права позивача на захист, доведення своєї позиції та причетності до інкримінованого їй правопорушення.

Інших доказів на спростування даної тези, відповідачем не надано.

Крім цього, судами встановлено, що ОСОБА_3 за наслідком перевірки постановою від 21.02.2019 року притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 9 статті 96 КУпАП, а також 07.02.2019 року винесено припис, відповідно до якого зобов`язано ОСОБА_3 в термін до 07.04.2019 року ввести об`єкт в експлуатацію.

З матеріалів справи вбачається що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 є власником частки 1/1 господарчої будівлі (сарай) №7, загальною площею 26,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 . Підставою виникнення права власності вказано: виписка, серія та номер: 424, виданий 05.10.1991, видавник: Виконавчий комітет ОМР; технічний паспорт, серія та номер: бн, виданий 14.12.2018, видавник: ФОП ОСОБА_7 та підставою внесення запису було: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44867748 від 27.12.2018 14:57:04, Мельник Тетяна Іванівна, Комунальне підприємство "Агенція реєстраційних послуг", Одеська область.

В обґрунтування вказаного, позивачем також надано копію технічного паспорту, виготовленого ФОП ОСОБА_7 та виписки з рішення виконкому Одеської міської Ради депутатів трудящих за № 424 від 05.10.1991 року, в якій вирішено віднести наступну земельну ділянку під нежитлове будівництво ОСОБА_1 пл. 26 кв. метрів по АДРЕСА_2 .

Тобто, вірним є висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_1 є власником вказаної господарчої будівлі (сараю) № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 та відповідно до положень ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, а на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

В той же час, апелянт стверджує, що позивач експлуатує не введений в експлуатацію вказаний об`єкт будівництва, при цьому ні з постанови ні з припису не зрозуміло сарай чи гараж, тобто позивачем порушенні норми містобудівного законодавства, а саме: ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року.

На підтвердження зазначеного, відповідачем надано матеріали фото фіксації виконані в ході проведення позапланової перевірки за адресою: АДРЕСА_2 з зазначенням того, що фото фіксація виконана головним спеціалістом інспекційного відділу № 1 Управління Лисим С.О.

Однак такі висновки апелянта спростовуються матеріалами справи, а саме інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна що підтверджує право власності ОСОБА_1 господарчої будівлі (сарай) № НОМЕР_1 , загальною площею 26,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 . Іншого будівництва за вказаною адресою не зафіксовано.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 вини та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 9 ст.96 КУпАП.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Статтею 75 КАС України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Ч.1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Приморського районного суду м. Одеси ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик